Німці родом з України
Download as PPTX, PDF0 likes445 views
Днями в клубі розмовної німецької мови обговорювали цікаву тему: «Німці родом з України». Відвідувачі клубу згадували відомі і малознайомі імена і факти біографії наших земляків, що проживали й проживають у Німеччині. В цікавій тематичній мультимедійній презентації дано офіційне визначення українців в Німеччині, осіб з українським громадянством або національністю, які перебувають на території Німеччини.
Німці родом з України
- 2. Українці в Німеччині - це • Українці в Німеччині — особи з українським громадянством або національністю, які перебувають на території Німеччини • Після поразки Центральної Ради та уряду гетьмана Скоропадського багато з українських політичних діячів емігрували до Німеччині. • Гетьман Скоропадській сам очолював Український науковий інститут у Берліні, який проіснував до 1945 р.
- 3. Історичні постаті • Євпраксія Всеволодівна, німецька імператриця Адельгейда Київська • Євпраксія Всеволодівна (у нім. джерелах – Praxedis-Adelheid von Kiew, Deutsche Königin, Römische Kaiserin; Adelheid, Jewspraksija, Eupraxia, Praxedis). • Народилася між 1067–1071 рр., померла 9 травня (20 червня) 1109 р. • Київська княжна, дочка Великого князя київського Всеволода Ярославича, сина Ярослава Мудрого, який намагався втримувати єдність київської держави і підтримував зв’язки з Візантією та Західною Європою. • В юному віці вийшла заміж за маркграфа Північної Саксонії Генріха І, але незабаром овдовіла. У 1088 році була повінчана з німецьким імператором Генріхом IV під іменем Адельгейди (Adelheid). Завдяки цьому шлюбу Генріх IV намагався отримати підтримку київського князя у боротьбі проти саксонських володарів та сприяти об’єднанню православної і католицької церков.
- 4. Період після другої світової війни • Українці знаходилися у таборах для переміщених осіб. • Найбільше їх було у Міттенвальді. • В цих таборах існувало активне культурне життя: організація «Мистецький український рух» (МУР) об'єднувала талановитих літераторів та митців в еміграції). • МУР утворено у вересні 1945р. у місті Фюрт недалеко від Нюрнберга за ініціативою комітету, до складу якого входили Іван Багряний, Віктор Петров, Юрій Косач, Ігор Костецький, Іван Майстренко та Юрій Шерех.
- 5. Іва́н Багря́ний (справжнє ім'я: Лозов'ягін Іва́н Па́влович, також: Лозов'яга; (19 вересня 1907, — 25 серпня 1963), — український поет, прозаїк, публіцист,політичний діяч• • У шестирічному віці почав навчатися в церковнопарафіяльній школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу. 1920 року вступив до технічної школи слюсарного ремесла, потім — до Краснопільської школи художньо-керамічного профілю. • 1922 року починається період трудової діяльності і активного громадсько-політичного життя: він то завполіт цукроварні, то окружний політінспектор Охтирської міліції, то вчитель малювання в колонії для безпритульних і сиріт. 1925 року вийшов із комсомолу. Щоб «збагатитись враженнями» (вислів Івана Багряного), побував на Донбасі, в Криму, на Кубані.
- 6. • 1925 року Іван працював у Кам'янці-Подільському ілюстратором у газеті «Червоний кордон», надрукував у ній свої перші вірші • Того ж 1925 року Іван під псевдонімом І. Полярний видав в Охтирці невеличку збірку «Чорні силуети: П'ять оповідань». • 1926 року Іван вступив до Київського художнього інституту (КХІ), якого через матеріальну скруту та упереджене ставлення керівництва не закінчив. Навчаючись в КХІ, вступає до опозиційного літературного об'єднання МАРС («Майстерня революційного слова»), де зближується з самовимогливими митцями слова: Валер'яном Підмогильним, Євгеном Плужником, Борисом Антоненком-Давидовичем, Григорієм Косинкою, Тодосем Осьмачкою та іншими, яких пізніше було піддано нищівній критиці з боку офіційної радянської критики та всіляко переслідувано. В цей період Іван Багряний активно працював і друкувався в журналах «Глобус», «Всесвіт», «Життя й революція», «Червоний шлях» та інших.
- 7. • У 1920-х роках видає низку поетичних творів: збірку віршів «До меж заказаних», поеми «Монголія» та «Ave, Марія» (невдовзі була заборонена цензурою і вилучена з книготоргівлі), п'єсу «Бузок» про графоманів. • 1930 року побачив світ роман у віршах «Скелька». Офіційною реакцією на роман стала стаття О. Правдюка «Куркульським шляхом» в журналі «Критика», де автор говорить: «…Від самого початку поет став співцем куркульської ідеології і до сьогодні залишається таким…»
- 8. • 16 квітня 1932 року його заарештували в Харкові й звинуватили «в проведенні контрреволюційної агітації» за допомогою його літературних творів, таких як поема «Ave, Maria», історичний роман «Скелька», поеми «Тінь», «Вандея», «Гутенберг», соціальна сатира «Батіг». Йому пред'являли звинувачення в участі чи навіть керівництві у націоналістичній контрреволюційній організації • Автобіографічні подробиці про ці п'ять років життя — арешт, тортури, втечу із заслання й повернення на батьківщину — письменник використав у романі «Сад Гетсиманський».
- 10. Під час війни • Радянсько-німецька війна застала письменника в Охтирці. Він одразу пішов в українське підпілля, передислокувався до Галичини. Іван Багряний працював у відділі пропаганди, писав пісні на патріотичні теми, статті різноманітного характеру, малював карикатури й плакати агітаційного значення. Одночасно він брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради (УГВР) у розробці її програмових документів. • Попри завантаженість Іван Багряний у 1944 році написав один із найталановитіших творів — роман «Звіролови» (згодом відомий як «Тигролови»). • У січні 1944 написав, перебуваючи у Тернополі, поему «Гуляй-Поле»
- 11. В еміграції 945 року Багряний емігрував до Німеччини. Як свідчить у «Листах до приятелів»: …в еміграції теж не було свободи. Не менш, ніж заборонами, перешкоджала тлерівська Німеччина сформуванню політичної еміграції усілякими розенбергівськими штабами», в яких псувалися та компромітувалися і дуже ристойні люди...» агряний пішов на Захід і в еміграцію через «оунівське підпілля». ан Багряний написав брошуру — програму - памфлет «Чому я не хочу вертатись о СРСР?», і виклав політичну декларацію національної гідності й прав людини, ка пережила примусову репатріацію, насильство, тортури, приниження як олишній в'язень, остарбайтер, полонений, позбавлений власного імені. Він бґрунтував закономірність еміграції з Радянського Союзу — батьківщини- ачухи, котра пішла на геноцид проти власного народу.
- 12. • 1948 року Багряний заснував Українську революційно- демократичну партію (УРДП) і відтоді цілих 17 років — до самої смерті редагував газету «Українські • вісті». Письменник був головою Виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР. Відзнаки • 1963 року філія Об'єднання демократичної української молоді (ОДУМ) в Чикаго розпочала акцію за надання Нобелівської премії Іванові Багряному, але його несподівана смерть перешкодила офіційному висуненню на цю нагороду. • 1992 року постановою Кабінету Міністрів України Іванові Багряному посмертно присудили Шевченківську премію за романи «Сад Гетсиманський» і «Тигролови».
- 13. Помер Іван Багряний 25 серпня 1963 року. Похований у місті Новий Ульм (Німеччина)
- 14. Костецький Ігор (14 травня 1913, Київ—14 червня 1983, Швайкгайм, Німеччина) — український письменник, перекладач, критик, режисер, видавець. Справжнє ім'я письменника — Мерзляков Ігор В'ячеславович, псевдонім «Костецький» взято з дівочого прізвища матері
- 15. • Костецький належав до засновників і чільних теоретиків Мистецького українського руху в німецькій еміграції та найяскравіших українських письменників-модерністів свого покоління. • Його літературну спадщину складають оповідання, повісті, романи, п'єси, вірші, подорожня проза, кіносценарії, есеї, українські переклади творів світової літератури. • В 1950–1960х роках Костецький був редактором ілюстрованого часопису «Україна і Світ». У кінці 50-х років заснував видавництво «На горі», що спеціалізувалося на виданні перекладної літератури українською мовою та української поезії. Костецький був одружений з письменницею Елізабет Котмаєр. Письменник помер 1983 року в м. Швайкгайм біля Штутгарта. • У Німецькій національній бібліотеці зберігається 25 назв видавництва «На горі». 6 назв значаться у каталозі Державної бібліотеки в Берліні.
- 16. Іва́н Васи́льович Майстре́нко (* 16 серпня 1899, с. Опішня, нині смт Зіньківського району Полтавської області — 18 листопада 1984, Мюнхен) • Український громадсько-політичний діяч, публіцист, вчений, ректор УТГІ (Український Технічно-Господарський Інститут). - місто Реґенсбурґ, Західна Німеччина • Учасник революції 1917–1921 рр. і член почергово трьох український компартій — КП(б)У, УКП(«боротьбистів») і УКП («укапістів»). • 1936 року репресований радянським режимом. • 1942 року — директор капели бандуристів ім. Т.Шевченка в окупованому Києві, згодом разом з капелою його відправлено до Німеччини.
- 17. • Там після завершення війни став одним із засновників Української Революційно-демократичної Партії (УРДП), але був усунутий з її керівництва через свої лівосоціалістичні погляди (він не ототожнював соціялізм (комунізм) із сталінізмом (більшовизмом). • З 1949 року ліва УРДП почала видавати у Мюнхені свою щомісячну ґазету, що дала назву всій ґрупі, — «Вперед». Майстренко став редактором видання. • У книзі «Більшовицький бонапартизм» (1948)він піддє аналізу і приходить до висновку, що у СССР побудований не соціалізм, а нове клсове експлуататорське суспільство — «державний капіталізм». Тут правлячим класом є не буржуазія, а партійно- господарська бюрократія.
- 18. • В 1961 році у м. Дюссельдорф з’явилася українська православна громада для православних християн, гнаних комуністичним сталінським режимом, а у післявоєнній Німеччині продовжила існування Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ) в еміграції, яка була створена в 1942 році в Україні. На той час у Північнорейнській Вестфалії знаходилось у новозбудованих оселях 5000 осіб і в таборах втікачів - ще 4300. • У 1961р. побудована за програмою ООН церква та прицерковні приміщення.
- 19. Софія Фальц-Фейн - представниця давнього німецького роду Значний внесок у розвиток Херсонської області зробила відома представниця роду Фальц- Фейн Софія Богданівна Фальц-Фейн. Велика підприємниця та співзасновниця відомого заповідника Асканія-Нова і морського торгівельного порту Хорли. Народилася в заможній родині німецьких колоністів Кнауф, які осіли в Катеринославі (Дніпропетровськ). Вийшла заміж за Едуарда Фальц-Фейна – одного зі спадкоємців відомого прізвища німецьких колоністів у Новоросії. Фальц-Фейни володіли тоді найбільшим в Росії вівчарським господарством (розведення овець-мериносів) і одним з кращих кінних заводів, вели торгівлю шкурами, вовною і м'ясом через одеський порт. Після раптової смерті в 1883 році чоловіка Софія Богданівна успадкувала «імперію Фальц- Фейнів» і всіляко розвивала її. Вдова з вісьмома дітьми проявила себе як неабиякий підприємець. Вона перевела торгівлю вовною та бараниною на внутрішні ринки імперії. Крім м'ясо-молочної промисловості, інтенсивно інвестувала в інші види виробництв: розвивала птахівництво, відкрила великий консервний завод у Херсоні. М'ясні і рибні консерви «Фальц-Фейн», прикрашені обраною Софією емблемою - Золотою рибкою на велосипеді, продавалися в Росії і за кордоном.
- 20. Серед заповідних об’єктів України на території Чаплинського району розташований біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф.Е. Фальц-Фейна. Заповідник «Асканія-Нова» – найстаріший степовий резерват миру, об’єкт ЮНЕСКО, одне з 7 природних чудес України, що входить у сотню найвідоміших заповідних територій планети, центр екотуризму і еколого-освітньої роботи у регіоні. Щороку по біосферному заповіднику збільшується обсяг туристичних послуг та екскурсійного обслуговування. Почата за часів Ф.Е. Фальц-Фейна екскурсійна діяльність (у 1909 – 1910 роках – 2-5 тисяч відвідувачів на рік) продовжується. На сьогодні чисельність екотуристів складає 140 тисяч на рік. У рекреаційних та екологічних освітньо-виховних цілях у біосферному заповіднику «Асканія-Нова» діють науково-пізнавальні маршрути, які охоплюють територію зоологічного, дендрологічного парку загальнодержавного значення. На території заповідника знаходиться державний дендрологічний парк «Асканія-Нова», закладений Ф.Е. Фальц-Фейном у 1887 pоці. Це унікальна пам’ятка садово-паркового мистецтва кінця XIX століття, найбільший за площею (196,6 га) ландшафтний зрошуваний парк на півдні України. Софія Богданівна Фальц-Фейн отримала прізвисько «Золота рибка», в сучасній історіографії іноді називається «Господиня Херсонських степів».
- 21. Косміаді – художнік між сходом і заходом • Георгій Косміаді - відомий в Європі художник 20-х - 30-х років минулого століття. У період Першої світової війни він жив на території Великої Волині, а саме — на Рівненщині. Тут вчитель малювання викладав у 5-ти гімназіях і досягнув успіху. Жив у Рівному з 1918 року. • 1939 рік приніс зміни в територіальний поділ Європи. Радянська влада, що встановилася в Рівному, почала цікавитися колишнім військовим царської армії Георгієм Косміаді. У 1940 році родина художника вирішує переїхати до Німеччини і оселитися в Гамбурзі, де жили родичі дружини Г. Косміаді. Георгій Петрович працював тут художником- оформлювачем сцени в театрі «Талія» і в державній опері. • З 1945 року після виходу на пенсію працює як вільний художник. Картини пише технікою темпера, штапелем, пензлем, багато робіт виконано технікою монотипії. • За 27 років свого перебування в Німеччині художник Георгій Косміаді презентував понад 40 мистецьких виставок, які отримали схвальну оцінку глядачів. • Георгій Петрович помер 22 травня 1967 року. Переважна частина картин Г. Косміаді зберігається у Гамбурзі.
- 22. • Щороку, починаючи з 1940 року, організовує власні виставки в художніх залах, приватних галереях, музеях, учбових закладах, банках Німеччини (всього 60 експозицій). • Живе Георгій Петрович в колі сім'ї, оточений розумінням і любов'ю рідних, улюбленими картинами (своїми і своїх учнів), які вивіз в 1940 році як саме дороге, що у нього було. Спогади про Кавказ, Москву, Волинь відображаються в картинах, адже це був самий кращий період життя художника. • Він прожив 81 рік. З них 24 – в Рівному, на Волині, 27 – в Німеччині. Тут він сформувався як особистість, педагог-новатор, художник. Рівнянам запам'ятався доброю, веселою, працелюбною людиною, яка володіє рідкісним даром пробуджувати талант і віру в себе у дітей.
- 23. Новітня історія • Українські студенти в Німеччині, за останніми даними Німецької служби академічних обмінів (DAAD), в 2012 році посідали шосте місце серед усіх студентів-іноземців. • У німецьких вишах навчаються та проводять дослідження близько 8800 молодих людей з України. Певна частина з них є членами Союзу українських студентів у Німеччині, організації, яка проводить заходи із покращення іміджу України в Німеччині та в Європі. • В місті Дюссельдорф діє Німецько-український інформаційно- культурний центр . Серед інших громадських організацій українців у Німеччині налічуються Українська скаутська організація «Пласт», Спілка української молоді
- 24. Німецько-Український інформаційно – культурний центр Заснований у 1998 році як неприбуткова, політично та релігійно нейтральна організація, м. Ессен, Дюссельдорф • забезпечують особистий невеликий вклад в майбутнє України та її ролі в міжнародній спільноті; • приділяють увагу у напрямку освіти і міжкультурних заходах як в Німеччині, так і в Україні.