2. Леся Українка (Лариса Петрівна
Косач) народилася 25 лютого 1871р.
у Новограді-Волинському. Мати її –
письменниця Олена Пчілка – і
батько – юрист – багато уваги
приділяли гуманітарній освіті
дітей, розвивали інтерес до
літератури, вивчення мов,
перекладацької роботи.
Леся Українка у
волинському народному
вбранні. 1878–1879 роки
3. Родина Косачів була заможною та освіченою,
входила до кола патріотичної української
інтелігенції
4. Серед близького оточення майбутньої
поетеси були відомі культурні діячі: М.
Драгоманов (її дядько по матері), М.
Старицький, М. Лисенко. Все це сприяло
ранньому входженню Лесі в літературу: в
дев'ять років вона вже писала вірші, у
тринадцять почала друкуватись. У 1884р. у
Львові в журналі «Зоря» було опубліковано
два вірші («Конвалія» і «Сафо»), під якими
вперше з'явилось ім'я – Леся Українка.
Лариса Косач
5. Дитячі роки поетеси минали на
Поліссі. Взимку Косачі жили в
Луцьку, а літом – у с. Колодяжне.
Серед факторів, які впливали на
формування таланту Лесі
Українки, була музика.
6. Влітку 1883 року Лесі діагностували
туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року
професор Олександр Рінек прооперував їй
ліву руку, видалив кістки, уражені
патологічним процесом. У грудні Леся
повертається з Києва до Колодяжного,
стан здоров'я поліпшується, з допомогою
матері Леся вивчає французьку і німецьку
мови.
7. На початку 1893р. у Львові виходить перша
збірка поезій Лесі Українки – «На крилах
пісень». Збірку відкриває цикл лірики «Сім
струн», з якого постає образ «бездольної
матері» України, що дістає свій розвиток у
циклі «Сльози-перли». Серед вміщених у
збірці творів виділяється вірш «Contra spem
spero», що сприймається як кредо молодої
письменниці, декларація її незнищенного
оптимізму.
8. 1899 р. у Львові виходить друга збірка поезій – «Думи
і мрії». Сюди ввійшли цикли «Мелодії», «Невільничі
пісні», «Відгуки», поеми «Давня казка» і «Роберт
Брюс, король шотландський». Ця збірка засвідчила
безсумнівний злет творчості молодої поетеси.
9. Через хворобу Лесі Українці доводилось
багато їздити по світу. Вона лікувалася в
Криму і на Кавказі, у Німеччині і
Швейцарії, в Італії та Єгипті. І хоча
чужина завжди викликала в неї тугу за
рідним краєм, але й збагачувала
новими враженнями, знанням життя
інших народів, зміцнювала й
поглиблювала інтернаціональні мотиви
її творчості.
10. Останні роки Леся Українка жила в Грузії та
Єгипті. Невблаганно прогресувала хвороба.
Перемагаючи тяжкі страждання, вона
знаходила силу працювати. На Кавказі вона
все частіше згадувала волинське дитинство,
перед нею поставали картини задумливої
поліської краси. Так виникла «Лісова пісня»,
яка була написана за кілька днів
тяжкохворою поетесою.
11. Леся Українка померла 1 серпня
1913р. в грузинському містечку
Сурамі. Тіло її перевезли до Києва і
поховали на Байковому кладовищі.
15. Премія імені Лесі Українки 2004
року встановлена «Премія
Кабінету Міністрів України імені
Лесі Українки за літературно-
мистецькі твори для дітей та
юнацтва», яка «присуджується
щороку за твори, які сприяють
вихованню підростаючого
покоління у дусі національної
гідності, духовної єдності
українського суспільства та
здобули широке громадське
визнання»