Abstract image of a woman sitting on books and studying on a laptop

10 p l_2018_prof

4book, profile picture
4book

rth rthsrtblkla baeraeroar adjgadjgdkjg kdlfjg fd jzdl; bdzf;lhkdf lbdf

Education
1 of 258
Download to read offline
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42
43
44
45
46
47
48
49
50
51
52
53
54
55
56
57
58
59
60
61
62
63
64
65
66
67
68
69
70
71
72
73
74
75
76
77
78
79
80
81
82
83
84
85
86
87
88
89
90
91
92
93
94
95
96
97
98
99
100
101
102
103
104
105
106
107
108
109
110
111
112
113
114
115
116
117
118
119
120
121
122
123
124
125
126
127
128
129
130
131
132
133
134
135
136
137
138
139
140
141
142
143
144
145
146
147
148
149
150
151
152
153
154
155
156
157
158
159
160
161
162
163
164
165
166
167
168
169
170
171
172
173
174
175
176
177
178
179
180
181
182
183
184
185
186
187
188
189
190
191
192
193
194
195
196
197
198
199
200
201
202
203
204
205
206
207
208
209
210
211
212
213
214
215
216
217
218
219
220
221
222
223
224
225
226
227
228
229
230
231
232
233
234
235
236
237
238
239
240
241
242
243
244
245
246
247
248
249
250
251
252
253
254
255
256
257
258
Правознавство Правознавство Правознавство Профільний рівень Профільний рівень Інтернет- підтримка 10 10 10 Підручник відрізняє наявність таких матеріалів: • завдання на актуалізацію знань • цікава додаткова інформація • система завдань на закріплення вивченого матеріалу до параграфів, тем та розділів • розробки практичних занять Інтернет-підтримка дозволить: • здійснити онлайн-тестування за розділами • ознайомитися з додатковими матеріалами до уроків Інтернет-підтримка interactive.ranok.com.ua Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
Правознавство Підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти Харків Видавництво «Ранок» 2018 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Профільний рівень Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
УДК [37.016:340](075.3) П68 А в т о р с ь к и й к о л е к т и в: Лук’янчиков О. М., кандидат юридичних наук, заступник декана з  навчальної роботи, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін, господарського та трудового права Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди; Новіков Д. О., кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін, господарського та трудового права Харківського національного педагогічного університету ім.  Г.  С.  Сковороди; Карелов К. Ю., аспірант кафедри кримінально-правових дисциплін Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди; Машика В. Т., учитель правознавства Мукачівського НВК «ЗОШ І—ІІІ ступенів — ДНЗ» № 6, Заслужений учитель України Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від 31.05.2018 № 551) Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено П68 Правознавство (профільний рівень) : підруч. для 10 кл. закл. загал. серед. освіти / О. М. Лук’янчиков, Д. О. Новіков, К.  Ю.  Карелов, В. Т. Машика.  — Харків  : Вид-во «Ранок», 2018.  — 256  c., іл. ISBN 978-617-09-4344-6. УДК [37.016:340](075.3) ISBN 978-617-09-4344-6 © Лук’янчиков О. М., Новіков Д. О., Карелов К. Ю., Машика В. Т., 2018 © ТОВ Видавництво «Ранок», 2018 Інтернет-підтримка Електронні матеріали до підручника розміщено на сайті interactive.ranok.com.ua Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
3   Шановні десятикласники і десятикласниці! У 9 класі ви вивчали курс «Основи право­ знавства», а зараз продовжите освоювати цю дисципліну. Важливість опанування такого предмета, як правознавство, важко переоцінити. Це пов’я­ зано з тим, що право виступає основним ре­ гулятором суспільних відносин. Кожного дня людина бере участь у правовідносинах. На­ приклад, якщо ви скористалися громадським транспортом, щоб приїхати до школи, то укла­ ли договір перевезення. Коли ви купуєте що- небудь у магазині, то цим укладаєте договір купівлі-продажу. Щоб переглянути фільм у кінотеатрі, вам потрібно укласти договір про надання послуг. Навіть коли ви переходите через дорогу, то це теж урегульовано нормою права (законодавством визначено місця, де можна переходити дорогу, колір світлофора, на який можна переходити дорогу, та відпо­ відальність за порушення правил перетинання дороги). Як бачимо, підручник, який ви три­ маєте в руках, потрібен не тільки для здо­ буття в майбутньому юридичної освіти, адже правові знання необхідні кожному з нас і  в  повсякденному житті. До того ж процес розбудови правової дер­ жави, заснованої на верховенстві права та пріоритеті прав і свобод людини, формування громадянського суспільства в Україні потре­ бують компетентних, відповідальних, свідомих громадян-патріотів своєї країни, які не лише мають правові знання, але й здатні застосо­ вувати їх у практичній діяльності. Цей підручник сприятиме формуванню ва­ шої правосвідомості, підвищенню правової культури, отриманню правових знань та здо­ буттю практичних навичок розв’язання пра­ вових ситуацій. Метою профільного предмета «Правознав­ ство» є: ƒƒ формування системних уявлень про держа­ ву та право як основні засоби упорядкуван­ ня суспільних відносин та вміння викорис­ товувати їх у житті; ƒƒ формування правової компетентності, що забезпечує здатність відповідально реалізо­ вувати свої права та обов’язки в конкретній ситуації, налагоджувати соціальне партнер­ ство в розв’язанні суспільних проблем; ƒƒ виховання поваги до людської гідності, до­ тримання прав людини, демократичних цін­ ностей, верховенства права, справедливості, рівноправ’я; ƒƒ розвиток правової та соціальної грамотно­сті, толерантності, комунікабельності, здатності до активної участі в житті суспільства; ƒƒ сприяння професійному визначенню. Завданнями, реалізація яких забезпечить досягнення означеної мети, є: ƒƒ сприяти опануванню поняттєвого апарату, загальнотеоретичної основи для розуміння сутності сучасної держави і права, особ­ ливостей їх виникнення, функціонування й  розвитку, ролі та функцій в організації суспільних відносин; ƒƒ поглибити знання про соціальні норми, вер­ ховенство права, державний устрій України; ƒƒ сформувати системне уявлення про права та свободи людини і громадянина та меха­ нізми захисту прав і свобод; ƒƒ сформувати позитивне ставлення до дотри­ мання правових норм, ініціативності в ре­ алізації своїх прав; ƒƒ сприяти усвідомленню тісного зв’язку між правовими знаннями й суспільними від­ носинами, розумінню системи загальнолюд­ ських принципів і цінностей, відображених у Конституції та законах України, правової системи в цілому; ƒƒ виробити вміння аналізувати суспільно-по­ літичні події, правові явища та процеси; ƒƒ розвинути вміння користуватися правовими актами, правничою літературою, інтернет- джерелами; ƒƒ сформувати вміння застосовувати норми права в конкретних життєвих ситуаціях. Правознавство як профільний предмет стар­ шої школи базується на юридичній науці, Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
4 що вивчає право як особливу систему соціаль­ них норм, правові форми організації і діяль­ ності держави та політичної системи суспіль­ ства загалом. Зміст предмета «Правознавство» (профільний рівень) у 10 класі складається з таких навчальних розділів: ƒƒ Розділ І. Держава. ƒƒ Розділ ІІ. Право. ƒƒ Розділ ІІІ. Конституційне право України. Вивчення перших двох розділів дозволить вам отримати системні знання про державу та право як основні засоби регулювання су­ спільних відносин. Також ви опануєте понят­ тєвий апарат юриспруденції, сформуєте ро­ зуміння сутності сучасної держави і права, особливостей їх виникнення, функціонування та розвитку. Усвідомлення теоретичних засад права полегшить у подальшому розуміння норм конституційного, адміністративного, ци­ вільного, трудового, сімейного права. У результаті опрацювання третього розділу підручника ви засвоїте фундаментальні знання про державний лад України, здійснення на­ родовладдя в Україні та організацію державної влади в Україні. Також ви побачите, як загаль­ нолюдські та традиційні національні цінності знайшли своє відображення в Конституції та законах України; дізнаєтесь про систему основ­ них прав, свобод та обов’язків людини й гро­ мадянина. Кожен розділ складається з кількох вели­ ких тем. Вони розпочинаються переліком умінь, які ви опануєте. Під час роботи над темами слід приділити особливу увагу роз­ криттю їх основ­них понять. Без розуміння юридичних категорій неможливо правильно зрозуміти зміст нормативно-правових актів, тлумачити й застосовувати їх у практичній діяльності. Юридичні терміни — це правова абетка. Слід зазначити, що підручник містить най­ більш поширені точки зору серед вчених із тих чи інших питань правознавства. При цьому майте на увазі, що такі судження не претен­ дують на статус істини. У юриспруденції три­ вають дискусії щодо визначення сутності ба­ гатьох юридичних явищ. До того ж матеріал підручника складений таким чином, що в ньо­ му наявні міжпредметні зв’язки з іншими на­ уками про суспільство: історією, філософією, соціологією, політологією, психологією. Такий підхід допоможе сформувати цілісний погляд на право як суспільне явище, не відірване від інших сторін людського життя. Зверніть увагу: на початку кожного параграфа запропоновано запитання на актуалізацію знань, що часто повертатимуть вас до знань із попереднього курсу правознавства, історії та інших навчаль­ них дисциплін. У тексті параграфів ви зустрінете такі ру­ брики: ƒƒ Важливо! — інформація, на яку слід звер­ нути особливу увагу. ƒƒ Цікаво! — додаткова інформація, що сто­ сується теми. ƒƒ Поміркуйте! — завдання, що потребують залучення критичного мислення, вислов­ лення власної точки зору. ƒƒ Пригадайте! — завдання, що потребують залучення вже відомих знань із правознав­ ства та інших предметів. ƒƒ Подискутуйте! — завдання на обговорення в  колі однокласників. Крім звичайних параграфів, підручник міс­ тить і практичні заняття. Вони являють собою комплекс завдань за певною темою, виконан­ ня яких дозволить опрацювати необхідні знан­ ня, уміння та навички. Завдання до практичних занять доцільно виконувати в окремому зо­ шиті. Вони передбачають як самостійну робо­ ту, так і роботу в  групах. Хотілося б порадити учням та ученицям не заучувати напам’ять весь текст підручника або нормативно-правових актів, адже важливо зрозуміти основні ідеї, які містяться в тексті. Із цією метою до кожної теми та параграфа складено запитання та завдання для самопе­ ревірки. Для відповідей на них використовуй­ те не тільки підручник, але й нормативно-пра­ вові акти, словники, ресурси мережі Інтернет. Після кожного розділу в підручнику наве­ дено завдання для повторення й  узагальнен­ ня матеріалу, різні за формою та рівнями складності. Їх доцільно виконувати в зошиті або на окремому аркуші. До підручника було розроблено електронний освітній ресурс interactive.ranok.com.ua. Він містить додаткову інформацію до параграфів, а також тестові завдання для самоконтролю, які виконуються в режимі онлайн. Спеціальні по­ значки на полях підручника підкажуть, коли можна звернутися до електронного додатка. Із повагою, авторський колектив Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
5 Розділ І Держава Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
6 Розділ І. Держава Тема 1. Виникнення держави і  права Опанування матеріалу дозволить: „„ називати основні ознаки влади й  суспільства в  додержавний період, причини виникнення держави і  права, історичні типи держав, інститути врегулювання суспільних відносин у  додержавний період „„ застосовувати поняття та терміни: суспільство, влада „„ характеризувати й порівнювати основні теорії походження держави і права „„ оцінювати значення виникнення держави як соціального та політико- правового інституту Основні поняття: суспільство, держава, право, влада. § 1. Влада і  суспільство в  додержавний період Із попереднього курсу правознавства пригадайте, що таке суспільство, держава, право, влада. Історія людини починається з  тривалого (декілька мільйонів років) дородового періоду. Тоді ще не існувало родової організації, а люди були представлені бродячими групами (орда­ ми) кількістю декілька десятків особин-збира­ чів. Це ще не була Нomo sapiens  — людина розумна, а  скоріше Нomo erectus  — людина прямоходяча. Первісні суспільства являли собою природ­ ний колектив, який складався після об’єднання окремих сімей у  роди та племена. Основною причиною такого об’єднання була насамперед потреба у виживанні. Колективний захист від диких звірів, стихійних лих, інших племен, гуртовий пошук їжі та місць для облаштуван­ ня поселень і створення зброї для мисливства виявилися більш ефективними, ніж одноосіб­ ні спроби вижити в  небезпечних доцивіліза­ ційних умовах. Колективна організація суспільства не тіль­ ки виробила основу для зародження держави, але й позначила проблеми управління суспіль­ ством. Ці проблеми були обумовлені переваж­ но необхідністю розподілу добутого спільними зусиллями родової общини продукту: їжі, пит­ ної води, місця біля вогнища тощо. Спритність, сила та розсудливість були ви­ рішальною умовою здобуття влади в  суспіль­ стві. Найчастіше в родових общинах додержав­ ного періоду владний статус особа отримувала шляхом виборів та володіла ним тимчасово. У  міру розвитку первісних родових общин ви­ никла потреба контролювати власні заощаджен­ ня членів родових общин та розподілу над­ лишків добутого продукту. Завдання 1. Поміркуйте! Не треба забувати, що в  пер- вісному суспільстві також були діти, вагітні жінки, старі та Цікаво! Перші людські спільноти Археологи стверджують, що перша людська спіль- нота сформувалась у  мустьєрський період близько 100 тис. років тому. Мустьєрські поселення були кіль- кісно невеликими (30—40 осіб), однак ці люди вже були спроможні зводити житло, добувати вогонь, об- робляти для своїх потреб камінь і  кістку. Також вче- ні вважають, що саме в мустьєрський період з’явилися зародки членоподільної мови. Разом із розвитком праці та мови люди отримали здатність до абстрак- тного мислення, свідомої діяльності з пристосування світу до своїх потреб. Відбувалося створення люд- ського суспільства замість тваринного стада. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
7 § 1. Влада і суспільство в додержавний період немічні, які не могли брати участь у збиральництві та мис- ливстві. Сьогодні в нас є пенсія, соціальна допомога особам з обмеженими можливостями, обов’язок утримувати дітей та непрацездатних батьків. А як вирішували проблеми опі- кування цими категоріями людей у первісному суспільстві? Інші сфери життєдіяльності первісного су­ спільства врегульовувалися двома засобами: табу та традицією. Табу є  першим неписаним законодавством людства. За допомогою табу встановлювали заборони на певні види поведінки, пов’язані з  охороною визначних осіб племені (вождів, кращих мисливців, жерців) або цінних пред­ метів (джерел вогню, корисних тварин, зброї); захистом від небезпек, пов’язаних із приго­ туванням їжі та межами розселення общини; відтворенням суспільних порядків племені в  певних життєвих актах (заборона шлюбу між родичами, убивства членів общини). Силу табу освячували спеціальними ритуалами, сен­ су яких могли не розуміти навіть ті, хто брав у них участь. Обмеження, що накладали табу, відрізнялися від релігійних або моральних заборон. Вони не апелювали до Бога чи етич­ них норм, а  забороняли самі по собі. Лише думка про порушення табу викликала у  зви­ чайного члена родової общини відчуття три­ воги та огиди. Недотримання табу найчасті­ ше каралося смертною карою або вигнанням із племені. Традиції є різноманітними та різнорідними лініями наступності між поколіннями людей. Традиції є передавальними механізмами, че­ рез які досвід старших засвоюють молоді. Традиція порівняно з  табу має більш раціо­ нальний характер. Їх виникнення спровоко­ вано умовами повсякденного життя членів родової общини. Занепад традиції міг озна­ чати або початок розкладання всього суспіль­ ства в  бік деградації або, навпаки, форму­ вання нового укладу життя в  еволюційному напрямку. Завдання 2. Поміркуйте! Які традиції є  необхідними та корисними в сучасному суспільстві, а які не відповіда- ють реальним умовам життя? Переважно зміни в  житті були пов’язані з  удосконаленням знарядь праці. Наприклад, замість загострених камінців з’явилися моти­ ка та плуг, лук і  стріли, рибальський гачок тощо. На відміну від землі, яка ще довго була колективною власністю, знаряддя праці досить рано перейшли в індивідуальну, особисту влас­ ність. І  як тільки з’явилося знаряддя, що до­ зволяло добувати їжу самостійно, так майже автоматично слабшав зв’язок людини із ко­ лективом. Відтоді почалося розкладання пер­ вісного суспільного ладу та проявлялися умо­ ви зародження держави і  права. Завдання 3. Подискутуйте! Як поява комп’ютерів та Інтернету вплинула на повсякденне життя людей, на виконання ними суспільних та правових норм? До яких трансформацій соціуму може привести подальший роз- виток інформаційних технологій? Запитання та завдання для самоперевірки 1. Із чого почався розклад первісного суспільства? 2. Які стадії пройшло суспільство у  своєму розвитку? Як розвивалося господарство на кожній зі стадій? 3. Як саме змінювалася суспільна організація під час зміни стадій розвитку суспільства? Цікаво! Усвідомлення незаперечності заборон у старо- давньому суспільстві було настільки глибоким, що ті, хто їх порушував, помирали або за наказом мага-чаклуна, або через усвідомлення невідворот- ності смерті внаслідок порушення табу. Родова община. Сучасний малюнок Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
8 Розділ І. Держава § 2. Причини виникнення держави і  права 1. Із курсу історії пригадайте, коли й  де виникли перші держави у  світі. 2. Чи можна стверджувати, що поява права обумовлена виникненням держави? У період неолітичної революції (10—5 тис. років до н. е.) людство опанувало способи шлі­ фування та свердління каменю. Відбувся пере­ хід від споживання готових продуктів при­ роди до справжнього виробництва та осілого способу життя. Залежно від ґрунту та клімату в  одних районах світу могло переважати зем­ леробство, в  інших, навпаки, — скотарство, приручення тварин. Найдавніші поселення на узбережжі Нілу (Єгипет), так само як і  від­ криті в  Месопотамії, Ірані, Середній Азії, де­ яких областях Європи тощо, вказують на пере­ важно землеробський характер їхніх культур. На цьому етапі приручення тварин стало одним зі способів індивідуального ви­окрем­ лення, адже обробіток землі тепер був мож­ ливим без застосування колективних зусиль роду. Крім того, уже в  III тис. до н. е. після відділення скотарства від землеробства від останнього відокремилося й ремесло. Це було викликане успіха­ми в  обробці металів, осо­ бливо заліза. З’явилися різноманітні пред­ мети ремесла, а  разом із тим і  різноманітні товари для обміну. Усе це сприяло формуван­ ню постійного надлишкового продукту та змі­ нило форми соціальної організації. У період, що передував скотарству, регуляр­ ному землеробству та ремеслам, панував ма­ тріархат. Особливий статус жінки був безпо­ середнім результатом екзогамії, тобто порядку, за якого заборонялося вступати у  шлюбні від­ носини всередині власного роду й,  навпаки, існувало взаємне зобов’язання брати дружину в певному (чужому) роді (племені). Неолітична революція перетворила чоловіка-мисливця на пастуха, а потім на головного учасника в орно­ му землеробстві. Зрештою це привело до лік­ відації матріархальних відносин. Їх заступили патріархальний рід і  родина, яка складалася з  батька-патріарха, його дружин, дітей та їх­ ніх сімей, найближчих родичів із сім’ями. Голова родини мав необмежену владу: розпо­ ряджався майном родини та особистістю її членів. Влада патріарха мала обов’язковий характер і  була владою становища, тобто не залежала від  особистих якостей або волі чле­ нів роду. Крім того, поява та збільшення надлишкового продукту призвели до переродження війни пле­ мені проти племені за кращі території чи кров­ ну помсту в систематичний розбій із метою за­ хоплення худоби, рабів і  скарбів. Поступово розбій став регулярним, легалізованим звичаєм постійним промислом. Раби та інша військова здобич були джерелом збагачення, а  постійне головування над військом — вирішальною умо­ вою політичного піднесення. Разом зі встанов­ ленням інституту військового командування виникали супутні йому явища: надання коман­ дувачу надзвичайних функцій (наприклад під час вирішення спорів), перевага в розподілі ви­ робленого общиною продукту та земельних ді­ лянок, особливий захист, формування культу вождів та героїв тощо. Відбувалося майнове розшарування, встановлювалася статусна не­ рівність. Влада остаточно переходила від об­ щини до найзаможніших її представників. Поступово працю вільних членів родової об­ щини доповнила підневільна праця рабів. Най­ частіше це були полонені під час битви, яких залишили живими в обмін на покірність. Вони мали статус речі. Завдяки праці рабів у членів общини з’явився вільний час для участі в  су­ спільному житті, військових кампаніях, опану­ вання різних ремесел та мистецтв. Надалі праця рабів почала конкурувати із пра­ цею вільних і  поступово витісняла її з  багатьох сфер діяльності, особливо в  іригації та деяких непродуктивних галузях, наприклад у будівництві усипальниць, в  особистому служінні. Крім того, поглиблювалася прірва між багатими й бідними родинами. Орна земля переходила у  приватну власність окремих родин. Ті, хто втратив свою землю, мали або потрапити в боргову залежність, або залишити поселення та шукати кращої долі на іншій землі, або піти на службу до родової та військової знаті, стаючи так званими клієнтами. Клієнти (від латин. — слухняний) — своєрід­ на категорія людей у  Стародавньому Римі, які утворювали почет знаті та натомість користува­ лися матеріальною допомогою або заступництвом останніх. Поява клієнтів стала основою для формування в  подальшому верстви державних службовців. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
9 § 2. Причини виникнення держави і права Перебування в статусі клієнта давало можливість зробити непогану кар’єру, досягаючи високого положення, чинів і  багатства. У  I  тис. до н. е. рід остаточно зник. Із су­ спільним поділом праці, поширенням реме­ сел, праці рабів і  товарного обміну родові общини втратили свою єдність, стали місцем поселення стороннього населення  — інопле­ мінників та рабів. Індивідуалізація праці, приручення тварин, військові трофеї тощо — усе це створило умови, за яких відбувалося надзвичайно швидке (і  в  значних розмірах) нагромадження рухомого та нерухомого май­ на в  окремих осіб та сімей, а  разом із тим і  поглиблення нерівності. Таке суспільство без проведення докорінних змін могло існу­ вати тільки у відкритій боротьбі між різними верствами населення. Тоді й  з’явилася дер­ жава як суспільний апарат збереження ціліс­ ності суспільства не родовими, а  правовими засобами, для увічнення майнового та ста­ тусного положення його членів. Традиції та звичаї роду трансформувалися в  правові звичаї (усні закони, засновані на традиції). Поряд із табу та іншими заборона­ ми з’явилися такі дозволи, як право окремих членів суспільства (зазвичай найбагатших та найвпливовіших) вчиняти на свій розсуд. Разом з ускладненням соціального життя в первинних державах ускладнювалося й пра­ во. Віддалення органів регулювання від родини, роду до надродових та надплемінних центрів викликало й появу нових джерел права — волі держави. Усне звичаєве право, що передаєть­ ся з покоління до покоління, заступило писа­ не «державне» право. З’явилися стародавні збірки законів: Закони Хаммурапі у  Старо­ давньому Вавилоні (XVIII ст. до н. е.), За- кони XII таблиць у Стародавньому Римі (V ст. до н. е.), європейські «варварські правди». Їх головними завданнями були такі: закріплення структури суспільства, заснованої на статусній та майновій нерівності; захист права власно­сті та соціального становища царів і військової знаті; урегулювання питань торговельного об­ міну між первісними державами та окремими особами; упровадження інституту персональ­ ного наслідування. Завдання. Пригадайте! Як відбувалися розкладання родового ладу та формування держави й права в племен кіммерійців, скіфів і  сарматів, які з  IХ до н. е. до  III ст. н. е. населяли територію сучасної України? Запитання та завдання для самоперевірки 1. На якій стадії розвитку суспільство стало соціально неоднорідним? Які ризики для суспільства несла його соціальна неоднорідність?  2. Яким чином можна було запобігти саморуйнуванню такого суспільства?  3. По- ясніть, як саме політичні передумови виникнення держави були спричинені економічними чинниками. 4. У  чому полягала трансформація соціальних норм у  момент зародження держави? Цікаво! Закони Хаммурапі У Законах Хаммурапі відображено, яким чином відрізнялася відповідальність залежно від соціального статусу людини: «Якщо син ударить свого батька, то йому слід відрізати пальці. Якщо людина пошкодить око кому-небудь із людей, то слід ушкодити її око. Якщо ушкодить око раба або зламає кістку рабу, то вона мусить заплатити половину його покупної ціни. Якщо людина виб’є зуб людини, рівної собі, то слід вибити її зуб. Якщо людина виб’є зуб у мушкенума, то вона має заплатити 1/3 міни срібла. Якщо людина вдарить по щоці вищого за статусом, ніж вона сама, то її слід ударити 60 разів батогом із волячої шкі- ри. Якщо людина вдарить по щоці кого-небудь із людей, хто подібний до неї, то вона має відважити 1 міну срібла. Якщо раб людини вдарить по щоці кого- небудь із людей, то слід відрізати йому вухо». Як бачимо, у  первісних джере- лах права відбулася заміна родового принципу «око за око, зуб за зуб» на грошову компенсацію або інше покарання відповідно до становища людини в  соціальній ієрархії. Стела царя Хаммурапі Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
10 Розділ І. Держава § 3. Теорії походження держави і  права Пригадайте з  курсу історії, що являли собою три поділи праці й  чому вони стали еконо- мічною передумовою виникнення держави. Теорії про походження держави та права виникали, відбиваючи рівень розвитку еко­ номічного ладу та су­спільної свідомості. Теологічна теорія є однією з найбільш дав­ ніх. Її творці вважали, що держава вічно існує з  Божої волі, а  тому кожен зобов’язаний ко­ ритися цій волі. Так, у  Законах Хаммура­пі йшлося про божественне походження влади царя: «Боги поставили Хаммурапі правити “чорноголовими”»; «Людина є тінню Бога, раб є тінню людини, а цар дорівнює Богу». У Ста­ родавньому Китаї імператора називали Сином Неба. Християнство розвинуло ідею Божої сут­ ності держави: «Усяка душа буде покірна вищій владі, — йдеться в  посланні апостола Павла до римлян, — тому що немає влади не від Бога, а  існуюча влада від Бога встановлена». Тобто теологічна теорія не відкидала необхідності створення та функціонування земної держави, забезпечення належного правопорядку. Релі­ гійні мислителі стверджували, що право — Бо­ гом дане мистецтво добра та справедливості. Теологічна теорія одна з  перших позв’язала право з  добром і  справедливістю. Патріархальна теорія пояснює, що держав­ на влада виникає та існує в суспільстві подібно до того, як у  родині природно затверджується влада глави сімейства. Патріархальна теорія була поширена у  Стародавній Греції та рабов­ ласницькому Римі, відродилася в  період серед­ ньовічного абсолютизму. Біля її витоків стояв Аристотель, який стверджував, що державна влада є  продовженням розвитку батьківської влади. Патріархальна концепція у примітивній формі відбиває становлення стародавніх монар­ хій, але при цьому спотворює сутність держави. Вона заперечує правову свободу людини в  дер­ жаві; виправдовує необмежене насильство недо­ сконалістю людської природи. Право в патріар­ хальній теорії є  вираженням волі держави. Завдання 1. Поміркуйте! У частині 3 статті 43 Консти- туції України йдеться: «Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею вій- ськова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і  про надзвичайний стан». Чи можна назвати цю норму патерналістською? У договірній теорії держава виникла як продукт свідомої творчості, як результат до­ говору, який укладають люди, що перебували Цікаво! Теорія «двох мечів» як форма боротьби за державну владу у  феодальній Європі У XII ст. у Західній Європі стала розвиватися записа- на Аврелієм Августином (Блаженним) у його праці «Про град божий» легенда про два мечі, зміст якої такий: «Господь залишив апостолам два мечі. Меч символізує владу. Один меч символізував церковну, духовну владу, а інший — світську. Засновники церкви вклали в піхви один і  залишили його при собі, тому що не слід церк- ві власноруч використовувати меч. А другий вони вру- чили государям для того, щоб ті могли власноруч вер- шити земні справи. Церква наділила владою світських царів. І  тому цар саме церквою наділений правом управляти людьми, і  сам при цьому є  слугою церкви». Відповідно, католицька церква із самого початку утво- рення феодальних держав неодноразово заявляла свої права на верховенство над світською владою. Обґрун- товуючи політичні інтереси церкви, її ідеологи ствер- джували, що могутність державців походить від церкви, а вона здобула свій авторитет безпосередньо від Хрис- та. У  боротьбі з  владою царів церква нерідко зобра- жала себе захисницею народу, апелюючи до нього й  доходячи навіть до проголошення ідеї народного суверенітету, до визнання права народу на повстання. Ці претензії церкви наразилися на сильний опір із боку світських феодалів. У своїй боротьбі з теократією світська влада знайшла підтримку в  юристів, які спиралися на норми римського права. У  XIII—XV ст. у  теократичних теоріях спостерігався поворот до компромісу між духов­ ною та світською владою. Адже церква в боротьбі з єре- тиками відчула потребу в сильному державному апа- раті, і  тому серед духовенства зростала кількість прихильників зміцнення влади монархів, хоч ідея переваги церкви над державою зберігалася. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
11 §3. Теорії походження держави і права до цього у  природному, первісному стані. Су­ спільний договір, яким створюється держава, розуміється як згода між ізольованими до того індивідами на об’єднання в державі, перетво­ рюючи неорганізовану велику кількість людей на єдиний народ. Право в  договірній теорії розуміється через природу людини. У процесі розвитку людства природні права одних людей вступають у  суперечність із правами інших, порушується порядок, виникає насильство. Це відбувається тому, що в  додержавному су­ спільстві не було влади, здатної захистити людину та гарантувати її природні права. ЗавДання 2. Подискутуйте! Чи можна назвати Акт про- голошення незалежності України суспільним договором? Теорія насильства основою походження держави та права вбачає акт насильства, як правило, завоювання одного народу іншим. Для закріплення влади переможця над заво­ йованим народом, для насильства над ним і створюють державу та право. Право, у свою чергу, закріплювало «статус кво» для пере­ можців та переможених. Матеріалістична (класова) теорія пояс­ нює виникнення держави соціально­економіч­ ними причинами. Першорядне значення для розвитку економіки, а отже, і для появи дер­ жави мали три великі поділи праці (від зем­ леробства відділилися скотарство та ремесло, виник клас людей, зайнятих тільки обміном). Такий поділ праці та пов’язане з  ним удо­ сконалювання знарядь праці дали поштовх зростанню її продуктивності. З’явився над­ лишковий продукт, що врешті й  привів до виникнення приватної власності, у результа­ ті чого суспільство розкололося на багаті та незаможні класи. Держава та право виникли переважно з  метою зберегти та підтримати панування одного класу над іншим. суспільні класи — великі групи людей, пов’язаних загальним відношенням до засобів виробництва. Психологічна теорія пов’язує появу держави з  особливими властивостями людської вдачі: потребою людей у  владі над іншими людьми, прагненням підкорятися, наслідувати. Причини походження держави полягають у  тих здібнос­ тях, які первісна людина приписувала племін­ ним вождям, жерцям, шаманам, чаклунам тощо. Вони робили полювання вдалим, боролися із хворобами, передбачали події тощо. Їхня магіч­ на сила створювала умови для залежності сві­ домості членів первісного суспільства від родо­ вої знаті. Саме із влади, яку приписували цій знаті, і  виникла державна влада. Право роз­ глядається не як суспільне явище, пов’язане з  державою, а  як щось інтуїтивне, як явище, що існує у  сфері емоцій, індивідуальних вну­ трішніх переживань та інстинктів. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Пригадайте із курсу всесвітньої історії, за яких умов виникла держава у франків. Спробуйте визначити те- орію походження держави, яка найбільш точно по- яснює виникнення держави в цього народу. 2. При- гадайте із курсу історії України, за яких умов виникла держава у  східних слов’ян, і  спробуйте визначити теорію походження держави, що найбільш точно по- яснює виникнення держави в  цього народу. 3. Яка теорія походження держави здається вам найбільш вірогідною? суспільні класи — великі групи людей, пов’язаних загальним відношенням до засобів виробництва. ЦікавО! егоїзм створив державу? Англійський вчений XVII ст. Т. Гоббс (1588—1679) вважав головним мотивом людських вчинків его- їзм. На його думку, люди від природи піддаються жадібності, страху, гніву та іншим негативним емо- ціям, вони діють заради любові до себе, а  не до іншого. Тому додержавному періоду історії людства властиве не просте страждання від несправедли- востей суспільних відносин, а  реальна війна всіх проти всіх. Єдиним можливим шляхом порятунку Т. Гоббс вбачав відмову кожної людини від части- ни своєї індивідуальної свободи на користь певної суспільної установи. Такою установою й мала ста- ти держава. Суспільний договір укладався не між народом і  носіями верховної влади, а  між людьми (кожний пого- джується з  кожним) із приводу вручення дер- жаві їх природних прав (за винятком права са- мозахисту). Томас Гоббс Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
12 Розділ І. Держава § 4. Історичні типи держав Дайте коротку характеристику теоріям походження держави. Історичні типи держав можна виділяти на основі формаційного підходу, основним крите­ рієм класифікації в якому виступає належність тієї чи іншої держави до суспільно-економічної формації певного виду. Суспільно-економічна формація  — це су­спільство, що перебуває на певному етапі історичного розвитку, розгляну­ те виходячи з  основного способу виробництва та економічного ладу, соціально-політичних та правових категорій (права, культури, релігії). Формаційний підхід розглядає державу як яви­ ще, що постійно еволюціонує. Жодна рання стадія в  еволюційному русі не повторюється, а кожна пізніша займає вищу позицію за шка­ лою складності та різноманіття суспільно-по­ літичних форм. Сутність держави визначається тим, якому класу вона служить, який клас панує в  певному суспільстві. Історичні типи держав за формаційним підходом Тип держави Історичний період Основні риси Рабовлас- ницька IX ст. до н. е. — VI ст. н. е. Відбувався розпад суспільства на антагоністичні класи, відмінності між якими полягали не в  різному становищі в  системі влади та системі роз- поділу, а  насамперед у  різниці в  засобах виробництва. Один клас став власником землі та знарядь праці, а  також самого виробника  — раба Феодальна VI—XVII ст. н. е. Економічну основу становила приватна власність феодалів на землю. Се- ляни мали дрібне одноосібне господарство на землі феодала та мусили за користування землею віддавати йому частину врожаю й  безоплатно працювати на нього (оброк і  панщина) Капіталі­ стична XVII ст. н. е. — до  нашого часу Економічну основу капіталістичної держави становить приватна власність на засоби виробництва. Станова нерівність, що існувала до цього, замінюється соціальною нерівністю. Це було пов’язано з  тим, що одні володіли засобами виробництва, а  інші, позбавлені їх, мусили продавати свою робочу силу. Цікаво! Держава  — це живий організм? У другій половині XIX ст. англійський соціолог Г.  Спенсер (1820—1903) висунув органічну теорію походження держави і права. Відповідно до цієї тео- рії держава є  продуктом розвитку органічної речо- вини, що розвивається з нижчої стадії. Тобто органіч- на теорія вподібнює державу до живого організму, що складається із клітинок, частин (люди). Кожний елемент живого організму виконує конкретну функцію та в  такий спосіб забезпечує нормальне функціону- вання всієї держави. Воля держави виражається в за- конах, уряд ототожнюється з мозком, працівники — із ногами та руками, а  рухи й  зв’язки  — із нервами. Подібно до того як серед біологічних організмів у ре- зультаті природного відбору виживають найбільш пристосовані, так і  в  соціальних організмах у  про- цесі боротьби та війн складаються конкретні держа- ви, формуються уряди, удосконалюється структура управління. Цікаво! Формаційний підхід: чи вся справа в  економіці? Найбільш істотним недоліком формаційного під- ходу до типології держав є відсутність у його кри- теріях тих чинників, які розкривають соціокультур- ні особливості суспільства та їхній вплив на державу і  право. Економіка дійсно впливає на життєдіяльність держави. Однак це не є  єдиним визначальним чинником державного розвитку. Більше того, економічний прогрес зовсім не озна- чає прогресу всієї системи та зокрема державно- правової сфери (наприклад, у  період правління Й.  Сталіна в  СРСР чи А. Гітлера в  Німеччині за значного розвитку економіки державна влада мала тоталітарний характер). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
13 завдання для самоперевірки до теми 1 Слабкість та обмеженість формаційного підходу обумовили виникнення цивілізацій­ ного підходу до виділення типів держав. У  цивілізаційному підході сутність держави визначається не тільки протистоянням су­ спільних класів, але й  накопиченими в  ході історичного процесу та переданими в  межах культури уявленнями про світ, цінностями. Також ураховують соціальні інтереси та ак­ тивні соціальні сили в сукупності з норматив­ ними зразками поведінки, історичним досвідом минулого. Державну владу за цивілізаційного підходу розглядають як частину світу куль­ тури. Цивілізація — відносно замкнуте й локальне ста- новище суспільства, що вирізняється спільністю культурних, економічних, географічних, релігійних, психологічних та інших ознак. Головною перевагою цивілізаційного під­ ходу є  можливість використання культурно­ духовного чинника. Культура представляє той інформаційний ресурс, що дозволяє не тільки оцінювати соціальну систему конкретного су­ спільства в певний історичний період, але й по­ бачити ознаки зародження, розвитку та функ­ ціонування кожної держави. ТиПи деРжАВи В  ЦиВілізАЦійНоМУ ПідХоді Тип держави Цивілізації Основні риси Сутність Первинні давньоєгипетська, шумерська, вави- лонська, іранська, бірманська, сіам- ська, кхмерська, в’єтнамська, япон- ська держава є  об’єднуючою та організуючою силою, що визначає соціальні та економічні структури. Політичне управління держави поєднується з  ре- лігією та передбачає наявність правителя, якому приписують божественне походження. держава є  складовою частиною не тільки політичного жит- тя, але й  усієї соціальної та економічної системи держава  — первинна; суспільство  — вторинне. Переважний політичний режим: деспотія. еконо- міка спрямована на від- творення держави та збільшення її могутності Вторинні західноєвропей- ська, північноаме- риканська, східно- європейська, латиноамерикан- ська, буддійська держава значною мірою відділена від культурного та релігійного життя суспільства. Політична система будується на основі вільного представництва насе- лення. Влада держави не охоплює всі сфери люд- ського життя. Соціальна та економічна система під- порядкована загальним культурно-духовним нормам, які можуть змінюватися в процесі розвитку цивілізації Суспільство  — первин- не; держава  — вторин- на. Переважний політич- ний режим: демократія. економіка працює на збагачення суспільства та приватних осіб ЗавДання. Поміркуйте! Чи можливе об’єднання фор- маційного та цивілізаційного підходів до типології дер- жав? Якщо так, то визначте, яку класифікацію держав можна було  б розробити. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Які ви знаєте історичні типи держав? 2. за якими критеріями розмежовуються історичні типи держав? 3. У  чому полягають переваги цивілізаційного та фор- маційного підходів до визначення типології держав? Завдання для самоперевірки до теми 1 «виникнення держави і  права» 1. Порівняйте табу та традиції. Спробуйте визначити, яке місце посідають традиції в  регулюванні суспільних відносин у  сучасний період. 2. Порівняйте організаційні засади додержавного та сучасного періодів орга- нізації суспільних відносин. Спробуйте визначити, які організаційні засади додержавного суспільства є  актуальними в  наш час. 3. Порівняйте формаційний та цивілізаційний підходи до визначення типоло- гії держав. Спробуйте визначити, чим відрізняється тип держави від виду держави. Цивілізація — відносно замкнуте й локальне ста- новище суспільства, що вирізняється спільністю культурних, економічних, географічних, релігійних, психологічних та інших ознак. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
14 Розділ І. Держава Тема 2. Поняття, ознаки, сутність держави Опанування матеріалу дозволить: „„ називати основні ознаки держави, види функцій держави „„ описувати форми реалізації та методи здійснення функцій держави „„ визначати соціальну сутність держави „„ характеризувати правову державу „„ оцінювати шляхи формування правової держави в  Україні Основні поняття: держава, суверенітет, функції держави, правова держава, громадянське су­ спільство. § 5. Поняття та ознаки держави 1. Які ознаки свідчать про існування держави? 2. Чим держава відрізняється від інших утворень та об’єднань людей? Державу можна визначити як історично сфор­ мовану особливу політико-територіальну орга­ нізацію, що володіє суверенітетом, має апарат управління й примусу та надає своїм вимогам обов’язкову для населення всієї країни силу. Поняття держави, її характеристики конкре­ тизуються під час розкриття ознак, які відріз­ няють  її від недержавних організацій суспіль­ ства. Тобто аналіз ознак держави поглиблює знання про неї, підкреслює її унікальність як незамінної форми організації суспільства й най­ важливішого суспільно-політичного інституту. Виділяють такі ознаки держави. 1. Наявність публічної влади, що являє собою сукупність апаратів захисту суспільства від посягань зовні (збройні сили, спеціальні служби), примусу й  охорони громадського порядку (правоохоронні органи), а  також управління (уряд, місцеві адміністрації). 2. Територіальна організація населення та здій­ снення публічної влади в межах певної тери­ торії. У додержавному суспільстві належність індивіда до того чи іншого роду зумовлювала­ ся кровною або вдаваною спорідненістю. При­ чому рід часто не мав визначеної території, переміщувався з  одного місця на інше. Держава має локалізовану територію, на яку поширюється її суверенна влада, а  насе­ лення, яке на ній проживає, перетворюється на підданих або громадян держави.  Важливо!   Територія України  — суходіл, води, надра й  повітряний простір, що перебувають у  межах державного кордону України. Загальна площа території України становить 603 628 км2 , тобто 5,7  % території Європи та 0,44  % території світу. За цим показником вона є  найбільшою кра- їною, яка повністю розташована в  Європі.  3. Державний суверенітет, тобто незалежність державної влади від будь-якої іншої влади всередині країни й  поза нею, виражений у  виключному праві самостійно вирішува­ ти питання внутрішньої і  зовнішньої по­ літики. 4. Монополія на прийняття загальнообов’язко­ вих норм. Лише держава може встановлюва­ ти норми, обов’язкові для всіх громадян. За їхньою допомогою держава може ефективно керувати суспільством і забезпечувати реалі­ зацію своєї політики. Дотримання таких норм забезпечується державною владою. Влада  — здатність за допомогою авторитету, заохочен­ ня та примусу впливати на поведінку особи. 5. Монополія на встановлення та збір податків із населення, що спрямовують на утриман­ ня органів державного управління, розвиток національної і регіональної економіки, під­ тримку соціальної сфери (охорона здоров’я, освіта, соціальне забезпечення тощо). 6. Наявність державних символів  — герба, прапора, гімну. Символи держави поклика­ ні позначати носіїв державної влади, на­ лежність чого-небудь до держави. Герби держави встановлюють на будівлях, де роз­ ташовані органи держави, на прикордонних Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
15 § 6. Сутність держави. Поняття та види функцій держави. Суверенітет і його види стовпах, на спеціальному одязі державних службовців. Прапори вивішують на тих са­ мих будівлях, а  також у  місцях, де прово­ дять міжнародні конференції.  Важливо!  Державними символами України є  Державний Прапор України, Державний Герб України і  Державний Гімн України (стаття 20 Кон- ституції України).  Запитання та завдання для самоперевірки 1. Спробуйте встановити, від чого саме ми можемо відрізнити державу, визначивши її ознаки.  2. Визначте, яка з  ознак держави безпосередньо стосується здо- буття вами освіти в  комунальному освітньому закладі на безоплатній основі.  3. Чому в державному суспіль- стві не можна обійтися без обов’язкового стягнення податків із громадян, які мають доходи?  4. Чому в пер- вісному суспільстві був відсутній апарат публічної влади? 5. Яка ознака держави значною мірою притаманна пер- вісному (додержавному) суспільству? У  чому полягає відмінність?  6. Чому в  первісному суспільстві не мо- гло існувати такого поняття, як суверенітет роду (пле- мені), і  такої ознаки, як територія? У  чому полягала відмінність між ознаками, за якими об’єднувалося на- селення в  додержавному суспільстві й  державі? § 6. Сутність держави. Поняття та види функцій держави. Суверенітет і  його види 1. Як ви вважаєте, чому виникла держава? 2. Які завдання виконувала держава на початкових етапах свого існування? Соціальне призначення держави показує роль держави в суспільстві, ступінь втручання держави в  життя суспільства. Завдання. Поміркуйте! Щодо якої концепції ролі дер- жави автор Декларації незалежності США Т. Джефферсон казав: «Вводити закони, що суперечать законам приро­ди, означає породжувати злочини, щоб потім за них карати»? Концепції соціального призначення та ролі держави Ліберальна: завдання держави  — забезпечення прав і  свобод громадян. Проводиться ідея про мінімум втручання в  життя людей. Держава виявляє активність лише в  соціальній сфері (освіта, охорона здоров’я) Консервативна: втручання держави в  життя суспіль- ства має бути обмеженим. Головне завдання держа- ви  — забезпечувати збереження основ суспільства, су­спільних відносин. Держава захищає суспільство від посягань, катаклізмів. У  разі виникнення соціальних заворушень влада усуває їх Соціал-демократична: завдання держави  — забезпе- чити певний рівень рівності в  суспільстві, гідні умови існування кожного члена суспільства. Влада контро- лює рівень доходів населення Комуністична: роль держави в  суспільстві максималь- на. Держава  — головне знаряддя соціальних перетво- рень, її завдання  — довести суспільство до «світлого майбутнього». Це шлях до тоталітарної держави Соціальне призначення кожної конкретної держави визначається безліччю чинників. У  сучасній демократичній державі певна по­ літика держави залежить від волі виборців, Цікаво! Держави без території У сучасному світі існують державні утворення, що мають усі або майже всі ознаки державності (герб, прапор, гімн, закони, населення, грошову одиницю), але не мають території, або їхня територія надзви- чайно мала. Наприклад, таким утворенням є  Сілан- дія — держава, заснована колишнім військовим Пад- ді Роєм Бейтсом на покинутій морській платформі поблизу територіальних вод Великої Британії в 1967 р. Велика Британія після судових розглядів визнала її незалежність. Засновник держави живе в  Європі, за- ймається роздачею титулів і  продажем паспортів. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
16 Розділ і. держава соціальне призначення такої держави  — за­ безпечити послідовність проведення економіч­ ного розвитку, у соціальній сфері, у зовнішній політиці. Роль держави в  суспільстві зміню­ ється від волі народу. важливО! Україна є  соціальною державою (стаття 1 Конституції України). Це передбачає га- рантування соціальної безпеки громадян, створен- ня необхідних і  достатніх умов для реалізації со- ціальних прав людини й  громадянина. „ Завдання держави виконуються через її функції. Функції держави  (від латин. functio  — виконан- ня, вчинення)  — основні напрямки діяльності держави. Сутністю держави є впорядкування суспіль­ них відносин. Публічне впорядкування су­ спільних відносин має два аспекти: встанов­ лення певних правил, що мають загальний характер, та охорона цих правил від порушен­ ня. Відповідно функції держави можна розді­ лити на два типи: регулятивні та охоронні. Залежно від сфери застосування виділяють також внутрішні й зовнішні функції. Внутріш­ ні функції визначають внутрішній розвиток суспільства; зовнішні функції — напрямки ді­ яльності у  відносинах з  іншими державами. Конкретний зміст функцій держави визна­ чається її формою та політичним режимом. Найбільшою мірою функції держави проявля­ ються в  політичній, економічній і  соціальній сферах. Відповідно виділяють політичну, еко- номічну та соціальну функції держави. Політична функція держави полягає в  за­ безпеченні державної і  громадської безпеки (у  тому числі від зовнішніх посягань), регу­ люванні політичних процесів у  суспільстві, закріпленні та охороні прав і свобод громадян, підтримці соціальної злагоди, вирішенні со­ ціальних конфліктів. Економічна функція держави покликана за­ безпечити нормальне функціонування та роз­ виток економіки, у  тому числі за допомогою охорони форм власності, встановлення норма­ тивів податкових відрахувань, організації зо­ внішньоекономічних зв’язків. Соціальна функція держави спрямована на здійснення заходів щодо задоволення соціаль­ них потреб людей, підтримання необхідних умов праці й  побуту, надання державної до­ помоги особам, які з незалежних від них при­ чин не можуть самостійно забезпечити собі засоби для гідного існування. Форми, у  яких здійснюються функції дер­ жави, можуть бути правовими та організацій­ ними. Найважливішою ознакою держави є  суве­ ренітет. суверенітет (від фр. souveraineté — верховна вла- да, верховенство, панування)  — це властивість державної влади, що проявляється в її верховенстві на своїй території (внутрішній суверенітет) і неза- лежності в  міжнародних відносинах (зовнішній суверенітет). Верховенство державної влади проявляється в її повній самостійності у внутрішніх справах, вищому порівняно з іншими організаціями па­ нуванні на певній території (внутрішній суве­ ренітет). Жодне об’єднання людей не може самостійно, без дозволу держави підпорядко­ вувати людей своїй волі. Тут усі діють із до­ зволу держави і в межах, зазначених державою. Навіть влада батьків над дітьми регулюєть­ ся державою, а  зловживання батьківською владою карається. Юридичним проявом верховенства державної влади є верховенство й найвища юридична сила Функції держави  (від латин. functio  — виконан- ня, вчинення)  — основні напрямки діяльності держави. суверенітет (від фр. souveraineté — верховна вла- да, верховенство, панування)  — це властивість державної влади, що проявляється в її верховенстві на своїй території (внутрішній суверенітет) і неза- лежності в  міжнародних відносинах (зовнішній суверенітет). Правові форми Організаційні форми Правотворчість  — розробка і  прийняття законів та інших нормативних актів. Правозастосування  — державно-владна діяльність спеціально уповноважених органів влади щодо реалі- зації норм права. Охорона права  — діяльність, спрямована на здій- снення правового контролю та реалізацію юридичної відповідальності економічні  — державні дотації, кредитування, субсидії. Політичні  — узгодження позицій різних політичних сил, міжнародні переговори. ідеологічні  — заклики політичних лідерів до насе- лення, агітація через засоби масової інформації. Організаційні заходи  — планування, соціальне про- грамування, контроль Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
17 §7. Правова держава та громадянське суспільство конституції та законів держави. Визнання су­ веренного характеру державної влади не має наслідком визнання її фактичної всемогутнос­ ті. Державна влада в  демократичній державі обмежена правом, народною волею, мораллю. Незалежність державної влади проявляється у  здатності держави самостійно здійснювати зовнішню політику (зовнішній суверенітет). ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Як у  процесі історичного розвитку держави змінюва- лася її сутність? 2. У чому полягають завдання держави на сучасному етапі? 3. Чим визначається конкретний зміст функцій держави? 4. Чи існує взаємозалежність між внутрішніми та зовнішніми функціями держа- ви? 5. У яких формах здійснюються функції держави? 6. Які види суверенітету ви знаєте? 7. Як співвідно- сяться внутрішній і зовнішній суверенітети? 8. У стат- ті 6 Конституції СРСР Комуністична партія визначалася як керівна та спрямовуюча сила радянського суспіль- ства. У  сучасному ірані фактичним главою держави є  не обраний народом президент, а  духовний лідер. Визначте, яка складова суверенітету державної влади порушується в  цих випадках. §7. Правова держава та громадянське суспільство Як ви розумієте поняття «правова держава»? Сутністю та невід’ємною ознакою сучасної держави є  підкорення державної влади вла­ ді права. Тобто держава має бути правовою. У правовій державі відсутні обмеження прав громадян у сфері особистої свободи, совісті, думки, господарської діяльності. Людина за­ вжди є  метою, і  її не можна розглядати як засіб. ЗавДання 1. Подискутуйте! давньогрецький держав- ний діяч та реформатор Солон у  преамбулі до законів, які він видав для Афін у  594  р. до н. е., написав: «Нічого надміру». Чи можна цей вислів вважати принципом пра- вової держави й  чому? Правова держава — організація державної влади, яка у  своїй діяльності підкоряється праву. Правова держава має як загальні з усіма дер­ жавами ознаки, так і  особливі, які характери­ зують її правову природу. Розглянемо ці ознаки. 1. Верховенство права. Право регулює най­ важливіші суспільні відносини. Органи дер­ жавної влади та місцевого самоврядування, посадові особи, громадяни та їхні об’єднання у  своїй діяльності підкорюються праву. 2. Верховенство закону. У  правовій державі закони мають найвищу юридичну силу. Правова держава — організація державної влади, яка у  своїй діяльності підкоряється праву. ЦікавО! жан Боден: засновник вчення про суверенітет французький державний діяч ж. Боден (1530—1596) першим в  історії людства обґрунтував ідею державного суверенітету, в  основу якої закладено думку про не- подільну, єдину, постійну державну владу. У вченні ж. Бодена держава відокремле- на від особистості монарха, це абсолютно самостійний суспільний інститут, який протиставляється як окремим громадянам, так і  їхнім об’єднанням. Тому ж. Боден досліджував державу, зокрема, і  щодо зовнішніх утворень, тобто інших держав, міждержавних союзів та ін. Він указував на наявність у  держави різних прав та обов’язків, наприклад щодо збору податків та розпорядження майном. ж. Боден писав і  про договори між державами, яких мають неухильно дотримуватися всі суверени. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
18 Розділ і. держава Вони відповідають конституції держави. Підзаконні акти не можуть суперечити Кон­ ституції та законам. Кожен має підпоряд­ ковувати свою поведінку законам, не до­ пускаючи їх порушення і  не зловживаючи своїми правами й владними повноваження­ ми. Закони повинні мати правовий харак­ тер, висловлювати ідеї природного права. ЗавДання 2. Поміркуйте! Що означає вислів давньо- римського оратора та юриста Цицерона «Несправедли- вий закон не породжує право»? 3. Гарантованість прав і свобод особистості. У  правовій державі створюється механізм реалізації та захисту прав і  свобод людини й  громадянина. Права і  свободи особистос­ ті визначають сенс і  виступають метою ді­ яльності держави. 4. Поділ влади на законодавчу, виконавчу й су- дову гілки. Гілки влади самостійні, взаємо­ діють і  стримують одна одну. Судова влада має бути авторитетною, незалежною від волі чиновників і  підкорятися лише закону. 5. Взаємна відповідальність держави й  осо- бистості. Держава несе політичну відпо­ відальність перед громадянами за невико­ нання взятих на себе зобов’язань. Уряд, що неспроможний виконати обов’язки, йде у відставку. У разі заподіяння своїми неза­ конними діяннями шкоди особистості орга­ ни державної влади або їхні посадові особи зобов’язані відшкодувати заподіяну шкоду. На громадян покладається відповідальність за вчинення правопорушення. важливО! Шкода, завдана фізичній або юри- дичній особі незаконними рішеннями, дією чи без- діяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повно- важень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого само- врядування незалежно від вини цих органів (стат- тя 1173 Цивільного кодексу України). „ Основою правової держави є  громадянське суспільство. Громадянське суспільство — сукупність міжосо- бистісних відносин і соціальних інститутів, що роз- виваються без втручання держави та мають на неї визначальний вплив. ЗавДання 3. Поміркуйте! Що мав на увазі англійський вчений дж. локк, коли сказав: «Ні для кого в громадян- ському суспільстві не може бути зроблено виняток із законів цього суспільства»? Громадянське суспільство — сукупність міжосо- бистісних відносин і соціальних інститутів, що роз- виваються без втручання держави та мають на неї визначальний вплив. ЦікавО! ідея правової держави крізь століття Перші концепції правової держави почали з’являтися в античних мислителів. Платон (427—347 до н. е.) під- креслював, що в  державі має існувати правління за- конів, а  не правління людей. Католицький філософ фома Аквінський (1225—1274) зазначав, що природний закон (право), крім прагнення самозбереження й про- довження роду, пошуків істини і  справжнього Бога, вимагає також визнання й  поваги гідності людини як розумної істоти. Тому держава як політична форма вираження загального блага покликана забезпечити для людей гідні умови життя, тобто умови, відповідні гідності людини. Саме поняття «правова держава» ви- никло й  затвердилося в  німецькій юридичній літера- турі в  першій третині XIX ст. джон локк Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
19 Завдання для самоперевірки до теми 2 Міжособистісні та соціальні взаємодії, що здійснюються в  межах громадянського су­ спільства, поєднують умови для задоволення індивідами й  соціальними групами своїх по­ треб та інтересів. Найважливішими інститутами громадян­ ського суспільства є: господарські товариства, політичні партії та інші громадські об’єднання, релігійні організації, незалежні засоби масової інформації. Ці об’єднання людей визначальним чином впливають на державну владу й  праг­ нуть забезпечити її правовий характер. Члени громадянського суспільства наділені громадян­ ськими, політичними, соціально-економічними та культурними правами, беруть активну участь в  управлінні справами держави. До основних принципів громадянського су­ спільства можна віднести: рівність прав і сво­ бод людини й  громадянина, їх гарантований юридичний захист; свободу економічної ді­ яльності; свободу об’єднання громадян; сво­ боду масової інформації. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Коли і  де вперше виникла ідея правової дер­ жави?  2. Якої трансформації зазнала ідея право- вої держави в  процесі свого історичного роз­ витку?  3. Які вам відомі найважливіші ознаки правової держави?  4. Що таке громадянське су­ спільство? Завдання для самоперевірки до теми 2 «Поняття, ознаки, сутність держави» 1. Визначте, як співвідносяться правова держава та громадянське суспільство. 2. Знайдіть у  Конституції України положення, які характеризують нашу дер- жаву як правову. 3. Порівняйте: ліберальну та консервативну, соціал-демократичну та комуніс- тичну концепції соціального призначення та ролі держави; правові та не- правові форми здійснення функцій держави; внутрішні та зовнішні функції держави. 4. Ж. Боден визначав його, як вищу владу над підвладними, але обмежував цю владу божественним і  природним правом; Ж.-Ж. Руссо розглядав його як необмежену й  неподільну владу, яка має здійснюватися в  межах договору між народом і  державою; Г. Гоббс приписував його тільки державі. Про що йдеться? 5. Учень 10 класу Максим вважає, що в  реалізації державних функцій бере участь усе доросле населення держави. На підтвердження цієї думки він на- вів такі приклади: 1) Економічна (підприємці організовують виробництво продукції для держав- них потреб). 2) Соціальні (усі громадяни, які мають доходи, сплачують податки до бюдже- тів різних рівнів, які використовуються для потреб соціально незахищених громадян). 3) Екологічна (її виконують усі громадяни, які не завдають шкоди природі). Спробуйте спростувати таку аргументацію. 6. Визначте, як співвідносяться між собою державний та народний суве- ренітет. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
20 Розділ і. держава Тема 3. Державний лад Опанування матеріалу дозволить: „ називати види форм правління, територіального устрою, політичного режиму „ описувати форми державного правління, територіального устрою, полі- тичного режиму „ порівнювати федерацію й  конфедерацію, демократичний та недемокра- тичний державно-правові режими „ характеризувати демократичну державу „ оцінювати демократію як загальнолюдську цінність Основні поняття: державний лад, монархія, республіка, унітарна держава, федерація, конфе- дерація, демократія, тоталітаризм, авторитаризм. §8. Поняття державного ладу. Форми державного правління. монархія та республіка 1. Як ви вважаєте, чи відповідає сучасний стан нашої держави вимогам демократичного суспільства? обґрунтуйте свою відповідь. 2. Що таке монархія? Чим вона відрізняється від республіки? 3. із курсу історії пригадайте, які країни спочатку існували як монархії, а  потім стали республіками. Над тим, як найкраще організувати, побу­ дувати державу, люди думають із моменту її зародження. Адже в державно­організованому суспільстві від цього залежать їхні життя та добробут. Тому із часів античності устрій дер­ жави, її будова виражалися в  понятті «дер­ жавний лад». Державний лад  — спосіб організації та устрою державної влади, що відбиває особливості істо- ричного, економічного, національного розвитку країни. Державний лад об’єднує в собі такі аспекти: порядок утворення та організації вищих орга­ нів державної влади та управління; спосіб територіального устрою держави та порядок взаємодії центральної, регіональної та місцевої влади; прийоми та методи здійснення держав­ ної (політичної) влади. Звідси форма держав­ ного ладу синтезується із трьох основних еле­ ментів: форми державного правління, форми державного (територіального) устрою, форми державно­політичного режиму. ЗавДання 1. Поміркуйте! «Forma dat esse reі» («форма дає буття речі»)  — так казали римські юристи. Розтлу- мачте цей вираз у  контексті форм державного ладу. Форма правління  — організація держави, що включає в  себе порядок утворення вищих та міс- цевих державних органів і порядок взаємовідносин між ними. Відповідно до цих критеріїв, а також залеж­ но від того, як здійснюється влада (одноосібно й спадково або колегіально та на виборній осно­ ві), розрізняють дві форми правління: монар­ хію та республіку. Державний лад  — спосіб організації та устрою державної влади, що відбиває особливості істо- ричного, економічного, національного розвитку країни. Форма правління  — організація держави, що включає в  себе порядок утворення вищих та міс- цевих державних органів і порядок взаємовідносин між ними. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
21 §8. Поняття державного ладу. форми державного правління. Монархія та республіка монархія  (від грец. «моно»  — один, єдино і  «ар- хія»  — влада, правління)  — форма державного правління, за якої верховна державна влада здій- снюється монархом, передається в спадщину й не передбачає відповідальності монарха перед на- селенням. Монархія як форма державного правління має такі ознаки. Влада передається, як прави­ ло, у  спадщину. Монарх формально незалеж­ ний від населення; він представляє державу, діючи у  внутрішній і  зовнішній політиці від свого імені. У сучасному світі за рівнем впливу на дер­ жавну систему виділяють необмежену (абсо- лютну) та обмежену монархію. абсолютна монархія — форма правління, за якої вся повнота державної влади — законодавчої, ви- конавчої та судової  — зосереджена в  руках мо- нарха. дії монарха нікому не підконтрольні. У сучасному світі абсолютними монархіями є  деякі держави Близького Сходу (Саудівська Аравія). Різновид абсолютної монархії — тео- кратична монархія, за якої монарх представ­ ляє і  світську, і  релігійну владу. Обмежена монархія — форма державного прав- ління, за якої влада монарха, згідно з  конституці- єю, обмежена виборним органом. Розглянемо види обмеженої монархії. 1. Дуалістична монархія  — влада монарха обмежується парламентом та конституцією. Монарху належить уся повнота виконавчої влади. Також він контролює судову систему. Сьогодні дуалістичними монархіями є  такі держави, як Марокко та Йорданія. 2. Парламентська монархія, де монарх є но­ мінальним главою держави. Законодавча влада належить парламенту. Уряд форму­ ється парламентом і  йому підзвітний. Вла­ да монарха є символічною, самостійна його діяльність неможлива без згоди парламенту. Фактичним главою держави є глава уряду. Парламентська монархія існує в  багатьох сучасних державах (Велика Британія, Бель­ гія, Швеція, Данія та ін.). ЗавДання 2. Поміркуйте! згідно з  Конституцією Японії від 1946  р., «імператор є  символом держави і  єдності народу, його статус визначається волею народу, якому належить суверенна влада (стаття 1). імператорський трон є  династичним та успадковується відповідно до закону про імператорську родину, прийнятого Парламентом (стат- тя 2). Усі дії імператора, що належать до справ держави, можуть бути вчинені не інакше, як з  ініціативи та схва- лення Кабінету, і  Кабінет несе за них відповідальність (стаття 3). імператор здійснює тільки такі дії, що належать до справ держави, передбачених цією Конституцією, і не наділений повноваженнями, пов’язаними зі здійсненням державної влади. імператор, відповідно до закону, може доручати кому-небудь здійснення своїх дій, що належать до справ держави (стаття 4)». обґрунтуйте, до якого виду монархій можна віднести Японію. Іншою формою державного правління є рес­ публіка. На відміну від монархії, республіці властивий демократичний спосіб утворення верховних органів держави. У розвинених дер­ жавах відносини між вищими органами буду­ ються на принципі поділу влади. республіка (від латин. res — справа і publica — пуб- лічна, суспільна) — форма державного правління, за якої верховна державна влада належить виборним органам, що обираються населенням на певний строк і  несуть відповідальність перед виборцями. Сучасні республіки поділяють на три основні види: парламентські, президентські та змішані. монархія  (від грец. «моно»  — один, єдино і  «ар- хія»  — влада, правління)  — форма державного правління, за якої верховна державна влада здій- снюється монархом, передається в спадщину й не передбачає відповідальності монарха перед на- селенням. абсолютна монархія — форма правління, за якої вся повнота державної влади — законодавчої, ви- конавчої та судової  — зосереджена в  руках мо- нарха. дії монарха нікому не підконтрольні. Обмежена монархія — форма державного прав- ління, за якої влада монарха, згідно з  конституці- єю, обмежена виборним органом. республіка (від латин. res — справа і publica — пуб- лічна, суспільна) — форма державного правління, за якої верховна державна влада належить виборним органам, що обираються населенням на певний строк і  несуть відповідальність перед виборцями. ЦікавО! абсолютний монарх найменшої держави  — папа римський Ватикан — суверенна держава в центральній час- тині Апеннінського півострова, з  усіх боків оточена територією італії. Є найменшою за територією держа- вою світу, її площа  — лише 0,44 км2 . формою державного правління у  Ватикані визна- на абсолютна теократична монархія. Глава держави — папа римський  — має всю повноту законодавчої, виконавчої та судової влади. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
22 Розділ і. держава У парламентській республіці парламент визначає напрямки внутрішньої та зовнішньої політики держави. Уряд формується парламент­ ським шляхом і  несе відповідальність перед парламентом та працює доти, поки користуєть­ ся довірою парламенту. Повноваження прези­ дента хоча і є формально великими, насправді не можуть повністю реалізовуватися без згоди уряду та парламенту. Тобто в  парламентській республіці вища представницька влада реально контролює виконавчу, не допускаючи можли­ вість корупції та зловживань. У той самий час у  парламентських республіках трапляються урядові кризи, які розхитують політичну ста­ більність. Прикладами парламентських респу­ блік є  Італія, Австрія, Німеччина. У президентській республіці вищою поса­ довою особою в державі є президент, наділений владними повноваженнями та функціями гла­ ви держави й  глави уряду. У  президентській республіці президент обирається непарламент­ ським шляхом, найчастіше загальним голо­ суванням. Уряд формується президентом і несе перед ним відповідальність. Президент має більше повноважень, ніж у  парламентській республіці. Він визначає основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики держави, має право законодавчої ініціативи та право вето на закони, прийняті парламентом, є вер­ ховним головнокомандувачем, уповноважений ввести надзвичайний і  воєнний стан. У  вста­ новлених законом випадках президент може розпустити парламент. У той самий час і пар­ ламент може відсторонити президента від вла­ ди шляхом застосування процедури імпіч­ менту. Прикладами президентської республіки є  США та Мексика. Існують змішані (президентсько­парламент­ ські або парламентсько­президентські) республі­ ки (Франція, Фінляндія, Португалія), у  яких парламент і  президент тією чи іншою мірою ділять свій контроль і  свою відповідальність щодо уряду. Характерною рисою змішаних рес­ публік є подвійна відповідальність уряду — і пе­ ред президентом, і перед парламентом. У таких республіках президент і парламент обираються безпосередньо народом. Главою держави тут ви­ ступає президент. Він призначає главу уряду й міністрів з урахуванням розподілу політичних сил у  парламенті. Глава держави, як правило, головує на засіданнях кабінету міністрів і  за­ тверджує його рішення. Парламент також має можливість контролювати уряд шляхом затвер­ дження щорічного бюджету країни, а  також за допомогою права винесення уряду вотуму не­ довіри. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке державний лад? 2. за якими аспектами державний лад характеризує державну владу? 3. У яких правових джерелах закріплюється державний лад? 4. Які форми правління вам відомі? 5. Якої трансформації зазнали республіканська та монархічна форми правлін- ня в  процесі історичного розвитку? 6. до якого виду республіки є найближчою за своєю сутністю парламент- ська монархія? §9. Форма державного (територіального) устрою Які імперії вам відомі з  курсу історії? Як склалася їх політична доля й  чому? Державний лад, ураховуючи невід’ємну ознаку держави — територію, потребує визна­ чення форм територіальної організації в меж­ ах встановлених кордонів. Форма державного (територіального) устрою  — спосіб територіальної організації державної влади. Форма державного устрою дає можливість зрозуміти, із яких територіальних одиниць складається держава, якими є їх правовий статус і відносини між собою та центральними органами державної влади. За цією ознакою держави тяжіють або до унітаризму, або до федералізму. Унітаризм є однією із двох форм державного устрою. Вона відображає спосіб адміністративно­ територіальної організації держави, поділ її на складові та розподіл влади між цими частинами та між самою державою. Форма державного (територіального) устрою  — спосіб територіальної організації державної влади. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
23 §9. форма державного (територіального) устрою унітарна держава  (від латин. unitas  — єдність)  — цілісне державне утворення, адміністративно-тери- торіальні одиниці якого не мають ознак суверенітету. Ознаками унітарної держави є: єдина сис­ тема законодавства (адміністративно­терито­ ріальні одиниці держави не мають права ви­ давати свої закони); єдина система органів влади (вищі органи державної влади здійсню­ ють безпосереднє керівництво місцевими ор­ ганами); єдина грошова одиниця; єдині фінан­ сова, податкова, кредитна системи; єдине громадянство; єдині збройні сили; єдині атри­ бути держави (прапор, герб, гімн); складові частини держави не мають ознак суверенітету, тобто не є  державними утвореннями та не можуть проводити самостійну політику. Більшість сучасних держав  — унітарні. Унітарна форма державного устрою зберігає державну єдність і  забезпечує ефективність управління. Як правило, унітарні держави невеликі за територією та мають мононаціо­ нальний склад (Франція, Японія, Швеція, Італія та ін.). Унітаризму притаманна наявність авто­ номій. автономія (від грец. autonomia — незалежність) — відносно самоврядна територія унітарної держави, утворена за національною, етнічною, мовною, ре- лігійною або іншою ознакою. Автономії поділяються на адміністративні, культурно­національні та політичні (державна або законодавча). До сфери повноважень адміністративної ав­ тономії входить видання нормативних актів представницькими органами влади. Держави можуть мати й дві адміністративні автономії, наприклад Нікарагуа (Північно­Атлантичний Автономний регіон та Південно­Атлантичний Автономний регіон). Під культурно­національною автономією розуміють етнічні групи та національності, що проживають не компактно, а  разом із пред­ ставниками інших етнічних співтовариств. Групами створюються власні інститути, орга­ нізації та виборні органи, які займаються пи­ таннями культури та мови, у деяких випадках направляють представника етнічного співто­ вариства в  парламент. Така практика діє в  Угорщині, Фінляндії, Швеції, Норвегії. Політична автономія в  більшості випадків має ознаки державності, володіє правом за­ конодавчої ініціативи з місцевих питань, пере­ лік її повноважень прописаний у конституції. Різні форми політичної автономії існують у багатьох країнах: Аландські острова у Фін­ ляндії, Фарерські острови та Гренландія в Да­ нії, острови Азорського архіпелагу та Мадей­ ра в  Португалії, Корсика у  Франції тощо. ЗавДання 1. Поміркуйте! Україна має у  своєму складі автономію  — Автономну Республіку Крим. опрацюйте розділ  X Конституції України та визначте, до якого типу автономії належить АР Крим. До традиційних складних держав відносять протекторат, унію та конфедерацію. Під протекторатом мається на увазі дер­ жавне утворення на основі міжнародного до­ говору, згідно з  яким одна держава зобов’я­ зується надавати заступництво іншій, більш слабкій державі, здійснювати її представни­ цтво в зовнішніх справах, забезпечувати зброй­ ний захист, а іноді надавати економічну й куль­ турну допомогу. Під унією розуміють союз, об’єднання дер­ жав. Серед уній розрізняють об’єднання мо­ нархічних держав у  формі персональної та реальної уній. Об’єднання монархічних держав у  формі персональної унії виникають унаслі­ док поєднання монархів двох або кількох дер­ жав в  одній особі. Реальна унія виникає піс­ ля угоди держав, у  результаті якої в  них з’являється єдиний монарх. Найбільш відомі реальні унії — це об’єднання Норвегії та Шве­ ції в 1814 р., а також Австро­Угорська імперія. унітарна держава  (від латин. unitas  — єдність)  — цілісне державне утворення, адміністративно-тери- торіальні одиниці якого не мають ознак суверенітету. автономія (від грец. autonomia — незалежність) — відносно самоврядна територія унітарної держави, утворена за національною, етнічною, мовною, ре- лігійною або іншою ознакою. державний кордон України Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
24 Розділ і. держава ЗавДання 2. Пригадайте! У  результаті укладення лю- блінської унії 1569  р. відбулось об’єднання Королівства Польського та Великого князівства литовського в  Річ Посполиту. Передбачалося, що нову державу очолюва- тиме виборний король, який титулуватиметься королем польським і  великим князем литовським. обґрунтуйте, до якого виду уній належить люблінська унія. Конфедерація як ще один вид складної дер­ жави поєднала в собі ознаки міжнародно­пра­ вової та державної організацій. Держави, що входять у конфедерацію, зберігають суверені­ тет у внутрішній і зовнішній політиці. Метою об’єднання є  переважно зовнішньополітичні проблеми (оборона, зовнішня торгівля, митна політика тощо). конфедерація  — державно-правовий союз суве- ренних держав. У різний час конфедераціями були: Австро­ Угорщина (до 1918  р.), Швеція та Норвегія (до 1905  р.), США (із 1781 до 1787  р.) та ін. Із протекторатів, уній та конфедерацій утво­ рилися державно­правові об’єднання, які обу­ мовили виникнення федералізму як форми державного устрою. Федерація (від латин. foederātiō — об’єднання) — складна союзна держава, суб’єкти якої є  держав- ними утвореннями та мають ознаки суверенітету. Ознаками федерації є: подвійна система законодавства (суб’єкти федерації мають пра­ во видавати власні закони, які не повинні суперечити федеральному законодавству); по­ двійна система органів влади (складається із центральних федеральних органів державної влади та органів державної влади суб’єктів федерації); єдина грошова одиниця; двовектор­ на (фінансова та податкова) система. Суб’єкти федерації мають право формувати свій бю­ джет і збирати податки, які не повинні супер­ ечити федеральній податковій політиці; по­ двійне громадянство (поряд із федеральним громадянством існує громадянство суб’єкта федерації, що має значення тільки всередині країни); єдині збройні сили; суб’єкти феде­ рації можуть засновувати свої атрибути дер­ жавної влади, які існують поряд із федераль­ ними; основними обмеженнями суверенітету суб’єктів федерації є  заборона на здійснення зовнішньополітичної діяльності та заборона на вихід зі складу федерації. До складу сучасних федерацій належить різна кількість суб’єктів: США  — 50, Мекси­ ка  — 31, Бразилія  — 26, Індія  — 25, Швей­ царія  — 23, Аргентина  — 22, Нігерія  — 21, Венесуела  — 20, Німеччина  — 16, Малай­ зія — 13, Канада — 10, Австрія — 9, Об’єднані Арабські Емірати — 7, Австралійський Союз — 6, Пакистан  — 4, Бельгія  — 3, Коморські Острови  —  3. ЗавДання 3. Поміркуйте! Відповідно до поправки X до Конституції США, «влада, не делегована Конституцією Сполучених Штатів і не заборонена для здійснення в шта- тах, належить або кожному штату окремо, або народу». На основі ознак федерації покажіть, як реалізується на- ведена норма в  державному устрої США. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Які форми державного устрою вам відомі? 2. При- гадайте з  курсу історії, за яких умов виникла така фе- деративна держава, як США. 3. Пригадайте з  курсу історії конфедеративні утворення. Якою була політична доля цих утворень і чому? 4. Як ви вважаєте, чи існує взаємозалежність між формою правління та формою державного устрою? §10. Форма державно-політичного режиму 1. із курсу історії пригадайте, що таке тоталітаризм та авторитаризм. 2. Як ви вважаєте, чи може абсолютна монархія бути демократичною державою? Політичний режим визначає специфіку управління всією політичною системою і є найбільш динамічною формою державно­ го ладу. Якщо він змінюється, навіть за умо­ ви збереження форми державного правління та форми державного устрою, може змі­ конфедерація  — державно-правовий союз суве- ренних держав. Федерація (від латин. foederātiō — об’єднання) — складна союзна держава, суб’єкти якої є  держав- ними утвореннями та мають ознаки суверенітету. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
25 §10. форма державно-політичного режиму нитися курс внутрішньої та зовнішньої по­ літики. Політичний режим  (від фр. régіme та латин. regіmen — управління) — сукупність способів і ме- тодів здійснення державної влади. Залежно від методів, які застосовує держава для здійснення політичної влади, виділяють демократичний та антидемократичний режими. Демократичний політичний режим забез­ печує захищеність прав і  свобод громадян і  їхню реальну участь в  управлінні державою. Демократичний режим передбачає здійснення влади гуманними та демократичними метода­ ми, не допускаючи дій, спрямованих на зміну існуючого ладу. У демократії реалізуються гро­ мадянські та політичні права, а  також прово­ дяться справедливі, конкурентні та загальні вибори. Недемократичний політичний режим відкидає рівність у  відносинах держави й  особистості та встановлює диктат держави над суспільством. Ознаками недемократичного режиму є: фор­ мування органів влади невиборним шляхом або шляхом псевдовиборів; відсутність поділу влади, посилення ролі виконавчої гілки влади; перевага держави над правом, панування без­ законня та свавілля з  боку держави; відсут­ ність реальних прав і  свобод. Недемократичний режим може бути тоталі­ тарним та авторитарним. тоталітарний політичний режим  (від латин. to- talis — весь, повний, цілий) — сукупність способів і  методів здійснення державної влади, заснованої на повному контролі над суспільством і  система- тичним застосуванням насильства. Тоталітарна держава підкоряє весь уклад суспільного життя панівній ідеології та мобі­ лізує апарат влади на її реалізацію. Ідеологія виробляється правлячою партією із твердою, бюрократично розгалуженою структурою та повним підпорядкуванням членів партії своїм партійним лідерам (вождям). Існування опо­ зиції, вільних засобів масової інформації не допускається. Створюється культ вождя, який перебуває на чолі партійно­державної машини. Тоталітарна держава проявляє крайню нетер­ пимість до будь­якого інакомислення, здійснює систематичний масовий терор проти населен­ ня, веде агресивну зовнішню політику. Як приклади тоталітарних держав можна навести нацистську Німеччину, СРСР у період правління Й. Сталіна, Китай в епоху Мао Цзе­ дуна, Північну Корею. Авторитарний політичний режим за своїми характеристиками займає проміжне положен­ ня між тоталітаризмом і  демократією. Із то­ талітаризмом його об’єднують централізація влади, порушення прав людини, а  з  демокра­ тією  — наявність автономних, не контрольо­ ваних державою сфер суспільства. авторитарний політичний режим  (від латин. autoritas  — влада, вплив)  — сукупність прийомів і методів здійснення державної влади, заснованих на централізації влади, порушенні прав людини, що поєднуються з  наявністю не контрольованих державою сфер суспільства. За авторитарного режиму держава обмежує втручання в  життя суспільства політичною сферою, допускаючи свободу в  мистецтві, на­ уці, економіці, тобто в  тих сферах, які не за­ чіпають інтереси держави. Політичний режим  (від фр. régіme та латин. regіmen — управління) — сукупність способів і ме- тодів здійснення державної влади. тоталітарний політичний режим  (від латин. to- talis — весь, повний, цілий) — сукупність способів і  методів здійснення державної влади, заснованої на повному контролі над суспільством і  система- тичним застосуванням насильства. авторитарний політичний режим  (від латин. autoritas  — влада, вплив)  — сукупність прийомів і методів здійснення державної влади, заснованих на централізації влади, порушенні прав людини, що поєднуються з  наявністю не контрольованих державою сфер суспільства. ЦікавО! Двопартійна політична система  — запорука стабільної демократії? Найважливішою особливістю політичної системи США є  двопартійна система, що сформувалася в  ході істо- ричного розвитку країни. за цієї системи до влади по- перемінно приходять тільки дві найбільш впливові по- літичні партії  — Республіканська та демократична. Провідною ознакою партійної системи США є децентра- лізована структура більшої частини партій. Пояснюєть- ся це не тільки федеративною формою державного устрою, але й  тим, що всі вони фактично підпорядко- вуються одній мети — участі у виборах. Відносини двох головних партій характеризуються тим, що між ними зберігається згода відносно фундаментальних першо- основ США  — приватної власності, особистої та полі- тичної свободи, республіканської федеративної держа- ви. Ця боротьба протилежностей між партіями в  США забезпечує стабільність демократичного режиму. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
26 Розділ І. Держава Для авторитаризму властива повна залеж­ ність політики від позиції глави держави або групи вищих керівників. Допускається існу­ вання опозиції, але її діяльність не може впли­ нути на прийняття політичних рішень. Мож­ ливе існування обмеженої кількості партій, профспілок та інших організації, але за умо­ ви їх підконтрольності владі. Авторитарні режими часто використовують деякі демо­ кратичні інститути  — вибори, плебісцити, маніфестації. Характерною рисою виборів є їх обмежена або лише видима конкуренція (коли всі кандидати схвалені владою), а також контро­ льованість владою їхніх офіційних підсумків. Авторитарний режим не обов’язково перед­ бачає застосування масових репресій і  може мати популярність серед широких верств на­ селення. Однак він має достатню силу, щоб у разі потреби на власний розсуд використати силу та примусити громадян до покори. Су­ часним прикладом держави з  авторитарним режимом є  Російська Федерація. Завдання. Поміркуйте! Давньогрецький історик Полібій (200—120 до н. е.) писав: «Коли народиться нове покоління та демократія від дітей перейде до онуків, тоді люди, які звикли до цих благ, перестають цінувати рівність і свободу та бажають переваги над більшістю. Як тільки внаслідок божевільного марнославства народ зробиться жадіб­ним до подачок, демократія руйнується та, у свою чергу, пере- ходить у беззаконня й панування сили. Справа в тому, що юрба, звикнувши годуватися чужим і  розраховувати на чужий стан, обирає собі у  вожді відважного честолюбця, а  сама внаслідок бідності усувається від посад. Тоді вста- новлюється панування сили. Юрба, що збирається навколо вождя, вчиняє вбивства, вигнання, переділи землі, поки не здичавіє зовсім і  знову не знайде собі володаря та само- держця». Чи можна погодитись із тим, що демократія має тенденцію вироджуватися в  авторитарний режим? Запитання та завдання для самоперевірки 1. Які вам відомі форми політичного режиму?  2. Як ви вважаєте, чи існує зв’язок між формою політичного ре- жиму й формою правління?  3. Чому політичний режим є  найбільш динамічною складовою державного ладу? Завдання для самоперевірки до теми 3 «Державний лад» 1. Спробуйте пояснити, чому в період Середньовіччя переважаючою формою правління була монархія. 2. Доведіть наявність або відсутність взаємозалежності між формою правлін- ня та формою державного устрою. 3. Доведіть, що абсолютна монархія не може бути правовою державою. 4. Із курсу історії України пригадайте зміст Березневих статей 1654  р. Спро- буйте визначити державно-правовий зв’язок, у  якому перебували Україна та Московське царство. 5. Знайдіть у  Конституції України положення, які дають можливість зробити ви- сновок про те, що наша держава є парламентсько-президентською республікою. 6. За поданою інформацією визначте складники державного ладу. Свою відповідь обґрунтуйте. Держава складається з  десяти провінцій, кожна з  яких має свій законодав- чий орган і свій уряд. Державу очолює президент, який обирається парламен- том. Уряд формується за підсумками виборів до вищого представницького органу держави, тобто парламентською більшістю. Вибори в державі проходять на альтернативній основі, існує багатопартійна система, належним чином за- безпечується реалізація прав людини, політична влада здійснюється спосо- бами і методами, які зумовлені традиційними інститутами, законами, звичаями, що закріпилися у  свідомості суспільства, держави та особи. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
27 Практичне заняття Порівняльна характеристика державного ладу зарубіжних країн 7. Порівняйте: Афінську демократичну та Римську аристократичну республіки; ранньофеодальну та станово-представницьку монархію; станово-представ- ницьку монархію та абсолютну монархію; республіку та монархію; обмеже- ну монархію та абсолютну монархію; президентську та парламентську рес- публіки, визначивши при цьому переваги й  можливі недоліки організації влади в  цих республіках; унітарну державу та федеративну державу; кон- федерацію та федерацію; демократичний та антидемократичний режими. Практичне заняття Порівняльна характеристика державного ладу зарубіжних країн Очікувані результати Після цього уроку ви зможете: „„ порівнювати різні складники державного ладу зарубіжних країн „„ порівнювати різні складники державного ладу України та Франції „„ визначати чинники, які впливають на формування окремих складників державного ладу „„ покращити свої навички критичного мислення „„ удосконалити свої вміння й  навички щодо характеристики видів державного ладу Завдання 1.  Робота у  групах. Спираючись на знання, отримані під час вивчення курсу всесвітньої історії, ви- значте спільні та відмінні ознаки причин утворення та державного ладу Речі Посполитої та Австро-Угорської держави за поданою схемою. Спільні ознаки 1. Утворення обох держав відбулося … шляхом. 2. Обидві держави можна вважати … 3. В обох державах було відсутнє … законодав­ ство, натомість існувало законодавство їх … 4. В обох державах існувала єдина … одиниця. Якщо в Речі Посполитій існувала окремо … Польщі й  окремо … Литви, то в  Австро- Угорщині існувала … кожного суб’єкта, од­ нак існували ще й  … видатки. 5. Як Річ Посполита, так і  Австро-Угорщина виступали в  міжнародних відносинах як … суб’єкт міжнародного права. Відмінні ознаки 1. Якщо після утворення Речі Посполитої ви­ ник … суб’єкт міжнародного права, а  Ко­ ролівство Польське і  Велике князівство Литовське перестали існувати як … суб’єкти міжнародного права, то після  утворення Австро-Угорщини … суб’єкта міжнародного права не виникло, і  жоден суб’єкт між­ народного права свого існування не при­ пинив. 2. Якщо в  Речі Посполитій існував … адміні­ стративно-територіальний устрій, то в адмі­ ністративно-територіальному устрої Австрії та Угорщини існували суттєві відмінності. 3. Якщо влада австро-угорського монарха була спадковою, то короля Речі Посполитої на посаду обирав сейм. Король обіймав цю по­ саду довічно. Виборність посади монарха Речі Посполитої робила цю державу част­ ково схожою на … 4. Якщо в Речі Посполитій був … парламент — сейм, який складався з  посольської палати та сенату, то в  Австро-Угорщині … парла­ менту не було. До певної міри функції за­ гальнодержавного парламенту в  Австро- Угорській державі відігравали засідання спільних делегацій. Якщо парламенти Ав­ стрії та Угорщини були … чинними органа­ ми, то сейм Речі Посполитої скликався мо­ нархом раз на два роки. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
28 Розділ І. Держава 5. Якщо в  Речі Посполитій був відсутній … уряд, окремо існували уряди Королівства Польського і  Великого князівства Литов­ ського, то в Австро-Угорській монархії, крім урядів Австрії та Угорщини, існував ще й … уряд, до якого входили три спільні міністри (закордонних справ, оборони й фінансів) і  голови урядів Австрії та Угорщини. 6. В Австро-Угорщині, на відміну від Речі По­ сполитої, була … армія. Однак при цьому Австрія та Угорщина мали кожна … допо­ міжні війська. Завдання 2.  Робота у  групах. Використовуючи додат- кову літературу або інтернет-ресурси, порівняйте дер- жавний лад США та Німеччини (ФРН), Франції та України за поданою схемою. № з/п Критерії для порівняння США ФРН 1 Спосіб утворення та конституційно-правова природа федерації. Види суб’єктів федерації, наявність або відсутність презумпції компетенції суб’єктів 2 Наявність або відсутність територіальних одиниць, які не є  суб’єктами федера- ції. Особливості місцевого самоврядування 3 Наявність або відсутність у  суб’єктів федерації права участі в  міжнародних від- носинах 4 Наявність або відсутність громадянства суб’єкта федерації 5 Наявність або відсутність бікамералізму та залежності представництва у  верх- ній палаті від кількості населення суб’єкта федерації. Кількість палат у  законо- давчих органах суб’єктів федерації 6 Чи збігається форма правління на центральному рівні та на рівні суб’єкта федерації 7 Спосіб формування виконавчих органів суб’єктів федерації 8 Організація вищої державної влади 9 Особливості поділу влади на три гілки. Способи формування центрального уряду та парламентського контролю за діяльністю уряду 10 Джерела державної влади, принципи побудови й  діяльності державного апа- рату, рівень політичної свободи в  суспільстві № з/п Критерії для порівняння Франція Україна 1 Різновид республіки 2 Особливості формування уряду, взаємовідносини уряду та глави держави 3 Особливості парламентської відповідальності уряду 4 Наявність або відсутність обмеження державного суверенітету 5 Наявність або відсутність бікамералізму 6 Особливості біцефальності виконавчої влади 7 Особливості дострокового припинення повноважень парламенту 8 Законодавчі можливості центральної влади щодо втручання у  справи місцево- го самоврядування 9 Особливості адміністративно-територіального устрою 10 Джерела державної влади, принципи побудови й  діяльності державного апара- ту, рівень політичної свободи в  суспільстві Завдання 3.  Робота у групах. Спробуйте визначити, які саме чинники та в  який спосіб вплинули на становлен- ня державного ладу в кожній із розглянутих країн. Свої висновки подайте у  вигляді таблиці (критерії оберіть самостійно). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
29 §11. Поняття народовладдя та народного волевиявлення. Вибори та виборче право Тема 4. народовладдя Опанування матеріалу дозволить: „ називати форми демократії, види виборів, види виборчих систем, види референдумів „ розрізняти активне й  пасивне виборче право „ описувати виборчий процес та його стадії; порядок призначення та про- ведення референдумів „ порівнювати мажоритарну та пропорційну виборчі системи „ характеризувати принципи виборчого права, види виборів та референдумів „ висловлювати судження щодо народного волевиявлення як основного принципу демократії Основні поняття: народовладдя, вибори, виборче право, референдум, абсентеїзм. §11. Поняття народовладдя та народного волевиявлення. вибори та виборче право 1. із курсу основ правознавства пригадайте, які форми демократії (народовладдя) закріпле- но в  Конституції України. 2. із курсу всесвітньої історії пригадайте, які виборчі обмеження існували майже в  усіх країнах світу в  ХіХ ст. Народовладдя є одним із головних принципів демократичної держави, народного сувереніте­ ту, що виражається у  визнанні, наявності ефективного механізму реалізації громадяна­ ми своїх політичних прав шляхом вільної та рівноправної участі в управлінні справами сус­ пільства та держави як безпосередньо, так і че­ рез представників. У  загальному явищі дер­ жавності демократія виступає зовнішньою формою, а  сутність демократичної держави проявляється в  народовладді. У сучасних державах народне волевиявлен­ ня здійснюється у  формах безпосередньої та представницької демократії. Відповідно до статті 21 Загальної деклара­ ції прав людини, «воля народу має знаходити своє відображення в  періодичних і  нефальси­ фікованих виборах, які мають проводитися на основі загального й  рівного виборчого права шляхом таємного голосування або  ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують сво­ боду голосування». Тобто основною формою народного волевиявлення в  межах представ­ ницької демократії є  вибори. вибори  — демократичний спосіб прийняття по- літико-правових рішень із приводу надання мож- ливості окремим особам представляти суспільство в  органах державної влади та органах місцевого самоврядування. вибори  — демократичний спосіб прийняття по- літико-правових рішень із приводу надання мож- ливості окремим особам представляти суспільство в  органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Народні волевиявлення Безпосередня демократія Народовладдя здійснюється через без- посереднє виявлення волі народу або певних соціальних груп (референдум, вибори) Представницька демократія Народовладдя здійснюється через ви- явлення волі представників народу у  виборних органах (парламенти, орга- ни місцевого самоврядування) Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
30 Розділ І. Держава Завдання 1. Поміркуйте! Австрійський філософ ХХ ст. К.  Поппер зазначав: «Вибори передбачають право змі- щувати уряди, не застосовуючи насильства». Чи можна погодитись із твердженням філософа й  чому? Розглянемо, у чому полягає значення виборів. 1. Вибори є важливим засобом вирішення пи­ тання про владу, систематичного оновлення владних структур. 2. Вибори виявляють ті передвиборчі заяви та програми кандидатів, політичних партій, які найбільшою мірою відповідають інтер­ есам і  потребам народу. 3. Вибори сприяють залученню звичайних гро­ мадян до політики. 4. За допомогою виборів державна та місцева влада здобуває легітимність, тобто визна­ ється членами суспільства як правомірна офіційна влада. Вибори відбуваються на основі засад, вста­ новлених виборчим правом. Як правило, ви­ борче право розглядається у  двох значеннях: широкому (об’єктивному) і  вузькому (суб’єк­ тивному). В об’єктивному значенні виборче право яв­ ляє собою сукупність юридичних норм, що регулюють порядок виборів представницьких органів і  виборних посадових осіб держави, а  також органів місцевого самоврядування. У вузькому (суб’єктивному) значенні вибор­ че право  — це політичне право громадянина обира­ти (активне) і  бути обраним (пасивне) до органів державної влади та місцевого само­ врядування. Завдання 2. Поміркуйте! Виборча явка на позачерго- вих виборах до Верховної Ради України 2014  р. склала 52 %, що вказує на прояв абсентеїзму. Яким чином цю проблему можна вирішити в  нашій державі? Цікаво! Обрати тих, хто обирає: досвід США У виборчій системі США традиційно діє колегія виборників  — система непрямих (двоступеневих) виборів, за допомогою якої обираються президент США та віце-президент США. Кількість виборників від кожного штату дорівнює числу його представни- ків у  Конгресі (два сенатори і  члени палати пред- ставників, кількість яких дорівнює кількості виборчих округів на території штату). Федеральний округ Ко- лумбія в  Конгресі не представлений, але на прези- дентських виборах має стільки виборників, скільки б він мав, якби був штатом, але не більше, ніж найменш населений штат. Найменш населений штат Вайомінг представлений трьома виборниками, стільки має і  округ Колумбія. Кожен штат сам вирішує, як роз- поділити відведені йому голоси. У  більшості штатів голоси всіх виборників автоматично отримує той кандидат, який набирає просту більшість голосів виборців штату. Принципи виборчого права Принципи виборчого права Основні риси Принцип загальності Виборче право мають усі громадяни України. Будь-які прямі або непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України забороняються. Не допускаються обме- ження щодо участі громадян у  виборах, крім обмежень, передбачених Конституцією України та законодавством Принцип рівності Усі громадяни України беруть участь у  виборах на рівних засадах. Кожен виборець на виборах має лише один голос. Виборець може використати свій голос у  день голосу- вання тільки на одній виборчій дільниці Принцип вільності Виборцям забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного ви- явлення під час голосування Принцип прямого виборчого права Громадяни обирають Президента України, народних депутатів України, депутатів Автоном- ної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів безпосередньо Принцип таємності голосування Контроль за волевиявленням виборців забороняється Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
31 §11. Поняття народовладдя та народного волевиявлення. Вибори та виборче право Використання активного та пасивного ви­ борчого права може бути обмежене через вста­ новлення виборчих цензів, що висувають до осіб, які бажають взяти участь у  виборах. виборчий ценз (від латин. censeo — роблю опис, перепис)  — спеціальні юридичні правила, що об- межують допущення особи до користування якими- небудь виборчими правами. Виборчий ценз для активного виборчого пра­ ва встановлюється, виходячи з наявності в лю­ дини громадянства держави, де відбуваються вибори; досягнення встановленого законодав­ ством віку; володіння виборчою дієздатністю. важливО! Пасивне виборче право передбачає встановлення більш високих цензів, адже сама перспектива обіймання посади голови держави чи народного депутата передбачає усвідомлення відповідальності за подальші політико-правові рі- шення. „ Виборче право може бути реалізовано осо­ бою шляхом участі в  прямих або непрямих виборах. Прямі вибори означають, що кожний громадянин сам, безпосередньо бере в  них участь. У  нього немає посередників, яким би він делегував свої повноваження. Натомість непрямі вибори передбачають існування спе­ ціальних комісій для остаточного прийняття рішень із питань розподілу голосів. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке народовладдя? 2. У яких формах здійсню- ється народне волевиявлення? 3. Що таке електронна демократія? 4. Що таке вибори? У  чому полягає їхнє значення? 5. Які види виборів існують в Україні? 6. Які засади виборчого права вам відомі? 7. Що таке аб- сентеїзм? 8. Що таке виборчий ценз? виборчий ценз (від латин. censeo — роблю опис, перепис)  — спеціальні юридичні правила, що об- межують допущення особи до користування якими- небудь виборчими правами. ЦікавО! електронна демократія: як обрати міського голову через інтернет електронна демократія є  формою демократії, що характеризується використанням інформаційно- комунікаційних технологій як основного засобу для виборчих процесів. електронна демократія бере свій початок у конституційних ідеях народо- владдя та виборності, зокрема в  ідеї безпосеред- нього здійснення народом належної йому влади. В  естонії в  жовтні 2005  р. вперше у  світі відбуло- ся інтернет-голосування на виборах в органи міс- цевого самоврядування. Паралельно було органі- зовано й  традиційне голосування. Через інтернет віддали свій голос майже 10 тис. виборців за за- гальної кількості населення країни в 1,4 млн осіб. ЦікавО! абсентеїзм: не піду на вибори Абсентеїзм (від латин. absens, absentіs  — від- сутній)  — відмова виборців від участі в  голосу- ванні під час виборів представників влади, глави держави тощо. Абсентеїзм передбачає свідому не- реалізацію активного виборчого права через від- сутність доступної інформації про обранців, зневіру в інститутах демократії. У сучасних демократичних країнах абсентеїзм  — досить поширене явище. Нерідко в голосуванні не беруть участі 50 % і на- віть більше виборців, що мають право голосу. А от, наприклад, в  Австралії, Австрії, Аргентині, Бельгії, Греції, італії, Німеччині та Пакистані за ухиляння від голосування до людини може застосовуватися покарання у  вигляді штрафу. Види виборів За територією За об’єктом ПовторніПрезидентські загально- державні Чергові дійсніПарламентські Місцеві Позачергові Недійснідо органів місцевого самоврядування За часом проведення За правовими наслідками Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
32 Розділ І. Держава § 12. Поняття та види виборчих систем. Виборчий процес 1. Як ви вважаєте, чому не всі люди бажають брати участь у  виборах? 2. Що потрібно зробити, що забезпечити свідому участь громадян у  виборах? Обґрунтуйте свою відповідь. Виборча система  — це сукупність юридич­ них правил, що встановлюють порядок про­ ведення виборів, надання виборчих прав, ви­ значення результатів голосування. Існують дві основні виборчі системи: мажоритарна (від фр. majorité  — більшість) та пропорційна. За мажоритарної системи виборці голосують за особистість того чи іншого кандидата, хоча при цьому може бути позначено, яку партію він представляє. Мажоритарна система засно­ вана на такому порядку визначення результа­ тів голосування, за якого обраним вважається кандидат, що отримав по цьому округу біль­ шість голосів. Є два різновиди мажоритарної системи: аб­ солютної більшості й  відносної більшості. У  першому випадку переможцем вважається кандидат, який набрав 50 % + 1 голос. У дру­ гому перемагає той, хто набрав голосів більше, ніж кожен із його супротивників. За мажоритарної системи можливе голо­ сування в  один і  два тури. Якщо жоден із кандидатів не отримує необхідної абсолютної більшості голосів, то призначається другий тур виборів. У  другому турі беруть участь лише два кандидати, що набрали в  першому турі найбільшу кількість голосів. Суть пропорційної системи є  такою. Тери­ торія країни оголошується єдиним виборчим округом. Вибори проводяться тільки на пар­ тійній основі. Голосують не за особу, а за пар­ тію. Після підрахунку голосів партії отри­ мують кількість місць у  представницькому органі пропор­ційно до числа відданих за них голосів. Наприклад, якщо перша партія зі­ брала 40 % усіх голосів, друга — 20 %, а тре­ тя — 10 %, то кожна з партій може отримати відповідно 40, 20 і  10 % місць у  парламенті. Тобто депутати першої партії матимуть кіль­ кісну перевагу порівняно з іншими партіями. Цікаво! Незвична перевиборча агітація в  Ісландії На виборах мера столиці Ісландії міста Рейк’явіка у  2010  р. брав участь комедійний актор Йон Гнарр. Його передвиборча агітація звелася до таких гасел: «Імпортувати білок із Лондона! Полярного ведмедя в зоопарк! Безкоштовні рушники в басейни! Дісней- ленд в аеропорту!» При цьому він відверто заявляв, що не збирається виконувати жодної із цих обіцянок, але гарантує веселе й радісне майбутнє. Найцікавіше, що Й.  Гнарр виграв вибори. Він не вважає, що міс- та мають управлятися жартами, але сатира  — це чудовий спосіб думати. Виборчий процес 1 етап. Призначення виборів 2 етап. Формування виборчих округів та дільниць 3 етап. Висування і  реєстрація кандидатів 4 етап. Проведення передвиборчої агітації 5 етап. Проведення голосування 6 етап. Підрахунок кількості голосів 7 етап. Оприлюднення результатів виборів Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
33 §13. Поняття і види референдумів На основі поєднання мажоритарних і пропор­ ційних виборів склався змішаний тип виборчої системи. Її суть полягає в  тому, що частина депутатських мандатів розподіляється відповідно до принципів мажоритарної системи, що сприяє формуванню стійкого уряду, а інша частина — відповідно до принципів пропорційної системи. Виборче право громадян реалізується під час виборчого процесу  — врегульованого законом порядку організації та проведення виборів, діяльності вповноважених органів (виборчих комісій) і громадян (виборців), кандидатів, ін­ ших суб’єктів, спрямованих на забезпечення вільного вираження волі народу при обранні на відповідну представницьку посаду. виборчий процес  — здійснення суб’єктами ви- борчого процесу виборчих процедур, передбаче- них виборчим законом. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке виборча система? 2. Які вам відомі види виборчих систем? 3. Що таке виборчий процес? 4. На- звіть етапи виборчого процесу. 5. Спробуйте поясни- ти, чому тривалість виборчого процесу в  разі прове- дення позачергових виборів є дещо меншою, ніж у разі проведення чергових. §13. Поняття і  види референдумів із курсу географії пригадайте, із яких адміністративно-територіальних одиниць складаєть- ся Україна. із якою метою здійснено її поділ? Особлива роль у  системі народовладдя на­ лежить референдуму, який є  формою безпо­ середньої демократії. Нині інститут референ­ думу законодавчо закріплений у конституціях та інших нормативно­правових актах багатьох країн: Швейцарії, Франції, Німеччини, США, Данії, Італії, Іспанії, Швеції, Норвегії та ін. референдум (від латин. referendum — те, що тре- ба доповісти) — демократичний спосіб прийняття найважливіших рішень державного та місцевого значення шляхом безпосереднього народного во- левиявлення. За своєю суттю референдум є  правом ре­ альної суверенної і  верховної волі народу. Волевиявленням народу за результатами голо­ сування затверджується (або ні) винесений на референдум закон чи рішення. Це дає під­ стави характеризувати референдум як нормо­ творчу форму народовладдя. За територією референдуми поділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавний референдум проводить­ ся на всій території держави для вирішення загальнонаціональних питань. Загальнодер­ жавний референдум може бути конститу­ ційним (наприклад, схвалення нової редакції Конституції України); ратифікаційним (напри­ клад, зміна території держави); законодавчим (наприклад, прийняття чи скасування закону); загальним (із будь­яких інших питань, за ви­ нятком тих, вирішення яких не допускається законодавством). важливО! Першим загальнонаціональним ре- ферендумом в Україні був референдум щодо про- голошення незалежності України, який було про- ведено 1 грудня 1991  р. На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт виборчий процес  — здійснення суб’єктами ви- борчого процесу виборчих процедур, передбаче- них виборчим законом. референдум (від латин. referendum — те, що тре- ба доповісти) — демократичний спосіб прийняття найважливіших рішень державного та місцевого значення шляхом безпосереднього народного во- левиявлення. Підрахунок виборчих бюлетенів Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
34 Розділ І. Держава проголошення незалежності України?». Громадяни України висловилися на підтримку незалежності. У  референдумі взяли участь 31 891 742 особи  — 84,18 % населення України. Із них 28 804 071 особа (90,32 %) проголосувала за, відповівши «Так».  За суб’єктами ініціювання референдуми по­ діляються на референдуми, проведені за на­ родною ініціативою та референдуми, проведе­ ні за ініціативою парламенту. За юридичною силою рішень референдуми поділяють на імперативні та консультативні. Рішення імперативного референдуму мають найвищу юридичну силу, є  остаточними, обо­ в’язковими для виконання на всій території країни і не потребують затвердження будь-яким державним органом. Консультативні референ­ думи мають дорадчий характер та спрямовані скоріше на опитування громадян щодо їх по­ зиції в  загальнодержавних питаннях. Завдання. Поміркуйте! 16 квітня 2000 р. відбувся все­ український референдум із приводу реформи системи державного управління. На референдум було винесено чотири питання, які стосувалися: обмеження депутатської недоторканності; установлення додаткових підстав для розпуску Президентом України Верховної Ради; змен- шення кількості народних депутатів із 450 до 300; фор- мування двопалатного парламенту. За офіційними дани- ми, на всі чотири поставлені питання виборці дали ствердну відповідь, проте ці зміни до законодавства так і  не було внесено Верховною Радою. Обґрунтуйте, який вид референдуму був застосований. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке референдум, у  чому полягає його суть?  2. На які види поділяються референдуми за юридич- ною силою та територіальною ознакою?  3. Що таке плебісцит?  4. Згідно з теорією про поділ влади, ком- петенція парламенту обмежується: тим, що він не може приймати рішень щодо питань, які є  в  компетенції виконавчої влади; не може приймати рішень щодо питань, які є  в  компетенції судової влади. Чим ще обмежується компетенція парламенту? Завдання для самоперевірки до теми 4 «Народовладдя» 1. Доведіть, що вибори є  своєрідним містком між безпосередньою і  пред- ставницькою демократією. 2. Підтвердьте або спростуйте думку про те, що абсентеїзм впливає на легі- тимність обраних представницьких органів влади. 3. Спробуйте визначити переваги й недоліки кожного з видів виборчих систем. 4. Порівняйте: вибори і референдум; місцеві вибори та загальнодержавні ви- бори; мажоритарну та пропорційну виборчі системи; безпосередню та представницьку демократії. 5. Проведіть невелике дослідження з приводу розвитку двох форм демократії. Визначте, яка із форм демократії розвивається більш динамічно й  чому та в  який спосіб це впливатиме на розвиток народовладдя. 6. Визначте переваги й недоліки електронної демократії. Спробуйте спрогнозува­ ти, якими є подальші перспективи розвитку електронної демократії в Україні. 7. Пригадайте з  курсу історії, яка держава світу першою надала жінкам право голосу на виборах, а які держави зробили це через десятиліття. Доведіть або спростуйте твердження про те, що надання права голосу жінкам не тільки зробило вибори більш демократичними, а й призвело до значного посилен- ня легітимності державної влади та місцевого самоврядування. 8. Спробуйте пояснити, чому коло осіб, які є  носіями активного виборчого права, дещо ширше, ніж коло носіїв пасивного виборчого права. 9. Доведіть, що прямі вибори є  більш демократичними, ніж непрямі (багато- ступінчасті). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
35 §14. державна влада Тема 5. Органи державної влади та  місцеве самоврядування Опанування матеріалу дозволить: „ називати органи законодавчої, виконавчої, судової влади, правоохорон- ні органи, органи місцевого самоврядування „ описувати ознаки державного органу, основні завдання органів законо- давчої, виконавчої та судової влади, конституційного суду, місцевого самоврядування; правоохоронні органи та їхні завдання; повноваження суддів, суду присяжних „ пояснювати, що таке юрисдикція судів „ розрізняти апеляцію і  касацію „ характеризувати й  порівнювати органи виконавчої влади та органи міс- цевого самоврядування, моделі місцевого самоврядування Основні поняття: державний апарат, державний орган, парламент, уряд, суд, місцеве само- врядування, імпічмент. §14. Державна влада Пригадайте, на які три гілки поділяється влада в державі. Хто вперше запропонував такий поділ влади? Державна влада — система повноважень і засо- бів, що використовуються від імені суспільства державою для захисту та реалізації суспільного інтересу, узгодження загальних і приватних інтер- есів, а  також вирішення конфліктів у  суспільстві. ЗавДання. Поміркуйте! Відповідно до статті 19 Конституції України церква та релігійні організації в  Україні відокрем- лені від держави, а школа — від церкви. жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова. Яку ознаку (ознаки) державної влади втілено в  наведеній нормі? Державна влада здійснюється спеціально створеним державним апаратом, який являє собою систему державних органів, об’єднаних у єдину та налагоджену структуру, що служать виконанню призначення держави та в  інтер­ есах суспільства. Державні органи виступають як сформований народом організований ко­ лектив державних службовців, що наділені владними повноваженням та забезпечені необ­ хідними матеріальними та інформаційними засобами для втілення волі суспільства. Державна влада — система повноважень і засо- бів, що використовуються від імені суспільства державою для захисту та реалізації суспільного інтересу, узгодження загальних і приватних інтер- есів, а  також вирішення конфліктів у  суспільстві. Ознаки державної влади Суверенність (відділена від влади інших держав) Незалежність (відділена від інших видів влади, які існують у  суспільстві) Повнота (виступає від імені всього суспіль- ства) легальність (діє в  межах, встановлених законом) Верховенство (виражає юридичну волю всього суспільства) легітимність (визнана суспільством та світо- вим співтовариством) Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
36 Розділ І. Держава Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке державна влада і  якими є  її ознаки?  2. У  який спосіб здійснюється державна влада?  3. Що таке державний орган. Назвіть види державних органів.  4. Зазвичай вважають, що різні види со- ціальної влади тією чи іншою мірою залежать від державної влади. Спробуйте визначити, чи залежить державна влада, у  свою чергу, від інших видів со- ціальної влади. § 15. Законодавча влада 1. Що таке парламент? 2. Із курсу всесвітньої історії пригадайте, у  якій країні вперше з’явився парламент. Законодавча влада являє собою гілку дер­ жавної влади, сформованої на основі народ­ ного волевиявлення громадян, що має виключ­ не право на прийняття законів. Вищим представницьким і  законодавчим органом багатьох держав світу є  парламент (від фр. parler  — говорити). У  країнах світу парламенти мають різні назви (сейм — у Поль­ щі, конгрес  — у  США, бундестаг  — у  Німеч­ чині, кнесет  — в  Ізраїлі, альтинг  — в  Іслан­ дії, Верховна Рада  — в  Україні). Парламент є показником рівня стану демо­ кратизму в суспільстві. У країнах, де відсутня демократія, парламент функціонує лише фор­ Види державних органів За способом формування 1) первинні (створюються народом шляхом народного волевиявлення: парламент); 2)  вторинні (створюються первинними ор- ганами: судові органи, міністерства) За територією дії 1) загальнодержавні (наприклад парламент, президент); 2) місцеві (наприклад обласні адміністрації; районні суди) За характером повноважень 1) із загальними повноваженнями (напри- клад уряд); 2) зі спеціалізованими повно- важеннями (наприклад урядові міністер- ства, спеціалізовані суди) За формами діяльності 1) правотворчі (наприклад парламент); 2)  правозастосовчі (наприклад судові орга- ни); 3) правоохоронні (наприклад органи безпеки) За належністю до гілок влади 1) законодавча (парламент); 2) виконавча (президент, уряд); 3) судова Цікаво! Як правильно поділити державну владу: демократична формула Найнебезпечнішим явищем у суспільстві є узур- пація всієї повноти влади (видавати закони, їх ви- конувати та карати) однією особою чи однією партію. Для того щоб цього не допустити, у демократичних державах застосовується принцип поділу держав- ної влади на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову. Особлива заслуга у  формуванні теоретич- них засад принципу поділу влади належить філо- софам Т. Гоббсу (1588—1679), Дж. Локку (1623— 1704), Д. Дідро (1713—1784) та Ш. Монтеск’є (1689—1755). Формулюючи принцип поділу влади, Ш.  Мон­теск’є зауважив: «Щоб запобігти зловжи- ванню владою, необхідний такий порядок речей, за якого різні влади мали  б змогу взаємно стри- мувати одна одну». Так народився механізм стри- мування та противаг у поділі державної влади. Він передбачає створення таких умов взаємодії та взаємовпливу гілок влади, щоб кожна мог­ ла утримувати інші від узурпації державної влади. Цей механізм втілений у  всіх сучас- них демократичних державах світу. Шарль Монтеск’є Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
37 § 15. Законодавча влада мально, не виконуючи належним чином своїх функцій. Завдання. Пригадайте! Як Велика хартія вольностей, прийнята в  Англії в  1215  р., сприяла появі парламенту в  цій країні? Для забезпечення ефективної роботи пар­ ламенту при ньому створюються комітети та комісії, що спеціалізуються на докладній роз­ робці тих або інших питань (комітет із бю­ джету, комітет із законодавства, комітет із соціальних питань тощо). Важливим повно­ важенням парламенту є складання та затвер­ дження державного щорічного фінансового закону. Парламент здійснює контроль за ви­ тратою бюджету. Реалізуючи механізм стримування та проти­ ваг, парламент може впливати на інші гілки влади. Він здійснює призначення глави уряду та його членів або схвалення складу уряду, запропонованого президентом (залежно від форми правління). Парламент здійснює конт­ роль за роботою уряду шляхом депутатських запитів, парламентських слухань щодо діяль­ ності уряду і  може виражати недовіру уряду. В  останньому випадку одним із варіантів ви­ рішення проблемної ситуації є  відставка уря­ ду. Рішенням парламенту може бути позбав­ лений повноважень і  глава держави. Депутати парламенту мають недоторканність. Їх не можна затримати, заарештувати, притяг­ нути до юридичної відповідальності. Позбавлен­ ня недоторканності можливе тільки за рішенням парламенту. Депутати протягом строку своїх повноважень не можуть перебувати на держав­ них посадах, займатися підприємницькою ді­ яльністю. Це правило встановлене для того, щоб парламентарії не могли потрапити в залежність від інших владних структур або використати своє становище з  корисливою метою. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке законодавча влада?  2. Які завдання по- кликана виконувати законодавча влада?  3. Що таке парламент?  4. Які функції виконує парламент?  5. Що передбачає депутатська недотканність?  6. На думку деяких юристів, існує пряма залежність між формою державного устрою та однопалатністю чи двопалатні­ стю парламенту. Спробуйте довести або спростувати це твердження. Завдання законодавчої влади Законотворчість  — прийняття нормативно- правових актів вищої юридичної сили  — законів Представництво інтересів усіх верств насе- лення для збалансованого розвитку держави Контроль за виконавчою гілкою влади щодо виконання покладених на неї обов’язків Утворення, реорганізація та ліквідація орга- нів державної влади й  державних установ Цікаво! Коли однієї палати парламенту недостатньо Парламенти бувають однопалатні та двопалатні. Однопалатні парла- менти існують, як правило, у  невеликих за територією та мононаціо- нальних державах. Двопалатну структуру мають парламенти переважно у федеративних державах. Такий принцип побудови парламенту отри- мав назву бікамералізм. У  двопалатному парламенті федеративної держави нижня палата наділена безпосередньо законодавчими повно- важеннями, а верхня палата, представляючи інтереси суб’єктів федера- ції, схвалює або не схвалює закони, прийняті нижньою палатою. Дво- палатну структуру мають парламенти і в унітарних державах. Наприклад, у Великій Британії двопалатний парламент склався історично із сере­дини XIV ст. як законодавчий орган представництва всіх верств населення: аристократії, духовенства та буржуазії. Засідання палати лордів Великої Британії Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
38 Розділ І. Держава § 16. Інститут президентства 1. Хто такий президент держави? 2. Поміркуйте, як має призначатися або обиратися президент, щоб це відповідало демокра- тичним засадам народовладдя. Інститут президентства (від латин. prаesi­ dens — той, що сидить попереду) персоніфікує форму  державного правління, надає можли­ вість зрозумі­ти специфіку організації всього державного апарату. Вивчаючи розвиток ін­ ституту президентства в певній країні, можна визначити рівень демокра­тії в  суспільстві. Президент США А.  Лінкольн  визна­чав демо­ кратичну державу як «правління на­роду, ви­ брану народом і  для народу». Президент  — найперший та найголовніший слуга народу. Кандидат на посаду президента має відповіда­ ти виборчому цензу (наявність громадянства, безперервне проживання в державі; досягнення, встановленого законодавством віку; відсутність судимості) та перемогти в  президентських ви­ борах, які можуть відбуватись прямим або не­ прямим способом. Прямі вибори президента поширені в більшості держав (Австрія, Ірландія, Ісландія, Франція, переважна частина країн Латинської Америки, Африки та ін.). Непрямі вибори президента можуть відбуватися шляхом його обрання парламентом (Греція, Ізраїль, Сло­ ваччина, Туреччина, Угорщина, Чехія) або спе­ ціальною колегією виборників (США). У більшості країн президент очолює вико­ навчу гілку влади (США, Аргентина, Мексика, Венесуела, Індонезія, Іран, Ірак, Швейцарія та ін.). У деяких випадках президент не вклю­ чений у  жодну з  гілок влади, як, наприклад, в  Україні, Італії, Ісландії та Німеччині, але активно впливає на них і  забезпечує їх узго­ джене функціонування та взаємодію. Президент, як правило, є верховним головно­ командувачем. У  ряді держав президент в  об­ говорених законом ситуаціях має право роз­ пуску парламенту, може відмовити в схваленні закону та відправити його на повторний розгляд (право вето). У президентських республіках президент са­ мостійно формує уряд, який несе відповідаль­ ність перед ним. Він має право законодавчої ініціативи та правотворчості шляхом видання указів у  частині, що не суперечить законам. Яскравим прикладом сильної президентської влади є  США, де президент поєднує повнова­ ження глави держави та глави уряду. Завдання інституту президентства Забезпечує державну незалежність, націо- нальну безпеку та територіальну цілісність Виступає гарантом правопорядку та вико- нання конституції в  державі Представляє державу в  міжнародних відно- синах, підписує міжнародні договори Координує, узгоджує діяльність державного апарату Цікаво! Чому Термінатор не став президентом? Відомий американський кіноактор Арнольд Швар- ценеггер обіймав посаду губернатора штату Каліфорнія протягом двох строків підряд. Однак він мріяв про інше  — стати президентом США. На жаль, народже- ному в Австрії А. Шварценеггеру Конституція обмежує доступ до місця в  Білому домі. Вона встановлює пра- вило, що не може бути обраний на посаду президен- та той, хто не є  громадянином США за народженням. Цікаво! Імпічмент: звільнити президента Імпічмент (від англ. іmpeachment — недовіра) — процедура притягнення парламентом до відповідаль- ності вищих посадових осіб у  випадках вчинення ними суспільно небезпечних діянь (зазвичай тяжко- го злочину). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
39 § 17. Виконавча влада У парламентських республіках обсяг повно­ важень президента менший, ніж у  президент­ ських, а  формування уряду є  повноваженнями парламенту. Президент представляє виконавчу владу лише формально. Реально її здійснює гла­ ва уряду, без підпису якого акти президента не мають юридичної сили. Строк повноважень пре­ зидента обмежений законодавством (найчастіше він становить термін від чотирьох до шести ро­ ків). У  більшості сучасних демократичних дер­ жав конституцією закріплена заборона обійма­ ти посаду президента більше двох разів поспіль. Запитання та завдання для самоперевірки 1. У  чому полягають завдання інституту президентства?  2. Які виборчі цензи встановлюють для осіб, які претен- дують на президентські посади?  3. Яким чином право- вий статус президента залежить від виду республіки? § 17. Виконавча влада Як ви розумієте роль виконавчої влади в  державі? Виконавча влада як гілка державної влади покликана забезпечувати реалізацію політики держави з виконання законів, прийнятих пар­ ламентом. Систему органів виконавчої влади склада­ ють уряд, центральні та місцеві органи ви­ конавчої влади. Уряд є  вищим органом виконавчої влади. До складу уряду входять глава уряду та міні­ стри. Залежно від виду республіки уряд очо­ лює президент (США) чи прем’єр-міністр (Іта­ лія, Німеччина, Україна), який призначається або президентом, або парламентом та коорди­ нує діяльність центральних органів виконавчої влади. Уряд здійснює загальне управління дер­ жавними справами шляхом формування спе­ ціалізованих органів  виконавчої влади та ви­ дання підзаконних нормативно-правових актів. Уряд відповідальний перед парламентом за здійснення державної політики, за невиконан­ ня якої уряду може бути відмовлено в  довірі (по суті, це вимога відставки уряду). Завдання. Поміркуйте! У  сучасних державах монарх переважно відсторонений від призначення уряду або виконує в  цьому суто церемоніальну функцію. У  такому аспекті поясніть, як можна зрозуміти фразу «Монарх царює, але не править». Центральні органи виконавчої влади являють собою загальнодержавні спеціалізовані органи виконавчої гілки влади (міністерства, державні комітети). У парламентських республіках склад міністерств формується органом законодавчої влади, у президентських республіках — главою держави. У  змішаних республіках кілька мі­ ністерств можуть призначатися президентом, а кілька — парламентом. Керівництво в мініс­ терствах здійснює міністр (від латин. mіnіstеr — слуга), який особисто відповідає за розробку та впровадження програм діяльності уряду з відповідних питань. Міністерства реалізують державну політику в одній чи декількох сферах (наприклад, Міністерство освіти і науки Укра­ їни займається управлінням та розвитком як в  освітній, так і  в  науковій сферах). Державні комітети (служби, департаменти, агентства) розробляють та подають на розгляд прем’єр-міністру та міністерствам пропозиції щодо формування державної політики в певній сфері чи декількох сферах (наприклад, Дер­ жавний комітет телебачення і  радіомовлення Украї­ни здійснює свої повноваження із форму­ вання та реалізації державної політики в теле­ візійній,  радіомовній, інформаційній та ви­ давничій сферах). Завдання виконавчої влади Виконання законодавчих актів, прийнятих парламентом Видання підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на створення стандартів та правил практичної реалізації законів Управління системою органів виконавчої влади, які безпосередньо виконують нор- мативні приписи Здійснення контролю за виконанням актів законодавства всіма суб’єктами суспільного життя Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
40 Розділ І. Держава Місцеві органи виконавчої влади представле­ ні місцевими державними адміністраціями та територіальними органами центральних органів виконавчої влади. В  унітарних державах саме на місцеві державні адміністрації покладаються повноваження здійснення виконавчої влади в окремих регіонах, областях та районах. Очо­ лює місцеву державну адміністрацію керівник (голова), який призначається та звільняється з посади президентом. Місцеві державні адмі­ ністрації за виконання своїх повноважень від­ повідальні перед президентом та урядом, а  також підзвітні та підконтрольні органам ви­ конавчої влади вищого рівня. Територіальні органи центральних органів виконавчої влади (територіальні відділення, департаменти) вико­ нують на місцях функції центральних органів виконавчої влади. Місцеві органи виконавчої влади взаємодіють у  межах своїх повноважень з  органами місцевого самоврядування. Запитання та завдання для самоперевірки 1. У  чому полягають завдання виконавчої влади? 2. Який державний орган є  вищим органом у  системі органів виконавчої влади?  3. Які ви знаєте централь- ні органи виконавчої влади?  4. Назвіть місцеві орга- ни виконавчої влади.  5. Спробуйте встановити на- явність або відсутність прямої залежності між обсягом повноважень органів виконавчої влади та порядком їх формування. § 18. Місцеве самоврядування 1. Із курсу історії пригадайте, що таке магдебурзьке право. 2. Як ви вважаєте, що спільного й  відмінного в  самоврядуванні міст за магдебурзьким правом і  сучасній системі місцевого самоврядування? Державна влада, хоча і володіє ознакою по­ вноти її здійснення, не може не враховувати специфічні регіональні умови організації су­ спільного життя, що склалися історично. Тому державна влада доповнюється системою місце­ вого самоврядування, основним завданням якої є  забезпечення участі населення у  вирішен­ ні місцевих справ. Місцеве самоврядування сприяє наближенню влади до територіальної громади (жителів села, селища, міста). Слід підкреслити, що система місцевого самовряду­ вання  — це не держава в  державі: вона інте­ грована в  загальну систему управління спра­ вами суспільства та держави, однак посідає в  ній особливе місце, маючи самостійність.  Важливо!   Місцеве самоврядування є  правом і спроможністю органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання й управ­ лін­ня суттєвою часткою суспільних справ, які на- лежать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення (стаття 3 Європейської хартії місцевого самоврядування).  Для здійснення місцевого самоврядування територіальна громада створює спеціальні ор­ гани, які можуть мати одноособовий (сіль­ ський, селищний, міський голова — мер, бур­ гомістр) або колегіальний характер (сільські, селищні, міські ради  — комуни, муніципалі­ тети). Для реалізації поставлених завдань Цікаво! Без місцевого самоврядування нікуди Французький вчений і політичний діяч А. де Токвіль (1805—1859), характеризуючи значення місцевого самоврядування, писав: «Центральна влада, якою  б освіченою та досвідченою вона не була, не в  змозі сама охопити всі подробиці життя великого народу. Вона не здатна цього зробити тому, що таке завдан- ня перевищує всі межі людських можливостей. Коли така влада намагається лише своїми силами створи- ти та привести в дію незліченну багатоманітність різ- них суспільних механізмів, вона має або задовольня- тися неповними результатами, або її зусилля будуть даремними. У  разі  ж об’єднання індивідуальних сил із громадськими, як це відбувається в  межах місце- вого самоврядування, часом вдається домогтися того, чого найконцентрованіша й  найактивніша влада була  б не в  змозі зробити». Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
41 § 19. Судова влада створюються виконавчі органи міського само­ врядування (департаменти, бюро). Завдання. Подискутуйте! Чи можна вважати віче, яке є традиційним проявом українського народовладдя, про- образом сучасного місцевого самоврядування? Органи місцевого самоврядування не входять у систему органів державної влади, але активно взаємодіють та впливають один на одного. Органам місцевого самоврядування можуть бути делеговані повноваження органів державної вла­ ди. Останні при цьому здійснюють контроль за їх виконанням. Натомість органи місцевого са­ моврядування мають право наглядати за діяль­ ністю органів місцевої виконавчої влади та за результатами такого нагляду можуть вимагати від уряду або президента висловлення недовіри голові місцевої адміністрації. Запитання та завдання для самоперевірки 1. У  чому полягають завдання місцевого самовря­ дування?  2. Назвіть ознаки місцевого самовряду­ вання.  3. Які вам відомі моделі місцевого самовря- дування? § 19. Судова влада Як ви вважаєте, у  чому полягає головне завдання місцевої влади? Виконання та дотримання законодавства не може бути абсолютним, а  порушення прав та інтересів осіб поки що є невід’ємною складовою людського життя. При цьому розв’язання спорів та конфліктів, що виникають у соціумі, має бути неупередженим та об’єктивним і базуватися ви­ ключно на законі. Для реалізації цієї важливої функції в державному апараті створюється само­ стійна гілка державної влади  — судова. Однак самостійність судової влади існує лише у  від­ носинах із владою законодавчою та виконавчою. Стосовно народу судова влада не може бути самостійною, адже створюється тільки для за­ безпечення справедливості в  суспільстві. Завдання. Поміркуйте! Що означає відомий латинський вислів «Fiat justitia et pereat mundus!» («Нехай здійснить- ся правосуддя, хоч би загинув світ!»)? Повноваження судових органів із розгляду конфліктів та спорів називають юрисдикцією суду. Це означає, що тільки суд має право від імені держави виносити рішення, якими здій­ снюється правосуддя. Інші державні органи (наприклад правоохоронні органи) також мо­ Завдання судової влади Забезпечення доступу до правосуддя кож- ного члена суспільства Здійснення діяльності з  розгляду правових спорів та конфліктів шляхом винесення су- довими органами рішень Контролювання законності та обґрунтовано­сті рішень і  дій державних органів та посадових осіб Вироблення правових позицій із приводу найбільш поширених конфліктів та спорів, що виникають у  суспільстві Ознаки місцевого самоврядування Територія Міста, села, селища Форми Місцеві вибори, місцеві референдуми, виявлення громадської думки, народні обговорення, громадські слухання, народні ініціативи, збори, мітинги, походи, демонстрації, звернення Компетенція Соціально-економічний розвиток території; управління місцевою освітою та охороною здоров’я, охороною громадського порядку, власністю територіальної громади, гарантування пожежної безпе­ ки, утримання міських комунікацій, доріг і транспорту; організація торгівлі, громадського харчуван- ня, побутового обслуговування, соціальна підтримка населення, міських засобів масової інформації Майнова та еко­ номічна база Рухоме та нерухоме майно територіальних громад, місцевий бюджет, місцеві податки, інвес- тиції, субвенції та дотації від державної влади Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
42 Розділ і. держава жуть розглядати порушення законів та інтер­ есів і приймати рішення щодо них, але рішен­ ня суду мають найвищу юридичну силу. Юрисдикція судів поділяється на загальну та спеціальну. Юрисдикція — встановлена відповідно до закону сукупність повноважень органів судової гілки дер- жавної влади вирішувати правові спори. Загальна юрисдикція Спеціальна юрисдикція Судами одночасно розглядаються кримінальні, цивільні та трудові спори. Можливе виділення спеціальних судових палат з  окремих видів спорів без поділу юрисдикції. Наявні вищі суди без оскарження прийнятих рішень Створюються спеціалізовані суди, які розглядають окремі види спорів: адміністративні, трудові, господарські, воєнні та ін. Судді мають спеціалізовану освіту з  відповідного виду спору. Суди за- лучають непрофесійних суддів (наприклад членів профспілки під час вирішення трудових спорів). Вищі суди можуть бути відсутні Для забезпечення доступу до правосуддя та справедливості винесеного судом рішення в су­ довій системі держави створюється ієрархічна структура інстанцій суду. Найбільш пошире­ ною в  сучасній системі правосуддя є  трилан­ кова побудова інстанцій суду. інстанції суду 1. Перша інстанція Найнижча ланка правосуддя, на якій розглядається більшість спорів. Суд першої інстанції уповноваже- ний ухвалювати рішення по суті справи 2. Друга (апеляційна) інстанція Апеляція є  однією із форм оскарження судового рішення у  вищий суд, що має право переглянути спра- ву по суті повторно. Суд другої інстанції перевіряє законність та обґрунтованість винесеного судом пер- шої інстанції рішення, яке не набуло законної сили 3. Касаційна інстанція Касація є  формою перегляду, скасування судового рішення вищою інстанцією із причин порушення за- кону або недотримання правил судочинства нижчою інстанцією. Суд касаційної інстанції перевіряє за- конність та обґрунтованість рішень апеляційних судів, що не набули законної сили. Ці суди також уза- гальнюють судову практику, дають роз’яснення з  питань правозастосування законодавства ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. У чому полягають завдання судової влади? 2. Яки- ми є види судової юрисдикції? 3. Які ви знаєте судо- ві інстанції? 4. У США функції органу конституційної юрисдикції виконує Верховний Суд через відсутність Конституційного Суду. У країнах Європи конституційна юрисдикція здійснюється окремими судовими органа- ми. Визначте недоліки та переваги кожної із цих мо- делей. §20. Правоохоронні органи Пригадайте, які функції виконують правоохоронні органи. У кожній державі створена своя система пра­ воохоронних органів, покликаних піклуватися про порядок у суспільстві, захищати права і сво­ боди людини, боротися зі злочинністю тощо. Юрисдикція — встановлена відповідно до закону сукупність повноважень органів судової гілки дер- жавної влади вирішувати правові спори. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
43 завдання для самоперевірки до теми 5 Правоохоронні органи  — система державних органів, діяльність яких спрямована на захист пра- вопорядку від правопорушень, забезпечення мак- симальної реалізації прав і  свобод громадян, ста- більного функціонування державного ладу. Розглянемо види правоохоронних органів та напрямки їхньої діяльності. Поліція  — забезпечує громадський право­ порядок, здійснює розслідування злочинів та адміністративних правопорушень, займається розшуком осіб. Податкова поліція — стежить за дотриман­ ням обов’язку сплати податків та зборів до державного та місцевих бюджетів, здійснює розслідування податкових злочинів. Прокуратура — підтримує обвинувачення в  суді, організує процесуальне керівництво розслідуванням злочинів, представляє інте­ реси держави в  суді. Виконавча служба  — здійснює своєчасне, повне й  неупереджене примусове виконання рішень суду та інших державних органів. Служба безпеки  — гарантує державну без­ пеку, захист державного суверенітету, держав­ ного ладу, територіальної цілісності, вчинює заходи, спрямовані на запобігання терорис­ тичній діяльності, шкідницьких дій від роз­ відувальної діяльності іноземних спеціальних служб, охорону державної таємниці. Прикордонна служба  — здійснює прикор­ донний контроль за переміщенням осіб, то­ варів та транспортних засобів, розслідує адміністративні правопорушення, що пов’я­ зані з його незаконним перетином, запобігає в’їзду осіб, яким в’їзд до держави заборо­ нено. Адвокатура — забезпечує надання правни­ чої допомоги, здійснює представництво особи в  суді та інших державних органах. Нотаріат  — здійснює посвідчення прав та факти, що мають юридичне значення, із метою надання їм юридичної вірогідності. До правоохоронних органів також можна віднести антикорупційні органи, органи, що забезпечують захист економічної конкуренції, військові служби правопорядку, органи й уста­ нови виконання покарань, державні служби з охорони навколишнього середовища та сані­ тарно­епідеміологічного благополуччя, органи захисту прав споживачів та ін. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке правоохоронні органи? 2. Які види право- охоронних органів вам відомі? 3. Спробуйте визна- чити, у який спосіб у процесі своєї діяльності взаємодіють різні правоохоронні органи, зокрема прокуратура та поліція, прокуратура та адвокатура, адвокатура та но- таріат. Завдання для самоперевірки до теми 5 «Органи державної влади та місцеве самоврядування» 1. Спробуйте пояснити, чому виконавча влада будується за ієрархічним прин- ципом, на відміну від судової влади та місцевого самоврядування. 2. Поясніть, чому у федеративній державі парламент не може бути однопалатним. 3. Спробуйте визначити, яка модель місцевого самоврядування є  найбільш оптимальною для України. 4. Порівняйте: виконавчу владу та законодавчу владу; органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; адвокатуру та прокуратуру; правоохоронні органи та органи судової влади. 5. У  конституціях різних держав існує норма, відповідно до якої державна вла- да здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Глава держави не входить до жодної з  гілок влади. У  зв’язку із цим деякі юристи вважають, що якщо виходити з  буквального тлумачення цієї норми, то президент узагалі не може вважатися суб’єктом державної влади. Спро- буйте спростувати це твердження. Правоохоронні органи  — система державних органів, діяльність яких спрямована на захист пра- вопорядку від правопорушень, забезпечення мак- симальної реалізації прав і  свобод громадян, ста- більного функціонування державного ладу. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
44 Розділ І. Держава Тема 6. Держава, особа, суспільство Опанування матеріалу дозволить: „„ називати підстави набуття й  припинення громадянства „„ порівнювати правовий статус громадянина, іноземця, особи без грома- дянства „„ розрізняти фізичну та юридичну особи „„ характеризувати співвідношення держави, особи, суспільства Основні поняття: людина, індивід, особа, громадянство, іноземець, апатрид, біпатрид. § 21. Співвідношення держави, людини, суспільства. Людина. Індивід. Особа 1. Який існує зв’язок між суспільством і  державою? 2. Що спільного й  відмінного в  поняттях «людина», «індивід» та «особа»? Державу і суспільство не слід ототожнювати. Держава  — організація, яка створена для забезпе­чення життєдіяльності суспільства. Вона регулює суспільні відносини, підтримує право­ порядок, громадську безпеку, добробут членів суспільства. Тобто держава — форма організа­ ції людського суспільства, за допомогою якої реалізується територіальне, юридичне та по­ літичне єднання населення. Держава відіграє роль представника всього суспільства. Як на­ слідок, відносини між людиною та суспільством мають переважно державно-правовий характер, оскільки від імені суспільства виступає держа­ ва. Державна влада за допомогою прийняття загальнообов’язкових норм, використання апа­ рату примусу та інших механізмів здійснює вплив на людину й суспільство. У свою чергу, людина й суспільство також здійснюють вплив на державу через інститути громадянського суспільства. Так, людина може обирати та бути обраною до складу органів влади, здійснювати контроль за діяльністю держави.  Важливо!   Ви, ваші однокласники, ваша сім’я — усі ми є  членами суспільства.  Ідеальна держава — держава, яка стоїть на захисті інтересів кожного з  її громадян, за­ безпечує гідний рівень життя, створює всі необхідні умови для того, щоб вони могли максимально розвивати та виявляти свої зді­ бності й  таланти. Саме взаємовідносини держави й  люди­ ни  є  най­важливішим показником розвитку суспільства. Ліберально-демократична політична система забезпечує зовсім інші можливості людини. Економіка передбачає вільні ринкові відносини, свободу підприємницької діяльності з мінімаль­ ним втручанням держави. Діяльність держави спрямована на створення умов для реалізації прав і свобод громадян, на гарантування їхньої безпеки, захист їхньої власності. Через систему податків та систему соціального захисту забез­ печується справедливий розподіл доходів. Плю­ ралізм у  політиці, культурі, освіті, економіці та релігії забезпечує розвиток держави. Людина  — жива, наділена інтелектом іс­ тота, суб’єкт суспільно-історичної діяльності й культури, яка є представником біологічного виду. У цьому розумінні людина є лише пред­ ставником тваринного світу. Під індивідом слід розуміти конкретну лю­ дину, тобто окремого представника з  усього людства або будь-якої соціальної спільноти. Ця характеристика дає можливість відділяти Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
45 § 21. Співвідношення держави, людини, суспільства. Людина. Індивід. Особа одну людину від групи інших. Поняття «ін­ дивід» дозволяє наділити людину всім різно­ маніттям її унікальних особистісних рис. Кож­ на людина є  індивідом. Як індивіди люди відрізняються одне від одного не лише зов­ нішніми рисами (такими як зріст, колір очей, будова тіла тощо), але й психологічними озна­ ками (характером, емоційністю, здіб­ностями). У  цьому розумінні індивідуальність є  поєд­ нанням ознак конкретної людини. Це своєрід­ ність її психофізіологічної конструкції (фізич­ ні й  психічні особливості, тип темпераменту, інтелект, життєвий досвід, світогляд). Індивідуальність є першоосновою для форму­ вання особистості людини. Особистість — це ка­ тегорія соціальна. Вона передбачає, що людина має певні психологічні риси, осмислює себе, свою роль у суспільстві та відповідальність перед ним. Співвідношення індивідуальності й  особис­ тості опосередковується тим, що вони є двома способа­ми існування людини, її відмінними визначення­ми. Різниця ж цих понять розкри­ вається, зокре­ма, у  тому, що є  два відмінні між собою процеси формування особистості та індивідуальності. Формування особистості є  процесом соціа­ лізації людини, який полягає в  опануванні нею різноманітних суспільних явищ та ситу­ ацій. Це освоєння завжди відбувається в кон­ кретно-історичних обставинах життя людини. Становлення особистості пов’язане з прийнят­ тям індивідом  певних соціальних ролей та функцій, норм і  правил поведінки, навичок будувати відносини з  інши­ми людьми. Сфор­ мована особистість є  суб’єк­том самостійної, вільної та відповідальної поведінки в соціумі. Становлення індивідуальності пов’язане з  ін­ дивідуалізацією людини. Це процес самовиз­ начення й виокремлення особистості зі спіль­ ноти, оформлення її унікальності. Особистість, що стала індивідуальністю, — це активна, самобутня, творча та впевнена в собі людина.  Важливо!  Особистість  — це завжди продукт культури, результат виховання або самовиховання. Як у будь-якій галузі, для досягнення видатних ре- зультатів необхідні і талант — наявність вроджених задатків, і  працьовитість  — діяльність із розвитку задатків у  здібності. Однак перш за все потрібно стати особистістю.  Правовим найменуванням особистості є осо­ ба  — носій прав та обов’язків (громадянин, підприємець, працівник, державний службо­ вець, президент тощо). Особа являє собою вті­ лення тих індивідуальних якостей особистос­ тей, які мають правове значення.  Важливо!  Людина як учасник цивільних від- носин вважається фізичною особою (стаття 24 Ци- вільного кодексу України).  Для здійснення колективної діяльності фізич­ них осіб передбачається створення юридичних осіб. Юридичні особи існують суто у  правовому полі, набуваючи прав  та обов’язків із метою за­ безпечення законного інтере­су фізичних осіб, які їх створили. При цьому в правовідносини з інши­ ми юридичними та фізичними особами вони всту­ пають від власного імені, але діють через своїх представників — фізичних осіб (засновників, ди­ ректорів, працівників).  Важливо!  Фізична особа  — це людина. Юри- дична особа  — це організація.  Цікаво! Коли людина  — лише гвинтик держави Взаємовідносини людини й держави мають свої осо- бливості залежно від типу політичної системи, що скла- лася в державі. Так, в умовах тоталітарної системи дер- жава контролює всі сфери життя людини. Держава здійснює визначальний вплив на формування економіч- них, культурних, політичних, релігійних відносин у  су­ спільстві. Держава втручається навіть в особисте життя громадян. Будь-які спроби інакомислення пригнічують- ся та караються. Опозиція забороняється. Громадські організації лише втілюють у  життя державну політику. Така держава, як правило, забороняє громадянам кон- такти із зовнішнім світом. Права і свободи людини в та- кій державі навіть можуть декларуватися, проте реаль- ної реалізації не відбувається. У  Північній Кореї заборонений мобільний зв’язок. Наприклад, туристам, які в’їжджають у  країну, пропонується здати мобільні телефони, які на зворотному шляху повертають. Також у  країні немає Інтернету  — тільки внутрішня мережа «інтранет». Офіційна політика держави  — атеїзм, усі конфесії були заборонені з  1950-х рр. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
46 Розділ і. держава ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Який характер мають відносини між людиною та суспільством? 2. У  який спосіб людина й  суспільство здійснюють свій вплив на державу? 3. Які чинники впливають на взаємовідносини людини й  держави? 4. Які можливості людини забезпечує ліберально-де- мократична політична система? 5. Як співвідносяться поняття «людина», «індивід» та «особа»? 6. Що таке правоздатність і  дієздатність фізичної особи? Як спів- відносяться ці поняття? 7. Що таке юридична осо- ба? 8. Які види юридичних осіб ви знаєте? §22. Громадянство: поняття, підстави набуття й  припинення із курсу правознавства пригадайте, що таке громадянство. Які ознаки воно має? У сучасних державах, як правило, для ха­ рактеристики людини як носія прав і  свобод користуються категорією «громадянство». Вар­ то відзначити, що поряд із терміном «грома­ дянин» існує термін «підданий». Сучасне ро­ зуміння підданства асоціюється з  правовим зв’язком людини та монархічної держави (Ве­ лика Британія). Громадянство — стійкий правовий зв’язок люди- ни з  державою, який виражається в  сукупності їхніх взаємних прав та обов’язків. У сучасному суспільстві статус громадя­ нина (громадянки) є  гарантією надання по­ літичних прав і доступу до державної служби, умовою вільного виїзду за межі країни й без­ перешкодного повернення на батьківщину. У  більшості країн саме на інтереси громадян зорієнтовані соціальні та економічні програми уряду, законодавство в  галузі праці та соці­ ального забезпечення. Громадянин не може бути висланий із країни за вчинення право­ порушення або виданий іншій державі для здійснення над ним суду або виконання по­ карання в  межах співпраці держав у  сфері боротьби зі злочинністю. Держава чекає від своїх громадян особливої лояльності. Захист Вітчизни є одним із голов­ них обов’язків громадянина. У  свою чергу, громадяни можуть розраховувати на захист і  заступництво своєї країни в  разі виникнен­ ня  в  них проблем за кордоном. Ці взаємні зобов’язання мають персональний та екстери­ торіальний характер, вони не припиняються в  разі тривалої відсутності на території краї­ ни або проживання за її межами. Разом із тим на іноземців та осіб без громадянства влада держави поширюється тільки тоді, коли вони перебувають на її території. Ці відноси­ ни мають більш формальний характер і,  як правило, не породжують стійких взаємних зобов’язань. Традиційно підставами для набуття грома­ дянства є  філіація та натуралізація. Філіація (від латин. filius  — син)  — це набуття громадянства за народженням. Шля­ хом філіації особа може набути громадянства на підставі двох принципів: права крові або права землі. Право крові (латин. jus sanguinis)  — юри­ дичний принцип, що надає право отримання громадянства тієї чи іншої держави тільки особам, батьки яких (або один із батьків) є гро­ мадянами цієї держави. При цьому місце на­ родження не має значення. Право землі (від латин. jus soli)  — міжнародний юридичний принцип, що надає право отримання грома­ дянства тієї держави, на території якої люди­ на народилася. Натуралізація  — це прийняття до грома­ дянства. Іноземець або особа без громадянства може звернутися до державних органів із за­ явою про прийняття до громадянства. Як пра­ вило, держави приймають до громадянства лише після виконання претендентом цілої Громадянство — стійкий правовий зв’язок люди- ни з  державою, який виражається в  сукупності їхніх взаємних прав та обов’язків. ЦікавО! дитина, яка народилася в літаку, може отрима- ти три громадянства: країни, якій належить літак, країни, над якою пролітав літак під час народжен- ня, країни, громадянами якої є  її батьки. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
47 § 23. Іноземці, апатриди, біпатриди Цікаво! Де можна стати громадянином за гроші? У деяких державах можна «придбати» громадян- ство. Наприклад, для отримання громадянства Кіпру необхідно зробити інвестицій на суму 2,5 млн євро (придбати нерухомість на території Кіпру або запо- чаткувати бізнес). Мальта дає право отримати грома- дянство в  обмін на 650 тис. євро. Антигуа і  Барбуда продає право на отримання громадянства за 400 тис. доларів. Умови отримання громадянства Македонії такі: інвестиції на суму 400 тис. євро і  працевлашту- вання десяти громадян цієї країни. низки вимог. Згідно з міжнародними догово­ рами, кожна держава самостійно встановлює перелік таких вимог. Як правило, ці вимоги стосуються певного строку проживання особи на території певної держави, знання держав­ ної мови, наявності законного джерела до­ ходів. Світовий досвід правового регулювання гро­ мадянства свідчить, що громадянство може припинятися за такими підставами: 1) уна­ слідок виходу або відмови від громадянства; 2) позбавлення громадянства; 3) припинення існування держави як суб’єкта міжнародного права. Позбавлення громадянства є  крайнім за­ ходом, до якого вдається держава зазвичай тоді, коли поведінка громадянина не узгоджу­ ється з  інтересами та законами держави. Як правило, позбавлення громадянства  — це санкція щодо певної людини у зв’язку з її по­ ведінкою. Це може бути поведінка, яка сер­ йозно зашкоджує інтересам держави, перед­ бачає участь у  заходах, спрямованих проти життєво важливих інтересів держави (робота на іноземну розвідувальну службу, тероризм, участь у  незаконних збройних формуваннях тощо). Наприклад, у Литві позбавляються гро­ мадянства люди, які намагалися вчинити або вчинили злочинні діяння проти Литовської Республіки. В Естонії це стосується громадян, які намагаються насильно змінити конститу­ ційний лад цієї держави. Громадянин може вийти з громадянства за власною заявою. Якщо йдеться про вихід із громадянства дитини, то заява подається її батьками. Право особи на вихід із громадян­ ства міститься в частині 2 статті 15 Загальної декларації прав людини в  положенні про те, що ніхто не може бути позбавлений права змінити громадянство. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке громадянство й  підданство?  2. Які гаран- тії надає людині статус громадянства?  3. Що таке фі- ліація та натуралізація?  4. За яких умов громадянства можна набути у спрощеному порядку?  5. Які існують підстави для припинення громадянства? § 23. Іноземці, апатриди, біпатриди 1. Яким є  порядок набуття громадянства України? 2. У  яких випадках може бути припинено громадянство України? Окрім громадян, на  території держави мо­ жуть перебувати й інші люди, які також є но­ сіями прав і свобод. Однак вони не матимуть специфічних прав та не нестимуть обов’язків, які стосуються тільки громадян країни. Таки­ ми людьми є  іноземці, апатриди, біпатриди. Іноземці  — особи, що мають громадянство певної держави, але які не є  громадянами країни перебування. Через це вони одночасно підпорядковуються законодавству своєї країни та законодавству країни перебування. Іноземцям може надаватися і  національний режим, відповідно до якого вони користуються правами й обов’язками нарівні з громадянами країни, крім особливих випадків, встановле­ них законами або міжнародними договорами. Саме такий режим передбачений у Конститу­ ції України (стаття 26). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
48 Розділ І. Держава Апатрид (від латин. apatris  — без бать­ ківщини)  — особи без громадянства, тобто особи, що не мають громадянства будь-якої держави. Статус особи без громадянства ви­ никає в тому випадку, якщо людина втрачає громадянство країни походження та не на­ буває громадянства іншої країни. Як правило, у  країні перебування особам без громадян­ ства надається статус, відповідний статусу іноземців. Біпатрид (від латин. bis  — двічі)  — особа, яка має громадянство двох держав. У людини є  можливість набути громадянства й  більше ніж двох держав. Існують різні способи набуття громадянства декількох держав. Розглянемо найбільш по­ ширені з  них. 1. Набуття нового громадянства без втрати по­ переднього. Це можливо за умови, що для набуття громадянства не вимагається від­ мова від колишнього громадянства, а також у  тих випадках, коли особа не відмовилася від попереднього громадянства, хоча й мала це зробити. 2. Народження дитини в  батьків-іноземців на території держави, що надає громадянство відповідно до права землі. Така дитина має можливість отримати як громадянство тієї держави, громадянами якої є її батьки, так і громадянство держави, де вона народила­ ся. 3. Народження дитини в  сім’ї, де батьки  — громадяни різних держав. Біпатриди мають права й  обов’язки відпо­ відно до законодавства кожної з  держав, гро­ мадянами яких вони є.  Важливо!   В  Україні статус біпатридів вирішу- ється однозначно: «Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або дер- жав, то у  правових відносинах з  Україною він ви- знається лише громадянином України. Якщо іно- земець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише грома- дянином України» (пункт 1 частина 1 статті 2 За- кону України «Про громадянство України»). Україна не забороняє мати особі громадянство іншої дер- жави, але не визнає такого громадянства.  Запитання та завдання для самоперевірки 1. Хто такі іноземні громадяни?  2. За яких умов може виникати статус апатрида?  3. Хто такі біпатриди? 4. Які існують способи набуття громадянства декількох держав? Запитання та завдання для самоперевірки до теми 6 «Держава, особа, суспільство» 1. Спробуйте визначити, як саме наявність громадянського суспільства впли- ває на відносини між людиною та державою. 2. Спробуйте визначити, які обов’язки можуть бути в новонародженої дитини з огляду на те, що правоздатність у людини виникає від народження й пе- редбачає здатність мати права та обов’язки. 3. Як ви вважаєте, чому в  юридичної особи, на відміну від фізичної, право- здатність і  дієздатність настають одночасно? 4. Спробуйте довести або спростувати, що позбавлення громадянства є  за- ходом юридичної відповідальності. 5. Порівняйте: правоздатність і дієздатність; правовий статус фізичної особи та юридичної особи; правовий статус громадянина та іноземця; підстави набуття громадянства та підстави припинення громадянства. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
49 Практичне заняття. Громадянство Практичне заняття. Громадянство Очікувані результати Після цього уроку ви зможете: „„ співвідносити принципи громадянства, які закріплені в  Європейській конвенції про гро- мадянство та Законі України «Про громадянство України» „„ визначати норми Закону України «Про громадянство України», які спрямовані на гаран- тування практичної реалізації щодо забезпечення спрощеної процедури набуття грома- дянства окремими категоріями осіб „„ співвідносити підстави для втрати громадянства, які містять Європейська конвенція про громадянство та Закон України «Про громадянство України» „„ покращити свої навички критичного мислення Завдання 1.  Робота у  групах. Опрацюйте текст Єв- ропейської конвенції про громадянство (ЄКГ) та текст Закону України «Про громадянство України» (далі  — Закон) стосовно принципів громадянства. У  таблиці до кожного принципу громадянства, який містить ЄКГ, доберіть і  запишіть принцип громадянства України, який йому відповідає. Знайдіть у  Конституції України та тексті Закону принципи громадянства, яких не містить ЄКГ. Спробуйте пояснити причину розбіж­ ностей. № з/п Принципи громадянства, закріплені в  ЄКГ Принципи громадянства, закріплені в  Законі 1 Кожна особа має право на громадянство 2 Безгромадянства слід уникати. Автоматичне набуття громадянства дер- жави немовлятами, знайденими на території певної держави в  разі, якщо за інших обставин вони  б стали особами без громадянства 3 Жодна особа не може бути безпідставно позбавлена громадянства 4 Ні укладення шлюбу, ні розірвання шлюбу між громадянином держа- ви-учасниці та особою, яка має громадянство іншої держави, ні змі- на громадянства одним із подружжя під час перебування в  шлюбі не впливають автоматично на громадянство другого з  подружжя 5 Заборона дискримінації своїх громадян незалежно від того, чи вони є  громадянами за народженням, чи набули свого громадянства пізніше Завдання 2. Робота у  групах. Опрацюйте текст ЄКГ та текст Закону стосовно спрощеної процедури набуття громадянства для певних категорій осіб. У  таблиці до кожної категорії зазначених осіб доберіть відповідні нор- ми із Закону, які спрямовані на забезпечення практичної реалізації відповідних положень ЄКГ. Визначте категорії осіб, які відповідно до Закону мають право на спроще- ну процедуру набуття громадянства, однак такої катего- рії осіб немає у відповідному переліку в ЄКГ. Спробуйте пояснити, у  чому полягає причина таких розбіжностей. №  з/п Категорії осіб, які відповідно до норм ЄКГ мають право на  спрощену процедуру отримання громадянства Норми Закону, які спрямовані на забезпечення практичної реалізації відповідних положень ЄКГ 1 Другий із подружжя, що перебуває у  шлюбі з  громадянином цієї держави-учасниці 2 Діти, один із батьків яких на час народження цих дітей має грома- дянство цієї держави-учасниці, за винятком будь-яких випадків, що можуть бути передбачені в  її внутрішньодержавному праві для ді- тей, які народилися за межами держави 3 Діти, один із батьків яких набуває чи вже набув її громадянства Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
50 Розділ І. Держава Закінчення таблиці 4 Діти, усиновлені одним із її громадян 5 Особи, що народилися на її території та законно й  постійно на ній проживають 6 Особи, що законно й  постійно проживають на її території впро- довж певного періоду, який розпочався до досягнення ними 18 ро- ків, причому тривалість цього періоду визначається внутрішньодер- жавним правом відповідної держави-учасниці 7 Особи без громадянства та особи, визнані як біженці, що законно та постійно проживають на її території Завдання 3.  Робота у  групах. Опрацюйте текст ЄКГ та текст Закону стосовно підстав для втрати грома- дянства. У  таблиці до кожної підстави втрати грома- дянства, яку містить ЄКГ, доберіть відповідну підставу, яку містить Закон. Спробуйте визначити розбіжності та їх причини. №  з/п Підстави для втрати громадянства за нормами ЄКГ Підстави для втра- ти громадянства за  нормами Закону 1 Набуття громадянства держави-учасниці внаслідок шахрайських дій, подання неправдивих відомостей або приховування будь-якого суттєвого факту, що сто- сується заявника 2 Добровільна служба у  військовому іноземному формуванні 3 Поведінка, яка серйозно зашкоджує життєво важливим інте­ресам держави-учасниці 4 Відсутність справжнього зв’язку між державою-учасницею та її громадянином, який постійно проживає за кордоном 5 Якщо під час неповноліття дитини встановлено, що визначені у  внутрішньодер- жавному праві умови, які дозволили їй набути громадянства держави-учасниці, більше не виконуються 6 Усиновлення дитини, якщо вона набуває іноземного громадянства або має іно- земне громадянство одного чи обох усиновлювачів Завдання 4.  Опрацюйте норми ЄКГ, які врегульовують питання множинності громадянства. Визначте, як ЄКГ врегульовує питання правового статусу осіб із множин- ним громадянством, зокрема щодо виконання ними вій- ськового обов’язку. Завдання 5. Україна ратифікувала ЄКГ із певними за- стереженнями. Зверніться до норм Конституції України, у яких урегульовано питання громадянства, і спробуйте визначити зміст застережень, про які йшлося вище. Повторення й  узагальнення за розділом I «Держава» I рівень складності (кожен тест оцінюється у  0,5 бала) 1. У  додержавний період А права визначалися традиціями, а  обов’язки визначалися табу Б права визначалися моральними нормами, а  обо­в’язки визначалися релігійними нормами В права та обов’язки не розрізнялися Г жодна відповідь не є  правильною 2. До завдань судової влади належать А забезпечення виконання рішень, прийнятих на референдумах Б роз’яснення суперечливих норм законодавства В контроль за роботою правоохоронних органів Г вироблення правових позицій із приводу найбільш поширених конфліктів та спорів, що виникають у  суспільстві Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
51 Повторення й узагальнення за розділом I «Держава» 3. До недоліків мажоритарної виборчої системи на виборах до парламенту можна віднести А у  разі дострокового припинення повнова­ жень депутата парламенту необхідно прово­ дити проміжні вибори, що важким тягарем лягає на бюджет Б ця виборча система знецінює особистість кандидатів В порядок підрахунку голосів виборців є  дуже складним Г депутати, по суті, є  відповідальними перед своєю політичною партією, а  не перед кон­ кретними виборцями 4. Згідно з  Європейською конвенцією про грома­ дянство, підставами для втрати громадянства є А відмова громадянина від громадянства дер­ жави Б відсутність справжнього зв’язку між держа­ вою та її громадянином, який постійно про­ живає за кордоном В проведення громадянином підривної діяль­ ності проти своєї держави під час його пе­ ребування за кордоном Г відмова громадянина в  подальшому визна­ вати конституцію країни 5. Із-поміж наведених держав оберіть ту з них, яка є  унітарною республікою. А Франція Б Бразилія В Норвегія Г Бельгія 6. Відмінність держави від громадянського суспіль­ ства проявляється в  тому, що А вони мають різну структуру й  принципи ор­ ганізації побудови Б держава є  причиною, а  громадянське сус­ пільство  — наслідком В держава є  складовою частиною громадян­ ського суспільства Г якщо держава є  правовою, то суспільство не може бути громадянським II рівень складності (логічна послідовність та логічна пара оцінюються в  1 бал) 7. Розташуйте в  правильній послідовності чинники, які сприяли ви­ никненню держави. А зростання продуктивності праці Б удосконалення знарядь праці В розшарування суспільства на соціальні групи Г поява надлишків виробництва 8. Установіть відповідність між правовими формами здійснення функ­ цій держави та прикладами цих правових форм. 1 правотворча діяльність 2 правозастосовча діяльність 3 правоохоронна діяльність 4 інтерпретаційно-правова діяль­ ність А конституційний суд дав офіційне тлумачення пункту 8 стат­ ті  108 Конституції України Б суд засудив громадянина Омельченка до довічного позбавлення волі за вчинене ним умисне вбивство з  особливою жорстокістю В на вимогу працівника фіскальної служби громадянка Волкова сплатила податкову заборгованість Г Президент України своїм актом створив консультативний орган Д за рішенням парламенту було видано звід законів 9. Установіть відповідність між засадою виборчого процесу, яка була порушена, та прикладом порушення цієї засади. 1 засада публічності та відкритості 2 засада свободи передвиборчої агітації, рівних можливостей доступу до засобів масової інформації незалежно від форми власності, крім засобів масової інформа­ ції, засновниками (власниками) яких є  партії, місцеві організації партій, кан­ дидати 3 засада неупередженості органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, судів, підпри­ ємств, установ і  організацій, їхніх керів­ ників, інших посадових і  службових осіб до місцевих організацій партій, кандидатів 4 засада законності та заборони незаконного втручання будь-кого у  виборчий процес А територіальна виборча комісія частину своїх за­ сідань проводила в  закритому режимі Б глава районної державної адміністрації викликав до себе голову територіальної виборчої комісії та поставив перед ним вимогу прозвітувати про ро­ боту комісії за останні десять днів В керівник одного з  підприємств всіляко сприяв зу­ стрічі кандидатів у  депутати від провладної партії працівниками керованого ним підприємства й  не допускав до зустрічі з  працівниками підприємства кандидатів у  депутати від опозиційних партій Г одному з  кандидатів на посаду міського голови під усілякими приводами відмовляли в  розміщен­ ні біг-бордів із його агітаційними матеріалами Д деякіх виборців умисно не було внесено до ви­ борчих списків Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
52 Розділ І. Держава III рівень складності (порівняння оцінюється у  3 бали) 10. Визначте спільні й  відмінні ознаки органів державної влади та органів місцевого самоврядування. IV рівень складності (завдання оцінюється у  3 бали, по 1 балу за кожен правильно й  повно визначений складник державного ладу) 11. За наведеною інформацією визначте складники державного ладу. Обґрунтуйте свою відповідь. Держава включає території 16 земель, що вхо­ дять до її складу. Політична система держави поділяється на два рівні: центральний та регіо­ нальний. На кожному з  рівнів існують власні органи законодавчої, виконавчої та судової вла­ ди. Державу очолює президент, який обирається парламентом. Уряд формується коаліцією депу­ татських фракцій. Державна влада здійснюється на основі вільної та рівної участі громадян і  їх об’єднань в  управлінні державою, гарантується здійснення прав і  свобод громадян і  меншостей відповідно до міжнародних стандартів прав лю­ дини. Свобода людини, її діяльність, вчинки, вільне підприємництво мають повну підтримку з  боку держави та гарантуються системою за­ конів, перед якими всі рівні. Цікаво! Альберт Ейнштейн був апатридом! У творця теорії відносності А. Ейнштейна (1879— 1955) були важкі відносини з німецьким громадян- ством. У 1896 р., ледь закінчивши випускний клас швейцарської школи і  вступивши в  політехнікум Цюриха, він відмовився бути громадянином Ні- мецької імперії, де посилювалися націоналістичні настрої. Проте відразу стати громадянином Швей- царії він не зміг — для цього було необхідно спла- тити тисячу франків, а в 17-річного студента таких грошей не було. У  результаті А. Ейнштейн зали- шався апатридом протягом п’яти років  — швей- царський паспорт він отримав тільки в  1901  р., уже після закінчення інституту. Цікаво! Коли з’явилися громадяни? Слово «громадянин» має історичні корені та важ- ливий юридичний зміст. Багато вчених вважають, що перші згадки про громадян з’явилися на Старо- давньому Сході. В  античній Греції громадяни мали права і  свободи, а  негромадяни були безправні. У Стародавньому Римі громадянство надавало пра- во на участь у  державних справах. Громадянами могли бути і  патриції, і  плебеї, проте жінки й  раби в цю категорію не включалися. Правове становище негромадян держави було обмеженим. У Середньовіч- чі громадянин асоціювався з  повноправним пред- ставником міської громади, який мав права й  обо­ в’язки. У  Новий час епоха буржуазних революцій перетворила слово «громадянин» на символ свобо- ди та демократичних прав особистості. Ж.-Ж. Руссо в  праці «Суспільний договір» розглядав громадян- ство як єдність осіб у  державі, що дає їм право на участь в  управлінні. Цікаво! Хочу бути «людиною світу», а  не дають Більшість європейських держав не дозволяють виходу із громадянства, якщо це призведе до без- громадянства особи. Для запобігання набуттю гро- мадянином України статусу особи без громадянства Законом України «Про громадянство» чітко вста- новлено, що вихід із громадянства України до- пускається, якщо особа набула громадянства іншої держави або отримала документ, виданий уповно- важеними органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянства, якщо вийде з  громадянства України. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
53 Розділ II Право Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
54 Розділ II. Право Тема 1. Право як особливий вид соціальних норм Опанування матеріалу дозволить: „ називати ознаки та види соціальних норм, основні ознаки права „ описувати види соціальних норм, принципи права „ характеризувати право як особливий вид соціальних норм „ порівнювати об’єктивне й  суб’єктивне право „ визначати способи реалізації норм права „ оцінювати право як один з ефективних способів суспільного впорядкування Основні поняття: соціальні норми, право, функції права. §24. система соціальних норм 1. Як регулюються відносини між людьми? 2. Які моральні норми становлять основу поведінки кожного українця та як вони впливають на право нашої країни? соціальні норми — правила поведінки загально- го характеру, що складаються у  відносинах між людьми в  суспільстві, є  усталеними та забезпечу- ються різними способами соціального впливу. До соціальних норм можна віднести мораль­ ні норми, звичаї, релігійні норми, корпора­ тивні норми та норми права. Моральні норми регулюють більшість су­ спільних відносин. Моральні норми  — це правила поведінки, в основі яких лежать уявлення людей про до­ бро та зло, справедливість і несправедливість. Моральні норми здійснюють регулятивний вплив оціночними словами на зразок добро­зло, справедливо­несправедливо, обов’язок, сором, совість тощо. Норми моралі не фіксуються в  письмовій формі. Люди дізнаються про їх зміст у процесі виховання, навчання. Вони пе­ редаються з  покоління в  покоління. Моральні норми не забезпечуються державним примусом. Їх порушення може викликати лише суспільний осуд. Однак уявлення про мораль може бути неоднаковим у різних суспільствах. Те, що ви­ знається моральним для одних, може бути амо­ ральним для інших. Звичаї передаються з  покоління в  поколін­ ня та закріплюються в  поведінці людей. Звичаї  — правила поведінки, що встановилися в  суспільстві в  результаті багаторазового та три- валого застосування. Звичаї з’явилися в  давнину як вираження зручних для людей зразків поведінки. Релігійні норми встановлюються різними релігійними об’єднаннями та мають обов’язко­ ве значення для тих, хто сповідує ту або іншу віру. релігійні норми — правила, згідно з якими вста- новлюються моделі поведінки тих, хто сповідує ту або іншу віру з погляду уявлень про божественне та гріховне. На відміну від звичаїв, які існують в усній формі, релігійні норми записані у священних книгах  — Біблії, Корані, Ведах, Торі та ін. Виконання релігійних норм ґрунтується не на зовнішніх механізмах, а  на вірі, що має ха­ рактер віри у  правильність вчинків та відпо­ відність їхнім релігійним правилам. У регулюванні суспільних відносин значну роль відіграють норми різноманітних об’єднань громадян  — корпоративні норми. соціальні норми — правила поведінки загально- го характеру, що складаються у  відносинах між людьми в  суспільстві, є  усталеними та забезпечу- ються різними способами соціального впливу. Звичаї  — правила поведінки, що встановилисяЗвичаї  — правила поведінки, що встановилисяЗвичаї в  суспільстві в  результаті багаторазового та три- валого застосування. релігійні норми — правила, згідно з якими вста- новлюються моделі поведінки тих, хто сповідує ту або іншу віру з погляду уявлень про божественне та гріховне. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
55 §25. Сутність права. функції права та їх види корпоративні норми — правила поведінки, роз- роблені об’єднаннями громадян для своїх членів, які мають обов’язкову силу, поки людина входить до складу такого об’єднання. Корпоративні норми містяться в документах нормативного характеру, що розробляються політичними партіями, громадськими органі­ заціями, профспілками, фондами, рухами, підприємствами та іншими спільнотами з ме­ тою реалізації інтересів своїх членів. Корпо­ ративні норми переважно заповнюють про­ галини в  нормативній системі права й  мають додатковий характер до правових норм. Правові норми серед соціальних норм по­ сідають провідне місце. Порівняно з  іншими соціальними регуляторами право відрізняєть­ ся особливою нормативністю, тобто чітко ви­ значає права та обов’язки суб’єктів, а  також відповідальність за порушення. Право є  осно­ вою соціальних норм, найвищим вираженням суспільної волі. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке соціальні норми? 2. Які види соціальних норм вам відомі? 3. Яким є  місце правових норм у системі соціальних норм? 4. Відокремлення право- вих і  релігійних норм відбулося тоді, коли стали роз- різняти два поняття. Визначте, про які поняття йдеть- ся. 5. Визначте вид соціальних норм, у яких не можуть виникати суперечності із правовими нормами. Свою відповідь коротко обґрунтуйте. §25. сутність права. Функції права та їх види 1. Що таке право? 2. Які ви знаєте ознаки права? Сутність та головне призначення права  — найбільш повно відобразити своїм змістом загальносуспільні та приватні інтереси. Право є  показником (масштабом) рівня свободи осо­ би в  суспільстві. При цьому цінність права полягає в  тому, що воно не окреслює свободу взагалі, а визначає межі та міру цієї свободи. Тобто право  — це система встановлених державою в інтересах населення загальнообо­ в’язкових правил поведінки, які відображають міру свободи, справедливості та рівності в су­ спільстві, види належної та необхідної поведін­ ки, а  також форми відповідальності за пере­ шкоджання реалізації суспільної волі. За способом побудови право поділяється на об’єктивне та суб’єктивне. Об’єктивне право являє собою систему норм, де закріплюється правовий припис, ре­ алізація якого не залежить від поведінки осо­ би, не передбачає обов’язкового реагування з боку державного апарату. Об’єктивним пра­ вом можна визнати право на свободу совісті та сповідування будь­якої релігії за вибором людини. Кожен вільний у  виборі власного шляху духовного пошуку. Об’єктивне право лише констатує, що в  жодному разі ніхто не може змушувати сповідувати будь­яку релігію або не сповідувати її. корпоративні норми — правила поведінки, роз- роблені об’єднаннями громадян для своїх членів, які мають обов’язкову силу, поки людина входить до складу такого об’єднання. ЦікавО! корпоративний етикет і японська відданість справі Корпоративну культуру Японії буквально просочує бусідо  — етика самураїв. Це звід моральних прин- ципів і  правил поведінки, у  яких високо цінуються такі якості, як вірність, почуття обов’язку, хоробрість. основний принцип бусідо  — відданість  — лежить в основі лояльності працівника до своєї корпорації. для японців важливо стати частиною колективного подвигу, а  не перейматися індивідуальними до- сягненнями. У  корпоративних кодексах японських корпорацій закріплені гімни корпорацій, обов’яз- ковий дрес-код, основи поведінки працівника в корпоративній ієрархії. Виконання корпоративних норм іноді при- зводить до тра- гедій: в  остан- ні роки чимало японців помер- ло від понад- нормової праці. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
56 Розділ II. Право Суб’єктивне право передбачає реальну мож­ ливість діяти певним чином, беручи на себе конкретні права та обов’язки, які невід’ємно пов’язуються з правами та обов’язками інших осіб. Суб’єктивне право  — це право, яке реа­ лізує природні потреби та прагнення особи, без яких неможливі її соціалізація та розви­ ток. Наприклад, право на медичну допомогу є суб’єктивним. Звертаючись до установи охо­ рони здоров’я, людина може очікувати на швидке та якісне надання медичної допомоги. Людині не мають право відмовити в  охороні її здоров’я  — на медичних працівниках ле­ жить відповідний юридичний обов’язок. ЗавДання 1. Поміркуйте! згідно зі статтею 43 Консти- туції України кожен має право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Чи є пра- во на працю об’єктивним або суб’єктивним? Функції права виражають його соціальну роль основного регулятора суспільних відносин. Функції права  — основні напрями впливу права на суспільні відносини та поведінку особи, через які досягаються цілі права та розкривається його соціальне призначення. Функції права поділяються на загальносо­ ціальні та спеціально­правові. Загальносоціальні функції права — це на­ прямки дії права, які реалізуються неправо­ вими засобами, що забезпечують засвоєння соціальної ролі права в  суспільстві. зАГАльНоСоЦіАльНі фУНКЦіЇ ПРАВА Функція Основні риси інформаційна Надання інформації населенню про пріоритетні напрямки регулювання суспільних відно- син, про їхні права, обов’язки та міру відповідальності орієнтуюча формування в  населення позиції діяти відповідно до закону, утримуватися від правопору- шень, брати участь у  їх запобіганні Виховна здійснення впливу на свідомість громадян із метою закладення позитивних зразків поведінки інтегративна Схилення всього суспільства та окремих соціальних груп до спільного дотримання пози- тивних стереотипів правової поведінки Соціалізації Втручання в  соціальну сферу з  метою відтворення суспільно корисних форм поведінки Соціального контролю Встановлення відповідності між правовими нормами та реальною поведінкою окремих осіб та соціальних груп Культурно- історична Накопичення та поширення серед населення культурних та цивілізаційних здобутків люд- ства (ідей прав людини, демократії, конституціоналізму тощо) Спеціально-правові функції права зображу­ ють напрямки впливу права тільки за допо­ могою юридичних засобів, що відповідають потребі в  реалізації правових приписів у  су­ спільній поведінці. СПеЦіАльНо-ПРАВоВі фУНКЦіЇ ПРАВА Регулятивна Охоронна Передбачає регулювання суспільних відносин, безпо- середнє закріплення прав та обов’язків громадян, а  також реалізує стійкість відтворення суспільних від- носин, принципів діяльності, правових категорій та стимулює активну правову поведінку. Форма реалізації: закріплення об’єктивних та суб’єктивних прав громадян забезпечує захист суспільних відносин через вплив правових норм, захист законності та правопорядку в  суспільстві за допомогою застосування державою заходів юридичної відповідальності. Форма реалізації: закріплення правових заборон на вчинення протиправних дій, способів захисту поруше- ного права, заходів юридичної відповідальності, що застосовуються до правопорушників ЗавДання 2. Поміркуйте! згідно зі статтею 190 Кодек- су законів про працю України забороняється застосу- вання праці осіб молодше 18 років на важких роботах і  на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Яка функція права відображена в  цьому правовому приписі? Функції права  — основні напрями впливу права на суспільні відносини та поведінку особи, через які досягаються цілі права та розкривається його соціальне призначення. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
57 §26. Принципи права. Реалізація норм права ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. У  чому полягає вища суспільна цінність права? 2. У чому полягають сутність та основне призначен- ня права? 3. Якими є  ознаки права? 4. Що таке об’єктивне та суб’єктивне право? 5. Що таке функ- ції права? 6. Які види функцій права вам відомі? 7. Назвіть засоби, за допомогою яких реалізують- ся  загальносоціальні та спеціально-правові функції права. §26. Принципи права. реалізація норм права Наведіть приклади моральних норм, що співвідносяться з  нормами права. Кожна людина має власні принципи: за­ хищати слабких, не обманювати, постійно роз­ виватися тощо. Право як високоморальне утво­ рення, звичайно, побудоване на спеціальних принципах. Принципи права мають базове та регулююче значення, вони визначають пове­ дінку людей. Принципи права  — основні засади, на підставі яких реалізується право в  суспільстві. Класифікація принципів права відповідає його соціальному призначенню. Тому на пер­ шому місці в переліку принципів права пере­ бувають універсальні гуманістичні (людяні) принципи, серед яких виділяють принципи справедливості, рівності, свободи та гуманізму. Принцип справедливості означає, що право є мірою справедливості, яка відображає відпо­ відність очікуванням громадян від власної ді­ яльності, праці, суспільної активності, ре­ зультатам дії права. Принцип справедливості показує, що ніхто не може зазнавати обмежень, ніж того вимагає закон, та мати гарантії та права, ніж того закон допускає. Принцип спра­ ведливості знаходить свій прояв у  балансі, співмірності прав та обов’язків особи, злочи­ ну та покарання. Принцип рівноправ’я є  продовженням та втіленням принципу справедливості. Юридич­ ну категорію рівноправ’я варто відмежовувати від поняття рівності. Адже люди від природи нерівні: хтось розумніший, хтось сильніший, хтось кмітливіший. Однак у  юридичній пло­ щині всі люди мають рівні права, є  рівною мірою соціально цінними особистостями, і жод­ на вада чи талант не зможуть посприяти роз­ ширенню обсягу прав. Принцип свободи передбачає те, що право, виступаючи показником рівня свободи в  су­ спільстві, повною мірою надає людині мож­ Принципи права  — основні засади, на підставі яких реалізується право в  суспільстві. регулятивний характер  — право охоплює найважливіші сфери люд- ського життя, надаючи їм юридич- ного значення системність  — право являє со- бою не розрізнений набір правил та приписів, а  чітку структуру стабільність та динамізм  — пра- во поєднує в  собі стійкість життя суспільства, при цьому забезпечу- ючи його розвиток Загальнообов’язковість  — вико- нання правових приписів не зале- жить від будь-яких досягнень або привілеїв, і  навпаки, ніхто не може бути виключений зі сфери дії права Ознаки права Державно-вольовий характер  — право виражає суспільний інтерес, діючи через державний апарат Забезпеченість державним при- мусом  — недотримання правових приписів забезпечуються владним впливом держави на порушника Формальна визначеність  — пра- во набуває реальної сили, коли чітко викладене у  відповідних державних актах нормативізм  — право є  сукуп- ністю норм, які визначають прави- ла поведінки Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
58 Розділ II. Право ливість скористатися цією свободою, не вчи­ няючи перепон та зайвих обмежень. Принцип свободи в  жодному разі не означає вчинення свавілля. Навпаки, втілений у  правових нор­ мах принцип свободи впорядковує цю людську цінність для її найбільшої реалізації, при цьо­ му без ризику завдання шкоди іншим членам суспільства. Завдання 1. Поміркуйте! Як слід розуміти вислів «Моя свобода закінчується там, де починається свобода іншого»? Принцип гуманізму означає, що право має бути спрямоване на підтримання безпеки лю­ дини. Навіть піддаючи покаранню того, хто вчинив злочин, не можна заподіювати йому фізичних страждань або принижувати гідність особистості. Гуманізм виражається в тому, що права та свободи людини визнаються найви­ щою правовою цінністю. Крім гуманістичних принципів права, ви­ діляються загальні принципи права, завдання яких полягає не тільки в тому, щоб розкрити соціальне призначення права, але й показа­ ти специфіку його функціонування в суспіль­ стві. До загальних належать такі принципи права, як принцип пропорційності, правової визначено­сті, розумності, добросовісності, суб­ сидіарності. Принцип субсидіарності (від латин. sub­sі­ dіarіus  — допоміжний) є  важливим для по­ будови правової системи. Він передбачає пе­ редачу значної частини питань, що входять до правового регулювання, на місцевий рівень держави. Принцип пропорційності, який тісно пов’язаний із принципом субсидіарності, пе­ редбачає наближення правових приписів до дійсного народовладдя. Принцип добросовісності визначає, що пра­ вові норми мають бути створені відповідно до свого соціального призначення, навмисно не готуючи ґрунт для зловживань. Принцип правової визначеності вимагає прийняття правових рішень лише на основі чинного законодавства. На основі цього прин­ ципу мають виключатися випадки прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на звуження прав та свобод окремих осіб або ор­ ганізацій. Завдання 2. Поміркуйте! Якому загальноправовому принципу відповідає таке положення статті 6 Європей- ської хартії місцевого самоврядування: «Без шкоди для більш загальних законодавчих положень органи місце- вого самоврядування мають можливість визначати свої власні внутрішні адміністративні структури з урахуванням місцевих потреб і  необхідності забезпечення ефектив- ного управління»? Сутність права неможливо осягнути у  від­ риві від процесу реалізації норм права. За відсутності реального впровадження норми права вмирають, втрачають своє соціальне призначення. Реалізація норм права пов’язана з  пове­ дінкою людей, яка відповідає правовим при­ писам (правомірною поведінкою). Це можуть бути активні позитивні дії або правомірна бездіяльність  — утримання від заборонених правом дій. Форми реалізації норм права Дотримання норм права Виконання норм права Використання норм права Застосування норм права Реалізація норм права, що забороняють певні норми. Передбачає па- сивне утримання від дій, заборонених нормами права. Реалізація досяга- ється шляхом бездіяль- ності (наприклад, утри- мання від паління у  громадських місцях) Реалізація норм права відбувається шляхом, як правило, активного ви- конання суб’єктом права покладеного на нього обов’язку (наприклад, сплата податків) Реалізація норм права виражається в  усвідомле- ній та активній реалізації дозволених правом дій. Втілюється в  уповнова- жуючих нормах (напри- клад, укладення трудово- го договору) Реалізація норм права провадиться через посе­ редника, який найчасті- ше представляє державні органи чи посадові осо- би організацій (суд, по- ліція, директор школи), і  здійснюється шляхом звернення (наприклад, за рішенням суду) Завдання 3. Поміркуйте! До якої форми реалізації норм права належить конституційний обов’язок, передбачений статтею 66 Конституції України, який вимагає не заподі- ювати шкоди природі, культурній спадщині? Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
59 Завдання для самоперевірки до теми 1 Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке принципи права?  2. Які вам відомі гума- ністичні принципи права?  3. Які загальноправові принципи права ви знаєте?  4. Що таке реалізація норм права?  5. Назвіть форми реалізації норм пра- ва.  6. Спробуйте визначити, яка форма реалізації права є  багатостадійною. Завдання для самоперевірки до теми 1 «Право як особливий вид соціальних норм» 1. Спробуйте змоделювати такі ситуації, коли певні відносини між людьми регулюються кількома видами соціальних норм. 2. Спробуйте змоделювати ситуації, за яких спостерігатимуться суперечності між нормами права та іншими видами соціальних норм. 3. Наведіть два-три приклади дотримання норм права, за яких особа, що до- тримується норм права, діє не тільки в  інтересах тих осіб, від порушення права яких утримується, а  й  у  власних інтересах. 4. Наведіть два-три приклади виконання норм права, за яких особа, яка ви- конує норми права, діє не тільки в  інтересах тих осіб, щодо яких виконує обов’язок, а  й  у  власних інтересах. 5. Порівняйте: гуманістичні та загальні принципи права; об’єктивне та суб’єктивне право; застосування права та інші форми реалізації права; загальносоціальні та спеціально-правові функції права; право та інші види соціальних норм. 6. Під час преміювання учнів  — переможців предметних олімпіад обласного рівня всіх було нагороджено однаковими подарунками, незалежно від того, скільки призових місць вони вибороли й дипломи якого ступеня отримали. Спробуйте визначити, які саме принципи права було порушено в  резуль- таті таких дій. Свою відповідь коротко обґрунтуйте. Цікаво! Європейський Союз: за допомогою принципів права вдосконалити демократію Принципи субсидіарності та пропорційності є  од- ними з  основних для формування правової системи Європейського Союзу. Принцип субсидіарності визна- чено у  статті 5 Договору про заснування Європей- ського Співтовариства. Він означає, що рішення мають прийматися на якомога ближчому до громадян рівні, причому необхідно стежити за тим, щоб ті чи інші дії Співтовариства були дійсно виправданими в  межах національних, регіональних або місцевих можливос- тей. Із субсидіарності походить принцип пропорцій- ності, відповідно до якого заходи Європейського Со- юзу не повинні виходити за межі того, що необхідно для реалізації цілей договорів про його створення. Через означені положення реалізується реальне на- родовладдя. Ратуша в місті Антверпен Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
60 Розділ II. Право Тема 2. система права Опанування матеріалу дозволить: „ називати види правових систем і правових сімей, елементи системи права „ описувати структуру правової норми, види правових норм, правові сім’ї „ характеризувати предмет і  метод правового регулювання, основні галу- зі права України „ порівнювати публічне й  приватне право Основні поняття: норма права, правовий інститут, галузь права, система права. §27. Поняття системи права. Правові системи держав світу Поміркуйте, як історія держави відображається на законодавстві. Система права будь­якої країни складаєть­ ся об’єктивно, під впливом реально існуючих суспільних відносин — політичних, ідеологіч­ них, економічних, культурних. Жодна держава не може обійтися без право­ вих засобів забезпечення порядку в  країні. Здатність системи права зберігати стійкість і  міцність має великий стабілізуючий вплив на розвиток і  регулювання суспільних від­ носин, на забезпечення правомірної діяльнос­ ті громадян, організацій і  самої держави. система права — обумовлена системою суспіль- них відносин сукупність взаємопов’язаних, взаємо- діючих і  узгоджених частин (елементів)  — норм, галузей, інститутів. важливО! Не слід ототожнювати поняття «сис- тема права» і  «правова система». Якщо в  першому випадку йдеться про внутрішню будову права, то в  другому  — про правову організацію суспільства загалом. Правова система  — це не тільки норми права, а й правова ідеологія, правосвідомість, право- ва культура, правова практика тощо. Система права є  лише однією зі складових правової системи. „ Протягом багатовікової історії людства сфор­ мувався комплекс правових явищ, пов’язаних із суспільством. У  різних куточках світу по­ чали створюватися різні правові системи. По­ няття «правова система» має істотне значення для характеристики права конкретної країни. Вона виражається у  своєрідності системи пра­ ва й законодавства, правових установ, правової свідомості. Проте поряд з особливостями в пра­ вових системах можна виокремити спільні риси. Це дозволяє об’єднувати правові системи в  родинні групи, названі правовими сім’ями. Правова сім’я  — група правових систем, які ма- ють подібні юридичні ознаки, що дозволяють го- ворити про їх відносну єдність. У науці виокремлюють такі правові системи (сім’ї): романо­германська, англосаксонська, релігійна, соціалістична, традиційна. 1. Романо-германська правова система До романо­германської правової сім’ї на­ лежать правові системи Німеччини, Франції, Італії, Іспанії тощо. До цієї правової сім’ї на­ лежить і  правова система України. Головним джерелом права в романо­герман­ ській системі є  закон. Основою правової ідеології в цій системі, як і в англосаксонській, є загальнолюдські ціннос­ ті: свобода, рівність, права людини й громадя­ нина, демократія, народний суверенітет, по­ літичний та ідеологічний плюралізм, місцеве самоврядування, соціальне партнерство, соці­ альна справедливість. система права — обумовлена системою суспіль- них відносин сукупність взаємопов’язаних, взаємо- діючих і  узгоджених частин (елементів)  — норм, галузей, інститутів. Правова сім’я  — група правових систем, які ма- ють подібні юридичні ознаки, що дозволяють го- ворити про їх відносну єдність. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
61 § 27. Поняття системи права. Правові системи держав світу 2. Англосаксонська правова система Основи англосаксонської правової системи були закладені в XI—XV ст. До англосаксонської правової системи належать правові системи Великої Британії, США, Канади, Австралії, Індії, а також багатьох африканських країн — колишніх британських колоній. Роль закону в  створенні правової системи була слабшою, ніж у романо-германської пра­ вової сім’ї. Хоча тепер закон домінує в  усіх країнах англосаксонської системи, судовий прецедент зберігає своє значення як джерело права (передусім у  Великій Британії). Правова доктрина, особливо праці видатних англійських юристів, можуть виконувати роль джерела права: для  обґрунтування своїх рі­ шень суди посилаються на них. Судовий пре­ цедент (рішення суду) визнається джерелом права. У правосвідомості народу високо ціну­ ються традиції. Звичай визнається джерелом права. 3. Релігійна правова система До релігійної правової системи належать країни мусульманського, індуського та інді­ анського права. Найбільш поширеною з  них є мусульманська правова система. До неї належать правові системи Саудівської Аравії, Ірану, Кувейту, Об’єднаних Арабських Еміратів, Катару, Оману, Брунею, а її окремі інститути (іноді в зміненому вигляді) існують у  Єгипті, Алжирі та інших країнах. Класичне мусульманське право  — це одна зі сторін релігії ісламу. Мусульманське право у своєму класичному вигляді існує тільки у звичаях деяких племен Саудівської Аравії. Основне джерело мусульманського права — Коран і  Сунна. Коран стоїть вище за консти­ туцію, тому в  тих мусульманських країнах, де є  органи конституційного контролю, вони спочатку перевіряють закон на відповідність Корану, а  потім конституції. Оскільки в  Ко­ рані правових норм небагато (вважають, що їх приблизно  200), то мусульманське право складалося не за допомогою законів або судо­ вих прецедентів, а шляхом тлумачень священ­ них книг мусульманськими богословами-юрис­ тами. Головне в  регулюванні відносин  — не стільки права, скільки обов’язки правовірно­ го перед Аллахом (наприклад п’ятиразова мо­ литва на день). Су­дового прецеденту не існує. Правові погляди авторитет­них осіб мусуль­ манського співтовариства країни мають вра­ ховуватися під час розгляду справи. Незважаючи на те, що в конституціях деяких мусульманських держав принцип рівності людей зафіксовано, мусульманським правом він по­ вністю не визнається (допускається нерівність правовірних і невірних, чоловіків і жінок). Пра­ восвідомість у  країнах мусульманського права спирається на релігію ісламу. Вона вважається універсальною, придатною для всіх народів. Правові включення в мусульманське право з ін­ ших правових систем не допускаються. 4. Соціалістична правова система До краху тоталітарного соціалізму в 1990-х рр. соціалістична правова система існувала в  бага­ тьох країнах Європи та Азії (СРСР, Албанія, Болгарія, Угорщина, Монголія та ін.). Сьогодні вона зберігається в  Соціалістичній Республіці В’єтнам, Китайській Народній Республіці, Ко­ рейській Народно-Демократичній Республіці, Республіці Кубі, Народно-Демократичній Рес­ публіці Лаос. Соціалістична правова система ґрунтується на принципах марксизму-ленінізму: право  — засіб для будівництва соціалізму, а потім кому­ нізму; комуністична партія має керівну роль у суспільстві й державі, що закріплюється кон­ ституціями; ліквідація приватної власності, пов’язаних із нею «експлуататорських» класів і панування соціалістичної державної власності; диктатура пролетаріату. Джерела права в  цій системі  — закони та інші нормативно-правові акти. Правові норми кодифіковані. Судовий прецедент, правова док­ трина, звичай не вважаються джерелами права. Природні права людини не визнаються. Вва­ жається, що правами людину (громадянина) наділяє держава. Найбільший у світі Коран (Афганістан) Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
62 Розділ II. Право 5. Традиційна правова система Поширена в країнах Екваторіальної та Півден­ ної Африки. Важливим джерелом права є звичай. У  деяких країнах звичай є основним джерелом права. Закони держави, судові та інші органи можуть не визнаватися населенням. Звичаї мо­ жуть відрізнятися залежно від племені. Відпо­ відно, звичаї іншого племені не визнаються. КАРТА ПРАВоВиХ СіМей СВіТУ Тип правової системи Основне джерело права Дотримання прав людини Нормативно- правовий акт Судовий прецедент Релігійно-правова норма Звичай Романо-германська + — — — + Англосаксонська — + — — + Релігійна — — + — — Соціалістична + — — — — Традиційна — — + + — важливО! Вище були розглянуті основні пра- вові системи (романо-германська, англосаксон- ська, мусульманська, соціалістична, традиційна), проте необхідно знати, що є  й  інші правові сис- теми: індуїстське право, іудейське право, звича- єве право. Ці системи містять переважно ста- родавні норми, звичаї, релігійні догмати. Вони регулюють невелику частину традиційних від- носин і  постійно витісняються з  прийняттям за- конодавчих актів. „ ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке система права? 2. Як співвідносяться по- няття «система права» та «правова система»? 3. Що таке правова сім’я? 4. Назвіть основні ознаки романо- германської правової системи. 5. Назвіть основні ознаки англосаксонської правової системи. 6. Назвіть основні ознаки мусульманської правової системи. §28. норма права та її структура. види правових норм 1. Що таке норма права? 2. Як ви вважаєте, чи може держава функціонувати без правових норм? обґрунтуйте свою відповідь. Щоб охарактеризувати норму права, нерід­ ко застосовують образні порівняння: «цеглин­ ка», «атом» правової системи. Цим хочуть підкреслити, що норма права являє собою первісний елемент змісту права загалом. норма права — загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене й  га- рантоване державою, спрямоване на регулювання суспільних відносин шляхом визначення прав, обов’язків і  відповідальності їх учасників. Норма права як найменший елемент систе­ ми права має цілий комплекс ознак. 1. Норма права є  міра свободи, межа можли­ вої і  належної поведінки особи. 2. Загальнообов’язковий характер норми права. Оскільки право призначене для підтримки єдиного порядку в  суспільстві, то й  кожній нормі права притаманні риси загальнообо­ в’язкового правила: його мають виконувати всі без винятку рівною мірою. 3. Норма права  — це правило поведінки, га­ рантоване державою. Це означає, що дер­ жава не тільки встановлює (або санкціонує, підтверджує, допускає) ту чи іншу норму, але  й  охороняє її від порушення. А  в  разі необхідності застосовує примусові заходи, передбачені законом за правопорушення. 4. Формальна визначеність норми права. Ця ознака проявляється в  тому, що всі норми права обов’язково виражені в письмовій, до­ кументальній формі. Тільки в цьому випадку норма права — загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене й  га- рантоване державою, спрямоване на регулювання суспільних відносин шляхом визначення прав, обов’язків і  відповідальності їх учасників. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
63 § 28. Норма права та її структура. Види правових норм людина (виконавець норми) чітко й точно знає свої права, обов’язки та відповідальність. Юридична наука виділяє три структурні еле­ менти правової норми, кожен із яких має свою назву, а  саме: гіпотеза, диспозиція і  санкція. У розгорнутому вигляді логіку правової нор­ ми можна подати приблизно так: якщо суб’єкт права перебуває в певній життєвій ситуації (гіпо­ теза), то він має право або зобов’язаний здійсни­ ти тільки таку, чітко визначену дію, виконати певну вимогу (диспозиція), інакше для нього можуть настати неприємні наслідки (санкція). Гіпотеза правової норми закріплює умови (час, місце, склад учасників тощо), за яких виникають, змінюються або припиняються пра­ ва та обов’язки учасників суспільних відносин. Диспозиція  — основний елемент правової норми, що закріплює саме правило поведінки, згідно з  яким повинні (або не повинні) діяти суб’єкти права. Санкція правової норми вказує на наслідки, що виникають у результаті порушення правил поведінки, закріплених у  диспозиції. Не кожна представлена в статті закону нор­ ма містить усі три структурні елементи. Ви зустрінете різні варіанти. Є випадки, і досить часті, коли включена до статті норма містить два або навіть один із трьох елементів. У юриспруденції правові норми класифі­ кують (групують за різновидами). Підстави (критерії) для класифікації висуваються най­ різноманітніші. Є  серед них класифікації за призначенням (функціями), за змістом, за га­ лузями права, за способом регулювання, за предметом регулювання, за обов’язковістю норми, за формою вираження тощо. Охарактеризуємо деякі види правових норм. Залежно від характеру приписів виділяють імперативні, диспозитивні, рекомендаційні, заохочувальні правові норми. Види правових норм Імперативні Змістом норм є  застосування владних наказів щодо виконання державних приписів. Вони є  загальнообов’язковими, не допускають іншого трактування приписів. Такі норми є  харак- терними для тих галузей права, які передбачають відносини нерівності  — влади та підпо- рядкування Диспозитивні Змістом норм є  надання суб’єктам певного простору для волевиявлення, тобто вони перед- бачають варіант поведінки, але дозволяють суб’єктам у  межах правової норми на власний розсуд корегувати обсяг прав та обов’язків. Передбачене нормою правило починає діяти лише в  разі відсутності згоди сторін Рекомендаційні Норми, що встановлюють варіанти бажаної, на думку держави, але не обов’язкової поведінки. Для забезпечення реалізації цих норм адресати вживають заходів у  межах власної компетен- ції з  урахуванням місцевих умов та можливостей. Суб’єктами-адресатами цих норм переважно є  колективні організації з  державною формою власності Заохочувальні Норми, що встановлюють заходи заохочення за здійснення бажаних і  корисних для держави та суспільства діянь (сумлінне виконання своїх державних та громадських обов’язків) Однією з найбільш поширених класифікацій є  поділ правових норм залежно від характеру регульованих ними суспільних відносин. Виді­ ляють дві великі групи: норми мате­ріального права та норми процесуального права. Норми матеріального права регулюють різні сторони суспільних відносин  — еконо­ мічні, політичні, соціальні та інші, так звані матеріальні відносини. Ці норми визначають правовий статус громадян (права та обов’язки), відносини між громадянами та їхніми органі­ заціями, закріплюють основи конституційного ладу (визначають державний устрій, структу­ ру й компетенції державних органів, принци­ пи їх організації та діяльності тощо). Норми процесуального права регламенту­ ють (встановлюють) порядок виконання й за­ хисту норм матеріального права. Так, пра­ во  власності  — матеріальне право. Судовий захист цього права (у разі його порушення) — процесуальне право. Норми процесуально­ го  права «обслуговують» (охороняють, захи­ щають, підтримують) норми матеріального права. За галузевим принципом (за належністю до тієї чи іншої галузі права) норми права також поділяються на норми конституційного, ци­ вільного, трудового, сімейного, кримінального, господарського, водного, земельного, еколо­ гічного права тощо. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
64 Розділ II. Право ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Назвіть основні ознаки норми права. 2. Які еле- менти правової норми вам відомі? 3. Який елемент правової норми є  її обов’язковою складовою? 4. Які критерії класифікації правових норм вам відомі? 5. На- звіть види правових норм залежно від характеру пра- вових приписів. 6. Назвіть види правових норм за- лежно від характеру регульованих ними суспільних відносин. §29. Поняття предмета й  методу правового регулювання Як ви розумієте поняття «правове регулювання»? Правове регулювання можна визначити як процес впливу держави на суспільні відноси­ ни за допомогою норм права. Необхідність вивчення таких категорій, як предмет право­ вого регулювання й  метод правового регулю­ вання, зумовлена тим, що саме вони виступають підставами поділу системи права на галузі та інститути. Предметом правового регулювання є  те, що підлягає регулюванню. Предмет правового регулювання — однорідні су- спільні відносин, на які поширюється право. Предметом правового  регулювання є  не всі відносини, що складаються в  суспільстві (на­ приклад, дружба не регулюється правом). Ре­ гулювання вимагають тільки ті види відносин, які об’єктивно потребують закріплення певного правового порядку. Коло таких відносин широ­ ке й різноманітне — трудові, управлінські, еко­ логічні, майнові, сімейні та ін. Якісна своєрід­ ність того чи іншого виду суспільних відносин (предмета правового регулювання) зумовлює специфіку закріплення та регулювання цих від­ носин нормами права. Так, трудові відносини (відносини між працівником і  роботодавцем) у сукупності складають якісно однорідну групу відносин  — предмет правового регулювання, яке здійснюється нормами трудового права. Іншою підставою розподілу права на складо­ ві частини є  метод правового регулювання. Якщо предмет правового регулювання відповідає на питання «що регулює право?», то метод — на питання «як регулює?». Метод залежить від предмета правового регулювання, не встанов­ люється довільно, а безпосередньо визначається характером і  змістом регульованих суспільних відносин  — предметом регулювання. метод правового регулювання — сукупність юридич- них засобів, за допомогою яких держава впливає на свідомість та поведінку учасників суспільних відносин. Виокремлюють такі методи: імперативний і  диспозитивний. Імперативний метод (ще його називають авторитарним, а також методом владних при­ писів) являє собою спосіб правового регулю­ вання, за якого суб’єкту права  — учаснику правовідносин  — надається лише один, суво­ ро визначений варіант поведінки. Такий метод широко застосовується перш за все в  таких галузях права, як адміністративне, фінансове, кримінальне процесуальне. Імперативний ме­ тод може проявлятися й  більш жорстко  — у  формі правових заборон на вчинення недо­ зволених із точки зору держави дій. Диспозитивний метод (його також назива­ ють методом автономії)  — це спосіб правового регулювання, за якого не встановлюються за­ борони або владні приписи. Держава лише вста­ новлює межі, за яких сторони — учасники пра­ вовідносин самостійно визначають варіанти своєї взаємодії, взаємні права й  обов’язки. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке предмет правового регулювання? 2. Що таке метод правового регулювання? 3. У  чому по- лягають особливості диспозитивного методу право- вого регулювання? 4. Назвіть основні риси імпера- тивного методу правового регулювання. 5. Визначте галузі права, у  яких переважає імперативний метод правового регулювання, а  в  яких  — диспозитивний. 6. Спробуйте пояснити, чому предмет правового регу- лювання є  основним у  розмежуванні галузей права, а  метод правового регулювання  — допоміжним. Предмет правового регулювання — однорідні су- спільні відносин, на які поширюється право. метод правового регулювання — сукупність юридич- них засобів, за допомогою яких держава впливає на свідомість та поведінку учасників суспільних відносин. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
65 §30. Галузь права. Поділ права на приватне та публічне §30. Галузь права. Поділ права на приватне та публічне 1. Як ви розумієте поняття «галузь права»? 2. Визначте взаємозв’язок між розвитком суспільних відносин і появою нових галузей права. Предмет і  метод правового регулювання є  об’єктивною підставою (критерієм) поділу єдиної системи права на складові частини  — галузі права. Галузь права  — група правових норм, що регу- люють однорідні суспільні відносини. Історично склалося так, що в  системі права існують головні, базові галузі права і спеціаль­ ні галузі права, що виділилися з  базових. До основних галузей права належать: конституцій­ не (державне), цивільне, кримінальне й адміні­ стративне право, трудове право, сімейне право, процесуальні галузі права. Із розвитком суспіль­ них відносин з’являються нові галузі права: податкове право, муніципальне право, комп’ю­ терне право, космічне право. У великих галузях права виділяються підгалузі. Наприклад, у ци­ вільному праві  — право інтелектуальної влас­ ності, житлове право, спадкове право. У межах галузей права також існують інсти­ тути права — правові утворення, що об’єднують норми права, які належать до одного право­ вого явища. Наприклад, у  цивільному праві виділяється інститут права власності, який містить норми щодо видів права власності, під­ став виникнення, зміни чи припинення цього права, відповідальності за його порушення. У  трудовому праві провідне місце посідає ін­ ститут трудового договору, який охоплює нор­ ми щодо порядку укладення трудового договору, підстав його зміни та припинення, встановлен­ ня строку випробування, заборони дискримі­ нації під час улаштування на роботу. інститут права — сукупність норм права, що регу- люють певний вид однорідних суспільних відносин. Існують такі сфери суспільного життя, де об’єктивно переважають або приватні, або гро­ мадські інтереси. У  зв’язку із цим у  системі права розмежовуються приватне й  публічне право. Приватне право  — сукупність галузей та інсти- тутів права, що регулюють відносини, у  яких ви- ражаються приватні інтереси. Приватне право будується на принципах рів­ ності й децентралізації, надаючи суб’єктам пра­ ва можливість самостійно визначати варіанти поведінки, взаємні права й обов’язки. Воно ви­ користовує переважно диспозитивний метод. Публічне право — сукупність галузей та інститу- тів права, які забезпечують суспільні й  державні інтереси. Захист інтересів суспільства й держави пу­ блічне право здійснює шляхом встановлення обов’язків і  заборон, чіткого визначення по­ ведінки суб’єктів права. Публічне право ви­ користовує імперативний метод. ХАРАКТеРиСТиКА ГАлУзей ПРАВА Галузь права Основні риси Місце в  поділі права Конституційне право Встановлює основи державного ладу, визначає правовий статус осо- бистості Публічне Цивільне право Регулює майнові та особисті немайнові відносини Приватне Адміністративне право Пов’язано з  управлінськими відносинами, що виникають у  процесі виконавчо-розпорядчої діяльності органів держави Публічне Кримінальне право Встановлює, які вчинки людей є найбільш небезпечними для суспільства, людини або держави та які покарання застосовуються за їх вчинення Публічне Галузь права  — група правових норм, що регу- люють однорідні суспільні відносини. інститут права — сукупність норм права, що регу- люють певний вид однорідних суспільних відносин. Приватне право  — сукупність галузей та інсти- тутів права, що регулюють відносини, у  яких ви- ражаються приватні інтереси. Публічне право — сукупність галузей та інститу- тів права, які забезпечують суспільні й  державні інтереси. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
66 Розділ II. Право Закінчення таблиці Трудове право Регулює відносини, які складаються між працівником та роботодавцем (підприємством, державною установою) із приводу застосування праці Приватно-публічне Сімейне право Встановлює основні правові засади немайнових та майнових взає- мовідносин між членами сім’ї: подружжям, батьками та дітьми, інши- ми родичами Приватно-публічне Процесуальне пра- во (цивільне, кри- мінальне, госпо- дарське, адміністративне) Визначає порядок розгляду судами та іншими уповноваженими ор- ганами спорів та конфліктів, які виникають у  повсякденному соці- альному, економічному, політичного житті суспільства; регулює від- носини між учасниками процесу вирішення справи Публічне Необхідно розуміти, що між приватним і  публічним правом немає непереборної прір­ ви. В умовах сьогодення регулювання суспіль­ них відносин здійснюється шляхом поєднання публічно-правових і  приватно-правових мето­ дів, виникають галузі права, які існують на стику публічного та приватного права.  Важливо!   Трудове та сімейне право є показо- вими прикладами поєднання публічно-правових та приватно-правових методів впливу на суспільні відносини. Диспозитивний метод трудового та сі- мейного права проявляється в добровільності укла- дення та розірвання трудового договору та шлюбу, можливості укладення додаткових договорів (ко- лективного договору, договору про повну матері- альну відповідальність, шлюбного договору, дого- вору подружжя про надання утримання). Однак при цьому вступ до трудових та сімейних відносин породжує дію імперативних правових приписів, які сторони не можуть змінити в  договірному поряд- ку (тривалість робочого часу та відпустки, обов’язок утримувати неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків).  Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке галузь права?  2. Що таке інститут права? 3. Що покладено в  основу розмежування права на пу- блічне й  приватне?  4. Чому сімейне та трудове право не можна віднести ні до приватного, ні до публічно- го?  5. Екологічне право та фінансове право стали само- стійними галузями права відносно нещодавно. Спробуй- те визначити, до інститутів якої галузі права вони раніше належали. Завдання для самоперевірки до теми 2 «Система права» 1. Спробуйте довести або спростувати твердження про те, що в  романо-гер- манській системі права постанови пленуму вищої судової інстанції є право- вим прецедентом. 2. Наведіть два-три приклади міжгалузевих правових інститутів і  визначте галузі права, норми яких є  складовими відповідного міжгалузевого право- вого інституту. 3. Наведіть по одному прикладу правовідносин з адміністративного й цивіль- ного права та визначте публічно-правові й приватноправові елементи в кож- ному з  них. 4. В  Італії відсутня така галузь права, як трудове право, але відносини найму робочої сили нормами права регулюються. Визначте, якою галуззю права врегульовано ці відносини. 5. Наведіть приклади комплексних галузей права. Визначте види правових норм за галузевою ознакою, які вони містять. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
67 §31. Поняття форм та джерел права. Правовий звичай. Релігійно-правові норми. Правовий прецедент Тема 3. Форми права. Джерела права Опанування матеріалу дозволить: „ називати форми права, види нормативно-правових актів „ порівнювати нормативно-правовий акт і  нормативно-правовий договір, правовий прецедент і  правовий звичай „ характеризувати джерела права Основні поняття: правовий звичай, нормативно-правовий акт, нормативний договір, міжна- родний договір, правовий прецедент. §31. Поняття форм та джерел права. Правовий звичай. релігійно-правові норми. Правовий прецедент Наведіть приклади релігійних норм, підкріплених законодавством. Під час опису ознак права була розкрита така ознака, як формальна визначеність. На­ віть із назви цієї ознаки випливає те, що пра­ во має певну форму, певний тип відбиття. Іншим явищем, що зображує спосіб прояву права, є  джерело права. Форма права Джерело права Передбачає охоплення як внутрішнього змісту права (внутрішня форма), так і  системи юридичних джерел, що формально закріплюють правові явища (зовнішня форма) Передбачає не тільки врахування внутрішнього змісту та зовнішнього вираження права, але й  причин (мате- ріальних, економічних, юридичних) його появи в  усьому їхньому розвитку та взаємозв’язку Єдиним логічним результатом упровадження обох підходів до розуміння права є  реальне, санкціоноване держа- вою, офіційне закріплення правових норм Джерело (форма права)  — офіційний спосіб зо- внішнього відображення правових норм з  ураху- ванням їхнього юридичного змісту та умов, за яких вони були прийняті та санкціоновані державою та суспільством. Джерела (форми) права можна поділити на такі види: правовий звичай, релігійно­право­ ві норми, правовий прецедент (первинні), нор­ мативний договір, нормативно­правовий акт (вторинні), міжнародно­правовий акт, міжна­ родний договір (універсальні). Первинні джерела (форми) права сформу­ валися ще на основі родових звичаїв, давніх вірувань і  табу, а  також досвіду вирішення спорів між людьми. Правовий звичай — схвалене державою або су- спільством правило поведінки, що склалося в ре- зультаті тривалого повторення, через яке воно стало прийнятним та нормальним. Звичаї передували появі закону, і  саме тому найперші джерела форми права, відомі людству (наприклад Закони XII таблиць, За­ кони царя Хаммурапі), містять правові зви­ чаї. Звичай набуває статусу правового, коли законодавець визнає його загальнообов’яз­ ковим, тобто закріплює можливість застосу­ вання звичаю в  нормативно­правовому акті. У  разі визнання звичаю правовим його ви­ конання може бути забезпеченим силою дер­ жавного впливу. Джерело (форма права)  — офіційний спосіб зо- внішнього відображення правових норм з  ураху- ванням їхнього юридичного змісту та умов, за яких вони були прийняті та санкціоновані державою та суспільством. Правовий звичай — схвалене державою або су- спільством правило поведінки, що склалося в ре- зультаті тривалого повторення, через яке воно стало прийнятним та нормальним. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
68 Розділ II. Право У державному суспільстві звичаї стають правовими в результаті закріплення їх у прак­ тиці судів як основ для вирішення спору (так відбувалося в  Англії) або включення звичаю в  нормативно­правові акти (так відбувалося в  багатьох рабовласницьких та феодальних державах, які потім склали романо­германську правову сім’ю). ЗавДання 1. Поміркуйте! У  Великій Британії передача влади від одного уряду до іншого сьогодні становить таку процедуру. Прем’єр-міністр  — представник партії, що програла на виборах, після підрахунку голосів ви- борців їде в  Букінгемський палац, де, схиливши коліно та поцілувавши руку королеві Великої Британії, вручає прохання про відставку. Після того як він залишає ре- зиденцію королеви, приїжджає лідер партії, що пере- могла на виборах. Схиливши коліно перед королевою, із її рук він отримує право на формування власного уряду. за яких умов цей звичай можна було  б визнати правовим? важливО! згідно зі статтею 7 Цивільного ко- дексу України цивільні відносини можуть регу- люватися звичаєм, зокрема, звичаєм ділового обороту. звичаєм є  правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. звичай може бути зафіксований у  відповідному документі. звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у  цивільних від- носинах не застосовується. „ релігійно-правові норми  — правила поведінки відповідно до священних та інших релігійних до- кументів, які визнаються державою як загально- обов’язкові. Релігійно­правові норми, що містяться в ре­ лігійних текстах, поширені в  країнах, у  яких держава не відділена від церкви. Релігія в та­ ких країнах має провідне значення для фор­ мування нормативно­правових актів, а  також здійснення контролю за їх виконанням та при­ тягнення винних до відповідальності. Релігій­ но­правові норми в  сучасному світі поширені в  мусульманських країнах. ЗавДання 2. Поміркуйте! згідно зі статтею 73 Кодексу законів про працю України за поданням релігійних гро- мад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їхніх великих свят із відпрацюванням за ці дні. Чи можна вважати цей правовий припис релігійною нормою? Правовий прецедент (від латин. praecedens — той, що передує)  — рішення суду, державного органу або посадової особи, яке стає зразком у  подаль- шому розгляді інших питань аналогічного харак- теру. Виникнення правових прецедентів було обумовлене усвідомленням типовості життє­ вих ситуацій та конфліктів, які відбувалися в  суспільстві. Тому використання правового прецеденту зводиться не до застосування норм права, а  до встановлення норми в  ре­ зультаті практики вирішення аналогічних справ. У сучасному світі правові прецеденти ак­ тивно використовуються в країнах англосак­ сонського права: Велика Британія, Канада, США, Австралія. Найбільш поширеним ви­ дом прецедентів є судовий. Характерною осо­ бливістю процедури його застосування є  те, що суддя не може приймати аналогічне до попереднього рішення, а  має з’ясувати сут­ ність правової позиції того судді, який виніс це рішення. Ступінь обов’язковості преце­ денту залежить також від інстанції суду, який приймає рішення, та від інстанції суду, який прийняв прецедент. Чим вищу інстан­ цію займає суд, тим менше він обмежений прецедентами та володіє власним правом приймати правові позиції, що потім стають прецедентами. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке джерело (форма) права? 2. Які вам відомі види джерел (форм) права? 3. На чому сформувалися первинні джерела (форми) права? 4. Що таке правовий звичай? за яких умов побутовий звичай набуває стату- су правового? 5. за яких умов правові звичаї стають невід’ємним джерелом міжнародного права? 6. Що таке релігійно-правові норми? за яких умов релігійні норми стають джерелом (формою) права? 7. Що таке право- вий прецедент? 8. У  якій правовій системі правовий прецедент є  основним джерелом (формою) права? релігійно-правові норми  — правила поведінки відповідно до священних та інших релігійних до- кументів, які визнаються державою як загально- обов’язкові. Правовий прецедент (від латин. praecedens — той, що передує)  — рішення суду, державного органу або посадової особи, яке стає зразком у  подаль- шому розгляді інших питань аналогічного харак- теру. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
69 §32. Нормативний договір. Нормативно-правовий акт §32. нормативний договір. нормативно-правовий акт Що таке первинні джерела (форми) права? Як вони сформувалися? Вторинні джерела (форми) права виникли в  результаті розвитку поступової уніфікації та раціоналізації правових звичаїв, релігійно­пра­ вових норм та правових прецедентів і створення конкретних та задокументованих державою пра­ вил поведінки загальнообов’язкового характеру. Передусім до вторинних джерел права слід від­ нести нормативний договір та нормативно­пра­ вовий акт. нормативний договір — угода, укладена між дво- ма або більше суб’єктами, правові положення якої набувають загальнообов’язкового значення в  ре- зультаті їх офіційного визнання державою. ХАРАКТеРиСТиКА НоРМАТиВНиХ доГоВоРіВ Види Основні ознаки Приклади Конституційний Передбачає встановлення загальних принципів ор- ганізації та функціонування державної влади та органів місцевого самоврядування на період до прийняття конституції Конституційний договір між Верхов- ною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995  р. Адміністративний Передбачає закріплення провідних засад узгоджен- ня та координації діяльності кількох держав, орга- нів виконавчої влади, місцевого самоврядування та інших організацій із метою забезпечення реалі- зації управління суспільними сферами життя Адміністративний договір щодо за- стосування Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18 травня 2012 р. Соціальний Передбачає визначення та зближення позицій, до- сягнення спільних домовленостей та прийняття узго- джених рішень представниками працівників, робо- тодавців, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування із соціально-економічних питань Генеральна угода від 23 серпня 2016 р., укладена між всеукраїнськи- ми організаціями роботодавців, все- українськими об’єднаннями профспі- лок та Кабінетом Міністрів України ЗавДання 1. Поміркуйте! згідно із законом України «Про колективні договори та угоди» від 1 липня 1993 р. колек- тивний договір належить до  угод, що укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань із метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів трудящих, власників або уповноважених ними органів. до якого виду нормативних договорів належить колективний договір? Які суб’єкти беруть участь у  його укладенні? Найбільшу кількість існуючих у суспільстві правових норм зафіксовано в нормативно­пра­ вових актах, які є  найбільш поширеними, на­ віть домінуючими джерелами (формами) права. нормативно-правовий акт  — офіційний доку- мент, прийнятий уповноваженим державним ор- ганом (найчастіше парламентом або урядом) або народом на референдумі, що містить загально- обов’язкові правові норми, реалізація яких забез- печується силою державного впливу. Істотна відмінність нормативного договору від нормативно­правового акта полягає в  то­ му,  що перший є  угодою, яка ґрунтується на добровільній волі осіб, а  другий є  проявом одностороннього волевиявлення державного органу, який приймає цей акт. Крім того, саме нормативно­правовим актом закріплюється сфера, у якій можливе укладення нормативних договорів. важливО! згідно зі статтею 9 Кодексу за- конів про працю України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є  недійсними. „ ЗавДання 2. Поміркуйте! Ретельно опрацюйте струк- туру Цивільного кодексу України, Кодексу законів про працю України, Господарського кодексу України, Водно- го кодексу України, Конституції України та вкажіть, який із цих нормативно-правових актів містить преамбулу. нормативний договір — угода, укладена між дво- ма або більше суб’єктами, правові положення якої набувають загальнообов’язкового значення в  ре- зультаті їх офіційного визнання державою. нормативно-правовий акт  — офіційний доку- мент, прийнятий уповноваженим державним ор- ганом (найчастіше парламентом або урядом) або народом на референдумі, що містить загально- обов’язкові правові норми, реалізація яких забез- печується силою державного впливу. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
70 Розділ II. Право ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке вторинні джерела права та як вони вини- кли? 2. Що таке нормативний договір і якими є його ознаки? 3. Назвіть види нормативних договорів. 4. Що таке нормативно-правовий акт і  якими є  його ознаки? 5. Назвіть найбільш типові структурні еле- менти нормативно-правового акта. §33. міжнародно-правовий акт. міжнародний договір Назвіть ознаки нормативного договору. Міжнародно­правовий акт є  результатом ді­ яльності міжнародного правотворчого органу, що видає офіційний документ, юридична сила якого поширюється на територію двох та біль­ ше держав. Міжнародно­правовий акт прийма­ ється одностороннім рішенням спеціального міжнародного правотворчого органу. Такий правотворчий орган на сьогодні діє в Європей­ ському Союзі. Ним є Європейський парламент, який приймає регламенти та директиви. У свою чергу, міжнародний договір являє собою насамперед міждержавну угоду та не може мати обов’язковий характер навіть для держав  — членів міжнародних організацій. Міжнародні договори можуть укладатися та­ кож між державами та міжнародними органі­ заціями. міжнародний договір  — угода між державами та/або міжнародними організаціями, що регулює їхні взаємні або багатосторонні міжнародні від- носини, встановлюючи для її учасників відповідні права та обов’язки. Питання, яке вирішуватиметься в міжнарод­ ному договорі, обирається самими державами та міжнародними організаціями без яких­не­ будь обмежень як зі сфери міжнародних інте­ ресів, так і зі сфери внутрішніх справ держави. Види МіжНАРодНиХ доГоВоРіВ За кількістю учасників За сферою застосування За рівнем допуску ƒƒ двосторонні (наприклад укладе- ні між двома державами) ƒƒ Багатосторонні (наприклад роз- раховані на необмежене коло учасників) ƒƒ Політичні ƒƒ економічні ƒƒ Культурні ƒƒ екологічні ƒƒ Соціально-трудові ƒƒ Відкрити (для укладення не по- трібна згода інших учасників) ƒƒ закриті (згода на участь у  до- говорі потрібна) міжнародний договір  — угода між державами та/або міжнародними організаціями, що регулює їхні взаємні або багатосторонні міжнародні від- носини, встановлюючи для її учасників відповідні права та обов’язки. Є результатом правотворчої діяль- ності держави або народу Приймається та реалізується в  особливому порядку оформлений у  вигляді письмово- го документа Виражає волю всього суспільства, зафіксовану в  правових приписах Містить загальнообов’язкові пра- вила поведінки  — норми права Ознаки нормативно-правового акта Розрахований на постійне або тривале використання Має конкретний зміст, встановлю- ючи модель належної та дозволе- ної поведінки Потребує офіційного оприлюднен- ня Спрямований на невизначене коло осіб Урегульовує найсуттєвіші за зна- ченням суспільні відносини Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
71 Завдання для самоперевірки до теми 3 Тривалий час порядок укладення міжнарод­ них договорів не був регламентований, поки на міждержавному рівні не було створено право міжнародних договорів. У 1986 р. на скликаній у  Відні під егідою ООН конференції була при­ йнята Віденська конвенція про право договорів між державами та міжнародними організаціями. Укладення міжнародного договору прохо­ дить кілька стадій: 1) попередні переговори представників держав або міжнародних орга­ нізацій; 2) складання тексту договору; 3) па­ рафування (попереднє підписання міжнарод­ ного договору вповноваженими на те особами на підтвердження домовленості до офіційного підписання); 4) підписання; 5) ратифікація; 6) обмін ратифікаційними грамотами; 7) опуб­ лікування. Серед стадій укладання міжнарод­ ного договору особливе місце посідає його ратифікація, що передбачає схвалення норм міжнародного договору парламентом держави. В Україні правом давати згоду на ратифікацію наділена Верховна Рада.  Важливо!  Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є  частиною національного законодавства України. Укладення між- народних договорів, які суперечать Конституції Укра- їни, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.  Запитання та завдання для самоперевірки 1. Назвіть джерела права, які виходять за межі дер- жавного регулювання.  2. Що таке міжнародно-право- вий акт і  як він приймається?  3. Якою є  юридична сила нормативно-правового акта?  4. Що таке міжна- родний договір?  5. Назвіть міжнародні організації, які сприяють укладенню міжнародних договорів.  6. Які вам відомі види міжнародних договорів?  7. Назвіть стадії укладення міжнародного договору. Завдання для самоперевірки до теми 3 «Форми права. Джерела права» 1. Спробуйте визначити причини поступового звуження сфери використання правового звичаю. 2. Спробуйте визначити, за якої форми державного устрою та з яких причин нормативний договір є  досить поширеним у  конституційному праві. 3. Спробуйте визначити переваги та недоліки встановлення договірних від- носин між суб’єктами приватного та публічного права. 4. Спробуйте визначити переваги та недоліки нормативно-правового акта. 5. Порівняйте: правовий звичай та правовий прецедент; судову практику як джерело права та правовий прецедент; нормативний договір та норматив- но-правовий акт; міжнародний договір і міжнародно-правовий акт; релігій- но-правові норми та правовий звичай. Цікаво! Договір чи хартія? Міжнародний договір може мати різні наймену- вання: договір, угода, конвенція, пакт, трактат, хартія, комюніке, протокол, декларація, статут тощо, або бути без назви. Серед прикладів можна навести такі між- народні договори, як Загальна декларація прав лю- дини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Європейська соціальна хартія, Статут міжнародної організації праці. Незалежно від свого конкретного найменування всі договори мають однакову юридичну силу. Роз- біжності в  найменуваннях не мають юридичного значення, оскільки угода під будь-яким найменуван- ням є  договором, що створює права та обов’язки для його учасників. Тому поняття «договір» розгля- дається як загальне поняття, що охоплює всі між- народні угоди. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
72 Розділ II. Право Практичне заняття. Норми права Очікувані результати Після цього уроку ви зможете: „„ порівнювати норми права та інші види соціальних норм „„ визначати структурні елементи правової норми „„ розрізняти види гіпотез, диспозицій та санкцій „„ удосконалити навички роботи із джерельною базою „„ проводити класифікацію правових норм за певними критеріями „„ покращити свої навички критичного мислення Завдання 1.  Робота у  групах. За поданою нижче схемою порівняйте правові норми та інші види соціальних норм. №  з/п Правові норми Інші види соціальних норм 1 Є загальнообов’язковими 2 Виражають узгоджені інтереси різних суб’єктів су­спільних відносин 3 Встановлюються державними органами, що мають нормотворчу компе- тенцію та набирають чинності у  встановлений законодавством термін 4 Фіксуються у  відповідних нормативних актах 5 Безпосередньо пов’язані з  діяльністю держави 6 Санкції за порушення передбачають штраф, позбавлення волі, конфіс- кацію майна тощо 7 Не передбачають відторгнення суб’єкта правопорушення від суспільства Завдання 2.  Робота у групах. Визначте вид гіпотези пра- вової норми залежно від того, із наявністю або відсутні­стю життєвих обставин пов’язується дія норми права. 1. Повна цивільна дієздатність може бути на­ дана фізичній особі, яка досягла 16 років і  працює за трудовим договором, а  також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини. 2. Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу та прожи­ ває в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встанов­ леному законом порядку. 3. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено без наміру створення сім’ї та набуття прав й обо­ в’язків подружжя. Завдання 3.  Робота у  групах. Визначте вид гіпотези правової норми залежно від кількості життєвих обставин, із якими пов’язується дія норми права. 1. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше ніж через п’ять днів після прийняття на роботу. 2. У разі, коли святковий або неробочий день збігається з  вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святково­ го або неробочого. 3. Залучення осіб з  інвалідністю до надуроч­ них робіт можливе лише за їхньою згодою і  за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям. Завдання 4.  Робота у  групах. Визначте вид гіпотези правової норми залежно від повноти й вичерпності фор- мулювання життєвих обставин. 1. Повноваження Президента України припи­ няються достроково в  разі відставки, не­ можливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я, усунення з посади в по­ рядку імпічменту, смерті. 2. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кров­ ного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і  таких, що не суперечать моральним за­ садам суспільства. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
73 Практичне заняття. Норми права Завдання 5.  Робота у  групах. Опрацюйте статті 224, 227, 707 та 708 Цивільного кодексу України та визначте, які з  них містять безальтернативну диспозицію, а  які  — альтернативну диспозицію. Завдання 6.  Робота у  групах. Опрацюйте статті 159 та 165 Цивільного процесуального кодексу та части- ну  3 статті 13 і  частину 1 статті 17 Кодексу законів про працю України. Визначте, де наявна відносно ви- значена диспозиція, а де — абсолютно визначена дис- позиція. Завдання 7.  Прочитайте приклади санкцій залежно від характеру негативних наслідків, що настають за пору- шення правила, визначеного в  диспозиції. Визначте, які з них є заходами юридичної відповідальності, які — пра- вовідновними заходами, а  які  — заходами припинення правопорушень. 1. Обов’язок повернути майно з  незакон­ ного володіння. 2. Арешт майна. 3. Визнання правового акта недійсним. 4. Штраф. 5. Кон­ фіскація майна. 6. Спростування недостовір­ ної інформації. 7. Вилучення заборонених предметів. 8.  Затримання правопорушника. 9. Позбавлення батьківських прав. 10. Оголо­ шення догани. Завдання 8.  Визначте елементи правової норми в кож- ній із наведених норм. 1. Перш ніж вступити на посаду, народні де­ путати України складають перед Верхов­ ною  Радою України присягу. Присягу за­ читує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії ново­ обраної Верховної Ради України, після чого депутати скріплюють присягу своїми під­ писами під її текстом. Відмова скласти при­ сягу має наслідком втрату депутатського мандата. 2. Незаконна вимога оплати за надання ме­ дичної допомоги в державних чи комуналь­ них закладах охорони здоров’я  — карається штрафом до 100 неоподатковуваних мініму­ мів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. 3. Якщо дарувальнику відомо про недоліки речі, що є  дарунком, або її особливі властивості, що можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна обдаровуваного або інших осіб, він зобов’язаний повідомити про них обдаровуваного. Дарувальник, якому було відомо про недоліки або особливі властиво­сті подарованої речі та який не повідомив про них обдаровуваного, зобов’язаний відшкоду­ вати шкоду, завдану майну, та шкоду, за­ вдану каліцтвом, іншим ушкодженням здо­ ров’я або смертю в  результаті володіння та користування дарунком. 4. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлю­ бу, мають повідомити одна одну про стан свого здоров’я. Приховання тяжкої хвороби, а  також хвороби, небезпечної для другого з  подружжя, інших нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним. Завдання 9.  Проведіть класифікацію кожної з наведених норм: залежно від виду суспільних відносин, що врегу- льовуються конкретними нормами; за функціональною спрямованістю; за способом правового регулювання; за методом правового регулювання. 1. Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. 2. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизна­ чений строк. 3. Забороняється необґрунтована відмова у  прий­нятті на роботу. 4. Кожен, хто працює, має право на відпочинок. 5. Проведення клінічних випробувань лікарських засобів без письмової згоди пацієнта або його законного представника, або стосовно неповно­ літнього чи недієздатного, якщо ці дії спри­ чинили смерть пацієнта або інші тяжкі на­ слідки, — карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
74 Розділ II. Право Тема 4. Законодавство Опанування матеріалу дозволить: „ називати види нормативно-правових актів, види законів та підзаконних нормативно-правових актів „ описувати структуру законодавства, ознаки конституції „ розрізняти право і  законодавство „ порівнювати закон і підзаконний нормативно-правовий акт, нормативно- правовий акт та індивідуальний акт Основні поняття: законодавство, закон, підзаконний нормативно-правовий акт, конституція. §34. Право і  законодавство. система права та система законодавства Як ви розумієте поняття «право» і  «законодавство»? Законодавство  — сукупність нормативно-право- вих актів, у яких набувають офіційного державно- го визнання соціально-правові прагнення та інтер- еси учасників суспільного спілкування. Законодавство та право мають схожу при­ роду, спрямовані на досягнення єдиної мети, однак це не однакові категорії. Проблема спів­ відношення права й  закону порушувалося ще у  працях античних філософів. Основні концеп­ ції щодо співвідношення права й закону є таки­ ми: 1) держава створює право шляхом прийнят­ тя законодавчих актів. Будь­який законодавчий акт держави містить право; 2) законодавчий акт, прийнятий державою, може бути неправовим. В основі розбіжностей цих концепцій є ідея про джерело виникнення права: право створює дер­ жава або право виникає природно. ЗавДання 1. Поміркуйте! У  радянський період історії нашої держави законом було заборонено створювати політичні партії, на поїздку за межі держави особа мала отримати дозвіл державних органів, навіть на вибір міс- ця проживання впливала держава. Усе це було закріпле- но в  нормах закону, проте чи можемо ми визнати такі норми правовими? Законодавство є формою вираження права. Право має бути змістом закону. ЗавДання 2. Поміркуйте! Що мав на увазі давньорим- ський юрист Цицерон, коли казав: «Несправедливий за- кон не створює право»? важливО! У  Рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 1998  р. надане офіційне тлу- мачення терміна «законодавство». На переконання суддів Конституційного Суду України, він охоплює закони України, чинні міжнародні договори Укра- їни, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети й  по- станови Кабінету Міністрів України. „ Законодавство для свого ефективного функ­ ціонування потребує впорядкування всіх актів, які його складають. Так вибудовується систе­ ма законодавства. система законодавства — зовнішній прояв, фор- ма системи права, що визначається системою нор- мативно-правових актів. Система законодавства є формою (зовнішнім проявом) системи права. Отже, система за­ конодавства й  система права співвідносяться як форма і  зміст (змістом є  система права). Система права має об’єктивний характер. Вона Законодавство  — сукупність нормативно-право- вих актів, у яких набувають офіційного державно- го визнання соціально-правові прагнення та інтер- еси учасників суспільного спілкування. система законодавства — зовнішній прояв, фор- ма системи права, що визначається системою нор- мативно-правових актів. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
75 §35. Структура законодавства та її види обумовлена особливостями суспільних від­ носин. Визначальним чинником для змін у  систе­ мі права є  розвиток суспільних відносин, які викликають появу нових галузей та інститутів права. Система законодавства певною мірою має суб’єктивний характер. Це пов’язано з тим, що вона залежить від рішень законодавчих органів. Так, рішення про те, чи буде певний інститут права закріплений у законі, а також у якому законі його закріпити, приймає уповно­ важений на те орган. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке законодавство? 2. Який закон вважаєть- ся неправовим? 3. Що таке система законодавства? 4. Чому система права має об’єктивний характер, а  система законодавства  — суб’єктивний? §35. структура законодавства та її види 1. дайте визначення поняття «законодавство». 2. Як формується система законодавства? структура законодавства  — внутрішня будова системи законодавства, що знаходить свій прояв у  розташуванні нормативно-правових актів один до одного. Види структури законодавства: вертикальна (ієрархічна), функціональна та горизонтальна (галузева). Вертикальна структура законодавства відображає поділ законодавства залежно від юридичної сили нормативно­правових актів. До неї входять такі складові: 1) Конституція, що має найвищу юридичну силу; 2) міжнарод­ ні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 3) за­ кони, що приймаються Верховною Радою або безпосередньо народом; 4) постанови Верховної Ради України; 5) укази Президента України 6)  декрети й  постанови Кабінету Міністрів України; 7)  підзаконні нормативно­правові акти центральних органів державної влади; 8)  нормативно­правові акти місцевих органів виконавчої влади  — місцевих державних ад­ міністрацій (наприклад розпорядження голови державної адміністрації); 9) нормативно­право­ ві акти органів місцевого самоврядування. При цьому залежно від юридичної сили норматив­ но­правові акти поділяють на два види: закони й  підзаконні нормативно­правові акти. Функціональна структура законодавства відображає побудову законодавства залежно від призначення нормативно­правових актів. На цій підставі виділяють: первинні норматив­ но­правові акти — акти, що встановлюють пра­ вила регулювання певних сфер суспільних відносин (наприклад Кримінальний кодекс України); вторинні нормативно­правові акти — акти, що вносять зміни до первинних або ска­ совують їх (наприклад Закон України «Про внесення змін і  доповнень до Кримінального кодексу України»). У  федеративній державі виокремлюють також федеральне законодав­ ство й  законодавство суб’єктів федерації. Горизонтальна структура законодавства — поділ нормативно­правових актів залежно від предмета правового регулювання. Наприклад, нормативно­правові акти, які регулюють ци­ вільні відносини (купівля­продаж, оренда тощо), утворюють галузь цивільного законодав­ ства. Нормативно­правові акти, що регулюють кримінальні процесуальні відносини (застосу­ вання запобіжних заходів, проведення обшуку тощо), утворюють галузь кримінального про­ цесуального законодавства. структура законодавства  — внутрішня будова системи законодавства, що знаходить свій прояв у  розташуванні нормативно-правових актів один до одного. Кодекс — основа законодавства Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
76 Розділ II. Право За обсягом нормативного матеріалу в  гори­ зонтальній структурі законодавства виділяють: 1) нормативно­правовий акт — письмовий акт, що містить сукупність нормативно­правових приписів; 2) інститут законодавства  — сукуп­ ність взаємопов’язаних за своїм змістом та вза­ ємодіючих нормативних приписів, які регулюють певний вид суспільних відносин; 3) підгалузь законодавства  — сукупність інститутів законо­ давства, спрямовану на регулювання певного кола однорідних суспільних відносин; 4) галузь законодавства — сукупність нормативних актів, які регулюють певну сферу суспільних відносин. Первинну ланку горизонтальної структури законодавства складають нормативний та ін­ дивідуальний приписи. нормативний припис  — логічно завершене по- ложення, що сформульоване в тексті нормативно- правового акта та містить загальнообов’язкове правило поведінки. Нормативний припис слід відрізняти від норми права. Вони є  нетотожними поняття­ ми. Так, норма права  — це ідеальна логічна загальнотеоретична конструкція та елемент системи права. Нормативний припис є  реаль­ ним текстуальним формулюванням та належить до системи законодавства. Саме нормативний припис вважають первинним елементом сис­ теми законодавства (аналогом норми права як первинного елемента системи права). Норма права та нормативно­правові приписи взаємо­ діють як зміст і  форма. Змістом є  норма пра­ ва, елементи якої закріплюються у формі нор­ мативно­правових приписів. Нормативні приписи розміщуються в  стат­ тях нормативно­правового акта (стаття 1224 Кодексу України про адміністративні право­ порушення передбачає відповідальність за за­ лишення водіями транспортних засобів, інши­ ми учасниками дорожнього руху  — місця дорожньо­транспортної пригоди, до якої вони причетні). У цьому випадку збігаються норма права, правовий припис і  стаття нормативно­ правового акта. індивідуальний припис  — логічно завершене по- ложення, що сформульоване в  тексті індивідуально- правового акта та містить підстави для виникнення, зміни або припинення конкретних правовідносин, прав і  обов’язків однозначно визначених суб’єктів права. оСНоВНі ВідМіННоСТі НоРМАТиВНоГо ТА іНдиВідУАльНоГо ПРиПиСУ Нормативний припис Індивідуальний припис Стосується невизначеного кола осіб Стосується конкретної особи Є формою норми права Є способом реалізації норми права Міститься в  тексті нормативно-правового акта (закон, постанова уряду) Міститься в  тексті індивідуально-правового акта (рішення суду, наказ про звільнення тощо) інститут законодавства (нормативний інсти- тут) — сукупність взаємопов’язаних за своїм зміс- том та взаємодіючих нормативних приписів, які регулюють певний вид суспільних відносин. Інститут законодавства відрізняється від інституту права тим, що перший — це сукуп­ ність  нормативних приписів, а  другий  — су­ купність норм права. Вони співвідносяться як зміст і  форма. Інститут законодавства є формою вираження інституту права. Нормативні приписи групують­ ся в межах інституту законодавства не стихійно чи випадково, а  за юридичним змістом, який обумовлюється змістом конкретних суспільних відносин. Наприклад, у трудовому законодавстві є  інститут «робочий час» та інститут «час від­ починку». Прикладами нормативних інститутів також є інститут власності, інститут спадкуван­ ня, інститут екологічної відповідальності, інсти­ тут місцевого самоврядування. Галузь законодавства — сукупність нормативних актів, які регулюють певну сферу суспільних від- носин. Ознаками галузі законодавства є: 1) наявність основного акта, як правило, кодифікованого, що визначає цілісність галузі; 2) сукупність актів, об’єднаних за предметом правового нормативний припис  — логічно завершене по- ложення, що сформульоване в тексті нормативно- правового акта та містить загальнообов’язкове правило поведінки. індивідуальний припис  — логічно завершене по- ложення, що сформульоване в  тексті індивідуально- правового акта та містить підстави для виникнення, зміни або припинення конкретних правовідносин, прав і  обов’язків однозначно визначених суб’єктів права. інститут законодавства (нормативний інсти- тут) — сукупність взаємопов’язаних за своїм зміс- том та взаємодіючих нормативних приписів, які регулюють певний вид суспільних відносин. Галузь законодавства — сукупність нормативних актів, які регулюють певну сферу суспільних від- носин. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
77 §36. Нормативно-правові акти та їх види регулювання; 3) єдність змісту актів, що утво­ рюють галузь — єдність принципів правового регулювання, спільність основних положень, узгодженість нормативних приписів. Варто розуміти, що галузь законодавства не слід ототожнювати з  галузями права. Галузі законодавства не завжди збігаються з галузями права. Основним галузям права, як правило, відповідають самостійні галузі законодавства (цивільне, кримінальне). Проте можуть існува­ ти галузі законодавства без галузей права (на­ приклад законодавство про нотаріат тощо). Також може бути й  протилежна ситуація: га­ лузь права об’єктивно сформувалася, але вона не має вираження у формі галузі законодавства (наприклад, норми фінансового права, права соціального забезпечення не кодифіковані й  розпорошені по різних нормативних актах). Існують і комплексні галузі законодавства (гос­ подарське, житлове, транспортне, військове тощо). Вони містять положення різних галузей права (і  різних галузей законодавства). важливО! Класифікатором галузей законодав- ства України від 2004  р. передбачено 38 галузей законодавства, серед них: цивільне, сімейне, цивіль- не-процесуальне, кримінальне, кримінально-про- цесуальне, кримінально-виконавче, адміністративне, господарське, земельне, митне, освіта, культура й  мистецтво, охорона здоров’я. „ ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке структура законодавства і  які її види вам відомі? 2. Назвіть складові горизонтальної структури законодавства. 3. Що таке нормативний та індивіду- альний приписи? 4. Як співвідносяться поняття «ін- ститут законодавства» та «галузь законодавства»? §36. нормативно-правові акти та їх види 1. Пригадайте, що таке нормативно-правовий акт. 2. Що включає в  себе поняття «територія України»? Нормативно­правові акти є  офіційними до­ кументами держави, стосовно яких встановле­ ні спеціальні правила щодо їх чинності, а саме правила дії нормативно­правових актів у часі, просторі та за колом осіб. Дія нормативно-правових актів у часі — період часу, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу. Закон набирає чинності через десять днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Закони та інші нор­ мативно­правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як право­ порушення (стаття 58 Конституції України). важливО! Нормативно-правовий акт втрачає чинність унаслідок: 1) прийняття відповідного рішен- ня уповноваженим органом; 2) у  разі закінчення його строку; 3) у  разі зміни обставин, на врегулю- вання яких було розраховано нормативно-правовий акт; 4) у  разі прийняття нового нормативно-право- вого акта, що регулює ті  самі відносини. „ Дія нормативно-правових актів у просторі  — поширення юридичної сили нормативно-право- вого акту на певну територію. Залежно від того, на яку територію поши­ рюється повноваження органу, який видав нор­ мативно­правовий акт, останній є обов’язковим на: 1) території України; 2) території АР Крим; 3) території області; 4) території району; 5) те­ риторії міста тощо. Дія нормативно-правових актів за колом осіб — поширення юридичної сили нормативно-право- вого акта на певне коло суб’єктів, у яких на осно- ві цього нормативно-правового акта виникають права та обов’язки. Нормативно­правові акти за дією за колом осіб поділяють на загальні, спеціальні та виключні. Дія нормативно-правових актів у часі — період часу, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу. Дія нормативно-правових актів у просторі  — поширення юридичної сили нормативно-право- вого акту на певну територію. Дія нормативно-правових актів за колом осіб — поширення юридичної сили нормативно-право- вого акта на певне коло суб’єктів, у яких на осно- ві цього нормативно-правового акта виникають права та обов’язки. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
78 Розділ II. Право 1. Загальні  — розраховані на все населення (громадяни, особи без громадянства, грома­ дяни інших держав), частина цих актів по­ ширює свою дію навіть на тих громадян, які перебувають поза межами території дер­ жави (Кримінальний кодекс). 2. Спеціальні — розраховані на обмежене коло осіб, конкретну їх категорію (поліція, вій­ ськовослужбовці, студенти). 3. Виключні — розраховані на суб’єктів, що не підпадають під дію ні звичайних, ні спеці­ альних законів. Усі ці суб’єкти мають спеці­ альний (виключний) правовий статус (глави держав, урядів, працівники дипломатичних місій, деякі інші категорії іноземних осіб, що наділені імунітетом та недоторканністю на території держави перебування). Також нормативно­правові акти класифіку­ ються за такими критеріями. 1. За юридичною силою: закони та підзаконні нормативні акти. Н а п р и к л а д. Закон України «Про оплату праці». Підзаконний акт: Указ Президента. Закон має вищу юридичну силу. Підзакон­ ний акт має відповідати закону. 2. За сферою дії: загальні, спеціальні та локальні. Наприклад. Локальний акт: Правила вну­ трішнього трудового розпорядку, які чинні у ва­ шій школі. Юридична сила цих правил поши­ рюється лише на працівників вашої школи. 3. За часом дії: постійні й  тимчасові. 4. За характером волевиявлення: акти вста­ новлення норм права, акти зміни норм пра­ ва та акти скасування норм права. 5. За суб’єктами ухвалення: акти органів дер­ жави; акти, прийняті народом під час ре­ ферендуму; спільні акти органів держави й  недержавних утворень. 6. За галузевою належністю: цивільні; кримі­ нальні; адміністративні; кримінальні про­ цесуальні та ін. 7. За зовнішньою формою вираження: закони; укази; постанови; рішення; розпорядження; накази тощо. Від нормативно­правових актів слід відріз­ няти індивідуальні правові акти. індивідуальний правовий акт  — одностороння вольова владна дія органу державної влади або його посадової особи, що забезпечує реалізацію правових норм у  зв’язку з  конкретною справою. За допомогою індивідуальних правових актів відбуваються виникнення, зміна або припинен­ ня конкретних правовідносин, прав і обов’язків однозначно визначених суб’єктів права. Індивідуальний правовий акт не містить норм права, тобто акт має ненормативний ха­ рактер. Це головне, що відрізняє індивідуаль­ ні правові акти від нормативних. Найчастіше поняття «індивідуальний акт» і «ненорматив­ ний акт» взагалі ототожнюються. Індивідуальні правові акти виконують функ­ цію індивідуалізації загальних правових при­ писів. Індивідуальний правовий акт адресо­ ваний конкретному суб’єкту, застосовується одноразово й не зберігає свою дію після того, як припинилися конкретні відносини, перед­ бачені цим актом. Це припис для конкретно­ го адресата, визначає лише його поведінку та не стає нормою поведінки в  таких самих випадках для інших суб’єктів. Індивідуальні акти розв’язують конкретні питання управ­ ління й  не містять у  собі норм права. Тому їх називають актами застосування норм пра­ ва. Індивідуальні правові є  актами право­ застосування. Прикладами таких актів можуть бути рішення й  вироки суду, акти помилу­ вання, накази про зарахування чи звільнен­ ня з роботи, рішення про нагородження кон­ кретної особи тощо. Види індивідуальних правових актів залежно від підстав виникнення: ƒƒ Виконавчо-розпорядчі  — спрямовані на реалізацію правових приписів, пов’яза- них із правомірною поведінкою особи (наприклад наказ про звільнення). ƒƒ Правоохоронні  — спрямовані на запо- бігання правопорушенням або є  на- слідком вчинення правопорушення (наприклад постанова про накладення адміністративного стягнення) за суб’єктами, які займаються правозастосовною діяльністю: ƒƒ Акти органів законодавчої, виконавчої та судової влади. ƒƒ Акти органів місцевого само- врядування. ƒƒ Акти контрольно-наглядових органів. ƒƒ Акти керівників підприємств та установ за формою прийняття: ƒƒ Усні (наприклад, усне за- уваження працівника по- ліції правопорушнику). ƒƒ Письмові (наприклад ви- рок, наказ). ƒƒ Конклюдентні (наприклад, застосування спеціальних засобів поліцейським) індивідуальний правовий акт  — одностороння вольова владна дія органу державної влади або його посадової особи, що забезпечує реалізацію правових норм у  зв’язку з  конкретною справою. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
79 §37. закон: поняття та види ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Як діють нормативно-правові акти в часі? 2. Якою є  дія нормативно-правових актів у  просторі? 3. На яке коло осіб може поширюватися дія норматив- но-правових актів? 4. Назвіть критерії, за яки- ми класифікуються нормативно-правові акти. 5. Що таке індивідуальні правові акти? 6. Назвіть крите- рії,  за якими класифікуються індивідуальні правові акти. §37. Закон: поняття та види Пригадайте, що таке закон. Закон  — нормативно-правовий акт, прийнятий в  особливому порядку вищим представницьким органом державної влади (парламентом) або без- посередньо народом (шляхом референдуму), що має вищу юридичну силу та призначений для вре- гулювання найбільш важливих суспільних відносин. ЗавДання. Подискутуйте! Чи мав рацію французький філософ та державний діяч Вольтер, коли висловив таку думку: «Свобода полягає в  тому, щоб залежати тільки від законів»? Вища юридична сила закону знаходить свій прояв у  тому, що: ƒ ніхто, крім органів законодавчої влади та народу, не може приймати, змінювати чи скасовувати закони; ƒ усі інші нормативно­правові акти мають прийматися відповідно до законів; ƒ у разі колізій між нормами закону та під­ законного нормативно­правового акта діють норми закону. Закони класифікують за значенням та міс­ цем у  системі законодавства. Основним законом держави, який регламен­ тує основи суспільного, політичного, еконо­ мічного ладу, права і свободи людини, є кон­ ституція. конституція  (від латин. constitutio  — установлення, устрій, порядок) — це основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і  принципи функціонування представницьких, ви- конавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов’язки держави, суспільства та громадян. Основні ознаки конституції: 1) це основний закон держави, який визначає засади суспіль­ ного ладу; 2) це закон, який має найвищу юридичну силу, а всі інші нормативно­право­ ві акти мусять відповідати його положен­ ням; 3) є юридичною основою законодавства, оскільки закони та інші нормативно­право­ ві  акти приймаються на основі конституції та покликані конкретизувати конституцій­ но­правові норми й  принципи; 4) має по­ стійний характер (строк її дії невизначений, тобто необмежений у  часі); 5) має підви­ щений ступінь стабільності, яка забезпечу­ ється спеціальною процедурою внесення змін і  доповнень до конституції, складнішою за процедуру внесення змін і  доповнень до за­ конів; 6) пряма дія норм. Це означає, що звернення до суду для захисту конституцій­ них прав і  свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі конституції гаран­ тується. Закон  — нормативно-правовий акт, прийнятий в  особливому порядку вищим представницьким органом державної влади (парламентом) або без- посередньо народом (шляхом референдуму), що має вищу юридичну силу та призначений для вре- гулювання найбільш важливих суспільних відносин. конституція  (від латин. constitutio  — установлення, устрій, порядок) — це основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і  принципи функціонування представницьких, ви- конавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов’язки держави, суспільства та громадян. Приймається вищими законодавчими (представ- ницькими) органами державної влади або без- посередньо народом (на референдумі) завжди письмовий акт ОЗНАКИ ЗАКОНУ Приймається в  особливому процедурному порядку Має вищу юридичну силу Регулює найважливіші відносини, що виникають у  суспільстві Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
80 Розділ II. Право Види КоНСТиТУЦій За формою (структурою) Кодифікова- на Єдиний нормативний акт Конституція України та більшість ін- ших конституцій світу Некодифіко- вана писана два або декілька документів, перелік яких чітко визна- чений Конституція Сан-Марино, Конститу- ція Швеції, основні закони ізраїлю Некодифіко- вана непи- сана Чітко не визначена кількість джерел, серед яких мо- жуть бути як писані (акти парламенту, судові преце- денти), так і  неписані або усні (конституційні звичаї) Конституція Канади, Конституція Но- вої зеландії, Конституція Великої Британії За порядком зміни, внесення поправок і  доповнень жорсткі зміни вносяться в  ускладненому порядку, тобто з  до- триманням законодавчо визначених спеціальних про- цедур. зазвичай такий порядок закріплюється в  тексті конституції, а  сама жорсткість покликана забезпечити авторитет та стабільність основного закону Конституція США, Конституція Японії Гнучкі зміни та доповнення до конституцій вносяться у  звичай- ному порядку, без дотримання будь-яких процедур Конституція Великої Британії, Кон- ституція Швеції За способом ухвалення октройовані даровані монархом, тобто розроблені без участі пред- ставницького органу Конституція Непалу 2007 р. (була чин- ною до 2015  р.), Конституція Нігерії Народні Ухвалені представницьким органом або шляхом рефе- рендуму Конституція України, Конституція США Залежно від державно-політичного режиму демократичні У державах із демократичною формою державного режиму Конституція фінляндії Авторитарні У державах, у  яких влада перебуває в  руках незначної кількості осіб або певної особи, використовуються авто- ритарні методи державного управління, влада повністю здійснює контроль у  політичній сфері, проте залишається відповідний простір свободи дій в  економічній, соціаль- ній, культурній сферах Конституція франції 1800  р. — авто- ритарна конституція Наполеона, Конституція франції 1958  р. — авто- ритарна конституція Ш. де Голля Тоталітарні У тих державах, де існує антидемократична форма дер- жавного режиму, держава повністю контролює всі сфери суспільного життя, дозволена цензура, не забезпечуються права і  свободи людини та громадянина Конституції країн Африканського континенту конституційні закони  — акти, необхідність прийняття яких прямо передбачена конституцією, а також акти, якими вносяться зміни або доповне- ння до конституції. Наприклад, у  статті 125 Кон- ституції України зазначено, що судоустрій в  Укра- їні будується за принципами територіальності та спеціалізації і  визначається законом. На виконан- ня цього положення прийнято закон України «Про судоустрій і статус суддів». Також прикладом може бути закон України «Про внесення змін до Кон- ституції України» №  2222-IV від 08.12.2004  р. Звичайні (поточні) закони  регламентують певні сфери суспільного життя відповідно до Конститу- ції України. Ці закони приймаються простою біль- шістю голосів від конституційного складу Верхо- вної Ради України. Наприклад, це закон України «Про професійні спілки, їхні права та гарантії ді- яльності». надзвичайні закони ухвалюються в разі потреби, надзвичайних ситуацій. Наприклад, це закон Укра- їни «Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в  окремих районах доне- цької та луганської областей». Забезпечувальні (оперативні) закони — норма- тивно-правові акти, якими вводяться в дію окремі закони, ратифікуються міжнародні договори та ін. Їхнє призначення полягає не у виданні нових норм, а  в  оперативній підтримці системи норм, що міс- тяться в  інших законах і  міжнародних договорах та потребують невідкладного прийняття. Напри- клад, це закон України «Про ратифікацію Європей- ської хартії регіональних мов або мов меншин». конституційні закони  — акти, необхідність прийняття яких прямо передбачена конституцією, а також акти, якими вносяться зміни або доповне- ння до конституції. Наприклад, у  статті 125 Кон- ституції України зазначено, що судоустрій в  Укра- їні будується за принципами територіальності та спеціалізації і  визначається законом. На виконан- ня цього положення прийнято закон України «Про судоустрій і статус суддів». Також прикладом може бути закон України «Про внесення змін до Кон- ституції України» №  2222-IV від 08.12.2004  р. Звичайні (поточні) закони  регламентують певні сфери суспільного життя відповідно до Конститу- ції України. Ці закони приймаються простою біль- шістю голосів від конституційного складу Верхо- вної Ради України. Наприклад, це закон України «Про професійні спілки, їхні права та гарантії ді- яльності». надзвичайні закони ухвалюються в разі потреби, надзвичайних ситуацій. Наприклад, це закон Укра- їни «Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в  окремих районах доне- цької та луганської областей». Забезпечувальні (оперативні) закони — норма- тивно-правові акти, якими вводяться в дію окремі закони, ратифікуються міжнародні договори та ін. Їхнє призначення полягає не у виданні нових норм, а  в  оперативній підтримці системи норм, що міс- тяться в  інших законах і  міжнародних договорах та потребують невідкладного прийняття. Напри- клад, це закон України «Про ратифікацію Європей- ської хартії регіональних мов або мов меншин». Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
81 §38. Підзаконні нормативно-правові акти, акти органів місцевого самоврядування та локальні акти ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке закон і  якими є  його ознаки? 2. Що таке конституція і  які її ознаки вам відомі? 3. дайте кла- сифікацію конституцій. 4. Що таке конституційні, зви- чайні, надзвичайні та забезпечувальні закони? §38. Підзаконні нормативно-правові акти, акти органів місцевого самоврядування та локальні акти дайте визначення поняття «нормативно-правові акти». Підзаконні нормативно-правові акти — норма- тивно-правові акти, які не мають юридичної сили закону та приймаються для встановлення порядку та на виконання законів. Підзаконні нормативно-правові акти — норма- тивно-правові акти, які не мають юридичної сили закону та приймаються для встановлення порядку та на виконання законів. Види підзаконних нормативно-правових актів (за ієрархією) Постанови Верховної Ради України Укази Президента України декрети і  постанови Кабінету Міністрів України Накази, правила, положення, інструкції, порядки, рішення тощо, видані мініс- терствами та іншими органами державної влади (Пенсійний фонд, фонд державного майна тощо) Нормативно-правові акти Верховної Ради АР Крим, рішення ради міністрів автономної республіки крим, які діють лише на її території акти місцевих органів виконавчої влади (зокрема розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, накази керівників регіональних підрозді- лів центральних органів виконавчої влади) та органів місцевого самовря- дування (зокрема рішення місцевих рад), дія яких поширюється не на всю територію України, а  лише на територію функціонування відповідного органу локальні нормативно-правові акти: акти керівників (посадових осіб, тру- дових колективів) підприємств, установ, організацій (накази, інструкції, стату- ти, правила, положення) набувають чинності після отримання адресатом. локальні нормативно-правові акти мають чинність у  межах відповідних підприємств, установ, організацій акти органів місцевого самоврядування — нор- мативно-правові акти, прийняті суб’єктом місцево- го самоврядування (міським/селищним головою, міською/селищною радою, виконавчим комітетом міської/селищної ради тощо), який встановлює, змі- нює або припиняє загальнообов’язкові правила поведінки, що діють у межах відповідної адміністра- тивно-територіальної одиниці. акти органів місцевого самоврядування — нор- мативно-правові акти, прийняті суб’єктом місцево- го самоврядування (міським/селищним головою, міською/селищною радою, виконавчим комітетом міської/селищної ради тощо), який встановлює, змі- нює або припиняє загальнообов’язкові правила поведінки, що діють у межах відповідної адміністра- тивно-територіальної одиниці. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
82 Розділ II. Право Акти органів місцевого самоврядування  — підзаконні нормативно­правові акти, тобто вони мають відповідати закону. Акти органів місце­ вого самоврядування є  обов’язковими до ви­ конання на території відповідної адміністра­ тивно­територіальної одиниці. Наприклад, акти, прийняті міською радою міста Харкова, не є  чинними в  Полтаві. Нормативно­правові акти місцевого само­ врядування можна класифікувати таким чи­ ном. 1. За суб’єктом видання: акти, що приймають­ ся безпосередньо територіальною громадою; представницькими органами місцевого само­ врядування; виконавчими органами місцевого самоврядування; органами місцевого само­ врядування, що представляють спільні інте­ реси територіальних громад сіл, селищ, міст. 2. За найменуванням виду акта: рішення, розпорядження, статут, регламент, інструк­ ція, правила, положення, порядок, програ­ ма тощо. 3. За способом ухвалення: акти, прийняті од­ ноосібно, та акти, прийняті колегіально. 4. Залежно від ступеня регламентації: звичай­ ні та з особливим статусом (статут, місцевий бюджет, регуляторний акт). локальний нормативно-правовий акт  — нор- мативно-правовий акт, що видається організаціями та поширює свою дію на членів, учасників або працівників такої організації. Установи, підприємства, організації мають свої локальні нормативні акти: статути, по­ ложення, правила, накази, інструкції тощо, які є чинними лише всередині організації, що їх прийняла, і не поширюються на інші орга­ нізації. Локальний нормативно­правовий акт має підзаконний характер. Локальний нормативно­правовий акт вста­ новлює правила поведінки, властиві певній організації, так звані корпоративні норми. У  локальних актах можуть закріплюватися звичаї ділового обороту (наприклад вимога заповнювати обхідні листи в  разі звільнення працівників), ділові звичаї (проведення нарад тощо), корпоративні традиції, етичні норми (особливе привітання клієнтів), естетичні нор­ ми (вимоги до дрес­коду). Локальні нормативні акти приймаються ке­ рівником підприємства, посадовою особою, а  іноді й  трудовим колективом або за його участю (правила внутрішнього трудового роз­ порядку, колективний договір). ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке підзаконні акти? 2. Які види підзаконних актів вам відомі? 3. Що таке акти органів місцевого самоврядування? 4. дайте класифікацію актів орга- нів місцевого самоврядування. 5. Що таке локальні нормативні акти? Завдання для самоперевірки до теми 4 «Законодавство» 1. Галузі законодавства й галузі права повністю не збігаються. Спробуйте назва- ти галузі законодавства, які не мають аналогів серед галузей права і навпаки. 2. із позицій критичного мислення спробуйте дати оцінку рішенню Конститу- ційного Суду України щодо офіційного тлумачення терміна «законодавство». 3. за обсягом система законодавства дещо ширша за систему права. Це по- яснюється тим, що система законодавства містить деякі ненормативні по- ложення. Спробуйте визначити зміст цих положень. 4. Порівняйте: систему права та систему законодавства; нормативно-правовий акт та індивідуальний акт; локальні акти та акти органів місцевого самовря- дування; внесення змін до конституції та внесення змін до звичайних законів. 5. Поясніть, чому норми радянських конституцій не були нормами прямої дії. 6. Визначте ключові особливості конституції як основного закону в державах із федеративним устроєм. 7. Спробуйте визначити недоліки та переваги некодифікованих конституцій. локальний нормативно-правовий акт  — нор- мативно-правовий акт, що видається організаціями та поширює свою дію на членів, учасників або працівників такої організації. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
83 §39. Правотворчість як процес організації права Тема 5. Правотворення. систематизація законодавства Опанування матеріалу дозволить: „ називати види реалізації норм права, види систематизації законодавства „ описувати способи тлумачення правових норм „ характеризувати етапи правотворчої діяльності „ порівнювати інкорпорацію і  кодифікацію Основні поняття: правозастосування, тлумачення норм права, інкорпорація, кодифікація, консолідація. §39. Правотворчість як процес організації права Як виникло право? Правотворчість  — організаційно-правова діяль- ність уповноважених органів зі створення, зміни та скасування правових норм. Правотворчість як специфічний вид діяль­ ності не є  однорідним. Виділяють правотворчість вищих представ­ ницьких органів і  підзаконну правотворчість. У першому випадку створюються закони, а на­ зивається такий процес законотворчим. За­ конотворчістю опікуються представницькі ор­ гани держави (парламент). Вони мають право від імені народу приймати акти вищої юри­ дичної сили  — закони. У  другому випадку правові норми створюються президентом, уря­ дом, центральними та місцевими органами виконавчої влади. За допомогою підзаконної правотворчості закони деталізуються й  кон­ кретизуються. Між представницькою та підзаконною пра­ вотворчістю розташовується делегована право­ творчість, яка передбачає передачу парламен­ том права видавати закон за певним колом питань уряду на конкретний термін. Найчас­ тіше делегована правотворчість здійснюється урядом шляхом видання декретів (від латин. decernere — постановити) — нормативно­пра­ вових актів, що не потребують згоди парла­ менту та мають силу закону. важливО! В Україні з 2 грудня 1992 до 20 трав- ня 1993 р. було прийнято 83 декрети Кабінету Міні- стрів України. На сьогодні серед декретів, прийнятих Кабінетом Міністрів Україні, чинні 26 (наприклад де- крет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і  сертифікацію» від 10 травня 1993  р.). „ Правотворчість не здійснюється миттєво. Вона починається з  моменту виникнення у  право­ творчого органу задуму щодо прийняття право­ вої норми та закінчується моментом її практич­ ної реалізації. Послідовність дій правотворця під час створення та запуску в  дію правової норми становить етапи правотворчого процесу. еТАПи ПРАВоТВоРЧоГо ПРоЦеСУ Перед- проект- ний етап 1. формується зацікавленість у  прийнятті (зміні, скасуванні) правової норми шляхом вивчення, ана- лізу суспільних явищ та процесів, виявляється соціальна затребуваність. 2. здійснюється правова аргументація прийняття (зміни, скасування) правової норми. 3. Визначається уповноважений орган, який володіє повноваженнями щодо прийняття необхідної правової норми. 4. окреслюється вид нормативно-правового акта, яким буде оформлена правова норма Правотворчість  — організаційно-правова діяль- ність уповноважених органів зі створення, зміни та скасування правових норм. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
84 Розділ II. Право Закінчення таблиці Проект- ний етап 1. Приймається рішення про розробку проекту нормативно-правового акта. 2. Розробляється загальна концепція проекту нормативно-правового акта. 3. Створюється текст проекту нормативно-правового акта. 4. здійснюється обговорення (у  тому числі громадське) проекту нормативно-правового акта. 5. Проект нормативно-правового акта розглядається уповноваженим органом для подальшого прийняття етап прийняття Проект нормативно-правового акта затверджується уповноваженим органом або шляхом голосування в  парламенті, або шляхом видання одноособового акта президента, уряду, голови місцевої адміністрації Посвідчу- вальний етап 1. Прийнятий нормативно-правовий акт підписується уповноваженими органами (наприклад, зако- ни України підписуються Головою Верховної Ради України та Президентом України). 2. Нормативно-правовий акт включається до єдиного реєстру нормативних актів, йому присвоюєть- ся реєстраційний код інформа- ційний етап 1. Прийнятий нормативно-правовий акт проходить офіційне оприлюднення. 2. Відбувається доведення до відома виконавців нормативно-правового акта інформації про його прийняття та момент набрання чинності важливО! оприлюднення нормативно-правових актів відбувається тільки в офіційних друкованих ви- даннях. В  Україні такими виданнями є  «офіційний вісник України», газета «Урядовий кур’єр», газета «Го- лос України», «Відомості Верховної Ради України», «офіційний вісник Президента України». „ ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке правотворчість? 2. Назвіть види право- творчості. 3. У  чому полягають особливості делего- ваної правотворчості? 4. Назвіть етапи правотвор- чого процесу. 5. Які чинники впливають на процес правотворчості? 6. Спробуйте визначити ключові ознаки правотворчості. 7. Визначте переваги та не- доліки делегованої правотворчості. §40. Правозастосування Як реалізуються норми права? Правозастосування — діяльність органів держа- ви, місцевого самоврядування, підприємства та організацій щодо вирішення конкретної юридичної справи, у результаті якої приймається відповідний індивідуальний правозастосовний акт. Правозастосування як специфічна форма реалізації норм права має низку ознак. 1. Здійснюється лише уповноваженими дер­ жавою органами  — звичайні громадяни не можуть бути суб’єктами правозастосування. 2. Втілюється у спеціальному процесуальному порядку — такий порядок регулюється спе­ ціальними нормативно­правовими актами. 3. Є формою втілення державної влади та дер­ жавного впливу  — правозастосування під­ тримується та охороняється державою. 4. Базується на ряді принципів  — законності, справедливості, доцільності, обґрунтованості. 5. Реалізується у  визначеній законодавством послідовності  — правозастосовний процес поділяється на певну кількість стадій, у ході яких вирішується юридична справа. 6. Виражається у  формі конкретно визначено­ го акта — кожний правозастосовний акт має закінчуватися винесенням рішення по справі, яка розглядається уповноваженим органом. 7. Правові приписи трансформуються в конкрет­ ні юридичні наслідки — відповідно до винесе­ ного рішення на осіб, які брали участь у спра­ ві, покладаються нові права та обов’язки. Правозастосування являє собою складний процес, що розпадається на кілька стадій. Стадії правозастосування: 1. Встановлення фактичних обставин спра- ви — здійснюється збір та дослідження відо­ мостей про фактичні обставини події (напри­ клад, збираються докази порушення водієм правил дорожнього руху). 2. Здійснення правової оцінки справи — вста­ новлюється, яка правова норма має застосо­ вуватися до кожного конкретного випадку Правозастосування — діяльність органів держа- ви, місцевого самоврядування, підприємства та організацій щодо вирішення конкретної юридичної справи, у результаті якої приймається відповідний індивідуальний правозастосовний акт. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
85 §40. Правозастосування (наприклад, порушення правил дорожнього руху кваліфікуються як порушення обмежень швидкості руху за статтею 122 Кодексу Укра­ їни про адміністративні правопорушення). 3. Прийняття рішення по справі — положен­ ня правової норми поширюються на вста­ новлені фактичні обставини, виноситься ін­ дивідуальний правозастосовний акт по суті справи (наприклад, водій, що порушив пра­ вила дорожнього руху, притягується до ад­ міністративної відповідальності за Постано­ вою Національної поліції України). 4. Повідомлення про зміст прийнятого рі- шення  — особам, які зацікавлені в  при­ йнятті рішення по суті справи, надсилають­ ся копії правозастосовного акта. Головним підсумком правозастосовної ді­ яльності є  правозастосовний акт, яким під­ тверджується юридична значимість подій, що наявні у  справі. важливО! Умисне невиконання вироку, рішен- ня, ухвали, постанови суду, що набули законної сили, або перешкоджання їх виконанню, карається штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних міні- мумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років (стаття 382 Кримінального кодексу України). „ Правозастосовний акт  — офіційний юридичний документ, що містить індивідуальний правовий припис, винесений уповноваженим органом дер- жави, місцевого самоврядування, підприємства або організації в результаті вирішення конкретної юри- дичної справи. важливО! Правозастосовний акт — це юри- дичний документ, який не складається довільно, а  має містити обов’язкові частини та реквізити. Вступна частина правозастосовного акта містить у  собі найменування акта (вирок, рішення, по- станова, наказ тощо), місце та дату його при- йняття, найменування органу чи посадової особи, який видав акт, загальні відомості про характер справи. описова частина складається з  опису фактичних обставин, що стосуються вирішення справи. У  мотивувальній частині здійснюється аналіз доказів, що підтверджують фактичні об- ставини, дається їх правова кваліфікація, наво- дяться положення матеріальних та процесуальних норм права, на основі яких буде виноситися рі- шення. Резолютивною частиною оформлюється рішення щодо застосування правового припису до фактичних обставин, яке є  обов’язковим для всіх учасників справи. „ Н а п р и к л а д ПоСТАНоВА іменем України Сторожинецький районний суд 02 квітня 2007  р. Суддя Сторожинецького районного суду Чернівецької області Перепелюк і. Б., розглянувши матеріали, які на- дійшли від Сторожинецького РВ УМВС про притягнення до адміністративної відповідальності оСоБА_1 іНфоРМА- ЦіЯ_1 народження, жит. смт Красноїльськ АдРеСА_1, гро- мадянки України, не працюючої, за статтею 173 КУпАП, — з’ЯСУВАВ: оСоБА_1 23.03.2007 р. близько 18 год 00 хв в  смт Красноїльськ на вул. дружби вчинила суперечку з громадянкою оСоБА_2, висловлювалася нецензурними словами на її адресу, на зауваження не реагувала, чим порушила громадський порядок та спокій громадян, тобто вчинила дрібне хуліганство. оСоБА_1 вину визнала частково, суду пояснила, що сварка між нею та оСоБА_2 була, але нецензурними словами не виражалася. Щиро розкаюється. згідно зі статтею 173 КУпАП оСоБА_1 вчинила дріб- не хуліганство, тобто вдавалася до нецензурної лайки в громадських місцях, що порушує громадський порядок і  спокій громадян. з урахуванням обставин справи та особи правопо- рушниці, яка вперше притягується до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство, та позитивну ха- рактеристику, керуючись статтею 173 КУпАП, суддя ПоСТАНоВиВ: На оСоБА_1 іНфоРМАЦіЯ_1 за вчинення нею дрібного хуліганства накласти адміністративне стяг- нення у вигляді штрафу в сумі 51 грн (п’ятьдесят одна грн). ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке правозастосування? 2. Назвіть ознаки правозастосування як специфічної форми реалізації норм права. 3. Які вам відомі стадії правозастосу- вання? 4. Що таке правозастосовний акт? 5. Які вам відомі види правозастосовних актів? 6. Пояс- ніть, чому фізичні особи не можуть вважатися су- б’єктами правозастосування в  разі здійснення само- захисту прав. Правозастосовний акт  — офіційний юридичний документ, що містить індивідуальний правовий припис, винесений уповноваженим органом дер- жави, місцевого самоврядування, підприємства або організації в результаті вирішення конкретної юри- дичної справи. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
86 Розділ II. Право §41. тлумачення норм права дайте визначення поняття «норми права». Потреба у тлумаченні норм права виходить за межі реалізації норми права. Вона має са­ мостійне значення в  процесі пізнання всієї правової системи, функціонування державно­ го апарату, повсякденної діяльності суспіль­ ства. Так, у  житті люди часто зіштовхуються з необхідністю розібратися в суті чинних пра­ вових норм. У  ході правотворчої та правозас­ тосовної діяльності державі, органам місцевого самоврядування, підприємствам та організа­ ціям також необхідно мати чітке уявлення про істинний зміст норм права. тлумачення норм права — діяльність щодо з’ясу- вання або роз’яснення змісту норм права з метою правильної їх реалізації. Щоб установити зміст норм права, у  юри­ спруденції вироблені спеціальні способи тлу­ мачення. Залежно від юридичних наслідків виділяють два основні види тлумачення норм права: неофіційне та офіційне. Неофіційне тлумачення норм права чинить­ ся особами, які не мають повноважень вида­ вати обов’язкові для інших акти тлумачення. Цими особами є  звичайні громадяни, профе­ сійні юристи, науковці, громадські організації. Відповідно, у межах неофіційного тлумачення норм права виділяють повсякденне тлумачен­ ня (норми права роз’яснюються будь­якими людьми на основі своїх уявлень про правиль­ не й  неправильне, виходячи зі свого рівня освіти та життєвого досвіду); професійне (пра­ вові приписи роз’яснюються  професійними юристами в  дискусіях між собою та під час спілкування з  клієнтами); доктринальне (тлу­ мачення норм права здійснюється вченими­ юристами, які розробляють нові концепції у  сфері юридичної науки юриспруденції та викладають результати досліджень у  книгах, статтях, наукових коментарях законодавства). Неофіційне тлумачення норм права має реко­ мендаційний характер. Офіційне тлумачення є  обов’язковим для тих, кому воно спрямоване. Цей вид тлума­ чення здійснюється уповноваженими на те державними  органами, порядок його здій­ снення встановлюється спеціальними норма­ тивно­правовими актами та має обов’язкове значення й  породжує юридичні наслідки. Офіційне тлумачення поділяється на автен- тичне (здійснюється державним органом, що створив нормативно­правовий акт) і  делего- ване (тлумачення норм права відбувається на основі закону спеціально уповноваже­ ним  органом, який не видавав цієї правової норми). тлумачення норм права — діяльність щодо з’ясу- вання або роз’яснення змісту норм права з метою правильної їх реалізації. ТлУМАЧеННЯ НоРМ ПРАВА Спосіб тлумачення Основні риси Граматичний з’ясовуються лінгвістичні особливості побудови тексту, пунктуації, зв’язки та узго- дження між словами Спеціально-юридичний досліджуються юридична мова норм права: правові конструкції, поняття, терміни та прийоми, які використав правотворець у  нормативно-правовому акті логічний Розкривається зміст норми права на основі використання правил та законів логіки, досліджується логічний зв’язок між окремими положеннями нормативно-правового акта Систематичний Визначається, які сфери соціального життя норма регулює або охороняє, якими нормами вона доповнюється, відрізняється, обмежується історико-політичний Характеризуються історичні умови прийняття норми права, соціально-економічних, політичних, культурних чинників, що сприяли створенню цієї норми Телеологічний (цільовий) з’ясовуються відповідність мети, яку ставив перед собою законодавець під час прийняття норми права, та практичний ефект, який дала ця норма Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
87 §42. Поняття та види систематизації законодавства акт тлумачення права  — підсумок діяльності з  тлумачення норм права, спрямований на вста- новлення істинного змісту норми права. Акти тлумачення права можна класифіку­ вати за різними підставами. За зовнішньою формою вираження вони бу­ вають усні та письмові. Письмові акти тлума­ чення мають певну структуру. У  них вказу­ ється, хто і коли видав цей акт, до яких норм права він належить, коли вступив у дію. Усні акти тлумачення проявляються як судження, позиції в  ході спілкування між суб’єктами тлумачення. За юридичною значущістю виділяють акти нормативного та казуального тлумачення. Акт казуального тлумачення не має загальнообо­ в’язкового значення, спрямований на тлума­ чення правової норми в конкретній юридичній справі (казусі). Акт нормативного тлумачення створюється уповноваженим державним орга­ ном та пояснює зміст уже існуючих правових норм і  є  обов’язковим для всіх відносин, що охоплюються його дією, та адресований неви­ значеному колу осіб. За суб’єктами розрізняють акти тлумачення, видані виконавчо­розпорядницькими, судови­ ми, прокурорськими та іншими органами вла­ ди, і  створені громадянами, громадськими організаціями, юристами, вченими в  межах неофіційного тлумачення. Тлумачення права та його результати віді­ грають важливу роль у реалізації норм права. Тлумачення завершує процес правового регу­ лювання суспільних відносин та робить право­ ві норми готовими до реалізації суб’єктами права. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке тлумачення норм права? 2. Назвіть спо- соби тлумачення норм права. 3. Які ви знаєте види тлумачення за його юридичними наслідками? 4. Що таке акти тлумачення норм права? 5. Які види актів тлумачення норм права вам відомі? §42. Поняття та види систематизації законодавства 1. Пригадайте, які існували найдавніші кодекси та збірки законів. 2. із якою метою відбувалася кодифікація законодавства? систематизація — вид діяльності державних ор- ганів щодо впорядкування та вдосконалення сис- теми законодавства шляхом створення єдиної структури нормативно-правових актів та правових приписів, які в  них містяться. акт тлумачення права  — підсумок діяльності з  тлумачення норм права, спрямований на вста- новлення істинного змісту норми права. систематизація — вид діяльності державних ор- ганів щодо впорядкування та вдосконалення сис- теми законодавства шляхом створення єдиної структури нормативно-правових актів та правових приписів, які в  них містяться. ЦікавО! стратити не можна помилувати У мультфільмі радянських часів саме на таку юри- дичну загадку натрапив двієчник Вовчик, потрапив- ши до казкового Тридев’ятого царства. Усього лише один розділовий знак вирішував його долю. Постав- лений після першого слова, він погубить Вовчика, а після другого слова — дарує життя. Щось подібне відбувається і  в  реальному житті, а  тому необхідно бути уважними під час аналізу нормативно-право- вого акта. залежно від того, де поставлений розді- ловий знак, залежить і  зміст норми, а  отже, і  пове- дінка людей, які діють за законом. Науково-практичний коментар — приклад тлумачення норм права Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
88 Розділ II. Право Систематизація законодавства може відбу­ ватись у  трьох формах: інкорпорація, консо­ лідація та кодифікація. інкорпорація (від латин. incorporatio — приєднання, поглинання) — форма систематизації законодавства, що полягає в об’єднанні нормативно-правових актів, прийнятих за певний період, без зміни їхнього змісту. Інкорпорація впорядковує законодавство за алфавітно­предметним, хронологічним, систем­ но­предметним порядком. Так з’являються збір­ ники законодавства. У результаті інкорпорації жодні зміни до норм законодавства не вносять­ ся, а  застарілі норми просто не включаються до створених збірників. Інкорпорація не перед­ бачає здійснення правотворчої діяльності. консолідація  (від латин. consolidatio  — зміц- нюю)  — форма систематизації законодавства, що полягає у  створенні нового, більш великого нор- мативно-правового акта на базі вже існуючих. Основне завдання консолідації полягає в лік­ відації множинності різних видів джерел (форм) права, що є схожими за змістом, та створення на їх основі логічно впорядкованого єдиного нормативно­правового акта. Норми права в цьо­ му нормативно­правовому акті складаються в єдиному стилі, усуваються застарілі поняття, повтори, суперечності, однак не змінюється зміст норм права. Як і  при інкорпорації, при консолідації не відбувається правотворчості. кодифікація законодавства  — форма система- тизації законодавства, що передбачає здійснення повної переробки форми та змісту чинних норма- тивно-правових актів, у результаті чого створюєть- ся нове джерело права. У результаті кодифікації відбувається якіс­ на переробка чинних норм права, що регулю­ ють найбільш важливі сфери суспільних від­ носин. Відбувається трансформація як форми, так і  змісту норм права, що складають акт кодифікації. інкорпорація (від латин. incorporatio — приєднання, поглинання) — форма систематизації законодавства, що полягає в об’єднанні нормативно-правових актів, прийнятих за певний період, без зміни їхнього змісту. консолідація  (від латин. consolidatio  — зміц- нюю)  — форма систематизації законодавства, що полягає у  створенні нового, більш великого нор- мативно-правового акта на базі вже існуючих. кодифікація законодавства  — форма система- тизації законодавства, що передбачає здійснення повної переробки форми та змісту чинних норма- тивно-правових актів, у результаті чого створюєть- ся нове джерело права. ЦікавО! варварська інкорпорація У  середньовічній Європі існували так звані «варварські правди» (Бургунд- ська правда VI ст., Салічна правда VI  ст., Баварська правда VIII ст., Саксон- ська правда IX ст. тощо). Вони були створені внаслідок інкорпорації норм сімейного, речового, зобов’язального, судового та кримінального права. Наприклад, основною метою складання Салічної правди була фіксація правових звичаїв племен франків. Салічна правда ЦікавО! коли виникли кодекси Слово «кодекс» походить від латинського cоdех — книга. У  давнину так називали дерев’яні таблички, які були скріплені між собою та покриті воском. Потім дерев’яні таблички замінили листом папіру- су.  У  таких книжок з’явилися обкладинки з  прикра- сами. існування кодексів засвідчено вже в  I  ст.  н.  е. Найдавніші кодекси відносять до часів римського імператора діоклетіана (243—316). завдяки своїй практичності й дешевизні виготовлення кодек- си поступово витіснили сувій. У 528 р. візантійський імператор Юстиніан  I (527—565) заснував комісію юристів для складання збірки римських конституцій із метою заміни застарілих законів. Коли був ство- рений Кодекс Юстиніана (529  р.), усі збірники за- конів, що не увійшли до нього, втратили силу. імператор Юстиніан. Мозаїка із церкви в  Равенні (італія). VI  ст. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
89 Практичне заняття Види систематизації правових актів Види КодифіКАЦіЇ ТА ЇХНЯ ХАРАКТеРиСТиКА Вид кодифікації Основні риси Приклад Всезагальна Передбачає прийняття загальнодержавного нормативно- го акта з  основних питань життя суспільства та держави Конституція Галузева охоплює законодавство за предметом окремої галузі права Цивільний кодекс, Сімейний кодекс Міжгалузева об’єднує законодавство за предметом декількох галу- зей права Повітряний кодекс, земельний кодекс Спеціальна охоплює норми права підгалузей права та правових інститутів Бюджетний кодекс, Податковий кодекс У результаті кодифікації створюється єди­ ний структурований закон, який здатний за­ мінити велику кількість непотрібних норма­ тивно­правових актів. Його називають кодекс. Окрім кодексу, до актів кодифікації належать основи законодавства, статути та положення. кодекс  — акт кодифікації загального характеру, що регулює окрему сферу суспільних відносин, яка охоплює певну галузь (галузі) права чи галузь (галузі) законодавства. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке систематизація законодавства? 2. Назвіть види систематизації законодавства. 3. Назвіть види кодифікації та вкажіть їхні основні риси. 4. Які акти кодифікації вам відомі? Практичне заняття Види систематизації правових актів Очікувані реЗультати Після цього уроку ви зможете: „ порівнювати кодифікацію та інкорпорацію, консолідацію та інкорпорацію „ визначати переваги і  недоліки кожного виду систематизації правових актів „ здійснювати класифікацію кодексів за обсягом кодифікації „ удосконалити навички ведення дискусії в  групі „ покращити свої навички критичного мислення ЗавДання 1. Робота у  групах. за поданою нижче схемою порівняйте кодифікацію та інкорпорацію. Кодифікація Інкорпорація здійснюється шляхом внутрішньої обробки правових актів Може бути тільки офіційною Є своєрідною формою творення нового законодавства здійснюється періодично, залежно від нагромадження нормативного матеріалу та  об’єктив- ної необхідності його всебічної переробки й  об’єднання в  цілому чи за окремими галузями Має справу з  правовими приписами та юридичними інститутами завершується прийняттям нового як за формою, так і  за  змістом правового акта Спрямована на подолання суперечностей та інших неузгодженостей у  законодавстві, усу- нення множинності нормативних актів, прогалин і  колізій у  регулюванні суспільних відносин Складається із трьох стадій Її результатом є  кодекси, статути, положення кодекс  — акт кодифікації загального характеру, що регулює окрему сферу суспільних відносин, яка охоплює певну галузь (галузі) права чи галузь (галузі) законодавства. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
90 Розділ II. Право Завдання 2. Робота у  групах. За поданою нижче схемою порівняйте консолідацію та інкорпорацію. Консолідація Інкорпорація Не передбачає зміни змісту правових актів Може бути тільки офіційною Є уніфікацією правових актів Усуває численність правових актів Сприяє об’єднанню загальних положень поточної правотворчості в  родинні групи Є проміжною ланкою між поточною правотворчістю і  кодифікацією Її результатом є  видання зводу законів Завдання 3. Класифікуйте всі відомі вам кодекси за обсягом кодифікації. Висловіть свою думку з  приводу того, які саме правові акти в  Україні потребують ко- дифікації, а  кодифікація яких недоцільна не тільки зараз, а  й  у  майбутньому. Завдання 4.  Спробуйте визначитися із відповіддю на запитання про те, які правові акти потребують консолідації, а  які  — інкорпорації. Завдання 5. Робота у  групах. Станом на 01.01.2018 р. питання проведення виборів в  Україні врегульоване трьома законодавчими актами (закони про вибори Пре- зидента України, народних депутатів України та про місцеві вибори). Розглядається питання про можливість прийняття Виборчого кодексу України. Спробуйте ви- значити переваги і  недоліки кодифікації виборчого за- конодавства. Завдання 6. Ознайомтесь із побудовою виборчих законів. Спробуйте визначити, які питання мають бути врегульовані у загальних положеннях Виборчого кодексу. Завдання 7. Робота у  групах. Проведіть дискусію про доцільність чи недо- цільність консолідації виборчого законодавства замість його кодифікації. Завдання 8.  Робота у групах. Проведіть дискусію про доцільність створення Кодексу судової влади, який би поглинув не тільки Закони України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Конституційний Суд України», «Про Вищу раду правосуддя», а  й  Закон України «Про про- куратуру». Завдання для самоперевірки до теми 5 «Правотворення. Систематизація законодавства» 1. У  результаті конституційно-правової реформи в  частині судочинства Кон- ституційний Суд втратив право здійснювати офіційне тлумачення законів України. Спробуйте спрогнозувати, які наслідки в  правозастосовній діяль- ності може спричинити таке рішення законодавця. 2. У результаті консолідації усуваються застарілі поняття, повтори, суперечності, однак зміст норм права не змінюється. Однак деякі юристи схиляються до думки, що консолідація наділена деякими ознаками своєрідної форми творен- ня законодавства. Спробуйте спростувати або підтвердити таку думку. 3. Наведіть аргументи «за» і «проти» доцільності існування делегованої право- творчості. 4. Окремі юристи вважають, що консолідацію можна вважати прелюдією ко- дифікації. Спробуйте підтвердити або спростувати таке міркування. 5. Порівняйте: правотворчість вищих представницьких органів і  підзаконну правотворчість; правозастосування та інші форми реалізації права; офіцій- не та неофіційне тлумачення; акти нормативного тлумачення та акти казу- ального тлумачення; консолідацію та інкорпорацію. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
91 §43. Поняття та ознаки правовідносин. Види правовідносин Тема 6. Правовідносини Опанування матеріалу дозволить: „ називати ознаки правовідносин „ описувати структуру правовідносин, види юридичних фактів „ характеризувати суб’єктів та об’єкти правовідносин, зміст правовідносин „ порівнювати правосуб’єктність фізичних та юридичних осіб „ застосовувати знання з  теми для розв’язання правових ситуацій Основні поняття: правовідносини, юридичні факти, правосуб’єктність, правоздатність, діє- здатність, деліктоздатність. §43. Поняття та ознаки правовідносин. види правовідносин Що таке суспільні відносини? Право серед соціальних регуляторів виступає основним джерелом упорядкування суспільних відносин у  найважливіших сферах людського життя. У результаті закріплення державою волі суспільства в  нормах права суспільні відноси­ ни, урегульовані ними, набувають правового характеру, коли і  де  б вони не виникли. Такі суспільні відносини називають правовідноси- нами. За своєю суттю будь­які правовідносини є  результатом реалізації норми права, що по­ роджують взаємні права та обов’язки. Так, правовідносини між подружжям виникають у  результаті реалізації права на шлюб, право­ відносини між учнем та школою  — у  резуль­ таті втілення права на освіту, а між працівни­ ком та підприємством  — права на працю. Правовідносини  — суспільні відносини, що вре- гульовані нормами права та виникають у  резуль- таті їх реалізації й  породжують взаємні права та обов’язки між суб’єктами, які беруть у них участь. Правовідносини, з огляду на своє специфіч­ не призначення, мають ряд ознак, які відріз­ няють їх від інших суспільних відносин. 1. Правовідносини перебувають у нерозривно­ му зв’язку з нормами права, що виступають основою для їх виникнення, зміни або при­ пинення. 2. Учасники правовідносин наділені взаємни­ ми правами та обов’язками. Не можна всту­ пити в  правовідносини та не взяти на себе відповідальність за виконання певного кола юридичних прав та обов’язків. важливО! Немає права без обов’язку, а  обо- в’язку без права. „ Правовідносини  — суспільні відносини, що вре- гульовані нормами права та виникають у  резуль- таті їх реалізації й  породжують взаємні права та обов’язки між суб’єктами, які беруть у них участь. договір купівлі-продажу  — один із найбільш пошире- них видів правовідносин Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
92 Розділ II. Право 3. Правовідносини є  індивідуалізованим вира­ женням абстрактних правових приписів щодо конкретно визначеного об’єкта та суб’єк­та суспільних відносин. Наприклад, студент Бойко передає сервісному центру «Гайка» мобільний телефон для ремонту екрана. 4. Правовідносини завжди мають вольовий ха­ рактер. Воля  — це внутрішнє усвідомлення дії, яку вчиняє людина. Вступаючи до право­ відносин, воля людини має збігатися з волею суспільства, втіленою державою в  нормах права.  Важливо!  Латинський вираз говорить: «Qui jure suo utitur, neminem laedit», тобто, той, хто користу- ється своїм правом, нікому не заподіює шкоди.  5. Правовідносини охороняються державою. У  випадку невиконання умов правовідно­ син до їхніх суб’єктів спеціальним пра­ воохоронним органом застосовується дер­ жавний вплив, який може виражатися у формі примусу (обов’язку вчинити дії на основі правозастосовного акта під загрозою покарання). Види правовідносин За галузями права ƒƒ Конституційні  — відносини між громадянами та державою із приводу здійснення народо- владдя, державою та державними органами. ƒƒ Цивільно-правові  — із приводу реалізації майнових і  немайнових прав та інтересів фізич- них та юридичних осіб. ƒƒ Трудові  — із приводу використання найманої праці на підприємствах. ƒƒ Кримінально-правові  — із приводу притягнення до кримінальної відповідальності. ƒƒ Адміністративні  — із приводу взаємодії громадян та державних органів, притягнення до адміністративної відповідальності. ƒƒ Сімейні  — із приводу стосунків подружжя, батьків та дітей. ƒƒ Господарсько-правові  — із приводу здійснення підприємницької та виробничої діяльності. ƒƒ Процесуально-правові  — із приводу реалізації порядку вирішення юридичного спору або конфлікту За функціями права ƒƒ Регулятивні  — виникають унаслідок правомірної реалізації норм права. ƒƒ Охоронні  — виникають через вчинення правопорушення та потребують реакції держави, пов’язаної із застосуванням державного примусу та юридичної відповідальності За ступенем визначеності ƒƒ Абсолютні  — передбачають поширення права окремого суб’єкта на невизначене коло осіб (наприклад правовідносини власності, публічної обіцянки винагороди). ƒƒ Відносні  — передбачають чітке визначення суб’єктів правовідносин, їхніх прав та обов’язків (наприклад відносини купівлі-продажу товарів) За характером обов’язку ƒƒ Активні  — передбачають вчинення конкретних дій для реалізації своїх прав та обов’язків (виконати роботу, передати річ, заплатити гроші). ƒƒ Пасивні  — передбачають утримання від певних дій для виконання свого юридичного обов’язку для реалізації прав іншої особи (наприклад продавати та здавати в  оренду майно) За суб’єктами ƒƒ Між фізичними особами. ƒƒ Між фізичними та юридичними особами. ƒƒ Між юридичними особами. ƒƒ Між фізичними або юридичними особами та державними органами За підставою виникнення ƒƒ Односторонні  — виникають у  результаті волевиявлення однієї особи (передання майна за заповітом, видача довіреності). ƒƒ Договірні  — виникають на основі домовленості, угоди між суб’єктами суспільних відносин (трудовий договір, договір міни тощо). ƒƒ Управлінські  — виникають на основі правозастосовного акта держаного органу, органу місце- вого самоврядування, виконавчого органу підприємства (вирок суду, наказ про звільнення) Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке суспільні відносини?  2. Який вид соціальних норм відіграє провідну роль у  регулюванні суспільних відносин?  3. Що таке правові відносини?  4. Назвіть основні риси правових відносин.  5. Які ви знаєте види правовідносин? Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
93 §44. Структура правовідносин. Юридичні факти та їх види §44. структура правовідносин. Юридичні факти та їх види 1. Поясніть, що таке правовідносини. 2. Які види осіб можуть виступати учасниками правовідносин? 3. Чому правові відносини є  найбільш захищеним видом суспільних відносин? Правовідносини завжди виникають між ки­ мось, із приводу чогось та тягнуть за собою щось. До структури правовідносин включаються такі елементи, як об’єкт, суб’єкт та зміст. Об’єкт правовідносин — сукупність матеріальних та нематеріальних благ, із приводу яких виникають правовідносини. У кожну норму права закладений певний інтерес, певний об’єкт правовідносин. Це може бути об’єкт, пов’язаний як із загальнодержав­ ним інтересом забезпечення обороноздатності держави (обов’язок захищати Батьківщину), охороною державного ладу та територіальної цілісності (кримінальне переслідування осіб, які вдаються до закликів щодо повалення дер­ жавного ладу та вчиняють терористичні акти), так і з приватним інтересом (бажання людини займатися улюбленою справою, здобути осві­ ту, придбати квартиру, започаткувати власну підприємницьку справу). Об’єкт правовідно­ син, втілений у  правові нормі, певною мірою дає можливість усвідомити, чого прагне сус­ пільство: матеріального статку чи духовного піднесення. Об’єкт правовідносин спрямовує їх учасників на досягнення найбільш корис­ ного для певного суспільства результату. Об’єкт правовідносин матеріалізується в ба­ жаннях та прагненнях конкретних осіб, яких називають суб’єктами правовідносин. Суб’єкт правовідносин є  рухомою силою виникнення всіх правовідносин у  суспільстві. У широкому розумінні суб’єкти правовід­ носин  — це люди та організації, які вони створюють. суб’єкти правовідносин — особи, що вступають у  правовідносини з  метою досягнення правового результату, пов’язаного з об’єктом правовідносин, приймаючи на себе відповідні права та обов’язки. Юридична особа — організація, що створюється людьми для досягнення некомерційних або ко- мерційних цілей, володіє відокремленим майном, набуває від власного імені майнових та особистих немайнових прав, виконує обов’язки. Досягнути матеріального або нематеріаль­ ного інтересу, який прагне задовольнити суб’єкт правовідносин, неможливо без взяття на себе суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, що складають зміст правовідносин. Об’єкт правовідносин — сукупність матеріальних та нематеріальних благ, із приводу яких виникають правовідносини. суб’єкти правовідносин — особи, що вступають у  правовідносини з  метою досягнення правового результату, пов’язаного з об’єктом правовідносин, приймаючи на себе відповідні права та обов’язки. Юридична особа — організація, що створюється людьми для досягнення некомерційних або ко- мерційних цілей, володіє відокремленим майном, набуває від власного імені майнових та особистих немайнових прав, виконує обов’язки. ЦікавО! коли правовідносини є,  а  норми права немає Суспільні відносини постійно розвиваються, і  не завжди право встигає за ними. іноді з’являються су- спільні відносини, які потребують правового регулю- вання, однак не мають відповідної норми права в жод- ному джерелі права. Тоді правовідносини виникають за аналогією права або за аналогією закону. особливо це притаманне приватним галузям права. Так, відпо- відно до статті 8 Цивільного кодексу України, вказу- ється: «Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного за- конодавства, що регулюють подібні за змістом цивіль- ні відносини (аналогія закону). У  разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивіль- них відносин вони регулюються відповідно до загаль- них засад цивільного законодавства (аналогія права)». А  от кримінальне право прямо забороняє застосову- вання як аналогії права, так і аналогії закону (частина 4 статті 3 Кримінального кодексу України). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
94 Розділ II. Право Зміст правовідносин  — складова поведінки суб’єктів правовідносин із приводу досягнення ними правового результату, пов’язаного з об’єктом право- відносин, що передбачає виникнення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Суб’єктивне право є видом і ступенем мож­ ливої (дозволеної) поведінки суб’єкта право­ відносин, що встановлюється юридичними нормами для задоволення його інтересів та забезпечується державою. важливО! із поняттям суб’єктивного права пов’язують поняття законного інтересу. однак перше є  особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: «дозволено все, що передбачено в законі», а друге — простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна за- стосовувати не менш відоме правило: «дозволено все, що не забороняється законом». інтерес, навіть перебуваючи під охо роною закону чи права, на відміну від суб’єктивного права, не має такої пра- вової можливості, як останнє, оскільки не забез- печується юридичним обов’язком іншої сторони. законний інтерес відбиває лише легітимне праг- нення свого носія того, що не заборонено законом (Рішення Конституційного Суду України від 1 груд- ня 2004  р.). „ Зміст правовідносин  — складова поведінки суб’єктів правовідносин із приводу досягнення ними правового результату, пов’язаного з об’єктом право- відносин, що передбачає виникнення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. ЦікавО! Дзвін та кішка як суб’єкти правовідносин Відповідно до законодавства сучасних країн тва- рини та речі не є  суб’єктами правовідносини. однак у минулому існували правовідносини з тваринами чи предметами. Так, у Московській державі в період сму- ти XVI ст. батогами побили дзвін, який дзвонив, коли було вбито царевича дмитрія (мається на увазі так званий лжедмитрій I), а  потім цей дзвін було від- правлено до Сибіру. А  французький політичний діяч XVII ст. кардинал Рішельє залишив чималий спадок своїм улюбленим кішкам. Хоча й сьогодні не є пооди- нокими випадки, коли великі статки «успадковують» брати наші менші. Наприклад, американський співак Майкл джексон заповів гроші своїй улюбленій мавпі, а британський дизайнер олександр Маккуїн залишив своїм собакам 50  тис. фунтів стерлінгів. звісна річ, самі тварини не отримують ці кошти, але були ство- рені спеціальні фонди, на які покладено обов’язок утримувати чотирилапих спадкоємців. Види ЮРидиЧНиХ фАКТіВ за юридични- ми наслідками ƒƒ Правоутворюючі  — факти, із якими норми права пов’язують виникнення правовідносин (наприклад, наказ про прийняття працівника на роботу). ƒƒ Правозмінюючі  — факти, із якими норми права пов’язують зміну правовідносин (напри- клад, наказ про зміну істотних умов праці). ƒƒ Правоприпиняючі  — факти, із якими норма права пов’язує припинення правовідносин (наприклад, наказ про розірвання трудового договору) за складом ƒƒ Прості  — передбачають наявність одного юридичного факту для виникнення, зміни або припинення правовідносин (наприклад, для переходу права власності, як правило, потрібне укладення договору купівлі-продажу). ƒƒ Складні — передбачають наявність двох або більше юридичних фактів для виникнення, зміни або припинення правовідносин (наприклад, для створення юридичної особи потрібне ство- рення установчого договору, реєстрація в  органах державної влади та податковій службі) за вольовою ознакою ƒƒ діяння  — факти, що пов’язані з  наявністю волевиявлення суб’єктів правовідносин, та мо- жуть проявлятись у  формі дії (наприклад укладення договору купівлі-продажу, рятування майна іншої особи) або бездіяльності (наприклад несплата податків, ухилення від сплати аліментів, ухиляння від військового обов’язку). ƒƒ Події  — факти, що не залежать від волевиявлення суб’єктів правовідносин (наприклад стихійне лихо, аварія, смерть) за  відповідністю закону ƒƒ Правомірні  — факти, що спрямовані на досягнення бажаного правового результату, який збігається з волею законодавця (наприклад реєстрація шлюбу, укладення трудового договору). ƒƒ Протиправні  — факти, у  яких досягнення бажаного результату суб’єктом правовідносин суперечить волі законодавця та призводить до суспільно шкідливих наслідків (наприклад крадіжка, дрібне хуліганство, корупція) Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
95 §45. Правосуб’єктність Юридичний обов’язок є  видом та ступенем належної поведінки суб’єкта правовідносин, що встановлюється юридичними нормами та забезпечується державою для задоволення ін­ тересів іншої особи (осіб), суспільства та дер­ жави. Виконання юридичного обов’язку га­ рантується можливістю застосування заходів державного впливу до суб’єкта правовідносин. Наприклад, у  разі затримки виплати заробіт­ ної плати, яка має виплачуватися вдвічі на місяць, працівник для здійснення впливу на роботодавця може звернутися до профспілко­ вої організації, Державної служби з  питань праці та правоохоронних органів. Чинним за­ конодавством передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність за затримку ви­ плати заробітної плати. Суспільні відносини завжди пов’язані з кон­ кретними життєвими обставинами, які в  разі закріплення в  нормах права опосередковують виникнення, зміну або припинення правовід­ носин. Такі життєві обставини називаються юридичними фактами. Юридичні факти, як і правовідносини, у яких вони проявляються, є  різними. Юридичний факт  — життєва обставина, із на- станням якої норма права пов’язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Назвіть елементи правовідносин. 2. Що таке об’єк- ти правовідносин і  які їх види вам відомі? 3. Що таке суб’єкти правовідносин і  які їх види вам відо- мі? 4. Що становить зміст правовідносин? 5. Що таке суб’єктивне право та юридичний обов’язок? 6. На- звіть підстави для виникнення, зміни та припинення правових відносин. 7. Які види юридичних фактів вам відомі? §45. Правосуб’єктність із курсу основ правознавства пригадайте, у  якому віці людину можна притягти до відпо- відальності за різні види правопорушень. Юридичну властивість, яка вказує на мож­ ливість визнати певну особу суб’єктом право­ відносин як таку, що може реалізувати свої суб’єктивні права та нести юридичні обов’язки, називають правосуб’єктністю. Правосуб’єктність — юридична здатність особи мати права, реалізовувати їх, вступаючи у право- відносини, та відповідати за юридичними обо- в’язками. Правосуб’єктність як фізичних, так і  юри­ дичних осіб складається з  трьох елементів: правоздатності, дієздатності, деліктоздатності. Що стосується фізичних осіб, то людина з мо­ менту народження до смерті володіє правоздат­ ністю, тобто здатністю мати права та обов’язки. Ніхто не може бути позбавлений правоздатності. Правоздатність є  рівною для всіх людей. На­ приклад, правоздатність передбачає право за­ йматися підприємницькою діяльністю та право на працю, однак її недостатньо для того, щоб це право реалізувати. Також на правоздатного чоловіка поширюється обов’язок захищати Бать­ ківщину, однак це не означає, що першоклас­ ника можуть призвати до лав збройних сил. Для того щоб реалізовувати ці та інші права та нести юридичні обов’язки, потрібно мати необ­ хідний обсяг дієздатності. Дієздатністю фізичної особи є  її здатність своїми діями набувати для себе прав і  само­ стійно їх здійснювати, а  також здатність сво­ їми діями створювати для себе обов’язки та самостійно їх виконувати. У  різних галузях права вік набуття дієздатності не однаковий. Варто відзначити, що вже набута фізичною особою цивільна дієздатність може бути обме­ жена судом через стійкий психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлю­ вати значення своїх дій та (або) керувати ними, а  також через зловживання алкогольними на­ поями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і  тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне Юридичний факт  — життєва обставина, із на- станням якої норма права пов’язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Правосуб’єктність — юридична здатність особи мати права, реалізовувати їх, вступаючи у право- відносини, та відповідати за юридичними обо- в’язками. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
96 Розділ II. Право становище. Крім того, фізична особа може бути визнана судом повністю недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення сво­ їх дій та (або) керувати ними. Деліктоздатність  — здатність особи нести юри- дичну відповідальність за шкоду, заподіяну її про- типравними діями. Виражається в здатності суб’єкта самостійно усвідомлювати свій вчинок і його шкід- ливі результати, відповідати за свої протиправні дії і  нести за них юридичну відповідальність. Правосуб’єктність юридичних осіб виникає з  моменту реєстрації в  державних органах (ця процедура означає народження юридичної особи). Правоздатність та дієздатність юри­ дичної особи виникають одночасно і  припи­ няються після ліквідації юридичної особи (смерть юридичної особи). Юридична особа відповідає за власними зобов’язаннями всім належним їй майном, а  в  деяких організа­ ційних формах юридичної особи (повне това­ риство, командитне товариство) майнова від­ повідальність може поширюватися і  на її учасників  — фізичних осіб. Деліктоздатність  — здатність особи нести юри- дичну відповідальність за шкоду, заподіяну її про- типравними діями. Виражається в здатності суб’єкта самостійно усвідомлювати свій вчинок і його шкід- ливі результати, відповідати за свої протиправні дії і  нести за них юридичну відповідальність. діЄздАТНіСТь фізиЧНиХ оСіБ Галузь права Вік Обсяг дієздатності Конституційне право 18 років Реалізація активного виборчого права: можливість обирати на- родних депутатів та президента 21 рік Реалізація пасивного виборчого права: можливість обиратися в  народні депутати 35 років Реалізація пасивного виборчого права: можливість обиратися в  президенти Цивільне право до 14 років Часткова дієздатність: особа має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини; здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності 14—18 років Неповна дієздатність: особа має право самостійно розпоряджа- тися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами, само- стійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності; бути учасником (засновником) юридичних осіб; са- мостійно укладати договір банківського вкладу (рахунка) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошови- ми коштами на рахунку); укладати інші правочини за згодою батьків 18 років Повна дієздатність (особа має право укладати будь-які право- чини та брати на себе всі юридичні обов’язки, передбачені ци- вільним законодавством) Трудове право 14 років особа має право укласти трудовий договір за згодою одного з  батьків для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і  не порушує процесу навчання, у  вільний від навчан- ня час 15 років особа має право укласти трудовий договір за згодою одного з  батьків для виконання робіт, що не є  важкими, небезпечними або шкідливими 16—17 років особа має право самостійно укласти трудовий договір для ви- конання робіт, що не є  важкими, небезпечними або шкідливими 18 років особа має право самостійно укласти трудовий договір на за- гальних умовах Сімейне право 16 років особа має право укласти шлюб за рішенням суду, якщо доведе, що це відповідає її інтересам 18 років особи мають право самостійно укласти шлюб Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
97 Завдання для самоперевірки до теми 6 Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке правосуб’єктність?  2. Назвіть елементи правосуб’єктності.  3. Що таке дієздатність та в чому полягає її обсяг у  різних галузях права?  4. Що таке деліктоздатність та в  чому полягає її обсяг у  різних галузях права?  5. До чого зводяться особливості пра­ восуб’єктності юридичних осіб? Завдання для самоперевірки до теми 6 «Правовідносини» 1. Наведіть приклад правовідносин, які є  цивільними, абсолютними, охорон- ними, позадоговірними, пасивними. 2. Змоделюйте ситуацію з  юридичним фактом, який припиняв би один вид правовідносин та одночасно породжував інший вид правовідносин. 3. Спробуйте визначити, чи означає відсутність деліктоздатності в одному виді правовідносин за галузевою ознакою автоматичну відсутність деліктоздатно­ сті в  іншому виді правовідносин за галузевою ознакою. 4. Порівняйте: правові відносини та інші види суспільних відносин; правосуб’єкт­ ність фізичних та юридичних осіб; правоздатність та дієздатність фізичної особи; суб’єктивне право та юридичний обов’язок. Деліктоздатність осіб Галузь права Вік Обсяг деліктоздатності Цивільне право До 14 років Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду 14—18 років Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно, а  також особисто несе відпо- відальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків. Якщо в  неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки 18 років Повнолітня особа самостійно відповідає за всіма своїми юридичними обов’язками Трудове право 14—17 років Самостійно несе дисциплінарну відповідальність. З  особою, що не досягла 18-річного віку, не укладається договір про повну матеріаль- ну відповідальність 18 років Самостійно несе як дисциплінарну, так і  матеріальну відповідальність Кримінальне право 14—15 років Несе кримінальну відповідальність за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених у  частині 2 статті 22 Кримінального кодексу України 16 років Загальний вік кримінальної відповідальності Адміністративне право 16—17 років Самостійно несе адміністративну відповідальність, однак застосову- ються більш м’які заходи впливу (прохання вибачення в  потерпілого, попередження, догана, передача під нагляд батьків) 18 років Несе адміністративну відповідальність на загальних підставах Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
98 Розділ II. Право Тема 7. Правомірна поведінка і  правопорушення Опанування матеріалу дозволить: „ називати ознаки правомірної поведінки; ознаки правопорушення, види правопорушень „ описувати суспільно корисну й  суспільно шкідливу поведінку „ розрізняти правомірну, протиправну й індиферентну до права поведінку „ характеризувати форми вини, склад правопорушення „ застосовувати знання з  теми для розв’язання правових ситуацій Основні поняття: правопорушення, вина, правомірна поведінка. §46. Поняття поведінки. суспільно корисна й  суспільно шкідлива поведінка. Правова поведінка, її види Що таке поведінка? Поведінка як соціальне явище характери­ зується тим, що знаходить свій прояв у  ді­ яльності людини; фіксується органами від­ чуття інших осіб; відображає внутрішній стан людини; контролюється волею людини; є  со­ ціально значущою. Поведінка людини зорієн­ тована на досягнення певних інтересів (осо­ бистих, суспільних, державних). Навіть якщо поведінка спрямована на задоволення особис­ тих інтересів дії особи зачіпають інтереси су­ спільства і поведінка має соціальний характер. Поведінка — сукупність певних дій, що виклика- ють зміни в  оточуючому світі. Вчиняючи ті чи інші дії, особа має дотри­ муватися певних норм. Окрім регулювання поведінки суспільство ще й  надає їй оцінку. Поведінка оцінюється як за неюридичними критеріями (добро, зло, честь, совість, гідність тощо), так і  за юридичним критерієм (відпо­ відність нормі права). Оцінка залежить від значення поведінки для суспільства. У  цьому розумінні поведінка може бути визнана со­ ціально корисною або соціально шкідливою. Допомогти другу або подрузі, поважати батьків, поступитися місцем у  громадському транспорті людині похилого віку — соціально корисна поведінка. Якщо ви цього не робите, то ваша поведінка є  соціально шкідливою. Проте така оцінка поведінки особи відбуваєть­ ся лише з  точки зору моралі. Отже, поведінка може бути визнана соці­ ально корисною або соціально шкідливою незалежно від того, чи врегульована вона нормами права. Залежно від того, чи врегу­ льована поведінка особи нормами права, вона визнається або юридично значущою, або юри­ дично індиферентною. Індиферентний — який не виявляє до кого­, чого­небудь зацікавлення; байдужий. Індифе­ рентною поведінкою є  поведінка, яка не вре­ гульована нормами права й не тягне юридич­ них наслідків. Будь­яка юридично значуща поведінка суб’єктів права (індивідуальних чи колектив­ них) є  правовою поведінкою. ЗавДання. Поміркуйте! Німецький поет та державний діяч й. Гете казав: «Поведінка  — це дзеркало, у  якому кожний показує себе». Як можна розуміти цей вислів? Поведінка — сукупність певних дій, що виклика- ють зміни в  оточуючому світі. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
99 §46. Поняття поведінки. Суспільно корисна й суспільно шкідлива поведінка. Правова поведінка, її види Правова поведінка  — усвідомлена поведінка особи, яка є врегульованою нормами права й тяг- не за собою юридичну оцінку та юридичні на- слідки (позитивні або негативні). Правовій поведінці властиві такі ознаки: 1) має соціальне значення як соціально корис­ на або соціально шкідлива; 2) має зовні ви­ ражений характер у  вигляді дії або бездіяль­ ності; 3) має свідомо вольовий характер, тобто припускає усвідомлення обставин і мож­ ливість керувати своїми вчинками; 4) регулю­ ється правовими нормами; 5) має властивість спричиняти юридичні наслідки. Ураховуючи різну значущість правової по­ ведінки для суспільства, можна виділити чо­ тири її різновиди: 1) правова поведінка, що необхідна для суспільства (служба у Збройних Силах України, сплата податків); 2) правова поведінка, яка є  бажаною для суспільства (укладення шлюбу); 3) правова поведінка, яка допускається суспільством, хоча і  не є  бажа­ ною (розлучення, вживання алкогольних на­ поїв); 4) правова поведінка, яка є  небажаною для суспільства (убивство, шахрайство). Залежно від того, чи відповідає правова по­ ведінка вимогам правових норм, виокремлю­ ють різні види правової поведінки. Правомірна поведінка — поведінка, що не супе- речить правовим приписам. Юридична наука виділяє кілька видів пра­ вомірної поведінки людини. Критерієм їх кла­ сифікації є  рівень правосвідомості людини. Найбільш високий рівень правомірної пове­ дінки  — соціально активна поведінка. Вона проявляється в суспільно корисній активній ді­ яльності в правовій сфері, яку схвалюють держа­ ва та суспільство. Соціально активна поведінка ґрунтується на розвиненій правосвідомості, впевненості людини в  правильності правових норм і  необхідності їх дотримання, прагненні використовувати надані правом можливості. Законослухняна поведінка проявляється, коли люди свідомо підкоряються законам і до­ бровільно виконують вимоги законів. Конформістська поведінка характеризуєть­ ся низьким ступенем активності людей, які намагаються поводитися «як усі», не замис­ люючись над сутністю своїх вчинків. Конфор­ містська правомірна поведінка являє собою пасивне дотримання особою норм права, при­ стосування, підкорення своєї поведінки дум­ кою та діями оточуючих. Маргінальна поведінка спостерігається там, де люди не поважають право й дотримуються його лише через страх відповідальності. Правова поведінка  — усвідомлена поведінка особи, яка є врегульованою нормами права й тяг- не за собою юридичну оцінку та юридичні на- слідки (позитивні або негативні). Правомірна поведінка — поведінка, що не супе- речить правовим приписам. Види правової поведінки Правомірна Протиправна зловживання правом Види правомірної поведінки Соціально активна законослухняна Конформістська Маргінальна «футбольний бунт» у Бразилії. У  червні 2013 р. жителі багатьох міст Бразилії виступили проти підвищення цін на проїзд у  громадському транспорті та проведення в  країні дорогих футбольних матчів, у  тому числі за- планованого у  2014 р. чемпіонату світу з  футболу. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
100 Розділ II. Право Протилежністю правомірної поведінки є про­ типравна поведінка. Вона здійснюється у сфері права, але, на відміну від правомірної поведін­ ки, є не формою свободи, а формою несвободи чи свавілля. Слід розуміти, що протиправна поведінка  — поведінка людини, спрямована проти інтересів суспільства загалом, окремих його груп, конкретних людей. Протиправна поведінка — поведінка, що харак- теризується порушенням норм права. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. У чому полягає основна мета регулювання поведін- ки особи? 2. за якими критеріями оцінюється пове- дінка? 3. Що таке соціально корисна та соціально шкідлива поведінка? 4. Що таке індиферентна пове- дінка? 5. Що таке правова поведінка? 6. Які види правової поведінки вам відомі? 7. Які види право- мірної поведінки ви знаєте? 8. Що є  протилежністю правомірної поведінки? §47. Поняття та ознаки правопорушення 1. Що таке протиправна поведінка? 2. Яку особу називають деліктоздатною? Протиправна поведінка виражається через правопорушення. Слід відзначити, що право­ порушення  — завжди діяння. Думки, пере­ конання, почуття, особисті якості особи не є правопорушеннями, і юридична відповідаль­ ність за них не передбачена. Правопорушення — суспільно шкідливе (або не- безпечне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, що суперечить вимогам пра- вових норм. 1. Суспільна шкідливість (або небезпечність). Правопорушення завжди спричиняє шкоду правопорядку, суспільним відносинам, пра­ вам, свободам та законним інтересам людини. 2. Протиправність. Правопорушення  — це діяння всупереч приписам правових норм (порушення власних обов’язків та прав ін­ ших осіб). 3. Винність. Правопорушення має свідомо­ вольовий характер, тобто особа усвідомлює значення свого діяння та його наслідки (вина). Якщо правову норму порушує особа, яка внаслідок психічного захворювання не усвідомлювала суспільно шкідливий харак­ тер свого діяння та його наслідків, то таке діяння не визнається правопорушенням. 4. Вираженість у  діянні. Правопорушенням може бути лише діяння. Воно може знахо­ Протиправна поведінка — поведінка, що харак- теризується порушенням норм права. Правопорушення — суспільно шкідливе (або не- безпечне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, що суперечить вимогам пра- вових норм. Ознаки правопорушення Суспільна шкідливість (або небезпечність) Протиправність Винність Вираженість у  діянні Вчинення деліктоздатною особою Правопорушення  — це суспільно шкідливе діяння Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
101 §47. Поняття та ознаки правопорушення дити прояв у  формі: 1) активної дії (особа вчиняє дії, які заборонені нормою права, наприклад проїзд перехрестя на червоне світ­ ло світлофора); 2) бездіяльності (у  випадку, коли норма права зобов’язує особу вчинити певні дії, а особа їх не виконує, наприклад, водій не надав перевагу в русі (не пропустив) автомобіль швидкої допомоги). 5. Вчинення деліктоздатною особою. Суспіль­ но шкідливе діяння визнається правопору­ шенням, якщо воно вчинено деліктоздатною особою (особою, яка законом визнається здат­ ною нести юридичну відповідальність). Така здатність особи визначається, по­перше, її віком. Так, кримінальна відповідальність можлива із 16 років, а в окремих випадках — із 14 років. Тобто викрадення майна особою, якій 12 років, не вважається злочином, і така особа не буде нести юридичну відповідаль­ ність. По­друге, здатність нести юридичну відповідальність визначається здатністю осо­ би усвідомлювати свої дії та керувати ними. Види правопорушень злочини  — суспільно небезпечні діяння Проступки  — суспіль- но шкідливі діяння Правопорушення можна поділити на види за ступенем суспільної шкідливості (небезпеч­ ності) на злочини та проступки. Злочини  — суспільно небезпечні діяння, перед- бачені Кримінальним кодексом України. Злочинами є  найбільш небезпечні для су­ спільства діяння, які посягають на суспільний лад держави, життя й здоров’я людини, влас­ ність, політичні, трудові та інші права і  сво­ боди громадян. Проступки  — суспільно шкідливі діяння, відпо- відальність за які не передбачена Кримінальним кодексом України, але передбачена іншими зако- нодавчими актами (Кодекс України про адміністра- тивні правопорушення, Цивільний кодекс, Кодекс законів про працю тощо). Проступки завдають шкоди суспільству, про­ те вони не є  небезпечними для нього. Залежно від галузевої належності правової норми, яку було порушено, виокремлюють такі види правопорушень: конституційні, кримі­ нальні, адміністративні, цивільно­правові, тру­ дові (дисциплінарні та трудові майнові). Види правопорушень (за галузями права) Конституційні Кримінальні Адміністративні Цивільні дисциплінарні Трудові майнові Конституційний делікт (правопорушення) полягає в  порушенні норм конституційного права. До таких правопорушень можна відне­ сти: вчинення державної зради або іншого злочину президентом, порушення вимог щодо несумісності членом уряду (наприклад, якщо міністр також є працівником приватної комер­ ційної організації). Кримінальним правопорушенням (злочи­ ном) є  передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Злочинами є: дії, спрямовані на насиль­ ницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; по­ сягання на територіальну цілісність України, державна зрада, убивство, зґвалтування, кра­ діжка, шахрайство. Адміністративними проступками є: палін­ ня тютюнових виробів у  заборонених місцях (у школі та на її території, у під’їздах, ліфтах, на дитячих майданчиках тощо); розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, сла­ боалкогольних напоїв на вулицях, у  закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту; непокора пі­ шоходів сигналам регулювання дорожнього Злочини  — суспільно небезпечні діяння, перед- бачені Кримінальним кодексом України. Проступки  — суспільно шкідливі діяння, відпо- відальність за які не передбачена Кримінальним кодексом України, але передбачена іншими зако- нодавчими актами (Кодекс України про адміністра- тивні правопорушення, Цивільний кодекс, Кодекс законів про працю тощо). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
102 Розділ II. Право руху, перехід ними проїжджої частини у  не­ встановлених місцях та ін. Цивільно-правовими проступками є: за­ вдання майнової шкоди внаслідок дорожньо­ транспортної пригоди, завдання моральної шкоди внаслідок образи, завдання майнової шкоди пошкодженням майна (наприклад, під час гри у  футбол м’ячем розбили вікно у  квартирі); завдання шкоди невиконанням умов договору (наприклад, ви позичили дру­ гу або подрузі гроші й  домовилися, що він їх поверне через тиждень, але він цього не зробив). Дисциплінарним проступком є: запізнення на роботу, прогул, поява на роботі у нетвере­ зому стані, невиконання дорученої роботи. Трудовим майновим правопорушенням є: будь­яке пошкодження майна роботодавця (зламав верстат, втратив інструмент, розбив ноутбук, пошкодив автомобіль тощо). ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке правопорушення? 2. Які ознаки право- порушення вам відомі? 3. Які види правопорушень ви знаєте? 4. У чому полягає принципова відмінність злочину від будь-якого проступку? §48. склад правопорушення 1. Що таке правопорушення? 2. Наведіть приклади правопорушень, із якими вам доводилося стикатися у  житті. Фактичною підставою юридичної відпові­ дальності є правопорушення. Визнання діяння правопорушенням можливе, якщо воно містить у  собі всі складові частини того правопору­ шення, яке передбачено нормою права. склад правопорушення  — сукупність передба- чених законом об’єктивних і  суб’єктивних ознак, за наявності яких діяння визнається правопору- шенням. СКлАд ПРАВоПоРУШеННЯ Об’єкт Права, на які посягають об’єктивна сторона ƒƒ діяння ƒƒ Шкода ƒƒ Необхідний причинний зв’язок (обов’язкові елементи) ƒƒ Спосіб ƒƒ Місце ƒƒ Час і  обстановка (факультативні елементи) Суб’єкт фізична або юридична особа Суб’єктивна сторона Вина (обов’язковий елемент) ƒƒ Мотив ƒƒ Мета (факультативні елементи) склад правопорушення  — сукупність передба- чених законом об’єктивних і  суб’єктивних ознак, за наявності яких діяння визнається правопору- шенням. ЦікавО! коли поведінка протиправна, а  правопорушення немає У кожну норму права законотворець вкладає певне соціальне призначення, відповідно до якого її втілювати- муть у життя суб’єкти правовідносин. однак трапляють- ся випадки, коли люди використовують норму права не за первинним призначенням, завдають шкоди іншим особам та, як правило, не несуть за це юридичної відпо- відальності. Це називається зловживання правом. Наприклад, у  Стародавньому Римі був зафіксований випадок зведення високого забору перед будинком не для захисту, а  для створення тіні в  саду сусіда, через що в  останнього померли дерева. В  Україні деякі ви- падки зловживання правом усе ж таки визнаються зло- чинами (зловживання службовим становищем, опікун- ськими правами, фіктивне банкрутство тощо). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
103 §48. Склад правопорушення Склад правопорушення містить чотири еле­ менти: об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт і  суб’єктивну сторону правопорушення. Об’єкт правопорушення — ті суспільні відносини та цінності, на які посягає правопорушник. Не існує правопорушень, у яких був би від­ сутній об’єкт. Об’єктом правопорушення є пра­ ва особи — майнові, трудові, політичні та ін. Наприклад, об’єктом такого злочину, як убив­ ство, є право на життя, об’єктом крадіжки — право власності. Об’єктивна сторона правопорушення — зовніш- ній прояв протиправного вчинку. До обов’язкових елементів об’єктивної сто­ рони правопорушення належать: діяння (дія або бездіяльність), шкідливі наслідки (шкода майну, шкода здоров’ю тощо), необхідний причинний зв’язок між діянням і наслідками, які настали (саме вчинене діяння викликало ці наслідки). Крім обов’язкових, будь­яке правопорушення має факультативні (необо­ в’язкові) елементи: спосіб (наприклад, убив­ ство способом, небезпечним для життя бага­ тьох осіб: у місці, де перебуває багато людей, було використано гранату), місце (наприклад житло, повітряне або морське судно), обста­ новка й  час вчинення правопорушення (на­ приклад бойова обстановка; час виконання робіт із підвищеною небезпекою). Кожен із цих елементів додатково характеризує суб’єкта правопорушення, ступінь суспільної небез­ пеки його посягання. суб’єкт правопорушення — фізична чи юридич- на особа, яка вчинила правопорушення. Суб’єктами кримінального, дисциплінарно­ го, матеріального правопорушення виступають лише фізичні особи, цивільного — фізичні та юридичні особи, адміністративного  — пере­ важно фізичні особи, а  в  окремих випадках, встановлених у законодавстві, і юридичні осо­ би (порушення правил пожежної безпеки, не­ виконання вимог до охорони праці, порушен­ ня законодавства про захист прав споживачів та  ін.). Правопорушення, суб’єктом якого є юридич­ на особа, являє собою не що інше, як винну дію конкретних фізичних осіб, яка призвела до заподіяння певної шкоди. Хоча суб’єктом відповідальності в  таких випадках виступає юридична особа, це не виключає можливості відшкодування збитків, заподіяних організації внаслідок притягнення її до юридичної відпо­ відальності, саме винною фізичною особою. суб’єктивна сторона правопорушення — сукуп- ність ознак, які характеризують суб’єктивне (пси- хічне) ставлення особи до вчиненого нею проти- правного діяння та його негативних наслідків, а  саме: вина, мотив, мета правопорушення. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони правопорушення є  вина, тобто психічне став­ лення особи до вчинюваної дії чи бездіяльно­ сті та її наслідків, виражене у  формі умислу або необережності. Вина Умисел Необережність Прямий Самовпевненість Непрямий Недбалість Умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є  умисел, якщо особа усвідомлю­ вала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки та бажала їх настання. Непрямим є  умисел, якщо особа усвідом­ лювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і  хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання. Необережність поділяється на злочинну са­ мовпевненість та злочинну недбалість. Необережність є  злочинною самовпевне­ ністю, якщо особа передбачала можливість Об’єкт правопорушення — ті суспільні відносини та цінності, на які посягає правопорушник. Об’єктивна сторона правопорушення — зовніш- ній прояв протиправного вчинку. суб’єкт правопорушення — фізична чи юридич- на особа, яка вчинила правопорушення. суб’єктивна сторона правопорушення — сукуп- ність ознак, які характеризують суб’єктивне (пси- хічне) ставлення особи до вчиненого нею проти- правного діяння та його негативних наслідків, а  саме: вина, мотив, мета правопорушення. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
104 Розділ II. Право настання суспільно небезпечних наслідків сво­ го діяння (дії або бездіяльності), але легко­ важно розраховувала на їх відвернення. Необережність є  злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості на­ стання су­спільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була й  могла їх передбачити. Завдання. Подискутуйте! Як із точки зору правового розуміння вини слід тлумачити такі висловлювання? 1)  «Вчинки  — плоди помислів. Якщо помисли розумні,  то й вчинки гарні (Б. Грасіан)»; 2) «Правильні міркування ведуть до правильних вчинків; правильність розуму веде до спра- ведливості серця» (В. Гюго); 3) «Не зі страху, але з почуття обов’язку слід втримуватися від дурних вчинків» (Демокрит). Додатковими ознаками суб’єктивної сторони є  мотив та мета правопорушення. Мотив  — це той внутрішній стимул, який спонукав особу на вчинення правопорушення. Мотив розкриває рушійну силу неправомірної поведінки людини. Мотиви правопорушення можуть бути найрізноманітнішими — користь, заздрість, ревнощі, помста тощо. Мета є кінцевим результатом, якого прагне досягти особа шляхом вчинення правопору­ шення. Мета, таким чином, прямо пов’язана з  вольовим ставленням особи до суспільно небезпечних наслідків свого діяння. Якщо мета й  наслідки збігаються, то однозначно особа бажає цих наслідків і наявний прямий умисел. Залежно від виду мети її значення зміню­ ється: мета може бути як обставиною, що пом’якшує відповідальність, так і обставиною, що обтяжує відповідальність. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке склад правопорушення? Назвіть елементи складу правопорушення.  2. Що таке об’єкт право- порушення?  3. Якими можуть бути суб’єкти право- порушення?  4. Назвіть обов’язкові та факультативні елементи об’єктивної сторони правопорушення.  5. На- звіть обов’язкові та факультативні елементи суб’єктивної сторони правопорушення. Завдання для самоперевірки до теми 7 «Правомірна поведінка і  правопорушення» 1. Визначте ознаку правопорушення, за допомогою якої правопорушення можна завжди відмежувати від гріха. 2. Наведіть приклади зловживання правом, які не можуть бути підставою для притягнення особи до юридичної відповідальності. 3. Спробуйте визначити критерії, за якими відбувається розмежування зло- вживання правом на таке, що не породжує юридичної відповідальності, і  таке, що тягне за собою юридичну відповідальність. 4. На думку деяких правників, заподіяння шкоди є  факультативною ознакою правопорушення. Спробуйте довести або спростувати це твердження. 5. Порівняйте: правомірну та протиправну поведінку; злочин та інші види правопорушення; мотив та мету правопорушення; умисну та необережну форми вини. 6. Визначте вид правопорушення в  кожній із наведених ситуацій. Ситуація 1. Оксана запізнилася на роботу. Ситуація 2. Водій Гаврило перевищив швидкість. Ситуація 3. Павло передав секретну інформацію іноземній розвідці. Ситуація 4. Микита не повернув Олені борг. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
105 § 49. Відповідальність особи: перспективна і ретроспективна Тема 8. Юридична відповідальність Опанування матеріалу дозволить: „„ називати принципи та функції юридичної відповідальності, види юридич- ної відповідальності, обставини, що виключають юридичну відповідальність „„ описувати види юридичної відповідальності та підкріплювати прикладами „„ розрізняти перспективну й  ретроспективну відповідальність „„ характеризувати цілі юридичної відповідальності, підстави юридичної відповідальності „„ оцінювати особливий характер юридичної відповідальності „„ застосовувати знання з  теми для розв’язання правових ситуацій Основні поняття: юридична відповідальність, презумпція невинуватості. § 49. Відповідальність особи: перспективна і  ретроспективна 1. Як ви розумієте поняття «відповідальність»? 2. Яку поведінку можна назвати відповідальною? Завдання 1. Поміркуйте! Чи можна погодитися з австрій- ським психоаналітиком З. Фрейдом, що «більшість людей насправді не хочуть свободи, тому що вона передбачає відповідальність, а відповідальність більшість людей лякає»? Відповідальність розглядається у  двох ас­ пектах: перспективному (позитивному) і  не- гативному (ретроспективному). Відповідальною є  не тільки поведінка, що виключає вчинення правопорушень. Допомог­ ти другу або подрузі у  складній життєвій си­ туації, гарно навчатися в  школі, допомогти матусі з  хатніми справами  — відповідальна поведінка. Відповідальна поведінка є суспільно корисною, і  суспільство стимулює таку пове­ дінку шляхом використання методів заохочення. Вчений С.  Алексєєв писав, що перспективна (позитивна) відповідальність  — це позитивне ставлення до здійснюваних людиною вчинків. Це розуміння важливості своїх дій для сус­ пільства, прагнення й  бажання виконати їх якомога краще, ефективніше, швидше. Саме ця сторона відповідальності мається на увазі, коли говорять про почуття (усвідомлення) від­ повідальності або про те, що людина бере від­ повідальність на себе. Це відповідальність за майбутню поведінку. Завдання 2. Поміркуйте! Як проявляється позитивна відповідальність через таку позицію давньоримського державного діяча Катона Старшого: «Я волію не отрима- ти винагороди за хоробрий вчинок, аби тільки не за- лишитися без покарання за дурний»? Наприклад, батьки пообіцяли придбати вам новий  телефон, якщо ви будете добре навча­ тися протягом року. Проте навчалися ви по­ гано, і  батьки не купили вам телефон. Ви не допомогли другу, коли він просив вас про це, як наслідок, він потім відмовив вам у  допо­ Мобільний термінал для безготівкової сплати штрафу за порушення правил дорожнього руху Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
106 Розділ II. Право мозі. Це і  є  ретроспективна (негативна) від­ повідальність. ЗавДання 3. Поміркуйте! Що мав на увазі англійський філософ ф. Бекон, коли казав: «Подати добрий приклад так само добре, як і  слідувати йому»? До особи, яка не виконує норми, що при­ йняті в певній соціальній групі, застосовують­ ся заходи впливу, наприклад оголошення бой­ коту, вигнання з  групи. негативна (ретроспективна) відповідальність — обов’язок особи зазнати негативних наслідків за вчинене порушення соціальних норм. До видів соціальної відповідальності мож­ на віднести моральну відповідальність, релі­ гійну, політичну, юридичну тощо. Серед видів соціальної відповідальності осо­ бливе місце посідає юридична відповідальність, яка відрізняється від інших загальнообов’яз­ ковим характером. Види соціальної відповідальності Моральна Релігійна Політична Юридична ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке перспективна та ретроспективна відпові- дальність? 2. Які вам відомі види соціальної відпові- дальності? 3. Чому юридична відповідальність посідає особливе місце серед інших видів соціальної відпові- дальності? §50. Поняття, підстави та принципи юридичної  відповідальності 1. Назвіть види соціальної відповідальності. 2. У  чому полягає різниця між моральною та юридичною відповідальністю? Юридична відповідальність — обов’язок право- порушника зазнати негативних наслідків майново- го або особистого характеру за вчинення право- порушення. Розглянемо ознаки юридичної відповідаль­ ності: ƒ Суспільний та державний осуд. Суд вино­ сить рішення іменем України і  цим рішен­ ням він указує правопорушнику, що його поведінка є хибною і держава та суспільство оцінюють її негативно. ƒ Державний примус. Юридична відповідаль­ ність забезпечена державним примусом. Тобто якщо правопорушник відмовляється виконати рішення суду або іншого органу, уповноваженого приймати рішення про притягнення до юридичної відповідальнос­ ті (Національна поліція тощо), то спеціаль­ ні державні органи (наприклад Державна виконавча служба) виконають таке рішен­ ня у  примусовому порядку. Так, якщо по­ рушник правил дорожнього руху не спла­ тив штраф, то штраф буде утримано з його заробітної плати без згоди правопоруш­ ника. ƒ Негативні наслідки майнового (сплата штрафу, відшкодування шкоди) або особис- того (обмеження свободи, позбавлення пев­ ного права) характеру. ƒ Юридична відповідальність  — це новий обов’язок, якого до вчинення правопору­ шення не існувало. негативна (ретроспективна) відповідальність — обов’язок особи зазнати негативних наслідків за вчинене порушення соціальних норм. Юридична відповідальність — обов’язок право- порушника зазнати негативних наслідків майново- го або особистого характеру за вчинення право- порушення. Ознаки юридичної відповідальності Суспільний та державний осуд державний примус Негативні наслідки Новий обов’язок Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
107 § 51. Цілі та функції юридичної відповідальності Виокремлюють такі підстави юридичної від­ повідальності: фактична, формальна і  про­ цесуальна. Фактичною підставою юридичною відпові­ дальності є вчинення правопорушення. На осо­ бу може бути покладена юридична відповідаль­ ність лише за вчинення суспільно небезпечного (або шкідливого) діяння. Юридична відповідаль­ ність за думки не передбачається. Немає право­ порушення — немає відповідальності. Формаль- ною підставою є  норма права, яка  визначає певне діяння як правопорушення і  передба­чає відповідальність за вчинення такого діяння. Процесуальною підставою юридичної відпові­ дальності є  правозастовний акт, яким уповно­ важений орган визначив міру відповідальності правопорушника. Такими актами є: вирок або рішення суду, постанова про застосування ад­ міністративного стягнення (прийнята органами Національної поліції), наказ керівника про при­ тягнення до дисциплінарної відповідальності. Принципи юридичної відповідальності  — керівні ідеї, що характеризують її зміст, суть і  призначення у  правовому регулюванні су­ спільних відносин. Принципи юридичної відповідальності Законність Невідворотність Справедливість Гуманізм Принцип законності визначає, що юридична відповідальність настає лише за ті діяння, які заборонено нормами права. При цьому до право­ порушника можна застосовувати лише ті стягнен­ ня (або покарання) і  лише в  тих межах, що ви­ значені санкціями правових норм. Притягнення до юридичної відповідальності відбувається в по­ рядку, який визначено у  процесуальних нормах. Принцип невідворотності юридичної відпо­ відальності означає, що жодне правопорушення не має залишатися безкарним. Тобто будь-яка особа, незважаючи на її статус у  суспільстві, буде притягнена до юридичної відповідально­сті за вчинене правопорушення. Принцип справедливості реалізується кіль­ кома способами. ƒƒ За одне правопорушення особу можна при­ тягнути до одного виду юридичної відпо­ відальності лише один  раз. ƒƒ Закон, що встановлює відповідальність за правопорушення, не може мати зворотної сили. Якщо особа вчинила діяння до набран­ ня чинності законом, яким було передбачено юридичну відповідальність, то така особа не підлягає притягненню до відповідальності. ƒƒ Відповідність між злочином та покаранням (іноді цей принцип виокремлюють у  само­ стійний та називають принципом доцільно­ сті). Ідея полягає в  тому, що ступінь від­ повідальності має відповідати тяжкості вчиненого правопорушення, а  також ура­ ховувати особистість правопорушника. Принцип гуманізму полягає в  тому, що до правопорушника не можна застосовувати жор­ стокі покарання, покарання, що мають харак­ тер катування, а  також такі, що принижують людську гідність. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке юридична відповідальність?  2. Назвіть ознаки юридичної відповідальності.  3. Яких негатив- них наслідків може зазнати особа, яку притягнуто до юридичної відповідальності?  4. Які вам відомі під- стави юридичної відповідальності?  5. Охарактеризуй- те принципи юридичної відповідальності. § 51. Цілі та функції юридичної відповідальності 1. Які обставини можуть викликати юридичну відповідальність? 2. Які наслідки викликають настання юридичної відповідальності? Під цілями юридичної відповідальності ро­ зуміють ті результати, які держава й суспіль­ ство бажають отримати в  разі застосування до правопорушника заходів відповідальності. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
108 Розділ II. Право Цілі юридичної відповідальності можна по­ ділити на загальносоціальні та індивідуальні. Загальносоціальні цілі  — результати, у  до­ сягненні яких зацікавлене суспільство загалом. До них слід віднести: захист правопорядку; за­ безпечення прав людини; встановлення справед­ ливості; запобігання вчиненню правопорушень. Індивідуальні цілі  — результат, який має бути досягнутий у  разі покладення юридичної відповідальності на конкретного правопорушни­ ка за вчинення конкретного правопорушення. До них слід віднести: відновлення прав потер­ пілого (у  разі покладення юридичної відпові­ дальності на винну особу права потерпілого відновлюються шляхом відшкодування шкоди, сплати компенсації тощо); покарання з  метою перевиховання правопорушника, позбавлення його певних матеріальних і нематеріальних благ. Для досягнення зазначених цілей юридич­ на відповідальність виконує певні функції. Функції юридичної відповідальності  — це основні напрямки впливу юридичної відпо­ відальності на суспільні відносини, поведінку суб’єктів, мораль, правосвідомість, культуру, у  яких розкриваються її сутність, соціальне призначення й  через які досягаються її цілі. Функції юридичної відповідальності Каральна (штрафна) Відновлювальна Превентивна (запобіжна) Виховна каральна функція юридичної відповідально- сті — напрямок правового впливу юридичної від- повідальності на суб’єктів правопорушення, що полягає в позбавленнях особистого або майново- го характеру та переслідує мету кари, запобігання, відновлення та виховання. Каральна функція  — один із різновидів функцій юридичної відповідальності, що за своїм змістом і характером несе несприятливі наслідки для суб’єкта, що вчинив правопору­ шення, заподіює йому моральні або організа­ ційні страждання й  має на меті покарання. важливО! Кара  — це справедливий (у  сучас- ному цивілізованому змісті, а  не в  середньовічно- му значенні талiона) осуд, осудження винного, об’єктивна, розмірна відплата за скоєну провину, що зовсім не обов’язково супроводжується страж- даннями засудженого. „ відновлювальна функція юридичної відповідаль- ності — напрямок правового впливу на свідомість і  поведінку людей, спрямований на приведення правового статусу суб’єктів, а також суспільних від- носин у  попередній нормальний стан. Відновлювальна функція юридичної від­ повідальності покликана відновити ті суспіль­ ні відносини, які стали об’єктом правопору­ шення. Превентивна функція юридичної відповідально- сті  — напрямок правового впливу юридичної від- повідальності на поведінку суб’єктів суспільних від- носин, що полягає в  усуненні їхньої антисоціальної поведінки (реальної або передбачуваної). Превентивна функція містить у  собі за­ гальну та приватну превенцію. Загальнопревентивний вплив спрямовано на свідомість суб’єктів правовідносин. Усвідом­ лення того, що за правопорушення передбаче­ но негативні наслідки та усвідомлення невід­ воротності таких наслідків, має змушувати особу виконувати приписи норм права. Фор­ мування правомірної поведінки і є метою пре­ вентивної функції. Приватнопревентивний вплив спрямовано на свідомість суб’єктів правопорушення. При­ ватна превенція допомагає правопорушнику на власному досвіді переконатися в  невідворот­ ності негативних наслідків та усвідомити, що правопорушення — це неправильний, амораль­ ний вчинок. Через притягнення правопоруш­ ника до юридичної відповідальності реалізу­ ється не тільки приватна превенція, але й  загальна, оскільки інформація про застосу­ вання заходів відповідальності до винної особи впливає на поведінку тих осіб, які потенційно мають можливість вчинити правопорушення. каральна функція юридичної відповідально- сті — напрямок правового впливу юридичної від- повідальності на суб’єктів правопорушення, що полягає в позбавленнях особистого або майново- го характеру та переслідує мету кари, запобігання, відновлення та виховання. відновлювальна функція юридичної відповідаль- ності — напрямок правового впливу на свідомість і  поведінку людей, спрямований на приведення правового статусу суб’єктів, а також суспільних від- носин у  попередній нормальний стан. Превентивна функція юридичної відповідально- сті  — напрямок правового впливу юридичної від- повідальності на поведінку суб’єктів суспільних від- носин, що полягає в  усуненні їхньої антисоціальної поведінки (реальної або передбачуваної). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
109 §52. Види юридичної відповідальності виховна функція юридичної відповідальності — напрямок правового впливу юридичної відпові- дальності на індивідуальну й суспільну свідомість, що полягає у формуванні правосвідомості та пра- вової культури. Виховна функція права спрямована на фор­ мування правосвідомості й правової культури громадян, виховання в  них поваги до права, закону, нетерпимості до злочинів та інших правопорушень. Відмінності превентивної функції від виховної функції є  такими: результатом превентивної функції є законослухняність, яка тримається на страху, примусі. Результатом виховної функції є повага до закону, що ґрунтується на глибокій усвідомленості необхідності діяти за законом. ЗавДання. Поміркуйте! Яку функцію (функції) юридич- ної відповідальності можна знайти у  словах німецького поета й філософа ф. Шиллера: «У тому й полягає згубність дурного вчинку, що в  ньому ховається зародок нових мерзенностей»? ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке цілі юридичної відповідальності? 2. Які вам відомі види цілей юридичної відповідальності? 3. Що таке функції юридичної відповідальності? 4. Які ви зна- єте види функцій юридичної відповідальності? §52. види юридичної відповідальності 1. Визначте мету юридичної відповідальності. 2. Пригадайте, із якого віку передбачається притягнення осіб до різних видів юридичної відповідальності. ЦивільнаКонституційна Види юридичної відповідальності дисциплінарнаКримінальна МатеріальнаАдміністративна Залежно від виду правопорушення, за яке застосовується відповідальність, розрізняють види юридичної відповідальності. 1. Конституційна відповідальність виокреми­ лась у  самостійний вид юридичної відпові­ дальності зовсім недавно. Дискусії про її са­ мостійність і досі ведуться в наукових колах. Підставою конституційної відповідальності є  конституційний делікт (правопорушення), що  полягає в  порушенні норм конституційно­ го  права. Суб’єктами конституційної відповідальності можуть виступати президент, уряд, парламент, депутати, партії та громадські об’єднання. До санкцій, що передбачені за конституцій­ ні делікти, належать: імпічмент президенту, відставка уряду, розпуск парламенту, заборо­ на діяльності партії. Притягнення до конституційної відповідаль­ ності можливе не тільки за рішенням суду, але й,  наприклад, за рішенням президента (прези­ дент своїм указом може розпустити парламент). 2. Кримінальна відповідальність  — найсуво­ ріший вид юридичної відповідальності. На­ стає за вчинення суспільно небезпечних діянь (злочинів), вичерпний перелік яких міститься в  Кримінальному кодексі. Межі й види покарання теж чітко регламен­ туються Кримінальним кодексом. До особи, що вчинила злочин, можуть бути застосовані такі види покарань: довічне позбавлення волі, по­ збавлення волі на певний строк, виправні ро­ боти, конфіскація майна, штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на визначений строк. Підстави, межі й  порядок притягнення до кримінальної відповідальності встановлюються тільки законом. Притягнення до кримінальної відповідальності можливе тільки в  судовому порядку. виховна функція юридичної відповідальності — напрямок правового впливу юридичної відпові- дальності на індивідуальну й суспільну свідомість, що полягає у формуванні правосвідомості та пра- вової культури. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
110 Розділ II. Право Вік, із якого можливе притягнення до від­ повідальності: із 16 років, а у виключних ви­ падках, передбачених законом, — із 14 років. Розглянемо приклад. Кримінальний кодекс України (витяг) Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади 2. Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матері- алів із закликами до вчинення таких дій, — кара- ються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з  кон- фіскацією майна або без такої. 3. Адміністративна відповідальність настає за вчинення адміністративних проступків (правопорушень). Перелік таких правопо­ рушень, а  також межі адміністративної відповідально­сті містяться як у  Кодексі України про адміністративні правопору­ шення (основний акт), так і  в  спеціальних законах, наприклад Законі України «Про захист прав споживачів». Згідно зі статтею 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за вчинення адміністративних правопорушень можуть за­ стосовуватися такі адміністративні стягнення: попередження; штраф; штрафні бали; позбав­ лення спеціального права, наданого певному громадянину (право керувати транспортними засобами, право на полювання); тощо. Адміністративні стягнення можуть бути за­ стосовані судом, органами державної виконав­ чої влади (наприклад Національна поліція), органами місцевого самоврядування, а  також судом. Вік, із якого можливе притягнення до від­ повідальності: із 16 років. Розглянемо приклад. Кодекс України про адміністративні правопорушення (витяг) Стаття 175-1. Куріння тютюнових виробів у за- боронених місцях Куріння тютюнових виробів у  місцях, де це за- боронено законом, а також в інших місцях, визна- чених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, — тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподат- ковуваних мінімумів доходів громадян. 4. Цивільна відповідальність настає за вчи­ нення цивільно-правового проступку. Законодавство не містить вичерпного пере­ ліку таких проступків. Не завжди в  законо­ давстві передбачено й межі цивільно-правової відповідальності. Особи, що укладають між собою договір, мають можливість домовитися про те, що буде вважатися порушенням такого договору, і ви­ значити особливості відповідальності за кож­ не порушення. Цивільна відповідальність знаходить свій про­ яв у: відшкодуванні шкоди (як майнової, так і немайнової), сплаті неустойки (штрафу, пені). Цивільна відповідальність може реалізува­ тися як у  добровільному порядку, так і  в  су­ довому. Вік, із якого можливе притягнення до від­ повідальності: із 14 років. Розглянемо приклад. Цивільний кодекс України (витяг) Стаття 1195. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я 1. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпі- лому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної праце­здатності, а  також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого хар- чування, санаторно-курортного лікування, придбан- ня ліків, протезування, стороннього догляду тощо. 5. Дисциплінарна відповідальність поклада­ ється на працівника за вчинення дисциплі­ нарного проступку. Під дисциплінарним проступком слід розу­ міти порушення (невиконання або неналежне виконання) працівником своїх трудових обо­ в’язків. Вичерпного переліку дисциплінарних проступків не існує. Проте існує вичерпний перелік дисциплінар­ них стягнень, що покладаються на порушників трудової дисципліни. Перелік дисциплінарних стягнень міститься в Кодексі законів про працю та дисциплінарних статутах (дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, дисциплінар­ ний статут Збройних Сил України, дисциплі­ нарний статут прокуратури України тощо). На порушників трудової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення: догана, звільнення, пониження в посаді, позбавлення Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
111 § 53. Обставини, що виключають юридичну відповідальність військового звання, пониження у військовому званні та ін.). Суб’єктом дисциплінарної відповідальності (особою, на яку може бути покладена така відповідальність) є лише працівник. При цьо­ му покладення дисциплінарної відповідаль­ ності можливе лише керівником підприємства, установи, організації. Вік, із якого можливе притягнення до від­ повідальності: із 14 років. Розглянемо приклад. Кодекс законів про працю України (витяг) Стаття 40. Розірвання трудового договору з іні- ціативи власника або уповноваженого ним органу Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до за- кінчення строку його чинності можуть бути розір­ вані власником або уповноваженим ним органом лише у  випадках: 4) прогулу (в  тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; …7) появи на роботі в нетверезому стані, у ста- ні наркотичного або токсичного сп’яніння… 6. Матеріальна відповідальність покладаєть­ ся на працівника за вчинення трудового майнового правопорушення, під яким слід розуміти протиправне заподіяння шкоди вна­ слідок невиконання (неналежного виконан­ ня) трудових обов’язків. Матеріальна відповідальність покладається на працівників у всіх випадках заподіяння пра­ цівником шкоди роботодавцю (зламав верстат, втратив інструмент, розбив ноутбук тощо). Існують два види матеріальної відповідаль­ ності: 1) Обмежена матеріальна відповідальність (працівник відшкодовує шкоду в  розмірі, що не перевищує його заробітної плати). 2) Повна матеріальна відповідальність (пра­ цівник відшкодовує шкоду в  повному обсязі). Якщо сума стягнення не перевищує серед­ ньомісячної заробітної плати, то матеріальна відповідальність може бути покладена на пра­ цівника за розпорядженням роботодавця. В ін­ ших випадках  — лише судом. Вік, із якого можливе притягнення до від­ повідальності: із 14 років. Розглянемо приклад. Кодекс законів про працю України (витяг) Стаття 130. Загальні підстави і  умови матері- альної відповідальності працівників Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, орга- нізації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Які вам відомі види юридичної відповідально­ сті?  2. У чому полягають особливості конституційної відповідальності?  3. Які види санкцій передбачає кримінальна відповідальність?  4. Який характер має цивільна відповідальність?  5. До якого виду юридич- ної відповідальності є найближчою за своєю сутністю адміністративна відповідальність?  6. Чи можна вва- жати дисциплінарну та матеріальну відповідальність видами юридичної відповідальності одного логічного ряду? § 53. Обставини, що виключають юридичну відповідальність 1. Із курсу основ правознавства пригадайте, які обставини виключають юридичну відпові- дальність. 2. Наведіть приклади правопорушень, за які можливе притягнення осіб до різних видів юридичної відповідальності. Обставини, що виключають юридичну від­ повідальність, можна поділити на два види: обставини, що виключають суспільну небез­ печність діяння, й  обставини, що звільняють від юридичної відповідальності. Трапляються такі ситуації, коли особа вчи­ нює діяння, яке, на перший погляд, є  право­ порушенням, але не визнається таким уна­ слідок певних обставин. Це обставини, що виключають суспільну небезпечність діяння. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
112 Розділ II. Право Якщо особа і вчинила правопорушення, за­ кон дозволяє, за наявності певних обставин, що характеризують вчинене діяння та особу правопорушника, звільнити його від юридич­ ної відповідальності. Обставини, що виключають суспільну не­ безпечність діяння: ƒƒ Необхідна оборона  — дії, вчинені з  метою захисту охоронюваних законом прав та інтер­ есів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів дер­ жави від суспільно небезпеч­ного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і  достатньої в  певній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Кожна особа має право на необ­ хідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися по допомогу до інших осіб чи органів влади. Право на необхідну оборону має свої межі, які залежать від небезпечно­сті посягання. Так, не можна вбивати людину, якщо вона намагається відібрати телефон. Проте є  випадки, коли для захисту особа може використовувати будь-які засоби (навіть зброю) і завдавати будь-якої шкоди. До таких випадків належить: напад на особу озброєної особи; напад на особу групи осіб; протиправ­ не насильницьке вторгнення в житло чи інше приміщення, що належить особі. ƒƒ Уявною обороною визнаються дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного по­ сягання не було, і  особа, неправильно оці­ нюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання. ƒƒ Крайня необхідність  — заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує осо­ бі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в такій обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж край­ ньої необхідності. Наприклад, працівник не буде нести матеріальної відповідальності за пошкоджену підлогу, яку він залив водою, у випадку, якщо залиття сталося внаслідок гасіння пожежі. ƒƒ Затримання особи, що вчинила злочин. Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання осо­ би, яка вчинила злочин, і  доправлення її до відповідних органів влади. ƒƒ Фізичний або психічний примус. Фізич­ ний примус — це протиправний фізичний вплив на людину (наприклад, застосування фізичної сили, завдання удару, побоїв, ті­ лесних ушкоджень, введення в  організм різноманітних препаратів тощо) із метою примусити її вчинити злочин (наприклад, не перешкоджати проникненню у сховище, видати чуже майно тощо). Психічний при­ мус  — це погроза застосування до особи фізичного насильства або заподіяння ма­ теріальної або моральної шкоди з метою спонукати її вчинити злочин (наприклад, погроза вбити, знищити або пошкодити майно, поширити відомості, що ганьблять особу, тощо). ƒƒ Виконання наказу або розпорядження. Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шко­ ду правоохоронюваним інтересам, визна­ ється правомірною, якщо вона була вчине­ Обставини, що виключають юридичну відповідальність Обставини, що виключають суспільну небезпечність діяння ƒƒ Необхідна оборона ƒƒ Уявна оборона ƒƒ Крайня необхідність ƒƒ Затримання особи, що вчинила злочин ƒƒ Фізичний або психіч- ний примус ƒƒ Виконання наказу або розпорядження ƒƒ Діяння, пов’язане з  ризиком ƒƒ Виконання спеціаль- ного завдання для запобігання або роз- криття злочинної ді- яльності організова- ної групи чи злочинної організації Обставини, що звільняють від юридичної відповідальності ƒƒ Дійове каяття ƒƒ Примирення винного з  потерпілим ƒƒ Передача особи на поруки ƒƒ Зміна обстановки ƒƒ Закінчення строків давності ƒƒ Малозначущість Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
113 Завдання для самоперевірки до теми 8 на з метою виконання законного наказу або розпорядження. ƒƒ Діяння, пов’язане з ризиком. Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподі­ яло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в  умовах ви­ правданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети. ƒƒ Виконання спеціального завдання для запо- бігання або розкриття злочинної діяльно­ сті організованої групи чи злочинної орга- нізації. Наприклад, йдеться про роботу працівників поліції «під прикриттям». Обставини, що звільняють від юридичної відповідальності: ƒƒ Дійове каяття. Особа звільняється від кри­ мінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину й повністю від­ шкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. ƒƒ Примирення винного з  потерпілим. Особа звільняється від кримінальної відповідаль­ ності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. ƒƒ Передача особи на поруки. Особу, яка впер­ ше вчинила злочин невеликої або серед­ ньої тяжкості, крім корупційних злочинів, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з  пере­ дачею її на поруки колективу підприєм­ ства, установи чи організації за їхнім кло­ потанням. ƒƒ Зміна обстановки. Особу може бути звіль­ нено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального про­ вадження внаслідок зміни обстановки вчине­ не нею діяння втратило суспільну небезпеч­ ність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. ƒƒ Закінчення строків давності. Особа звіль­ няється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, встановлені законом. ƒƒ Малозначущість. При малозначущості вчи­ неного адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений ви­ рішувати справу, може звільнити порушни­ ка від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням. Запитання та завдання для самоперевірки 1. На які групи можна поділити обставини, які виклю- чають юридичну відповідальність?  2. Які обставини, що виключають суспільну небезпечність діяння, вам відомі?  3. Якими є умови правомірності застосування кожної з  обставин, що виключають суспільну небез- печність діяння?  4. Які ви знаєте обставини, що звіль- няють від юридичної відповідальності? Завдання для самоперевірки до теми 8 «Юридична відповідальність» 1. Спробуйте скласти класифікацію видів юридичної відповідальності за кри- теріями, обраними вами самостійно. 2. На думку деяких правників, матеріальна відповідальність не є  одним із видів юридичної відповідальності, а  є  різновидом дисциплінарної відповідальності, яка має майновий характер. Спробуйте довести або спростувати таке твер- дження. 3. Спробуйте визначити, за яких обставин, що виключають суспільну небез- печність діяння, наявне зіткнення «права» із «правом» та зіткнення «права» з  «неправом». 4. Змоделюйте дві-три ситуації, за яких за вчинення протиправного діяння особу можна притягнути одразу до двох або трьох видів юридичної відповідальності. 5. Спробуйте пояснити, чому кількість видів правопорушень і  кількість видів юридичної відповідальності не збігаються. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
114 Розділ II. Право 6. Порівняйте: перспективну та ретроспективну відповідальність; обставини, що виключають суспільну небезпечність діяння, та обставини, що звільня- ють від юридичної відповідальності; необхідну та уявну оборону; діяння, пов’язане з  ризиком, та крайню необхідність. 7. Визначте в кожній із наведених ситуацій обставину, через яку особу не мож- на притягнути до певного виду юридичної відповідальності. Ситуація 1. Художниця Петренко уклала договір на виконання робіт із гро- мадянкою Безухою. За цим договором протягом одного місяця Петренко мала намалювати портрет Безухої та вручити виконану роботу замовниці за день до її 50-річного ювілею. Однак за два дні до завершення роботи Безуха зла- мала руку. Замовлення своєчасно виконано не було. Ситуація 2. Григорій запізнився на роботу через раптове, без попередження, припинення роботи міських маршрутних таксі. Ситуація 3. Робітник Петричко прийшов на роботу за півгодини до початку зміни й  побачив, що в  цеху почалася пожежа. Вхідні двері були зачинені. Шукати ключі було ніколи, тому Петричко розламав вхідні двері й  погасив пожежу. Ситуація 4. За договором, який фермер Віктор уклав із пивзаводом, він мав поставити підприємству 20 тонн ячменю. У випадку невиконання зобов’язання фермер мусив сплатити штраф у  розмірі 20 % вартості товару. За два тижні до початку збору врожаю весь ячмінь було знищено ураганом. Ситуація 5. Марія їхала на велосипеді та раптово знепритомніла. Втративши керування велосипедом, вона вчинила наїзд на пішохода, якому заподіяла тілесні ушкодження середньої тяжкості. Ситуація 6. Ранком Едуард збирався на роботу. За мить до того, як він мав вийти з  квартири, у  його матері стався серцевий напад. Довелося ви- кликати швидку допомогу. Через це Едуард запізнився на роботу більше ніж на годину. Практичне заняття. Розв’язання правових ситуацій Очікувані результати Після цього уроку ви зможете: „„ удосконалити раніше вироблені вміння й  навички характеризувати ознаки права та по- яснювати принципи права „„ описувати й  характеризувати джерела права „„ співвідносити правову норму і  статтю нормативно-правового акта „„ розмежовувати внутрішньогалузеві та міжгалузеві правові інститути, юридичні акти та юридичні вчинки „„ характеризувати склад правовідносин „„ характеризувати ознаки правопорушення і юридичної відповідальності та розрізняти їх види Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
115 Практичне заняття. Розв’язання правових ситуацій Завдання 1. Визначте ознаку права за її описом. 1. Правові норми взаємодіють між собою та доповнюють одна одну. 2. Правові норми існують тільки в  письмовій формі, в  усній формі існувати не можуть, закріплюються в  нормативно-правових ак­ тах, договорах та інших джерелах. 3. Правові норми поширюються на всіх суб’єк­ тів в  ідентичних ситуаціях. 4. За недотримання норм права настає юри­ дична відповідальність. Завдання 2. Визначте принцип права за описом його ознак. 1. Цей принцип містить у  собі вимогу відповід­ ності між практичною роллю різних індивідів (соціальних груп) у житті суспільства та їхнім соціальним становищем, між їхніми правами та обов’язками, злочином і  покаранням, за­ слугами людей та їхнім суспільним визнанням. 2. Цей принцип розкриває одну з  найважли­ віших ціннісних характеристик права, до­ мінування у формуванні та функціонуванні правової системи природних, невідчужува­ них прав людини. 3. Цей принцип реалізується, зокрема, через формування органів державної влади шля­ хом народного волевиявлення, створення умов для утвердження в  суспільстві норм гуманістичної моралі, користування різни­ ми соціальними послугами держави та при­ ватних осіб. 4. Важливими складовими елементами цього принципу є: єдність (взаємозв’язок) прав і обов’язків та взаємна відповідальність дер­ жави та особи. Завдання 3. Доберіть джерело права за поданим описом його ознак. 1. Найдавніше джерело права, яке історично й фактично передувало закону. Це джерело права зберігало значення в  Середньовіччі й не втратило популярності в сучасних пра­ вових системах традиційно-общинного типу. 2. Це джерело права інколи називають пра­ вом, яке створене судом. Однак воно може бути створено також адміністративним ор­ ганом, є  одним із провідних джерел пра­ ва  англо-американського типу правових систем. 3. Це джерело права розраховане на застосу­ вання, його зміст складають норми — пра­ вила поведінки загального характеру. Воно має суттєве значення у  сфері комерційних відносин і  майнового обігу, може існувати між суб’єктами федерації. 4. Це джерело права дуже поширене в багатьох мусульманських країнах. У деяких країнах Африки та Латинської Америки норми цьо­ го джерела тісно переплелися з  правовим звичаєм та традиціями общинного побуту. Завдання 4. Назвіть галузі права, норми яких є  складовими тих міжгалузевих правових інститутів, які наводяться нижче. 1. Інститут опіки та піклування. 2. Інститут відповідальності за посягання на право власності. 3. Інститут свободи світогляду й віро­сповідання. 4. Інститут відповідально­ сті за посягання на право власності. 5.  Ін­ ститут патронату. Завдання 5. Визначте співвідношення норми права й статті нормативно-правового акта залежно від способу викладення в статті нормативного акта структурних час- тин норми права. 1. Умисне вбивство матір’ю своєї новонаро­ дженої дитини під час пологів або одразу після пологів, — карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Умисне вбивство, вчинене в разі перевищен­ ня меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затри­ мання злочинця, — карається виправними роботами на строк до двох років або обме­ женням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років. 3. Порушення правил польотів або підготовки до них, а також порушення правил експлу­ атації повітряних апаратів, що спричинило катастрофу або інші тяжкі наслідки, — ка­ рається позбавленням волі на строк від п’яти до 15 років. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
116 Розділ II. Право Завдання 6. Визначте вид правових норм за методом правового регулювання в  наведених ситуаціях. 1. Норми, які містяться в  «Типовій формі конт­ракту з  працівником». 2. Звільняється від оподаткування та частина коштів, які були виділені для надання бла­ годійної допомоги. 3. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реє­ страції шлюбу. 4. У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Завдання 7. Дайте класифікацію наведених прикладів правових відносин за всіма відомими вам критеріями. 1. Валентина придбала в магазині фотоапарат. 2. Газета «Нова доба» поширила про канди­ дата в  президенти Валентина завідомо не­ правдиві відомості. 3. Ольга викрала з магазину товарів на суму 10  тис. грн. 4. Вироком суду на Петра було накладено штраф. Завдання 8. Визначте, які ознаки правопорушення відсутні в  кожній із ситуацій. Ситуація 1. Валерій повертався з  нічної зміни додому. У парку на нього вчинив напад озброєний ножем Петро. У  момент вчинення нападу Валерій вдарив нападника кулаком в  обличчя, від чого той помер. Ситуація 2. Максим ремонтував дах будин­ ку. Через раптове запаморочення в голові він упав із даху на свого сусіда Василя. Від уда­ ру, отриманого внаслідок падіння на нього Максима, Василь помер на місці. Ситуація 3. Олена під час вечірки заявила присутнім, що обов’язково вб’є суддю, який засудив її сина до довічного ув’язнення. Ситуація 4. Двоє 13-річних підлітків обі­ крали квартиру, із якої винесли майна на суму понад 5 тис. грн. Завдання 9. Визначте в  кожній із ситуацій вид обставини, що виключає протиправність діяння. Ситуація 1. Водій легкового автомобіля Ва­ дим, їдучи вулицею, задля уникнення наїзду на дівчинку, яка раптово вибігла на проїжджу частину дороги, був змушений виїхати на узбіччя дороги, де був припаркований авто­ мобіль Іванни, і  пошкодив його. Ситуація 2. Григорій та Микита, проник­ нувши в школу, зв’язали охоронця й викрали з  навчального закладу п’ять комп’ютерів. Ситуація 3. У  науково-дослідному інституті інфекційних захворювань розробили нову вак­ цину для лікування СНІДу. Її було успішно апробовано на мишах. Десятеро пацієнтів, які страждали на це захворювання і яким залиша­ лося жити приблизно по півроку, дали в  пись­ мовій формі добровільну згоду на те, щоб на них було апробовано ці ліки. Після початку апробації протягом місяця всі пацієнти по­мерли. Ситуація 4. Керівник підприємства Дулов дав наказ головному бухгалтеру Валовій здійснити підробку фінансових документів. Від виконання такого наказу Валова категорично відмовилася. Завдання 10. У  кожній із ситуацій визначте суб’єкт, об’єкт, юридичний зміст правовідносин та юридичний факт, на підставі якого вони виникли, змінилися чи припинилися. Ситуація 1. Марина придбала в  книгарні художню книгу. Ситуація 2. Після трагічної загибелі Мак­ сима, який за життя уклав договір страхуван­ ня свого життя, вигодонабувач Микола отри­ мав страхову суму. Ситуація 3. Ореста було звільнено робото­ давцем за прогул. Ситуація 4. Під час прогулянки в  парку Євгенія знайшла загублений паспорт грома­ дянина Кравчука. Завдання 11. Наведіть приклад виникнення правових відносин безпосередньо на підставі правових норм. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
117 § 54. Поняття законності Тема 9. Законність і  правопорядок Опанування матеріалу дозволить: „„ називати ознаки правопорядку „„ описувати гарантії законності „„ характеризувати зв’язок між законністю та правопорядком Основні поняття: законність, публічний порядок, правопорядок. § 54. Поняття законності Як ви розумієте поняття «законність»? Ще в далекі часи суспільство усвідомлювало необхідність створення стабільної та справедли­ вої держави, у якій кожен мав би право на спо­ кійне життя й  саморозвиток. Провідний шлях до досягнення такої держави — це встановлення влади закону, тобто забезпечення законності. Однак законність — це не тільки наявність законів і  спеціальних державних засобів їх забезпечення (хоча й  без них неможливо го­ ворити про законність), але й  суворе та не­ ухильне виконання законів та інших норматив­ но-правових актів усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами та громадянами. Закон­ ність має бути провідною засадою діяльності державних органів, громадських організацій, підприємств, посадових осіб, громадян. Важливо не тільки дотримуватися законів, а й створювати справедливі, тобто правові за­ кони. Правові закони мають бути нормативною основою законності. Завдання 1. Поміркуйте! Що мав на увазі давньогрець- кий філософ Геракліт Ефеський (544—483 до н. е.), коли казав: «Народ має захищати закон, як свій оплот, як охоронну свою стіну»? Законність — це не дотримання закону вза­ галі, а  дотримання тільки правового закону. Сукупність таких законів і  створює право як систему нормативно-правових актів, поклика­ них надавати права. Законність є  станом су­ спільних відносин, за якого останні відповідають законам та підзаконним нормативно-правовим актам, що, у  свою чергу, мають відображати принципи свободи та справедливості, закладе­ ні в  праві. Завдання 2. Поміркуйте! Англійський філософ Дж. Локк зазначав: «Створюйте небагато законів, але слідкуйте за тим, щоб їх дотримувалися». Як можна втілити цю ви- могу законності з урахуванням різноманітності суспільних відносин? Законність притаманна лише демократич­ ним державам. Законність і демократія — чин­ ники створення та розвитку правової держави. Справжня законність допускає виключно де­ мократичну правотворчість та правозастосу­ вання; ґрунтується тільки на демократичній Геракліт Ефеський Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
118 Розділ II. Право рівності громадян перед законом  — рівності їх основних прав і  свобод, рівності правової охо­ рони й захисту; ґрунтується на існуванні реаль­ ного народовладдя, яке створює демократичний апарат держави, підконтрольний народу. Законність  — соціально-правове явище, що ха- рактеризує організацію та функціонування держа- ви та суспільства на правових засадах. ПРиНЦиПи зАКоННоСТі Принцип Основні ознаки Верховенство закону Передбачає впорядкування всіх джерел права відповідно до їх юридичної сили загальність законів Встановлює рівність усіх перед законом. Норми законів мають неухильно дотримуватися не тільки всіма фізичними особами незалежно від раси, статі, кольору шкіри, мови, віросповідання, соціального та посадового по- ложення, добробуту, але й  усіма юридичними особами, представленими політичними партіями, громадськими організаціями, державними органа- ми, великими, середніми та малими підприємствами тощо Єдність законів означає, що на всій території держави незалежно від місцевих умов пра- вові норми розуміються та застосовуються однаково. закони є  єдиними для всієї держави. Вони формують однакові вимоги до всіх суб’єктів пра- вовідносин. При цьому припускається багатоманітність у  правотворчості та правозастосуванні. органи держави, юридичні особи конкретизують і  користуються законами з  урахуванням мети та завдань свої діяльності та місцевих особливостей Суспільна доцільність законів Передбачає, що правові закони володіють вищою суспільною доцільністю. Це означає, що правотворчі та правозастосовні органи мають обирати в  межах закону найбільш оптимальний варіант діяльності Невідворотність відповідальності за порушення законів означає своєчасне розкриття будь-якого протиправного діяння та обов’язкове понесення покарання особою, яка його вчинила ЗавДання 3. Поміркуйте! до якого принципу закон- ності можна застосувати ці крилаті вислови юристів: «закон суворий, але це закон»; «Найбільшим заохоченням злочинів є  безкарність»? ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що має бути нормативною основою законності? 2. Чому законність притаманна лише демократичним державам? 3. Назвіть принципи, на яких ґрунтується законність. §55. суспільний порядок. Публічний порядок. Правопорядок Як можна забезпечити дотримання дисципліни в  школі? запропонуйте свої заходи. суспільний порядок — стан упорядкованості су- спільних відносин завдяки виробленим суспільством соціальним нормам (звичаям, нормам моралі, ре- лігії). Держава як складне суспільне утворення потребує більшої, системної упорядкованості, адже вбирає в себе не тільки первинні ланки суспільного життя, але й передбачає функці­ онування та відтворення політичної, еконо­ Законність  — соціально-правове явище, що ха- рактеризує організацію та функціонування держа- ви та суспільства на правових засадах. суспільний порядок — стан упорядкованості су-спільний порядок — стан упорядкованості су-спільний порядок спільних відносин завдяки виробленим суспільством соціальним нормам (звичаям, нормам моралі, ре- лігії). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
119 §55. Суспільний порядок. Публічний порядок. Правопорядок мічної, культурної сфери, здійснення управ­ ління суспільством за допомогою державних органів. Виникає потреба узгодження суспіль­ ного порядку, якого вимагає громадянське суспільство, із  порядком державним (пуб­ лічним). Публічний порядок  — державно-правові відно- сини, які мають обов’язковий характер та визна- чають основи державного ладу. Суспільний та публічний порядок мають ґрунтуватися на інструменті, який впорядкує суспільні відносини на багато років та століть уперед. Таким інструментом є правовий закон. Порядок, заснований на правовому законі, називається правопорядком. Показником наявності правопорядку є  ре­ альне визнання, дотримання та захист дер­ жавою і  всіма членами суспільства природ­ них, невідчужуваних прав і  свобод людини та громадянина. Правопорядок — стан упорядкованості суспільних та публічно-правових відносин, забезпечений пра- вовими приписами. Поняття «правопорядок» та «законність» тісно пов’язані один з  одним, але не є  сино­ німами. Якщо законність  — це точне й  не­ ухильне дотримання законів усіма суб’єктами правовідносин, то правопорядок  — це систе­ ма відносин, які охороняються та врегульо­ вуються правом. Зв’язок між законністю та правопорядком прямий: якщо суб’єкти право­ відносин неухильно дотримуються всіх нор­ мативно­правових актів, то в  такій державі існує правопорядок. І  навпаки, у  разі недо­ тримання законів відсутній і  правопорядок. ЗавДання. Подискутуйте! Перший президент США дж.  Вашингтон (1732—1799) зазначав, що люди без при- мусу не приймуть та не виконуватимуть заходи, якнай- краще розраховані для їхнього власного блага. Яким чином забезпечення правопорядку в демократичній дер- жаві узгоджується з  існуванням державного примусу? Публічний порядок  — державно-правові відно-Публічний порядок  — державно-правові відно-Публічний порядок сини, які мають обов’язковий характер та визна- чають основи державного ладу. Правопорядок — стан упорядкованості суспільнихПравопорядок — стан упорядкованості суспільнихПравопорядок та публічно-правових відносин, забезпечений пра- вовими приписами. ЦікавО! літературний приклад доцільності суспільного порядку діти часто нехтують ідеєю суспільного порядку. Адже суворі правила, до яких вдається соціум для власного виживання, стримують природну людську свободу. Показовою в цьому випадку є повість С. Мі- халкова (1913—2009) «Свято неслухняності» (1971 р.), у  якій батьки, бабусі та дідусі, втомившись від не- скінченного вередування дітей, змовляються зали- шити їх самих. за три дні, що діти провели «вільно», зневажаючи будь-які заборони та порядки, більшість із них тяжко захворіли, виникали постійні сварки та образи. діти почали благати дорослих повернутися й  відновити добробут і  суспільний порядок. звісна річ, дорослі повернулися та пробачили дітей, а  ті, зрозумівши користь заборон і  правил, почали їх виконувати. Як казав німецький філософ Г. Гегель, «свобода  — це усвідомлена необхідність». Втілюється в  нормах права в  про- цесі правотворчості Встановлюється в  результаті реалі- зації норм права формує придатні умови для реалі- зації суб’єктивних прав Потребує повного та своєчасного виконання юридичних обов’язків суб’єктами правовідносин Ґрунтується на верховенстві права та закону у  сфері правовідносин Ознаки правопорядку Створює умови для дієвого функціонування громадянського суспільства забезпечується засобами держав- ного впливу, у  тому числі держав- ним примусом закріплює сувору суспільну та  державну дисципліну Вимагає невідворотної відпові- дальності за порушення законів Передбачає ефективну діяльність державних органів (насамперед органів правосуддя) Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
120 Розділ II. Право ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке суспільний порядок? 2. Що таке пуб- лічний порядок? 3. Що таке правопорядок? 4. На- звіть ознаки правопорядку. 5. Спробуйте визначити ознаки правової держави, які найбільш тісно пов’язані з  правопорядком. 6. У  чому полягає функція право- порядку? 7.  Спробуйте визначити, як співвідносять- ся  поняття «громадський порядок» і  «правовий по- рядок». §56. Гарантії законності Що таке правопорядок? Які принципи лежать в  основі його забезпечення? Гарантії законності — система чинників та умов, що забезпечують зміцнення законності та право- порядку. Втілення гарантій законності залежить від міжнародного статусу держави, її економічно­ го розвитку, системи політичного управління й  інших чинників та умов. Відповідно можна виділити такі види гарантій законності. 1. Міжнародні гарантії. Практично всі сучасні держави складають єдину міжнародну спіль­ ноту — Організацію Об’єднаних Націй (ООН), створену в  1945  р. для підтримання міжна­ родного правопорядку та безпеки, забезпечен­ ня миру та стабільності в усіх куточках світу. Міжнародними гарантіями визнаються ті за­ соби, за допомогою яких міжнародна спіль­ нота може впливати на стан дотримання за­ конності в національних державах. До таких гарантій належить право міжнародних спіль­ нот видавати міжнародно­правові акти (на­ приклад Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські й  по­ літичні права), а  також застосовувати між­ народні санкції до тих країн, що порушують або не дотримуються цих актів. 2. Економічні гарантії. Економіка є основою функціонування держави, показником її розвитку та рівня добробуту населення. За нестабільності економічного життя кра­ їни, в  умовах інфляції, закриття підпри­ ємств, зростання цін, різкого зниження життєвого рівня, як правило, загострю­ ються соціальні суперечності. Це, у  свою чергу, призводить до мітингів, демонстра­ цій протестів, страйків, інших дій, які не завжди відповідають правовим нормам. У  такій ситуації говорити про неухильне дотримання законів дуже важко. І  навпа­ ки, умовами, що забезпечують законність, є  стабільний розвиток економіки, підви­ щення життєвого рівня громадян, наяв­ ність соціальних гарантій їх добробуту. 3. Політичні гарантії. Вони покликані за­ безпечити стабільність і порядок у суспіль­ стві, чітке функціонування всіх галузей влади, налагоджену роботу всіх держав­ них і  суспільних інститутів, що забезпе­ чують зв’язок держави із громадянським суспільством. Найважливішою умовою ре­ алізації політичних гарантій виступає ле­ гітимність державної влади, що користу­ ється підтримкою народу, адже така влада є  стабільною. Гарантії законності — система чинників та умов, що забезпечують зміцнення законності та право- порядку. ЦікавО! Дефіцит не сприяє законності однією з ознак життя в СРСР був тотальний дефі- цит товарів навіть першої необхідності (наприклад туалетного паперу). Командно-адміністративна (пла- нова) економіка була неспроможна задовольнити інтереси споживача. Крім того, вона стримувала роз- виток природної підприємницької активності грома- дян, що втілилось у загальне невдоволення режимом, який панував у СРСР. дефіцит товарів сформував під- пільну систему їх розподілу, гальмував розвиток су- спільного виробництва, а  головне  — штовхав людей на порушення закону (адже займатися підприємниць- кою діяльністю вважалося злочином). Як бачимо, від- сутність економічних гарантій законності призводить до деградації всього державного та суспільного ладу. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
121 Завдання для самоперевірки до теми 9 4. Ідеологічні гарантії. Законність реалізують не машини, а  люди, і  якщо ці люди не по­ важають людину, не зважають на її честь і гідність, а в кожному бачать або злочинця, або джерело власного благополуччя, то про законність, правопорядок і не йдеться. Ідео­ логічні гарантії включають гуманістичну ідеологію та наявність у всіх суб’єктів сус­ пільства демократичних переконань, роз­ виненої правової культури. Ці складові сприяють тому, що громадяни дотримують­ ся й  поважають закони, а  права людини є  основною суспільною цінністю. У  жодно­ му разі ідеологічні гарантії законності не мають панувати над іншими. 5. Організаційні гарантії. Гарантування за­ конності передбачає існування дієвої систе­ ми правоохоронних, судових, виконавчих та місцевих державних органів. 6. Юридичні гарантії. Законність забезпе­ чується спеціальними юридичними засо­ бами, які створюються в результаті право­ творчої та правозастосовної діяльності законодавчих, виконавчих, правоохорон­ них і  судових органів влади. Наприклад, для забезпечення реалізації громадянами права на працю законодавець закріпив відповідні юридичні гарантії у  статті 51 Кодексу законів про працю України, серед яких дуже важливим є  правовий захист від необґрунтованої відмови в  прийнятті на роботу й  незаконного звільнення. Ви­ конавчі органи реалізують цю гарантію через систему контролюючих органів, які стежать за вико­нанням законодавства про працю. Правоохоронні органи реагують на випадки грубого порушення законодав­ ства про працю шляхом порушення адмі­ ністративного провадження та криміналь­ них справ. Судові органи вповно­важені вирішувати питання як про притягнення винних до юридичної відповідальності, так і  відновлювати порушене право на працю шляхом поновлення працівника на роботі та обов’язку роботодавця компен­ сувати весь втрачений працівником за­ робіток через необґрунтовану відмову чи незаконне звільнення. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке гарантії законності?  2. Які види гарантій законності вам відомі?  3. Якими є види міжнародних санкцій до країн, які не дотримуються міжнародно- правових актів?  4. Що таке економічні та політичні гарантії законності?  5. До чого зводяться ідеологічні та організаційні гарантії законності?  6. Дайте класи- фікацію юридичних гарантій законності. Завдання для самоперевірки до теми 9 «Законність і  правопорядок» 1. Спробуйте довести, що правопорядок  — це кінцевий результат існування правової матерії. 2. Визначте роль і  місце юридичних гарантій законності в  системі гарантій законності. 3. Порівняйте: публічний порядок і  правопорядок; ідеологічні та політичні гарантії законності; економічні гарантії законності та міжнародно-правові гарантії законності економічного характеру. 4. Проведіть невелике дослідження про дотримання законності у  вашому освітньому закладі. Запропонуйте шкільній адміністрації перелік заходів, яких необхідно вжити для зміцнення законності у  вашому освітньому закладі. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
122 Розділ II. Право Тема 10. Правосвідомість Опанування матеріалу дозволить: „ розрізняти правову ідеологію й  правову психологію „ описувати структуру правосвідомості „ висловлювати судження щодо умов формування правової культури особи Основні поняття: правова ідеологія, правова психологія, правова культура. §57. Правосвідомість. Правова ідеологія. Правова психологія 1. Як ви розумієте поняття «свідомість»? 2. Що таке ідеологія? 3. Що таке психологія? Право впливає не тільки на поведінку людей, але й  на їхню свідомість, формуючи уявлення про правомірне та неправомірне, дозволене та недозволене. Такий вид свідомості називається правосвідомістю, який існує в  соціумі поруч з  іншими формами суспільної свідомості (мо­ ральною, релігійною, культурною). Правосвідомість відіграє регулюючу роль і в процесі реалізації норм права, у тому числі у вирішенні юридичних справ, прийнятті право­ застосовних актів. Рівень правосвідомості сус­ пільства (знання права, позитивні його оцінки) сприяє дотриманню та виконанню права. Правосвідомість — уявлення, знання людей про право, а  також ставлення до нього. За своїм змістом та глибиною осмислення права виділяють повсякденну, професійну та наукову правосвідомість. 1. Повсякденна правосвідомість виражає ма­ сові уявлення людей про право, які скла­ даються на основі життєвого досвіду, за­ гальної інформації, отриманої із засобів масової інформації та Інтернету. Повсяк­ денна правосвідомість зображує загальний рівень розуміння правових явищ населен­ ням та його ставлення до правотворчої та правозастосовної діяльності, що проводить­ ся в  державі. 2. Професійна правосвідомість здійснюється професійними юристами, які вміють гра­ мотно тлумачити, застосовувати норми пра­ ва та знають їхню роль у суспільстві. Якість професійної правосвідомості суттєво впли­ ває на ефективність правової допомоги, яка надається громадянам, та на здійснення правоохоронної діяльності. 3. Наукова правосвідомість виражається в кон­ цепціях, поняттях, які формуються вченими на основі дослідження правових конструкцій та явищ у  теорії і  практиці. Результатом сформованої наукової правосвідомості має бути обґрунтована та доцільна правотвор­ чість, здійснена на основі досліджень вчених. Правосвідомість — уявлення, знання людей про право, а  також ставлення до нього. когнітивна (пізнавальна)  — спрямована на поширення знання про права, джерела права, зміст правових приписів Функції правосвідомості Оціночна (емоційна)  — формує ставлення до законодавства, здій- снює зіставлення норм права з  ін- тересами та поглядами громадян регулятивна  — упроваджує на основі знань про право, розумін- ня можливостей реалізації своїх інтересів реальне втілення право- вих приписів Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
123 §57. Правосвідомість. Правова ідеологія. Правова психологія Види ПРАВоСВідоМоСТі зА СУБ’ЄКТоМ індивіду- альна Являє собою сукупність поглядів, по- чуттів, настроїв і  переконань конкрет- ного індивіда стосовно права з  ураху- ванням його прагнень самореалізації та певного рівня життя Групова Виражає ставлення до права з боку різно- манітних соціальних груп (громадських організацій, політичних партій, професій- них спілок, трудових колективів), які ба- жають реалізовувати інтереси в певному напрямку суспільної діяльності Суспільна Виявляє ставлення до права всього су- спільства на основі загальнолюдських ін- тересів, притаманних будь-якому члену соціуму За структурною побудовою правосвідомість складається з правової ідеології, правової пси­ хології та правової культури. Ідеї та концепції про те, як має працювати право з огляду на його ефективність, справед­ ливість, складають важливу складову право­ свідомості  — правову ідеологію. Правова ідеологія  — елемент правосвідомості, що об’єднує сукупність ідей, поглядів, теорій, кон- цепцій, які відображають уявлення про соціальне призначення права. У правових ідеях мають бути втілені основні права і  свободи людини, загальнолюдські осо­ бистісні цінності: життя, честь, гідність, свобода особи, її правова безпека та соціальна захище­ ність, а  також цінності суспільного та публіч­ ного характеру: демократія, законність, право­ порядок тощо. Правова ідеологія є раціональним джерелом осмислення права в  демократичних державах. Різноманіття суспільних інтересів, прагнень індивідів найповніше реалізувати свої права та свободи передбачає пошук знань про те, як працює право та як воно має працювати. Правова ідеологія виступає платформою, за до­ помогою якої члени суспільства формулюють своє фундаментальне ставлення до права. Правові знання — інформація про різні сторони правової системи суспільства. Правові знання є центральною ланкою пра­ восвідомості, тому що без них неможливо об­ рати модель правомірної поведінки, особливо в  конфліктних ситуаціях. У  цьому аспекті плюралізм (різноманіття) правових ідеологій сприяє поширенню морального ставлення до права, високого рівня правосвідомості. важливО! Відповідно до статті 15 Конституції України суспільне життя в  Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної ба- гатоманітності. жодна ідеологія не може визнава- тися державою як обов’язкова. „ Прикладами правової ідеології є філософія права Г. Гегеля, природно-правова теорія, Правова ідеологія  — елемент правосвідомості, що об’єднує сукупність ідей, поглядів, теорій, кон- цепцій, які відображають уявлення про соціальне призначення права. Правові знання — інформація про різні сторони правової системи суспільства. ЦікавО! Що таке свідомість? Ще в VI ст. до н. е. давньогрецький анатом і лі- кар Алкмеон висловив припущення, що наш мозок є центральним органом психіки, нашого мислення й свідомості. із точки зору сучасної психології сві- домість є  станом психічного життя людини, що виражається в  суб’єктивному переживанні подій зовнішнього світу та життя самого індивіда, а також в  осмисленні цих подій. ЦікавО! неправова ідеологія Термін «ідеологія» уперше ввів у  1801  р. фран- цузький вчений К. лестют де Грасі в  дослідженні «елементи ідеології». Під ідеологією він розумів сис- темно оформлену сукупність ідей, поглядів, інтересів та цілей різних суб’єктів громадського життя: людей, партій, суспільних рухів тощо. Своє втілення концеп- ція ідеології знайшла в  теоріях марксизму та націо- нал-соціалізму, які стали основою для формування тоталітарних політичних режимів у  СРСР та нацист- ській Німеччині. Не ґрунтуючись на принципах свобо- ди, рівності та справедливості, ідеологія в цих країнах мала неправовий характер. Вона стала фундаментом для вираження інтересів окремих класів та людей, що привело до домінування ідеології над правом,  дер- жави над людиною. Британський економіст ф. А. Хаєк у  книзі «Шлях до рабства» генезис тоталітаризму пов’язує з політичними течіями (комунізмом, нациз- мом), які відкидали природні права людини, запере- чували самоцінність особистості, розглядали її як засіб для досягнення колективної мети. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
124 Розділ II. Право позитивістська концепція. Так, німецький філософ XIX ст. Г. Гегель, порівнюючи закони природи та закони права, відзначав, що при­ родні права перебувають поза нами, а закони права  — «це закони, що йдуть від людей». Витоки права, як стверджував Г. Гегель, пере­ бувають у сфері духу. А для цієї сфери харак­ терний поділ на протилежності й боротьба між ними. Природно­правова ідеологія виходить із того, що всі правові норми мають ґрунту­ ватися на якихось об’єктивних засадах, що не залежать від волі людини (суспільства). Зраз­ ком такої об’єктивної засади представники цієї теорії вважають природу. Позитивістська пра­ вова ідеологія наполягає на неможливості від­ різнити реально існуюче право від права, яким воно має бути. На думку прихильників по­ зитивізму, норма не втрачає свого правового характеру через те, що з позицій «вищої спра­ ведливості» вона може бути кваліфікована як аморальна. Правова психологія відбиває те, яким має бути право з погляду справедливості, які цін­ ності має затверджувати та охороняти право, якими є  цілі права та допустимі засоби їх досягнення. Правова психологія — елемент правосвідомості, що являє собою сукупність переживань, настроїв, пов’язаних зі сприйняттям права та всіх похідних від нього явищ. Якщо правова ідеологія виявляє сутність, соціальне призначення права на основі сфор­ мованих правових та філософських концепцій, то правова психологія фіксує ставлення, що виходить із повсякденного досвіду. Формуван­ ня правової психології відбувається під впли­ вом різних позаюридичних явищ, таких як, наприклад, релігія, культурні традиції та зви­ чаї, у  процесі повсякденного життя. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке правосвідомість? 2. Назвіть функції пра- восвідомості. 3. дайте класифікацію видів право- свідомості. 4. Що таке правова ідеологія? 5. Що таке правові знання? Чому вони є  центральною ланкою правосвідомості? §58. Правова культура 1. дайте визначення поняття «культура». 2. Як культуру можна співвіднести з  правом? Люди живуть не тільки в  природному сере­ довищі, але й  у  створеному ними штучному світі  — у  світі культури, тобто у  світі другої (створеної) природи. Прогрес у  розвитку люд­ ської культури визначається духовними та матеріальними досягненнями людей, їхніми Правова психологія — елемент правосвідомості, що являє собою сукупність переживань, настроїв, пов’язаних зі сприйняттям права та всіх похідних від нього явищ. ЦікавО! Правові та соціальні цінності в  українській класичній літературі Американський соціолог Т. Парсонс визначав цін- ності як загальноприйняті уявлення про бажаний тип соціальної системи, насамперед про суспільство в уяв- ленні його власних членів. Культура кожного відображає основні цінності, до яких тяжіє народ та які неминуче стають правовими. Українські письменники завжди були поряд із народом, могли переказати його сподівання та прагнення. Тарас Шевченко, іван франко та леся Українка є яскравими представниками соціального пси- хологізму у  вітчизняній літературі, які змогли яскраво передати ставлення українського народу до суспільно- го ладу, у  тому числі правового, під час панування на українській землі Російської імперії. Так, леся Українка писала про «людяне в  людині» як усвідомлення за- гальнолюдських ідеалів, серед яких особливо виділявся ідеал свободи  — свободи людини та свободи народу: «заржавіють від сліз кайдани, самі ж ніколи не спадуть!». Славетні вітчизняні митці слова заклали глибокий психо- логічний фундамент дійсно правових цінностей для по- будови незалежної правової держави Україна. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
125 §58. Правова культура успіхами в  поліпшенні умов життя, в  удоско­ налюванні форм свого існування. У  цьому за­ гальнокультурному процесі до сфери правової культури належать успіхи та досягнення в роз­ витку права й держави, в удосконалюванні пра­ вової (і  державно­правової) організації життя вільних людей. Правова культура суспільства залежить від рівня загальної культури людей. Вона взаємозалежна з різними видами культур: політичною, моральною, естетичною, релігійною тощо. Не можуть стати правом ті правила по­ ведінки, які не стали нормою культури. Правова культура — частина соціальної культури, обумовлена одним із її видів  — правом. Розрізняють правову культуру суспільства та правову культуру особистості. Правова культура суспільства  — це досяг­ нутий рівень розвитку правосвідомості та право­ вої активності суспільства. Вона проявляється в  культурі правотворчості, культурі правоохо­ ронної та судової діяльності, культурі функ­ ціонування державних органів та посадових осіб. Правова культура суспільства являє со­ бою правову культуру громадянського суспіль­ ства та правової держави, де вищою цінністю визнають, дотримуються й  захищають права і  свободи людини. У  такій державі сама лю­ дина усвідомлює свої права і  свободи, шляхи їх правового захисту, поважає права і свободи інших людей. Високий рівень правової куль­ тури суспільства передбачає насамперед за­ гальне позитивне ставлення до права. Правова культура особистості — це переду­ сім рівень знання права кожним громадянином, поважне ставлення до права. Правова культу­ ра особистості тісно пов’язана із правосвідо­ містю, ґрунтується на ній. Вона містить у собі правову інтуїцію, що дозволяє відрізнити пра­ вильне та допустиме від неправильного й  не­ припустимого. Правова культура особистості передбачає поведінку, що відповідає правовим приписам, повагу до прав інших людей і  сум­ лінне виконання своїх обов’язків, наявність таких моральних особистісних якостей, як со­ вісність, справедливість, чесність, почуття влас­ ної гідності. Правова активність особистості є  показни­ ком правової культури особистості у своїй най­ вищій формі  — правомірній поведінці, що передбачає злиття двох аспектів: внутрішньо­ го та зовнішнього. Формування правової культури особистості передбачає наявність кількох вимог до загально­ го рівня правосвідомості й  правової поведінки, правотворчої та правозастосовної діяльності. 1. Вимога до рівня правосвідомості та право- вої поведінки. Виражається в  рівні засво­ єння права громадянами, посадовими осо­ Правова культура — частина соціальної культури, обумовлена одним із її видів  — правом. Функції правової культури Пізнавальна освоєння правової спадщини минулого та сьогодення: вітчизняного й  закордонного Регулятивна забезпечення ефективного функціонування всіх елементів правової системи та ство- рення стійкого правопорядку Нормативно-ціннісна оцінювання поведінки особистості, рівня розвитку законодавства, стану законності й  правопорядку відповідно до норм націо- нального законодавства та міжнародних стандартів Правомірна поведінка Внутрішній аспект Наявність високого рівня правосвідомості; бажання та готовність до завзятої право- мірної діяльності на основі впевненості в  доцільності та справедливості правових приписів, у  добровільному їх здійсненні, доброму знанні права Зовнішній аспект Цілеспрямована, ініціативна, позитивна со- ціально корисна діяльність особистості, що перевершує звичайні вимоги до можливої та належної поведінки, спрямовану на роз- виток демократії, зміцнення законності й  правопорядку Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
126 Розділ II. Право бами, спрямованості на використання прав, виконання обов’язків, дотримання заборон. 2. Вимога до рівня правотворчої діяльності. Виражається в  досконалості змісту та фор­ мі нормативно­правових актів, у їхній яко­ сті, продуманості, узгодженості, справедли­ вості, культурі створення юридичних текстів за допомогою правил юридичної техніки. 3. Вимога до рівня правозастосовної діяльнос- ті. Виражається в  рівні ефективності робо­ ти судових, правоохоронних, виконавчих та інших правозастосовних органів. Низький рівень роботи цих органів та їхніх посадових осіб знижує рівень забезпечення законності та правопорядку, знецінює право як інстру­ мент, який в  змозі гарантувати безпеку та порядок у  суспільстві. Високий рівень ді­ яльності правозастосовних органів формує в  громадян відчуття впевненості, що право­ мірна поведінка є  доцільною та бажаною й  здійснюється всіма членами суспільства. Загальний низький рівень за всіма трьома показниками може зумовити формування в гро­ мадян антиподу правової культури  — право- вого нігілізму (від латин. nihil — ніщо, нічо­ го). Громадянське суспільство та правова держава зацікавлені в  запобіганні подібним до правового нігілізму явищам, підвищенні рівня правосвідомості та правової культури, для чого необхідна досить продумана система правового виховання. Правове виховання — цілеспрямована система- тична діяльність держави, її органів, громадських організацій, правозахисних рухів із формування та підвищення правосвідомості та правової куль- тури. Правове виховання починається із засвоєн­ ня моральних ідеалів, правових установок і  ціннісних орієнтацій у  родині, школі, спіл­ куванні, у  тому числі в  іграх з  однолітками, товаришами, друзями. Дуже важливо, щоб були закладені основи позитивного ставлення до права, правових явищ, сформована потре­ ба до постійного розширення та поглиблення правових знань. Саме виховання в  дусі права та законності знаходить своє завершення в  правовій актив­ ності особистості, у  її правовій культурі. важливО! Німецький філософ і. Кант є автором так званого категоричного імперативу, який став вимогою до правового виховання в  усіх демокра- тичних правових державах: «Роби так, щоб ти за- вжди ставився до людства і  у  своїй особі, і  в  осо- бі всякого іншого так само, як до мети, і ніколи не ставився  б до нього тільки як до засобу». „ Правове виховання — цілеспрямована система- тична діяльність держави, її органів, громадських організацій, правозахисних рухів із формування та підвищення правосвідомості та правової куль- тури. ЦікавО! абсолютний правовий нігілізм м. Штірнера Німецький мислитель М. Штірнер (1806—1856) у своєму єдиному творі «Єдиний та його власність» (1844 р.) піддав сумніву всю правову культуру люд- ства. Він вважав, що кожна людська особистість сама для себе є  цілим світом, джерелом права та моралі, має право жити й  розвиватися як хоче, а  всі, хто цьому протистоїть, є  ворогами. На пере- конання М. Штірнера, право існує завдяки пануван- ню над людиною, а  тому право  — це воля госпо- даря. Мислитель не сприймав право як благо для суспільства та пропонував джерелом права зроби- ти не державу, не соціум, а  волю конкретного ін- дивіда: «Я  сам вирішую, чи маю я  на що-небудь право; поза мною немає ніякого права. Те, що мені здається справедливим, і є право». Погляди М. Штір- нера є правовим нігілізмом, доведеним до крайно- щів, та не придатні для реального життя суспільства та держави. іммануїл Кант Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
127 Повторення й узагальнення за розділом ІІ «Право» Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке правова культура?  2. Назвіть функції право- вої культури.  3. Охарактеризуйте правову культуру суспільства та правову культуру особистості.  4. Що таке правовий нігілізм?  5. Що таке правове виховання? Завдання для самоперевірки до теми 10 «Правосвідомість» 1. Спробуйте довести, що правосвідомість за своєю природою не є  єдиним системним утворенням. 2. Проведіть дискусію на тему «Умови формування правової культури особи в  сучасній Україні». 3. Порівняйте: правову ідеологію та правову психологію; індивідуальну і  гру- пову правосвідомість; право і  правосвідомість. 4. Проведіть дослідження у  своєму мікрорайоні з  приводу визначення рівня правової культури його жителів. Запропонуйте власне бачення шляхів підви- щення правової культури в  мікрорайоні. Повторення й  узагальнення за розділом ІІ «Право» І рівень складності (кожен тест оцінюється у  0,5 бала) 1. Інтелект є  провідним елементом А правової ідеології Б правової психології В правової культури Г правової свідомості 2. Виберіть правильне твердження. А економічні гарантії законності належать до  загальносоціальних Б політичні гарантії законності належать до  спеціально-соціальних В політичні гарантії законності належать до  спеціально-соціальних Г спеціально-соціальні гарантії законності по­ діляються на юридичні та ідеологічні 3. Поняття «громадський правопорядок» та «право­ порядок» співвідносяться як А частина і  ціле Б ціле і  частина В як слова-синоніми Г як протилежні поняття 4. Робітник заводу «Точприлад» Хромов вчинив дрібне розкрадання на роботі. За це його може бути притягнуто до відповідальності А кримінальної, цивільної та адміністративної Б дисциплінарної, матеріальної та цивільної В адміністративної, матеріальної та дисциплі­ нарної Г кримінальної, дисциплінарної та адміністра­ тивної 5. Відповідач С. Петренко подав необґрунтований зустрічний позов, спрямований виключно на за­ тягування строків розгляду справи. Його пове­ дінку слід кваліфікувати як А правопорушення Б зловживання правом В об’єктивно протиправну поведінку Г жодна відповідь не є  правильною 6. До передпроектної стадії правотворення і право­ творчого процесу належить А обговорення правотворчої ініціативи з  гро­ мадськістю Б формування юридичного мотиву про необ­ хідність внесення змін до чинної системи норм права В ухвалення рішення про підготовку проекту нормативно-правового акта Г розробка концепції проекту нормативно-пра­ вового акта та підготовка його тексту Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
128 Розділ II. Право ІІ рівень складності (логічна послідовність та логічна пара оцінюються в  1 бал) 7. Розташуйте складові системи права у  логічній послідовності від меншого до більшого. А норма права Б підгалузь права В правовий інститут Г галузь права 8. Установіть відповідність між видами спеціалізованих правових норм та прикладами цих видів правових норм. 1 норма — засада 2 норма — принцип 3 визначально — установча норма 4 норма — дефініція А заповітом є  особисте розпорядження особи на випадок своєї смерті Б завданням Конституційного Суду є  забезпечення верховен­ ства Конституції В факти, встановлені рішенням суду, яке набуло законної сили в  одній справі, не повинні доводитися знову при розгляді інших справ, у  яких беруть участь ті самі особи Г громадяни рівні перед законом незалежно від підстав, по­ рядку і  моменту набуття громадянства Д держава відповідає перед людиною за свою діяльність 9. Установіть відповідність між видами юридичної відповідальності та  їхніми ознаками. 1 адміністративна 2 цивільна 3 дисциплінарна 4 кримінальна А можлива без вини, однак неможлива за чужу вину, її суб’єктами можуть бути виключно юридичні особи, щодо неї діє принцип невідворотності відповідальності Б можлива без вини і  за чужу вину, діє принцип презумпції вини, в  окремих випадках притягнення до відповідальності не обмежується певними строками В діє принцип невідворотності відповідальності, є  відповідаль­ ністю тільки перед державою, до неї можуть бути притягну­ ті тільки фізичні особи, в  окремих випадках притягнення до відповідальності не обмежується певними строками Г діє принцип невідворотності відповідальності, є  відповідаль­ ністю тільки перед державою, до неї можуть бути притяг­ нуті як фізичні, так і  юридичні особи, притягнення до від­ повідальності обмежується певними строками Д не діє принцип невідворотності відповідальності, можлива тільки щодо фізичних осіб, не є  відповідальністю перед державою, не має майнового характеру, притягнення до відповідальності обмежується певними строками ІІІ рівень складності (порівняння оцінюється у  3 бали) 10. Визначте спільні й  відмінні ознаки законності і  правопорядку. ІV рівень складності (завдання оцінюється у  3 бали) 11. Автори теорії примирення пояснювали похо­ дження права необхідністю впорядкування від­ носин між родами. Вони виходили з  того, що в  розв’язанні конфліктів між родами було за­ цікавлене все первісне суспільство. Договори про примирення спочатку в усній, символічній формі укладалися за допомогою народних збо­ рів, ради старійшин. Із часом такі договори через повторення ситуацій однорідного харак­ теру поступово переросли в правила, юридичні норми (право примирення). Дайте оцінку цій теорії з  позицій критичного мислення. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
129 Розділ III Конституційне право України Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
130 Розділ III. Конституційне право України Тема 1. Поняття конституційного права України Опанування матеріалу дозволить: „„ називати предмет галузі, суб’єкти конституційно-правових відносин, метод конституційно-правового регулювання, джерела конституційного права „„ описувати структуру Конституції України „„ аналізувати Декларацію про державний суверенітет України та Акт про- голошення незалежності України „„ оцінювати Конституцію як Основний Закон держави Основні поняття: конституція, правонаступництво. § 59. Поняття, предмет та метод конституційного права України. Джерела конституційного права України 1. Які ви знаєте галузі права? 2. Які ще елементи містить система права? Конституційне право  — галузь права, тоб­ то сукупність правових норм, які регулюють су­спільні відносини, що забезпечують існування держави: основи конституційного ладу Укра­ їни, статус людини й  громадянина, територі­ альний устрій держави, форми демократії, систему орга­нів державної влади й  місцевого самоврядування. Конституційне право — основна галузь пра­ ва України. Предметом конституційного права України є  такі групи суспільних відносин. 1. Сукупність суспільних відносин, що визнача­ ють конституційний лад України: унітарний територіальний устрій, республіканську форму правління, демократичний політичний режим, розподіл влади, систему державних органів. 2. Суспільні відносини щодо здійснення влади народом України: відносини, які визначають засади народовладдя, суверенітету народу, форми безпосередньої демократії (вибори, референдум), місцеве самоврядування. 3. Суспільні відносини, що пов’язані зі стату­ сом людини в державі: відносини громадян­ ства, права та обов’язки людини. Як і  будь-яка галузь права, конституційне право України має притаманний лише йому метод правового регулювання. Основними прийомами та способами впли­ ву конституційного права України на суспіль­ ні відносини є  припис, заборона й  дозвіл. ƒƒ Припис (позитивне зобов’язання). Зазначе­ ний прийом використовується в  нормах конститу­ційного права, які визначають осно­ ви діяльності органів державної влади та посадових осіб. Саме через припис на дер­ жавні органи покладається обов’язок діяти певним чином. Позитивне зобов’язання застосовується у пра­ вовідносинах, у яких на одну сторону поклада­ ється юридичний обов’язок вчинити активні дії, а  інша сторона має право вимагати вчинення таких дій. Якщо обов’язок не буде виконаний, то правовими нормами передбачена можливість забезпечити виконання юридичного обов’язку. ƒƒ Заборона. У разі застосування зазначеного прийому норма права покладає на особу (ор­ ган) юридичний обов’язок утриматися від вчинення певних дій у випадках, які визна­ чені відповідною нормою. Н а п р и к л а д: Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
131 §59. Поняття, предмет та метод конституційного права України. джерела конституційного права України Частина 3 статті 15. Цензура заборонена. Частина 2 статті 126. Вплив на суддю у  будь­який спосіб забороняється. ƒ Дозвіл. У  тих випадках, коли правова нор­ ма надає особі можливість прийняти само­ стійне рішення щодо вчинення певних дій або утриматися від їх вчинення, це і  є  ви­ користання дозволу як способу регулюван­ ня суспільних відносин. Н а п р и к л а д: Частина 1 статті 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право віль­ но залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Частина 1 статті 35. Кожен має право на свободу світогляду і  віросповідання. Джерело конституційного права — нормативно- правовий акт, який регулює конституційно-право- ві відносини. Джерела конституційного права України мають загальні ознаки (такі, що притаманні джерелам будь­якої галузі права) та спеціаль­ ні ознаки (притаманні лише їм). КлАСифіКАЦіЯ джеРел КоНСТиТУЦійНоГо ПРАВА За сутністю ƒƒ джерела, що є  безпосереднім волевиявленням усього народу України  — акти всеукраїнсько- го референдуму (первинні) ƒƒ джерела, що є  волевиявленням держави та органів державної влади (похідні) ƒƒ джерела, що є  волевиявленням територіальних громад та ін- ших суб’єктів місцевого само- врядування Джерела конституційного права За юридичною силою ƒƒ Конституційні акти (Конституція України, акти всеукраїнського референдуму щодо внесення змін до Конституції України, Конституція Автономної Респу- бліки Крим) ƒƒ законодавчі акти ƒƒ Підзаконні нормативно-правові акти органів державної влади ƒƒ Акти органів місцевого само- врядування За національною належністю ƒƒ національні джерела  — дже- рела, прийняті на території України відповідними суб’єктами конституційної пра- вотворчості ƒƒ міжнародні джерела  — чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке конституційне право? 2. Які групи суспіль- них відносин є  предметом конституційного права? 3. Якими є  основні прийоми та способи впливу кон- ституційного права на суспільні відносини? 4. Назвіть загальні ознаки джерел конституційного права. 5. Які вам відомі спеціальні ознаки джерел конституційного права? 6. дайте класифікацію джерел конституційно- го права. Джерело конституційного права — нормативно- правовий акт, який регулює конституційно-право- ві відносини. Загальніознаки Видаються в  межах повноважень відпо- відних суб’єктів правотворчості Відповідають нормативним положенням актів, що видані вищими суб’єктами пра- вотворчості Набувають чинності за умови оприлюд- нення Мають письмову форму Спеціальніознаки за своєю сутністю джерела конституцій- ного права об’єктивно відображають волю українського народу та політику держави за змістом джерела конституційного права мають загальнообов’язковий ха- рактер для всіх суб’єктів конституційно- правових відносин і  є  основою для фор- мування інших галузевих джерел права за суб’єктами правотворчості конститу- ційно-правові норми можуть бути вста- новлені чи санкціоновані виключно суб’єктами конституційної правотворчос- ті: народом України, державою або суб’єктами місцевого самоврядування Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
132 Розділ III. Конституційне право України § 60. Конституційно-правові відносини та їх види Які види суспільних відносин ви знаєте? Конституційно-правові відносини  — це су­спільні відносини, врегульовані нормами конституційного права України, змістом яких є юридичний зв’язок між його суб’єктами у фор­ мі взаємних прав і  обов’язків, передбачених відповідною нормою конституційного права. Розглянемо особливості конституційно-пра­ вових відносин. ƒƒ Мають політичний характер. ƒƒ Конституційно-правовим відносинам влас­ тивий особливий суб’єктний склад: народ, держава, Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, полі­ тичні партії тощо. ƒƒ Об’єктами конституційних відносин є влада, суверенітет і  свобода особистості. ƒƒ Є базою для всіх інших відносин у державі. Залежно від індивідуалізації суб’єктів кон­ ституційно-правові відносини поділяються на загальні й  конкретні. Загальні конституційно-правові відносини ґрунтуються на таких положеннях Конституції України, які стосуються всіх суб’єктів консти­ туційного права України. Жодного суб’єкта цих відносин персонально не визначено. Ко­ жен суб’єкт загальних конституційно-правових відносин перебуває у правовому зв’язку з усі­ ма іншими суб’єктами цих відносин. У частині 1 статті 8 Конституції України зазначено, що в Україні визнається й діє прин­ цип верховенства права. Суб’єктів, на яких поширює свою чинність принцип верховенства права, не визначено (визначена лише терито­ рія, де він чинний, — територія України). Отже, усі суб’єкти на території України мають діяти на підставі цього принципу. Конкретні конституційно-правові відносини ґрунтуються на таких положеннях Конституції України, які чітко визначають хоча  б одного суб’єкта цих відносин. Наведемо приклад: Стаття 75 Конституції України: Єдиним органом законодавчої влади в  Україні є  пар­ ламент  — Верховна Рада України. Конституційно-правові відносини класифі­ кують за такими критеріями: за цільовим при­ значенням, за змістом, за часом дії. За цільовим призначенням: ƒƒ Установчі відносини  — це, як правило, загальні відносини, які виникають на під­ ставі конституційних принципів, статутних, дефінітивних та інших норм. Н а п р и к л а д, відповідно до статті 1 Консти­ туції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. ƒƒ Правовстановлюючі відносини  — це від­ носини, у яких їх суб’єкти здійснюють свої права та виконують свої обов’язки, вста­ новлені правовою нормою. Н а п р и к л а д, відповідно до статті 116 Кон­ ституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики. ƒƒ Правоохоронні відносини — це відносини, метою яких є  охорона приписів правової норми. Н а п р и к л а д, відповідно до частини 2 стат­ ті 90 Конституції України, Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо: 1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Консти­ туції; 2) протягом 60 днів після відставки Кабі­ нету Міністрів України не сформовано персо­ нальний склад Кабінету Міністрів України; 3) протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. За змістом: ƒƒ Матеріальні правовідносини  — це відно­ сини, які складаються в  процесі реалізації матеріальних норм конституційного права. Наприклад, Президент України має право нагороджувати державними нагородами (пункт 25 частина 1 статті 106 Конституції України). Видання указу про нагородження певної особи державною нагородою й  буде реалізацією норми матеріального права. ƒƒ Процесуальні правовідносини виникають під час реалізації процесуальних норм. При­ кладами таких відносин є: відносини щодо формування державних органів, відносини Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
133 §61. Конституційно-правові норми та їх особливості щодо підготовки, розгляду, прийняття та набрання чинності законом. Особливим видом конституційно­правових відносин є  правові стани. На відміну від тра­ диційних правовідносин, де чітко визначені суб’єкти, їхні права й обов’язки, специфіка пра­ вових станів знаходить свій прояв у  тому, що суб’єкти цих відносин чітко визначені, а  їхні права й обов’язки — ні. Наприклад, таким пра­ вовим станом є громадянство. Конституція Укра­ їни визначає лише основні обов’язки громадян України, проте повний перелік прав і обов’язків громадянина України встановлюється широким колом нормативно­правових актів. За часом дії: ƒ Строкові правовідносини  — це правовідно­ сини, які обмежені в  часі. Сторони цих від­ носин мають права й  обов’язки протягом часу, який визначений Конституцією України. Н а п р и к л а д, відповідно до частини 5 стат­ ті 76 Конституції України, строк повноважень Верховної Ради України становить п’ять років. ƒ Безстрокові правовідносини  — це право­ відносини, період чинності яких не встанов­ лено. Вони обмежені не часом, а настанням певних умов, які визначені нормами права. Н а п р и к л а д, відносини громадянства не обмежені часом, проте особа в  будь­який момент може вийти з громадянства України. Суб’єкти конституційно­правових відносин — це учасники правовідносин, які не тільки на­ ділені правами й обов’язками, але й реалізують свої права та виконують обов’язки в  консти­ туційно­правових відносинах. Суб’єктів конституційно­правових відносин можна поділити на два види — індивідуальні та колективні. Суб’єкти конституційно-правових відносин Індивідуальні Колективні ƒƒ особи без громадянства ƒƒ Громадяни України ƒƒ Суддя ƒƒ Народний депутат України ƒƒ Президент України ƒƒ інші ƒƒ Народ України ƒƒ Національні меншини ƒƒ Територіальні громади ƒƒ Політичні партії ƒƒ Громадські об’єднання ƒƒ Верховна Рада України ƒƒ інші ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке конституційно-правові відносини? 2. Які вам відомі особливості конституційно-правових від- носин? 3. Назвіть види суб’єктів конституційно-право- вих відносин. §61. конституційно-правові норми та їх особливості 1. Що таке правова норма? 2. Назвіть види правових норм. норма конституційного права  — формально ви- значене, встановлене чи санкціоноване українським народом або державою чи суб’єктами місцевого самоврядування правило поведінки, що регулює суспільні відносини, які є предметом конституційно- го права, і  забезпечується всіма заходами впливу, передбаченими чинним законодавством. Конституційно­правові норми вирізняються за такими ознаками: ƒ зміст, що залежить від тієї сфери суспільних відносин, на регулювання яких ці норми спрямовані; ƒ джерела, у  яких вони виражені. Основні, найбільш важливі норми містяться в  осо­ бливому акті, що має вищу юридичну силу в  усій системі права, — у  Конституції; ƒ своєрідність видів: серед розглянутих норм значно більше, ніж в інших галузях, загаль­ норегулятивних норм. Це принципи, норми­ дефініції, норми­завдання. Вони розраховані на всіх суб’єктів застосування права неза­ лежно від виду правовідносин, учасниками яких ці суб’єкти є; ƒ установчий характер приписів, що міститься в  них. Саме конституційно­правові норми норма конституційного права  — формально ви- значене, встановлене чи санкціоноване українським народом або державою чи суб’єктами місцевого самоврядування правило поведінки, що регулює суспільні відносини, які є предметом конституційно- го права, і  забезпечується всіма заходами впливу, передбаченими чинним законодавством. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
134 Розділ III. Конституційне право України первинні, установлюють обов’язковий для створення всіх інших правових норм поря­ док: визначають форми основних норматив­ но-правових актів, порядок їх прийняття й  оприлюднення, компетенцію державних органів у сфері правотворчості, найменуван­ ня прийнятих ними правових актів. Норми конституційного права визначають і  саму систему органів публічної влади; ƒƒ особливий механізм реалізації, що для бага­ тьох конституційно-правових норм пов’язано не з виникненням конкретних правовідносин, а  з  особливого виду відносинами загального характеру або правового стану; ƒƒ специфічний характер суб’єктів, на регулю­ вання відносин між якими ці норми спря­ мовані. Такими особливими суб’єктами можна назвати народ, державу, нації та на­ родності, представницькі (законодавчі) орга­ ни державної влади; ƒƒ особливості структури: для конституційно- правових норм не характерна традиційна тричленна структура, яку виділяють у скла­ ді правової норми, — гіпотеза, диспозиція й  санкція. У  розглянутих нормах звичайно є  гіпотеза й  диспозиція та лише в  окремих випадках  — санкція. Конституційно-правові норми можна кла­ сифікувати за такими критеріями: за змістом, юридичною силою, призначенням у механізмі правового регулювання, терміном дії, терито­ рією дії, характером приписів. Більшість норм конституційного права Укра­ їни є  постійними. За терміном дії Постійні норми (строк чинності не визначений) Тимчасові норми (строк чинності визначається певним періодом, датою або подією) Конституційно-правові норми За територією дії Норми, які діють на території всієї України Норми, які діють на території Авто- номної Республіки Крим Норми, які діють на території окре- мих адміністративно-територіаль- них одиниць За характером приписів Уповноважуючі норми (закріплюють право суб’єктів державно-правових відносин виконувати певні дії, ви- значають межі їх повноважень Зобов’язуючі норми (закріплюють обо­в’язки суб’єктів державно-право- вих відносин діяти певним чином) Забороняючі норми (закріплюють не- припустимість вчинення певних дій) Класифікація конституційно-правових норм За змістом (колом суспільних відносин, що ними регулюються) Норми, що встановлюють засади конституційного ладу Норми, що закріплюють основи правового статусу лю- дини й  громадянина Норми, що визначають територіальний устрій Норми, що визначають систему органів державної влади Норми, що визначають виборну систему Норми, що визначають судоустрій Норми, що визначають засади місцевого самовряду- вання Конституційно-правові норми За юридичною силою Норми Конституції України Норми конституційних законів Норми звичайних законів Норми, що містяться в  постановах Верховної Ради України Норми, що містяться в  указах і  розпорядженнях Президен- тів України Норми, що містяться в постановах Кабінету Міністрів України Норми, що містяться в  актах органів місцевої виконавчої влади Норми, що містяться в  актах органів місцевого самовряду- вання Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
135 §62. загальна характеристика Конституції України важливО! Тимчасові норми: до прийняття за- конів, що визначають особливості здійснення ви- конавчої влади в  містах Києві та Севастополі від- повідно до статті 118 цієї Конституції, виконавчу владу в  цих містах здійснюють відповідні держав- ні адміністрації (пункт 10 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України). Зобов’язуючі норми: обов’язок держави  — захи- щати життя людини (частина 2 статті 27 Конституції України). Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття (частина 2 статті 51 Конституції України). Забороняючі норми: Використання примусової праці забороняється (частина 3 статті 43 Консти- туції України). „ ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке норми конституційного права? 2. Чим норми конституційного права відрізняються від норм інших галузей права? 3. дайте класифікацію консти- туційно-правових норм. §62. Загальна характеристика конституції україни 1. Визначте особливості Конституції України як основного закону нашої держави. 2. Які державні утворення існували на території сучасної України? Конституція є основною правової системи будь­якої демократичної держави. конституція україни (як основне джерело кон- ституційного права україни)  — єдиний норма- тивно-правовий акт, який є  основним законом України, має найвищу юридичну силу, є  юридич- ною базою законодавства України, приймається та змінюється в особливому порядку, має специ- фічний зміст і  структуру й  прямо діє на всій те- риторії України. 28 червня 1996  р. Верховна Рада України прийняла Конституцію України. Конституція України має власну структуру, яка опосеред­ ковує та відображає наведені ознаки. Струк­ тура Конституції України побудована з  ура­ хуванням як власного, так і  вітчизняного зарубіжного досвіду. Вона складається з  пре­ амбули, основної частини, що включає 13 роз­ ділів, «Прикінцеві положення» та «Перехідні положення». Кожна із цих складових має своє окреме призначення й несе своє функціональ­ не навантаження. СТРУКТУРА КоНСТиТУЦіЇ УКРАЇНи Розділ Зміст Статті Преамбула Цілі прийняття Конституції України — Розділ і. загальні засади основи суспільного ладу, державного ладу, громадянства, положення, які стосуються суверенітету України, соціального захисту її громадян, націо- нальної та екологічної безпеки, а  також статті, що виражають державну символіку 1—20 Розділ II. Права, свободи та обов’язки людини і  громадянина Норми, що визначають основні особисті, політичні, економічні, соціальні права та свободи людини і  громадянина й  гарантії їх реалізації, а  також обов’язки людини і  громадянина перед державою й  суспільством 21—68 Розділ III. Вибори. Рефе- рендум Порядок здійснення і  впровадження таких основних форм народного волевиявлення, як вибори та референдум 69—74 Розділ IV. Верховна Рада України Порядок утворення і діяльності єдиного органу законодавчої влади — Верхов- ної Ради, її склад, компетенції, а  також статус народного депутата України 75—101 Розділ V. Президент України Норми, що регулюють правове становище Президента України, порядок його обрання, компетенцію, умови припинення його повноважень, а  та- кож норми, що визначають порядок формування та функції Ради націо- нальної безпеки і  оборони України 102—112 конституція україни (як основне джерело кон- ституційного права україни)  — єдиний норма- тивно-правовий акт, який є  основним законом України, має найвищу юридичну силу, є  юридич- ною базою законодавства України, приймається та змінюється в особливому порядку, має специ- фічний зміст і  структуру й  прямо діє на всій те- риторії України. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
136 Розділ III. Конституційне право України Закінчення таблиці Розділ VI. Кабінет Міні- стрів України. Інші орга- ни виконавчої влади Порядок утворення, діяльності та компетенції Уряду України, місцевих державних адміністрацій, а  також порядок припинення повноважень цих органів 113—120 Розділ VIII. Правосуддя Норми, що регулюють порядок утворення й  функціонування органів правосуддя та визначають статус суддів 124—1312 Розділ IX. Територіаль- ний устрій України Принципи та система адміністративно-територіального устрою України 132, 133 Розділ X. Автономна Рес- публіка Крим Норми, що визначають становище цієї республіки, її компетенцію, осно- ви відносин між Україною та Автономною Республікою Крим, повнова- ження органів цієї республіки 134—139 Розділ XI. Місцеве само- врядування Норми, що визначають систему органів місцевого самоврядування, їхній склад, статус депутатів, а  також повноваження цих органів 140—146 Розділ XII. Конституцій- ний Суд України Склад і  повноваження Конституційного Суду, гарантії незалежності та недоторканності суддів 147—153 Розділ XIII. Внесення змін до Конституції України Порядок подання до Верховної Ради України законопроектів про вне- сення змін і  доповнень до Конституції та порядок їх розгляду 154—159 Розділ XIV. Прикінцеві положення Конституція України набирає чинності з  дня прийняття. День прийняття Конституції України є  державним святом  — Днем Конституції України 160, 161 Розділ XV. Перехідні положення Положення щодо юридичної сили чинного законодавства в  частині, що не суперечить Конституції України, і  порядок вирішення інших питань, що виникли у  зв’язку з  прийняттям нової Конституції України —  Важливо!   Конституція України як Основний Закон нашої держави визначає і  встановлює га- рантії конституційного ладу України. Саме в  Кон- ституції України були закріплені основні по­ ложення, на яких будується сучасна Україна: людина  — найвища соціальна цінність; держава Україна  — суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова, унітарна держава; народ Укра- їни — носій суверенітету та єдине джерело влади в  Україні.  Запитання та завдання для самоперевірки 1. Із  якою метою було укладено Конституційний до- говір між Президентом України та Верховною Радою України в  червні 1995 р.?  2. Якими ознаками харак- теризується Конституція України?  3. Якою є структура Конституції України? § 63. Декларація про державний суверенітет України. Акт проголошення незалежності України. Правонаступництво України Як характеризується наша держава в розділі І Конституції України? Поясніть свою відповідь. Крім Конституції України, провідними та первинними джерелами конституційного пра­ ва нашої держави є Декларація про державний суверенітет України та Акт проголошення не­ залежності України. Декларація про державний суверенітет Укра­ їни була прийнята 16 липня 1990 р. Верховною Радою Української PCP, виходячи з  кризової політичної та економічної ситуації у  СРСР, що склалась у  часи так званої «перебудови». Із 385  депутатів, присутніх у  цей день на за­ сіданні, «за» проголосували 355, «проти»  — чотири, не взяли участь у  голосуванні  — 26. Декларація складалася зі вступу (преамбули) та десяти розділів: самовизначення української нації; народовладдя; державна влада; грома­ дянство Української PCP; територіальне верхо­ венство; економічна самостійність; екологічна Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
137 § 63. Декларація про державний суверенітет України. Акт проголошення незалежності України. Правонаступництво України безпека; культурний розвиток; зовнішня і вну­ трішня безпека; міжнародні відносини. Декларація проголосила державний сувере­ нітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в меж­ ах її території та незалежність і рівноправність у  зовнішніх відносинах». У Декларації визначалося, що Україна як суверенна держава розвиватиметься в існуючих кордонах на основі здійснення українською на­ цією невід’ємного права на самовизначення. Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій чи окремих осіб переслі­ дуються законом. Громадяни республіки всіх на­ ціональностей становлять народ України. Народ України є  єдиним джерелом державної влади.  Важливо!   В останньому розділі Декларації під- креслювалося, що Україна є суб’єктом міжнародно- го права, здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у  діяльності між- народних організацій тощо. Вона виступає рівно- правним учасником міжнародного спілкування, ак- тивно зміцнює загальний мир і міжнародну безпеку, безпосередньо бере участь у загальноєвропейсько- му процесі та європейських структурах.  Отже, Декларація стала правовою основою процесу незалежного державотворення Украї­ ни, усього подальшого законодавства. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України.  Важливо!   Акт проголошення незалежності України Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в  зв’язку з  державним пере- воротом в  СРСР 19 серпня 1991 року, · продовжуючи тисячолітню традицію державо­ творення в Україні, · виходячи з  права на самовизначення, перед- баченого Статутом ООН та іншими міжнародно- правовими документами, · здійснюючи Декларацію про державний суве- ренітет України, Верховна Рада Української Радян- ської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність УКРАЇНИ та створення самостійної української держави  — УКРАЇНИ. Територія України є  неподільною і  недоторкан- ною. Віднині на території України мають чинність ви- ключно Конституція і  закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схва- лення. ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ 24 серпня 1991 року  На Всеукраїнському референдумі, який від­ бувся 1 грудня 1991 р., 90,35 % виборців під­ твердили Акт проголошення незалежності України. Цей акт, день прийняття якого був незабаром проголошений національним свя­ том, не був випадковим явищем. Український народ прийняв його, продовжуючи тисячоліт­ ню традицію державотворення. Із моменту прийняття Акта проголошення незалежності України на території республіки почали діяти тільки її власні (УРСР) Конститу­ ція, закони, інші нормативно-правові докумен­ ти, тоді ще не пристосовані до потреб та умов власної самостійної державності. Для форму­ вання найбільш ефективного переходу від ра­ дянської системи до незалежного управління в основних державних сферах 12 вересня 1991 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про правонаступництво України».  Важливо!   Закон України «Про правонаступ- ництво України» Стаття 1. З моменту проголошення незалежнос- ті України найвищим органом державної влади України є  Верховна Рада України в  депутатському складі Верховної Ради Української РСР. Стаття 2. До ухвалення нової Конституції Укра- їни на території України діє Конституція (Основний Закон) Української РСР. Стаття 3. Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України. Стаття 4. Органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сфор- мовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в  Україні до створення ор- ганів державної влади і  управління, органів про- куратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України. Стаття 5. Державний кордон Союзу РСР, що відмежовує територію України від інших держав, Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
138 Розділ III. Конституційне право України та кордон між Українською РСР і Білоруською РСР, РРФСР, Республікою Молдова за станом на 16 лип- ня 1990 року є  державним кордоном України. Стаття 6. Україна підтверджує свої зобов’язання за міжнародними договорами, укладеними Україн- ською РСР до проголошення незалежності України. Стаття 7. Україна є  правонаступником прав і  обо­в’язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтер- есам республіки. Стаття 8. Україна дає згоду на обслуговуван- ня зовнішнього боргу Союзу РСР за станом на 16 липня 1990 року в  частині, яка визначається окремою міждержавною угодою. Україна не несе зобов’язань за кредитними договорами та уго- дами Союзу РСР, укладеними після 1 липня 1991 року без згоди України. Стаття 9. Всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно про- живали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожно- му громадянину України незалежно від національної належності та інших ознак відповідно до міжнародно- правових актів про права людини. Порядок збере- ження, набуття і втрати громадянства України регла- ментується Законом про громадянство України. Голова Верховної Ради України Л. Кравчук м. Київ, 12 вересня 1991 року №  1543-XII  Запитання та завдання для самоперевірки 1. Назвіть чинники, які спричинили прийняття Де- кларації про державний суверенітет України.  2. На- звіть основні положення Декларації про державний суверенітет України.  3. Назвіть чинники, які спри- чинили проголошення Акта незалежності Украї- ни.  4. Із чим була пов’язана необхідність при- йняття Закону України «Про правонаступництво України»? Завдання для самоперевірки до теми 1 «Поняття конституційного права України» 1. Доведіть, що конституційне право є  основною галуззю права України. 2. Проаналізуйте структурні зміни в  Конституції України, які набули чинності в червні 2016 р. Спробуйте визначити, чи дають ці зміни можливість визна- чити, до якої саме гілки державної влади належить прокуратура України. 3. Спробуйте визначити причини відсутності санкцій у більшості конституцій- них норм. 4. Чи не вбачаєте ви суперечність між положеннями Декларації про держав- ний суверенітет України та спробами укладання союзного договору в серп- ні 1991  р.? 5. Назвіть суттєвий юридичний недолік Акта проголошення незалежності Украї- ни, який було виправлено прийняттям Закону «Про правонаступництво України». 6. Визначте, у  який спосіб народ може виразити свою волю задля створення джерела конституційного права. 7. Висловіть свою думку з  приводу того, чи можна вважати конституцію, при- йняту на референдумі, Основним Законом, що має більш високий рівень легітимності, ніж конституція, яку прийнято парламентом. 8. Знайдіть у  тексті Конституції України норми, які стосуються кожного з  видів конституційно-правових відносин за цільовим призначенням. 9. Знайдіть у тексті Конституції України норми, які встановлюють засади консти- туційного ладу. 10. Поясніть, чому зміни, внесені парламентом до I, III та XIII розділів Конститу- ції України, підлягають затвердженню на референдумі, а  стосовно змін до інших розділів таке не вимагається. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
139 §64. Конституційний лад України та його складові Тема 2. Загальні засади конституційного ладу україни Опанування матеріалу дозволить: „ описувати форму правління, територіального устрою та політичного режиму України „ знати державні символи України „ визначати статус державної мови Основні поняття: державні символи, державна мова, національні меншини. §64. конституційний лад україни та його складові Спираючись на текст Конституції України, визначте форму правління, державний устрій та політичний режим України. Конституційний лад держави закріплює чіт­ ко визначену, основоположну частину соціаль­ них відносин, що фіксують організаційну й  функціональну єдність суспільства, та ви­ значає сукупність принципів, без яких дер­ жавний лад не є  конституційним. конституційний лад  — система правових прин- ципів та гарантій, які дають можливість реально забезпечити дотримання прав і  свобод людини, а  діяльність держави здійснювати на основі фак- тично проведеного розподілу влади відповідно до її конституції. За формою правління Україна є республікою. Носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпо­ середньо й  через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визна­ чати та змінювати конституційний лад в  Укра­ їні належить виключно народові й не може бути узурповане державою, її органами або посадо­ вими особами. Ніхто не може узурпувати дер­ жавну владу (стаття 5 Конституції України). Державна влада в  Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у  встановлених Конституцією межах і  відпо­ відно до законів України (стаття 6 Конституції України). У результаті внесення змін і  доповнень до Конституції України законом від 8 грудня 2004  р. Україна є  парламентсько­президент­ ською республікою. За формою територіального устрою Укра­ їна є  унітарною державою. Суверенітет Украї­ ни поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (стаття 2 Конституції України). конституційний лад  — система правових прин- ципів та гарантій, які дають можливість реально забезпечити дотримання прав і  свобод людини, а  діяльність держави здійснювати на основі фак- тично проведеного розподілу влади відповідно до її конституції. Ознаки України як парламентської республіки Ознаки України як президентської республіки ƒƒ Призначення Верховною Радою Прем’єр-міністра України за поданням Президента України відповід- но до пропозиції коаліції депутатських фракцій у  Верховній Раді України; ƒƒ здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міні- стрів України з  боку Верховної Ради України; ƒƒ можливість усунення Верховною Радою України Президента з  поста в  порядку особливої процеду- ри (імпічменту) ƒƒ Вибори Президента населенням країни; ƒƒ можливість припинення Президентом повноважень Верховної Ради України; ƒƒ зупинення Президентом дії актів Кабінету Міністрів України; ƒƒ право вето Президента України щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним по- верненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
140 Розділ III. Конституційне право України Завдання 1. Поміркуйте! І. Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями  — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів». Як ця думка узгоджується із закріпленням форми територіального устрою в  Конституції України? Систему адміністративно-територіального устрою України становлять: Автономна Респуб­ ліка Крим, області, райони, міста, райони в міс­ тах, селища й  села. Столицею України є місто Київ. Відповідно до Закону України «Про столицю України  — місто-герой Київ» від 15 січня 1999  р. місто Київ як столиця України є: 1) політичним та адміністративним центром держави; 2) місцем розташування резиденції глави держави  — Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, цен­ тральних органів державної влади; 3) духо­ вним, культурним, історичним, науково-освіт­ нім центром України; 4) місцем розташування дипломатичних представництв іноземних дер­ жав та міжнародних організацій в  Україні. За формою політичного режиму Україна є  демократичною державою. Суспільне життя в  Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова. Цензура заборонена. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не за­ бороненої Конституцією та законами України. Завдання 2. Поміркуйте! Як слід розуміти вислів авто- ра Декларації незалежності США Т. Джефферсона: «Жоден уряд не може існувати без цензури: там, де друк вільний, ніхто не вільний»? Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке конституційний лад?  2. Як співвідносяться поняття «конституційний лад» і «державний лад»?  3. Як Конституція України визначає нашу державу за формою правління, державним режимом та державним устроєм? § 65. Державна мова в  Україні Яким є  значення мови в  житті суспільства? Мова є комунікативною складовою діяльно­ сті людини. Завдяки мові людина опановує середовище свого існування, отримує тради­ ційні уявлення про суспільство та наявні в ньому знання. Мова об’єднує людей навколо спільної історії, культури, літератури. Завдання 1. Поміркуйте! Що означає українське при­ слів’я: «Рідна мова  — не полова, її за вітром не роз- вієш»? Мова є  одним з  основних компонентів дер­ жавотворчих процесів. У  мові виражені кате­ горії, які важливі для всього державного ме­ ханізму. Без мови неможлива правотворча та правозастосовна діяльність, не може бути укладений жодний нормативний або міжна­ родний договір. Мова, обрана суспільством як націотворчий та державотворчий інструмент, має бути уніфікована на рівні держави. Так виникає державна мова. Цікаво! Чому Крим  — це Україна: до історії питання У 1802  р. в  результаті адміністративного реформу- вання в  Російській імперії утворилася Таврійська гу- бернія, куди, крім Криму, входили північні території Таврії. 18 жовтня 1921 р. декретом ВЦВК та РНК РСФРР була створена Кримська Автономна Радянська Соціа- лістична Республіка із власною Конституцією та інши- ми атрибутами влади. Для Кримської АРСР характерним було право приймати не закони, а нормативно-право- ві акти місцевого значення, ураховуючи місцеві звичаї, мову та інші особливості. Уперше правовий статус Криму як автономної республіки у  складі України був визначений Законом України «Про відновлення Крим- ської АРСР», згідно з яким Кримській області було на- дано статус автономної республіки, а  Кримська об- ласна Рада народних депутатів набула статусу Верховної Ради Кримської Автономної Республіки. На сьогодні правовий статус АРК визначається Конституцією Укра- їни та Конституцією АРК. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
141 §65. державна мова в Україні Державна мова  — офіційно визнана Конституці- єю та іншими нормативно-правовими актами мова здійснення правотворчої, правозастосовної та іншої публічної (освіта, наука, культура) діяльності. Згідно зі статтею 10 Конституції України дер­ жавною мовою в  Україні є  українська мова. Основними нормативно­правовими актами, що визначають статус мов в Україні, є: Конституція України, Європейська хартія регіональних мов або мов меншин, Закон України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 р. важливО! Відповідно до статті 7 закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 р. мовою освітнього процесу в  закладах освіти є  державна мова. „ Поряд із питанням національної єдності, вираженої у  спільній українській мові, варто відзначити, що на території України проживає значна кількість національних меншин, для яких важливим є  збереження власної мови, культурних традицій. національні меншини — групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спіль- ності між собою. важливО! держава сприяє консолідації та роз- витку української нації, її історичної свідомості, традицій і  культури, а  також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і  національних меншин України (стаття 11 Конституції України). „ Забезпечуючи права осіб, які належать до національних меншин, держава виходить із того, що вони є невід’ємною частиною загаль­ новизнаних прав людини. ЗавДання 2. Поміркуйте! Швейцарія  — багатомовна держава. У  Швейцарії діє територіальний принцип мов- ного режиму, згідно з  яким у  багатомовних кантонах (суб’єктах федерації) визнається офіційною мова, якою користується певна кількісна меншість. Чи доцільне за- провадження такої системи в  Україні? Державна мова  — офіційно визнана Конституці- єю та іншими нормативно-правовими актами мова здійснення правотворчої, правозастосовної та іншої публічної (освіта, наука, культура) діяльності. національні меншини — групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спіль- ності між собою. ЦікавО! Що таке цензура та кому вона потрібна Цензура (від латин. censura  — суворе судження, суворий розбір, вимоглива критика) являє собою конт- роль влади за змістом і поширенням інформації, дру- кованої продукції, музичних і сценічних творів, творів образотворчого мистецтва, кіно-, фотоматеріалів, пе- редач радіо і  телебачення, веб-ресурсів, а  в  деяких випадках  — також приватного листування з  метою обмеження або недопущення поширення ідей і відо- мостей, визнаних владою шкідливими, небажаними для неї або суспільства загалом. Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: Користування і  навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в  дер- жавних навчальних закладах або через національні культурні товариства Розвиток національних культурних традицій Використання національної символіки Відзначення національних свят Сповідування своєї релігії задоволення потреб у  літературі, мистецтві, засобах масової інформації Створення національних культурних і  навчальних закладів Будь-яка інша діяльність, що не суперечить чинному законодавству Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
142 Розділ III. Конституційне право України Пам’ятки історії і  культури національних меншин на території України охороняються законом. Громадяни України, які належать до національних меншин, мають право відповід­ но обиратися або призначатися на рівних за­ садах на будь­які посади до органів законо­ давчої, виконавчої, судової влади, місцевого самоврядування, в  армії, на підприємствах, в  установах та  організаціях. Будь­яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й ка­ рається законом. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке державна мова? 2. Що таке національні меншини? 3. У  чому полягає зміст права національних меншин на культурно-національну автономію? §66. Державна символіка україни 1. Навіщо держава обирає собі державні символи? 2. Що є  державними символами України? Державні символи України є  її ідентифіка­ ційними національними символами, пов’яза­ ними з  розвитком титульної нації та її роллю в становленні державності на певній території. Національні символи — це не випадкові знаки й  барви, оскільки несуть у  собі певний комп­ лекс народних уявлень і  позасвідомих уподо­ бань, невід’ємних від розвитку тієї цивілізації, до якої належить та чи інша етнічна спільність. Вони постають унаслідок історичного та куль­ турного розвитку народу й  тісно пов’язані з його духовністю, прагненням єднання, готов­ ністю до здійснення своїх національних завдань та забезпечення національних інтересів. Із ви­ никненням держави національні символи ста­ ють державними символами. Державні символи — закріплені в законодавстві офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, які в лаконічній формі виражають одну або кілька ідей політичного характеру та символі- зують суверенітет держави. Невід’ємними державними символами є пра­ пор, герб i  гімн. Державними символами України є Держав­ ний Прапор України, Державний Герб Украї­ ни і Державний Гімн України (стаття 20 Кон­ ституції України). Державний прапор є  одним із державних символів певної країни. Це стяг правильної геометричної (частіше прямокутної) форми із спеціальним забарвленням. Кольори прапора відбивають національні традиції, які іденти­ фікують певну територію протягом тривалого історичного періоду. важливО! державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й  жовтого кольорів (частина 2 статті 20 Конститу- ції України). опис державного прапора України деталізовано в  постанові Верховної Ради України «Про державний Прапор України» від 28 січня 1992  р. згідно із зазначеною постановою, державним прапором України є  національний прапор, що яв- ляє собою прямокутне полотнище, яке складаєть- ся з  двох рівних за шириною горизонтально роз- ташованих смуг: верхньої  — синього кольору, нижньої  — жовтого кольору, зі співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3. „ Державні символи — закріплені в законодавстві офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, які в лаконічній формі виражають одну або кілька ідей політичного характеру та символі- зують суверенітет держави. ЦікавО! Позиція конституційного суду україни щодо статусу державної мови Конституційний Суд роз’яснив, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України для здійснення повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, діловодства, документа- ції тощо), а  також в  інших публічних сферах суспіль- ного життя, які визначаються законом. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
143 § 66. Державна символіка України Великий Державний герб України встанов­ люється з  урахуванням малого Державного герба України та герба Війська Запорозького законом, що приймається не менш як двома третинами голосів від конституційного складу Верховної Ради України (частина 3 статті 20 Конституції України). Головним елементом великого Державного герба України є Знак Княжої Держави Воло­ димира Великого (малий Державний герб України) (частина 4 статті 20 Конституції України). Слід зазначити, що Великий Дер­ жавний герб України законом не встановлено. Проте постановою Верховної Ради України «Про Державний Герб України» від 19 люто­ го 1992 р. затверджено тризуб як малий Дер­ жавний герб України. Державний гімн є  одним зі знаків держав­ ної символіки та ідентифікує державу на між­ народних зібраннях, форумах, спортивних змаганнях. Слово гімн у  перекладі з  грецької мови означає «святкова пісня». Державний гімн України  — національний гімн на музику М. Вербицького зі словами, за­ твердженими законом, що приймається не менш як двома третинами голосів від конституційно­ го складу Верховної Ради України (частина 5 статті 20 Конституції України). Законом Укра­ їни «Про Державний Гімн України» від 6  бе­ резня 2003  р. було визначено, що Державним гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції: Ще не вмерла України і  слава, і  воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці. Запануєм і  ми, браття, у  своїй сторонці. Приспів: Душу й  тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду.  Важливо!   Шанування державних символів України є  обов’язком громадян України (стаття 65 Конституції України). У  випадку публічної наруги над державними символами України (знищення чи пошкодження прапора (герба) шляхом його спа- лення, ламання, розмальовування, нанесення на прапор образливих написів, зле шаржування герба чи гімну тощо) особа підлягає кримінальній відпо- відальності.  Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке державні символи?  2. Як описується Дер- жавний прапор України у  відповідному нормативно- правовому акті?  3. Що являє собою Державний герб України?  4. Що являє собою Державний гімн України? Цікаво! Історія Державного прапора України Жовто-блакитні барви символізували Київську державу ще до християнізації Русі. Майже всі гер- би міст Київщини й  українських земель загалом облямовувалися жовто-блакитними кольорами. Із XVIII ст. полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького виготовлялися з  блакитного полот- нища, на якому жовтою фарбою наносилися хрест, зорі, зброя, постаті святих. Так, упродовж історич- ного розвитку жовто-блакитний прапор був сим- волом боротьби за національні й  соціальні права українського народу й  за часів незалежності став Державним прапором України. У ньому втілені спо- конвічні прагнення миру, праця, краса та багатство рідної землі. Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Державний прапор України Український прапор як символ пшениці в  степах під блакиттю неба Малий Державний герб України Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
144 Розділ III. Конституційне право України Завдання для самоперевірки до теми 2 «Загальні засади конституційного ладу України» 1. Знайдіть у  Конституції України норми, які чітко засвідчують, що Україна є  саме парламентсько-президентською республікою. 2. Спробуйте встановити, до якого виду унітарних держав можна віднести Україну з  урахуванням проведення об’єднання територіальних громад, що здійснюється останні два роки. 3. Знайдіть у  Конституції України норми, на основі яких можна довести, що наша держава є  унітарною за державним устроєм. 4. Доведіть або спростуйте доцільність запровадження юридичної відпові- дальності громадян України за неволодіння ними державною мовою. 5. Поясніть, чому відповідно до норм Конституції України опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не простою депутатською більшістю, а  кваліфікованою. 6. Проаналізуйте норми Конституції України, на основі яких можна зробити висновок, що наша держава є  парламентсько-президентською республікою. Порівняйте ці норми вітчизняної конституції з відповідними нормами Консти- туції Польщі. Визначте спільні й відмінні риси форми правління двох держав. Цікаво! Історія Державного гімну України Створення українського гімну бере початок з осе- ні 1862 р., коли на одній із вечірніх зустрічей у П. Чу- бинського, етнографа, фольклориста та поета, сербські студенти, що навчалися в  Київському уні- верситеті, співали патріотичну пісню, у  якій згаду- вався цар Душан і в  приспіві були слова «срце бије и крв лије за своју слободу» (або «срб се бије и крв лије за своју слободу…»). П. Чубинському пісня дуже сподобалася. Раптом він подався в  іншу кімнату, а  через півгодини вийшов звідти з  готовим текстом вірша «Ще не вмерла Україна». Вірш тут же поклали на музику та проспівали на сербський мотив. Уперше текст вірша П. Чубинського було надруко- вано у львівському журналі «Мета» в 1863 р. У 1917— 1920  рр. «Ще не вмерла Україна» став одним із дер- жавних гімнів УНР та ЗУНР. У  СРСР цей гімн України було відкинуто. 15 січня 1992  р. музичну редакцію М.  Скорика та Є. Станковича Державного гімну за- твердила Верховна Рада України, що знайшло своє відображення в  Конституції України. Усю оркестрову обробку здійснив О. Морозов. Згідно з  пропозицією другого Президента України Л.  Кучми, перша строфа гімну була змінена: «Ще не вмерла України і  слава, і  воля». Історія малого Державного герба України Щодо походження тризуба тривають суперечки. Найбільш популярними теоріями походження тризуба є  норманська та слов’янська. Норманісти запевняють, що цей символ є  похідним від Сокола Рюрика  — ро- дового символу вікінгів-завойовників, які, відповідно до «Повісті минулих літ», об’єднали всі східнослов’ян­ ські племена в  єдину Київську державу. На противагу їм прихильники слов’янського походження державно­ сті вважають, що цей символ бере початок від зброї язичницького бога Перуна. Перша відома нам писем- на згадка про тризуб як князівський знак Русі містить- ся в болгарському літописі «Хроніка Манасії» (XIV стат- ті), де зображені воїни князя Святослава (X  статті), у  руках яких прапори з  тризубом. До наших часів ді- йшли монети князів Володимира Великого (князь ки- ївський у  978—1015 рр.) та Ярослава Мудрого (князь київський у 1016—1018, 1019—1054 рр.) із зображен- ням тризуба. Спочатку цей знак не був офіційним гер- бом, а виступав лише в ролі родового княжого знака. Тризуб був прийнятий як Великий і Малий державний герб УНР Малою Радою (12 лютого 1918 р. у Коросте- ні) та Центральною Радою (22 березня 1918  р.). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
145 §67. Поняття громадянства Тема 3. Громадянство україни Опанування матеріалу дозволить: „ називати умови прийняття до громадянства України; органи, що вирішу- ють питання громадянства „ описувати підстави набуття й  припинення громадянства України „ порівнювати вихід із громадянства та втрату громадянства, прийняття до громадянства та поновлення в  громадянстві „ оцінювати значення права на громадянство Основні поняття: громадянство, громадянин, іноземець, особа без громадянства. §67. Поняття громадянства Що таке громадянство? Громадянство — це стійкий правовий зв’я­ зок громадянина з  державою, який виража­ ється в  системі взаємних прав і  обов’язків. ЗавДання. Поміркуйте! Як слід розуміти вислів фран- цузького філософа та юриста Ш. Монтеск’є, що «для громадянина політична свобода є  душевним спокоєм, заснованим на переконанні у  своїй безпеці»? Громадянство україни  — правовий зв’язок між фізичною особою та Україною, що знаходить свій вияв у  їхніх взаємних правах та обов’язках. Цей зв’язок, як правило, виникає внаслідок народження та припиняється внаслідок смер­ ті особи. Громадянин має право вийти з  гро­ мадянства України, проте сама держава не може позбавити громадянства. Громадянин україни  — особа, яка набула грома- дянства України в порядку, передбаченому закона- ми України та міжнародними договорами України. Громадянство юридично оформлюється до­ кументами, які виступають способом його під­ твердження. Документами, що підтверджують громадянство України, є  не тільки паспорт громадянина України, а ще й посвідчення осо­ би моряка, посвідчення члена екіпажу та ін. Належність до громадянства створює пере­ думови для поширення на людину всіх вста­ новлених законом прав і  свобод, її захисту державою всередині й  за межами країни. Саме за колом взаємних прав і  обов’язків із державою можна відокремити громадянина України від іноземця (або апатрида). важливО! іноземці та особи без громадянства, що перебувають в  Україні на законних підставах, користуються тими самими правами й свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Консти- туцією, законами чи міжнародними договорами України (стаття 24 Конституції України). „ У першу чергу обмеження прав іноземців та осіб без громадянства полягає в  забороні їм брати участь в  управлінні державою. Оскільки носієм суверенітету та єдиним дже­ релом влади в  Україні є  народ, то лише гро­ мадяни мають право брати участь в  управлін­ ні державними справами, у  всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати й  бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Так, Пре­ зидентом України, народним депутатом Укра­ їни, суддею, державним службовцем може бути лише громадянин України. Для іноземців та осіб без громадянства іс­ нують обмеження і в інших стратегічних сферах, Громадянство україни  — правовий зв’язок між фізичною особою та Україною, що знаходить свій вияв у  їхніх взаємних правах та обов’язках. Громадянин україни  — особа, яка набула грома- дянства України в порядку, передбаченому закона- ми України та міжнародними договорами України. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
146 Розділ III. Конституційне право України наприклад, лише громадяни України мають право на безоплатну професійну та вищу освіту. Україна гарантує піклування та захист сво­ їм громадянам, які перебувають за її межами. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі (іноземця або особу без громадянства може бути видворено за межі України або екстра­ довано до іншої держави). важливО! Громадянство надає людині не лише права, а  ще й  покладає на неї обов’язки перед державою. Наприклад, захист Вітчизни, незалеж- ності та територіальної цілісності України є  кон- ституційним обов’язком громадян України (стаття 65 Конституції України). Такий обов’язок не поши- рюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в  Україні. „ екстрадиція (видача затриманої особи) — фор- ма міжнародної співпраці держав у  боротьбі зі злочинністю, що полягає в  арешті й  передачі од- нією державою іншій (за запитом) особи, що під- озрюється або обвинувачується у  вчиненні зло- чину, або  ж засудженого злочинця. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке громадянство? 2. Яких благ набуває особа, яка стає громадянином держави? 3. Які з  прав, що належать громадянам держави, зазвичай не можуть належати іноземцям? 4. Назвіть обов’язки громадян держави, які не можуть покладатися на іноземців. §68. Підстави набуття громадянства україни 1. Які існують підстави набуття громадянства України? 2. Який встановлено порядок набуття громадянства за різними підставами? Згідно зі статтею 6 Закону України «Про гро­ мадянство України» громадянство України на­ бувається: 1) за народженням; 2) за територі­ альним походженням; 3) унаслідок прийняття до громадянства; 4) унаслідок поновлення в гро­ мадянстві; 5) унаслідок усиновлення; 6)  уна­ слідок встановлення над дитиною опіки чи пі­ клування, влаштування дитини в  дитячий заклад чи заклад охорони здоров’я, дитячий будинок сімейного типу чи прийомну; 7) унаслі­ док встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв’язку з перебуванням у  громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) унаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, пе­ редбаченими міжнародними договорами України. Відповідно до статті 9 Закону України «Про громадянство України» іноземець або особа без громадянства можуть бути за їхніми кло­ потаннями прийняті до громадянства України. іноземець  — особа, яка не перебуває в  грома- дянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Особа без громадянства  — особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. Для прийняття до громадянства України особа має виконати всі необхідні умови. Зробимо деякі пояснення для умов при- йняття до громадянства України. 1. Визнання й дотримання Конституції України та законів України означає, що особа, яка претендує на отримання громадянства нашої держави, у  власній свідомості сформувала позитивне ставлення до державного ладу та нормативно­правових актів України, а у сво­ їй поведінці дотримуватиметься правопоряд­ ку,  що ґрунтується на правах та обов’язках, закріплених у  правових актах України. ЗавДання 1. Поміркуйте! Що означає прислів’я «У  чу- жий монастир зі своїм статутом не ходять» у  значенні вимог до отримання громадянства? 2. Подання декларації про відсутність інозем­ ного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов’язання припинити іноземне грома­ дянство (для іноземців). Іноземці, які пере­ бувають у  громадянстві (підданстві) кількох екстрадиція (видача затриманої особи) — фор- ма міжнародної співпраці держав у  боротьбі зі злочинністю, що полягає в  арешті й  передачі од- нією державою іншій (за запитом) особи, що під- озрюється або обвинувачується у  вчиненні зло- чину, або  ж засудженого злочинця. іноземець  — особа, яка не перебуває в  грома- дянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Особа без громадянства  — особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
147 §69. Поновлення, припинення та вихід із громадянства України держав, подають зобов’язання припинити громадянство (підданство) цих держав. Іно­ земці, які подали зобов’язання припинити іноземне громадянство, мають подати доку­ мент про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого ор­ гану України протягом двох років із моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо такий документ не було подано, то це є  під­ ставою для втрати громадянства. 3. Умова про безперервне проживання на за­ конних підставах на території України про­ тягом останніх п’яти років не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином Укра­ їни понад два роки. 4. Іноземці також мають отримати дозвіл на імміграцію. Щоб отримати дозвіл на іммігра­ цію, особа звертається до Державної мігра­ ційної служби України (якщо особа перебуває в Україні) або до закордонних дипломатичних установ України за місцем проживання (якщо особа постійно проживає за межами України). імміграція  — прибуття в  Україну іноземців чи осіб без громадянства на постійне проживання. 5. Наявність законних джерел існування: за­ робітна плата, прибуток від підприємницької діяльності або власності, пенсія, стипендія, аліменти, соціальні виплати та допомога, власні фінансові заощадження або фінансова допомога від членів сім’ї, інших фізичних та юридичних осіб, що мають законні доходи. 6. Іноземець може бути прийнятий до україн­ ського громадянства лише за умови воло­ діння ним українською мовою в  обсязі, достатньому для розуміння та спілкування. Підставою для отримання довідки, яка під­ тверджує знання державної мови, можуть бути також: сертифікат, що засвідчує знання української мови; додаток до диплома вищо­ го навчального закладу, де зазначена оцінка за екзамен з  української мови; сертифікат ЗНО з  української мови та літератури. ЗавДання 2. Подискутуйте! французький письменник ж. Ренар відзначав: «В очах відбивається душа, а в мові відбивається суспільство». Поясніть це твердження через вимогу володіння державною мовою для отримання громадянства. Датою набуття громадянства України в разі прийняття в громадянство є дата видання від­ повідного Указу Президента України. ЗавДання 3. Поміркуйте! Що мав на увазі давньогрець- кий філософ Аристотель, коли казав: «Кожен громадянин має в міру можливостей спрямовувати свої прагнення того, щоб бути в змозі панувати над своєю власною державою»? ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Назвіть підстави для набуття громадянства. 2. Які вам відомі умови прийняття до громадянства Украї- ни? 3. Які особи не приймаються до громадянства України? §69. Поновлення, припинення та вихід із  громадянства україни Назвіть умови прийняття до громадянства України. Прийняття в громадянство слід відрізняти від поновлення в громадянстві. Приймаються в громадянство України ті особи, які раніше не були громадянами України. Поновлюють­ ся лише ті особи, які були громадянами України. імміграція  — прибуття в  Україну іноземців чи осіб без громадянства на постійне проживання. Вчинила злочин проти людства чи здійсню- вала геноцид До громадянства України не приймається особа, яка: Вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяж- ким або особливо тяжким злочином засуджена в  Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття суди- мості) з  урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
148 Розділ III. Конституційне право України Підстави припинення громадянства України Вихід із громадянства Втрата громадянства Громадянин України може вийти з  грома­ дянства України за його клопотанням. Вихід із громадянства України допуска­ ється, якщо особа набула громадянства іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянства, якщо вийде з  громадянства України. Датою припинення громадянства України є  дата видання відповідного Указу Президен­ та України. Вихід із громадянства слід відрізняти від втрати громадянства. Вихід із громадянства України відбувається за ініціативою грома­ дянина України. Втрата громадянства Укра­ їни відбувається за ініціативою державних органів, за наявності підстав, зазначених за­ коном. Для виходу з  громадянства України необ­ хідною умовою є  волевиявлення особи: гро­ мадянин звертається до держави з  клопотан­ ням про вихід із громадянства. Без подання такого клопотання вихід із громадянства не­ можливий. Втрата громадянства України відбувається не за клопотанням громадянина України, а на підставі подання органів міграційної служби, дипломатичних або консульських установ Укра­ їни. Зазначене подання спрямовується до Ко­ місії при Президенті України з  питань грома­ дянства. За результатами розгляду ця Комісія приймає рішення про внесення пропозицій Президенту України щодо задоволення подання про втрату громадянства України. Варто відзначити, що, як і  будь-які інші державні питання, вирішення питань надання чи припинення громадянства покладається на спеціальні уповноважені органи. Крім зазначених вище органів, суттєву роль у  питаннях громадянства відіграє Комісія при Президенті України з  питань громадян­ ства. Комісія самостійно не приймає рішен­ ня щодо громадянства України, проте до її повноважень належать: розгляд заяв про при­ йняття до громадянства України; розгляд заяв про вихід із громадянства України; роз­ гляд подання про втрату громадянства Укра­ їни; внесення пропозиції Президенту Укра­ їни щодо задоволення цих заяв та подань (остаточне рішення із цих питань приймає Президент України). Запитання та завдання для самоперевірки 1. У яких випадках особа може бути поновлена в гро- мадянстві?  2. За яких умов допускається вихід із громадянства?  3. Якими є підстави для втрати гро- мадянства?  4. Назвіть органи держави, які вирі­ шують питання щодо набуття та припинення грома- дянства. Органи, що вирішують питання громадянства Президент України ƒƒ Державна міграційна служба ƒƒ Міністерство закордон- них справ України ƒƒ Дипломатичні представ- ництва ƒƒ Консульські установи Приймає рішення й  видає укази про: ƒƒ прийняття до гро- мадянства України ƒƒ припинення гро- мадянства України Приймають рішення про оформлення набуття гро- мадянства України за на- родженням, унаслідок по- новлення, унаслідок усиновлення тощо Підстави для втрати громадянства України (згідно зі статтею 19 Закону України «Про громадянство України») Добровільне набуття громадянином Украї- ни громадянства іншої держави Прийняття особи до громадянства України внаслідок обману, свідомого подання не- правдивих відомостей або фальшивих до- кументів Добровільний вступ на військову службу іншої держави Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
149 Завдання для самоперевірки до теми 3 Завдання для самоперевірки до теми 3 «Громадянство України» 1. Спробуйте пояснити, чому іноземному громадянину, якого прийнято до укра- їнського громадянства, одразу не видають паспорт громадянина України? 2. На думку деяких юристів, втрата громадянства є  особливим різновидом по- збавлення громадянства. Спробуйте довести або спростувати це твердження. 3. Законом України «Про громадянство України» передбачено спрощений по- рядок прийняття до громадянства нашої держави певного кола осіб, зокрема тих, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України. Незважаючи на спрощений порядок прийняття до громадянства України, ці особи мають такі самі права та обов’язки, що й  громадяни Украї- ни, які були прийняті до громадянства України на загальних засадах. Визнач­ те, який принцип законодавства України про громадянство знайшов своє втілення в  цьому випадку. 4. Порівняйте: набуття громадянства та припинення громадянства; набуття грома- дянства за народженням та набуття громадянства за територіальним походжен- ням; набуття громадянства у  зв’язку з  перебуванням у  громадянстві України одного чи обох батьків дитини та набуття громадянства внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства. 5. У  кожній із запропонованих ситуацій визначте можливий спосіб (способи) на- буття громадянства України. Ситуація 1. У 5-річного громадянина Франції Франсуа трагічно загинули батьки. В Україні проживає його родич — громадянин України 30-річний дядько Теодор. Ситуація 2. У  35-річної Марії, яка раніше була громадянкою України, а  зараз є  громадянкою Німеччини, помер чоловік. Вона хоче повернутися на батьків- щину та знову стати громадянкою України. Ситуація 3. Сестра громадянина України Онуфрія Феодора є  громадянкою Іта- лії. Нещодавно її було визнано недієздатною. Онуфрій хоче забрати Феодору в  Україну та бажає, щоб його сестра стала громадянкою України. Ситуація 4. Громадянка Туреччини Баязида уклала шлюб із громадянином України Віталієм і  переїхала в  Україну на постійне проживання. Дружина хоче мати одне громадянство зі своїм чоловіком. Ситуація 5. Громадянка Португалії Елізабет, не перебуваючи у  шлюбі із грома- дянином України Степаном, народила від нього дочку Вероніку. За тиждень до народження дочки Степан трагічно загинув. Елізабет хоче, щоб Вероніка набула громадянства України. 6. Олена Губенко у 2000 р. вийшла заміж за громадянина Угорщини Нодя і у 2011 р. набула угорського громадянства. У 2014 р. вона розірвала шлюб із Нодем і по- вернулася в  Україну на постійне проживання. Олена подала заяву про понов- лення у громадянстві України і взяла на себе зобов’язання припинити іноземне громадянство. Однак у поновленні українського громадянства їй було відмовле- но, оскільки вона на той час була громадянкою Угорщини. Їй роз’яснили, що для поновлення в  українському громадянстві немає підстав, і  вона має зверну- тися з  клопотанням про прийняття до громадянства України. Чи правомірна відмова? Свою відповідь обґрунтуйте. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
150 Розділ III. Конституційне право України Тема 4. Міжнародне право прав людини Опанування матеріалу дозволить: „„ описувати історію розвитку міжнародного права прав людини, теорію поколінь прав людини, нормативні документи, що закріплюють права людини, міжнародний моніторинг здійснення та забезпечення прав лю- дини, систему міжнародного захисту прав людини „„ характеризувати міжнародні стандарти прав людини, міжамериканську та європейську системи захисту прав людини та наводити їх приклади „„ оцінювати значення для особи існування системи міжнародного захисту прав людини Основні поняття: права людини, міжнародні стандарти, міжнародний захист. § 70. Міжнародні стандарти в  галузі прав людини: історія та сучасний стан 1. Для чого у  світі були створені міжнародні організації? 2. Які міжнародні організації вам відомі? Історія міжнародних стандартів прав людини розпочалася в  XIX ст. з  появою перших між­ народних організацій та міжнародних договорів у сфері захисту прав людини. Так, торгівля ра­ бами була вперше засуджена на міжнародному рівні в  додаткових статтях до Паризького до­ говору між Францією та Британією від 1814 р. У  1885  р. був прийнятий акт Берлінської кон­ ференції щодо Центральної Африки, який про­ голосив, що «торгівля рабами заборонена від­ повідно до принципів міжнародного права». Після конференції проти рабства, що проходила в  Лондоні в  1840  р., почалася міжнародна бо­ ротьба за права жінок, що привела до прийнят­ тя в  1848  р. Конвенції на захист прав жінок. Ще одна важлива подія: утворений Женевською конференцією Міжнародний комітет Червоного Хреста підготував первісний проект того акта, що згодом став першим багатостороннім дого­ вором, який захищає права жертв збройних конфліктів, — Женевську конвенцію 1864  р. «Про поліпшення долі поранених і хворих у ді­ ючих арміях». Надалі 13 Гаазьких конвенцій, прийнятих із 1899 по 1907  р., установили об­ меження в  методах і  засобах ведення війни. Завдання 1. Поміркуйте! Давньоримський історик Тіт Лівій зазначав: «Чинити по праву, а  не діяти силою». Як узгоджується ця думка з причинами появи міжнародно- го права прав людини? Однак дійсний початок співробітництва у  сфері прав людини відбувся під впливом результатів Першої світової війни, що завер­ шилася підписанням 28 червня 1919  р. Вер­ сальського мирного договору з  Німеччиною. Версальським договором уперше в історії люд­ ства право держав використовувати збройну силу для вирішення міжнародних конфліктів було обмежене. Також були створені основи інституту міжнародної кримінальної відпові­ дальності за найбільш грубі та масові пору­ шення прав людини. Крім того, Версальським договором проголошувалася Міжнародна хар­ тія праці та засновувалася Міжнародна орга­ нізація праці. Тим самим був зроблений крок у  бік кодифікації соціальних прав людини. Для забезпечення виконання положень Вер­ сальського договору була створена міжнародна організація  — Ліга Націй. Однак початок Другої світової війни поклав кінець діяльності Ліги Націй. У ході Другої сві­ тової війни відкрилися недоліки в  міжнарод­ ному регулюванні прав і свобод людини. Під­ сумки цієї всесвітньої катастрофи, крім того, виявили нерозривний зв’язок між підтриманням міжнародного миру та безпеки, з  одного боку, Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
151 § 70. Міжнародні стандарти в галузі прав людини: історія та сучасний стан і  дотриманням основних прав людини  — з  ін­ шого. Створення Організації Об’єднаних Націй (ООН) і  прийняття її Статуту започаткували якісно новий етап міждержавних відносин у цій галузі. Статут ООН став першим в  історії між­ народних відносин багатостороннім договором універсального характеру, що заклав основу широкого розвитку співробітництва держав із кодифікації гуманітарних стандартів і  створен­ ня систем захисту прав людини.  Важливо!   Прийняття ООН Міжнародного біл- ля про права людини, що включає Загальну декла- рацію прав людини (1948 p.), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 p.), Між- народний пакт про економічні, соціальні та куль- турні права (1966 p.), Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політич- ні права (1976 p.), було наслідком переосмислення правового статусу людини, його переходом на новий рівень. Міжнародна спільнота впливала на при- єднання держав до цих договорів та зобов’язувала держави, які приєднувалися, змінювати своє за- конодавство й  приводити його у  відповідність до зазначених вище договорів.  Сучасне міжнародне право характеризується існуванням системи актів у  сфері прав люди­ ни. Воно включає п’ять різновидів документів: 1)  Міжнародний білль про права людини, що містить перелік невід’ємних прав; 2) угоди, спрямовані на запобігання та покарання зло­ чинів, що призводять до масових порушень прав людини (Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів проти людства від 26 жовтня 1968 p.); 3) конвенції, спрямовані на захист груп населення, які по­ требують особливого піклування з  боку дер­ жави (Конвенція про права дитини 1989 p.); 4) конвенції, спрямовані на захист індивіда від зловживань із боку органів держави та посадових осіб (Женевські конвенції 1949  р. про захист жертв війни); 5) міждержавні кон­ ференції з  прав людини, що приймають за­ ключні документи, обов’язкові для виконання державами-учасницями (Заключний документ Всесвітньої конференції з прав людини. — Ві­ день, 1993 p.). Завдання 2. Поміркуйте! Як можна розуміти слова рим- ського філософа Сенеки, що «рівність прав не в тому, що всі ними користуються, а  в  тому, що вони всім надані»? Міжнародні стандарти у  сфері прав люди­ ни  — це сукупність принципів та норм, що встановлюють: ƒƒ права та свободи людини; ƒƒ обов’язки держави із забезпечення та до­ тримання прав людини; ƒƒ загальні принципи природного права; ƒƒ напрямки розвитку та розширення сфери прав людини; ƒƒ відповідальність за порушення прав людини; ƒƒ напрямки посилення контролю за виконан­ ням державами зобов’язань у  сфері прав людини.  Важливо!   Кожна держава зобов’язана включа- ти міжнародні стандарти в  національне законодав- ство та скасовувати ті його норми, що вступають у  супе­речність із нормами міжнародного права. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Коли і за яких обставин розпочалася історія між- народних стандартів прав людини?  2. Коли і  за яких обставин було започатковане плідне спів­ робітництво у  сфері прав людини? 3. Назвіть складові Міжнародного білля про права людини. 4. Назвіть складові системи актів у сфері прав лю- дини.  5. Що таке міжнародні стандарти у  сфері прав людини? Цікаво! Авторка Загальної декларації прав людини  — дружина Президента США Елеонора Рузвельт (1884—1962) — дружина 32-го Президента США Ф. Рузвельта. Після його смерті в  1945  р. новий Президент США Г. Трумен призна- чив Е. Рузвельт постійним представником США при ООН. Вона, як голова Комісії з  прав людини, віді- грала важливу роль у  розробці та прийнятті За- гальної декларації прав людини. Е.  Рузвельт була переконана в тому, що недотримання прав людини в  усьому світі  — одна з  головних причин міжна- родних конфліктів. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
152 Розділ III. Конституційне право України § 71. Основоположні права та свободи людини. Покоління прав людини Із курсу всесвітньої історії пригадайте, коли було прийнято Декларацію прав людини й  громадянина. Які основні принципи вони містила? Основоположні права і свободи людини — це певні можливості людини, необхідні для її існування та розвитку в конкретно-історично­ му середовищі, які об’єктивно зумовлюються досягнутим рівнем розвитку людства й мають бути загальними та рівними для всіх людей. В основоположних правах та свободах: ƒƒ визначається міра свободи, яка пов’язана з  певним етапом розвитку суспільства; ƒƒ забезпечується самовизначення особи; ƒƒ визначаються умови використання особою соціальних благ; ƒƒ визначаються можливості захисту та по­ новлення порушеного права. У науці розроблена та набула поширення ге­ нераційна (від латин. generatio  — поколін­ ня) концепція основоположних прав та свобод людини. Прихильники зазначеної концепції запо­ чаткували таке поняття, як покоління прав людини. Під ним розуміють основні етапи їхнього розвитку, пов’язані з усвідомленням, визнан­ням, закріпленням і  забезпеченням прав і  свобод людини. На сьогодні виділяють три покоління прав і  свобод людини. Перше покоління прав людини  — це невід­ чужувані особисті (природні) і політичні права, які визначають межі втручання державної вла­ ди особи. Ці права є  основою індивідуальної свободи людини. До прав першого покоління належать: право на свободу совісті, думки, ре­ лігії, право на життя, на безпеку, недоторкан­ ність, рівність перед законом та ін. Ці права в першу чергу мають негативний характер — їх реалізація забезпечується невтручанням держа­ ви (відсутність примусу з  боку держави тощо). Слід акцентувати увагу на тому, що міжнарод­ ними договорами права першого покоління ви­ знано невідчужуваними й такими, що не можуть бути обмежені. Ці права закріплені в  таких актах, як: Велика хартія вольностей (Англія, 1215 p.), Закон про недоторканність особи (Ан­ глія, 1679  р.), Декларація незалежності США (1776  р.), Конституція США (1787  р.), Білль про права (США, 1791 р.), Декларація прав лю­ дини й  громадянина (Франція, 1789  р.). Друге покоління прав людини пов’язане з бо­ ротьбою людей за поліпшення свого соціально- економічного становища та культурного рівня (право на медичну допомогу, право на працю, право на відпочинок, право на освіту тощо). На відміну від прав людини першого покоління, друге покоління — це позитивні права, оскіль­ ки їх реалізація залежить від цілеспрямованої діяльності держави (наприклад, право на пен­ сійне забезпечення складно буде реалізувати без адміністрування державою відповідної системи). Якщо права першого покоління перш за все пов’язані з ідеєю демократичної і правової дер­ жави, то права другого покоління  — з  ідеєю соціальної справедливості. Якщо права першого покоління є універсальними й поширюються на кожну людину, то права другого покоління  — це права найменш захищених верств населення (безробітні, діти, люди похилого віку, особи з  інвалідністю тощо). Права другого покоління спочатку знайшли відображення в  Загальній Цікаво! Вперед, до четвертого покоління прав людини! У наш час можна говорити про становлення чет- вертого покоління прав людини. Вважається, що чет- верте покоління  — це правова відповідь викликам XXI  ст., коли йдеться вже про виживання людства як біологічного виду, про збереження цивілізації, про подальшу космічну соціалізацію людства. Щодо зміс- ту цього покоління прав і  свобод людини одностай- на думка поки що відсутня. Деякі вчені вважають, що до четвертого покоління належать лише інформацій- ні права й технології, а на думку інших, четверте по- коління  — це права людства (право на мир, ядерну безпеку, космос, екологічні, інформаційні права тощо). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
153 § 72. Міжамериканська та європейська системи захисту прав людини декларації прав людини (1948 р.), а потім були закріплені в Міжнародному пакті про економіч­ ні, соціальні й  культурні права (1966  р.). Третє покоління прав людини  — це ко­ лективні права, тобто права, що стосуються всього людства (а також права народів та на­ цій). До цих прав належать: право на мир, безпеку, здорове навколишнє середовище, на політичне, економічне, соціальне й  культур­ не самовизначення, на соціальний та еконо­ мічний розвиток, право користуватися еко­ номічним і культурним потенціалом людства. Основи прав третього покоління закладені в міжнародних документах: Статуті ООН, За­ гальній декларації прав людини, Декларації про надання незалежності колоніальним кра­ їнам і народам 1960 р., Міжнародних пактах 1966  р. тощо.  Важливо!   Між двома першими та третім поко- ліннями прав людини існує  взаємозалежність, що здійснюється через принцип: реалізація колективних прав не має обмежувати права і свободи особи. Од- нак розподіл усіх прав і  свобод людини й  громадя- нина на три покоління не є  абсолютним, а  значною мірою умовний. Разом із тим він показує послідов- ність еволюції в розвитку цього інституту, історичний зв’язок часу, загальний прогрес у  цій галузі.  Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке основоположні права і  свободи люди- ни?  2. У чому полягає призначення основоположних прав і  свобод?  3. Що таке покоління прав люди- ни?  4. Назвіть характерні риси кожного із трьох поколінь прав людини. § 72. Міжамериканська та європейська системи захисту прав людини 1. Коли і  з  якою метою було створено ООН? 2. Які органи входять до складу ООН? Міжнародна система захисту прав люди­ ни  — це сукупність способів, за допомогою яких держави або інші суб’єкти міжнародних відносин визначають і забезпечують права лю­ дини. Ця система включає: ƒƒ норми, якими закріплено міжнародні стан­ дарти в галузі прав людини. Ці норми міс­ тяться у всесвітніх та регіональних догово­ рах (деклараціях, пактах, конвенціях); ƒƒ міжнародні контрольні й  правозахисні ор­ гани. Крім всесвітніх міжнародних організацій захисту прав людини, існують регіональні міжнародні організації. Міжнародна організа­ ція має статус регіональної, якщо її учасни­ ками є  держави, розташовані в  межах певно­ го регіону земної кулі, наприклад Європи, Африки, або Південної Америки. На сьогодні у світі існують три дієздатні ре­ гіональні системи захисту прав людини: між­ американська, африканська та європейська. Міжамериканська система захисту прав людини діє в  межах Організації Американ­ Органи ООН із прав людини Статутні органи Договірні органи ƒƒ Рада з  прав людини ƒƒ Універсальний періодичний огляд ƒƒ Комісія з  прав людини (тепер  — Рада з  прав лю- дини) ƒƒ Спеціальні проце- дури Ради з  прав людини ƒƒ Комітет із прав лю­дини ƒƒ Комітет з  економічних, соціальних і  культур- них прав ƒƒ Комітет із ліквідації расової дискримінації ƒƒ Комітет із ліквідації дискримінації щодо жінок ƒƒ Комітет проти тортур ƒƒ Підкомітет із недопу- щення катувань ƒƒ Комітет із прав дитини ƒƒ Комітет із захисту прав трудових мігрантів ƒƒ Комітет із прав ін­валідів ƒƒ Комітет із насильниць- ких зникнень Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
154 Розділ III. Конституційне право України ських Держав (держави Північної та Південної Америки) і налічує дві регіональні організації: Міжамериканська комісія з  прав людини (за­ снована в  1959  р.) і  Міжамериканський суд із прав людини (заснований у  1978  р.). В основі функціонування міжамериканської системи захисту прав людини лежать три до­ кументи: Статут Організації Американських Держав, Американська декларація прав та обов’язків людини та Міжамериканська кон­ венція з  прав людини. Особливістю діяльності міжамериканської системи захисту прав людини є  те, що в  меж­ ах цієї системи діють одночасно дві підсистеми: у  відносинах із державами, які ратифікували Міжамериканську конвенцію з  прав людини, Міжамериканська комісія з  прав людини за­ стосовує зазначену конвенцію, а  у  відносинах із державами, які не ратифікували її, застосо­ вується Американська декларація прав та обо­ в’язків людини. міжамериканський суд із прав людини — авто- номний судовий орган, який має функції застосу- вання та тлумачення Міждержавної конвенції. Право передачі справ до Суду мають тільки дер- жави-учасниці Конвенції та Міжамериканська кон- венція з  прав людини. Африканська система захисту прав людини складається з Африканської комісії прав людини і  народів, що є  органом Організації Африкан­ ської Єдності. Вона діє на підставі Африканської хартії прав людини і народів. Комісія кожні два роки заслуховує звіти держав про законодавчі й інші заходи для захисту прав людини. Також Комісія розглядає заяви громадян і  недержав­ них організацій про масові й  систематичні по­ рушення прав людини. Комісія із цього при­ воду формулює судження й  пропозиції. Україна як європейська держава є  членом Ради Європи, у  межах якої діє європейська система захисту прав людини. Нормативними складовими цієї системи є: ƒ Конвенція про захист прав людини і  осно­ воположних свобод (1950  р.); ƒ Протоколи до Конвенції про захист прав людини і  основоположних свобод. Конвенцію про захист прав людини і  осно­ воположних свобод ратифіковано Законом України №  475/97­ВР від 17.07.1997  р. Організаційною складовою європейської сис­ теми захисту прав людини є: ƒ Європейський суд із прав людини; ƒ Комітет міністрів Ради Європи. Європейський суд із прав людини — постійний самостійний орган, створений державами-учасни- цями Конвенції про захист прав людини і  осно- воположних свобод у  1950  р. важливО! до Європейського суду з  прав лю- дини можуть звертатися держави, фізичні особи, неурядові організації або групи осіб. Суд може розглядати лише ті заяви, у яких йдеться про порушення гарантованих Конвен­ цією та протоколами до неї прав — одного або кількох. Рішення Європейського суду з прав людини обов’язкові для держав­учасниць Конвенції про захист прав людини, про що зазначено у  статті 46 Конвенції. Серед існуючих систем захисту прав люди­ ни найбільш ефективною виявилася європей­ ська система. важливО! Відповідно до частини 4 статті 55 Кон- ституції України кожен має право після використан- ня всіх національних засобів правового захисту звер- татися по захист своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учас- ником яких є  Україна. із цього конституційного по- ложення випливає, що право звертатися зі скаргою до міжнародних організацій обумовлено наявністю відповідних міжнародних договорів України й  може бути використане лише після того, як буде вичерпа- но всі національні засоби правового захисту. „ ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке міжнародна система захисту прав людини? Які складові вона містить? 2. Назвіть органи ооН із прав людини. 3. Які ви знаєте регіональні системи захисту прав людини? 4. Назвіть складові європей- ської системи захисту прав людини. 5. Хто може бути суб’єктом звернення до Європейського суду з  прав людини? міжамериканський суд із прав людини — авто- номний судовий орган, який має функції застосу- вання та тлумачення Міждержавної конвенції. Право передачі справ до Суду мають тільки дер- жави-учасниці Конвенції та Міжамериканська кон- венція з  прав людини. Європейський суд із прав людини — постійний самостійний орган, створений державами-учасни- цями Конвенції про захист прав людини і  осно- воположних свобод у  1950  р. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
155 § 73. Міжнародний моніторинг здійснення та забезпечення прав людини § 73. Міжнародний моніторинг здійснення та  забезпечення прав людини 1. Із якою метою була створена міжнародна система захисту прав людини? 2. Як ви розумієте поняття «моніторинг»? Вивчення стану дотримання прав людини в  державі здійснюється за допомогою міжна­ родного моніторингу (від латин. monitor — той, хто попереджає, застерігає, радник, консуль­ тант) здійснення та забезпечення прав людини. Предметом моніторингу в міжнародному праві є  зобов’язання держав у  сфері прав людини, узяті відповідно до норм міжнародних догово­ рів та інших актів як обов’язкового, так і  ре­ комендаційного характеру, у тому числі рішень міжнародних організацій. Мета моніторингу — ідентифікація проблем, оцінювання наслідків певної діяльності та ефективності й  результа­ тивності міжнародної угоди, а  також запобі­ гання спорам. Загальний міжнародний моніторинг у сфе­ рі захисту прав людини здійснює ООН. Її основним органом, на який покладено здій­ снення моніторингу в  галузі прав людини, є  Рада з  прав людини. У  межах діяльності Ради з  прав людини моніторинг передбачає вивчення, спостереження, консультування та інформування суспільства про ситуацію в га­ лузі прав людини в  окремих країнах або на окремих територіях або про масові порушен­ ня прав людини в усьому світі. Усі учасники моніторингу (ними можуть бути окремі осо­ би  — незалежні експерти та представники або спеціальні робочі групи) надають звіт про результати своєї діяльності та рекомендації. Іноді вони представляють собою єдиний ме­ ханізм, який сповіщає міжнародне співтова­ риство про наявні проблеми в  області прав людини, оскільки можуть розглядати ситуації в  будь-яких частинах світу незалежно від того, чи ратифікувала держава той або інший документ у  сфері прав людини.  Важливо!   У березні 2014 р., на запрошення уря- ду України і у зв’язку з подіями в країні Генеральний секретар ООН сформував моніторингову місію з прав людини з  метою спостереження та звітування про ситуацію щодо забезпечення прав людини в Україні. Особлива увага приділяється ситуації на сході Укра- їни та в  Криму. Моніторингова місія ООН із прав людини працює в  Києві, Донецьку, Краматорську, Дніпрі, Харкові та Одесі. Робота місії в  Криму здій- снюється з  офісу місії в  Києві. До березня 2017  р. місія ООН із прав людини оприлюднила 18 звітів щодо ситуації з  правами людини в  Україні.  Європейський суд із прав людини  — міжнародна судова установа, заснована в  1959  р. Суд розміщується у  Страcбурзі (Франція), у  будинку Палацу прав люди- ни, що був спроектований у  1994  р. британським архітектором Річардом Ро- джерсом Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
156 Розділ III. Конституційне право України Регіональний моніторинг у  сфері здій­ снення та забезпечення прав людини про­ водить Організація безпеки та співробітни­ цтва в  Європі (ОБСЄ). ОБСЄ виконує такі завдання: ƒƒ здійснює моніторинг діяльності виконав­ чих, судових, законодавчих і правоохорон­ них органів та сприяє їх зміцненню в  га­ лузі захисту прав людини й  моніторинг злочинів на ґрунті використання мови во­ рожнечі; ƒƒ проводить аналіз законодавства з метою за­ безпечити його відповідність до прийнятих у межах організації зобов’язань і міжнарод­ них правозахисних норм; ƒƒ надає рекомендації щодо дотримання прав людини; ƒƒ здійснює обмін передовим досвідом і  під­ тримує зусилля, спрямовані на перевірку забезпечення міжнародних правозахисних норм; ƒƒ надає підтримку організаціям громадянсько­ го суспільства, що опікуються правами лю­ дини; ƒƒ надає допомогу в реформуванні правової та виправної системи з  урахуванням вимог, що стосуються дотримання прав людини; ƒƒ сприяє забезпеченню гендерної рівності тощо. Крім того, для здійснення моніторингу у сфе­ рі захисту прав людини діють національні правозахисні установи, створені в  більш ніж 110  країнах. В Україні такою організацією є  Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ) — найбільша асоціація правозахисних організа­ цій України, що об’єднує 29 правозахисних недержавних організацій. УГСПЛ сприяє роз­ витку гуманного суспільства, що базується на повазі до людського життя, гідності та гармо­ нійних відносинах між людиною, державою і  природою через створення платформи для співпраці між своїми членами та іншими учас­ никами правозахисного руху. Одним з  осно­ вних напрямків діяльності УГСПЛ є здійснен­ ня моніторингу дотримання прав людини та оприлюднення звітів із питань захисту прав людини, перший із яких вийшов у  2004  р. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що є  предметом міжнародного моніторингу здій- снення та забезпечення прав людини?  2. Які органи та в  який спосіб здійснюють загальний міжнародний моніторинг у  сфері захисту прав людини?  3. Які ор- гани та в  який спосіб провадять регіональний моніто- ринг у  сфері захисту прав людини?  4. У  чому по- лягає діяльність Української Гельсінської спілки з прав людини? Завдання для самоперевірки до теми 4 «Міжнародне право прав людини» 1. Спробуйте навести аргументи «за» та «проти» щодо існування зараз чет- вертого покоління прав людини. 2. Доведіть або спростуйте твердження, згідно з  яким дві світові війни віді- грали ключову роль у міжнародному закріпленні прав другого та третього поколінь. 3. За допомогою ресурсів мережі Інтернет ознайомтеся з  доповідями між- народних організацій про дотримання прав людини в  Україні. Складіть перелік заходів, яких, на вашу думку, мають вжити органи влади для під- вищення рівня захисту прав людини в  Україні. 4. Порівняйте: міжамериканську та європейську системи захисту прав люди- ни; загальний міжнародний моніторинг та регіональний моніторинг у  сфе- рі захисту прав людини; декларації та конвенції з  прав людини. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
157 §74. Поняття конституційних прав і свобод людини й громадянина Тема 5. Права, свободи та обов’язки людини і  громадянина Опанування матеріалу дозволить: „ описувати види прав і  свобод людини та громадянина, правовий статус іноземців, біженців, тимчасово переміщених осіб, порядок проходження військової служби „ аналізувати статті розділу II Конституції України „ визначати права і  свободи людини й  громадянина в  умовах надзвичай- ного та воєнного станів „ характеризувати особисті, політичні, економічні, соціальні та культурні права і  свободи людини й  громадянина „ оцінювати права і  свободи людини як загальнолюдську цінність Основні поняття: основоположні права і свободи людини, обов’язки громадян України, пра- вовий статус. §74. Поняття конституційних прав і  свобод людини й  громадянина 1. Коли права людини здобули міжнародне визнання? 2. Як забезпечувалися права людини в  різні періоди історії? Конституційні права і  свободи є  основою правового статусу особи, саме на них базують­ ся всі інші права і  свободи. Наприклад, пра­ ва наймодавця житла мають у  своїй основі положення статті 41 Конституції України, які визначають основні права власника; права працівника, що закріплені в  трудовому зако­ нодавстві, ґрунтуються на положеннях стат­ ті  43 Конституції України, які визначають основні права працівника. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина 3 стат­ ті 22 Конституції України). важливО! Конституційні права і  свободи гро- мадянина не набуваються й  не відчужуються за його волевиявленням. Вони належать йому через громадянство, невіддільні від його правового ста- тусу й  можуть бути втрачені тільки разом із при- пиненням громадянства. „ Гарантії конституційних прав і  свобод людини й  громадянина  — умови та засоби, що забезпе- чують ефективну реалізацію прав і свобод кожною людиною й  громадянином. Гарантії конституційних прав і свобод лю­ дини й  громадянина сприяють здійсненню прав і  свобод людини, забезпечують їх охо­ рону та захист. Наявність таких гарантій зобов’язує державу не лише проголошувати, декларувати в  конституції права і  свободи, але й  дбати, піклуватися про можливість їх реалізації. Виокремлюють такі види гарантій: соціаль­ но­економічні, політичні та юридичні. Соціально­економічні гарантії передбачають створення в суспільстві умов, які забезпечили б реалізацію прав, свобод та обов’язків, наприклад відсутність соціальних заворушень, постійне зростання економіки, свобода підприємницької Гарантії конституційних прав і  свобод людиниГарантії конституційних прав і  свобод людиниГ й  громадянина  — умови та засоби, що забезпе- чують ефективну реалізацію прав і свобод кожною людиною й  громадянином. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
158 Розділ III. Конституційне право України діяльності, захист від недобросовісної конкурен­ ції, наявність необхідної інфраструктури. До політичних гарантій належать: розподіл влади, багатопартійність, народовладдя, ста­ більність політичних структур; високий рівень політичної культури в  суспільстві. Юридичні гарантії — наявність норм права, які забезпечують реалізацію прав і свобод особи. Забезпеченням втілення юридичних гаран­ тій прав і свобод в Україні займається Уповно­ важений Верховної Ради України з  прав лю­ дини, або омбудсмен.  Важливо!   В  Україні посада омбудсмена існує з  1998  р. Із 2018 р. її обіймає Людмила Денісова. Закон України «Про Уповноваженого Верхо­ вної Ради України з прав людини» метою пар­ ламентського контролю визначив такі пункти: захист прав і  свобод людини й  громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; дотримання та повага до прав і свобод людини й  громадянина суб’єктами; запобігання пору­ шенням прав і  свобод людини й  громадянина або сприяння їх поновленню; сприяння при­ веденню законодавства України про права і сво­ боди людини й громадянина у відповідність до Конституції України, міжнародних стандартів у цій галузі; поліпшення й подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і  свобод людини й  громадянина; запобі­ гання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і  свобод; спри­ яння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Які права і свободи є основою правового статусу осо- би?  2. За ким закріплюються основні права і  свобо- ди?  3. Що таке гарантії конституційних прав і  свобод людини й  громадянина? Які їх види вам відомі?  4. На- звіть юридичні гарантії прав людини, які закріплені в Кон- ституції України.  5. Які функції виконує омбудсмен? § 75. Особисті (громадянські) права і  свободи Які права і  свободи належать до особистих (громадянських)? Особисті (громадянські) права і  свободи характеризуються тим, що вони не пов’яза­ ні  з  будь-яким статусом особи (особа наділе­ на  ними навіть незалежно від громадянства). Юридичні гарантії прав і  свобод людини за Конституцією України Права і  свободи людини й  громадянина захищаються судом Стаття 55 Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових і  службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень Стаття 56 Право знати свої права й  обов’язки Стаття 57 Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в  часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи Стаття 58 Право на правову допомогу Стаття 59 Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази Стаття 60 Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й  те саме правопорушення Стаття 61 Особа вважається невинуватою у  вчиненні злочину і  не може бути піддана кримінальному покаран- ню, доки її вину не буде доведено в  законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду Стаття 62 Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом Стаття 63 Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
159 § 75. Особисті (громадянські) права і свободи Ці права є  природними, тобто людина їх має за фактом народження. Держава не наділяє цими правами, а  лише визнає людину носієм таких прав. Особисті (громадянські) права і свободи надають особі вільно визначати свою долю. Ці права визнаються невід’ємними. Особисті права людини за Конституцією України Право на вільний розвиток своєї особистості Стаття 23 Невід’ємне право на життя Стаття 27 Право на повагу до гідності Стаття 28 Право на свободу та особисту недоторканність Стаття 29 Право на недоторканність житла Стаття 30 Право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції Стаття 31 Право на невтручання в  особисте й  сімейне життя Стаття 32 Право на свободу пересування й  вільний вибір місця проживання Стаття 33 Право на свободу думки і  слова Стаття 34 Право на свободу світогляду і  віросповідання Стаття 35 Відповідно до статті 23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушу­ ються права і свободи інших людей, та має обо­ в’язки перед суспільством, у якому забезпечуєть­ ся вільний і  всебічний розвиток її особистості. Завдання 1. Поміркуйте! Візантійський імператор та реформатор у сфері права Юстиніан стверджував: «Сво- бода є природна здатність кожного робити те, що йому заманеться, якщо це не заборонено силою або правом». Як слід розуміти таке висловлювання? Відповідно до статті 27 Конституції України кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави — захищати життя людини. Кожен має право захищати своє жит­ тя і  здоров’я, життя і  здоров’я інших людей від протиправних посягань. Відповідно до статті 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ця норма є  логічним продовженням припису, зафіксованого у  статті 3 Конституції України, згідно з  яким, зокрема, честь і  гідність люди­ ни поряд з іншими правами визнаються в Укра­ їні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ця ж стаття встановлює гаран­ тії реалізації зазначеного права: ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом; у  разі нагальної необхідності запобіг­ ти злочину чи його зупинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати утриму­ вання особи під вартою як тимчасовий запо­ біжний захід, обґрунтованість якого протягом 72 годин має бути перевірена судом. Відповідно до статей 31 та 32 Конституції України кожному гарантуються таємниця лис­ тування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та невтручання в  його особисте й  сімейне життя, крім випадків, пе­ редбачених Конституцією України. Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на тери­ торії України, гарантуються свобода пересу­ вання, вільний вибір місця проживання, пра­ во вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються за­ коном. Громадянин України не може бути по­ збавлений права в будь-який час повернутися в  Україну. Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу дум­ ки і  слова, на вільне вираження своїх погля­ дів і  переконань, а  відповідно до статті 35 кожен має право на свободу світогляду й  ві­ росповідання. Це право включає свободу спо­ відувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, безперешкодно відправляти одноособо­ во чи колективно релігійні культи та ритуаль­ ні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснен­ ня цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського поряд­ ку, здоров’я й  моральності населення або за­ хисту прав і  свобод інших людей. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
160 Розділ III. Конституційне право України Завдання 2. Поміркуйте! Що мав на увазі англійський юрист Н. Коллі, коли казав: «У  вільних країнах кожна людина має право висловлювати свою думку, і  кожна людина має право її не слухати»? Запитання та завдання для самоперевірки 1. У чому полягають особливості особистих прав люди- ни?  2. Назвіть особисті права людини, які закріплені в Конституції України.  3. Стисло охарактеризуйте най- більш важливі з  особистих прав людини.  4. Визначте закони, у яких знайшло своє відображення кожне з осо- бистих прав людини, закріплене в Конституції України. § 76. Політичні права і  свободи Які права і  свободи належать до політичних? На відміну від особистих (громадянських) прав і свобод, політичні права і свободи пов’я­ зані з  певним статусом особи (перш за все зі статусом громадянина). Оскільки держава є  політичною організацією суспільства, вона наділяє членів цього суспільства певним ко­ лом прав, які необхідні для вирішення осно­ вних завдань спільноти. Ці права пов’язані передусім із формуванням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Ще одна відмінність особистих прав від по­ літичних полягає в  тому, що більшістю по­ літичних прав особа наділяється лише після досягнення 18 років. При цьому деяких прав особа набуває після досягнення 21 року (пра­ во бути обраним народним депутатом Украї­ ни), 35 років (право бути обраним Президен­ том України). Політичні права людини за Конституцією України Право на свободу об’єднання в  по- літичні партії та громадські організації Стаття 36 Право брати участь в  управлінні дер- жавними справами, у  всеукраїнсько- му та місцевих референдумах Стаття 38 Право обирати й  бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування Стаття 38 Право збиратися мирно, без зброї та проводити збори, мітинги, походи й  демонстрації Стаття 39 Право направляти індивідуальні або колективні письмові звернення Стаття 40 Політичні права можуть реалізовуватися людиною та громадянином як індивідуально, так і  колективно. Наприклад, тільки колек­ тивним є право на збори, мітинги, об’єднання в  політичні партії та громадські організації, яке одноосібно здійснити неможливо. Об’єднання громадян сприяють розвитку гро­ мадянського суспільства. Створення, участь, ді­ яльність громадських об’єднань відбувається на добровільних засадах. Примушування до вступу або виходу з громадських об’єднань заборонено законом. Незалежно від статусу громадські об’єд­нання рівні перед законом. Конституція України в  статті 37 забороняє утворення й  ді­ яльність політичних партій та громадських ор­ ганізацій, програмні цілі або дії яких спрямо­ вані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету й територіальної ціліс­ ності держави, підрив її безпеки, незаконне за­ хоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і сво­ боди людини, здоров’я населення. Політичним партіям та громадським організаціям забороня­ ється мати воєнізовані формування. Заборона діяльності об’єд­нань громадян може відбувати­ ся лише в  судовому порядку. Зазначені положення Конституції України відповідають міжнародним стандартам у  сфе­ рі політичних свобод. Кожний громадянин України має можливість індивідуально реалізувати принцип народовлад­ дя не тільки через право обирати інших, а й че­ рез право бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Політичним правом є право громадян Укра­ їни доступу до державної служби громадян України. Під час здійснення своїх службових обов’язків громадянин бере участь в  управ­ лінні державними справами й  частково ви­ конує функції держави. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
161 § 77. Економічні, соціальні та культурні права і свободи Наступним політичним правом є право гро­ мадян України на мирні збори, мітинги, по­ ходи й  демонстрації. Про проведення таких заходів їх організатори мають завчасно повідо­ мити органи виконавчої влади або місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом від­ повідно до закону й  лише в  інтересах націо­ нальної безпеки та громадського порядку з ме­ тою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я на­селення або захисту прав і  свобод інших людей. Ще одним політичним правом є  право на звернення. Воно полягає в можливості направ­ ляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самовря­ дування та  службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення й  дати об­ ґрунтовану відповідь у  встановлений законом строк (стаття 40 Конституції України).  Важливо!   У Законі України «Про звернення гро- мадян» від 2 жовтня 1996  р. детально регламенту- ються питання практичної реалізації конституційного права людини на звернення, під яким розуміють викладені в  письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) або скарги. Звер- нення мають розглядатись і вирішуватись у місячний строк із дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.  Запитання та завдання для самоперевірки 1. Хто може бути носієм політичних прав?  2. Назвіть політичні права, які закріплені в  Конституції України. 3. Назвіть способи реалізації політичних прав.  4. Стис- ло охарактеризуйте кожне з  політичних прав. § 77. Економічні, соціальні та культурні права  і  свободи Які права і  свободи належать до економічних, соціальних та культурних? Економічні, соціальні й  культурні права і  свободи  — це права, пов’язані з  діяльністю людини в  економічній сфері, її соціальними відносинами із суспільством, державою, ко­ лективами, іншими людьми, діяльністю у сфе­ рі культури та духовного життя. Економічні права людини за Конституцією України Право приватної власності Стаття 41 Право на підприємницьку діяльність Стаття 42 Вирішальне значення для стабільності еко­ номічних відносин у  суспільстві має положен­ ня в  частині 4 статті 41 Конституції України, відповідно до якого ніхто не може бути проти­ правно позбавлений права власності, а  право приватної власності є непорушним. Проте мож­ ливе примусове відчуження об’єктів права при­ ватної власності. Воно може бути застосоване лише як виняток із мотивів суспільної необ­ хідності й  тільки на підставі та в  порядку, встановлених законом, та за умови попередньо­ го й  повного відшкодування їхньої вартості. Кожен має право на підприємницьку діяль­ ність, яка не заборонена законом. Держава за­ безпечує захист конкуренції в підприємницькій Цікаво! Політичні права і  свободи виникли в  Україні Перше нормативно-правове закріплення полі- тичних прав датується 1710 р., коли було ухвалено «Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького» гетьмана Пилипа Орлика. У  цьому історичному документі вже був закладений фунда- мент світових політичних свобод. Так, зокрема, у  розділі  X йшлося про те, що завжди як козацькі, так і  прості урядники, а  особливо полковники, ма- ють обиратися вільним волевиявленням і  голосу- ванням. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
162 Розділ III. Конституційне право України діяльності. Не допускаються зловживання мо­ нопольним становищем на ринку, неправомір­ не обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види й  межі монополії визна­ чаються законом. Держава захищає права спо­ живачів, здійснює контроль за якістю й  без­ печністю продукції та всіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій спо­ живачів (стаття 42 Конституції України). Соціальні права людини за Конституцією України Право кожного на житло Стаття 47 Право кожного на працю Стаття 43 Право тих, хто працює, на страйк для захисту своїх економічних і  со- ціальних інтересів Стаття 44 Право кожного, хто працює, на від- починок Стаття 45 Право на соціальний захист Стаття 46 Право на достатній життєвий рівень Стаття 48 Право кожного на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страху- вання Стаття 49 Право кожного на безпечне для жит- тя і  здоров’я людини довкілля Стаття 50 Право на працю включає можливість зароб­ ляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Дер­ жава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно- технічного навчання, підготовки й  перепід­ готовки кадрів відповідно до суспільних потреб (стаття 43 Конституції України). Завдання 1. Поміркуйте! Античний філософ Антисфен зазначав, що «задоволеннями користуватися можна по праву тільки після праці, а не раніше за неї». Чи можна погодитися з  позицією філософа? Для реалізації права на житло держава ство­ рює умови, за яких кожний громадянин мати­ ме змогу побудувати житло, придбати його у  власність або взяти в  оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло на­ дається державою та органами місцевого само­ врядування безоплатно або за доступну плату відповідно до закону. При цьому ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду. Культурні права людини за Конституцією України Право кожного на освіту Стаття 53 Свобода літературної, художньої, наукової і  технічної творчості гро- мадян, право на захист інтелекту- альної власності, їхніх авторських прав, моральних і  матеріальних ін- тересів, що виникають у  зв’язку з  різними видами інтелектуальної діяльності Стаття 54 Держава встановлює не лише право на осві­ ту, а  ще й  обов’язок кожного здобути повну загальну середню освіту. Держава забезпечує доступність і  безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в  державних і  комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і  студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в  дер­ жавних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Завдання 2. Подискутуйте! Доведіть важливість права на освіту, використовуючи тези з таких цитат: 1) «Коріння освіти гіркі, але плоди солодкі» (Аристотель); 2) «Освіта — ключ для відкриття золотих воріт свободи» (Дж. Вашинг- тон); 3) «Мета освіти має полягати в  тому, щоб навчати нас, як думати, а  не про що думати» (Ж.-Ж. Руссо). Громадянам гарантуються свобода літератур­ ної, художньої, наукової і  технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх автор­ ських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у  зв’язку з  різними видами ін­ телектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використо­ вувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом. Держава сприяє розвитку науки, встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством. Культурна спадщина охороняється законом. Дер­ жава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цін­ ність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами (стаття 54 Конституції України). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
163 §78. Конституційні обов’язки громадян України ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. У чому полягають особливості соціальних, економіч- них та культурних прав людини? 2. Назвіть соціаль- ні, економічні та культурні права людини, які закріпле- ні в Конституції України. 3. Коротко охарактеризуйте найбільш важливі із соціальних, економічних та куль- турних прав. §78. конституційні обов’язки громадян україни Що таке обов’язок у  вашому розумінні? Держава не тільки визнає та закріплює пра­ ва і  свободи людини, вона ще й  висуває до неї певні вимоги. Ці вимоги закріплюються на законодавчому рівні як обов’язки. конституційний обов’язок  — міра обов’язкової поведінки, що визначена Конституцією. Держава передбачає такі обов’язки з метою забезпечення нормального функціонування всіх членів громадянського суспільства. ЗавДання. Подискутуйте! Німецький філософ Г. Гегель писав: «Право залишає умонастрою повну свободу. Мо- раль же стосується умонастрою та вимагає, щоб вчинок відбувався з  поваги до обов’язку. отже, і  відповідний праву образ дій моральний, якщо він визначається по- вагою до права». Яким чином філософ обґрунтував у цій позицій співвідношення права та обов’язку? Коло конституційних обов’язків залежить від наявності в особи громадянства. За таким критерієм конституційні обов’язки поділяють­ ся на обов’язки людини та обов’язки грома­ дянина. Обов’язки людини за Конституцією України обов’язок піклуватися про дітей та непрацездатних батьків Стаття 51 обов’язок набуття повної загальної середньої освіти Стаття 53 обов’язок не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині й  від- шкодовувати завдані ним збитки Стаття 66 обов’язок сплати встановлених по- датків і  зборів Стаття 67 обов’язок неухильно дотримувати- ся Конституції й  законів України, не посягати на права та свободи, честь і  гідність інших людей Стаття 68 Обов’язок батьків утримувати дітей до їх повноліття, а також обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків слід розглядати в їхній єдності як взаємну від­ повідальність батьків і  дітей. Держава покладає на особу й обов’язок здо­ буття повної загальної середньої освіти. При цьому держава забезпечує доступність і  без­ оплатність дошкільної, повної загальної серед­ ньої освіти в  державних і  комунальних на­ вчальних закладах. Набуття повної загальної середньої освіти спрямоване на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом на­ вчання та виховання, а  також сприяє вільно­ му розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в  Україні. Обов’язок охороняти культурну спадщину спрямований на збереження матеріальних і ду­ ховних цінностей українського народу, його історичних надбань. Обов’язок сплати податків і зборів зобов’язує кожного сплачувати податки і  збори в  поряд­ ку й  розмірах, встановлених законом. Плат­ никами податків є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов’язок сплачувати податки. Обов’язок не посягати на права і  свободи, честь і  гідність інших людей є  принциповим, визначальним для окреслення меж дозволеної поведінки, меж свободи людини. Адже свобо­ да полягає в  можливості робити все, що не завдає шкоди іншому (Франція, 1789  р.). Конституційні обов’язки громадян закріп­ лені в  статті 65 Конституції України. До них належить обов’язок громадян шанувати дер­ жавні символи та військовий обов’язок. Оскіль­ ки державні символи — це прояв суверенітету держави, тому вони підлягають особливій охо­ роні з її боку. Обов’язок захищати Вітчизну, не­ залежність і  територіальну цілісність України конституційний обов’язок  — міра обов’язковоїконституційний обов’язок  — міра обов’язковоїконституційний обов’язок поведінки, що визначена Конституцією. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
164 Розділ III. Конституційне право України (військовий обов’язок) реалізується через вій­ ськову службу. Згідно зі статтею 65 Конституції України вій­ ськова служба є  почесним обов’язком кожного громадянина, і  тому за ухилення громадян від призову на строкову військову службу, військо­ ву службу за призовом осіб офіцерського складу, а також за ухилення від призову за мобілізаці­ єю встановлена кримінальна відповідальність. важливО! Військовий обов’язок включає підго- товку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному по- рядку (за контрактом) та призов на військову служ- бу; проходження військової служби; виконання вій- ськового обов’язку в  запасі; проходження служби у  військовому резерві; дотримання правил військо- вого обліку (частина 3 статті 1 закону України «Про військовий обов’язок і  військову службу»). „ ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке конституційні обов’язки людини й  громадя- нина? 2. Назвіть обов’язки людини та обов’язки гро- мадянина за Конституцією України. 3. Коротко охарак- теризуйте кожен із конституційних обов’язків людини й  громадянина. §79. Права і  обов’язки громадян в  умовах надзвичайного та воєнного стану Як ви вважаєте, за яких подій може бути оголошено надзвичайний і  воєнний стан? Природні лиха та соціальні й  міждержавні конфлікти можуть викликати потребу в  екс­ тремальному та миттєвому реагуванні, що по­ требуватиме мобілізації та концентрації зусиль усього суспільства. Так, за умов запроваджен­ ня воєнного та надзвичайного станів через невідкладність та непересічну важливість для збереження існуючого суспільного та держав­ ного ладу в  законодавстві передбачена мож­ ливість обмеження прав людини та покладен­ ня на громадян особливих обов’язків. важливО! Відповідно до статті 64 Конституції України в жодному випадку не можуть бути обмеже- ні права і  свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, тобто рівність конституційних прав і  свобод та рів- ність перед законом; право на громадянство та на зміну громадянства; право на життя; право на пова- гу до гідності; право на свободу та особисту недотор- канність; право надсилати індивідуальні чи колектив- ні письмові звернення та на обґрунтовану відповідь на них; право на житло; право на рівні права й обо- в’язки подружжя у шлюбі та сім’ї; рівність прав дітей незалежно від походження, а  також від того, наро- джені вони у шлюбі чи поза ним; право на судовий захист прав і  свобод людини й  громадянина; право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди; право знати свої права й обов’язки; гарантія, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’як- шують або скасовують відповідальність особи; право на правову допомогу; право не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази; неможливість бути двічі притягненим до юридичної відповідально- сті одного виду за одне й те саме правопорушення; презумпція невинуватості; гарантія того, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. „ надзвичайний стан — особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окре- мих її місцевостях через виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру. Він допускає тимчасове, обумовлене загрозою за- гибелі людей, значними матеріальними втратами, відверненням загрози та гарантуванням безпеки і  здоров’я громадян, нормального функціонування державного ладу, обмеження у  здійсненні консти- туційних прав і  свобод людини й  громадянина. важливО! заходи, що можуть упроваджуватися для охорони здоров’я населення або захисту прав і  свобод інших людей на період надзвичайного ста- ну, встановлюються згідно з Указом Президента Укра- їни про введення надзвичайного стану в  інтересах національної безпеки та громадського порядку. „ надзвичайний стан — особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окре- мих її місцевостях через виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або при
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof
10 p l_2018_prof

More Related Content

PDF
1
booksss100
 
PDF
10 in b_2018
4book
 
PDF
10 go v_2018
4book
 
PDF
1
booksss100
 
PDF
10 in m_2018
4book
 
PDF
10 in rud_2018_stand
4book
 
PDF
9 информ морзе_вембер_2009_укр
Aira_Roo
 
PDF
1
booksss100
 
1
booksss100
 
10 in b_2018
4book
 
10 go v_2018
4book
 
1
booksss100
 
10 in m_2018
4book
 
10 in rud_2018_stand
4book
 
9 информ морзе_вембер_2009_укр
Aira_Roo
 
1
booksss100
 

What's hot (17)

PDF
10 geog kab_2018
4book
 
PDF
1
6klas
 
PDF
підручник володіна
School5uman
 
PDF
Підручник Я досліджую світ 4 клас І. І. Жаркова, Л. А. Мечник, Л. І. Роговськ...
12Балів ГДЗ
 
PDF
8 geog bul_2016
newprogr8kl
 
PDF
Vstup do-istoriji-5-klas-hisem-2018
kreidaros1
 
PDF
Підручник Я досліджую світ 4 клас Н. О. Будна, Т. В. Гладюк, С. Г. Заброцька,...
12Балів ГДЗ
 
PDF
1
ssuser296d561
 
PDF
Підручник Я досліджую світ 4 клас Воронцова Пономаренко 2021
12Балів ГДЗ
 
PDF
5 vi v_2018
4book
 
PDF
9
9klas
 
PDF
7 f b_2015
7klnew
 
PDF
Математика 1 клас - Скворцова, Онопрієнко
VsimPPT
 
PDF
9
9klas
 
PDF
10 fil o
4book
 
PDF
1
booksss100
 
PDF
8 vi g_2016
newprogr8kl
 
10 geog kab_2018
4book
 
1
6klas
 
підручник володіна
School5uman
 
Підручник Я досліджую світ 4 клас І. І. Жаркова, Л. А. Мечник, Л. І. Роговськ...
12Балів ГДЗ
 
8 geog bul_2016
newprogr8kl
 
Vstup do-istoriji-5-klas-hisem-2018
kreidaros1
 
Підручник Я досліджую світ 4 клас Н. О. Будна, Т. В. Гладюк, С. Г. Заброцька,...
12Балів ГДЗ
 
1
ssuser296d561
 
Підручник Я досліджую світ 4 клас Воронцова Пономаренко 2021
12Балів ГДЗ
 
5 vi v_2018
4book
 
9
9klas
 
7 f b_2015
7klnew
 
Математика 1 клас - Скворцова, Онопрієнко
VsimPPT
 
9
9klas
 
10 fil o
4book
 
1
booksss100
 
8 vi g_2016
newprogr8kl
 
Ad

Similar to 10 p l_2018_prof (20)

PDF
Pravoznavstvo 10-klas-lukjanchykov-2018
kreidaros1
 
PDF
9 право наровлянський_практ_2009_укр
Aira_Roo
 
PDF
Pravoznavstvo 10klas narovljanskyj
sergius3000
 
PDF
ивпн6
Sergii Perun
 
PDF
10 право наровлянський_академ_2010_укр
Aira_Roo
 
PDF
Pravoznavstvo 10klas narovljanskyj
sergius3000
 
PDF
10
klas10
 
PDF
10 p n_u
UA1011
 
PDF
10 p n_u
4book
 
PDF
Portfel.in.ua 104 pravo_narov
portfel
 
PDF
Pravoznavstvo 10-klas-narovljanskyj
kreidaros1
 
PDF
Правознавство 10 клас Наровлянський 2010
freegdz
 
PDF
Pravoznavstvo 10-klas-narovlyanskijj-2010
freegdz
 
PDF
Osnovy pravoznavstva-9-klas-narovlianskyj-2017
kreidaros1
 
PDF
9 klas osnovi_pravoznavstva_narovljanskij_2017
Svinka Pepa
 
PDF
9
9klas
 
PDF
10 право івакін_пособ_2010_укр
Aira_Roo
 
PDF
10 клас. усі уроки до курсу правознавство. 2010
Nikita Bogun
 
PDF
osnovy_pravoznavstva_9_klas_narovlianskyi_2022.pdf
ssuser59c0a2
 
DOC
програма з правознавства для 10 класу
sergius3000
 
Pravoznavstvo 10-klas-lukjanchykov-2018
kreidaros1
 
9 право наровлянський_практ_2009_укр
Aira_Roo
 
Pravoznavstvo 10klas narovljanskyj
sergius3000
 
ивпн6
Sergii Perun
 
10 право наровлянський_академ_2010_укр
Aira_Roo
 
Pravoznavstvo 10klas narovljanskyj
sergius3000
 
10
klas10
 
10 p n_u
UA1011
 
10 p n_u
4book
 
Portfel.in.ua 104 pravo_narov
portfel
 
Pravoznavstvo 10-klas-narovljanskyj
kreidaros1
 
Правознавство 10 клас Наровлянський 2010
freegdz
 
Pravoznavstvo 10-klas-narovlyanskijj-2010
freegdz
 
Osnovy pravoznavstva-9-klas-narovlianskyj-2017
kreidaros1
 
9 klas osnovi_pravoznavstva_narovljanskij_2017
Svinka Pepa
 
9
9klas
 
10 право івакін_пособ_2010_укр
Aira_Roo
 
10 клас. усі уроки до курсу правознавство. 2010
Nikita Bogun
 
osnovy_pravoznavstva_9_klas_narovlianskyi_2022.pdf
ssuser59c0a2
 
програма з правознавства для 10 класу
sergius3000
 
Ad

More from 4book (20)

PDF
10_iu_g_2018_stand dfgdf gdf gdfgdfgsdfge er gesr
4book
 
PDF
6_ul_ch_2023-Українська література 6 клас Чумарна
4book
 
PDF
1_yds1_vor_2018.pdf
4book
 
PDF
1_yds2_vor_2018.pdf
4book
 
PDF
1_yds1_vol_2018.pdf
4book
 
PDF
1_yds2_vol_2018.pdf
4book
 
PDF
1_yds1_a_2018.pdf
4book
 
PDF
1_yds2_a_2018.pdf
4book
 
PDF
1_yds2_i_2018.pdf
4book
 
PDF
1_yds1_i_2018.pdf
4book
 
PDF
1_yds2_v_2018.pdf
4book
 
PDF
1_yds1_v_2018.pdf
4book
 
PDF
1_yds2_shar_2018.pdf
4book
 
PDF
1_yds1_shar_2018.pdf
4book
 
PDF
1_yds2_tag_2018.pdf
4book
 
PDF
1_yds1_tag_2018.pdf
4book
 
PDF
1_yds1_bud_2018.pdf
4book
 
PDF
1_yds2_bud_2018.pdf
4book
 
PDF
1_yds2_bol_2018.pdf
4book
 
PDF
1_yds1_bol_2018.pdf
4book
 
10_iu_g_2018_stand dfgdf gdf gdfgdfgsdfge er gesr
4book
 
6_ul_ch_2023-Українська література 6 клас Чумарна
4book
 
1_yds1_vor_2018.pdf
4book
 
1_yds2_vor_2018.pdf
4book
 
1_yds1_vol_2018.pdf
4book
 
1_yds2_vol_2018.pdf
4book
 
1_yds1_a_2018.pdf
4book
 
1_yds2_a_2018.pdf
4book
 
1_yds2_i_2018.pdf
4book
 
1_yds1_i_2018.pdf
4book
 
1_yds2_v_2018.pdf
4book
 
1_yds1_v_2018.pdf
4book
 
1_yds2_shar_2018.pdf
4book
 
1_yds1_shar_2018.pdf
4book
 
1_yds2_tag_2018.pdf
4book
 
1_yds1_tag_2018.pdf
4book
 
1_yds1_bud_2018.pdf
4book
 
1_yds2_bud_2018.pdf
4book
 
1_yds2_bol_2018.pdf
4book
 
1_yds1_bol_2018.pdf
4book
 

Recently uploaded (17)

PDF
Заняття 6. Прийняття рішення командиром взводу на бій на основі APSP (Army Pr...
ssuser5136e4
 
PDF
ы плоывдлпоявлпо яылпояылв по влполвдпо в
makillsrap
 
PDF
Заняття 6. Прийняття рішення командиром взводу на бій на основі APSP (Army Pr...
ssuser5136e4
 
PDF
8_geog_d_2025- іьвт пвіь тапл япя пліляд
makillsrap
 
PDF
"Фах" (аналіз твору) Айзек Азімов (презентація)
Adriana Himinets
 
PDF
8_mys_g_2025 - влат пвлтп влт пвлатп лвв
makillsrap
 
PDF
КНУ, презентація по вступній кампанії_2025
slupen1
 
PDF
Заняття 5. Методика прийняття рішень на основі APSP (Army Problem Solving Pro...
ssuser5136e4
 
PDF
akjgaksdj lkaыдуко локж оуыпж оывджл апоыв
makillsrap
 
PDF
8_t_h_2025 - ядв пдвлаопялво пядлво плдвв
makillsrap
 
PDF
8_in_b_2025 - лютв лвотп ячлвт плвт ядвл
makillsrap
 
PDF
в пявлапо жлваопвлад опявл аопялвдао плва
makillsrap
 
PDF
8_iu_h_2025 - ляіо пялідоплівоп ілвпфлідп
makillsrap
 
PDF
яалво вдлаопядвл опдлыв ояпвояыр пывора в
makillsrap
 
PPTX
Херсонська Зміївка: до та після окупації
ssuser15a891
 
PDF
яво рпядлв опялдыво пялдыв оплядыв оп ояыл
makillsrap
 
PDF
ывла пявдлоп явдла опдвяла опдвла опявлпов
makillsrap
 
Заняття 6. Прийняття рішення командиром взводу на бій на основі APSP (Army Pr...
ssuser5136e4
 
ы плоывдлпоявлпо яылпояылв по влполвдпо в
makillsrap
 
Заняття 6. Прийняття рішення командиром взводу на бій на основі APSP (Army Pr...
ssuser5136e4
 
8_geog_d_2025- іьвт пвіь тапл япя пліляд
makillsrap
 
"Фах" (аналіз твору) Айзек Азімов (презентація)
Adriana Himinets
 
8_mys_g_2025 - влат пвлтп влт пвлатп лвв
makillsrap
 
КНУ, презентація по вступній кампанії_2025
slupen1
 
Заняття 5. Методика прийняття рішень на основі APSP (Army Problem Solving Pro...
ssuser5136e4
 
akjgaksdj lkaыдуко локж оуыпж оывджл апоыв
makillsrap
 
8_t_h_2025 - ядв пдвлаопялво пядлво плдвв
makillsrap
 
8_in_b_2025 - лютв лвотп ячлвт плвт ядвл
makillsrap
 
в пявлапо жлваопвлад опявл аопялвдао плва
makillsrap
 
8_iu_h_2025 - ляіо пялідоплівоп ілвпфлідп
makillsrap
 
яалво вдлаопядвл опдлыв ояпвояыр пывора в
makillsrap
 
Херсонська Зміївка: до та після окупації
ssuser15a891
 
яво рпядлв опялдыво пялдыв оплядыв оп ояыл
makillsrap
 
ывла пявдлоп явдла опдвяла опдвла опявлпов
makillsrap
 

10 p l_2018_prof

  • 1. Правознавство Правознавство Правознавство Профільний рівень Профільний рівень Інтернет- підтримка 10 10 10 Підручник відрізняє наявність таких матеріалів: • завдання на актуалізацію знань • цікава додаткова інформація • система завдань на закріплення вивченого матеріалу до параграфів, тем та розділів • розробки практичних занять Інтернет-підтримка дозволить: • здійснити онлайн-тестування за розділами • ознайомитися з додатковими матеріалами до уроків Інтернет-підтримка interactive.ranok.com.ua Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 2. Правознавство Підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти Харків Видавництво «Ранок» 2018 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Профільний рівень Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 3. УДК [37.016:340](075.3) П68 А в т о р с ь к и й к о л е к т и в: Лук’янчиков О. М., кандидат юридичних наук, заступник декана з  навчальної роботи, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін, господарського та трудового права Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди; Новіков Д. О., кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін, господарського та трудового права Харківського національного педагогічного університету ім.  Г.  С.  Сковороди; Карелов К. Ю., аспірант кафедри кримінально-правових дисциплін Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди; Машика В. Т., учитель правознавства Мукачівського НВК «ЗОШ І—ІІІ ступенів — ДНЗ» № 6, Заслужений учитель України Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від 31.05.2018 № 551) Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено П68 Правознавство (профільний рівень) : підруч. для 10 кл. закл. загал. серед. освіти / О. М. Лук’янчиков, Д. О. Новіков, К.  Ю.  Карелов, В. Т. Машика.  — Харків  : Вид-во «Ранок», 2018.  — 256  c., іл. ISBN 978-617-09-4344-6. УДК [37.016:340](075.3) ISBN 978-617-09-4344-6 © Лук’янчиков О. М., Новіков Д. О., Карелов К. Ю., Машика В. Т., 2018 © ТОВ Видавництво «Ранок», 2018 Інтернет-підтримка Електронні матеріали до підручника розміщено на сайті interactive.ranok.com.ua Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 4. 3   Шановні десятикласники і десятикласниці! У 9 класі ви вивчали курс «Основи право­ знавства», а зараз продовжите освоювати цю дисципліну. Важливість опанування такого предмета, як правознавство, важко переоцінити. Це пов’я­ зано з тим, що право виступає основним ре­ гулятором суспільних відносин. Кожного дня людина бере участь у правовідносинах. На­ приклад, якщо ви скористалися громадським транспортом, щоб приїхати до школи, то укла­ ли договір перевезення. Коли ви купуєте що- небудь у магазині, то цим укладаєте договір купівлі-продажу. Щоб переглянути фільм у кінотеатрі, вам потрібно укласти договір про надання послуг. Навіть коли ви переходите через дорогу, то це теж урегульовано нормою права (законодавством визначено місця, де можна переходити дорогу, колір світлофора, на який можна переходити дорогу, та відпо­ відальність за порушення правил перетинання дороги). Як бачимо, підручник, який ви три­ маєте в руках, потрібен не тільки для здо­ буття в майбутньому юридичної освіти, адже правові знання необхідні кожному з нас і  в  повсякденному житті. До того ж процес розбудови правової дер­ жави, заснованої на верховенстві права та пріоритеті прав і свобод людини, формування громадянського суспільства в Україні потре­ бують компетентних, відповідальних, свідомих громадян-патріотів своєї країни, які не лише мають правові знання, але й здатні застосо­ вувати їх у практичній діяльності. Цей підручник сприятиме формуванню ва­ шої правосвідомості, підвищенню правової культури, отриманню правових знань та здо­ буттю практичних навичок розв’язання пра­ вових ситуацій. Метою профільного предмета «Правознав­ ство» є: ƒƒ формування системних уявлень про держа­ ву та право як основні засоби упорядкуван­ ня суспільних відносин та вміння викорис­ товувати їх у житті; ƒƒ формування правової компетентності, що забезпечує здатність відповідально реалізо­ вувати свої права та обов’язки в конкретній ситуації, налагоджувати соціальне партнер­ ство в розв’язанні суспільних проблем; ƒƒ виховання поваги до людської гідності, до­ тримання прав людини, демократичних цін­ ностей, верховенства права, справедливості, рівноправ’я; ƒƒ розвиток правової та соціальної грамотно­сті, толерантності, комунікабельності, здатності до активної участі в житті суспільства; ƒƒ сприяння професійному визначенню. Завданнями, реалізація яких забезпечить досягнення означеної мети, є: ƒƒ сприяти опануванню поняттєвого апарату, загальнотеоретичної основи для розуміння сутності сучасної держави і права, особ­ ливостей їх виникнення, функціонування й  розвитку, ролі та функцій в організації суспільних відносин; ƒƒ поглибити знання про соціальні норми, вер­ ховенство права, державний устрій України; ƒƒ сформувати системне уявлення про права та свободи людини і громадянина та меха­ нізми захисту прав і свобод; ƒƒ сформувати позитивне ставлення до дотри­ мання правових норм, ініціативності в ре­ алізації своїх прав; ƒƒ сприяти усвідомленню тісного зв’язку між правовими знаннями й суспільними від­ носинами, розумінню системи загальнолюд­ ських принципів і цінностей, відображених у Конституції та законах України, правової системи в цілому; ƒƒ виробити вміння аналізувати суспільно-по­ літичні події, правові явища та процеси; ƒƒ розвинути вміння користуватися правовими актами, правничою літературою, інтернет- джерелами; ƒƒ сформувати вміння застосовувати норми права в конкретних життєвих ситуаціях. Правознавство як профільний предмет стар­ шої школи базується на юридичній науці, Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 5. 4 що вивчає право як особливу систему соціаль­ них норм, правові форми організації і діяль­ ності держави та політичної системи суспіль­ ства загалом. Зміст предмета «Правознавство» (профільний рівень) у 10 класі складається з таких навчальних розділів: ƒƒ Розділ І. Держава. ƒƒ Розділ ІІ. Право. ƒƒ Розділ ІІІ. Конституційне право України. Вивчення перших двох розділів дозволить вам отримати системні знання про державу та право як основні засоби регулювання су­ спільних відносин. Також ви опануєте понят­ тєвий апарат юриспруденції, сформуєте ро­ зуміння сутності сучасної держави і права, особливостей їх виникнення, функціонування та розвитку. Усвідомлення теоретичних засад права полегшить у подальшому розуміння норм конституційного, адміністративного, ци­ вільного, трудового, сімейного права. У результаті опрацювання третього розділу підручника ви засвоїте фундаментальні знання про державний лад України, здійснення на­ родовладдя в Україні та організацію державної влади в Україні. Також ви побачите, як загаль­ нолюдські та традиційні національні цінності знайшли своє відображення в Конституції та законах України; дізнаєтесь про систему основ­ них прав, свобод та обов’язків людини й гро­ мадянина. Кожен розділ складається з кількох вели­ ких тем. Вони розпочинаються переліком умінь, які ви опануєте. Під час роботи над темами слід приділити особливу увагу роз­ криттю їх основ­них понять. Без розуміння юридичних категорій неможливо правильно зрозуміти зміст нормативно-правових актів, тлумачити й застосовувати їх у практичній діяльності. Юридичні терміни — це правова абетка. Слід зазначити, що підручник містить най­ більш поширені точки зору серед вчених із тих чи інших питань правознавства. При цьому майте на увазі, що такі судження не претен­ дують на статус істини. У юриспруденції три­ вають дискусії щодо визначення сутності ба­ гатьох юридичних явищ. До того ж матеріал підручника складений таким чином, що в ньо­ му наявні міжпредметні зв’язки з іншими на­ уками про суспільство: історією, філософією, соціологією, політологією, психологією. Такий підхід допоможе сформувати цілісний погляд на право як суспільне явище, не відірване від інших сторін людського життя. Зверніть увагу: на початку кожного параграфа запропоновано запитання на актуалізацію знань, що часто повертатимуть вас до знань із попереднього курсу правознавства, історії та інших навчаль­ них дисциплін. У тексті параграфів ви зустрінете такі ру­ брики: ƒƒ Важливо! — інформація, на яку слід звер­ нути особливу увагу. ƒƒ Цікаво! — додаткова інформація, що сто­ сується теми. ƒƒ Поміркуйте! — завдання, що потребують залучення критичного мислення, вислов­ лення власної точки зору. ƒƒ Пригадайте! — завдання, що потребують залучення вже відомих знань із правознав­ ства та інших предметів. ƒƒ Подискутуйте! — завдання на обговорення в  колі однокласників. Крім звичайних параграфів, підручник міс­ тить і практичні заняття. Вони являють собою комплекс завдань за певною темою, виконан­ ня яких дозволить опрацювати необхідні знан­ ня, уміння та навички. Завдання до практичних занять доцільно виконувати в окремому зо­ шиті. Вони передбачають як самостійну робо­ ту, так і роботу в  групах. Хотілося б порадити учням та ученицям не заучувати напам’ять весь текст підручника або нормативно-правових актів, адже важливо зрозуміти основні ідеї, які містяться в тексті. Із цією метою до кожної теми та параграфа складено запитання та завдання для самопе­ ревірки. Для відповідей на них використовуй­ те не тільки підручник, але й нормативно-пра­ вові акти, словники, ресурси мережі Інтернет. Після кожного розділу в підручнику наве­ дено завдання для повторення й  узагальнен­ ня матеріалу, різні за формою та рівнями складності. Їх доцільно виконувати в зошиті або на окремому аркуші. До підручника було розроблено електронний освітній ресурс interactive.ranok.com.ua. Він містить додаткову інформацію до параграфів, а також тестові завдання для самоконтролю, які виконуються в режимі онлайн. Спеціальні по­ значки на полях підручника підкажуть, коли можна звернутися до електронного додатка. Із повагою, авторський колектив Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 6. 5 Розділ І Держава Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 7. 6 Розділ І. Держава Тема 1. Виникнення держави і  права Опанування матеріалу дозволить: „„ називати основні ознаки влади й  суспільства в  додержавний період, причини виникнення держави і  права, історичні типи держав, інститути врегулювання суспільних відносин у  додержавний період „„ застосовувати поняття та терміни: суспільство, влада „„ характеризувати й порівнювати основні теорії походження держави і права „„ оцінювати значення виникнення держави як соціального та політико- правового інституту Основні поняття: суспільство, держава, право, влада. § 1. Влада і  суспільство в  додержавний період Із попереднього курсу правознавства пригадайте, що таке суспільство, держава, право, влада. Історія людини починається з  тривалого (декілька мільйонів років) дородового періоду. Тоді ще не існувало родової організації, а люди були представлені бродячими групами (орда­ ми) кількістю декілька десятків особин-збира­ чів. Це ще не була Нomo sapiens  — людина розумна, а  скоріше Нomo erectus  — людина прямоходяча. Первісні суспільства являли собою природ­ ний колектив, який складався після об’єднання окремих сімей у  роди та племена. Основною причиною такого об’єднання була насамперед потреба у виживанні. Колективний захист від диких звірів, стихійних лих, інших племен, гуртовий пошук їжі та місць для облаштуван­ ня поселень і створення зброї для мисливства виявилися більш ефективними, ніж одноосіб­ ні спроби вижити в  небезпечних доцивіліза­ ційних умовах. Колективна організація суспільства не тіль­ ки виробила основу для зародження держави, але й позначила проблеми управління суспіль­ ством. Ці проблеми були обумовлені переваж­ но необхідністю розподілу добутого спільними зусиллями родової общини продукту: їжі, пит­ ної води, місця біля вогнища тощо. Спритність, сила та розсудливість були ви­ рішальною умовою здобуття влади в  суспіль­ стві. Найчастіше в родових общинах додержав­ ного періоду владний статус особа отримувала шляхом виборів та володіла ним тимчасово. У  міру розвитку первісних родових общин ви­ никла потреба контролювати власні заощаджен­ ня членів родових общин та розподілу над­ лишків добутого продукту. Завдання 1. Поміркуйте! Не треба забувати, що в  пер- вісному суспільстві також були діти, вагітні жінки, старі та Цікаво! Перші людські спільноти Археологи стверджують, що перша людська спіль- нота сформувалась у  мустьєрський період близько 100 тис. років тому. Мустьєрські поселення були кіль- кісно невеликими (30—40 осіб), однак ці люди вже були спроможні зводити житло, добувати вогонь, об- робляти для своїх потреб камінь і  кістку. Також вче- ні вважають, що саме в мустьєрський період з’явилися зародки членоподільної мови. Разом із розвитком праці та мови люди отримали здатність до абстрак- тного мислення, свідомої діяльності з пристосування світу до своїх потреб. Відбувалося створення люд- ського суспільства замість тваринного стада. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 8. 7 § 1. Влада і суспільство в додержавний період немічні, які не могли брати участь у збиральництві та мис- ливстві. Сьогодні в нас є пенсія, соціальна допомога особам з обмеженими можливостями, обов’язок утримувати дітей та непрацездатних батьків. А як вирішували проблеми опі- кування цими категоріями людей у первісному суспільстві? Інші сфери життєдіяльності первісного су­ спільства врегульовувалися двома засобами: табу та традицією. Табу є  першим неписаним законодавством людства. За допомогою табу встановлювали заборони на певні види поведінки, пов’язані з  охороною визначних осіб племені (вождів, кращих мисливців, жерців) або цінних пред­ метів (джерел вогню, корисних тварин, зброї); захистом від небезпек, пов’язаних із приго­ туванням їжі та межами розселення общини; відтворенням суспільних порядків племені в  певних життєвих актах (заборона шлюбу між родичами, убивства членів общини). Силу табу освячували спеціальними ритуалами, сен­ су яких могли не розуміти навіть ті, хто брав у них участь. Обмеження, що накладали табу, відрізнялися від релігійних або моральних заборон. Вони не апелювали до Бога чи етич­ них норм, а  забороняли самі по собі. Лише думка про порушення табу викликала у  зви­ чайного члена родової общини відчуття три­ воги та огиди. Недотримання табу найчасті­ ше каралося смертною карою або вигнанням із племені. Традиції є різноманітними та різнорідними лініями наступності між поколіннями людей. Традиції є передавальними механізмами, че­ рез які досвід старших засвоюють молоді. Традиція порівняно з  табу має більш раціо­ нальний характер. Їх виникнення спровоко­ вано умовами повсякденного життя членів родової общини. Занепад традиції міг озна­ чати або початок розкладання всього суспіль­ ства в  бік деградації або, навпаки, форму­ вання нового укладу життя в  еволюційному напрямку. Завдання 2. Поміркуйте! Які традиції є  необхідними та корисними в сучасному суспільстві, а які не відповіда- ють реальним умовам життя? Переважно зміни в  житті були пов’язані з  удосконаленням знарядь праці. Наприклад, замість загострених камінців з’явилися моти­ ка та плуг, лук і  стріли, рибальський гачок тощо. На відміну від землі, яка ще довго була колективною власністю, знаряддя праці досить рано перейшли в індивідуальну, особисту влас­ ність. І  як тільки з’явилося знаряддя, що до­ зволяло добувати їжу самостійно, так майже автоматично слабшав зв’язок людини із ко­ лективом. Відтоді почалося розкладання пер­ вісного суспільного ладу та проявлялися умо­ ви зародження держави і  права. Завдання 3. Подискутуйте! Як поява комп’ютерів та Інтернету вплинула на повсякденне життя людей, на виконання ними суспільних та правових норм? До яких трансформацій соціуму може привести подальший роз- виток інформаційних технологій? Запитання та завдання для самоперевірки 1. Із чого почався розклад первісного суспільства? 2. Які стадії пройшло суспільство у  своєму розвитку? Як розвивалося господарство на кожній зі стадій? 3. Як саме змінювалася суспільна організація під час зміни стадій розвитку суспільства? Цікаво! Усвідомлення незаперечності заборон у старо- давньому суспільстві було настільки глибоким, що ті, хто їх порушував, помирали або за наказом мага-чаклуна, або через усвідомлення невідворот- ності смерті внаслідок порушення табу. Родова община. Сучасний малюнок Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 9. 8 Розділ І. Держава § 2. Причини виникнення держави і  права 1. Із курсу історії пригадайте, коли й  де виникли перші держави у  світі. 2. Чи можна стверджувати, що поява права обумовлена виникненням держави? У період неолітичної революції (10—5 тис. років до н. е.) людство опанувало способи шлі­ фування та свердління каменю. Відбувся пере­ хід від споживання готових продуктів при­ роди до справжнього виробництва та осілого способу життя. Залежно від ґрунту та клімату в  одних районах світу могло переважати зем­ леробство, в  інших, навпаки, — скотарство, приручення тварин. Найдавніші поселення на узбережжі Нілу (Єгипет), так само як і  від­ криті в  Месопотамії, Ірані, Середній Азії, де­ яких областях Європи тощо, вказують на пере­ важно землеробський характер їхніх культур. На цьому етапі приручення тварин стало одним зі способів індивідуального ви­окрем­ лення, адже обробіток землі тепер був мож­ ливим без застосування колективних зусиль роду. Крім того, уже в  III тис. до н. е. після відділення скотарства від землеробства від останнього відокремилося й ремесло. Це було викликане успіха­ми в  обробці металів, осо­ бливо заліза. З’явилися різноманітні пред­ мети ремесла, а  разом із тим і  різноманітні товари для обміну. Усе це сприяло формуван­ ню постійного надлишкового продукту та змі­ нило форми соціальної організації. У період, що передував скотарству, регуляр­ ному землеробству та ремеслам, панував ма­ тріархат. Особливий статус жінки був безпо­ середнім результатом екзогамії, тобто порядку, за якого заборонялося вступати у  шлюбні від­ носини всередині власного роду й,  навпаки, існувало взаємне зобов’язання брати дружину в певному (чужому) роді (племені). Неолітична революція перетворила чоловіка-мисливця на пастуха, а потім на головного учасника в орно­ му землеробстві. Зрештою це привело до лік­ відації матріархальних відносин. Їх заступили патріархальний рід і  родина, яка складалася з  батька-патріарха, його дружин, дітей та їх­ ніх сімей, найближчих родичів із сім’ями. Голова родини мав необмежену владу: розпо­ ряджався майном родини та особистістю її членів. Влада патріарха мала обов’язковий характер і  була владою становища, тобто не залежала від  особистих якостей або волі чле­ нів роду. Крім того, поява та збільшення надлишкового продукту призвели до переродження війни пле­ мені проти племені за кращі території чи кров­ ну помсту в систематичний розбій із метою за­ хоплення худоби, рабів і  скарбів. Поступово розбій став регулярним, легалізованим звичаєм постійним промислом. Раби та інша військова здобич були джерелом збагачення, а  постійне головування над військом — вирішальною умо­ вою політичного піднесення. Разом зі встанов­ ленням інституту військового командування виникали супутні йому явища: надання коман­ дувачу надзвичайних функцій (наприклад під час вирішення спорів), перевага в розподілі ви­ робленого общиною продукту та земельних ді­ лянок, особливий захист, формування культу вождів та героїв тощо. Відбувалося майнове розшарування, встановлювалася статусна не­ рівність. Влада остаточно переходила від об­ щини до найзаможніших її представників. Поступово працю вільних членів родової об­ щини доповнила підневільна праця рабів. Най­ частіше це були полонені під час битви, яких залишили живими в обмін на покірність. Вони мали статус речі. Завдяки праці рабів у членів общини з’явився вільний час для участі в  су­ спільному житті, військових кампаніях, опану­ вання різних ремесел та мистецтв. Надалі праця рабів почала конкурувати із пра­ цею вільних і  поступово витісняла її з  багатьох сфер діяльності, особливо в  іригації та деяких непродуктивних галузях, наприклад у будівництві усипальниць, в  особистому служінні. Крім того, поглиблювалася прірва між багатими й бідними родинами. Орна земля переходила у  приватну власність окремих родин. Ті, хто втратив свою землю, мали або потрапити в боргову залежність, або залишити поселення та шукати кращої долі на іншій землі, або піти на службу до родової та військової знаті, стаючи так званими клієнтами. Клієнти (від латин. — слухняний) — своєрід­ на категорія людей у  Стародавньому Римі, які утворювали почет знаті та натомість користува­ лися матеріальною допомогою або заступництвом останніх. Поява клієнтів стала основою для формування в  подальшому верстви державних службовців. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 10. 9 § 2. Причини виникнення держави і права Перебування в статусі клієнта давало можливість зробити непогану кар’єру, досягаючи високого положення, чинів і  багатства. У  I  тис. до н. е. рід остаточно зник. Із су­ спільним поділом праці, поширенням реме­ сел, праці рабів і  товарного обміну родові общини втратили свою єдність, стали місцем поселення стороннього населення  — інопле­ мінників та рабів. Індивідуалізація праці, приручення тварин, військові трофеї тощо — усе це створило умови, за яких відбувалося надзвичайно швидке (і  в  значних розмірах) нагромадження рухомого та нерухомого май­ на в  окремих осіб та сімей, а  разом із тим і  поглиблення нерівності. Таке суспільство без проведення докорінних змін могло існу­ вати тільки у відкритій боротьбі між різними верствами населення. Тоді й  з’явилася дер­ жава як суспільний апарат збереження ціліс­ ності суспільства не родовими, а  правовими засобами, для увічнення майнового та ста­ тусного положення його членів. Традиції та звичаї роду трансформувалися в  правові звичаї (усні закони, засновані на традиції). Поряд із табу та іншими заборона­ ми з’явилися такі дозволи, як право окремих членів суспільства (зазвичай найбагатших та найвпливовіших) вчиняти на свій розсуд. Разом з ускладненням соціального життя в первинних державах ускладнювалося й пра­ во. Віддалення органів регулювання від родини, роду до надродових та надплемінних центрів викликало й появу нових джерел права — волі держави. Усне звичаєве право, що передаєть­ ся з покоління до покоління, заступило писа­ не «державне» право. З’явилися стародавні збірки законів: Закони Хаммурапі у  Старо­ давньому Вавилоні (XVIII ст. до н. е.), За- кони XII таблиць у Стародавньому Римі (V ст. до н. е.), європейські «варварські правди». Їх головними завданнями були такі: закріплення структури суспільства, заснованої на статусній та майновій нерівності; захист права власно­сті та соціального становища царів і військової знаті; урегулювання питань торговельного об­ міну між первісними державами та окремими особами; упровадження інституту персональ­ ного наслідування. Завдання. Пригадайте! Як відбувалися розкладання родового ладу та формування держави й права в племен кіммерійців, скіфів і  сарматів, які з  IХ до н. е. до  III ст. н. е. населяли територію сучасної України? Запитання та завдання для самоперевірки 1. На якій стадії розвитку суспільство стало соціально неоднорідним? Які ризики для суспільства несла його соціальна неоднорідність?  2. Яким чином можна було запобігти саморуйнуванню такого суспільства?  3. По- ясніть, як саме політичні передумови виникнення держави були спричинені економічними чинниками. 4. У  чому полягала трансформація соціальних норм у  момент зародження держави? Цікаво! Закони Хаммурапі У Законах Хаммурапі відображено, яким чином відрізнялася відповідальність залежно від соціального статусу людини: «Якщо син ударить свого батька, то йому слід відрізати пальці. Якщо людина пошкодить око кому-небудь із людей, то слід ушкодити її око. Якщо ушкодить око раба або зламає кістку рабу, то вона мусить заплатити половину його покупної ціни. Якщо людина виб’є зуб людини, рівної собі, то слід вибити її зуб. Якщо людина виб’є зуб у мушкенума, то вона має заплатити 1/3 міни срібла. Якщо людина вдарить по щоці вищого за статусом, ніж вона сама, то її слід ударити 60 разів батогом із волячої шкі- ри. Якщо людина вдарить по щоці кого-небудь із людей, хто подібний до неї, то вона має відважити 1 міну срібла. Якщо раб людини вдарить по щоці кого- небудь із людей, то слід відрізати йому вухо». Як бачимо, у  первісних джере- лах права відбулася заміна родового принципу «око за око, зуб за зуб» на грошову компенсацію або інше покарання відповідно до становища людини в  соціальній ієрархії. Стела царя Хаммурапі Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 11. 10 Розділ І. Держава § 3. Теорії походження держави і  права Пригадайте з  курсу історії, що являли собою три поділи праці й  чому вони стали еконо- мічною передумовою виникнення держави. Теорії про походження держави та права виникали, відбиваючи рівень розвитку еко­ номічного ладу та су­спільної свідомості. Теологічна теорія є однією з найбільш дав­ ніх. Її творці вважали, що держава вічно існує з  Божої волі, а  тому кожен зобов’язаний ко­ ритися цій волі. Так, у  Законах Хаммура­пі йшлося про божественне походження влади царя: «Боги поставили Хаммурапі правити “чорноголовими”»; «Людина є тінню Бога, раб є тінню людини, а цар дорівнює Богу». У Ста­ родавньому Китаї імператора називали Сином Неба. Християнство розвинуло ідею Божої сут­ ності держави: «Усяка душа буде покірна вищій владі, — йдеться в  посланні апостола Павла до римлян, — тому що немає влади не від Бога, а  існуюча влада від Бога встановлена». Тобто теологічна теорія не відкидала необхідності створення та функціонування земної держави, забезпечення належного правопорядку. Релі­ гійні мислителі стверджували, що право — Бо­ гом дане мистецтво добра та справедливості. Теологічна теорія одна з  перших позв’язала право з  добром і  справедливістю. Патріархальна теорія пояснює, що держав­ на влада виникає та існує в суспільстві подібно до того, як у  родині природно затверджується влада глави сімейства. Патріархальна теорія була поширена у  Стародавній Греції та рабов­ ласницькому Римі, відродилася в  період серед­ ньовічного абсолютизму. Біля її витоків стояв Аристотель, який стверджував, що державна влада є  продовженням розвитку батьківської влади. Патріархальна концепція у примітивній формі відбиває становлення стародавніх монар­ хій, але при цьому спотворює сутність держави. Вона заперечує правову свободу людини в  дер­ жаві; виправдовує необмежене насильство недо­ сконалістю людської природи. Право в патріар­ хальній теорії є  вираженням волі держави. Завдання 1. Поміркуйте! У частині 3 статті 43 Консти- туції України йдеться: «Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею вій- ськова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і  про надзвичайний стан». Чи можна назвати цю норму патерналістською? У договірній теорії держава виникла як продукт свідомої творчості, як результат до­ говору, який укладають люди, що перебували Цікаво! Теорія «двох мечів» як форма боротьби за державну владу у  феодальній Європі У XII ст. у Західній Європі стала розвиватися записа- на Аврелієм Августином (Блаженним) у його праці «Про град божий» легенда про два мечі, зміст якої такий: «Господь залишив апостолам два мечі. Меч символізує владу. Один меч символізував церковну, духовну владу, а інший — світську. Засновники церкви вклали в піхви один і  залишили його при собі, тому що не слід церк- ві власноруч використовувати меч. А другий вони вру- чили государям для того, щоб ті могли власноруч вер- шити земні справи. Церква наділила владою світських царів. І  тому цар саме церквою наділений правом управляти людьми, і  сам при цьому є  слугою церкви». Відповідно, католицька церква із самого початку утво- рення феодальних держав неодноразово заявляла свої права на верховенство над світською владою. Обґрун- товуючи політичні інтереси церкви, її ідеологи ствер- джували, що могутність державців походить від церкви, а вона здобула свій авторитет безпосередньо від Хрис- та. У  боротьбі з  владою царів церква нерідко зобра- жала себе захисницею народу, апелюючи до нього й  доходячи навіть до проголошення ідеї народного суверенітету, до визнання права народу на повстання. Ці претензії церкви наразилися на сильний опір із боку світських феодалів. У своїй боротьбі з теократією світська влада знайшла підтримку в  юристів, які спиралися на норми римського права. У  XIII—XV ст. у  теократичних теоріях спостерігався поворот до компромісу між духов­ ною та світською владою. Адже церква в боротьбі з єре- тиками відчула потребу в сильному державному апа- раті, і  тому серед духовенства зростала кількість прихильників зміцнення влади монархів, хоч ідея переваги церкви над державою зберігалася. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 12. 11 §3. Теорії походження держави і права до цього у  природному, первісному стані. Су­ спільний договір, яким створюється держава, розуміється як згода між ізольованими до того індивідами на об’єднання в державі, перетво­ рюючи неорганізовану велику кількість людей на єдиний народ. Право в  договірній теорії розуміється через природу людини. У процесі розвитку людства природні права одних людей вступають у  суперечність із правами інших, порушується порядок, виникає насильство. Це відбувається тому, що в  додержавному су­ спільстві не було влади, здатної захистити людину та гарантувати її природні права. ЗавДання 2. Подискутуйте! Чи можна назвати Акт про- голошення незалежності України суспільним договором? Теорія насильства основою походження держави та права вбачає акт насильства, як правило, завоювання одного народу іншим. Для закріплення влади переможця над заво­ йованим народом, для насильства над ним і створюють державу та право. Право, у свою чергу, закріплювало «статус кво» для пере­ можців та переможених. Матеріалістична (класова) теорія пояс­ нює виникнення держави соціально­економіч­ ними причинами. Першорядне значення для розвитку економіки, а отже, і для появи дер­ жави мали три великі поділи праці (від зем­ леробства відділилися скотарство та ремесло, виник клас людей, зайнятих тільки обміном). Такий поділ праці та пов’язане з  ним удо­ сконалювання знарядь праці дали поштовх зростанню її продуктивності. З’явився над­ лишковий продукт, що врешті й  привів до виникнення приватної власності, у результа­ ті чого суспільство розкололося на багаті та незаможні класи. Держава та право виникли переважно з  метою зберегти та підтримати панування одного класу над іншим. суспільні класи — великі групи людей, пов’язаних загальним відношенням до засобів виробництва. Психологічна теорія пов’язує появу держави з  особливими властивостями людської вдачі: потребою людей у  владі над іншими людьми, прагненням підкорятися, наслідувати. Причини походження держави полягають у  тих здібнос­ тях, які первісна людина приписувала племін­ ним вождям, жерцям, шаманам, чаклунам тощо. Вони робили полювання вдалим, боролися із хворобами, передбачали події тощо. Їхня магіч­ на сила створювала умови для залежності сві­ домості членів первісного суспільства від родо­ вої знаті. Саме із влади, яку приписували цій знаті, і  виникла державна влада. Право роз­ глядається не як суспільне явище, пов’язане з  державою, а  як щось інтуїтивне, як явище, що існує у  сфері емоцій, індивідуальних вну­ трішніх переживань та інстинктів. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Пригадайте із курсу всесвітньої історії, за яких умов виникла держава у франків. Спробуйте визначити те- орію походження держави, яка найбільш точно по- яснює виникнення держави в цього народу. 2. При- гадайте із курсу історії України, за яких умов виникла держава у  східних слов’ян, і  спробуйте визначити теорію походження держави, що найбільш точно по- яснює виникнення держави в  цього народу. 3. Яка теорія походження держави здається вам найбільш вірогідною? суспільні класи — великі групи людей, пов’язаних загальним відношенням до засобів виробництва. ЦікавО! егоїзм створив державу? Англійський вчений XVII ст. Т. Гоббс (1588—1679) вважав головним мотивом людських вчинків его- їзм. На його думку, люди від природи піддаються жадібності, страху, гніву та іншим негативним емо- ціям, вони діють заради любові до себе, а  не до іншого. Тому додержавному періоду історії людства властиве не просте страждання від несправедли- востей суспільних відносин, а  реальна війна всіх проти всіх. Єдиним можливим шляхом порятунку Т. Гоббс вбачав відмову кожної людини від части- ни своєї індивідуальної свободи на користь певної суспільної установи. Такою установою й мала ста- ти держава. Суспільний договір укладався не між народом і  носіями верховної влади, а  між людьми (кожний пого- джується з  кожним) із приводу вручення дер- жаві їх природних прав (за винятком права са- мозахисту). Томас Гоббс Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 13. 12 Розділ І. Держава § 4. Історичні типи держав Дайте коротку характеристику теоріям походження держави. Історичні типи держав можна виділяти на основі формаційного підходу, основним крите­ рієм класифікації в якому виступає належність тієї чи іншої держави до суспільно-економічної формації певного виду. Суспільно-економічна формація  — це су­спільство, що перебуває на певному етапі історичного розвитку, розгляну­ те виходячи з  основного способу виробництва та економічного ладу, соціально-політичних та правових категорій (права, культури, релігії). Формаційний підхід розглядає державу як яви­ ще, що постійно еволюціонує. Жодна рання стадія в  еволюційному русі не повторюється, а кожна пізніша займає вищу позицію за шка­ лою складності та різноманіття суспільно-по­ літичних форм. Сутність держави визначається тим, якому класу вона служить, який клас панує в  певному суспільстві. Історичні типи держав за формаційним підходом Тип держави Історичний період Основні риси Рабовлас- ницька IX ст. до н. е. — VI ст. н. е. Відбувався розпад суспільства на антагоністичні класи, відмінності між якими полягали не в  різному становищі в  системі влади та системі роз- поділу, а  насамперед у  різниці в  засобах виробництва. Один клас став власником землі та знарядь праці, а  також самого виробника  — раба Феодальна VI—XVII ст. н. е. Економічну основу становила приватна власність феодалів на землю. Се- ляни мали дрібне одноосібне господарство на землі феодала та мусили за користування землею віддавати йому частину врожаю й  безоплатно працювати на нього (оброк і  панщина) Капіталі­ стична XVII ст. н. е. — до  нашого часу Економічну основу капіталістичної держави становить приватна власність на засоби виробництва. Станова нерівність, що існувала до цього, замінюється соціальною нерівністю. Це було пов’язано з  тим, що одні володіли засобами виробництва, а  інші, позбавлені їх, мусили продавати свою робочу силу. Цікаво! Держава  — це живий організм? У другій половині XIX ст. англійський соціолог Г.  Спенсер (1820—1903) висунув органічну теорію походження держави і права. Відповідно до цієї тео- рії держава є  продуктом розвитку органічної речо- вини, що розвивається з нижчої стадії. Тобто органіч- на теорія вподібнює державу до живого організму, що складається із клітинок, частин (люди). Кожний елемент живого організму виконує конкретну функцію та в  такий спосіб забезпечує нормальне функціону- вання всієї держави. Воля держави виражається в за- конах, уряд ототожнюється з мозком, працівники — із ногами та руками, а  рухи й  зв’язки  — із нервами. Подібно до того як серед біологічних організмів у ре- зультаті природного відбору виживають найбільш пристосовані, так і  в  соціальних організмах у  про- цесі боротьби та війн складаються конкретні держа- ви, формуються уряди, удосконалюється структура управління. Цікаво! Формаційний підхід: чи вся справа в  економіці? Найбільш істотним недоліком формаційного під- ходу до типології держав є відсутність у його кри- теріях тих чинників, які розкривають соціокультур- ні особливості суспільства та їхній вплив на державу і  право. Економіка дійсно впливає на життєдіяльність держави. Однак це не є  єдиним визначальним чинником державного розвитку. Більше того, економічний прогрес зовсім не озна- чає прогресу всієї системи та зокрема державно- правової сфери (наприклад, у  період правління Й.  Сталіна в  СРСР чи А. Гітлера в  Німеччині за значного розвитку економіки державна влада мала тоталітарний характер). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 14. 13 завдання для самоперевірки до теми 1 Слабкість та обмеженість формаційного підходу обумовили виникнення цивілізацій­ ного підходу до виділення типів держав. У  цивілізаційному підході сутність держави визначається не тільки протистоянням су­ спільних класів, але й  накопиченими в  ході історичного процесу та переданими в  межах культури уявленнями про світ, цінностями. Також ураховують соціальні інтереси та ак­ тивні соціальні сили в сукупності з норматив­ ними зразками поведінки, історичним досвідом минулого. Державну владу за цивілізаційного підходу розглядають як частину світу куль­ тури. Цивілізація — відносно замкнуте й локальне ста- новище суспільства, що вирізняється спільністю культурних, економічних, географічних, релігійних, психологічних та інших ознак. Головною перевагою цивілізаційного під­ ходу є  можливість використання культурно­ духовного чинника. Культура представляє той інформаційний ресурс, що дозволяє не тільки оцінювати соціальну систему конкретного су­ спільства в певний історичний період, але й по­ бачити ознаки зародження, розвитку та функ­ ціонування кожної держави. ТиПи деРжАВи В  ЦиВілізАЦійНоМУ ПідХоді Тип держави Цивілізації Основні риси Сутність Первинні давньоєгипетська, шумерська, вави- лонська, іранська, бірманська, сіам- ська, кхмерська, в’єтнамська, япон- ська держава є  об’єднуючою та організуючою силою, що визначає соціальні та економічні структури. Політичне управління держави поєднується з  ре- лігією та передбачає наявність правителя, якому приписують божественне походження. держава є  складовою частиною не тільки політичного жит- тя, але й  усієї соціальної та економічної системи держава  — первинна; суспільство  — вторинне. Переважний політичний режим: деспотія. еконо- міка спрямована на від- творення держави та збільшення її могутності Вторинні західноєвропей- ська, північноаме- риканська, східно- європейська, латиноамерикан- ська, буддійська держава значною мірою відділена від культурного та релігійного життя суспільства. Політична система будується на основі вільного представництва насе- лення. Влада держави не охоплює всі сфери люд- ського життя. Соціальна та економічна система під- порядкована загальним культурно-духовним нормам, які можуть змінюватися в процесі розвитку цивілізації Суспільство  — первин- не; держава  — вторин- на. Переважний політич- ний режим: демократія. економіка працює на збагачення суспільства та приватних осіб ЗавДання. Поміркуйте! Чи можливе об’єднання фор- маційного та цивілізаційного підходів до типології дер- жав? Якщо так, то визначте, яку класифікацію держав можна було  б розробити. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Які ви знаєте історичні типи держав? 2. за якими критеріями розмежовуються історичні типи держав? 3. У  чому полягають переваги цивілізаційного та фор- маційного підходів до визначення типології держав? Завдання для самоперевірки до теми 1 «виникнення держави і  права» 1. Порівняйте табу та традиції. Спробуйте визначити, яке місце посідають традиції в  регулюванні суспільних відносин у  сучасний період. 2. Порівняйте організаційні засади додержавного та сучасного періодів орга- нізації суспільних відносин. Спробуйте визначити, які організаційні засади додержавного суспільства є  актуальними в  наш час. 3. Порівняйте формаційний та цивілізаційний підходи до визначення типоло- гії держав. Спробуйте визначити, чим відрізняється тип держави від виду держави. Цивілізація — відносно замкнуте й локальне ста- новище суспільства, що вирізняється спільністю культурних, економічних, географічних, релігійних, психологічних та інших ознак. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 15. 14 Розділ І. Держава Тема 2. Поняття, ознаки, сутність держави Опанування матеріалу дозволить: „„ називати основні ознаки держави, види функцій держави „„ описувати форми реалізації та методи здійснення функцій держави „„ визначати соціальну сутність держави „„ характеризувати правову державу „„ оцінювати шляхи формування правової держави в  Україні Основні поняття: держава, суверенітет, функції держави, правова держава, громадянське су­ спільство. § 5. Поняття та ознаки держави 1. Які ознаки свідчать про існування держави? 2. Чим держава відрізняється від інших утворень та об’єднань людей? Державу можна визначити як історично сфор­ мовану особливу політико-територіальну орга­ нізацію, що володіє суверенітетом, має апарат управління й примусу та надає своїм вимогам обов’язкову для населення всієї країни силу. Поняття держави, її характеристики конкре­ тизуються під час розкриття ознак, які відріз­ няють  її від недержавних організацій суспіль­ ства. Тобто аналіз ознак держави поглиблює знання про неї, підкреслює її унікальність як незамінної форми організації суспільства й най­ важливішого суспільно-політичного інституту. Виділяють такі ознаки держави. 1. Наявність публічної влади, що являє собою сукупність апаратів захисту суспільства від посягань зовні (збройні сили, спеціальні служби), примусу й  охорони громадського порядку (правоохоронні органи), а  також управління (уряд, місцеві адміністрації). 2. Територіальна організація населення та здій­ снення публічної влади в межах певної тери­ торії. У додержавному суспільстві належність індивіда до того чи іншого роду зумовлювала­ ся кровною або вдаваною спорідненістю. При­ чому рід часто не мав визначеної території, переміщувався з  одного місця на інше. Держава має локалізовану територію, на яку поширюється її суверенна влада, а  насе­ лення, яке на ній проживає, перетворюється на підданих або громадян держави.  Важливо!   Територія України  — суходіл, води, надра й  повітряний простір, що перебувають у  межах державного кордону України. Загальна площа території України становить 603 628 км2 , тобто 5,7  % території Європи та 0,44  % території світу. За цим показником вона є  найбільшою кра- їною, яка повністю розташована в  Європі.  3. Державний суверенітет, тобто незалежність державної влади від будь-якої іншої влади всередині країни й  поза нею, виражений у  виключному праві самостійно вирішува­ ти питання внутрішньої і  зовнішньої по­ літики. 4. Монополія на прийняття загальнообов’язко­ вих норм. Лише держава може встановлюва­ ти норми, обов’язкові для всіх громадян. За їхньою допомогою держава може ефективно керувати суспільством і забезпечувати реалі­ зацію своєї політики. Дотримання таких норм забезпечується державною владою. Влада  — здатність за допомогою авторитету, заохочен­ ня та примусу впливати на поведінку особи. 5. Монополія на встановлення та збір податків із населення, що спрямовують на утриман­ ня органів державного управління, розвиток національної і регіональної економіки, під­ тримку соціальної сфери (охорона здоров’я, освіта, соціальне забезпечення тощо). 6. Наявність державних символів  — герба, прапора, гімну. Символи держави поклика­ ні позначати носіїв державної влади, на­ лежність чого-небудь до держави. Герби держави встановлюють на будівлях, де роз­ ташовані органи держави, на прикордонних Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 16. 15 § 6. Сутність держави. Поняття та види функцій держави. Суверенітет і його види стовпах, на спеціальному одязі державних службовців. Прапори вивішують на тих са­ мих будівлях, а  також у  місцях, де прово­ дять міжнародні конференції.  Важливо!  Державними символами України є  Державний Прапор України, Державний Герб України і  Державний Гімн України (стаття 20 Кон- ституції України).  Запитання та завдання для самоперевірки 1. Спробуйте встановити, від чого саме ми можемо відрізнити державу, визначивши її ознаки.  2. Визначте, яка з  ознак держави безпосередньо стосується здо- буття вами освіти в  комунальному освітньому закладі на безоплатній основі.  3. Чому в державному суспіль- стві не можна обійтися без обов’язкового стягнення податків із громадян, які мають доходи?  4. Чому в пер- вісному суспільстві був відсутній апарат публічної влади? 5. Яка ознака держави значною мірою притаманна пер- вісному (додержавному) суспільству? У  чому полягає відмінність?  6. Чому в  первісному суспільстві не мо- гло існувати такого поняття, як суверенітет роду (пле- мені), і  такої ознаки, як територія? У  чому полягала відмінність між ознаками, за якими об’єднувалося на- селення в  додержавному суспільстві й  державі? § 6. Сутність держави. Поняття та види функцій держави. Суверенітет і  його види 1. Як ви вважаєте, чому виникла держава? 2. Які завдання виконувала держава на початкових етапах свого існування? Соціальне призначення держави показує роль держави в суспільстві, ступінь втручання держави в  життя суспільства. Завдання. Поміркуйте! Щодо якої концепції ролі дер- жави автор Декларації незалежності США Т. Джефферсон казав: «Вводити закони, що суперечать законам приро­ди, означає породжувати злочини, щоб потім за них карати»? Концепції соціального призначення та ролі держави Ліберальна: завдання держави  — забезпечення прав і  свобод громадян. Проводиться ідея про мінімум втручання в  життя людей. Держава виявляє активність лише в  соціальній сфері (освіта, охорона здоров’я) Консервативна: втручання держави в  життя суспіль- ства має бути обмеженим. Головне завдання держа- ви  — забезпечувати збереження основ суспільства, су­спільних відносин. Держава захищає суспільство від посягань, катаклізмів. У  разі виникнення соціальних заворушень влада усуває їх Соціал-демократична: завдання держави  — забезпе- чити певний рівень рівності в  суспільстві, гідні умови існування кожного члена суспільства. Влада контро- лює рівень доходів населення Комуністична: роль держави в  суспільстві максималь- на. Держава  — головне знаряддя соціальних перетво- рень, її завдання  — довести суспільство до «світлого майбутнього». Це шлях до тоталітарної держави Соціальне призначення кожної конкретної держави визначається безліччю чинників. У  сучасній демократичній державі певна по­ літика держави залежить від волі виборців, Цікаво! Держави без території У сучасному світі існують державні утворення, що мають усі або майже всі ознаки державності (герб, прапор, гімн, закони, населення, грошову одиницю), але не мають території, або їхня територія надзви- чайно мала. Наприклад, таким утворенням є  Сілан- дія — держава, заснована колишнім військовим Пад- ді Роєм Бейтсом на покинутій морській платформі поблизу територіальних вод Великої Британії в 1967 р. Велика Британія після судових розглядів визнала її незалежність. Засновник держави живе в  Європі, за- ймається роздачею титулів і  продажем паспортів. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 17. 16 Розділ і. держава соціальне призначення такої держави  — за­ безпечити послідовність проведення економіч­ ного розвитку, у соціальній сфері, у зовнішній політиці. Роль держави в  суспільстві зміню­ ється від волі народу. важливО! Україна є  соціальною державою (стаття 1 Конституції України). Це передбачає га- рантування соціальної безпеки громадян, створен- ня необхідних і  достатніх умов для реалізації со- ціальних прав людини й  громадянина. „ Завдання держави виконуються через її функції. Функції держави  (від латин. functio  — виконан- ня, вчинення)  — основні напрямки діяльності держави. Сутністю держави є впорядкування суспіль­ них відносин. Публічне впорядкування су­ спільних відносин має два аспекти: встанов­ лення певних правил, що мають загальний характер, та охорона цих правил від порушен­ ня. Відповідно функції держави можна розді­ лити на два типи: регулятивні та охоронні. Залежно від сфери застосування виділяють також внутрішні й зовнішні функції. Внутріш­ ні функції визначають внутрішній розвиток суспільства; зовнішні функції — напрямки ді­ яльності у  відносинах з  іншими державами. Конкретний зміст функцій держави визна­ чається її формою та політичним режимом. Найбільшою мірою функції держави проявля­ ються в  політичній, економічній і  соціальній сферах. Відповідно виділяють політичну, еко- номічну та соціальну функції держави. Політична функція держави полягає в  за­ безпеченні державної і  громадської безпеки (у  тому числі від зовнішніх посягань), регу­ люванні політичних процесів у  суспільстві, закріпленні та охороні прав і свобод громадян, підтримці соціальної злагоди, вирішенні со­ ціальних конфліктів. Економічна функція держави покликана за­ безпечити нормальне функціонування та роз­ виток економіки, у  тому числі за допомогою охорони форм власності, встановлення норма­ тивів податкових відрахувань, організації зо­ внішньоекономічних зв’язків. Соціальна функція держави спрямована на здійснення заходів щодо задоволення соціаль­ них потреб людей, підтримання необхідних умов праці й  побуту, надання державної до­ помоги особам, які з незалежних від них при­ чин не можуть самостійно забезпечити собі засоби для гідного існування. Форми, у  яких здійснюються функції дер­ жави, можуть бути правовими та організацій­ ними. Найважливішою ознакою держави є  суве­ ренітет. суверенітет (від фр. souveraineté — верховна вла- да, верховенство, панування)  — це властивість державної влади, що проявляється в її верховенстві на своїй території (внутрішній суверенітет) і неза- лежності в  міжнародних відносинах (зовнішній суверенітет). Верховенство державної влади проявляється в її повній самостійності у внутрішніх справах, вищому порівняно з іншими організаціями па­ нуванні на певній території (внутрішній суве­ ренітет). Жодне об’єднання людей не може самостійно, без дозволу держави підпорядко­ вувати людей своїй волі. Тут усі діють із до­ зволу держави і в межах, зазначених державою. Навіть влада батьків над дітьми регулюєть­ ся державою, а  зловживання батьківською владою карається. Юридичним проявом верховенства державної влади є верховенство й найвища юридична сила Функції держави  (від латин. functio  — виконан- ня, вчинення)  — основні напрямки діяльності держави. суверенітет (від фр. souveraineté — верховна вла- да, верховенство, панування)  — це властивість державної влади, що проявляється в її верховенстві на своїй території (внутрішній суверенітет) і неза- лежності в  міжнародних відносинах (зовнішній суверенітет). Правові форми Організаційні форми Правотворчість  — розробка і  прийняття законів та інших нормативних актів. Правозастосування  — державно-владна діяльність спеціально уповноважених органів влади щодо реалі- зації норм права. Охорона права  — діяльність, спрямована на здій- снення правового контролю та реалізацію юридичної відповідальності економічні  — державні дотації, кредитування, субсидії. Політичні  — узгодження позицій різних політичних сил, міжнародні переговори. ідеологічні  — заклики політичних лідерів до насе- лення, агітація через засоби масової інформації. Організаційні заходи  — планування, соціальне про- грамування, контроль Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 18. 17 §7. Правова держава та громадянське суспільство конституції та законів держави. Визнання су­ веренного характеру державної влади не має наслідком визнання її фактичної всемогутнос­ ті. Державна влада в  демократичній державі обмежена правом, народною волею, мораллю. Незалежність державної влади проявляється у  здатності держави самостійно здійснювати зовнішню політику (зовнішній суверенітет). ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Як у  процесі історичного розвитку держави змінюва- лася її сутність? 2. У чому полягають завдання держави на сучасному етапі? 3. Чим визначається конкретний зміст функцій держави? 4. Чи існує взаємозалежність між внутрішніми та зовнішніми функціями держа- ви? 5. У яких формах здійснюються функції держави? 6. Які види суверенітету ви знаєте? 7. Як співвідно- сяться внутрішній і зовнішній суверенітети? 8. У стат- ті 6 Конституції СРСР Комуністична партія визначалася як керівна та спрямовуюча сила радянського суспіль- ства. У  сучасному ірані фактичним главою держави є  не обраний народом президент, а  духовний лідер. Визначте, яка складова суверенітету державної влади порушується в  цих випадках. §7. Правова держава та громадянське суспільство Як ви розумієте поняття «правова держава»? Сутністю та невід’ємною ознакою сучасної держави є  підкорення державної влади вла­ ді права. Тобто держава має бути правовою. У правовій державі відсутні обмеження прав громадян у сфері особистої свободи, совісті, думки, господарської діяльності. Людина за­ вжди є  метою, і  її не можна розглядати як засіб. ЗавДання 1. Подискутуйте! давньогрецький держав- ний діяч та реформатор Солон у  преамбулі до законів, які він видав для Афін у  594  р. до н. е., написав: «Нічого надміру». Чи можна цей вислів вважати принципом пра- вової держави й  чому? Правова держава — організація державної влади, яка у  своїй діяльності підкоряється праву. Правова держава має як загальні з усіма дер­ жавами ознаки, так і  особливі, які характери­ зують її правову природу. Розглянемо ці ознаки. 1. Верховенство права. Право регулює най­ важливіші суспільні відносини. Органи дер­ жавної влади та місцевого самоврядування, посадові особи, громадяни та їхні об’єднання у  своїй діяльності підкорюються праву. 2. Верховенство закону. У  правовій державі закони мають найвищу юридичну силу. Правова держава — організація державної влади, яка у  своїй діяльності підкоряється праву. ЦікавО! жан Боден: засновник вчення про суверенітет французький державний діяч ж. Боден (1530—1596) першим в  історії людства обґрунтував ідею державного суверенітету, в  основу якої закладено думку про не- подільну, єдину, постійну державну владу. У вченні ж. Бодена держава відокремле- на від особистості монарха, це абсолютно самостійний суспільний інститут, який протиставляється як окремим громадянам, так і  їхнім об’єднанням. Тому ж. Боден досліджував державу, зокрема, і  щодо зовнішніх утворень, тобто інших держав, міждержавних союзів та ін. Він указував на наявність у  держави різних прав та обов’язків, наприклад щодо збору податків та розпорядження майном. ж. Боден писав і  про договори між державами, яких мають неухильно дотримуватися всі суверени. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 19. 18 Розділ і. держава Вони відповідають конституції держави. Підзаконні акти не можуть суперечити Кон­ ституції та законам. Кожен має підпоряд­ ковувати свою поведінку законам, не до­ пускаючи їх порушення і  не зловживаючи своїми правами й владними повноваження­ ми. Закони повинні мати правовий харак­ тер, висловлювати ідеї природного права. ЗавДання 2. Поміркуйте! Що означає вислів давньо- римського оратора та юриста Цицерона «Несправедли- вий закон не породжує право»? 3. Гарантованість прав і свобод особистості. У  правовій державі створюється механізм реалізації та захисту прав і  свобод людини й  громадянина. Права і  свободи особистос­ ті визначають сенс і  виступають метою ді­ яльності держави. 4. Поділ влади на законодавчу, виконавчу й су- дову гілки. Гілки влади самостійні, взаємо­ діють і  стримують одна одну. Судова влада має бути авторитетною, незалежною від волі чиновників і  підкорятися лише закону. 5. Взаємна відповідальність держави й  осо- бистості. Держава несе політичну відпо­ відальність перед громадянами за невико­ нання взятих на себе зобов’язань. Уряд, що неспроможний виконати обов’язки, йде у відставку. У разі заподіяння своїми неза­ конними діяннями шкоди особистості орга­ ни державної влади або їхні посадові особи зобов’язані відшкодувати заподіяну шкоду. На громадян покладається відповідальність за вчинення правопорушення. важливО! Шкода, завдана фізичній або юри- дичній особі незаконними рішеннями, дією чи без- діяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повно- важень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого само- врядування незалежно від вини цих органів (стат- тя 1173 Цивільного кодексу України). „ Основою правової держави є  громадянське суспільство. Громадянське суспільство — сукупність міжосо- бистісних відносин і соціальних інститутів, що роз- виваються без втручання держави та мають на неї визначальний вплив. ЗавДання 3. Поміркуйте! Що мав на увазі англійський вчений дж. локк, коли сказав: «Ні для кого в громадян- ському суспільстві не може бути зроблено виняток із законів цього суспільства»? Громадянське суспільство — сукупність міжосо- бистісних відносин і соціальних інститутів, що роз- виваються без втручання держави та мають на неї визначальний вплив. ЦікавО! ідея правової держави крізь століття Перші концепції правової держави почали з’являтися в античних мислителів. Платон (427—347 до н. е.) під- креслював, що в  державі має існувати правління за- конів, а  не правління людей. Католицький філософ фома Аквінський (1225—1274) зазначав, що природний закон (право), крім прагнення самозбереження й про- довження роду, пошуків істини і  справжнього Бога, вимагає також визнання й  поваги гідності людини як розумної істоти. Тому держава як політична форма вираження загального блага покликана забезпечити для людей гідні умови життя, тобто умови, відповідні гідності людини. Саме поняття «правова держава» ви- никло й  затвердилося в  німецькій юридичній літера- турі в  першій третині XIX ст. джон локк Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 20. 19 Завдання для самоперевірки до теми 2 Міжособистісні та соціальні взаємодії, що здійснюються в  межах громадянського су­ спільства, поєднують умови для задоволення індивідами й  соціальними групами своїх по­ треб та інтересів. Найважливішими інститутами громадян­ ського суспільства є: господарські товариства, політичні партії та інші громадські об’єднання, релігійні організації, незалежні засоби масової інформації. Ці об’єднання людей визначальним чином впливають на державну владу й  праг­ нуть забезпечити її правовий характер. Члени громадянського суспільства наділені громадян­ ськими, політичними, соціально-економічними та культурними правами, беруть активну участь в  управлінні справами держави. До основних принципів громадянського су­ спільства можна віднести: рівність прав і сво­ бод людини й  громадянина, їх гарантований юридичний захист; свободу економічної ді­ яльності; свободу об’єднання громадян; сво­ боду масової інформації. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Коли і  де вперше виникла ідея правової дер­ жави?  2. Якої трансформації зазнала ідея право- вої держави в  процесі свого історичного роз­ витку?  3. Які вам відомі найважливіші ознаки правової держави?  4. Що таке громадянське су­ спільство? Завдання для самоперевірки до теми 2 «Поняття, ознаки, сутність держави» 1. Визначте, як співвідносяться правова держава та громадянське суспільство. 2. Знайдіть у  Конституції України положення, які характеризують нашу дер- жаву як правову. 3. Порівняйте: ліберальну та консервативну, соціал-демократичну та комуніс- тичну концепції соціального призначення та ролі держави; правові та не- правові форми здійснення функцій держави; внутрішні та зовнішні функції держави. 4. Ж. Боден визначав його, як вищу владу над підвладними, але обмежував цю владу божественним і  природним правом; Ж.-Ж. Руссо розглядав його як необмежену й  неподільну владу, яка має здійснюватися в  межах договору між народом і  державою; Г. Гоббс приписував його тільки державі. Про що йдеться? 5. Учень 10 класу Максим вважає, що в  реалізації державних функцій бере участь усе доросле населення держави. На підтвердження цієї думки він на- вів такі приклади: 1) Економічна (підприємці організовують виробництво продукції для держав- них потреб). 2) Соціальні (усі громадяни, які мають доходи, сплачують податки до бюдже- тів різних рівнів, які використовуються для потреб соціально незахищених громадян). 3) Екологічна (її виконують усі громадяни, які не завдають шкоди природі). Спробуйте спростувати таку аргументацію. 6. Визначте, як співвідносяться між собою державний та народний суве- ренітет. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 21. 20 Розділ і. держава Тема 3. Державний лад Опанування матеріалу дозволить: „ називати види форм правління, територіального устрою, політичного режиму „ описувати форми державного правління, територіального устрою, полі- тичного режиму „ порівнювати федерацію й  конфедерацію, демократичний та недемокра- тичний державно-правові режими „ характеризувати демократичну державу „ оцінювати демократію як загальнолюдську цінність Основні поняття: державний лад, монархія, республіка, унітарна держава, федерація, конфе- дерація, демократія, тоталітаризм, авторитаризм. §8. Поняття державного ладу. Форми державного правління. монархія та республіка 1. Як ви вважаєте, чи відповідає сучасний стан нашої держави вимогам демократичного суспільства? обґрунтуйте свою відповідь. 2. Що таке монархія? Чим вона відрізняється від республіки? 3. із курсу історії пригадайте, які країни спочатку існували як монархії, а  потім стали республіками. Над тим, як найкраще організувати, побу­ дувати державу, люди думають із моменту її зародження. Адже в державно­організованому суспільстві від цього залежать їхні життя та добробут. Тому із часів античності устрій дер­ жави, її будова виражалися в  понятті «дер­ жавний лад». Державний лад  — спосіб організації та устрою державної влади, що відбиває особливості істо- ричного, економічного, національного розвитку країни. Державний лад об’єднує в собі такі аспекти: порядок утворення та організації вищих орга­ нів державної влади та управління; спосіб територіального устрою держави та порядок взаємодії центральної, регіональної та місцевої влади; прийоми та методи здійснення держав­ ної (політичної) влади. Звідси форма держав­ ного ладу синтезується із трьох основних еле­ ментів: форми державного правління, форми державного (територіального) устрою, форми державно­політичного режиму. ЗавДання 1. Поміркуйте! «Forma dat esse reі» («форма дає буття речі»)  — так казали римські юристи. Розтлу- мачте цей вираз у  контексті форм державного ладу. Форма правління  — організація держави, що включає в  себе порядок утворення вищих та міс- цевих державних органів і порядок взаємовідносин між ними. Відповідно до цих критеріїв, а також залеж­ но від того, як здійснюється влада (одноосібно й спадково або колегіально та на виборній осно­ ві), розрізняють дві форми правління: монар­ хію та республіку. Державний лад  — спосіб організації та устрою державної влади, що відбиває особливості істо- ричного, економічного, національного розвитку країни. Форма правління  — організація держави, що включає в  себе порядок утворення вищих та міс- цевих державних органів і порядок взаємовідносин між ними. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 22. 21 §8. Поняття державного ладу. форми державного правління. Монархія та республіка монархія  (від грец. «моно»  — один, єдино і  «ар- хія»  — влада, правління)  — форма державного правління, за якої верховна державна влада здій- снюється монархом, передається в спадщину й не передбачає відповідальності монарха перед на- селенням. Монархія як форма державного правління має такі ознаки. Влада передається, як прави­ ло, у  спадщину. Монарх формально незалеж­ ний від населення; він представляє державу, діючи у  внутрішній і  зовнішній політиці від свого імені. У сучасному світі за рівнем впливу на дер­ жавну систему виділяють необмежену (абсо- лютну) та обмежену монархію. абсолютна монархія — форма правління, за якої вся повнота державної влади — законодавчої, ви- конавчої та судової  — зосереджена в  руках мо- нарха. дії монарха нікому не підконтрольні. У сучасному світі абсолютними монархіями є  деякі держави Близького Сходу (Саудівська Аравія). Різновид абсолютної монархії — тео- кратична монархія, за якої монарх представ­ ляє і  світську, і  релігійну владу. Обмежена монархія — форма державного прав- ління, за якої влада монарха, згідно з  конституці- єю, обмежена виборним органом. Розглянемо види обмеженої монархії. 1. Дуалістична монархія  — влада монарха обмежується парламентом та конституцією. Монарху належить уся повнота виконавчої влади. Також він контролює судову систему. Сьогодні дуалістичними монархіями є  такі держави, як Марокко та Йорданія. 2. Парламентська монархія, де монарх є но­ мінальним главою держави. Законодавча влада належить парламенту. Уряд форму­ ється парламентом і  йому підзвітний. Вла­ да монарха є символічною, самостійна його діяльність неможлива без згоди парламенту. Фактичним главою держави є глава уряду. Парламентська монархія існує в  багатьох сучасних державах (Велика Британія, Бель­ гія, Швеція, Данія та ін.). ЗавДання 2. Поміркуйте! згідно з  Конституцією Японії від 1946  р., «імператор є  символом держави і  єдності народу, його статус визначається волею народу, якому належить суверенна влада (стаття 1). імператорський трон є  династичним та успадковується відповідно до закону про імператорську родину, прийнятого Парламентом (стат- тя 2). Усі дії імператора, що належать до справ держави, можуть бути вчинені не інакше, як з  ініціативи та схва- лення Кабінету, і  Кабінет несе за них відповідальність (стаття 3). імператор здійснює тільки такі дії, що належать до справ держави, передбачених цією Конституцією, і не наділений повноваженнями, пов’язаними зі здійсненням державної влади. імператор, відповідно до закону, може доручати кому-небудь здійснення своїх дій, що належать до справ держави (стаття 4)». обґрунтуйте, до якого виду монархій можна віднести Японію. Іншою формою державного правління є рес­ публіка. На відміну від монархії, республіці властивий демократичний спосіб утворення верховних органів держави. У розвинених дер­ жавах відносини між вищими органами буду­ ються на принципі поділу влади. республіка (від латин. res — справа і publica — пуб- лічна, суспільна) — форма державного правління, за якої верховна державна влада належить виборним органам, що обираються населенням на певний строк і  несуть відповідальність перед виборцями. Сучасні республіки поділяють на три основні види: парламентські, президентські та змішані. монархія  (від грец. «моно»  — один, єдино і  «ар- хія»  — влада, правління)  — форма державного правління, за якої верховна державна влада здій- снюється монархом, передається в спадщину й не передбачає відповідальності монарха перед на- селенням. абсолютна монархія — форма правління, за якої вся повнота державної влади — законодавчої, ви- конавчої та судової  — зосереджена в  руках мо- нарха. дії монарха нікому не підконтрольні. Обмежена монархія — форма державного прав- ління, за якої влада монарха, згідно з  конституці- єю, обмежена виборним органом. республіка (від латин. res — справа і publica — пуб- лічна, суспільна) — форма державного правління, за якої верховна державна влада належить виборним органам, що обираються населенням на певний строк і  несуть відповідальність перед виборцями. ЦікавО! абсолютний монарх найменшої держави  — папа римський Ватикан — суверенна держава в центральній час- тині Апеннінського півострова, з  усіх боків оточена територією італії. Є найменшою за територією держа- вою світу, її площа  — лише 0,44 км2 . формою державного правління у  Ватикані визна- на абсолютна теократична монархія. Глава держави — папа римський  — має всю повноту законодавчої, виконавчої та судової влади. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 23. 22 Розділ і. держава У парламентській республіці парламент визначає напрямки внутрішньої та зовнішньої політики держави. Уряд формується парламент­ ським шляхом і  несе відповідальність перед парламентом та працює доти, поки користуєть­ ся довірою парламенту. Повноваження прези­ дента хоча і є формально великими, насправді не можуть повністю реалізовуватися без згоди уряду та парламенту. Тобто в  парламентській республіці вища представницька влада реально контролює виконавчу, не допускаючи можли­ вість корупції та зловживань. У той самий час у  парламентських республіках трапляються урядові кризи, які розхитують політичну ста­ більність. Прикладами парламентських респу­ блік є  Італія, Австрія, Німеччина. У президентській республіці вищою поса­ довою особою в державі є президент, наділений владними повноваженнями та функціями гла­ ви держави й  глави уряду. У  президентській республіці президент обирається непарламент­ ським шляхом, найчастіше загальним голо­ суванням. Уряд формується президентом і несе перед ним відповідальність. Президент має більше повноважень, ніж у  парламентській республіці. Він визначає основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики держави, має право законодавчої ініціативи та право вето на закони, прийняті парламентом, є вер­ ховним головнокомандувачем, уповноважений ввести надзвичайний і  воєнний стан. У  вста­ новлених законом випадках президент може розпустити парламент. У той самий час і пар­ ламент може відсторонити президента від вла­ ди шляхом застосування процедури імпіч­ менту. Прикладами президентської республіки є  США та Мексика. Існують змішані (президентсько­парламент­ ські або парламентсько­президентські) республі­ ки (Франція, Фінляндія, Португалія), у  яких парламент і  президент тією чи іншою мірою ділять свій контроль і  свою відповідальність щодо уряду. Характерною рисою змішаних рес­ публік є подвійна відповідальність уряду — і пе­ ред президентом, і перед парламентом. У таких республіках президент і парламент обираються безпосередньо народом. Главою держави тут ви­ ступає президент. Він призначає главу уряду й міністрів з урахуванням розподілу політичних сил у  парламенті. Глава держави, як правило, головує на засіданнях кабінету міністрів і  за­ тверджує його рішення. Парламент також має можливість контролювати уряд шляхом затвер­ дження щорічного бюджету країни, а  також за допомогою права винесення уряду вотуму не­ довіри. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке державний лад? 2. за якими аспектами державний лад характеризує державну владу? 3. У яких правових джерелах закріплюється державний лад? 4. Які форми правління вам відомі? 5. Якої трансформації зазнали республіканська та монархічна форми правлін- ня в  процесі історичного розвитку? 6. до якого виду республіки є найближчою за своєю сутністю парламент- ська монархія? §9. Форма державного (територіального) устрою Які імперії вам відомі з  курсу історії? Як склалася їх політична доля й  чому? Державний лад, ураховуючи невід’ємну ознаку держави — територію, потребує визна­ чення форм територіальної організації в меж­ ах встановлених кордонів. Форма державного (територіального) устрою  — спосіб територіальної організації державної влади. Форма державного устрою дає можливість зрозуміти, із яких територіальних одиниць складається держава, якими є їх правовий статус і відносини між собою та центральними органами державної влади. За цією ознакою держави тяжіють або до унітаризму, або до федералізму. Унітаризм є однією із двох форм державного устрою. Вона відображає спосіб адміністративно­ територіальної організації держави, поділ її на складові та розподіл влади між цими частинами та між самою державою. Форма державного (територіального) устрою  — спосіб територіальної організації державної влади. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 24. 23 §9. форма державного (територіального) устрою унітарна держава  (від латин. unitas  — єдність)  — цілісне державне утворення, адміністративно-тери- торіальні одиниці якого не мають ознак суверенітету. Ознаками унітарної держави є: єдина сис­ тема законодавства (адміністративно­терито­ ріальні одиниці держави не мають права ви­ давати свої закони); єдина система органів влади (вищі органи державної влади здійсню­ ють безпосереднє керівництво місцевими ор­ ганами); єдина грошова одиниця; єдині фінан­ сова, податкова, кредитна системи; єдине громадянство; єдині збройні сили; єдині атри­ бути держави (прапор, герб, гімн); складові частини держави не мають ознак суверенітету, тобто не є  державними утвореннями та не можуть проводити самостійну політику. Більшість сучасних держав  — унітарні. Унітарна форма державного устрою зберігає державну єдність і  забезпечує ефективність управління. Як правило, унітарні держави невеликі за територією та мають мононаціо­ нальний склад (Франція, Японія, Швеція, Італія та ін.). Унітаризму притаманна наявність авто­ номій. автономія (від грец. autonomia — незалежність) — відносно самоврядна територія унітарної держави, утворена за національною, етнічною, мовною, ре- лігійною або іншою ознакою. Автономії поділяються на адміністративні, культурно­національні та політичні (державна або законодавча). До сфери повноважень адміністративної ав­ тономії входить видання нормативних актів представницькими органами влади. Держави можуть мати й дві адміністративні автономії, наприклад Нікарагуа (Північно­Атлантичний Автономний регіон та Південно­Атлантичний Автономний регіон). Під культурно­національною автономією розуміють етнічні групи та національності, що проживають не компактно, а  разом із пред­ ставниками інших етнічних співтовариств. Групами створюються власні інститути, орга­ нізації та виборні органи, які займаються пи­ таннями культури та мови, у деяких випадках направляють представника етнічного співто­ вариства в  парламент. Така практика діє в  Угорщині, Фінляндії, Швеції, Норвегії. Політична автономія в  більшості випадків має ознаки державності, володіє правом за­ конодавчої ініціативи з місцевих питань, пере­ лік її повноважень прописаний у конституції. Різні форми політичної автономії існують у багатьох країнах: Аландські острова у Фін­ ляндії, Фарерські острови та Гренландія в Да­ нії, острови Азорського архіпелагу та Мадей­ ра в  Португалії, Корсика у  Франції тощо. ЗавДання 1. Поміркуйте! Україна має у  своєму складі автономію  — Автономну Республіку Крим. опрацюйте розділ  X Конституції України та визначте, до якого типу автономії належить АР Крим. До традиційних складних держав відносять протекторат, унію та конфедерацію. Під протекторатом мається на увазі дер­ жавне утворення на основі міжнародного до­ говору, згідно з  яким одна держава зобов’я­ зується надавати заступництво іншій, більш слабкій державі, здійснювати її представни­ цтво в зовнішніх справах, забезпечувати зброй­ ний захист, а іноді надавати економічну й куль­ турну допомогу. Під унією розуміють союз, об’єднання дер­ жав. Серед уній розрізняють об’єднання мо­ нархічних держав у  формі персональної та реальної уній. Об’єднання монархічних держав у  формі персональної унії виникають унаслі­ док поєднання монархів двох або кількох дер­ жав в  одній особі. Реальна унія виникає піс­ ля угоди держав, у  результаті якої в  них з’являється єдиний монарх. Найбільш відомі реальні унії — це об’єднання Норвегії та Шве­ ції в 1814 р., а також Австро­Угорська імперія. унітарна держава  (від латин. unitas  — єдність)  — цілісне державне утворення, адміністративно-тери- торіальні одиниці якого не мають ознак суверенітету. автономія (від грец. autonomia — незалежність) — відносно самоврядна територія унітарної держави, утворена за національною, етнічною, мовною, ре- лігійною або іншою ознакою. державний кордон України Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 25. 24 Розділ і. держава ЗавДання 2. Пригадайте! У  результаті укладення лю- блінської унії 1569  р. відбулось об’єднання Королівства Польського та Великого князівства литовського в  Річ Посполиту. Передбачалося, що нову державу очолюва- тиме виборний король, який титулуватиметься королем польським і  великим князем литовським. обґрунтуйте, до якого виду уній належить люблінська унія. Конфедерація як ще один вид складної дер­ жави поєднала в собі ознаки міжнародно­пра­ вової та державної організацій. Держави, що входять у конфедерацію, зберігають суверені­ тет у внутрішній і зовнішній політиці. Метою об’єднання є  переважно зовнішньополітичні проблеми (оборона, зовнішня торгівля, митна політика тощо). конфедерація  — державно-правовий союз суве- ренних держав. У різний час конфедераціями були: Австро­ Угорщина (до 1918  р.), Швеція та Норвегія (до 1905  р.), США (із 1781 до 1787  р.) та ін. Із протекторатів, уній та конфедерацій утво­ рилися державно­правові об’єднання, які обу­ мовили виникнення федералізму як форми державного устрою. Федерація (від латин. foederātiō — об’єднання) — складна союзна держава, суб’єкти якої є  держав- ними утвореннями та мають ознаки суверенітету. Ознаками федерації є: подвійна система законодавства (суб’єкти федерації мають пра­ во видавати власні закони, які не повинні суперечити федеральному законодавству); по­ двійна система органів влади (складається із центральних федеральних органів державної влади та органів державної влади суб’єктів федерації); єдина грошова одиниця; двовектор­ на (фінансова та податкова) система. Суб’єкти федерації мають право формувати свій бю­ джет і збирати податки, які не повинні супер­ ечити федеральній податковій політиці; по­ двійне громадянство (поряд із федеральним громадянством існує громадянство суб’єкта федерації, що має значення тільки всередині країни); єдині збройні сили; суб’єкти феде­ рації можуть засновувати свої атрибути дер­ жавної влади, які існують поряд із федераль­ ними; основними обмеженнями суверенітету суб’єктів федерації є  заборона на здійснення зовнішньополітичної діяльності та заборона на вихід зі складу федерації. До складу сучасних федерацій належить різна кількість суб’єктів: США  — 50, Мекси­ ка  — 31, Бразилія  — 26, Індія  — 25, Швей­ царія  — 23, Аргентина  — 22, Нігерія  — 21, Венесуела  — 20, Німеччина  — 16, Малай­ зія — 13, Канада — 10, Австрія — 9, Об’єднані Арабські Емірати — 7, Австралійський Союз — 6, Пакистан  — 4, Бельгія  — 3, Коморські Острови  —  3. ЗавДання 3. Поміркуйте! Відповідно до поправки X до Конституції США, «влада, не делегована Конституцією Сполучених Штатів і не заборонена для здійснення в шта- тах, належить або кожному штату окремо, або народу». На основі ознак федерації покажіть, як реалізується на- ведена норма в  державному устрої США. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Які форми державного устрою вам відомі? 2. При- гадайте з  курсу історії, за яких умов виникла така фе- деративна держава, як США. 3. Пригадайте з  курсу історії конфедеративні утворення. Якою була політична доля цих утворень і чому? 4. Як ви вважаєте, чи існує взаємозалежність між формою правління та формою державного устрою? §10. Форма державно-політичного режиму 1. із курсу історії пригадайте, що таке тоталітаризм та авторитаризм. 2. Як ви вважаєте, чи може абсолютна монархія бути демократичною державою? Політичний режим визначає специфіку управління всією політичною системою і є найбільш динамічною формою державно­ го ладу. Якщо він змінюється, навіть за умо­ ви збереження форми державного правління та форми державного устрою, може змі­ конфедерація  — державно-правовий союз суве- ренних держав. Федерація (від латин. foederātiō — об’єднання) — складна союзна держава, суб’єкти якої є  держав- ними утвореннями та мають ознаки суверенітету. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 26. 25 §10. форма державно-політичного режиму нитися курс внутрішньої та зовнішньої по­ літики. Політичний режим  (від фр. régіme та латин. regіmen — управління) — сукупність способів і ме- тодів здійснення державної влади. Залежно від методів, які застосовує держава для здійснення політичної влади, виділяють демократичний та антидемократичний режими. Демократичний політичний режим забез­ печує захищеність прав і  свобод громадян і  їхню реальну участь в  управлінні державою. Демократичний режим передбачає здійснення влади гуманними та демократичними метода­ ми, не допускаючи дій, спрямованих на зміну існуючого ладу. У демократії реалізуються гро­ мадянські та політичні права, а  також прово­ дяться справедливі, конкурентні та загальні вибори. Недемократичний політичний режим відкидає рівність у  відносинах держави й  особистості та встановлює диктат держави над суспільством. Ознаками недемократичного режиму є: фор­ мування органів влади невиборним шляхом або шляхом псевдовиборів; відсутність поділу влади, посилення ролі виконавчої гілки влади; перевага держави над правом, панування без­ законня та свавілля з  боку держави; відсут­ ність реальних прав і  свобод. Недемократичний режим може бути тоталі­ тарним та авторитарним. тоталітарний політичний режим  (від латин. to- talis — весь, повний, цілий) — сукупність способів і  методів здійснення державної влади, заснованої на повному контролі над суспільством і  система- тичним застосуванням насильства. Тоталітарна держава підкоряє весь уклад суспільного життя панівній ідеології та мобі­ лізує апарат влади на її реалізацію. Ідеологія виробляється правлячою партією із твердою, бюрократично розгалуженою структурою та повним підпорядкуванням членів партії своїм партійним лідерам (вождям). Існування опо­ зиції, вільних засобів масової інформації не допускається. Створюється культ вождя, який перебуває на чолі партійно­державної машини. Тоталітарна держава проявляє крайню нетер­ пимість до будь­якого інакомислення, здійснює систематичний масовий терор проти населен­ ня, веде агресивну зовнішню політику. Як приклади тоталітарних держав можна навести нацистську Німеччину, СРСР у період правління Й. Сталіна, Китай в епоху Мао Цзе­ дуна, Північну Корею. Авторитарний політичний режим за своїми характеристиками займає проміжне положен­ ня між тоталітаризмом і  демократією. Із то­ талітаризмом його об’єднують централізація влади, порушення прав людини, а  з  демокра­ тією  — наявність автономних, не контрольо­ ваних державою сфер суспільства. авторитарний політичний режим  (від латин. autoritas  — влада, вплив)  — сукупність прийомів і методів здійснення державної влади, заснованих на централізації влади, порушенні прав людини, що поєднуються з  наявністю не контрольованих державою сфер суспільства. За авторитарного режиму держава обмежує втручання в  життя суспільства політичною сферою, допускаючи свободу в  мистецтві, на­ уці, економіці, тобто в  тих сферах, які не за­ чіпають інтереси держави. Політичний режим  (від фр. régіme та латин. regіmen — управління) — сукупність способів і ме- тодів здійснення державної влади. тоталітарний політичний режим  (від латин. to- talis — весь, повний, цілий) — сукупність способів і  методів здійснення державної влади, заснованої на повному контролі над суспільством і  система- тичним застосуванням насильства. авторитарний політичний режим  (від латин. autoritas  — влада, вплив)  — сукупність прийомів і методів здійснення державної влади, заснованих на централізації влади, порушенні прав людини, що поєднуються з  наявністю не контрольованих державою сфер суспільства. ЦікавО! Двопартійна політична система  — запорука стабільної демократії? Найважливішою особливістю політичної системи США є  двопартійна система, що сформувалася в  ході істо- ричного розвитку країни. за цієї системи до влади по- перемінно приходять тільки дві найбільш впливові по- літичні партії  — Республіканська та демократична. Провідною ознакою партійної системи США є децентра- лізована структура більшої частини партій. Пояснюєть- ся це не тільки федеративною формою державного устрою, але й  тим, що всі вони фактично підпорядко- вуються одній мети — участі у виборах. Відносини двох головних партій характеризуються тим, що між ними зберігається згода відносно фундаментальних першо- основ США  — приватної власності, особистої та полі- тичної свободи, республіканської федеративної держа- ви. Ця боротьба протилежностей між партіями в  США забезпечує стабільність демократичного режиму. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 27. 26 Розділ І. Держава Для авторитаризму властива повна залеж­ ність політики від позиції глави держави або групи вищих керівників. Допускається існу­ вання опозиції, але її діяльність не може впли­ нути на прийняття політичних рішень. Мож­ ливе існування обмеженої кількості партій, профспілок та інших організації, але за умо­ ви їх підконтрольності владі. Авторитарні режими часто використовують деякі демо­ кратичні інститути  — вибори, плебісцити, маніфестації. Характерною рисою виборів є їх обмежена або лише видима конкуренція (коли всі кандидати схвалені владою), а також контро­ льованість владою їхніх офіційних підсумків. Авторитарний режим не обов’язково перед­ бачає застосування масових репресій і  може мати популярність серед широких верств на­ селення. Однак він має достатню силу, щоб у разі потреби на власний розсуд використати силу та примусити громадян до покори. Су­ часним прикладом держави з  авторитарним режимом є  Російська Федерація. Завдання. Поміркуйте! Давньогрецький історик Полібій (200—120 до н. е.) писав: «Коли народиться нове покоління та демократія від дітей перейде до онуків, тоді люди, які звикли до цих благ, перестають цінувати рівність і свободу та бажають переваги над більшістю. Як тільки внаслідок божевільного марнославства народ зробиться жадіб­ним до подачок, демократія руйнується та, у свою чергу, пере- ходить у беззаконня й панування сили. Справа в тому, що юрба, звикнувши годуватися чужим і  розраховувати на чужий стан, обирає собі у  вожді відважного честолюбця, а  сама внаслідок бідності усувається від посад. Тоді вста- новлюється панування сили. Юрба, що збирається навколо вождя, вчиняє вбивства, вигнання, переділи землі, поки не здичавіє зовсім і  знову не знайде собі володаря та само- держця». Чи можна погодитись із тим, що демократія має тенденцію вироджуватися в  авторитарний режим? Запитання та завдання для самоперевірки 1. Які вам відомі форми політичного режиму?  2. Як ви вважаєте, чи існує зв’язок між формою політичного ре- жиму й формою правління?  3. Чому політичний режим є  найбільш динамічною складовою державного ладу? Завдання для самоперевірки до теми 3 «Державний лад» 1. Спробуйте пояснити, чому в період Середньовіччя переважаючою формою правління була монархія. 2. Доведіть наявність або відсутність взаємозалежності між формою правлін- ня та формою державного устрою. 3. Доведіть, що абсолютна монархія не може бути правовою державою. 4. Із курсу історії України пригадайте зміст Березневих статей 1654  р. Спро- буйте визначити державно-правовий зв’язок, у  якому перебували Україна та Московське царство. 5. Знайдіть у  Конституції України положення, які дають можливість зробити ви- сновок про те, що наша держава є парламентсько-президентською республікою. 6. За поданою інформацією визначте складники державного ладу. Свою відповідь обґрунтуйте. Держава складається з  десяти провінцій, кожна з  яких має свій законодав- чий орган і свій уряд. Державу очолює президент, який обирається парламен- том. Уряд формується за підсумками виборів до вищого представницького органу держави, тобто парламентською більшістю. Вибори в державі проходять на альтернативній основі, існує багатопартійна система, належним чином за- безпечується реалізація прав людини, політична влада здійснюється спосо- бами і методами, які зумовлені традиційними інститутами, законами, звичаями, що закріпилися у  свідомості суспільства, держави та особи. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 28. 27 Практичне заняття Порівняльна характеристика державного ладу зарубіжних країн 7. Порівняйте: Афінську демократичну та Римську аристократичну республіки; ранньофеодальну та станово-представницьку монархію; станово-представ- ницьку монархію та абсолютну монархію; республіку та монархію; обмеже- ну монархію та абсолютну монархію; президентську та парламентську рес- публіки, визначивши при цьому переваги й  можливі недоліки організації влади в  цих республіках; унітарну державу та федеративну державу; кон- федерацію та федерацію; демократичний та антидемократичний режими. Практичне заняття Порівняльна характеристика державного ладу зарубіжних країн Очікувані результати Після цього уроку ви зможете: „„ порівнювати різні складники державного ладу зарубіжних країн „„ порівнювати різні складники державного ладу України та Франції „„ визначати чинники, які впливають на формування окремих складників державного ладу „„ покращити свої навички критичного мислення „„ удосконалити свої вміння й  навички щодо характеристики видів державного ладу Завдання 1.  Робота у  групах. Спираючись на знання, отримані під час вивчення курсу всесвітньої історії, ви- значте спільні та відмінні ознаки причин утворення та державного ладу Речі Посполитої та Австро-Угорської держави за поданою схемою. Спільні ознаки 1. Утворення обох держав відбулося … шляхом. 2. Обидві держави можна вважати … 3. В обох державах було відсутнє … законодав­ ство, натомість існувало законодавство їх … 4. В обох державах існувала єдина … одиниця. Якщо в Речі Посполитій існувала окремо … Польщі й  окремо … Литви, то в  Австро- Угорщині існувала … кожного суб’єкта, од­ нак існували ще й  … видатки. 5. Як Річ Посполита, так і  Австро-Угорщина виступали в  міжнародних відносинах як … суб’єкт міжнародного права. Відмінні ознаки 1. Якщо після утворення Речі Посполитої ви­ ник … суб’єкт міжнародного права, а  Ко­ ролівство Польське і  Велике князівство Литовське перестали існувати як … суб’єкти міжнародного права, то після  утворення Австро-Угорщини … суб’єкта міжнародного права не виникло, і  жоден суб’єкт між­ народного права свого існування не при­ пинив. 2. Якщо в  Речі Посполитій існував … адміні­ стративно-територіальний устрій, то в адмі­ ністративно-територіальному устрої Австрії та Угорщини існували суттєві відмінності. 3. Якщо влада австро-угорського монарха була спадковою, то короля Речі Посполитої на посаду обирав сейм. Король обіймав цю по­ саду довічно. Виборність посади монарха Речі Посполитої робила цю державу част­ ково схожою на … 4. Якщо в Речі Посполитій був … парламент — сейм, який складався з  посольської палати та сенату, то в  Австро-Угорщині … парла­ менту не було. До певної міри функції за­ гальнодержавного парламенту в  Австро- Угорській державі відігравали засідання спільних делегацій. Якщо парламенти Ав­ стрії та Угорщини були … чинними органа­ ми, то сейм Речі Посполитої скликався мо­ нархом раз на два роки. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 29. 28 Розділ І. Держава 5. Якщо в  Речі Посполитій був відсутній … уряд, окремо існували уряди Королівства Польського і  Великого князівства Литов­ ського, то в Австро-Угорській монархії, крім урядів Австрії та Угорщини, існував ще й … уряд, до якого входили три спільні міністри (закордонних справ, оборони й фінансів) і  голови урядів Австрії та Угорщини. 6. В Австро-Угорщині, на відміну від Речі По­ сполитої, була … армія. Однак при цьому Австрія та Угорщина мали кожна … допо­ міжні війська. Завдання 2.  Робота у  групах. Використовуючи додат- кову літературу або інтернет-ресурси, порівняйте дер- жавний лад США та Німеччини (ФРН), Франції та України за поданою схемою. № з/п Критерії для порівняння США ФРН 1 Спосіб утворення та конституційно-правова природа федерації. Види суб’єктів федерації, наявність або відсутність презумпції компетенції суб’єктів 2 Наявність або відсутність територіальних одиниць, які не є  суб’єктами федера- ції. Особливості місцевого самоврядування 3 Наявність або відсутність у  суб’єктів федерації права участі в  міжнародних від- носинах 4 Наявність або відсутність громадянства суб’єкта федерації 5 Наявність або відсутність бікамералізму та залежності представництва у  верх- ній палаті від кількості населення суб’єкта федерації. Кількість палат у  законо- давчих органах суб’єктів федерації 6 Чи збігається форма правління на центральному рівні та на рівні суб’єкта федерації 7 Спосіб формування виконавчих органів суб’єктів федерації 8 Організація вищої державної влади 9 Особливості поділу влади на три гілки. Способи формування центрального уряду та парламентського контролю за діяльністю уряду 10 Джерела державної влади, принципи побудови й  діяльності державного апа- рату, рівень політичної свободи в  суспільстві № з/п Критерії для порівняння Франція Україна 1 Різновид республіки 2 Особливості формування уряду, взаємовідносини уряду та глави держави 3 Особливості парламентської відповідальності уряду 4 Наявність або відсутність обмеження державного суверенітету 5 Наявність або відсутність бікамералізму 6 Особливості біцефальності виконавчої влади 7 Особливості дострокового припинення повноважень парламенту 8 Законодавчі можливості центральної влади щодо втручання у  справи місцево- го самоврядування 9 Особливості адміністративно-територіального устрою 10 Джерела державної влади, принципи побудови й  діяльності державного апара- ту, рівень політичної свободи в  суспільстві Завдання 3.  Робота у групах. Спробуйте визначити, які саме чинники та в  який спосіб вплинули на становлен- ня державного ладу в кожній із розглянутих країн. Свої висновки подайте у  вигляді таблиці (критерії оберіть самостійно). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 30. 29 §11. Поняття народовладдя та народного волевиявлення. Вибори та виборче право Тема 4. народовладдя Опанування матеріалу дозволить: „ називати форми демократії, види виборів, види виборчих систем, види референдумів „ розрізняти активне й  пасивне виборче право „ описувати виборчий процес та його стадії; порядок призначення та про- ведення референдумів „ порівнювати мажоритарну та пропорційну виборчі системи „ характеризувати принципи виборчого права, види виборів та референдумів „ висловлювати судження щодо народного волевиявлення як основного принципу демократії Основні поняття: народовладдя, вибори, виборче право, референдум, абсентеїзм. §11. Поняття народовладдя та народного волевиявлення. вибори та виборче право 1. із курсу основ правознавства пригадайте, які форми демократії (народовладдя) закріпле- но в  Конституції України. 2. із курсу всесвітньої історії пригадайте, які виборчі обмеження існували майже в  усіх країнах світу в  ХіХ ст. Народовладдя є одним із головних принципів демократичної держави, народного сувереніте­ ту, що виражається у  визнанні, наявності ефективного механізму реалізації громадяна­ ми своїх політичних прав шляхом вільної та рівноправної участі в управлінні справами сус­ пільства та держави як безпосередньо, так і че­ рез представників. У  загальному явищі дер­ жавності демократія виступає зовнішньою формою, а  сутність демократичної держави проявляється в  народовладді. У сучасних державах народне волевиявлен­ ня здійснюється у  формах безпосередньої та представницької демократії. Відповідно до статті 21 Загальної деклара­ ції прав людини, «воля народу має знаходити своє відображення в  періодичних і  нефальси­ фікованих виборах, які мають проводитися на основі загального й  рівного виборчого права шляхом таємного голосування або  ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують сво­ боду голосування». Тобто основною формою народного волевиявлення в  межах представ­ ницької демократії є  вибори. вибори  — демократичний спосіб прийняття по- літико-правових рішень із приводу надання мож- ливості окремим особам представляти суспільство в  органах державної влади та органах місцевого самоврядування. вибори  — демократичний спосіб прийняття по- літико-правових рішень із приводу надання мож- ливості окремим особам представляти суспільство в  органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Народні волевиявлення Безпосередня демократія Народовладдя здійснюється через без- посереднє виявлення волі народу або певних соціальних груп (референдум, вибори) Представницька демократія Народовладдя здійснюється через ви- явлення волі представників народу у  виборних органах (парламенти, орга- ни місцевого самоврядування) Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 31. 30 Розділ І. Держава Завдання 1. Поміркуйте! Австрійський філософ ХХ ст. К.  Поппер зазначав: «Вибори передбачають право змі- щувати уряди, не застосовуючи насильства». Чи можна погодитись із твердженням філософа й  чому? Розглянемо, у чому полягає значення виборів. 1. Вибори є важливим засобом вирішення пи­ тання про владу, систематичного оновлення владних структур. 2. Вибори виявляють ті передвиборчі заяви та програми кандидатів, політичних партій, які найбільшою мірою відповідають інтер­ есам і  потребам народу. 3. Вибори сприяють залученню звичайних гро­ мадян до політики. 4. За допомогою виборів державна та місцева влада здобуває легітимність, тобто визна­ ється членами суспільства як правомірна офіційна влада. Вибори відбуваються на основі засад, вста­ новлених виборчим правом. Як правило, ви­ борче право розглядається у  двох значеннях: широкому (об’єктивному) і  вузькому (суб’єк­ тивному). В об’єктивному значенні виборче право яв­ ляє собою сукупність юридичних норм, що регулюють порядок виборів представницьких органів і  виборних посадових осіб держави, а  також органів місцевого самоврядування. У вузькому (суб’єктивному) значенні вибор­ че право  — це політичне право громадянина обира­ти (активне) і  бути обраним (пасивне) до органів державної влади та місцевого само­ врядування. Завдання 2. Поміркуйте! Виборча явка на позачерго- вих виборах до Верховної Ради України 2014  р. склала 52 %, що вказує на прояв абсентеїзму. Яким чином цю проблему можна вирішити в  нашій державі? Цікаво! Обрати тих, хто обирає: досвід США У виборчій системі США традиційно діє колегія виборників  — система непрямих (двоступеневих) виборів, за допомогою якої обираються президент США та віце-президент США. Кількість виборників від кожного штату дорівнює числу його представни- ків у  Конгресі (два сенатори і  члени палати пред- ставників, кількість яких дорівнює кількості виборчих округів на території штату). Федеральний округ Ко- лумбія в  Конгресі не представлений, але на прези- дентських виборах має стільки виборників, скільки б він мав, якби був штатом, але не більше, ніж найменш населений штат. Найменш населений штат Вайомінг представлений трьома виборниками, стільки має і  округ Колумбія. Кожен штат сам вирішує, як роз- поділити відведені йому голоси. У  більшості штатів голоси всіх виборників автоматично отримує той кандидат, який набирає просту більшість голосів виборців штату. Принципи виборчого права Принципи виборчого права Основні риси Принцип загальності Виборче право мають усі громадяни України. Будь-які прямі або непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України забороняються. Не допускаються обме- ження щодо участі громадян у  виборах, крім обмежень, передбачених Конституцією України та законодавством Принцип рівності Усі громадяни України беруть участь у  виборах на рівних засадах. Кожен виборець на виборах має лише один голос. Виборець може використати свій голос у  день голосу- вання тільки на одній виборчій дільниці Принцип вільності Виборцям забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного ви- явлення під час голосування Принцип прямого виборчого права Громадяни обирають Президента України, народних депутатів України, депутатів Автоном- ної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів безпосередньо Принцип таємності голосування Контроль за волевиявленням виборців забороняється Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 32. 31 §11. Поняття народовладдя та народного волевиявлення. Вибори та виборче право Використання активного та пасивного ви­ борчого права може бути обмежене через вста­ новлення виборчих цензів, що висувають до осіб, які бажають взяти участь у  виборах. виборчий ценз (від латин. censeo — роблю опис, перепис)  — спеціальні юридичні правила, що об- межують допущення особи до користування якими- небудь виборчими правами. Виборчий ценз для активного виборчого пра­ ва встановлюється, виходячи з наявності в лю­ дини громадянства держави, де відбуваються вибори; досягнення встановленого законодав­ ством віку; володіння виборчою дієздатністю. важливО! Пасивне виборче право передбачає встановлення більш високих цензів, адже сама перспектива обіймання посади голови держави чи народного депутата передбачає усвідомлення відповідальності за подальші політико-правові рі- шення. „ Виборче право може бути реалізовано осо­ бою шляхом участі в  прямих або непрямих виборах. Прямі вибори означають, що кожний громадянин сам, безпосередньо бере в  них участь. У  нього немає посередників, яким би він делегував свої повноваження. Натомість непрямі вибори передбачають існування спе­ ціальних комісій для остаточного прийняття рішень із питань розподілу голосів. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке народовладдя? 2. У яких формах здійсню- ється народне волевиявлення? 3. Що таке електронна демократія? 4. Що таке вибори? У  чому полягає їхнє значення? 5. Які види виборів існують в Україні? 6. Які засади виборчого права вам відомі? 7. Що таке аб- сентеїзм? 8. Що таке виборчий ценз? виборчий ценз (від латин. censeo — роблю опис, перепис)  — спеціальні юридичні правила, що об- межують допущення особи до користування якими- небудь виборчими правами. ЦікавО! електронна демократія: як обрати міського голову через інтернет електронна демократія є  формою демократії, що характеризується використанням інформаційно- комунікаційних технологій як основного засобу для виборчих процесів. електронна демократія бере свій початок у конституційних ідеях народо- владдя та виборності, зокрема в  ідеї безпосеред- нього здійснення народом належної йому влади. В  естонії в  жовтні 2005  р. вперше у  світі відбуло- ся інтернет-голосування на виборах в органи міс- цевого самоврядування. Паралельно було органі- зовано й  традиційне голосування. Через інтернет віддали свій голос майже 10 тис. виборців за за- гальної кількості населення країни в 1,4 млн осіб. ЦікавО! абсентеїзм: не піду на вибори Абсентеїзм (від латин. absens, absentіs  — від- сутній)  — відмова виборців від участі в  голосу- ванні під час виборів представників влади, глави держави тощо. Абсентеїзм передбачає свідому не- реалізацію активного виборчого права через від- сутність доступної інформації про обранців, зневіру в інститутах демократії. У сучасних демократичних країнах абсентеїзм  — досить поширене явище. Нерідко в голосуванні не беруть участі 50 % і на- віть більше виборців, що мають право голосу. А от, наприклад, в  Австралії, Австрії, Аргентині, Бельгії, Греції, італії, Німеччині та Пакистані за ухиляння від голосування до людини може застосовуватися покарання у  вигляді штрафу. Види виборів За територією За об’єктом ПовторніПрезидентські загально- державні Чергові дійсніПарламентські Місцеві Позачергові Недійснідо органів місцевого самоврядування За часом проведення За правовими наслідками Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 33. 32 Розділ І. Держава § 12. Поняття та види виборчих систем. Виборчий процес 1. Як ви вважаєте, чому не всі люди бажають брати участь у  виборах? 2. Що потрібно зробити, що забезпечити свідому участь громадян у  виборах? Обґрунтуйте свою відповідь. Виборча система  — це сукупність юридич­ них правил, що встановлюють порядок про­ ведення виборів, надання виборчих прав, ви­ значення результатів голосування. Існують дві основні виборчі системи: мажоритарна (від фр. majorité  — більшість) та пропорційна. За мажоритарної системи виборці голосують за особистість того чи іншого кандидата, хоча при цьому може бути позначено, яку партію він представляє. Мажоритарна система засно­ вана на такому порядку визначення результа­ тів голосування, за якого обраним вважається кандидат, що отримав по цьому округу біль­ шість голосів. Є два різновиди мажоритарної системи: аб­ солютної більшості й  відносної більшості. У  першому випадку переможцем вважається кандидат, який набрав 50 % + 1 голос. У дру­ гому перемагає той, хто набрав голосів більше, ніж кожен із його супротивників. За мажоритарної системи можливе голо­ сування в  один і  два тури. Якщо жоден із кандидатів не отримує необхідної абсолютної більшості голосів, то призначається другий тур виборів. У  другому турі беруть участь лише два кандидати, що набрали в  першому турі найбільшу кількість голосів. Суть пропорційної системи є  такою. Тери­ торія країни оголошується єдиним виборчим округом. Вибори проводяться тільки на пар­ тійній основі. Голосують не за особу, а за пар­ тію. Після підрахунку голосів партії отри­ мують кількість місць у  представницькому органі пропор­ційно до числа відданих за них голосів. Наприклад, якщо перша партія зі­ брала 40 % усіх голосів, друга — 20 %, а тре­ тя — 10 %, то кожна з партій може отримати відповідно 40, 20 і  10 % місць у  парламенті. Тобто депутати першої партії матимуть кіль­ кісну перевагу порівняно з іншими партіями. Цікаво! Незвична перевиборча агітація в  Ісландії На виборах мера столиці Ісландії міста Рейк’явіка у  2010  р. брав участь комедійний актор Йон Гнарр. Його передвиборча агітація звелася до таких гасел: «Імпортувати білок із Лондона! Полярного ведмедя в зоопарк! Безкоштовні рушники в басейни! Дісней- ленд в аеропорту!» При цьому він відверто заявляв, що не збирається виконувати жодної із цих обіцянок, але гарантує веселе й радісне майбутнє. Найцікавіше, що Й.  Гнарр виграв вибори. Він не вважає, що міс- та мають управлятися жартами, але сатира  — це чудовий спосіб думати. Виборчий процес 1 етап. Призначення виборів 2 етап. Формування виборчих округів та дільниць 3 етап. Висування і  реєстрація кандидатів 4 етап. Проведення передвиборчої агітації 5 етап. Проведення голосування 6 етап. Підрахунок кількості голосів 7 етап. Оприлюднення результатів виборів Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 34. 33 §13. Поняття і види референдумів На основі поєднання мажоритарних і пропор­ ційних виборів склався змішаний тип виборчої системи. Її суть полягає в  тому, що частина депутатських мандатів розподіляється відповідно до принципів мажоритарної системи, що сприяє формуванню стійкого уряду, а інша частина — відповідно до принципів пропорційної системи. Виборче право громадян реалізується під час виборчого процесу  — врегульованого законом порядку організації та проведення виборів, діяльності вповноважених органів (виборчих комісій) і громадян (виборців), кандидатів, ін­ ших суб’єктів, спрямованих на забезпечення вільного вираження волі народу при обранні на відповідну представницьку посаду. виборчий процес  — здійснення суб’єктами ви- борчого процесу виборчих процедур, передбаче- них виборчим законом. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке виборча система? 2. Які вам відомі види виборчих систем? 3. Що таке виборчий процес? 4. На- звіть етапи виборчого процесу. 5. Спробуйте поясни- ти, чому тривалість виборчого процесу в  разі прове- дення позачергових виборів є дещо меншою, ніж у разі проведення чергових. §13. Поняття і  види референдумів із курсу географії пригадайте, із яких адміністративно-територіальних одиниць складаєть- ся Україна. із якою метою здійснено її поділ? Особлива роль у  системі народовладдя на­ лежить референдуму, який є  формою безпо­ середньої демократії. Нині інститут референ­ думу законодавчо закріплений у конституціях та інших нормативно­правових актах багатьох країн: Швейцарії, Франції, Німеччини, США, Данії, Італії, Іспанії, Швеції, Норвегії та ін. референдум (від латин. referendum — те, що тре- ба доповісти) — демократичний спосіб прийняття найважливіших рішень державного та місцевого значення шляхом безпосереднього народного во- левиявлення. За своєю суттю референдум є  правом ре­ альної суверенної і  верховної волі народу. Волевиявленням народу за результатами голо­ сування затверджується (або ні) винесений на референдум закон чи рішення. Це дає під­ стави характеризувати референдум як нормо­ творчу форму народовладдя. За територією референдуми поділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавний референдум проводить­ ся на всій території держави для вирішення загальнонаціональних питань. Загальнодер­ жавний референдум може бути конститу­ ційним (наприклад, схвалення нової редакції Конституції України); ратифікаційним (напри­ клад, зміна території держави); законодавчим (наприклад, прийняття чи скасування закону); загальним (із будь­яких інших питань, за ви­ нятком тих, вирішення яких не допускається законодавством). важливО! Першим загальнонаціональним ре- ферендумом в Україні був референдум щодо про- голошення незалежності України, який було про- ведено 1 грудня 1991  р. На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт виборчий процес  — здійснення суб’єктами ви- борчого процесу виборчих процедур, передбаче- них виборчим законом. референдум (від латин. referendum — те, що тре- ба доповісти) — демократичний спосіб прийняття найважливіших рішень державного та місцевого значення шляхом безпосереднього народного во- левиявлення. Підрахунок виборчих бюлетенів Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 35. 34 Розділ І. Держава проголошення незалежності України?». Громадяни України висловилися на підтримку незалежності. У  референдумі взяли участь 31 891 742 особи  — 84,18 % населення України. Із них 28 804 071 особа (90,32 %) проголосувала за, відповівши «Так».  За суб’єктами ініціювання референдуми по­ діляються на референдуми, проведені за на­ родною ініціативою та референдуми, проведе­ ні за ініціативою парламенту. За юридичною силою рішень референдуми поділяють на імперативні та консультативні. Рішення імперативного референдуму мають найвищу юридичну силу, є  остаточними, обо­ в’язковими для виконання на всій території країни і не потребують затвердження будь-яким державним органом. Консультативні референ­ думи мають дорадчий характер та спрямовані скоріше на опитування громадян щодо їх по­ зиції в  загальнодержавних питаннях. Завдання. Поміркуйте! 16 квітня 2000 р. відбувся все­ український референдум із приводу реформи системи державного управління. На референдум було винесено чотири питання, які стосувалися: обмеження депутатської недоторканності; установлення додаткових підстав для розпуску Президентом України Верховної Ради; змен- шення кількості народних депутатів із 450 до 300; фор- мування двопалатного парламенту. За офіційними дани- ми, на всі чотири поставлені питання виборці дали ствердну відповідь, проте ці зміни до законодавства так і  не було внесено Верховною Радою. Обґрунтуйте, який вид референдуму був застосований. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке референдум, у  чому полягає його суть?  2. На які види поділяються референдуми за юридич- ною силою та територіальною ознакою?  3. Що таке плебісцит?  4. Згідно з теорією про поділ влади, ком- петенція парламенту обмежується: тим, що він не може приймати рішень щодо питань, які є  в  компетенції виконавчої влади; не може приймати рішень щодо питань, які є  в  компетенції судової влади. Чим ще обмежується компетенція парламенту? Завдання для самоперевірки до теми 4 «Народовладдя» 1. Доведіть, що вибори є  своєрідним містком між безпосередньою і  пред- ставницькою демократією. 2. Підтвердьте або спростуйте думку про те, що абсентеїзм впливає на легі- тимність обраних представницьких органів влади. 3. Спробуйте визначити переваги й недоліки кожного з видів виборчих систем. 4. Порівняйте: вибори і референдум; місцеві вибори та загальнодержавні ви- бори; мажоритарну та пропорційну виборчі системи; безпосередню та представницьку демократії. 5. Проведіть невелике дослідження з приводу розвитку двох форм демократії. Визначте, яка із форм демократії розвивається більш динамічно й  чому та в  який спосіб це впливатиме на розвиток народовладдя. 6. Визначте переваги й недоліки електронної демократії. Спробуйте спрогнозува­ ти, якими є подальші перспективи розвитку електронної демократії в Україні. 7. Пригадайте з  курсу історії, яка держава світу першою надала жінкам право голосу на виборах, а які держави зробили це через десятиліття. Доведіть або спростуйте твердження про те, що надання права голосу жінкам не тільки зробило вибори більш демократичними, а й призвело до значного посилен- ня легітимності державної влади та місцевого самоврядування. 8. Спробуйте пояснити, чому коло осіб, які є  носіями активного виборчого права, дещо ширше, ніж коло носіїв пасивного виборчого права. 9. Доведіть, що прямі вибори є  більш демократичними, ніж непрямі (багато- ступінчасті). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 36. 35 §14. державна влада Тема 5. Органи державної влади та  місцеве самоврядування Опанування матеріалу дозволить: „ називати органи законодавчої, виконавчої, судової влади, правоохорон- ні органи, органи місцевого самоврядування „ описувати ознаки державного органу, основні завдання органів законо- давчої, виконавчої та судової влади, конституційного суду, місцевого самоврядування; правоохоронні органи та їхні завдання; повноваження суддів, суду присяжних „ пояснювати, що таке юрисдикція судів „ розрізняти апеляцію і  касацію „ характеризувати й  порівнювати органи виконавчої влади та органи міс- цевого самоврядування, моделі місцевого самоврядування Основні поняття: державний апарат, державний орган, парламент, уряд, суд, місцеве само- врядування, імпічмент. §14. Державна влада Пригадайте, на які три гілки поділяється влада в державі. Хто вперше запропонував такий поділ влади? Державна влада — система повноважень і засо- бів, що використовуються від імені суспільства державою для захисту та реалізації суспільного інтересу, узгодження загальних і приватних інтер- есів, а  також вирішення конфліктів у  суспільстві. ЗавДання. Поміркуйте! Відповідно до статті 19 Конституції України церква та релігійні організації в  Україні відокрем- лені від держави, а школа — від церкви. жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова. Яку ознаку (ознаки) державної влади втілено в  наведеній нормі? Державна влада здійснюється спеціально створеним державним апаратом, який являє собою систему державних органів, об’єднаних у єдину та налагоджену структуру, що служать виконанню призначення держави та в  інтер­ есах суспільства. Державні органи виступають як сформований народом організований ко­ лектив державних службовців, що наділені владними повноваженням та забезпечені необ­ хідними матеріальними та інформаційними засобами для втілення волі суспільства. Державна влада — система повноважень і засо- бів, що використовуються від імені суспільства державою для захисту та реалізації суспільного інтересу, узгодження загальних і приватних інтер- есів, а  також вирішення конфліктів у  суспільстві. Ознаки державної влади Суверенність (відділена від влади інших держав) Незалежність (відділена від інших видів влади, які існують у  суспільстві) Повнота (виступає від імені всього суспіль- ства) легальність (діє в  межах, встановлених законом) Верховенство (виражає юридичну волю всього суспільства) легітимність (визнана суспільством та світо- вим співтовариством) Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 37. 36 Розділ І. Держава Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке державна влада і  якими є  її ознаки?  2. У  який спосіб здійснюється державна влада?  3. Що таке державний орган. Назвіть види державних органів.  4. Зазвичай вважають, що різні види со- ціальної влади тією чи іншою мірою залежать від державної влади. Спробуйте визначити, чи залежить державна влада, у  свою чергу, від інших видів со- ціальної влади. § 15. Законодавча влада 1. Що таке парламент? 2. Із курсу всесвітньої історії пригадайте, у  якій країні вперше з’явився парламент. Законодавча влада являє собою гілку дер­ жавної влади, сформованої на основі народ­ ного волевиявлення громадян, що має виключ­ не право на прийняття законів. Вищим представницьким і  законодавчим органом багатьох держав світу є  парламент (від фр. parler  — говорити). У  країнах світу парламенти мають різні назви (сейм — у Поль­ щі, конгрес  — у  США, бундестаг  — у  Німеч­ чині, кнесет  — в  Ізраїлі, альтинг  — в  Іслан­ дії, Верховна Рада  — в  Україні). Парламент є показником рівня стану демо­ кратизму в суспільстві. У країнах, де відсутня демократія, парламент функціонує лише фор­ Види державних органів За способом формування 1) первинні (створюються народом шляхом народного волевиявлення: парламент); 2)  вторинні (створюються первинними ор- ганами: судові органи, міністерства) За територією дії 1) загальнодержавні (наприклад парламент, президент); 2) місцеві (наприклад обласні адміністрації; районні суди) За характером повноважень 1) із загальними повноваженнями (напри- клад уряд); 2) зі спеціалізованими повно- важеннями (наприклад урядові міністер- ства, спеціалізовані суди) За формами діяльності 1) правотворчі (наприклад парламент); 2)  правозастосовчі (наприклад судові орга- ни); 3) правоохоронні (наприклад органи безпеки) За належністю до гілок влади 1) законодавча (парламент); 2) виконавча (президент, уряд); 3) судова Цікаво! Як правильно поділити державну владу: демократична формула Найнебезпечнішим явищем у суспільстві є узур- пація всієї повноти влади (видавати закони, їх ви- конувати та карати) однією особою чи однією партію. Для того щоб цього не допустити, у демократичних державах застосовується принцип поділу держав- ної влади на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову. Особлива заслуга у  формуванні теоретич- них засад принципу поділу влади належить філо- софам Т. Гоббсу (1588—1679), Дж. Локку (1623— 1704), Д. Дідро (1713—1784) та Ш. Монтеск’є (1689—1755). Формулюючи принцип поділу влади, Ш.  Мон­теск’є зауважив: «Щоб запобігти зловжи- ванню владою, необхідний такий порядок речей, за якого різні влади мали  б змогу взаємно стри- мувати одна одну». Так народився механізм стри- мування та противаг у поділі державної влади. Він передбачає створення таких умов взаємодії та взаємовпливу гілок влади, щоб кожна мог­ ла утримувати інші від узурпації державної влади. Цей механізм втілений у  всіх сучас- них демократичних державах світу. Шарль Монтеск’є Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 38. 37 § 15. Законодавча влада мально, не виконуючи належним чином своїх функцій. Завдання. Пригадайте! Як Велика хартія вольностей, прийнята в  Англії в  1215  р., сприяла появі парламенту в  цій країні? Для забезпечення ефективної роботи пар­ ламенту при ньому створюються комітети та комісії, що спеціалізуються на докладній роз­ робці тих або інших питань (комітет із бю­ джету, комітет із законодавства, комітет із соціальних питань тощо). Важливим повно­ важенням парламенту є складання та затвер­ дження державного щорічного фінансового закону. Парламент здійснює контроль за ви­ тратою бюджету. Реалізуючи механізм стримування та проти­ ваг, парламент може впливати на інші гілки влади. Він здійснює призначення глави уряду та його членів або схвалення складу уряду, запропонованого президентом (залежно від форми правління). Парламент здійснює конт­ роль за роботою уряду шляхом депутатських запитів, парламентських слухань щодо діяль­ ності уряду і  може виражати недовіру уряду. В  останньому випадку одним із варіантів ви­ рішення проблемної ситуації є  відставка уря­ ду. Рішенням парламенту може бути позбав­ лений повноважень і  глава держави. Депутати парламенту мають недоторканність. Їх не можна затримати, заарештувати, притяг­ нути до юридичної відповідальності. Позбавлен­ ня недоторканності можливе тільки за рішенням парламенту. Депутати протягом строку своїх повноважень не можуть перебувати на держав­ них посадах, займатися підприємницькою ді­ яльністю. Це правило встановлене для того, щоб парламентарії не могли потрапити в залежність від інших владних структур або використати своє становище з  корисливою метою. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке законодавча влада?  2. Які завдання по- кликана виконувати законодавча влада?  3. Що таке парламент?  4. Які функції виконує парламент?  5. Що передбачає депутатська недотканність?  6. На думку деяких юристів, існує пряма залежність між формою державного устрою та однопалатністю чи двопалатні­ стю парламенту. Спробуйте довести або спростувати це твердження. Завдання законодавчої влади Законотворчість  — прийняття нормативно- правових актів вищої юридичної сили  — законів Представництво інтересів усіх верств насе- лення для збалансованого розвитку держави Контроль за виконавчою гілкою влади щодо виконання покладених на неї обов’язків Утворення, реорганізація та ліквідація орга- нів державної влади й  державних установ Цікаво! Коли однієї палати парламенту недостатньо Парламенти бувають однопалатні та двопалатні. Однопалатні парла- менти існують, як правило, у  невеликих за територією та мононаціо- нальних державах. Двопалатну структуру мають парламенти переважно у федеративних державах. Такий принцип побудови парламенту отри- мав назву бікамералізм. У  двопалатному парламенті федеративної держави нижня палата наділена безпосередньо законодавчими повно- важеннями, а верхня палата, представляючи інтереси суб’єктів федера- ції, схвалює або не схвалює закони, прийняті нижньою палатою. Дво- палатну структуру мають парламенти і в унітарних державах. Наприклад, у Великій Британії двопалатний парламент склався історично із сере­дини XIV ст. як законодавчий орган представництва всіх верств населення: аристократії, духовенства та буржуазії. Засідання палати лордів Великої Британії Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 39. 38 Розділ І. Держава § 16. Інститут президентства 1. Хто такий президент держави? 2. Поміркуйте, як має призначатися або обиратися президент, щоб це відповідало демокра- тичним засадам народовладдя. Інститут президентства (від латин. prаesi­ dens — той, що сидить попереду) персоніфікує форму  державного правління, надає можли­ вість зрозумі­ти специфіку організації всього державного апарату. Вивчаючи розвиток ін­ ституту президентства в певній країні, можна визначити рівень демокра­тії в  суспільстві. Президент США А.  Лінкольн  визна­чав демо­ кратичну державу як «правління на­роду, ви­ брану народом і  для народу». Президент  — найперший та найголовніший слуга народу. Кандидат на посаду президента має відповіда­ ти виборчому цензу (наявність громадянства, безперервне проживання в державі; досягнення, встановленого законодавством віку; відсутність судимості) та перемогти в  президентських ви­ борах, які можуть відбуватись прямим або не­ прямим способом. Прямі вибори президента поширені в більшості держав (Австрія, Ірландія, Ісландія, Франція, переважна частина країн Латинської Америки, Африки та ін.). Непрямі вибори президента можуть відбуватися шляхом його обрання парламентом (Греція, Ізраїль, Сло­ ваччина, Туреччина, Угорщина, Чехія) або спе­ ціальною колегією виборників (США). У більшості країн президент очолює вико­ навчу гілку влади (США, Аргентина, Мексика, Венесуела, Індонезія, Іран, Ірак, Швейцарія та ін.). У деяких випадках президент не вклю­ чений у  жодну з  гілок влади, як, наприклад, в  Україні, Італії, Ісландії та Німеччині, але активно впливає на них і  забезпечує їх узго­ джене функціонування та взаємодію. Президент, як правило, є верховним головно­ командувачем. У  ряді держав президент в  об­ говорених законом ситуаціях має право роз­ пуску парламенту, може відмовити в схваленні закону та відправити його на повторний розгляд (право вето). У президентських республіках президент са­ мостійно формує уряд, який несе відповідаль­ ність перед ним. Він має право законодавчої ініціативи та правотворчості шляхом видання указів у  частині, що не суперечить законам. Яскравим прикладом сильної президентської влади є  США, де президент поєднує повнова­ ження глави держави та глави уряду. Завдання інституту президентства Забезпечує державну незалежність, націо- нальну безпеку та територіальну цілісність Виступає гарантом правопорядку та вико- нання конституції в  державі Представляє державу в  міжнародних відно- синах, підписує міжнародні договори Координує, узгоджує діяльність державного апарату Цікаво! Чому Термінатор не став президентом? Відомий американський кіноактор Арнольд Швар- ценеггер обіймав посаду губернатора штату Каліфорнія протягом двох строків підряд. Однак він мріяв про інше  — стати президентом США. На жаль, народже- ному в Австрії А. Шварценеггеру Конституція обмежує доступ до місця в  Білому домі. Вона встановлює пра- вило, що не може бути обраний на посаду президен- та той, хто не є  громадянином США за народженням. Цікаво! Імпічмент: звільнити президента Імпічмент (від англ. іmpeachment — недовіра) — процедура притягнення парламентом до відповідаль- ності вищих посадових осіб у  випадках вчинення ними суспільно небезпечних діянь (зазвичай тяжко- го злочину). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 40. 39 § 17. Виконавча влада У парламентських республіках обсяг повно­ важень президента менший, ніж у  президент­ ських, а  формування уряду є  повноваженнями парламенту. Президент представляє виконавчу владу лише формально. Реально її здійснює гла­ ва уряду, без підпису якого акти президента не мають юридичної сили. Строк повноважень пре­ зидента обмежений законодавством (найчастіше він становить термін від чотирьох до шести ро­ ків). У  більшості сучасних демократичних дер­ жав конституцією закріплена заборона обійма­ ти посаду президента більше двох разів поспіль. Запитання та завдання для самоперевірки 1. У  чому полягають завдання інституту президентства?  2. Які виборчі цензи встановлюють для осіб, які претен- дують на президентські посади?  3. Яким чином право- вий статус президента залежить від виду республіки? § 17. Виконавча влада Як ви розумієте роль виконавчої влади в  державі? Виконавча влада як гілка державної влади покликана забезпечувати реалізацію політики держави з виконання законів, прийнятих пар­ ламентом. Систему органів виконавчої влади склада­ ють уряд, центральні та місцеві органи ви­ конавчої влади. Уряд є  вищим органом виконавчої влади. До складу уряду входять глава уряду та міні­ стри. Залежно від виду республіки уряд очо­ лює президент (США) чи прем’єр-міністр (Іта­ лія, Німеччина, Україна), який призначається або президентом, або парламентом та коорди­ нує діяльність центральних органів виконавчої влади. Уряд здійснює загальне управління дер­ жавними справами шляхом формування спе­ ціалізованих органів  виконавчої влади та ви­ дання підзаконних нормативно-правових актів. Уряд відповідальний перед парламентом за здійснення державної політики, за невиконан­ ня якої уряду може бути відмовлено в  довірі (по суті, це вимога відставки уряду). Завдання. Поміркуйте! У  сучасних державах монарх переважно відсторонений від призначення уряду або виконує в  цьому суто церемоніальну функцію. У  такому аспекті поясніть, як можна зрозуміти фразу «Монарх царює, але не править». Центральні органи виконавчої влади являють собою загальнодержавні спеціалізовані органи виконавчої гілки влади (міністерства, державні комітети). У парламентських республіках склад міністерств формується органом законодавчої влади, у президентських республіках — главою держави. У  змішаних республіках кілька мі­ ністерств можуть призначатися президентом, а кілька — парламентом. Керівництво в мініс­ терствах здійснює міністр (від латин. mіnіstеr — слуга), який особисто відповідає за розробку та впровадження програм діяльності уряду з відповідних питань. Міністерства реалізують державну політику в одній чи декількох сферах (наприклад, Міністерство освіти і науки Укра­ їни займається управлінням та розвитком як в  освітній, так і  в  науковій сферах). Державні комітети (служби, департаменти, агентства) розробляють та подають на розгляд прем’єр-міністру та міністерствам пропозиції щодо формування державної політики в певній сфері чи декількох сферах (наприклад, Дер­ жавний комітет телебачення і  радіомовлення Украї­ни здійснює свої повноваження із форму­ вання та реалізації державної політики в теле­ візійній,  радіомовній, інформаційній та ви­ давничій сферах). Завдання виконавчої влади Виконання законодавчих актів, прийнятих парламентом Видання підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на створення стандартів та правил практичної реалізації законів Управління системою органів виконавчої влади, які безпосередньо виконують нор- мативні приписи Здійснення контролю за виконанням актів законодавства всіма суб’єктами суспільного життя Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 41. 40 Розділ І. Держава Місцеві органи виконавчої влади представле­ ні місцевими державними адміністраціями та територіальними органами центральних органів виконавчої влади. В  унітарних державах саме на місцеві державні адміністрації покладаються повноваження здійснення виконавчої влади в окремих регіонах, областях та районах. Очо­ лює місцеву державну адміністрацію керівник (голова), який призначається та звільняється з посади президентом. Місцеві державні адмі­ ністрації за виконання своїх повноважень від­ повідальні перед президентом та урядом, а  також підзвітні та підконтрольні органам ви­ конавчої влади вищого рівня. Територіальні органи центральних органів виконавчої влади (територіальні відділення, департаменти) вико­ нують на місцях функції центральних органів виконавчої влади. Місцеві органи виконавчої влади взаємодіють у  межах своїх повноважень з  органами місцевого самоврядування. Запитання та завдання для самоперевірки 1. У  чому полягають завдання виконавчої влади? 2. Який державний орган є  вищим органом у  системі органів виконавчої влади?  3. Які ви знаєте централь- ні органи виконавчої влади?  4. Назвіть місцеві орга- ни виконавчої влади.  5. Спробуйте встановити на- явність або відсутність прямої залежності між обсягом повноважень органів виконавчої влади та порядком їх формування. § 18. Місцеве самоврядування 1. Із курсу історії пригадайте, що таке магдебурзьке право. 2. Як ви вважаєте, що спільного й  відмінного в  самоврядуванні міст за магдебурзьким правом і  сучасній системі місцевого самоврядування? Державна влада, хоча і володіє ознакою по­ вноти її здійснення, не може не враховувати специфічні регіональні умови організації су­ спільного життя, що склалися історично. Тому державна влада доповнюється системою місце­ вого самоврядування, основним завданням якої є  забезпечення участі населення у  вирішен­ ні місцевих справ. Місцеве самоврядування сприяє наближенню влади до територіальної громади (жителів села, селища, міста). Слід підкреслити, що система місцевого самовряду­ вання  — це не держава в  державі: вона інте­ грована в  загальну систему управління спра­ вами суспільства та держави, однак посідає в  ній особливе місце, маючи самостійність.  Важливо!   Місцеве самоврядування є  правом і спроможністю органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання й управ­ лін­ня суттєвою часткою суспільних справ, які на- лежать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення (стаття 3 Європейської хартії місцевого самоврядування).  Для здійснення місцевого самоврядування територіальна громада створює спеціальні ор­ гани, які можуть мати одноособовий (сіль­ ський, селищний, міський голова — мер, бур­ гомістр) або колегіальний характер (сільські, селищні, міські ради  — комуни, муніципалі­ тети). Для реалізації поставлених завдань Цікаво! Без місцевого самоврядування нікуди Французький вчений і політичний діяч А. де Токвіль (1805—1859), характеризуючи значення місцевого самоврядування, писав: «Центральна влада, якою  б освіченою та досвідченою вона не була, не в  змозі сама охопити всі подробиці життя великого народу. Вона не здатна цього зробити тому, що таке завдан- ня перевищує всі межі людських можливостей. Коли така влада намагається лише своїми силами створи- ти та привести в дію незліченну багатоманітність різ- них суспільних механізмів, вона має або задовольня- тися неповними результатами, або її зусилля будуть даремними. У  разі  ж об’єднання індивідуальних сил із громадськими, як це відбувається в  межах місце- вого самоврядування, часом вдається домогтися того, чого найконцентрованіша й  найактивніша влада була  б не в  змозі зробити». Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 42. 41 § 19. Судова влада створюються виконавчі органи міського само­ врядування (департаменти, бюро). Завдання. Подискутуйте! Чи можна вважати віче, яке є традиційним проявом українського народовладдя, про- образом сучасного місцевого самоврядування? Органи місцевого самоврядування не входять у систему органів державної влади, але активно взаємодіють та впливають один на одного. Органам місцевого самоврядування можуть бути делеговані повноваження органів державної вла­ ди. Останні при цьому здійснюють контроль за їх виконанням. Натомість органи місцевого са­ моврядування мають право наглядати за діяль­ ністю органів місцевої виконавчої влади та за результатами такого нагляду можуть вимагати від уряду або президента висловлення недовіри голові місцевої адміністрації. Запитання та завдання для самоперевірки 1. У  чому полягають завдання місцевого самовря­ дування?  2. Назвіть ознаки місцевого самовряду­ вання.  3. Які вам відомі моделі місцевого самовря- дування? § 19. Судова влада Як ви вважаєте, у  чому полягає головне завдання місцевої влади? Виконання та дотримання законодавства не може бути абсолютним, а  порушення прав та інтересів осіб поки що є невід’ємною складовою людського життя. При цьому розв’язання спорів та конфліктів, що виникають у соціумі, має бути неупередженим та об’єктивним і базуватися ви­ ключно на законі. Для реалізації цієї важливої функції в державному апараті створюється само­ стійна гілка державної влади  — судова. Однак самостійність судової влади існує лише у  від­ носинах із владою законодавчою та виконавчою. Стосовно народу судова влада не може бути самостійною, адже створюється тільки для за­ безпечення справедливості в  суспільстві. Завдання. Поміркуйте! Що означає відомий латинський вислів «Fiat justitia et pereat mundus!» («Нехай здійснить- ся правосуддя, хоч би загинув світ!»)? Повноваження судових органів із розгляду конфліктів та спорів називають юрисдикцією суду. Це означає, що тільки суд має право від імені держави виносити рішення, якими здій­ снюється правосуддя. Інші державні органи (наприклад правоохоронні органи) також мо­ Завдання судової влади Забезпечення доступу до правосуддя кож- ного члена суспільства Здійснення діяльності з  розгляду правових спорів та конфліктів шляхом винесення су- довими органами рішень Контролювання законності та обґрунтовано­сті рішень і  дій державних органів та посадових осіб Вироблення правових позицій із приводу найбільш поширених конфліктів та спорів, що виникають у  суспільстві Ознаки місцевого самоврядування Територія Міста, села, селища Форми Місцеві вибори, місцеві референдуми, виявлення громадської думки, народні обговорення, громадські слухання, народні ініціативи, збори, мітинги, походи, демонстрації, звернення Компетенція Соціально-економічний розвиток території; управління місцевою освітою та охороною здоров’я, охороною громадського порядку, власністю територіальної громади, гарантування пожежної безпе­ ки, утримання міських комунікацій, доріг і транспорту; організація торгівлі, громадського харчуван- ня, побутового обслуговування, соціальна підтримка населення, міських засобів масової інформації Майнова та еко­ номічна база Рухоме та нерухоме майно територіальних громад, місцевий бюджет, місцеві податки, інвес- тиції, субвенції та дотації від державної влади Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 43. 42 Розділ і. держава жуть розглядати порушення законів та інтер­ есів і приймати рішення щодо них, але рішен­ ня суду мають найвищу юридичну силу. Юрисдикція судів поділяється на загальну та спеціальну. Юрисдикція — встановлена відповідно до закону сукупність повноважень органів судової гілки дер- жавної влади вирішувати правові спори. Загальна юрисдикція Спеціальна юрисдикція Судами одночасно розглядаються кримінальні, цивільні та трудові спори. Можливе виділення спеціальних судових палат з  окремих видів спорів без поділу юрисдикції. Наявні вищі суди без оскарження прийнятих рішень Створюються спеціалізовані суди, які розглядають окремі види спорів: адміністративні, трудові, господарські, воєнні та ін. Судді мають спеціалізовану освіту з  відповідного виду спору. Суди за- лучають непрофесійних суддів (наприклад членів профспілки під час вирішення трудових спорів). Вищі суди можуть бути відсутні Для забезпечення доступу до правосуддя та справедливості винесеного судом рішення в су­ довій системі держави створюється ієрархічна структура інстанцій суду. Найбільш пошире­ ною в  сучасній системі правосуддя є  трилан­ кова побудова інстанцій суду. інстанції суду 1. Перша інстанція Найнижча ланка правосуддя, на якій розглядається більшість спорів. Суд першої інстанції уповноваже- ний ухвалювати рішення по суті справи 2. Друга (апеляційна) інстанція Апеляція є  однією із форм оскарження судового рішення у  вищий суд, що має право переглянути спра- ву по суті повторно. Суд другої інстанції перевіряє законність та обґрунтованість винесеного судом пер- шої інстанції рішення, яке не набуло законної сили 3. Касаційна інстанція Касація є  формою перегляду, скасування судового рішення вищою інстанцією із причин порушення за- кону або недотримання правил судочинства нижчою інстанцією. Суд касаційної інстанції перевіряє за- конність та обґрунтованість рішень апеляційних судів, що не набули законної сили. Ці суди також уза- гальнюють судову практику, дають роз’яснення з  питань правозастосування законодавства ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. У чому полягають завдання судової влади? 2. Яки- ми є види судової юрисдикції? 3. Які ви знаєте судо- ві інстанції? 4. У США функції органу конституційної юрисдикції виконує Верховний Суд через відсутність Конституційного Суду. У країнах Європи конституційна юрисдикція здійснюється окремими судовими органа- ми. Визначте недоліки та переваги кожної із цих мо- делей. §20. Правоохоронні органи Пригадайте, які функції виконують правоохоронні органи. У кожній державі створена своя система пра­ воохоронних органів, покликаних піклуватися про порядок у суспільстві, захищати права і сво­ боди людини, боротися зі злочинністю тощо. Юрисдикція — встановлена відповідно до закону сукупність повноважень органів судової гілки дер- жавної влади вирішувати правові спори. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 44. 43 завдання для самоперевірки до теми 5 Правоохоронні органи  — система державних органів, діяльність яких спрямована на захист пра- вопорядку від правопорушень, забезпечення мак- симальної реалізації прав і  свобод громадян, ста- більного функціонування державного ладу. Розглянемо види правоохоронних органів та напрямки їхньої діяльності. Поліція  — забезпечує громадський право­ порядок, здійснює розслідування злочинів та адміністративних правопорушень, займається розшуком осіб. Податкова поліція — стежить за дотриман­ ням обов’язку сплати податків та зборів до державного та місцевих бюджетів, здійснює розслідування податкових злочинів. Прокуратура — підтримує обвинувачення в  суді, організує процесуальне керівництво розслідуванням злочинів, представляє інте­ реси держави в  суді. Виконавча служба  — здійснює своєчасне, повне й  неупереджене примусове виконання рішень суду та інших державних органів. Служба безпеки  — гарантує державну без­ пеку, захист державного суверенітету, держав­ ного ладу, територіальної цілісності, вчинює заходи, спрямовані на запобігання терорис­ тичній діяльності, шкідницьких дій від роз­ відувальної діяльності іноземних спеціальних служб, охорону державної таємниці. Прикордонна служба  — здійснює прикор­ донний контроль за переміщенням осіб, то­ варів та транспортних засобів, розслідує адміністративні правопорушення, що пов’я­ зані з його незаконним перетином, запобігає в’їзду осіб, яким в’їзд до держави заборо­ нено. Адвокатура — забезпечує надання правни­ чої допомоги, здійснює представництво особи в  суді та інших державних органах. Нотаріат  — здійснює посвідчення прав та факти, що мають юридичне значення, із метою надання їм юридичної вірогідності. До правоохоронних органів також можна віднести антикорупційні органи, органи, що забезпечують захист економічної конкуренції, військові служби правопорядку, органи й уста­ нови виконання покарань, державні служби з охорони навколишнього середовища та сані­ тарно­епідеміологічного благополуччя, органи захисту прав споживачів та ін. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке правоохоронні органи? 2. Які види право- охоронних органів вам відомі? 3. Спробуйте визна- чити, у який спосіб у процесі своєї діяльності взаємодіють різні правоохоронні органи, зокрема прокуратура та поліція, прокуратура та адвокатура, адвокатура та но- таріат. Завдання для самоперевірки до теми 5 «Органи державної влади та місцеве самоврядування» 1. Спробуйте пояснити, чому виконавча влада будується за ієрархічним прин- ципом, на відміну від судової влади та місцевого самоврядування. 2. Поясніть, чому у федеративній державі парламент не може бути однопалатним. 3. Спробуйте визначити, яка модель місцевого самоврядування є  найбільш оптимальною для України. 4. Порівняйте: виконавчу владу та законодавчу владу; органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; адвокатуру та прокуратуру; правоохоронні органи та органи судової влади. 5. У  конституціях різних держав існує норма, відповідно до якої державна вла- да здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Глава держави не входить до жодної з  гілок влади. У  зв’язку із цим деякі юристи вважають, що якщо виходити з  буквального тлумачення цієї норми, то президент узагалі не може вважатися суб’єктом державної влади. Спро- буйте спростувати це твердження. Правоохоронні органи  — система державних органів, діяльність яких спрямована на захист пра- вопорядку від правопорушень, забезпечення мак- симальної реалізації прав і  свобод громадян, ста- більного функціонування державного ладу. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 45. 44 Розділ І. Держава Тема 6. Держава, особа, суспільство Опанування матеріалу дозволить: „„ називати підстави набуття й  припинення громадянства „„ порівнювати правовий статус громадянина, іноземця, особи без грома- дянства „„ розрізняти фізичну та юридичну особи „„ характеризувати співвідношення держави, особи, суспільства Основні поняття: людина, індивід, особа, громадянство, іноземець, апатрид, біпатрид. § 21. Співвідношення держави, людини, суспільства. Людина. Індивід. Особа 1. Який існує зв’язок між суспільством і  державою? 2. Що спільного й  відмінного в  поняттях «людина», «індивід» та «особа»? Державу і суспільство не слід ототожнювати. Держава  — організація, яка створена для забезпе­чення життєдіяльності суспільства. Вона регулює суспільні відносини, підтримує право­ порядок, громадську безпеку, добробут членів суспільства. Тобто держава — форма організа­ ції людського суспільства, за допомогою якої реалізується територіальне, юридичне та по­ літичне єднання населення. Держава відіграє роль представника всього суспільства. Як на­ слідок, відносини між людиною та суспільством мають переважно державно-правовий характер, оскільки від імені суспільства виступає держа­ ва. Державна влада за допомогою прийняття загальнообов’язкових норм, використання апа­ рату примусу та інших механізмів здійснює вплив на людину й суспільство. У свою чергу, людина й суспільство також здійснюють вплив на державу через інститути громадянського суспільства. Так, людина може обирати та бути обраною до складу органів влади, здійснювати контроль за діяльністю держави.  Важливо!   Ви, ваші однокласники, ваша сім’я — усі ми є  членами суспільства.  Ідеальна держава — держава, яка стоїть на захисті інтересів кожного з  її громадян, за­ безпечує гідний рівень життя, створює всі необхідні умови для того, щоб вони могли максимально розвивати та виявляти свої зді­ бності й  таланти. Саме взаємовідносини держави й  люди­ ни  є  най­важливішим показником розвитку суспільства. Ліберально-демократична політична система забезпечує зовсім інші можливості людини. Економіка передбачає вільні ринкові відносини, свободу підприємницької діяльності з мінімаль­ ним втручанням держави. Діяльність держави спрямована на створення умов для реалізації прав і свобод громадян, на гарантування їхньої безпеки, захист їхньої власності. Через систему податків та систему соціального захисту забез­ печується справедливий розподіл доходів. Плю­ ралізм у  політиці, культурі, освіті, економіці та релігії забезпечує розвиток держави. Людина  — жива, наділена інтелектом іс­ тота, суб’єкт суспільно-історичної діяльності й культури, яка є представником біологічного виду. У цьому розумінні людина є лише пред­ ставником тваринного світу. Під індивідом слід розуміти конкретну лю­ дину, тобто окремого представника з  усього людства або будь-якої соціальної спільноти. Ця характеристика дає можливість відділяти Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 46. 45 § 21. Співвідношення держави, людини, суспільства. Людина. Індивід. Особа одну людину від групи інших. Поняття «ін­ дивід» дозволяє наділити людину всім різно­ маніттям її унікальних особистісних рис. Кож­ на людина є  індивідом. Як індивіди люди відрізняються одне від одного не лише зов­ нішніми рисами (такими як зріст, колір очей, будова тіла тощо), але й психологічними озна­ ками (характером, емоційністю, здіб­ностями). У  цьому розумінні індивідуальність є  поєд­ нанням ознак конкретної людини. Це своєрід­ ність її психофізіологічної конструкції (фізич­ ні й  психічні особливості, тип темпераменту, інтелект, життєвий досвід, світогляд). Індивідуальність є першоосновою для форму­ вання особистості людини. Особистість — це ка­ тегорія соціальна. Вона передбачає, що людина має певні психологічні риси, осмислює себе, свою роль у суспільстві та відповідальність перед ним. Співвідношення індивідуальності й  особис­ тості опосередковується тим, що вони є двома способа­ми існування людини, її відмінними визначення­ми. Різниця ж цих понять розкри­ вається, зокре­ма, у  тому, що є  два відмінні між собою процеси формування особистості та індивідуальності. Формування особистості є  процесом соціа­ лізації людини, який полягає в  опануванні нею різноманітних суспільних явищ та ситу­ ацій. Це освоєння завжди відбувається в кон­ кретно-історичних обставинах життя людини. Становлення особистості пов’язане з прийнят­ тям індивідом  певних соціальних ролей та функцій, норм і  правил поведінки, навичок будувати відносини з  інши­ми людьми. Сфор­ мована особистість є  суб’єк­том самостійної, вільної та відповідальної поведінки в соціумі. Становлення індивідуальності пов’язане з  ін­ дивідуалізацією людини. Це процес самовиз­ начення й виокремлення особистості зі спіль­ ноти, оформлення її унікальності. Особистість, що стала індивідуальністю, — це активна, самобутня, творча та впевнена в собі людина.  Важливо!  Особистість  — це завжди продукт культури, результат виховання або самовиховання. Як у будь-якій галузі, для досягнення видатних ре- зультатів необхідні і талант — наявність вроджених задатків, і  працьовитість  — діяльність із розвитку задатків у  здібності. Однак перш за все потрібно стати особистістю.  Правовим найменуванням особистості є осо­ ба  — носій прав та обов’язків (громадянин, підприємець, працівник, державний службо­ вець, президент тощо). Особа являє собою вті­ лення тих індивідуальних якостей особистос­ тей, які мають правове значення.  Важливо!  Людина як учасник цивільних від- носин вважається фізичною особою (стаття 24 Ци- вільного кодексу України).  Для здійснення колективної діяльності фізич­ них осіб передбачається створення юридичних осіб. Юридичні особи існують суто у  правовому полі, набуваючи прав  та обов’язків із метою за­ безпечення законного інтере­су фізичних осіб, які їх створили. При цьому в правовідносини з інши­ ми юридичними та фізичними особами вони всту­ пають від власного імені, але діють через своїх представників — фізичних осіб (засновників, ди­ ректорів, працівників).  Важливо!  Фізична особа  — це людина. Юри- дична особа  — це організація.  Цікаво! Коли людина  — лише гвинтик держави Взаємовідносини людини й держави мають свої осо- бливості залежно від типу політичної системи, що скла- лася в державі. Так, в умовах тоталітарної системи дер- жава контролює всі сфери життя людини. Держава здійснює визначальний вплив на формування економіч- них, культурних, політичних, релігійних відносин у  су­ спільстві. Держава втручається навіть в особисте життя громадян. Будь-які спроби інакомислення пригнічують- ся та караються. Опозиція забороняється. Громадські організації лише втілюють у  життя державну політику. Така держава, як правило, забороняє громадянам кон- такти із зовнішнім світом. Права і свободи людини в та- кій державі навіть можуть декларуватися, проте реаль- ної реалізації не відбувається. У  Північній Кореї заборонений мобільний зв’язок. Наприклад, туристам, які в’їжджають у  країну, пропонується здати мобільні телефони, які на зворотному шляху повертають. Також у  країні немає Інтернету  — тільки внутрішня мережа «інтранет». Офіційна політика держави  — атеїзм, усі конфесії були заборонені з  1950-х рр. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 47. 46 Розділ і. держава ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Який характер мають відносини між людиною та суспільством? 2. У  який спосіб людина й  суспільство здійснюють свій вплив на державу? 3. Які чинники впливають на взаємовідносини людини й  держави? 4. Які можливості людини забезпечує ліберально-де- мократична політична система? 5. Як співвідносяться поняття «людина», «індивід» та «особа»? 6. Що таке правоздатність і  дієздатність фізичної особи? Як спів- відносяться ці поняття? 7. Що таке юридична осо- ба? 8. Які види юридичних осіб ви знаєте? §22. Громадянство: поняття, підстави набуття й  припинення із курсу правознавства пригадайте, що таке громадянство. Які ознаки воно має? У сучасних державах, як правило, для ха­ рактеристики людини як носія прав і  свобод користуються категорією «громадянство». Вар­ то відзначити, що поряд із терміном «грома­ дянин» існує термін «підданий». Сучасне ро­ зуміння підданства асоціюється з  правовим зв’язком людини та монархічної держави (Ве­ лика Британія). Громадянство — стійкий правовий зв’язок люди- ни з  державою, який виражається в  сукупності їхніх взаємних прав та обов’язків. У сучасному суспільстві статус громадя­ нина (громадянки) є  гарантією надання по­ літичних прав і доступу до державної служби, умовою вільного виїзду за межі країни й без­ перешкодного повернення на батьківщину. У  більшості країн саме на інтереси громадян зорієнтовані соціальні та економічні програми уряду, законодавство в  галузі праці та соці­ ального забезпечення. Громадянин не може бути висланий із країни за вчинення право­ порушення або виданий іншій державі для здійснення над ним суду або виконання по­ карання в  межах співпраці держав у  сфері боротьби зі злочинністю. Держава чекає від своїх громадян особливої лояльності. Захист Вітчизни є одним із голов­ них обов’язків громадянина. У  свою чергу, громадяни можуть розраховувати на захист і  заступництво своєї країни в  разі виникнен­ ня  в  них проблем за кордоном. Ці взаємні зобов’язання мають персональний та екстери­ торіальний характер, вони не припиняються в  разі тривалої відсутності на території краї­ ни або проживання за її межами. Разом із тим на іноземців та осіб без громадянства влада держави поширюється тільки тоді, коли вони перебувають на її території. Ці відноси­ ни мають більш формальний характер і,  як правило, не породжують стійких взаємних зобов’язань. Традиційно підставами для набуття грома­ дянства є  філіація та натуралізація. Філіація (від латин. filius  — син)  — це набуття громадянства за народженням. Шля­ хом філіації особа може набути громадянства на підставі двох принципів: права крові або права землі. Право крові (латин. jus sanguinis)  — юри­ дичний принцип, що надає право отримання громадянства тієї чи іншої держави тільки особам, батьки яких (або один із батьків) є гро­ мадянами цієї держави. При цьому місце на­ родження не має значення. Право землі (від латин. jus soli)  — міжнародний юридичний принцип, що надає право отримання грома­ дянства тієї держави, на території якої люди­ на народилася. Натуралізація  — це прийняття до грома­ дянства. Іноземець або особа без громадянства може звернутися до державних органів із за­ явою про прийняття до громадянства. Як пра­ вило, держави приймають до громадянства лише після виконання претендентом цілої Громадянство — стійкий правовий зв’язок люди- ни з  державою, який виражається в  сукупності їхніх взаємних прав та обов’язків. ЦікавО! дитина, яка народилася в літаку, може отрима- ти три громадянства: країни, якій належить літак, країни, над якою пролітав літак під час народжен- ня, країни, громадянами якої є  її батьки. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 48. 47 § 23. Іноземці, апатриди, біпатриди Цікаво! Де можна стати громадянином за гроші? У деяких державах можна «придбати» громадян- ство. Наприклад, для отримання громадянства Кіпру необхідно зробити інвестицій на суму 2,5 млн євро (придбати нерухомість на території Кіпру або запо- чаткувати бізнес). Мальта дає право отримати грома- дянство в  обмін на 650 тис. євро. Антигуа і  Барбуда продає право на отримання громадянства за 400 тис. доларів. Умови отримання громадянства Македонії такі: інвестиції на суму 400 тис. євро і  працевлашту- вання десяти громадян цієї країни. низки вимог. Згідно з міжнародними догово­ рами, кожна держава самостійно встановлює перелік таких вимог. Як правило, ці вимоги стосуються певного строку проживання особи на території певної держави, знання держав­ ної мови, наявності законного джерела до­ ходів. Світовий досвід правового регулювання гро­ мадянства свідчить, що громадянство може припинятися за такими підставами: 1) уна­ слідок виходу або відмови від громадянства; 2) позбавлення громадянства; 3) припинення існування держави як суб’єкта міжнародного права. Позбавлення громадянства є  крайнім за­ ходом, до якого вдається держава зазвичай тоді, коли поведінка громадянина не узгоджу­ ється з  інтересами та законами держави. Як правило, позбавлення громадянства  — це санкція щодо певної людини у зв’язку з її по­ ведінкою. Це може бути поведінка, яка сер­ йозно зашкоджує інтересам держави, перед­ бачає участь у  заходах, спрямованих проти життєво важливих інтересів держави (робота на іноземну розвідувальну службу, тероризм, участь у  незаконних збройних формуваннях тощо). Наприклад, у Литві позбавляються гро­ мадянства люди, які намагалися вчинити або вчинили злочинні діяння проти Литовської Республіки. В Естонії це стосується громадян, які намагаються насильно змінити конститу­ ційний лад цієї держави. Громадянин може вийти з громадянства за власною заявою. Якщо йдеться про вихід із громадянства дитини, то заява подається її батьками. Право особи на вихід із громадян­ ства міститься в частині 2 статті 15 Загальної декларації прав людини в  положенні про те, що ніхто не може бути позбавлений права змінити громадянство. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке громадянство й  підданство?  2. Які гаран- тії надає людині статус громадянства?  3. Що таке фі- ліація та натуралізація?  4. За яких умов громадянства можна набути у спрощеному порядку?  5. Які існують підстави для припинення громадянства? § 23. Іноземці, апатриди, біпатриди 1. Яким є  порядок набуття громадянства України? 2. У  яких випадках може бути припинено громадянство України? Окрім громадян, на  території держави мо­ жуть перебувати й інші люди, які також є но­ сіями прав і свобод. Однак вони не матимуть специфічних прав та не нестимуть обов’язків, які стосуються тільки громадян країни. Таки­ ми людьми є  іноземці, апатриди, біпатриди. Іноземці  — особи, що мають громадянство певної держави, але які не є  громадянами країни перебування. Через це вони одночасно підпорядковуються законодавству своєї країни та законодавству країни перебування. Іноземцям може надаватися і  національний режим, відповідно до якого вони користуються правами й обов’язками нарівні з громадянами країни, крім особливих випадків, встановле­ них законами або міжнародними договорами. Саме такий режим передбачений у Конститу­ ції України (стаття 26). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 49. 48 Розділ І. Держава Апатрид (від латин. apatris  — без бать­ ківщини)  — особи без громадянства, тобто особи, що не мають громадянства будь-якої держави. Статус особи без громадянства ви­ никає в тому випадку, якщо людина втрачає громадянство країни походження та не на­ буває громадянства іншої країни. Як правило, у  країні перебування особам без громадян­ ства надається статус, відповідний статусу іноземців. Біпатрид (від латин. bis  — двічі)  — особа, яка має громадянство двох держав. У людини є  можливість набути громадянства й  більше ніж двох держав. Існують різні способи набуття громадянства декількох держав. Розглянемо найбільш по­ ширені з  них. 1. Набуття нового громадянства без втрати по­ переднього. Це можливо за умови, що для набуття громадянства не вимагається від­ мова від колишнього громадянства, а також у  тих випадках, коли особа не відмовилася від попереднього громадянства, хоча й мала це зробити. 2. Народження дитини в  батьків-іноземців на території держави, що надає громадянство відповідно до права землі. Така дитина має можливість отримати як громадянство тієї держави, громадянами якої є її батьки, так і громадянство держави, де вона народила­ ся. 3. Народження дитини в  сім’ї, де батьки  — громадяни різних держав. Біпатриди мають права й  обов’язки відпо­ відно до законодавства кожної з  держав, гро­ мадянами яких вони є.  Важливо!   В  Україні статус біпатридів вирішу- ється однозначно: «Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або дер- жав, то у  правових відносинах з  Україною він ви- знається лише громадянином України. Якщо іно- земець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише грома- дянином України» (пункт 1 частина 1 статті 2 За- кону України «Про громадянство України»). Україна не забороняє мати особі громадянство іншої дер- жави, але не визнає такого громадянства.  Запитання та завдання для самоперевірки 1. Хто такі іноземні громадяни?  2. За яких умов може виникати статус апатрида?  3. Хто такі біпатриди? 4. Які існують способи набуття громадянства декількох держав? Запитання та завдання для самоперевірки до теми 6 «Держава, особа, суспільство» 1. Спробуйте визначити, як саме наявність громадянського суспільства впли- ває на відносини між людиною та державою. 2. Спробуйте визначити, які обов’язки можуть бути в новонародженої дитини з огляду на те, що правоздатність у людини виникає від народження й пе- редбачає здатність мати права та обов’язки. 3. Як ви вважаєте, чому в  юридичної особи, на відміну від фізичної, право- здатність і  дієздатність настають одночасно? 4. Спробуйте довести або спростувати, що позбавлення громадянства є  за- ходом юридичної відповідальності. 5. Порівняйте: правоздатність і дієздатність; правовий статус фізичної особи та юридичної особи; правовий статус громадянина та іноземця; підстави набуття громадянства та підстави припинення громадянства. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 50. 49 Практичне заняття. Громадянство Практичне заняття. Громадянство Очікувані результати Після цього уроку ви зможете: „„ співвідносити принципи громадянства, які закріплені в  Європейській конвенції про гро- мадянство та Законі України «Про громадянство України» „„ визначати норми Закону України «Про громадянство України», які спрямовані на гаран- тування практичної реалізації щодо забезпечення спрощеної процедури набуття грома- дянства окремими категоріями осіб „„ співвідносити підстави для втрати громадянства, які містять Європейська конвенція про громадянство та Закон України «Про громадянство України» „„ покращити свої навички критичного мислення Завдання 1.  Робота у  групах. Опрацюйте текст Єв- ропейської конвенції про громадянство (ЄКГ) та текст Закону України «Про громадянство України» (далі  — Закон) стосовно принципів громадянства. У  таблиці до кожного принципу громадянства, який містить ЄКГ, доберіть і  запишіть принцип громадянства України, який йому відповідає. Знайдіть у  Конституції України та тексті Закону принципи громадянства, яких не містить ЄКГ. Спробуйте пояснити причину розбіж­ ностей. № з/п Принципи громадянства, закріплені в  ЄКГ Принципи громадянства, закріплені в  Законі 1 Кожна особа має право на громадянство 2 Безгромадянства слід уникати. Автоматичне набуття громадянства дер- жави немовлятами, знайденими на території певної держави в  разі, якщо за інших обставин вони  б стали особами без громадянства 3 Жодна особа не може бути безпідставно позбавлена громадянства 4 Ні укладення шлюбу, ні розірвання шлюбу між громадянином держа- ви-учасниці та особою, яка має громадянство іншої держави, ні змі- на громадянства одним із подружжя під час перебування в  шлюбі не впливають автоматично на громадянство другого з  подружжя 5 Заборона дискримінації своїх громадян незалежно від того, чи вони є  громадянами за народженням, чи набули свого громадянства пізніше Завдання 2. Робота у  групах. Опрацюйте текст ЄКГ та текст Закону стосовно спрощеної процедури набуття громадянства для певних категорій осіб. У  таблиці до кожної категорії зазначених осіб доберіть відповідні нор- ми із Закону, які спрямовані на забезпечення практичної реалізації відповідних положень ЄКГ. Визначте категорії осіб, які відповідно до Закону мають право на спроще- ну процедуру набуття громадянства, однак такої катего- рії осіб немає у відповідному переліку в ЄКГ. Спробуйте пояснити, у  чому полягає причина таких розбіжностей. №  з/п Категорії осіб, які відповідно до норм ЄКГ мають право на  спрощену процедуру отримання громадянства Норми Закону, які спрямовані на забезпечення практичної реалізації відповідних положень ЄКГ 1 Другий із подружжя, що перебуває у  шлюбі з  громадянином цієї держави-учасниці 2 Діти, один із батьків яких на час народження цих дітей має грома- дянство цієї держави-учасниці, за винятком будь-яких випадків, що можуть бути передбачені в  її внутрішньодержавному праві для ді- тей, які народилися за межами держави 3 Діти, один із батьків яких набуває чи вже набув її громадянства Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 51. 50 Розділ І. Держава Закінчення таблиці 4 Діти, усиновлені одним із її громадян 5 Особи, що народилися на її території та законно й  постійно на ній проживають 6 Особи, що законно й  постійно проживають на її території впро- довж певного періоду, який розпочався до досягнення ними 18 ро- ків, причому тривалість цього періоду визначається внутрішньодер- жавним правом відповідної держави-учасниці 7 Особи без громадянства та особи, визнані як біженці, що законно та постійно проживають на її території Завдання 3.  Робота у  групах. Опрацюйте текст ЄКГ та текст Закону стосовно підстав для втрати грома- дянства. У  таблиці до кожної підстави втрати грома- дянства, яку містить ЄКГ, доберіть відповідну підставу, яку містить Закон. Спробуйте визначити розбіжності та їх причини. №  з/п Підстави для втрати громадянства за нормами ЄКГ Підстави для втра- ти громадянства за  нормами Закону 1 Набуття громадянства держави-учасниці внаслідок шахрайських дій, подання неправдивих відомостей або приховування будь-якого суттєвого факту, що сто- сується заявника 2 Добровільна служба у  військовому іноземному формуванні 3 Поведінка, яка серйозно зашкоджує життєво важливим інте­ресам держави-учасниці 4 Відсутність справжнього зв’язку між державою-учасницею та її громадянином, який постійно проживає за кордоном 5 Якщо під час неповноліття дитини встановлено, що визначені у  внутрішньодер- жавному праві умови, які дозволили їй набути громадянства держави-учасниці, більше не виконуються 6 Усиновлення дитини, якщо вона набуває іноземного громадянства або має іно- земне громадянство одного чи обох усиновлювачів Завдання 4.  Опрацюйте норми ЄКГ, які врегульовують питання множинності громадянства. Визначте, як ЄКГ врегульовує питання правового статусу осіб із множин- ним громадянством, зокрема щодо виконання ними вій- ськового обов’язку. Завдання 5. Україна ратифікувала ЄКГ із певними за- стереженнями. Зверніться до норм Конституції України, у яких урегульовано питання громадянства, і спробуйте визначити зміст застережень, про які йшлося вище. Повторення й  узагальнення за розділом I «Держава» I рівень складності (кожен тест оцінюється у  0,5 бала) 1. У  додержавний період А права визначалися традиціями, а  обов’язки визначалися табу Б права визначалися моральними нормами, а  обо­в’язки визначалися релігійними нормами В права та обов’язки не розрізнялися Г жодна відповідь не є  правильною 2. До завдань судової влади належать А забезпечення виконання рішень, прийнятих на референдумах Б роз’яснення суперечливих норм законодавства В контроль за роботою правоохоронних органів Г вироблення правових позицій із приводу найбільш поширених конфліктів та спорів, що виникають у  суспільстві Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 52. 51 Повторення й узагальнення за розділом I «Держава» 3. До недоліків мажоритарної виборчої системи на виборах до парламенту можна віднести А у  разі дострокового припинення повнова­ жень депутата парламенту необхідно прово­ дити проміжні вибори, що важким тягарем лягає на бюджет Б ця виборча система знецінює особистість кандидатів В порядок підрахунку голосів виборців є  дуже складним Г депутати, по суті, є  відповідальними перед своєю політичною партією, а  не перед кон­ кретними виборцями 4. Згідно з  Європейською конвенцією про грома­ дянство, підставами для втрати громадянства є А відмова громадянина від громадянства дер­ жави Б відсутність справжнього зв’язку між держа­ вою та її громадянином, який постійно про­ живає за кордоном В проведення громадянином підривної діяль­ ності проти своєї держави під час його пе­ ребування за кордоном Г відмова громадянина в  подальшому визна­ вати конституцію країни 5. Із-поміж наведених держав оберіть ту з них, яка є  унітарною республікою. А Франція Б Бразилія В Норвегія Г Бельгія 6. Відмінність держави від громадянського суспіль­ ства проявляється в  тому, що А вони мають різну структуру й  принципи ор­ ганізації побудови Б держава є  причиною, а  громадянське сус­ пільство  — наслідком В держава є  складовою частиною громадян­ ського суспільства Г якщо держава є  правовою, то суспільство не може бути громадянським II рівень складності (логічна послідовність та логічна пара оцінюються в  1 бал) 7. Розташуйте в  правильній послідовності чинники, які сприяли ви­ никненню держави. А зростання продуктивності праці Б удосконалення знарядь праці В розшарування суспільства на соціальні групи Г поява надлишків виробництва 8. Установіть відповідність між правовими формами здійснення функ­ цій держави та прикладами цих правових форм. 1 правотворча діяльність 2 правозастосовча діяльність 3 правоохоронна діяльність 4 інтерпретаційно-правова діяль­ ність А конституційний суд дав офіційне тлумачення пункту 8 стат­ ті  108 Конституції України Б суд засудив громадянина Омельченка до довічного позбавлення волі за вчинене ним умисне вбивство з  особливою жорстокістю В на вимогу працівника фіскальної служби громадянка Волкова сплатила податкову заборгованість Г Президент України своїм актом створив консультативний орган Д за рішенням парламенту було видано звід законів 9. Установіть відповідність між засадою виборчого процесу, яка була порушена, та прикладом порушення цієї засади. 1 засада публічності та відкритості 2 засада свободи передвиборчої агітації, рівних можливостей доступу до засобів масової інформації незалежно від форми власності, крім засобів масової інформа­ ції, засновниками (власниками) яких є  партії, місцеві організації партій, кан­ дидати 3 засада неупередженості органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, судів, підпри­ ємств, установ і  організацій, їхніх керів­ ників, інших посадових і  службових осіб до місцевих організацій партій, кандидатів 4 засада законності та заборони незаконного втручання будь-кого у  виборчий процес А територіальна виборча комісія частину своїх за­ сідань проводила в  закритому режимі Б глава районної державної адміністрації викликав до себе голову територіальної виборчої комісії та поставив перед ним вимогу прозвітувати про ро­ боту комісії за останні десять днів В керівник одного з  підприємств всіляко сприяв зу­ стрічі кандидатів у  депутати від провладної партії працівниками керованого ним підприємства й  не допускав до зустрічі з  працівниками підприємства кандидатів у  депутати від опозиційних партій Г одному з  кандидатів на посаду міського голови під усілякими приводами відмовляли в  розміщен­ ні біг-бордів із його агітаційними матеріалами Д деякіх виборців умисно не було внесено до ви­ борчих списків Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 53. 52 Розділ І. Держава III рівень складності (порівняння оцінюється у  3 бали) 10. Визначте спільні й  відмінні ознаки органів державної влади та органів місцевого самоврядування. IV рівень складності (завдання оцінюється у  3 бали, по 1 балу за кожен правильно й  повно визначений складник державного ладу) 11. За наведеною інформацією визначте складники державного ладу. Обґрунтуйте свою відповідь. Держава включає території 16 земель, що вхо­ дять до її складу. Політична система держави поділяється на два рівні: центральний та регіо­ нальний. На кожному з  рівнів існують власні органи законодавчої, виконавчої та судової вла­ ди. Державу очолює президент, який обирається парламентом. Уряд формується коаліцією депу­ татських фракцій. Державна влада здійснюється на основі вільної та рівної участі громадян і  їх об’єднань в  управлінні державою, гарантується здійснення прав і  свобод громадян і  меншостей відповідно до міжнародних стандартів прав лю­ дини. Свобода людини, її діяльність, вчинки, вільне підприємництво мають повну підтримку з  боку держави та гарантуються системою за­ конів, перед якими всі рівні. Цікаво! Альберт Ейнштейн був апатридом! У творця теорії відносності А. Ейнштейна (1879— 1955) були важкі відносини з німецьким громадян- ством. У 1896 р., ледь закінчивши випускний клас швейцарської школи і  вступивши в  політехнікум Цюриха, він відмовився бути громадянином Ні- мецької імперії, де посилювалися націоналістичні настрої. Проте відразу стати громадянином Швей- царії він не зміг — для цього було необхідно спла- тити тисячу франків, а в 17-річного студента таких грошей не було. У  результаті А. Ейнштейн зали- шався апатридом протягом п’яти років  — швей- царський паспорт він отримав тільки в  1901  р., уже після закінчення інституту. Цікаво! Коли з’явилися громадяни? Слово «громадянин» має історичні корені та важ- ливий юридичний зміст. Багато вчених вважають, що перші згадки про громадян з’явилися на Старо- давньому Сході. В  античній Греції громадяни мали права і  свободи, а  негромадяни були безправні. У Стародавньому Римі громадянство надавало пра- во на участь у  державних справах. Громадянами могли бути і  патриції, і  плебеї, проте жінки й  раби в цю категорію не включалися. Правове становище негромадян держави було обмеженим. У Середньовіч- чі громадянин асоціювався з  повноправним пред- ставником міської громади, який мав права й  обо­ в’язки. У  Новий час епоха буржуазних революцій перетворила слово «громадянин» на символ свобо- ди та демократичних прав особистості. Ж.-Ж. Руссо в  праці «Суспільний договір» розглядав громадян- ство як єдність осіб у  державі, що дає їм право на участь в  управлінні. Цікаво! Хочу бути «людиною світу», а  не дають Більшість європейських держав не дозволяють виходу із громадянства, якщо це призведе до без- громадянства особи. Для запобігання набуттю гро- мадянином України статусу особи без громадянства Законом України «Про громадянство» чітко вста- новлено, що вихід із громадянства України до- пускається, якщо особа набула громадянства іншої держави або отримала документ, виданий уповно- важеними органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянства, якщо вийде з  громадянства України. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 54. 53 Розділ II Право Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 55. 54 Розділ II. Право Тема 1. Право як особливий вид соціальних норм Опанування матеріалу дозволить: „ називати ознаки та види соціальних норм, основні ознаки права „ описувати види соціальних норм, принципи права „ характеризувати право як особливий вид соціальних норм „ порівнювати об’єктивне й  суб’єктивне право „ визначати способи реалізації норм права „ оцінювати право як один з ефективних способів суспільного впорядкування Основні поняття: соціальні норми, право, функції права. §24. система соціальних норм 1. Як регулюються відносини між людьми? 2. Які моральні норми становлять основу поведінки кожного українця та як вони впливають на право нашої країни? соціальні норми — правила поведінки загально- го характеру, що складаються у  відносинах між людьми в  суспільстві, є  усталеними та забезпечу- ються різними способами соціального впливу. До соціальних норм можна віднести мораль­ ні норми, звичаї, релігійні норми, корпора­ тивні норми та норми права. Моральні норми регулюють більшість су­ спільних відносин. Моральні норми  — це правила поведінки, в основі яких лежать уявлення людей про до­ бро та зло, справедливість і несправедливість. Моральні норми здійснюють регулятивний вплив оціночними словами на зразок добро­зло, справедливо­несправедливо, обов’язок, сором, совість тощо. Норми моралі не фіксуються в  письмовій формі. Люди дізнаються про їх зміст у процесі виховання, навчання. Вони пе­ редаються з  покоління в  покоління. Моральні норми не забезпечуються державним примусом. Їх порушення може викликати лише суспільний осуд. Однак уявлення про мораль може бути неоднаковим у різних суспільствах. Те, що ви­ знається моральним для одних, може бути амо­ ральним для інших. Звичаї передаються з  покоління в  поколін­ ня та закріплюються в  поведінці людей. Звичаї  — правила поведінки, що встановилися в  суспільстві в  результаті багаторазового та три- валого застосування. Звичаї з’явилися в  давнину як вираження зручних для людей зразків поведінки. Релігійні норми встановлюються різними релігійними об’єднаннями та мають обов’язко­ ве значення для тих, хто сповідує ту або іншу віру. релігійні норми — правила, згідно з якими вста- новлюються моделі поведінки тих, хто сповідує ту або іншу віру з погляду уявлень про божественне та гріховне. На відміну від звичаїв, які існують в усній формі, релігійні норми записані у священних книгах  — Біблії, Корані, Ведах, Торі та ін. Виконання релігійних норм ґрунтується не на зовнішніх механізмах, а  на вірі, що має ха­ рактер віри у  правильність вчинків та відпо­ відність їхнім релігійним правилам. У регулюванні суспільних відносин значну роль відіграють норми різноманітних об’єднань громадян  — корпоративні норми. соціальні норми — правила поведінки загально- го характеру, що складаються у  відносинах між людьми в  суспільстві, є  усталеними та забезпечу- ються різними способами соціального впливу. Звичаї  — правила поведінки, що встановилисяЗвичаї  — правила поведінки, що встановилисяЗвичаї в  суспільстві в  результаті багаторазового та три- валого застосування. релігійні норми — правила, згідно з якими вста- новлюються моделі поведінки тих, хто сповідує ту або іншу віру з погляду уявлень про божественне та гріховне. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 56. 55 §25. Сутність права. функції права та їх види корпоративні норми — правила поведінки, роз- роблені об’єднаннями громадян для своїх членів, які мають обов’язкову силу, поки людина входить до складу такого об’єднання. Корпоративні норми містяться в документах нормативного характеру, що розробляються політичними партіями, громадськими органі­ заціями, профспілками, фондами, рухами, підприємствами та іншими спільнотами з ме­ тою реалізації інтересів своїх членів. Корпо­ ративні норми переважно заповнюють про­ галини в  нормативній системі права й  мають додатковий характер до правових норм. Правові норми серед соціальних норм по­ сідають провідне місце. Порівняно з  іншими соціальними регуляторами право відрізняєть­ ся особливою нормативністю, тобто чітко ви­ значає права та обов’язки суб’єктів, а  також відповідальність за порушення. Право є  осно­ вою соціальних норм, найвищим вираженням суспільної волі. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке соціальні норми? 2. Які види соціальних норм вам відомі? 3. Яким є  місце правових норм у системі соціальних норм? 4. Відокремлення право- вих і  релігійних норм відбулося тоді, коли стали роз- різняти два поняття. Визначте, про які поняття йдеть- ся. 5. Визначте вид соціальних норм, у яких не можуть виникати суперечності із правовими нормами. Свою відповідь коротко обґрунтуйте. §25. сутність права. Функції права та їх види 1. Що таке право? 2. Які ви знаєте ознаки права? Сутність та головне призначення права  — найбільш повно відобразити своїм змістом загальносуспільні та приватні інтереси. Право є  показником (масштабом) рівня свободи осо­ би в  суспільстві. При цьому цінність права полягає в  тому, що воно не окреслює свободу взагалі, а визначає межі та міру цієї свободи. Тобто право  — це система встановлених державою в інтересах населення загальнообо­ в’язкових правил поведінки, які відображають міру свободи, справедливості та рівності в су­ спільстві, види належної та необхідної поведін­ ки, а  також форми відповідальності за пере­ шкоджання реалізації суспільної волі. За способом побудови право поділяється на об’єктивне та суб’єктивне. Об’єктивне право являє собою систему норм, де закріплюється правовий припис, ре­ алізація якого не залежить від поведінки осо­ би, не передбачає обов’язкового реагування з боку державного апарату. Об’єктивним пра­ вом можна визнати право на свободу совісті та сповідування будь­якої релігії за вибором людини. Кожен вільний у  виборі власного шляху духовного пошуку. Об’єктивне право лише констатує, що в  жодному разі ніхто не може змушувати сповідувати будь­яку релігію або не сповідувати її. корпоративні норми — правила поведінки, роз- роблені об’єднаннями громадян для своїх членів, які мають обов’язкову силу, поки людина входить до складу такого об’єднання. ЦікавО! корпоративний етикет і японська відданість справі Корпоративну культуру Японії буквально просочує бусідо  — етика самураїв. Це звід моральних прин- ципів і  правил поведінки, у  яких високо цінуються такі якості, як вірність, почуття обов’язку, хоробрість. основний принцип бусідо  — відданість  — лежить в основі лояльності працівника до своєї корпорації. для японців важливо стати частиною колективного подвигу, а  не перейматися індивідуальними до- сягненнями. У  корпоративних кодексах японських корпорацій закріплені гімни корпорацій, обов’яз- ковий дрес-код, основи поведінки працівника в корпоративній ієрархії. Виконання корпоративних норм іноді при- зводить до тра- гедій: в  остан- ні роки чимало японців помер- ло від понад- нормової праці. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 57. 56 Розділ II. Право Суб’єктивне право передбачає реальну мож­ ливість діяти певним чином, беручи на себе конкретні права та обов’язки, які невід’ємно пов’язуються з правами та обов’язками інших осіб. Суб’єктивне право  — це право, яке реа­ лізує природні потреби та прагнення особи, без яких неможливі її соціалізація та розви­ ток. Наприклад, право на медичну допомогу є суб’єктивним. Звертаючись до установи охо­ рони здоров’я, людина може очікувати на швидке та якісне надання медичної допомоги. Людині не мають право відмовити в  охороні її здоров’я  — на медичних працівниках ле­ жить відповідний юридичний обов’язок. ЗавДання 1. Поміркуйте! згідно зі статтею 43 Консти- туції України кожен має право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Чи є пра- во на працю об’єктивним або суб’єктивним? Функції права виражають його соціальну роль основного регулятора суспільних відносин. Функції права  — основні напрями впливу права на суспільні відносини та поведінку особи, через які досягаються цілі права та розкривається його соціальне призначення. Функції права поділяються на загальносо­ ціальні та спеціально­правові. Загальносоціальні функції права — це на­ прямки дії права, які реалізуються неправо­ вими засобами, що забезпечують засвоєння соціальної ролі права в  суспільстві. зАГАльНоСоЦіАльНі фУНКЦіЇ ПРАВА Функція Основні риси інформаційна Надання інформації населенню про пріоритетні напрямки регулювання суспільних відно- син, про їхні права, обов’язки та міру відповідальності орієнтуюча формування в  населення позиції діяти відповідно до закону, утримуватися від правопору- шень, брати участь у  їх запобіганні Виховна здійснення впливу на свідомість громадян із метою закладення позитивних зразків поведінки інтегративна Схилення всього суспільства та окремих соціальних груп до спільного дотримання пози- тивних стереотипів правової поведінки Соціалізації Втручання в  соціальну сферу з  метою відтворення суспільно корисних форм поведінки Соціального контролю Встановлення відповідності між правовими нормами та реальною поведінкою окремих осіб та соціальних груп Культурно- історична Накопичення та поширення серед населення культурних та цивілізаційних здобутків люд- ства (ідей прав людини, демократії, конституціоналізму тощо) Спеціально-правові функції права зображу­ ють напрямки впливу права тільки за допо­ могою юридичних засобів, що відповідають потребі в  реалізації правових приписів у  су­ спільній поведінці. СПеЦіАльНо-ПРАВоВі фУНКЦіЇ ПРАВА Регулятивна Охоронна Передбачає регулювання суспільних відносин, безпо- середнє закріплення прав та обов’язків громадян, а  також реалізує стійкість відтворення суспільних від- носин, принципів діяльності, правових категорій та стимулює активну правову поведінку. Форма реалізації: закріплення об’єктивних та суб’єктивних прав громадян забезпечує захист суспільних відносин через вплив правових норм, захист законності та правопорядку в  суспільстві за допомогою застосування державою заходів юридичної відповідальності. Форма реалізації: закріплення правових заборон на вчинення протиправних дій, способів захисту поруше- ного права, заходів юридичної відповідальності, що застосовуються до правопорушників ЗавДання 2. Поміркуйте! згідно зі статтею 190 Кодек- су законів про працю України забороняється застосу- вання праці осіб молодше 18 років на важких роботах і  на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Яка функція права відображена в  цьому правовому приписі? Функції права  — основні напрями впливу права на суспільні відносини та поведінку особи, через які досягаються цілі права та розкривається його соціальне призначення. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 58. 57 §26. Принципи права. Реалізація норм права ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. У  чому полягає вища суспільна цінність права? 2. У чому полягають сутність та основне призначен- ня права? 3. Якими є  ознаки права? 4. Що таке об’єктивне та суб’єктивне право? 5. Що таке функ- ції права? 6. Які види функцій права вам відомі? 7. Назвіть засоби, за допомогою яких реалізують- ся  загальносоціальні та спеціально-правові функції права. §26. Принципи права. реалізація норм права Наведіть приклади моральних норм, що співвідносяться з  нормами права. Кожна людина має власні принципи: за­ хищати слабких, не обманювати, постійно роз­ виватися тощо. Право як високоморальне утво­ рення, звичайно, побудоване на спеціальних принципах. Принципи права мають базове та регулююче значення, вони визначають пове­ дінку людей. Принципи права  — основні засади, на підставі яких реалізується право в  суспільстві. Класифікація принципів права відповідає його соціальному призначенню. Тому на пер­ шому місці в переліку принципів права пере­ бувають універсальні гуманістичні (людяні) принципи, серед яких виділяють принципи справедливості, рівності, свободи та гуманізму. Принцип справедливості означає, що право є мірою справедливості, яка відображає відпо­ відність очікуванням громадян від власної ді­ яльності, праці, суспільної активності, ре­ зультатам дії права. Принцип справедливості показує, що ніхто не може зазнавати обмежень, ніж того вимагає закон, та мати гарантії та права, ніж того закон допускає. Принцип спра­ ведливості знаходить свій прояв у  балансі, співмірності прав та обов’язків особи, злочи­ ну та покарання. Принцип рівноправ’я є  продовженням та втіленням принципу справедливості. Юридич­ ну категорію рівноправ’я варто відмежовувати від поняття рівності. Адже люди від природи нерівні: хтось розумніший, хтось сильніший, хтось кмітливіший. Однак у  юридичній пло­ щині всі люди мають рівні права, є  рівною мірою соціально цінними особистостями, і жод­ на вада чи талант не зможуть посприяти роз­ ширенню обсягу прав. Принцип свободи передбачає те, що право, виступаючи показником рівня свободи в  су­ спільстві, повною мірою надає людині мож­ Принципи права  — основні засади, на підставі яких реалізується право в  суспільстві. регулятивний характер  — право охоплює найважливіші сфери люд- ського життя, надаючи їм юридич- ного значення системність  — право являє со- бою не розрізнений набір правил та приписів, а  чітку структуру стабільність та динамізм  — пра- во поєднує в  собі стійкість життя суспільства, при цьому забезпечу- ючи його розвиток Загальнообов’язковість  — вико- нання правових приписів не зале- жить від будь-яких досягнень або привілеїв, і  навпаки, ніхто не може бути виключений зі сфери дії права Ознаки права Державно-вольовий характер  — право виражає суспільний інтерес, діючи через державний апарат Забезпеченість державним при- мусом  — недотримання правових приписів забезпечуються владним впливом держави на порушника Формальна визначеність  — пра- во набуває реальної сили, коли чітко викладене у  відповідних державних актах нормативізм  — право є  сукуп- ністю норм, які визначають прави- ла поведінки Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 59. 58 Розділ II. Право ливість скористатися цією свободою, не вчи­ няючи перепон та зайвих обмежень. Принцип свободи в  жодному разі не означає вчинення свавілля. Навпаки, втілений у  правових нор­ мах принцип свободи впорядковує цю людську цінність для її найбільшої реалізації, при цьо­ му без ризику завдання шкоди іншим членам суспільства. Завдання 1. Поміркуйте! Як слід розуміти вислів «Моя свобода закінчується там, де починається свобода іншого»? Принцип гуманізму означає, що право має бути спрямоване на підтримання безпеки лю­ дини. Навіть піддаючи покаранню того, хто вчинив злочин, не можна заподіювати йому фізичних страждань або принижувати гідність особистості. Гуманізм виражається в тому, що права та свободи людини визнаються найви­ щою правовою цінністю. Крім гуманістичних принципів права, ви­ діляються загальні принципи права, завдання яких полягає не тільки в тому, щоб розкрити соціальне призначення права, але й показа­ ти специфіку його функціонування в суспіль­ стві. До загальних належать такі принципи права, як принцип пропорційності, правової визначено­сті, розумності, добросовісності, суб­ сидіарності. Принцип субсидіарності (від латин. sub­sі­ dіarіus  — допоміжний) є  важливим для по­ будови правової системи. Він передбачає пе­ редачу значної частини питань, що входять до правового регулювання, на місцевий рівень держави. Принцип пропорційності, який тісно пов’язаний із принципом субсидіарності, пе­ редбачає наближення правових приписів до дійсного народовладдя. Принцип добросовісності визначає, що пра­ вові норми мають бути створені відповідно до свого соціального призначення, навмисно не готуючи ґрунт для зловживань. Принцип правової визначеності вимагає прийняття правових рішень лише на основі чинного законодавства. На основі цього прин­ ципу мають виключатися випадки прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на звуження прав та свобод окремих осіб або ор­ ганізацій. Завдання 2. Поміркуйте! Якому загальноправовому принципу відповідає таке положення статті 6 Європей- ської хартії місцевого самоврядування: «Без шкоди для більш загальних законодавчих положень органи місце- вого самоврядування мають можливість визначати свої власні внутрішні адміністративні структури з урахуванням місцевих потреб і  необхідності забезпечення ефектив- ного управління»? Сутність права неможливо осягнути у  від­ риві від процесу реалізації норм права. За відсутності реального впровадження норми права вмирають, втрачають своє соціальне призначення. Реалізація норм права пов’язана з  пове­ дінкою людей, яка відповідає правовим при­ писам (правомірною поведінкою). Це можуть бути активні позитивні дії або правомірна бездіяльність  — утримання від заборонених правом дій. Форми реалізації норм права Дотримання норм права Виконання норм права Використання норм права Застосування норм права Реалізація норм права, що забороняють певні норми. Передбачає па- сивне утримання від дій, заборонених нормами права. Реалізація досяга- ється шляхом бездіяль- ності (наприклад, утри- мання від паління у  громадських місцях) Реалізація норм права відбувається шляхом, як правило, активного ви- конання суб’єктом права покладеного на нього обов’язку (наприклад, сплата податків) Реалізація норм права виражається в  усвідомле- ній та активній реалізації дозволених правом дій. Втілюється в  уповнова- жуючих нормах (напри- клад, укладення трудово- го договору) Реалізація норм права провадиться через посе­ редника, який найчасті- ше представляє державні органи чи посадові осо- би організацій (суд, по- ліція, директор школи), і  здійснюється шляхом звернення (наприклад, за рішенням суду) Завдання 3. Поміркуйте! До якої форми реалізації норм права належить конституційний обов’язок, передбачений статтею 66 Конституції України, який вимагає не заподі- ювати шкоди природі, культурній спадщині? Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 60. 59 Завдання для самоперевірки до теми 1 Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке принципи права?  2. Які вам відомі гума- ністичні принципи права?  3. Які загальноправові принципи права ви знаєте?  4. Що таке реалізація норм права?  5. Назвіть форми реалізації норм пра- ва.  6. Спробуйте визначити, яка форма реалізації права є  багатостадійною. Завдання для самоперевірки до теми 1 «Право як особливий вид соціальних норм» 1. Спробуйте змоделювати такі ситуації, коли певні відносини між людьми регулюються кількома видами соціальних норм. 2. Спробуйте змоделювати ситуації, за яких спостерігатимуться суперечності між нормами права та іншими видами соціальних норм. 3. Наведіть два-три приклади дотримання норм права, за яких особа, що до- тримується норм права, діє не тільки в  інтересах тих осіб, від порушення права яких утримується, а  й  у  власних інтересах. 4. Наведіть два-три приклади виконання норм права, за яких особа, яка ви- конує норми права, діє не тільки в  інтересах тих осіб, щодо яких виконує обов’язок, а  й  у  власних інтересах. 5. Порівняйте: гуманістичні та загальні принципи права; об’єктивне та суб’єктивне право; застосування права та інші форми реалізації права; загальносоціальні та спеціально-правові функції права; право та інші види соціальних норм. 6. Під час преміювання учнів  — переможців предметних олімпіад обласного рівня всіх було нагороджено однаковими подарунками, незалежно від того, скільки призових місць вони вибороли й дипломи якого ступеня отримали. Спробуйте визначити, які саме принципи права було порушено в  резуль- таті таких дій. Свою відповідь коротко обґрунтуйте. Цікаво! Європейський Союз: за допомогою принципів права вдосконалити демократію Принципи субсидіарності та пропорційності є  од- ними з  основних для формування правової системи Європейського Союзу. Принцип субсидіарності визна- чено у  статті 5 Договору про заснування Європей- ського Співтовариства. Він означає, що рішення мають прийматися на якомога ближчому до громадян рівні, причому необхідно стежити за тим, щоб ті чи інші дії Співтовариства були дійсно виправданими в  межах національних, регіональних або місцевих можливос- тей. Із субсидіарності походить принцип пропорцій- ності, відповідно до якого заходи Європейського Со- юзу не повинні виходити за межі того, що необхідно для реалізації цілей договорів про його створення. Через означені положення реалізується реальне на- родовладдя. Ратуша в місті Антверпен Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 61. 60 Розділ II. Право Тема 2. система права Опанування матеріалу дозволить: „ називати види правових систем і правових сімей, елементи системи права „ описувати структуру правової норми, види правових норм, правові сім’ї „ характеризувати предмет і  метод правового регулювання, основні галу- зі права України „ порівнювати публічне й  приватне право Основні поняття: норма права, правовий інститут, галузь права, система права. §27. Поняття системи права. Правові системи держав світу Поміркуйте, як історія держави відображається на законодавстві. Система права будь­якої країни складаєть­ ся об’єктивно, під впливом реально існуючих суспільних відносин — політичних, ідеологіч­ них, економічних, культурних. Жодна держава не може обійтися без право­ вих засобів забезпечення порядку в  країні. Здатність системи права зберігати стійкість і  міцність має великий стабілізуючий вплив на розвиток і  регулювання суспільних від­ носин, на забезпечення правомірної діяльнос­ ті громадян, організацій і  самої держави. система права — обумовлена системою суспіль- них відносин сукупність взаємопов’язаних, взаємо- діючих і  узгоджених частин (елементів)  — норм, галузей, інститутів. важливО! Не слід ототожнювати поняття «сис- тема права» і  «правова система». Якщо в  першому випадку йдеться про внутрішню будову права, то в  другому  — про правову організацію суспільства загалом. Правова система  — це не тільки норми права, а й правова ідеологія, правосвідомість, право- ва культура, правова практика тощо. Система права є  лише однією зі складових правової системи. „ Протягом багатовікової історії людства сфор­ мувався комплекс правових явищ, пов’язаних із суспільством. У  різних куточках світу по­ чали створюватися різні правові системи. По­ няття «правова система» має істотне значення для характеристики права конкретної країни. Вона виражається у  своєрідності системи пра­ ва й законодавства, правових установ, правової свідомості. Проте поряд з особливостями в пра­ вових системах можна виокремити спільні риси. Це дозволяє об’єднувати правові системи в  родинні групи, названі правовими сім’ями. Правова сім’я  — група правових систем, які ма- ють подібні юридичні ознаки, що дозволяють го- ворити про їх відносну єдність. У науці виокремлюють такі правові системи (сім’ї): романо­германська, англосаксонська, релігійна, соціалістична, традиційна. 1. Романо-германська правова система До романо­германської правової сім’ї на­ лежать правові системи Німеччини, Франції, Італії, Іспанії тощо. До цієї правової сім’ї на­ лежить і  правова система України. Головним джерелом права в романо­герман­ ській системі є  закон. Основою правової ідеології в цій системі, як і в англосаксонській, є загальнолюдські ціннос­ ті: свобода, рівність, права людини й громадя­ нина, демократія, народний суверенітет, по­ літичний та ідеологічний плюралізм, місцеве самоврядування, соціальне партнерство, соці­ альна справедливість. система права — обумовлена системою суспіль- них відносин сукупність взаємопов’язаних, взаємо- діючих і  узгоджених частин (елементів)  — норм, галузей, інститутів. Правова сім’я  — група правових систем, які ма- ють подібні юридичні ознаки, що дозволяють го- ворити про їх відносну єдність. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 62. 61 § 27. Поняття системи права. Правові системи держав світу 2. Англосаксонська правова система Основи англосаксонської правової системи були закладені в XI—XV ст. До англосаксонської правової системи належать правові системи Великої Британії, США, Канади, Австралії, Індії, а також багатьох африканських країн — колишніх британських колоній. Роль закону в  створенні правової системи була слабшою, ніж у романо-германської пра­ вової сім’ї. Хоча тепер закон домінує в  усіх країнах англосаксонської системи, судовий прецедент зберігає своє значення як джерело права (передусім у  Великій Британії). Правова доктрина, особливо праці видатних англійських юристів, можуть виконувати роль джерела права: для  обґрунтування своїх рі­ шень суди посилаються на них. Судовий пре­ цедент (рішення суду) визнається джерелом права. У правосвідомості народу високо ціну­ ються традиції. Звичай визнається джерелом права. 3. Релігійна правова система До релігійної правової системи належать країни мусульманського, індуського та інді­ анського права. Найбільш поширеною з  них є мусульманська правова система. До неї належать правові системи Саудівської Аравії, Ірану, Кувейту, Об’єднаних Арабських Еміратів, Катару, Оману, Брунею, а її окремі інститути (іноді в зміненому вигляді) існують у  Єгипті, Алжирі та інших країнах. Класичне мусульманське право  — це одна зі сторін релігії ісламу. Мусульманське право у своєму класичному вигляді існує тільки у звичаях деяких племен Саудівської Аравії. Основне джерело мусульманського права — Коран і  Сунна. Коран стоїть вище за консти­ туцію, тому в  тих мусульманських країнах, де є  органи конституційного контролю, вони спочатку перевіряють закон на відповідність Корану, а  потім конституції. Оскільки в  Ко­ рані правових норм небагато (вважають, що їх приблизно  200), то мусульманське право складалося не за допомогою законів або судо­ вих прецедентів, а шляхом тлумачень священ­ них книг мусульманськими богословами-юрис­ тами. Головне в  регулюванні відносин  — не стільки права, скільки обов’язки правовірно­ го перед Аллахом (наприклад п’ятиразова мо­ литва на день). Су­дового прецеденту не існує. Правові погляди авторитет­них осіб мусуль­ манського співтовариства країни мають вра­ ховуватися під час розгляду справи. Незважаючи на те, що в конституціях деяких мусульманських держав принцип рівності людей зафіксовано, мусульманським правом він по­ вністю не визнається (допускається нерівність правовірних і невірних, чоловіків і жінок). Пра­ восвідомість у  країнах мусульманського права спирається на релігію ісламу. Вона вважається універсальною, придатною для всіх народів. Правові включення в мусульманське право з ін­ ших правових систем не допускаються. 4. Соціалістична правова система До краху тоталітарного соціалізму в 1990-х рр. соціалістична правова система існувала в  бага­ тьох країнах Європи та Азії (СРСР, Албанія, Болгарія, Угорщина, Монголія та ін.). Сьогодні вона зберігається в  Соціалістичній Республіці В’єтнам, Китайській Народній Республіці, Ко­ рейській Народно-Демократичній Республіці, Республіці Кубі, Народно-Демократичній Рес­ публіці Лаос. Соціалістична правова система ґрунтується на принципах марксизму-ленінізму: право  — засіб для будівництва соціалізму, а потім кому­ нізму; комуністична партія має керівну роль у суспільстві й державі, що закріплюється кон­ ституціями; ліквідація приватної власності, пов’язаних із нею «експлуататорських» класів і панування соціалістичної державної власності; диктатура пролетаріату. Джерела права в  цій системі  — закони та інші нормативно-правові акти. Правові норми кодифіковані. Судовий прецедент, правова док­ трина, звичай не вважаються джерелами права. Природні права людини не визнаються. Вва­ жається, що правами людину (громадянина) наділяє держава. Найбільший у світі Коран (Афганістан) Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 63. 62 Розділ II. Право 5. Традиційна правова система Поширена в країнах Екваторіальної та Півден­ ної Африки. Важливим джерелом права є звичай. У  деяких країнах звичай є основним джерелом права. Закони держави, судові та інші органи можуть не визнаватися населенням. Звичаї мо­ жуть відрізнятися залежно від племені. Відпо­ відно, звичаї іншого племені не визнаються. КАРТА ПРАВоВиХ СіМей СВіТУ Тип правової системи Основне джерело права Дотримання прав людини Нормативно- правовий акт Судовий прецедент Релігійно-правова норма Звичай Романо-германська + — — — + Англосаксонська — + — — + Релігійна — — + — — Соціалістична + — — — — Традиційна — — + + — важливО! Вище були розглянуті основні пра- вові системи (романо-германська, англосаксон- ська, мусульманська, соціалістична, традиційна), проте необхідно знати, що є  й  інші правові сис- теми: індуїстське право, іудейське право, звича- єве право. Ці системи містять переважно ста- родавні норми, звичаї, релігійні догмати. Вони регулюють невелику частину традиційних від- носин і  постійно витісняються з  прийняттям за- конодавчих актів. „ ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке система права? 2. Як співвідносяться по- няття «система права» та «правова система»? 3. Що таке правова сім’я? 4. Назвіть основні ознаки романо- германської правової системи. 5. Назвіть основні ознаки англосаксонської правової системи. 6. Назвіть основні ознаки мусульманської правової системи. §28. норма права та її структура. види правових норм 1. Що таке норма права? 2. Як ви вважаєте, чи може держава функціонувати без правових норм? обґрунтуйте свою відповідь. Щоб охарактеризувати норму права, нерід­ ко застосовують образні порівняння: «цеглин­ ка», «атом» правової системи. Цим хочуть підкреслити, що норма права являє собою первісний елемент змісту права загалом. норма права — загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене й  га- рантоване державою, спрямоване на регулювання суспільних відносин шляхом визначення прав, обов’язків і  відповідальності їх учасників. Норма права як найменший елемент систе­ ми права має цілий комплекс ознак. 1. Норма права є  міра свободи, межа можли­ вої і  належної поведінки особи. 2. Загальнообов’язковий характер норми права. Оскільки право призначене для підтримки єдиного порядку в  суспільстві, то й  кожній нормі права притаманні риси загальнообо­ в’язкового правила: його мають виконувати всі без винятку рівною мірою. 3. Норма права  — це правило поведінки, га­ рантоване державою. Це означає, що дер­ жава не тільки встановлює (або санкціонує, підтверджує, допускає) ту чи іншу норму, але  й  охороняє її від порушення. А  в  разі необхідності застосовує примусові заходи, передбачені законом за правопорушення. 4. Формальна визначеність норми права. Ця ознака проявляється в  тому, що всі норми права обов’язково виражені в письмовій, до­ кументальній формі. Тільки в цьому випадку норма права — загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене й  га- рантоване державою, спрямоване на регулювання суспільних відносин шляхом визначення прав, обов’язків і  відповідальності їх учасників. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 64. 63 § 28. Норма права та її структура. Види правових норм людина (виконавець норми) чітко й точно знає свої права, обов’язки та відповідальність. Юридична наука виділяє три структурні еле­ менти правової норми, кожен із яких має свою назву, а  саме: гіпотеза, диспозиція і  санкція. У розгорнутому вигляді логіку правової нор­ ми можна подати приблизно так: якщо суб’єкт права перебуває в певній життєвій ситуації (гіпо­ теза), то він має право або зобов’язаний здійсни­ ти тільки таку, чітко визначену дію, виконати певну вимогу (диспозиція), інакше для нього можуть настати неприємні наслідки (санкція). Гіпотеза правової норми закріплює умови (час, місце, склад учасників тощо), за яких виникають, змінюються або припиняються пра­ ва та обов’язки учасників суспільних відносин. Диспозиція  — основний елемент правової норми, що закріплює саме правило поведінки, згідно з  яким повинні (або не повинні) діяти суб’єкти права. Санкція правової норми вказує на наслідки, що виникають у результаті порушення правил поведінки, закріплених у  диспозиції. Не кожна представлена в статті закону нор­ ма містить усі три структурні елементи. Ви зустрінете різні варіанти. Є випадки, і досить часті, коли включена до статті норма містить два або навіть один із трьох елементів. У юриспруденції правові норми класифі­ кують (групують за різновидами). Підстави (критерії) для класифікації висуваються най­ різноманітніші. Є  серед них класифікації за призначенням (функціями), за змістом, за га­ лузями права, за способом регулювання, за предметом регулювання, за обов’язковістю норми, за формою вираження тощо. Охарактеризуємо деякі види правових норм. Залежно від характеру приписів виділяють імперативні, диспозитивні, рекомендаційні, заохочувальні правові норми. Види правових норм Імперативні Змістом норм є  застосування владних наказів щодо виконання державних приписів. Вони є  загальнообов’язковими, не допускають іншого трактування приписів. Такі норми є  харак- терними для тих галузей права, які передбачають відносини нерівності  — влади та підпо- рядкування Диспозитивні Змістом норм є  надання суб’єктам певного простору для волевиявлення, тобто вони перед- бачають варіант поведінки, але дозволяють суб’єктам у  межах правової норми на власний розсуд корегувати обсяг прав та обов’язків. Передбачене нормою правило починає діяти лише в  разі відсутності згоди сторін Рекомендаційні Норми, що встановлюють варіанти бажаної, на думку держави, але не обов’язкової поведінки. Для забезпечення реалізації цих норм адресати вживають заходів у  межах власної компетен- ції з  урахуванням місцевих умов та можливостей. Суб’єктами-адресатами цих норм переважно є  колективні організації з  державною формою власності Заохочувальні Норми, що встановлюють заходи заохочення за здійснення бажаних і  корисних для держави та суспільства діянь (сумлінне виконання своїх державних та громадських обов’язків) Однією з найбільш поширених класифікацій є  поділ правових норм залежно від характеру регульованих ними суспільних відносин. Виді­ ляють дві великі групи: норми мате­ріального права та норми процесуального права. Норми матеріального права регулюють різні сторони суспільних відносин  — еконо­ мічні, політичні, соціальні та інші, так звані матеріальні відносини. Ці норми визначають правовий статус громадян (права та обов’язки), відносини між громадянами та їхніми органі­ заціями, закріплюють основи конституційного ладу (визначають державний устрій, структу­ ру й компетенції державних органів, принци­ пи їх організації та діяльності тощо). Норми процесуального права регламенту­ ють (встановлюють) порядок виконання й за­ хисту норм матеріального права. Так, пра­ во  власності  — матеріальне право. Судовий захист цього права (у разі його порушення) — процесуальне право. Норми процесуально­ го  права «обслуговують» (охороняють, захи­ щають, підтримують) норми матеріального права. За галузевим принципом (за належністю до тієї чи іншої галузі права) норми права також поділяються на норми конституційного, ци­ вільного, трудового, сімейного, кримінального, господарського, водного, земельного, еколо­ гічного права тощо. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 65. 64 Розділ II. Право ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Назвіть основні ознаки норми права. 2. Які еле- менти правової норми вам відомі? 3. Який елемент правової норми є  її обов’язковою складовою? 4. Які критерії класифікації правових норм вам відомі? 5. На- звіть види правових норм залежно від характеру пра- вових приписів. 6. Назвіть види правових норм за- лежно від характеру регульованих ними суспільних відносин. §29. Поняття предмета й  методу правового регулювання Як ви розумієте поняття «правове регулювання»? Правове регулювання можна визначити як процес впливу держави на суспільні відноси­ ни за допомогою норм права. Необхідність вивчення таких категорій, як предмет право­ вого регулювання й  метод правового регулю­ вання, зумовлена тим, що саме вони виступають підставами поділу системи права на галузі та інститути. Предметом правового регулювання є  те, що підлягає регулюванню. Предмет правового регулювання — однорідні су- спільні відносин, на які поширюється право. Предметом правового  регулювання є  не всі відносини, що складаються в  суспільстві (на­ приклад, дружба не регулюється правом). Ре­ гулювання вимагають тільки ті види відносин, які об’єктивно потребують закріплення певного правового порядку. Коло таких відносин широ­ ке й різноманітне — трудові, управлінські, еко­ логічні, майнові, сімейні та ін. Якісна своєрід­ ність того чи іншого виду суспільних відносин (предмета правового регулювання) зумовлює специфіку закріплення та регулювання цих від­ носин нормами права. Так, трудові відносини (відносини між працівником і  роботодавцем) у сукупності складають якісно однорідну групу відносин  — предмет правового регулювання, яке здійснюється нормами трудового права. Іншою підставою розподілу права на складо­ ві частини є  метод правового регулювання. Якщо предмет правового регулювання відповідає на питання «що регулює право?», то метод — на питання «як регулює?». Метод залежить від предмета правового регулювання, не встанов­ люється довільно, а безпосередньо визначається характером і  змістом регульованих суспільних відносин  — предметом регулювання. метод правового регулювання — сукупність юридич- них засобів, за допомогою яких держава впливає на свідомість та поведінку учасників суспільних відносин. Виокремлюють такі методи: імперативний і  диспозитивний. Імперативний метод (ще його називають авторитарним, а також методом владних при­ писів) являє собою спосіб правового регулю­ вання, за якого суб’єкту права  — учаснику правовідносин  — надається лише один, суво­ ро визначений варіант поведінки. Такий метод широко застосовується перш за все в  таких галузях права, як адміністративне, фінансове, кримінальне процесуальне. Імперативний ме­ тод може проявлятися й  більш жорстко  — у  формі правових заборон на вчинення недо­ зволених із точки зору держави дій. Диспозитивний метод (його також назива­ ють методом автономії)  — це спосіб правового регулювання, за якого не встановлюються за­ борони або владні приписи. Держава лише вста­ новлює межі, за яких сторони — учасники пра­ вовідносин самостійно визначають варіанти своєї взаємодії, взаємні права й  обов’язки. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке предмет правового регулювання? 2. Що таке метод правового регулювання? 3. У  чому по- лягають особливості диспозитивного методу право- вого регулювання? 4. Назвіть основні риси імпера- тивного методу правового регулювання. 5. Визначте галузі права, у  яких переважає імперативний метод правового регулювання, а  в  яких  — диспозитивний. 6. Спробуйте пояснити, чому предмет правового регу- лювання є  основним у  розмежуванні галузей права, а  метод правового регулювання  — допоміжним. Предмет правового регулювання — однорідні су- спільні відносин, на які поширюється право. метод правового регулювання — сукупність юридич- них засобів, за допомогою яких держава впливає на свідомість та поведінку учасників суспільних відносин. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 66. 65 §30. Галузь права. Поділ права на приватне та публічне §30. Галузь права. Поділ права на приватне та публічне 1. Як ви розумієте поняття «галузь права»? 2. Визначте взаємозв’язок між розвитком суспільних відносин і появою нових галузей права. Предмет і  метод правового регулювання є  об’єктивною підставою (критерієм) поділу єдиної системи права на складові частини  — галузі права. Галузь права  — група правових норм, що регу- люють однорідні суспільні відносини. Історично склалося так, що в  системі права існують головні, базові галузі права і спеціаль­ ні галузі права, що виділилися з  базових. До основних галузей права належать: конституцій­ не (державне), цивільне, кримінальне й адміні­ стративне право, трудове право, сімейне право, процесуальні галузі права. Із розвитком суспіль­ них відносин з’являються нові галузі права: податкове право, муніципальне право, комп’ю­ терне право, космічне право. У великих галузях права виділяються підгалузі. Наприклад, у ци­ вільному праві  — право інтелектуальної влас­ ності, житлове право, спадкове право. У межах галузей права також існують інсти­ тути права — правові утворення, що об’єднують норми права, які належать до одного право­ вого явища. Наприклад, у  цивільному праві виділяється інститут права власності, який містить норми щодо видів права власності, під­ став виникнення, зміни чи припинення цього права, відповідальності за його порушення. У  трудовому праві провідне місце посідає ін­ ститут трудового договору, який охоплює нор­ ми щодо порядку укладення трудового договору, підстав його зміни та припинення, встановлен­ ня строку випробування, заборони дискримі­ нації під час улаштування на роботу. інститут права — сукупність норм права, що регу- люють певний вид однорідних суспільних відносин. Існують такі сфери суспільного життя, де об’єктивно переважають або приватні, або гро­ мадські інтереси. У  зв’язку із цим у  системі права розмежовуються приватне й  публічне право. Приватне право  — сукупність галузей та інсти- тутів права, що регулюють відносини, у  яких ви- ражаються приватні інтереси. Приватне право будується на принципах рів­ ності й децентралізації, надаючи суб’єктам пра­ ва можливість самостійно визначати варіанти поведінки, взаємні права й обов’язки. Воно ви­ користовує переважно диспозитивний метод. Публічне право — сукупність галузей та інститу- тів права, які забезпечують суспільні й  державні інтереси. Захист інтересів суспільства й держави пу­ блічне право здійснює шляхом встановлення обов’язків і  заборон, чіткого визначення по­ ведінки суб’єктів права. Публічне право ви­ користовує імперативний метод. ХАРАКТеРиСТиКА ГАлУзей ПРАВА Галузь права Основні риси Місце в  поділі права Конституційне право Встановлює основи державного ладу, визначає правовий статус осо- бистості Публічне Цивільне право Регулює майнові та особисті немайнові відносини Приватне Адміністративне право Пов’язано з  управлінськими відносинами, що виникають у  процесі виконавчо-розпорядчої діяльності органів держави Публічне Кримінальне право Встановлює, які вчинки людей є найбільш небезпечними для суспільства, людини або держави та які покарання застосовуються за їх вчинення Публічне Галузь права  — група правових норм, що регу- люють однорідні суспільні відносини. інститут права — сукупність норм права, що регу- люють певний вид однорідних суспільних відносин. Приватне право  — сукупність галузей та інсти- тутів права, що регулюють відносини, у  яких ви- ражаються приватні інтереси. Публічне право — сукупність галузей та інститу- тів права, які забезпечують суспільні й  державні інтереси. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 67. 66 Розділ II. Право Закінчення таблиці Трудове право Регулює відносини, які складаються між працівником та роботодавцем (підприємством, державною установою) із приводу застосування праці Приватно-публічне Сімейне право Встановлює основні правові засади немайнових та майнових взає- мовідносин між членами сім’ї: подружжям, батьками та дітьми, інши- ми родичами Приватно-публічне Процесуальне пра- во (цивільне, кри- мінальне, госпо- дарське, адміністративне) Визначає порядок розгляду судами та іншими уповноваженими ор- ганами спорів та конфліктів, які виникають у  повсякденному соці- альному, економічному, політичного житті суспільства; регулює від- носини між учасниками процесу вирішення справи Публічне Необхідно розуміти, що між приватним і  публічним правом немає непереборної прір­ ви. В умовах сьогодення регулювання суспіль­ них відносин здійснюється шляхом поєднання публічно-правових і  приватно-правових мето­ дів, виникають галузі права, які існують на стику публічного та приватного права.  Важливо!   Трудове та сімейне право є показо- вими прикладами поєднання публічно-правових та приватно-правових методів впливу на суспільні відносини. Диспозитивний метод трудового та сі- мейного права проявляється в добровільності укла- дення та розірвання трудового договору та шлюбу, можливості укладення додаткових договорів (ко- лективного договору, договору про повну матері- альну відповідальність, шлюбного договору, дого- вору подружжя про надання утримання). Однак при цьому вступ до трудових та сімейних відносин породжує дію імперативних правових приписів, які сторони не можуть змінити в  договірному поряд- ку (тривалість робочого часу та відпустки, обов’язок утримувати неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків).  Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке галузь права?  2. Що таке інститут права? 3. Що покладено в  основу розмежування права на пу- блічне й  приватне?  4. Чому сімейне та трудове право не можна віднести ні до приватного, ні до публічно- го?  5. Екологічне право та фінансове право стали само- стійними галузями права відносно нещодавно. Спробуй- те визначити, до інститутів якої галузі права вони раніше належали. Завдання для самоперевірки до теми 2 «Система права» 1. Спробуйте довести або спростувати твердження про те, що в  романо-гер- манській системі права постанови пленуму вищої судової інстанції є право- вим прецедентом. 2. Наведіть два-три приклади міжгалузевих правових інститутів і  визначте галузі права, норми яких є  складовими відповідного міжгалузевого право- вого інституту. 3. Наведіть по одному прикладу правовідносин з адміністративного й цивіль- ного права та визначте публічно-правові й приватноправові елементи в кож- ному з  них. 4. В  Італії відсутня така галузь права, як трудове право, але відносини найму робочої сили нормами права регулюються. Визначте, якою галуззю права врегульовано ці відносини. 5. Наведіть приклади комплексних галузей права. Визначте види правових норм за галузевою ознакою, які вони містять. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 68. 67 §31. Поняття форм та джерел права. Правовий звичай. Релігійно-правові норми. Правовий прецедент Тема 3. Форми права. Джерела права Опанування матеріалу дозволить: „ називати форми права, види нормативно-правових актів „ порівнювати нормативно-правовий акт і  нормативно-правовий договір, правовий прецедент і  правовий звичай „ характеризувати джерела права Основні поняття: правовий звичай, нормативно-правовий акт, нормативний договір, міжна- родний договір, правовий прецедент. §31. Поняття форм та джерел права. Правовий звичай. релігійно-правові норми. Правовий прецедент Наведіть приклади релігійних норм, підкріплених законодавством. Під час опису ознак права була розкрита така ознака, як формальна визначеність. На­ віть із назви цієї ознаки випливає те, що пра­ во має певну форму, певний тип відбиття. Іншим явищем, що зображує спосіб прояву права, є  джерело права. Форма права Джерело права Передбачає охоплення як внутрішнього змісту права (внутрішня форма), так і  системи юридичних джерел, що формально закріплюють правові явища (зовнішня форма) Передбачає не тільки врахування внутрішнього змісту та зовнішнього вираження права, але й  причин (мате- ріальних, економічних, юридичних) його появи в  усьому їхньому розвитку та взаємозв’язку Єдиним логічним результатом упровадження обох підходів до розуміння права є  реальне, санкціоноване держа- вою, офіційне закріплення правових норм Джерело (форма права)  — офіційний спосіб зо- внішнього відображення правових норм з  ураху- ванням їхнього юридичного змісту та умов, за яких вони були прийняті та санкціоновані державою та суспільством. Джерела (форми) права можна поділити на такі види: правовий звичай, релігійно­право­ ві норми, правовий прецедент (первинні), нор­ мативний договір, нормативно­правовий акт (вторинні), міжнародно­правовий акт, міжна­ родний договір (універсальні). Первинні джерела (форми) права сформу­ валися ще на основі родових звичаїв, давніх вірувань і  табу, а  також досвіду вирішення спорів між людьми. Правовий звичай — схвалене державою або су- спільством правило поведінки, що склалося в ре- зультаті тривалого повторення, через яке воно стало прийнятним та нормальним. Звичаї передували появі закону, і  саме тому найперші джерела форми права, відомі людству (наприклад Закони XII таблиць, За­ кони царя Хаммурапі), містять правові зви­ чаї. Звичай набуває статусу правового, коли законодавець визнає його загальнообов’яз­ ковим, тобто закріплює можливість застосу­ вання звичаю в  нормативно­правовому акті. У  разі визнання звичаю правовим його ви­ конання може бути забезпеченим силою дер­ жавного впливу. Джерело (форма права)  — офіційний спосіб зо- внішнього відображення правових норм з  ураху- ванням їхнього юридичного змісту та умов, за яких вони були прийняті та санкціоновані державою та суспільством. Правовий звичай — схвалене державою або су- спільством правило поведінки, що склалося в ре- зультаті тривалого повторення, через яке воно стало прийнятним та нормальним. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 69. 68 Розділ II. Право У державному суспільстві звичаї стають правовими в результаті закріплення їх у прак­ тиці судів як основ для вирішення спору (так відбувалося в  Англії) або включення звичаю в  нормативно­правові акти (так відбувалося в  багатьох рабовласницьких та феодальних державах, які потім склали романо­германську правову сім’ю). ЗавДання 1. Поміркуйте! У  Великій Британії передача влади від одного уряду до іншого сьогодні становить таку процедуру. Прем’єр-міністр  — представник партії, що програла на виборах, після підрахунку голосів ви- борців їде в  Букінгемський палац, де, схиливши коліно та поцілувавши руку королеві Великої Британії, вручає прохання про відставку. Після того як він залишає ре- зиденцію королеви, приїжджає лідер партії, що пере- могла на виборах. Схиливши коліно перед королевою, із її рук він отримує право на формування власного уряду. за яких умов цей звичай можна було  б визнати правовим? важливО! згідно зі статтею 7 Цивільного ко- дексу України цивільні відносини можуть регу- люватися звичаєм, зокрема, звичаєм ділового обороту. звичаєм є  правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. звичай може бути зафіксований у  відповідному документі. звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у  цивільних від- носинах не застосовується. „ релігійно-правові норми  — правила поведінки відповідно до священних та інших релігійних до- кументів, які визнаються державою як загально- обов’язкові. Релігійно­правові норми, що містяться в ре­ лігійних текстах, поширені в  країнах, у  яких держава не відділена від церкви. Релігія в та­ ких країнах має провідне значення для фор­ мування нормативно­правових актів, а  також здійснення контролю за їх виконанням та при­ тягнення винних до відповідальності. Релігій­ но­правові норми в  сучасному світі поширені в  мусульманських країнах. ЗавДання 2. Поміркуйте! згідно зі статтею 73 Кодексу законів про працю України за поданням релігійних гро- мад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їхніх великих свят із відпрацюванням за ці дні. Чи можна вважати цей правовий припис релігійною нормою? Правовий прецедент (від латин. praecedens — той, що передує)  — рішення суду, державного органу або посадової особи, яке стає зразком у  подаль- шому розгляді інших питань аналогічного харак- теру. Виникнення правових прецедентів було обумовлене усвідомленням типовості життє­ вих ситуацій та конфліктів, які відбувалися в  суспільстві. Тому використання правового прецеденту зводиться не до застосування норм права, а  до встановлення норми в  ре­ зультаті практики вирішення аналогічних справ. У сучасному світі правові прецеденти ак­ тивно використовуються в країнах англосак­ сонського права: Велика Британія, Канада, США, Австралія. Найбільш поширеним ви­ дом прецедентів є судовий. Характерною осо­ бливістю процедури його застосування є  те, що суддя не може приймати аналогічне до попереднього рішення, а  має з’ясувати сут­ ність правової позиції того судді, який виніс це рішення. Ступінь обов’язковості преце­ денту залежить також від інстанції суду, який приймає рішення, та від інстанції суду, який прийняв прецедент. Чим вищу інстан­ цію займає суд, тим менше він обмежений прецедентами та володіє власним правом приймати правові позиції, що потім стають прецедентами. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке джерело (форма) права? 2. Які вам відомі види джерел (форм) права? 3. На чому сформувалися первинні джерела (форми) права? 4. Що таке правовий звичай? за яких умов побутовий звичай набуває стату- су правового? 5. за яких умов правові звичаї стають невід’ємним джерелом міжнародного права? 6. Що таке релігійно-правові норми? за яких умов релігійні норми стають джерелом (формою) права? 7. Що таке право- вий прецедент? 8. У  якій правовій системі правовий прецедент є  основним джерелом (формою) права? релігійно-правові норми  — правила поведінки відповідно до священних та інших релігійних до- кументів, які визнаються державою як загально- обов’язкові. Правовий прецедент (від латин. praecedens — той, що передує)  — рішення суду, державного органу або посадової особи, яке стає зразком у  подаль- шому розгляді інших питань аналогічного харак- теру. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 70. 69 §32. Нормативний договір. Нормативно-правовий акт §32. нормативний договір. нормативно-правовий акт Що таке первинні джерела (форми) права? Як вони сформувалися? Вторинні джерела (форми) права виникли в  результаті розвитку поступової уніфікації та раціоналізації правових звичаїв, релігійно­пра­ вових норм та правових прецедентів і створення конкретних та задокументованих державою пра­ вил поведінки загальнообов’язкового характеру. Передусім до вторинних джерел права слід від­ нести нормативний договір та нормативно­пра­ вовий акт. нормативний договір — угода, укладена між дво- ма або більше суб’єктами, правові положення якої набувають загальнообов’язкового значення в  ре- зультаті їх офіційного визнання державою. ХАРАКТеРиСТиКА НоРМАТиВНиХ доГоВоРіВ Види Основні ознаки Приклади Конституційний Передбачає встановлення загальних принципів ор- ганізації та функціонування державної влади та органів місцевого самоврядування на період до прийняття конституції Конституційний договір між Верхов- ною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995  р. Адміністративний Передбачає закріплення провідних засад узгоджен- ня та координації діяльності кількох держав, орга- нів виконавчої влади, місцевого самоврядування та інших організацій із метою забезпечення реалі- зації управління суспільними сферами життя Адміністративний договір щодо за- стосування Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18 травня 2012 р. Соціальний Передбачає визначення та зближення позицій, до- сягнення спільних домовленостей та прийняття узго- джених рішень представниками працівників, робо- тодавців, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування із соціально-економічних питань Генеральна угода від 23 серпня 2016 р., укладена між всеукраїнськи- ми організаціями роботодавців, все- українськими об’єднаннями профспі- лок та Кабінетом Міністрів України ЗавДання 1. Поміркуйте! згідно із законом України «Про колективні договори та угоди» від 1 липня 1993 р. колек- тивний договір належить до  угод, що укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань із метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів трудящих, власників або уповноважених ними органів. до якого виду нормативних договорів належить колективний договір? Які суб’єкти беруть участь у  його укладенні? Найбільшу кількість існуючих у суспільстві правових норм зафіксовано в нормативно­пра­ вових актах, які є  найбільш поширеними, на­ віть домінуючими джерелами (формами) права. нормативно-правовий акт  — офіційний доку- мент, прийнятий уповноваженим державним ор- ганом (найчастіше парламентом або урядом) або народом на референдумі, що містить загально- обов’язкові правові норми, реалізація яких забез- печується силою державного впливу. Істотна відмінність нормативного договору від нормативно­правового акта полягає в  то­ му,  що перший є  угодою, яка ґрунтується на добровільній волі осіб, а  другий є  проявом одностороннього волевиявлення державного органу, який приймає цей акт. Крім того, саме нормативно­правовим актом закріплюється сфера, у якій можливе укладення нормативних договорів. важливО! згідно зі статтею 9 Кодексу за- конів про працю України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є  недійсними. „ ЗавДання 2. Поміркуйте! Ретельно опрацюйте струк- туру Цивільного кодексу України, Кодексу законів про працю України, Господарського кодексу України, Водно- го кодексу України, Конституції України та вкажіть, який із цих нормативно-правових актів містить преамбулу. нормативний договір — угода, укладена між дво- ма або більше суб’єктами, правові положення якої набувають загальнообов’язкового значення в  ре- зультаті їх офіційного визнання державою. нормативно-правовий акт  — офіційний доку- мент, прийнятий уповноваженим державним ор- ганом (найчастіше парламентом або урядом) або народом на референдумі, що містить загально- обов’язкові правові норми, реалізація яких забез- печується силою державного впливу. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 71. 70 Розділ II. Право ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке вторинні джерела права та як вони вини- кли? 2. Що таке нормативний договір і якими є його ознаки? 3. Назвіть види нормативних договорів. 4. Що таке нормативно-правовий акт і  якими є  його ознаки? 5. Назвіть найбільш типові структурні еле- менти нормативно-правового акта. §33. міжнародно-правовий акт. міжнародний договір Назвіть ознаки нормативного договору. Міжнародно­правовий акт є  результатом ді­ яльності міжнародного правотворчого органу, що видає офіційний документ, юридична сила якого поширюється на територію двох та біль­ ше держав. Міжнародно­правовий акт прийма­ ється одностороннім рішенням спеціального міжнародного правотворчого органу. Такий правотворчий орган на сьогодні діє в Європей­ ському Союзі. Ним є Європейський парламент, який приймає регламенти та директиви. У свою чергу, міжнародний договір являє собою насамперед міждержавну угоду та не може мати обов’язковий характер навіть для держав  — членів міжнародних організацій. Міжнародні договори можуть укладатися та­ кож між державами та міжнародними органі­ заціями. міжнародний договір  — угода між державами та/або міжнародними організаціями, що регулює їхні взаємні або багатосторонні міжнародні від- носини, встановлюючи для її учасників відповідні права та обов’язки. Питання, яке вирішуватиметься в міжнарод­ ному договорі, обирається самими державами та міжнародними організаціями без яких­не­ будь обмежень як зі сфери міжнародних інте­ ресів, так і зі сфери внутрішніх справ держави. Види МіжНАРодНиХ доГоВоРіВ За кількістю учасників За сферою застосування За рівнем допуску ƒƒ двосторонні (наприклад укладе- ні між двома державами) ƒƒ Багатосторонні (наприклад роз- раховані на необмежене коло учасників) ƒƒ Політичні ƒƒ економічні ƒƒ Культурні ƒƒ екологічні ƒƒ Соціально-трудові ƒƒ Відкрити (для укладення не по- трібна згода інших учасників) ƒƒ закриті (згода на участь у  до- говорі потрібна) міжнародний договір  — угода між державами та/або міжнародними організаціями, що регулює їхні взаємні або багатосторонні міжнародні від- носини, встановлюючи для її учасників відповідні права та обов’язки. Є результатом правотворчої діяль- ності держави або народу Приймається та реалізується в  особливому порядку оформлений у  вигляді письмово- го документа Виражає волю всього суспільства, зафіксовану в  правових приписах Містить загальнообов’язкові пра- вила поведінки  — норми права Ознаки нормативно-правового акта Розрахований на постійне або тривале використання Має конкретний зміст, встановлю- ючи модель належної та дозволе- ної поведінки Потребує офіційного оприлюднен- ня Спрямований на невизначене коло осіб Урегульовує найсуттєвіші за зна- ченням суспільні відносини Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 72. 71 Завдання для самоперевірки до теми 3 Тривалий час порядок укладення міжнарод­ них договорів не був регламентований, поки на міждержавному рівні не було створено право міжнародних договорів. У 1986 р. на скликаній у  Відні під егідою ООН конференції була при­ йнята Віденська конвенція про право договорів між державами та міжнародними організаціями. Укладення міжнародного договору прохо­ дить кілька стадій: 1) попередні переговори представників держав або міжнародних орга­ нізацій; 2) складання тексту договору; 3) па­ рафування (попереднє підписання міжнарод­ ного договору вповноваженими на те особами на підтвердження домовленості до офіційного підписання); 4) підписання; 5) ратифікація; 6) обмін ратифікаційними грамотами; 7) опуб­ лікування. Серед стадій укладання міжнарод­ ного договору особливе місце посідає його ратифікація, що передбачає схвалення норм міжнародного договору парламентом держави. В Україні правом давати згоду на ратифікацію наділена Верховна Рада.  Важливо!  Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є  частиною національного законодавства України. Укладення між- народних договорів, які суперечать Конституції Укра- їни, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.  Запитання та завдання для самоперевірки 1. Назвіть джерела права, які виходять за межі дер- жавного регулювання.  2. Що таке міжнародно-право- вий акт і  як він приймається?  3. Якою є  юридична сила нормативно-правового акта?  4. Що таке міжна- родний договір?  5. Назвіть міжнародні організації, які сприяють укладенню міжнародних договорів.  6. Які вам відомі види міжнародних договорів?  7. Назвіть стадії укладення міжнародного договору. Завдання для самоперевірки до теми 3 «Форми права. Джерела права» 1. Спробуйте визначити причини поступового звуження сфери використання правового звичаю. 2. Спробуйте визначити, за якої форми державного устрою та з яких причин нормативний договір є  досить поширеним у  конституційному праві. 3. Спробуйте визначити переваги та недоліки встановлення договірних від- носин між суб’єктами приватного та публічного права. 4. Спробуйте визначити переваги та недоліки нормативно-правового акта. 5. Порівняйте: правовий звичай та правовий прецедент; судову практику як джерело права та правовий прецедент; нормативний договір та норматив- но-правовий акт; міжнародний договір і міжнародно-правовий акт; релігій- но-правові норми та правовий звичай. Цікаво! Договір чи хартія? Міжнародний договір може мати різні наймену- вання: договір, угода, конвенція, пакт, трактат, хартія, комюніке, протокол, декларація, статут тощо, або бути без назви. Серед прикладів можна навести такі між- народні договори, як Загальна декларація прав лю- дини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Європейська соціальна хартія, Статут міжнародної організації праці. Незалежно від свого конкретного найменування всі договори мають однакову юридичну силу. Роз- біжності в  найменуваннях не мають юридичного значення, оскільки угода під будь-яким найменуван- ням є  договором, що створює права та обов’язки для його учасників. Тому поняття «договір» розгля- дається як загальне поняття, що охоплює всі між- народні угоди. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 73. 72 Розділ II. Право Практичне заняття. Норми права Очікувані результати Після цього уроку ви зможете: „„ порівнювати норми права та інші види соціальних норм „„ визначати структурні елементи правової норми „„ розрізняти види гіпотез, диспозицій та санкцій „„ удосконалити навички роботи із джерельною базою „„ проводити класифікацію правових норм за певними критеріями „„ покращити свої навички критичного мислення Завдання 1.  Робота у  групах. За поданою нижче схемою порівняйте правові норми та інші види соціальних норм. №  з/п Правові норми Інші види соціальних норм 1 Є загальнообов’язковими 2 Виражають узгоджені інтереси різних суб’єктів су­спільних відносин 3 Встановлюються державними органами, що мають нормотворчу компе- тенцію та набирають чинності у  встановлений законодавством термін 4 Фіксуються у  відповідних нормативних актах 5 Безпосередньо пов’язані з  діяльністю держави 6 Санкції за порушення передбачають штраф, позбавлення волі, конфіс- кацію майна тощо 7 Не передбачають відторгнення суб’єкта правопорушення від суспільства Завдання 2.  Робота у групах. Визначте вид гіпотези пра- вової норми залежно від того, із наявністю або відсутні­стю життєвих обставин пов’язується дія норми права. 1. Повна цивільна дієздатність може бути на­ дана фізичній особі, яка досягла 16 років і  працює за трудовим договором, а  також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини. 2. Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу та прожи­ ває в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встанов­ леному законом порядку. 3. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено без наміру створення сім’ї та набуття прав й обо­ в’язків подружжя. Завдання 3.  Робота у  групах. Визначте вид гіпотези правової норми залежно від кількості життєвих обставин, із якими пов’язується дія норми права. 1. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше ніж через п’ять днів після прийняття на роботу. 2. У разі, коли святковий або неробочий день збігається з  вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святково­ го або неробочого. 3. Залучення осіб з  інвалідністю до надуроч­ них робіт можливе лише за їхньою згодою і  за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям. Завдання 4.  Робота у  групах. Визначте вид гіпотези правової норми залежно від повноти й вичерпності фор- мулювання життєвих обставин. 1. Повноваження Президента України припи­ няються достроково в  разі відставки, не­ можливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я, усунення з посади в по­ рядку імпічменту, смерті. 2. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кров­ ного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і  таких, що не суперечать моральним за­ садам суспільства. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 74. 73 Практичне заняття. Норми права Завдання 5.  Робота у  групах. Опрацюйте статті 224, 227, 707 та 708 Цивільного кодексу України та визначте, які з  них містять безальтернативну диспозицію, а  які  — альтернативну диспозицію. Завдання 6.  Робота у  групах. Опрацюйте статті 159 та 165 Цивільного процесуального кодексу та части- ну  3 статті 13 і  частину 1 статті 17 Кодексу законів про працю України. Визначте, де наявна відносно ви- значена диспозиція, а де — абсолютно визначена дис- позиція. Завдання 7.  Прочитайте приклади санкцій залежно від характеру негативних наслідків, що настають за пору- шення правила, визначеного в  диспозиції. Визначте, які з них є заходами юридичної відповідальності, які — пра- вовідновними заходами, а  які  — заходами припинення правопорушень. 1. Обов’язок повернути майно з  незакон­ ного володіння. 2. Арешт майна. 3. Визнання правового акта недійсним. 4. Штраф. 5. Кон­ фіскація майна. 6. Спростування недостовір­ ної інформації. 7. Вилучення заборонених предметів. 8.  Затримання правопорушника. 9. Позбавлення батьківських прав. 10. Оголо­ шення догани. Завдання 8.  Визначте елементи правової норми в кож- ній із наведених норм. 1. Перш ніж вступити на посаду, народні де­ путати України складають перед Верхов­ ною  Радою України присягу. Присягу за­ читує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії ново­ обраної Верховної Ради України, після чого депутати скріплюють присягу своїми під­ писами під її текстом. Відмова скласти при­ сягу має наслідком втрату депутатського мандата. 2. Незаконна вимога оплати за надання ме­ дичної допомоги в державних чи комуналь­ них закладах охорони здоров’я  — карається штрафом до 100 неоподатковуваних мініму­ мів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. 3. Якщо дарувальнику відомо про недоліки речі, що є  дарунком, або її особливі властивості, що можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна обдаровуваного або інших осіб, він зобов’язаний повідомити про них обдаровуваного. Дарувальник, якому було відомо про недоліки або особливі властиво­сті подарованої речі та який не повідомив про них обдаровуваного, зобов’язаний відшкоду­ вати шкоду, завдану майну, та шкоду, за­ вдану каліцтвом, іншим ушкодженням здо­ ров’я або смертю в  результаті володіння та користування дарунком. 4. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлю­ бу, мають повідомити одна одну про стан свого здоров’я. Приховання тяжкої хвороби, а  також хвороби, небезпечної для другого з  подружжя, інших нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним. Завдання 9.  Проведіть класифікацію кожної з наведених норм: залежно від виду суспільних відносин, що врегу- льовуються конкретними нормами; за функціональною спрямованістю; за способом правового регулювання; за методом правового регулювання. 1. Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. 2. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизна­ чений строк. 3. Забороняється необґрунтована відмова у  прий­нятті на роботу. 4. Кожен, хто працює, має право на відпочинок. 5. Проведення клінічних випробувань лікарських засобів без письмової згоди пацієнта або його законного представника, або стосовно неповно­ літнього чи недієздатного, якщо ці дії спри­ чинили смерть пацієнта або інші тяжкі на­ слідки, — карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 75. 74 Розділ II. Право Тема 4. Законодавство Опанування матеріалу дозволить: „ називати види нормативно-правових актів, види законів та підзаконних нормативно-правових актів „ описувати структуру законодавства, ознаки конституції „ розрізняти право і  законодавство „ порівнювати закон і підзаконний нормативно-правовий акт, нормативно- правовий акт та індивідуальний акт Основні поняття: законодавство, закон, підзаконний нормативно-правовий акт, конституція. §34. Право і  законодавство. система права та система законодавства Як ви розумієте поняття «право» і  «законодавство»? Законодавство  — сукупність нормативно-право- вих актів, у яких набувають офіційного державно- го визнання соціально-правові прагнення та інтер- еси учасників суспільного спілкування. Законодавство та право мають схожу при­ роду, спрямовані на досягнення єдиної мети, однак це не однакові категорії. Проблема спів­ відношення права й  закону порушувалося ще у  працях античних філософів. Основні концеп­ ції щодо співвідношення права й закону є таки­ ми: 1) держава створює право шляхом прийнят­ тя законодавчих актів. Будь­який законодавчий акт держави містить право; 2) законодавчий акт, прийнятий державою, може бути неправовим. В основі розбіжностей цих концепцій є ідея про джерело виникнення права: право створює дер­ жава або право виникає природно. ЗавДання 1. Поміркуйте! У  радянський період історії нашої держави законом було заборонено створювати політичні партії, на поїздку за межі держави особа мала отримати дозвіл державних органів, навіть на вибір міс- ця проживання впливала держава. Усе це було закріпле- но в  нормах закону, проте чи можемо ми визнати такі норми правовими? Законодавство є формою вираження права. Право має бути змістом закону. ЗавДання 2. Поміркуйте! Що мав на увазі давньорим- ський юрист Цицерон, коли казав: «Несправедливий за- кон не створює право»? важливО! У  Рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 1998  р. надане офіційне тлу- мачення терміна «законодавство». На переконання суддів Конституційного Суду України, він охоплює закони України, чинні міжнародні договори Укра- їни, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети й  по- станови Кабінету Міністрів України. „ Законодавство для свого ефективного функ­ ціонування потребує впорядкування всіх актів, які його складають. Так вибудовується систе­ ма законодавства. система законодавства — зовнішній прояв, фор- ма системи права, що визначається системою нор- мативно-правових актів. Система законодавства є формою (зовнішнім проявом) системи права. Отже, система за­ конодавства й  система права співвідносяться як форма і  зміст (змістом є  система права). Система права має об’єктивний характер. Вона Законодавство  — сукупність нормативно-право- вих актів, у яких набувають офіційного державно- го визнання соціально-правові прагнення та інтер- еси учасників суспільного спілкування. система законодавства — зовнішній прояв, фор- ма системи права, що визначається системою нор- мативно-правових актів. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 76. 75 §35. Структура законодавства та її види обумовлена особливостями суспільних від­ носин. Визначальним чинником для змін у  систе­ мі права є  розвиток суспільних відносин, які викликають появу нових галузей та інститутів права. Система законодавства певною мірою має суб’єктивний характер. Це пов’язано з тим, що вона залежить від рішень законодавчих органів. Так, рішення про те, чи буде певний інститут права закріплений у законі, а також у якому законі його закріпити, приймає уповно­ важений на те орган. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке законодавство? 2. Який закон вважаєть- ся неправовим? 3. Що таке система законодавства? 4. Чому система права має об’єктивний характер, а  система законодавства  — суб’єктивний? §35. структура законодавства та її види 1. дайте визначення поняття «законодавство». 2. Як формується система законодавства? структура законодавства  — внутрішня будова системи законодавства, що знаходить свій прояв у  розташуванні нормативно-правових актів один до одного. Види структури законодавства: вертикальна (ієрархічна), функціональна та горизонтальна (галузева). Вертикальна структура законодавства відображає поділ законодавства залежно від юридичної сили нормативно­правових актів. До неї входять такі складові: 1) Конституція, що має найвищу юридичну силу; 2) міжнарод­ ні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 3) за­ кони, що приймаються Верховною Радою або безпосередньо народом; 4) постанови Верховної Ради України; 5) укази Президента України 6)  декрети й  постанови Кабінету Міністрів України; 7)  підзаконні нормативно­правові акти центральних органів державної влади; 8)  нормативно­правові акти місцевих органів виконавчої влади  — місцевих державних ад­ міністрацій (наприклад розпорядження голови державної адміністрації); 9) нормативно­право­ ві акти органів місцевого самоврядування. При цьому залежно від юридичної сили норматив­ но­правові акти поділяють на два види: закони й  підзаконні нормативно­правові акти. Функціональна структура законодавства відображає побудову законодавства залежно від призначення нормативно­правових актів. На цій підставі виділяють: первинні норматив­ но­правові акти — акти, що встановлюють пра­ вила регулювання певних сфер суспільних відносин (наприклад Кримінальний кодекс України); вторинні нормативно­правові акти — акти, що вносять зміни до первинних або ска­ совують їх (наприклад Закон України «Про внесення змін і  доповнень до Кримінального кодексу України»). У  федеративній державі виокремлюють також федеральне законодав­ ство й  законодавство суб’єктів федерації. Горизонтальна структура законодавства — поділ нормативно­правових актів залежно від предмета правового регулювання. Наприклад, нормативно­правові акти, які регулюють ци­ вільні відносини (купівля­продаж, оренда тощо), утворюють галузь цивільного законодав­ ства. Нормативно­правові акти, що регулюють кримінальні процесуальні відносини (застосу­ вання запобіжних заходів, проведення обшуку тощо), утворюють галузь кримінального про­ цесуального законодавства. структура законодавства  — внутрішня будова системи законодавства, що знаходить свій прояв у  розташуванні нормативно-правових актів один до одного. Кодекс — основа законодавства Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 77. 76 Розділ II. Право За обсягом нормативного матеріалу в  гори­ зонтальній структурі законодавства виділяють: 1) нормативно­правовий акт — письмовий акт, що містить сукупність нормативно­правових приписів; 2) інститут законодавства  — сукуп­ ність взаємопов’язаних за своїм змістом та вза­ ємодіючих нормативних приписів, які регулюють певний вид суспільних відносин; 3) підгалузь законодавства  — сукупність інститутів законо­ давства, спрямовану на регулювання певного кола однорідних суспільних відносин; 4) галузь законодавства — сукупність нормативних актів, які регулюють певну сферу суспільних відносин. Первинну ланку горизонтальної структури законодавства складають нормативний та ін­ дивідуальний приписи. нормативний припис  — логічно завершене по- ложення, що сформульоване в тексті нормативно- правового акта та містить загальнообов’язкове правило поведінки. Нормативний припис слід відрізняти від норми права. Вони є  нетотожними поняття­ ми. Так, норма права  — це ідеальна логічна загальнотеоретична конструкція та елемент системи права. Нормативний припис є  реаль­ ним текстуальним формулюванням та належить до системи законодавства. Саме нормативний припис вважають первинним елементом сис­ теми законодавства (аналогом норми права як первинного елемента системи права). Норма права та нормативно­правові приписи взаємо­ діють як зміст і  форма. Змістом є  норма пра­ ва, елементи якої закріплюються у формі нор­ мативно­правових приписів. Нормативні приписи розміщуються в  стат­ тях нормативно­правового акта (стаття 1224 Кодексу України про адміністративні право­ порушення передбачає відповідальність за за­ лишення водіями транспортних засобів, інши­ ми учасниками дорожнього руху  — місця дорожньо­транспортної пригоди, до якої вони причетні). У цьому випадку збігаються норма права, правовий припис і  стаття нормативно­ правового акта. індивідуальний припис  — логічно завершене по- ложення, що сформульоване в  тексті індивідуально- правового акта та містить підстави для виникнення, зміни або припинення конкретних правовідносин, прав і  обов’язків однозначно визначених суб’єктів права. оСНоВНі ВідМіННоСТі НоРМАТиВНоГо ТА іНдиВідУАльНоГо ПРиПиСУ Нормативний припис Індивідуальний припис Стосується невизначеного кола осіб Стосується конкретної особи Є формою норми права Є способом реалізації норми права Міститься в  тексті нормативно-правового акта (закон, постанова уряду) Міститься в  тексті індивідуально-правового акта (рішення суду, наказ про звільнення тощо) інститут законодавства (нормативний інсти- тут) — сукупність взаємопов’язаних за своїм зміс- том та взаємодіючих нормативних приписів, які регулюють певний вид суспільних відносин. Інститут законодавства відрізняється від інституту права тим, що перший — це сукуп­ ність  нормативних приписів, а  другий  — су­ купність норм права. Вони співвідносяться як зміст і  форма. Інститут законодавства є формою вираження інституту права. Нормативні приписи групують­ ся в межах інституту законодавства не стихійно чи випадково, а  за юридичним змістом, який обумовлюється змістом конкретних суспільних відносин. Наприклад, у трудовому законодавстві є  інститут «робочий час» та інститут «час від­ починку». Прикладами нормативних інститутів також є інститут власності, інститут спадкуван­ ня, інститут екологічної відповідальності, інсти­ тут місцевого самоврядування. Галузь законодавства — сукупність нормативних актів, які регулюють певну сферу суспільних від- носин. Ознаками галузі законодавства є: 1) наявність основного акта, як правило, кодифікованого, що визначає цілісність галузі; 2) сукупність актів, об’єднаних за предметом правового нормативний припис  — логічно завершене по- ложення, що сформульоване в тексті нормативно- правового акта та містить загальнообов’язкове правило поведінки. індивідуальний припис  — логічно завершене по- ложення, що сформульоване в  тексті індивідуально- правового акта та містить підстави для виникнення, зміни або припинення конкретних правовідносин, прав і  обов’язків однозначно визначених суб’єктів права. інститут законодавства (нормативний інсти- тут) — сукупність взаємопов’язаних за своїм зміс- том та взаємодіючих нормативних приписів, які регулюють певний вид суспільних відносин. Галузь законодавства — сукупність нормативних актів, які регулюють певну сферу суспільних від- носин. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 78. 77 §36. Нормативно-правові акти та їх види регулювання; 3) єдність змісту актів, що утво­ рюють галузь — єдність принципів правового регулювання, спільність основних положень, узгодженість нормативних приписів. Варто розуміти, що галузь законодавства не слід ототожнювати з  галузями права. Галузі законодавства не завжди збігаються з галузями права. Основним галузям права, як правило, відповідають самостійні галузі законодавства (цивільне, кримінальне). Проте можуть існува­ ти галузі законодавства без галузей права (на­ приклад законодавство про нотаріат тощо). Також може бути й  протилежна ситуація: га­ лузь права об’єктивно сформувалася, але вона не має вираження у формі галузі законодавства (наприклад, норми фінансового права, права соціального забезпечення не кодифіковані й  розпорошені по різних нормативних актах). Існують і комплексні галузі законодавства (гос­ подарське, житлове, транспортне, військове тощо). Вони містять положення різних галузей права (і  різних галузей законодавства). важливО! Класифікатором галузей законодав- ства України від 2004  р. передбачено 38 галузей законодавства, серед них: цивільне, сімейне, цивіль- не-процесуальне, кримінальне, кримінально-про- цесуальне, кримінально-виконавче, адміністративне, господарське, земельне, митне, освіта, культура й  мистецтво, охорона здоров’я. „ ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке структура законодавства і  які її види вам відомі? 2. Назвіть складові горизонтальної структури законодавства. 3. Що таке нормативний та індивіду- альний приписи? 4. Як співвідносяться поняття «ін- ститут законодавства» та «галузь законодавства»? §36. нормативно-правові акти та їх види 1. Пригадайте, що таке нормативно-правовий акт. 2. Що включає в  себе поняття «територія України»? Нормативно­правові акти є  офіційними до­ кументами держави, стосовно яких встановле­ ні спеціальні правила щодо їх чинності, а саме правила дії нормативно­правових актів у часі, просторі та за колом осіб. Дія нормативно-правових актів у часі — період часу, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу. Закон набирає чинності через десять днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Закони та інші нор­ мативно­правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як право­ порушення (стаття 58 Конституції України). важливО! Нормативно-правовий акт втрачає чинність унаслідок: 1) прийняття відповідного рішен- ня уповноваженим органом; 2) у  разі закінчення його строку; 3) у  разі зміни обставин, на врегулю- вання яких було розраховано нормативно-правовий акт; 4) у  разі прийняття нового нормативно-право- вого акта, що регулює ті  самі відносини. „ Дія нормативно-правових актів у просторі  — поширення юридичної сили нормативно-право- вого акту на певну територію. Залежно від того, на яку територію поши­ рюється повноваження органу, який видав нор­ мативно­правовий акт, останній є обов’язковим на: 1) території України; 2) території АР Крим; 3) території області; 4) території району; 5) те­ риторії міста тощо. Дія нормативно-правових актів за колом осіб — поширення юридичної сили нормативно-право- вого акта на певне коло суб’єктів, у яких на осно- ві цього нормативно-правового акта виникають права та обов’язки. Нормативно­правові акти за дією за колом осіб поділяють на загальні, спеціальні та виключні. Дія нормативно-правових актів у часі — період часу, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу. Дія нормативно-правових актів у просторі  — поширення юридичної сили нормативно-право- вого акту на певну територію. Дія нормативно-правових актів за колом осіб — поширення юридичної сили нормативно-право- вого акта на певне коло суб’єктів, у яких на осно- ві цього нормативно-правового акта виникають права та обов’язки. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 79. 78 Розділ II. Право 1. Загальні  — розраховані на все населення (громадяни, особи без громадянства, грома­ дяни інших держав), частина цих актів по­ ширює свою дію навіть на тих громадян, які перебувають поза межами території дер­ жави (Кримінальний кодекс). 2. Спеціальні — розраховані на обмежене коло осіб, конкретну їх категорію (поліція, вій­ ськовослужбовці, студенти). 3. Виключні — розраховані на суб’єктів, що не підпадають під дію ні звичайних, ні спеці­ альних законів. Усі ці суб’єкти мають спеці­ альний (виключний) правовий статус (глави держав, урядів, працівники дипломатичних місій, деякі інші категорії іноземних осіб, що наділені імунітетом та недоторканністю на території держави перебування). Також нормативно­правові акти класифіку­ ються за такими критеріями. 1. За юридичною силою: закони та підзаконні нормативні акти. Н а п р и к л а д. Закон України «Про оплату праці». Підзаконний акт: Указ Президента. Закон має вищу юридичну силу. Підзакон­ ний акт має відповідати закону. 2. За сферою дії: загальні, спеціальні та локальні. Наприклад. Локальний акт: Правила вну­ трішнього трудового розпорядку, які чинні у ва­ шій школі. Юридична сила цих правил поши­ рюється лише на працівників вашої школи. 3. За часом дії: постійні й  тимчасові. 4. За характером волевиявлення: акти вста­ новлення норм права, акти зміни норм пра­ ва та акти скасування норм права. 5. За суб’єктами ухвалення: акти органів дер­ жави; акти, прийняті народом під час ре­ ферендуму; спільні акти органів держави й  недержавних утворень. 6. За галузевою належністю: цивільні; кримі­ нальні; адміністративні; кримінальні про­ цесуальні та ін. 7. За зовнішньою формою вираження: закони; укази; постанови; рішення; розпорядження; накази тощо. Від нормативно­правових актів слід відріз­ няти індивідуальні правові акти. індивідуальний правовий акт  — одностороння вольова владна дія органу державної влади або його посадової особи, що забезпечує реалізацію правових норм у  зв’язку з  конкретною справою. За допомогою індивідуальних правових актів відбуваються виникнення, зміна або припинен­ ня конкретних правовідносин, прав і обов’язків однозначно визначених суб’єктів права. Індивідуальний правовий акт не містить норм права, тобто акт має ненормативний ха­ рактер. Це головне, що відрізняє індивідуаль­ ні правові акти від нормативних. Найчастіше поняття «індивідуальний акт» і «ненорматив­ ний акт» взагалі ототожнюються. Індивідуальні правові акти виконують функ­ цію індивідуалізації загальних правових при­ писів. Індивідуальний правовий акт адресо­ ваний конкретному суб’єкту, застосовується одноразово й не зберігає свою дію після того, як припинилися конкретні відносини, перед­ бачені цим актом. Це припис для конкретно­ го адресата, визначає лише його поведінку та не стає нормою поведінки в  таких самих випадках для інших суб’єктів. Індивідуальні акти розв’язують конкретні питання управ­ ління й  не містять у  собі норм права. Тому їх називають актами застосування норм пра­ ва. Індивідуальні правові є  актами право­ застосування. Прикладами таких актів можуть бути рішення й  вироки суду, акти помилу­ вання, накази про зарахування чи звільнен­ ня з роботи, рішення про нагородження кон­ кретної особи тощо. Види індивідуальних правових актів залежно від підстав виникнення: ƒƒ Виконавчо-розпорядчі  — спрямовані на реалізацію правових приписів, пов’яза- них із правомірною поведінкою особи (наприклад наказ про звільнення). ƒƒ Правоохоронні  — спрямовані на запо- бігання правопорушенням або є  на- слідком вчинення правопорушення (наприклад постанова про накладення адміністративного стягнення) за суб’єктами, які займаються правозастосовною діяльністю: ƒƒ Акти органів законодавчої, виконавчої та судової влади. ƒƒ Акти органів місцевого само- врядування. ƒƒ Акти контрольно-наглядових органів. ƒƒ Акти керівників підприємств та установ за формою прийняття: ƒƒ Усні (наприклад, усне за- уваження працівника по- ліції правопорушнику). ƒƒ Письмові (наприклад ви- рок, наказ). ƒƒ Конклюдентні (наприклад, застосування спеціальних засобів поліцейським) індивідуальний правовий акт  — одностороння вольова владна дія органу державної влади або його посадової особи, що забезпечує реалізацію правових норм у  зв’язку з  конкретною справою. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 80. 79 §37. закон: поняття та види ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Як діють нормативно-правові акти в часі? 2. Якою є  дія нормативно-правових актів у  просторі? 3. На яке коло осіб може поширюватися дія норматив- но-правових актів? 4. Назвіть критерії, за яки- ми класифікуються нормативно-правові акти. 5. Що таке індивідуальні правові акти? 6. Назвіть крите- рії,  за якими класифікуються індивідуальні правові акти. §37. Закон: поняття та види Пригадайте, що таке закон. Закон  — нормативно-правовий акт, прийнятий в  особливому порядку вищим представницьким органом державної влади (парламентом) або без- посередньо народом (шляхом референдуму), що має вищу юридичну силу та призначений для вре- гулювання найбільш важливих суспільних відносин. ЗавДання. Подискутуйте! Чи мав рацію французький філософ та державний діяч Вольтер, коли висловив таку думку: «Свобода полягає в  тому, щоб залежати тільки від законів»? Вища юридична сила закону знаходить свій прояв у  тому, що: ƒ ніхто, крім органів законодавчої влади та народу, не може приймати, змінювати чи скасовувати закони; ƒ усі інші нормативно­правові акти мають прийматися відповідно до законів; ƒ у разі колізій між нормами закону та під­ законного нормативно­правового акта діють норми закону. Закони класифікують за значенням та міс­ цем у  системі законодавства. Основним законом держави, який регламен­ тує основи суспільного, політичного, еконо­ мічного ладу, права і свободи людини, є кон­ ституція. конституція  (від латин. constitutio  — установлення, устрій, порядок) — це основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і  принципи функціонування представницьких, ви- конавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов’язки держави, суспільства та громадян. Основні ознаки конституції: 1) це основний закон держави, який визначає засади суспіль­ ного ладу; 2) це закон, який має найвищу юридичну силу, а всі інші нормативно­право­ ві акти мусять відповідати його положен­ ням; 3) є юридичною основою законодавства, оскільки закони та інші нормативно­право­ ві  акти приймаються на основі конституції та покликані конкретизувати конституцій­ но­правові норми й  принципи; 4) має по­ стійний характер (строк її дії невизначений, тобто необмежений у  часі); 5) має підви­ щений ступінь стабільності, яка забезпечу­ ється спеціальною процедурою внесення змін і  доповнень до конституції, складнішою за процедуру внесення змін і  доповнень до за­ конів; 6) пряма дія норм. Це означає, що звернення до суду для захисту конституцій­ них прав і  свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі конституції гаран­ тується. Закон  — нормативно-правовий акт, прийнятий в  особливому порядку вищим представницьким органом державної влади (парламентом) або без- посередньо народом (шляхом референдуму), що має вищу юридичну силу та призначений для вре- гулювання найбільш важливих суспільних відносин. конституція  (від латин. constitutio  — установлення, устрій, порядок) — це основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і  принципи функціонування представницьких, ви- конавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов’язки держави, суспільства та громадян. Приймається вищими законодавчими (представ- ницькими) органами державної влади або без- посередньо народом (на референдумі) завжди письмовий акт ОЗНАКИ ЗАКОНУ Приймається в  особливому процедурному порядку Має вищу юридичну силу Регулює найважливіші відносини, що виникають у  суспільстві Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 81. 80 Розділ II. Право Види КоНСТиТУЦій За формою (структурою) Кодифікова- на Єдиний нормативний акт Конституція України та більшість ін- ших конституцій світу Некодифіко- вана писана два або декілька документів, перелік яких чітко визна- чений Конституція Сан-Марино, Конститу- ція Швеції, основні закони ізраїлю Некодифіко- вана непи- сана Чітко не визначена кількість джерел, серед яких мо- жуть бути як писані (акти парламенту, судові преце- денти), так і  неписані або усні (конституційні звичаї) Конституція Канади, Конституція Но- вої зеландії, Конституція Великої Британії За порядком зміни, внесення поправок і  доповнень жорсткі зміни вносяться в  ускладненому порядку, тобто з  до- триманням законодавчо визначених спеціальних про- цедур. зазвичай такий порядок закріплюється в  тексті конституції, а  сама жорсткість покликана забезпечити авторитет та стабільність основного закону Конституція США, Конституція Японії Гнучкі зміни та доповнення до конституцій вносяться у  звичай- ному порядку, без дотримання будь-яких процедур Конституція Великої Британії, Кон- ституція Швеції За способом ухвалення октройовані даровані монархом, тобто розроблені без участі пред- ставницького органу Конституція Непалу 2007 р. (була чин- ною до 2015  р.), Конституція Нігерії Народні Ухвалені представницьким органом або шляхом рефе- рендуму Конституція України, Конституція США Залежно від державно-політичного режиму демократичні У державах із демократичною формою державного режиму Конституція фінляндії Авторитарні У державах, у  яких влада перебуває в  руках незначної кількості осіб або певної особи, використовуються авто- ритарні методи державного управління, влада повністю здійснює контроль у  політичній сфері, проте залишається відповідний простір свободи дій в  економічній, соціаль- ній, культурній сферах Конституція франції 1800  р. — авто- ритарна конституція Наполеона, Конституція франції 1958  р. — авто- ритарна конституція Ш. де Голля Тоталітарні У тих державах, де існує антидемократична форма дер- жавного режиму, держава повністю контролює всі сфери суспільного життя, дозволена цензура, не забезпечуються права і  свободи людини та громадянина Конституції країн Африканського континенту конституційні закони  — акти, необхідність прийняття яких прямо передбачена конституцією, а також акти, якими вносяться зміни або доповне- ння до конституції. Наприклад, у  статті 125 Кон- ституції України зазначено, що судоустрій в  Укра- їні будується за принципами територіальності та спеціалізації і  визначається законом. На виконан- ня цього положення прийнято закон України «Про судоустрій і статус суддів». Також прикладом може бути закон України «Про внесення змін до Кон- ституції України» №  2222-IV від 08.12.2004  р. Звичайні (поточні) закони  регламентують певні сфери суспільного життя відповідно до Конститу- ції України. Ці закони приймаються простою біль- шістю голосів від конституційного складу Верхо- вної Ради України. Наприклад, це закон України «Про професійні спілки, їхні права та гарантії ді- яльності». надзвичайні закони ухвалюються в разі потреби, надзвичайних ситуацій. Наприклад, це закон Укра- їни «Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в  окремих районах доне- цької та луганської областей». Забезпечувальні (оперативні) закони — норма- тивно-правові акти, якими вводяться в дію окремі закони, ратифікуються міжнародні договори та ін. Їхнє призначення полягає не у виданні нових норм, а  в  оперативній підтримці системи норм, що міс- тяться в  інших законах і  міжнародних договорах та потребують невідкладного прийняття. Напри- клад, це закон України «Про ратифікацію Європей- ської хартії регіональних мов або мов меншин». конституційні закони  — акти, необхідність прийняття яких прямо передбачена конституцією, а також акти, якими вносяться зміни або доповне- ння до конституції. Наприклад, у  статті 125 Кон- ституції України зазначено, що судоустрій в  Укра- їні будується за принципами територіальності та спеціалізації і  визначається законом. На виконан- ня цього положення прийнято закон України «Про судоустрій і статус суддів». Також прикладом може бути закон України «Про внесення змін до Кон- ституції України» №  2222-IV від 08.12.2004  р. Звичайні (поточні) закони  регламентують певні сфери суспільного життя відповідно до Конститу- ції України. Ці закони приймаються простою біль- шістю голосів від конституційного складу Верхо- вної Ради України. Наприклад, це закон України «Про професійні спілки, їхні права та гарантії ді- яльності». надзвичайні закони ухвалюються в разі потреби, надзвичайних ситуацій. Наприклад, це закон Укра- їни «Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в  окремих районах доне- цької та луганської областей». Забезпечувальні (оперативні) закони — норма- тивно-правові акти, якими вводяться в дію окремі закони, ратифікуються міжнародні договори та ін. Їхнє призначення полягає не у виданні нових норм, а  в  оперативній підтримці системи норм, що міс- тяться в  інших законах і  міжнародних договорах та потребують невідкладного прийняття. Напри- клад, це закон України «Про ратифікацію Європей- ської хартії регіональних мов або мов меншин». Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 82. 81 §38. Підзаконні нормативно-правові акти, акти органів місцевого самоврядування та локальні акти ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке закон і  якими є  його ознаки? 2. Що таке конституція і  які її ознаки вам відомі? 3. дайте кла- сифікацію конституцій. 4. Що таке конституційні, зви- чайні, надзвичайні та забезпечувальні закони? §38. Підзаконні нормативно-правові акти, акти органів місцевого самоврядування та локальні акти дайте визначення поняття «нормативно-правові акти». Підзаконні нормативно-правові акти — норма- тивно-правові акти, які не мають юридичної сили закону та приймаються для встановлення порядку та на виконання законів. Підзаконні нормативно-правові акти — норма- тивно-правові акти, які не мають юридичної сили закону та приймаються для встановлення порядку та на виконання законів. Види підзаконних нормативно-правових актів (за ієрархією) Постанови Верховної Ради України Укази Президента України декрети і  постанови Кабінету Міністрів України Накази, правила, положення, інструкції, порядки, рішення тощо, видані мініс- терствами та іншими органами державної влади (Пенсійний фонд, фонд державного майна тощо) Нормативно-правові акти Верховної Ради АР Крим, рішення ради міністрів автономної республіки крим, які діють лише на її території акти місцевих органів виконавчої влади (зокрема розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, накази керівників регіональних підрозді- лів центральних органів виконавчої влади) та органів місцевого самовря- дування (зокрема рішення місцевих рад), дія яких поширюється не на всю територію України, а  лише на територію функціонування відповідного органу локальні нормативно-правові акти: акти керівників (посадових осіб, тру- дових колективів) підприємств, установ, організацій (накази, інструкції, стату- ти, правила, положення) набувають чинності після отримання адресатом. локальні нормативно-правові акти мають чинність у  межах відповідних підприємств, установ, організацій акти органів місцевого самоврядування — нор- мативно-правові акти, прийняті суб’єктом місцево- го самоврядування (міським/селищним головою, міською/селищною радою, виконавчим комітетом міської/селищної ради тощо), який встановлює, змі- нює або припиняє загальнообов’язкові правила поведінки, що діють у межах відповідної адміністра- тивно-територіальної одиниці. акти органів місцевого самоврядування — нор- мативно-правові акти, прийняті суб’єктом місцево- го самоврядування (міським/селищним головою, міською/селищною радою, виконавчим комітетом міської/селищної ради тощо), який встановлює, змі- нює або припиняє загальнообов’язкові правила поведінки, що діють у межах відповідної адміністра- тивно-територіальної одиниці. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 83. 82 Розділ II. Право Акти органів місцевого самоврядування  — підзаконні нормативно­правові акти, тобто вони мають відповідати закону. Акти органів місце­ вого самоврядування є  обов’язковими до ви­ конання на території відповідної адміністра­ тивно­територіальної одиниці. Наприклад, акти, прийняті міською радою міста Харкова, не є  чинними в  Полтаві. Нормативно­правові акти місцевого само­ врядування можна класифікувати таким чи­ ном. 1. За суб’єктом видання: акти, що приймають­ ся безпосередньо територіальною громадою; представницькими органами місцевого само­ врядування; виконавчими органами місцевого самоврядування; органами місцевого само­ врядування, що представляють спільні інте­ реси територіальних громад сіл, селищ, міст. 2. За найменуванням виду акта: рішення, розпорядження, статут, регламент, інструк­ ція, правила, положення, порядок, програ­ ма тощо. 3. За способом ухвалення: акти, прийняті од­ ноосібно, та акти, прийняті колегіально. 4. Залежно від ступеня регламентації: звичай­ ні та з особливим статусом (статут, місцевий бюджет, регуляторний акт). локальний нормативно-правовий акт  — нор- мативно-правовий акт, що видається організаціями та поширює свою дію на членів, учасників або працівників такої організації. Установи, підприємства, організації мають свої локальні нормативні акти: статути, по­ ложення, правила, накази, інструкції тощо, які є чинними лише всередині організації, що їх прийняла, і не поширюються на інші орга­ нізації. Локальний нормативно­правовий акт має підзаконний характер. Локальний нормативно­правовий акт вста­ новлює правила поведінки, властиві певній організації, так звані корпоративні норми. У  локальних актах можуть закріплюватися звичаї ділового обороту (наприклад вимога заповнювати обхідні листи в  разі звільнення працівників), ділові звичаї (проведення нарад тощо), корпоративні традиції, етичні норми (особливе привітання клієнтів), естетичні нор­ ми (вимоги до дрес­коду). Локальні нормативні акти приймаються ке­ рівником підприємства, посадовою особою, а  іноді й  трудовим колективом або за його участю (правила внутрішнього трудового роз­ порядку, колективний договір). ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке підзаконні акти? 2. Які види підзаконних актів вам відомі? 3. Що таке акти органів місцевого самоврядування? 4. дайте класифікацію актів орга- нів місцевого самоврядування. 5. Що таке локальні нормативні акти? Завдання для самоперевірки до теми 4 «Законодавство» 1. Галузі законодавства й галузі права повністю не збігаються. Спробуйте назва- ти галузі законодавства, які не мають аналогів серед галузей права і навпаки. 2. із позицій критичного мислення спробуйте дати оцінку рішенню Конститу- ційного Суду України щодо офіційного тлумачення терміна «законодавство». 3. за обсягом система законодавства дещо ширша за систему права. Це по- яснюється тим, що система законодавства містить деякі ненормативні по- ложення. Спробуйте визначити зміст цих положень. 4. Порівняйте: систему права та систему законодавства; нормативно-правовий акт та індивідуальний акт; локальні акти та акти органів місцевого самовря- дування; внесення змін до конституції та внесення змін до звичайних законів. 5. Поясніть, чому норми радянських конституцій не були нормами прямої дії. 6. Визначте ключові особливості конституції як основного закону в державах із федеративним устроєм. 7. Спробуйте визначити недоліки та переваги некодифікованих конституцій. локальний нормативно-правовий акт  — нор- мативно-правовий акт, що видається організаціями та поширює свою дію на членів, учасників або працівників такої організації. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 84. 83 §39. Правотворчість як процес організації права Тема 5. Правотворення. систематизація законодавства Опанування матеріалу дозволить: „ називати види реалізації норм права, види систематизації законодавства „ описувати способи тлумачення правових норм „ характеризувати етапи правотворчої діяльності „ порівнювати інкорпорацію і  кодифікацію Основні поняття: правозастосування, тлумачення норм права, інкорпорація, кодифікація, консолідація. §39. Правотворчість як процес організації права Як виникло право? Правотворчість  — організаційно-правова діяль- ність уповноважених органів зі створення, зміни та скасування правових норм. Правотворчість як специфічний вид діяль­ ності не є  однорідним. Виділяють правотворчість вищих представ­ ницьких органів і  підзаконну правотворчість. У першому випадку створюються закони, а на­ зивається такий процес законотворчим. За­ конотворчістю опікуються представницькі ор­ гани держави (парламент). Вони мають право від імені народу приймати акти вищої юри­ дичної сили  — закони. У  другому випадку правові норми створюються президентом, уря­ дом, центральними та місцевими органами виконавчої влади. За допомогою підзаконної правотворчості закони деталізуються й  кон­ кретизуються. Між представницькою та підзаконною пра­ вотворчістю розташовується делегована право­ творчість, яка передбачає передачу парламен­ том права видавати закон за певним колом питань уряду на конкретний термін. Найчас­ тіше делегована правотворчість здійснюється урядом шляхом видання декретів (від латин. decernere — постановити) — нормативно­пра­ вових актів, що не потребують згоди парла­ менту та мають силу закону. важливО! В Україні з 2 грудня 1992 до 20 трав- ня 1993 р. було прийнято 83 декрети Кабінету Міні- стрів України. На сьогодні серед декретів, прийнятих Кабінетом Міністрів Україні, чинні 26 (наприклад де- крет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і  сертифікацію» від 10 травня 1993  р.). „ Правотворчість не здійснюється миттєво. Вона починається з  моменту виникнення у  право­ творчого органу задуму щодо прийняття право­ вої норми та закінчується моментом її практич­ ної реалізації. Послідовність дій правотворця під час створення та запуску в  дію правової норми становить етапи правотворчого процесу. еТАПи ПРАВоТВоРЧоГо ПРоЦеСУ Перед- проект- ний етап 1. формується зацікавленість у  прийнятті (зміні, скасуванні) правової норми шляхом вивчення, ана- лізу суспільних явищ та процесів, виявляється соціальна затребуваність. 2. здійснюється правова аргументація прийняття (зміни, скасування) правової норми. 3. Визначається уповноважений орган, який володіє повноваженнями щодо прийняття необхідної правової норми. 4. окреслюється вид нормативно-правового акта, яким буде оформлена правова норма Правотворчість  — організаційно-правова діяль- ність уповноважених органів зі створення, зміни та скасування правових норм. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 85. 84 Розділ II. Право Закінчення таблиці Проект- ний етап 1. Приймається рішення про розробку проекту нормативно-правового акта. 2. Розробляється загальна концепція проекту нормативно-правового акта. 3. Створюється текст проекту нормативно-правового акта. 4. здійснюється обговорення (у  тому числі громадське) проекту нормативно-правового акта. 5. Проект нормативно-правового акта розглядається уповноваженим органом для подальшого прийняття етап прийняття Проект нормативно-правового акта затверджується уповноваженим органом або шляхом голосування в  парламенті, або шляхом видання одноособового акта президента, уряду, голови місцевої адміністрації Посвідчу- вальний етап 1. Прийнятий нормативно-правовий акт підписується уповноваженими органами (наприклад, зако- ни України підписуються Головою Верховної Ради України та Президентом України). 2. Нормативно-правовий акт включається до єдиного реєстру нормативних актів, йому присвоюєть- ся реєстраційний код інформа- ційний етап 1. Прийнятий нормативно-правовий акт проходить офіційне оприлюднення. 2. Відбувається доведення до відома виконавців нормативно-правового акта інформації про його прийняття та момент набрання чинності важливО! оприлюднення нормативно-правових актів відбувається тільки в офіційних друкованих ви- даннях. В  Україні такими виданнями є  «офіційний вісник України», газета «Урядовий кур’єр», газета «Го- лос України», «Відомості Верховної Ради України», «офіційний вісник Президента України». „ ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке правотворчість? 2. Назвіть види право- творчості. 3. У  чому полягають особливості делего- ваної правотворчості? 4. Назвіть етапи правотвор- чого процесу. 5. Які чинники впливають на процес правотворчості? 6. Спробуйте визначити ключові ознаки правотворчості. 7. Визначте переваги та не- доліки делегованої правотворчості. §40. Правозастосування Як реалізуються норми права? Правозастосування — діяльність органів держа- ви, місцевого самоврядування, підприємства та організацій щодо вирішення конкретної юридичної справи, у результаті якої приймається відповідний індивідуальний правозастосовний акт. Правозастосування як специфічна форма реалізації норм права має низку ознак. 1. Здійснюється лише уповноваженими дер­ жавою органами  — звичайні громадяни не можуть бути суб’єктами правозастосування. 2. Втілюється у спеціальному процесуальному порядку — такий порядок регулюється спе­ ціальними нормативно­правовими актами. 3. Є формою втілення державної влади та дер­ жавного впливу  — правозастосування під­ тримується та охороняється державою. 4. Базується на ряді принципів  — законності, справедливості, доцільності, обґрунтованості. 5. Реалізується у  визначеній законодавством послідовності  — правозастосовний процес поділяється на певну кількість стадій, у ході яких вирішується юридична справа. 6. Виражається у  формі конкретно визначено­ го акта — кожний правозастосовний акт має закінчуватися винесенням рішення по справі, яка розглядається уповноваженим органом. 7. Правові приписи трансформуються в конкрет­ ні юридичні наслідки — відповідно до винесе­ ного рішення на осіб, які брали участь у спра­ ві, покладаються нові права та обов’язки. Правозастосування являє собою складний процес, що розпадається на кілька стадій. Стадії правозастосування: 1. Встановлення фактичних обставин спра- ви — здійснюється збір та дослідження відо­ мостей про фактичні обставини події (напри­ клад, збираються докази порушення водієм правил дорожнього руху). 2. Здійснення правової оцінки справи — вста­ новлюється, яка правова норма має застосо­ вуватися до кожного конкретного випадку Правозастосування — діяльність органів держа- ви, місцевого самоврядування, підприємства та організацій щодо вирішення конкретної юридичної справи, у результаті якої приймається відповідний індивідуальний правозастосовний акт. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 86. 85 §40. Правозастосування (наприклад, порушення правил дорожнього руху кваліфікуються як порушення обмежень швидкості руху за статтею 122 Кодексу Укра­ їни про адміністративні правопорушення). 3. Прийняття рішення по справі — положен­ ня правової норми поширюються на вста­ новлені фактичні обставини, виноситься ін­ дивідуальний правозастосовний акт по суті справи (наприклад, водій, що порушив пра­ вила дорожнього руху, притягується до ад­ міністративної відповідальності за Постано­ вою Національної поліції України). 4. Повідомлення про зміст прийнятого рі- шення  — особам, які зацікавлені в  при­ йнятті рішення по суті справи, надсилають­ ся копії правозастосовного акта. Головним підсумком правозастосовної ді­ яльності є  правозастосовний акт, яким під­ тверджується юридична значимість подій, що наявні у  справі. важливО! Умисне невиконання вироку, рішен- ня, ухвали, постанови суду, що набули законної сили, або перешкоджання їх виконанню, карається штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних міні- мумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років (стаття 382 Кримінального кодексу України). „ Правозастосовний акт  — офіційний юридичний документ, що містить індивідуальний правовий припис, винесений уповноваженим органом дер- жави, місцевого самоврядування, підприємства або організації в результаті вирішення конкретної юри- дичної справи. важливО! Правозастосовний акт — це юри- дичний документ, який не складається довільно, а  має містити обов’язкові частини та реквізити. Вступна частина правозастосовного акта містить у  собі найменування акта (вирок, рішення, по- станова, наказ тощо), місце та дату його при- йняття, найменування органу чи посадової особи, який видав акт, загальні відомості про характер справи. описова частина складається з  опису фактичних обставин, що стосуються вирішення справи. У  мотивувальній частині здійснюється аналіз доказів, що підтверджують фактичні об- ставини, дається їх правова кваліфікація, наво- дяться положення матеріальних та процесуальних норм права, на основі яких буде виноситися рі- шення. Резолютивною частиною оформлюється рішення щодо застосування правового припису до фактичних обставин, яке є  обов’язковим для всіх учасників справи. „ Н а п р и к л а д ПоСТАНоВА іменем України Сторожинецький районний суд 02 квітня 2007  р. Суддя Сторожинецького районного суду Чернівецької області Перепелюк і. Б., розглянувши матеріали, які на- дійшли від Сторожинецького РВ УМВС про притягнення до адміністративної відповідальності оСоБА_1 іНфоРМА- ЦіЯ_1 народження, жит. смт Красноїльськ АдРеСА_1, гро- мадянки України, не працюючої, за статтею 173 КУпАП, — з’ЯСУВАВ: оСоБА_1 23.03.2007 р. близько 18 год 00 хв в  смт Красноїльськ на вул. дружби вчинила суперечку з громадянкою оСоБА_2, висловлювалася нецензурними словами на її адресу, на зауваження не реагувала, чим порушила громадський порядок та спокій громадян, тобто вчинила дрібне хуліганство. оСоБА_1 вину визнала частково, суду пояснила, що сварка між нею та оСоБА_2 була, але нецензурними словами не виражалася. Щиро розкаюється. згідно зі статтею 173 КУпАП оСоБА_1 вчинила дріб- не хуліганство, тобто вдавалася до нецензурної лайки в громадських місцях, що порушує громадський порядок і  спокій громадян. з урахуванням обставин справи та особи правопо- рушниці, яка вперше притягується до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство, та позитивну ха- рактеристику, керуючись статтею 173 КУпАП, суддя ПоСТАНоВиВ: На оСоБА_1 іНфоРМАЦіЯ_1 за вчинення нею дрібного хуліганства накласти адміністративне стяг- нення у вигляді штрафу в сумі 51 грн (п’ятьдесят одна грн). ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке правозастосування? 2. Назвіть ознаки правозастосування як специфічної форми реалізації норм права. 3. Які вам відомі стадії правозастосу- вання? 4. Що таке правозастосовний акт? 5. Які вам відомі види правозастосовних актів? 6. Пояс- ніть, чому фізичні особи не можуть вважатися су- б’єктами правозастосування в  разі здійснення само- захисту прав. Правозастосовний акт  — офіційний юридичний документ, що містить індивідуальний правовий припис, винесений уповноваженим органом дер- жави, місцевого самоврядування, підприємства або організації в результаті вирішення конкретної юри- дичної справи. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 87. 86 Розділ II. Право §41. тлумачення норм права дайте визначення поняття «норми права». Потреба у тлумаченні норм права виходить за межі реалізації норми права. Вона має са­ мостійне значення в  процесі пізнання всієї правової системи, функціонування державно­ го апарату, повсякденної діяльності суспіль­ ства. Так, у  житті люди часто зіштовхуються з необхідністю розібратися в суті чинних пра­ вових норм. У  ході правотворчої та правозас­ тосовної діяльності державі, органам місцевого самоврядування, підприємствам та організа­ ціям також необхідно мати чітке уявлення про істинний зміст норм права. тлумачення норм права — діяльність щодо з’ясу- вання або роз’яснення змісту норм права з метою правильної їх реалізації. Щоб установити зміст норм права, у  юри­ спруденції вироблені спеціальні способи тлу­ мачення. Залежно від юридичних наслідків виділяють два основні види тлумачення норм права: неофіційне та офіційне. Неофіційне тлумачення норм права чинить­ ся особами, які не мають повноважень вида­ вати обов’язкові для інших акти тлумачення. Цими особами є  звичайні громадяни, профе­ сійні юристи, науковці, громадські організації. Відповідно, у межах неофіційного тлумачення норм права виділяють повсякденне тлумачен­ ня (норми права роз’яснюються будь­якими людьми на основі своїх уявлень про правиль­ не й  неправильне, виходячи зі свого рівня освіти та життєвого досвіду); професійне (пра­ вові приписи роз’яснюються  професійними юристами в  дискусіях між собою та під час спілкування з  клієнтами); доктринальне (тлу­ мачення норм права здійснюється вченими­ юристами, які розробляють нові концепції у  сфері юридичної науки юриспруденції та викладають результати досліджень у  книгах, статтях, наукових коментарях законодавства). Неофіційне тлумачення норм права має реко­ мендаційний характер. Офіційне тлумачення є  обов’язковим для тих, кому воно спрямоване. Цей вид тлума­ чення здійснюється уповноваженими на те державними  органами, порядок його здій­ снення встановлюється спеціальними норма­ тивно­правовими актами та має обов’язкове значення й  породжує юридичні наслідки. Офіційне тлумачення поділяється на автен- тичне (здійснюється державним органом, що створив нормативно­правовий акт) і  делего- ване (тлумачення норм права відбувається на основі закону спеціально уповноваже­ ним  органом, який не видавав цієї правової норми). тлумачення норм права — діяльність щодо з’ясу- вання або роз’яснення змісту норм права з метою правильної їх реалізації. ТлУМАЧеННЯ НоРМ ПРАВА Спосіб тлумачення Основні риси Граматичний з’ясовуються лінгвістичні особливості побудови тексту, пунктуації, зв’язки та узго- дження між словами Спеціально-юридичний досліджуються юридична мова норм права: правові конструкції, поняття, терміни та прийоми, які використав правотворець у  нормативно-правовому акті логічний Розкривається зміст норми права на основі використання правил та законів логіки, досліджується логічний зв’язок між окремими положеннями нормативно-правового акта Систематичний Визначається, які сфери соціального життя норма регулює або охороняє, якими нормами вона доповнюється, відрізняється, обмежується історико-політичний Характеризуються історичні умови прийняття норми права, соціально-економічних, політичних, культурних чинників, що сприяли створенню цієї норми Телеологічний (цільовий) з’ясовуються відповідність мети, яку ставив перед собою законодавець під час прийняття норми права, та практичний ефект, який дала ця норма Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 88. 87 §42. Поняття та види систематизації законодавства акт тлумачення права  — підсумок діяльності з  тлумачення норм права, спрямований на вста- новлення істинного змісту норми права. Акти тлумачення права можна класифіку­ вати за різними підставами. За зовнішньою формою вираження вони бу­ вають усні та письмові. Письмові акти тлума­ чення мають певну структуру. У  них вказу­ ється, хто і коли видав цей акт, до яких норм права він належить, коли вступив у дію. Усні акти тлумачення проявляються як судження, позиції в  ході спілкування між суб’єктами тлумачення. За юридичною значущістю виділяють акти нормативного та казуального тлумачення. Акт казуального тлумачення не має загальнообо­ в’язкового значення, спрямований на тлума­ чення правової норми в конкретній юридичній справі (казусі). Акт нормативного тлумачення створюється уповноваженим державним орга­ ном та пояснює зміст уже існуючих правових норм і  є  обов’язковим для всіх відносин, що охоплюються його дією, та адресований неви­ значеному колу осіб. За суб’єктами розрізняють акти тлумачення, видані виконавчо­розпорядницькими, судови­ ми, прокурорськими та іншими органами вла­ ди, і  створені громадянами, громадськими організаціями, юристами, вченими в  межах неофіційного тлумачення. Тлумачення права та його результати віді­ грають важливу роль у реалізації норм права. Тлумачення завершує процес правового регу­ лювання суспільних відносин та робить право­ ві норми готовими до реалізації суб’єктами права. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке тлумачення норм права? 2. Назвіть спо- соби тлумачення норм права. 3. Які ви знаєте види тлумачення за його юридичними наслідками? 4. Що таке акти тлумачення норм права? 5. Які види актів тлумачення норм права вам відомі? §42. Поняття та види систематизації законодавства 1. Пригадайте, які існували найдавніші кодекси та збірки законів. 2. із якою метою відбувалася кодифікація законодавства? систематизація — вид діяльності державних ор- ганів щодо впорядкування та вдосконалення сис- теми законодавства шляхом створення єдиної структури нормативно-правових актів та правових приписів, які в  них містяться. акт тлумачення права  — підсумок діяльності з  тлумачення норм права, спрямований на вста- новлення істинного змісту норми права. систематизація — вид діяльності державних ор- ганів щодо впорядкування та вдосконалення сис- теми законодавства шляхом створення єдиної структури нормативно-правових актів та правових приписів, які в  них містяться. ЦікавО! стратити не можна помилувати У мультфільмі радянських часів саме на таку юри- дичну загадку натрапив двієчник Вовчик, потрапив- ши до казкового Тридев’ятого царства. Усього лише один розділовий знак вирішував його долю. Постав- лений після першого слова, він погубить Вовчика, а після другого слова — дарує життя. Щось подібне відбувається і  в  реальному житті, а  тому необхідно бути уважними під час аналізу нормативно-право- вого акта. залежно від того, де поставлений розді- ловий знак, залежить і  зміст норми, а  отже, і  пове- дінка людей, які діють за законом. Науково-практичний коментар — приклад тлумачення норм права Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 89. 88 Розділ II. Право Систематизація законодавства може відбу­ ватись у  трьох формах: інкорпорація, консо­ лідація та кодифікація. інкорпорація (від латин. incorporatio — приєднання, поглинання) — форма систематизації законодавства, що полягає в об’єднанні нормативно-правових актів, прийнятих за певний період, без зміни їхнього змісту. Інкорпорація впорядковує законодавство за алфавітно­предметним, хронологічним, систем­ но­предметним порядком. Так з’являються збір­ ники законодавства. У результаті інкорпорації жодні зміни до норм законодавства не вносять­ ся, а  застарілі норми просто не включаються до створених збірників. Інкорпорація не перед­ бачає здійснення правотворчої діяльності. консолідація  (від латин. consolidatio  — зміц- нюю)  — форма систематизації законодавства, що полягає у  створенні нового, більш великого нор- мативно-правового акта на базі вже існуючих. Основне завдання консолідації полягає в лік­ відації множинності різних видів джерел (форм) права, що є схожими за змістом, та створення на їх основі логічно впорядкованого єдиного нормативно­правового акта. Норми права в цьо­ му нормативно­правовому акті складаються в єдиному стилі, усуваються застарілі поняття, повтори, суперечності, однак не змінюється зміст норм права. Як і  при інкорпорації, при консолідації не відбувається правотворчості. кодифікація законодавства  — форма система- тизації законодавства, що передбачає здійснення повної переробки форми та змісту чинних норма- тивно-правових актів, у результаті чого створюєть- ся нове джерело права. У результаті кодифікації відбувається якіс­ на переробка чинних норм права, що регулю­ ють найбільш важливі сфери суспільних від­ носин. Відбувається трансформація як форми, так і  змісту норм права, що складають акт кодифікації. інкорпорація (від латин. incorporatio — приєднання, поглинання) — форма систематизації законодавства, що полягає в об’єднанні нормативно-правових актів, прийнятих за певний період, без зміни їхнього змісту. консолідація  (від латин. consolidatio  — зміц- нюю)  — форма систематизації законодавства, що полягає у  створенні нового, більш великого нор- мативно-правового акта на базі вже існуючих. кодифікація законодавства  — форма система- тизації законодавства, що передбачає здійснення повної переробки форми та змісту чинних норма- тивно-правових актів, у результаті чого створюєть- ся нове джерело права. ЦікавО! варварська інкорпорація У  середньовічній Європі існували так звані «варварські правди» (Бургунд- ська правда VI ст., Салічна правда VI  ст., Баварська правда VIII ст., Саксон- ська правда IX ст. тощо). Вони були створені внаслідок інкорпорації норм сімейного, речового, зобов’язального, судового та кримінального права. Наприклад, основною метою складання Салічної правди була фіксація правових звичаїв племен франків. Салічна правда ЦікавО! коли виникли кодекси Слово «кодекс» походить від латинського cоdех — книга. У  давнину так називали дерев’яні таблички, які були скріплені між собою та покриті воском. Потім дерев’яні таблички замінили листом папіру- су.  У  таких книжок з’явилися обкладинки з  прикра- сами. існування кодексів засвідчено вже в  I  ст.  н.  е. Найдавніші кодекси відносять до часів римського імператора діоклетіана (243—316). завдяки своїй практичності й дешевизні виготовлення кодек- си поступово витіснили сувій. У 528 р. візантійський імператор Юстиніан  I (527—565) заснував комісію юристів для складання збірки римських конституцій із метою заміни застарілих законів. Коли був ство- рений Кодекс Юстиніана (529  р.), усі збірники за- конів, що не увійшли до нього, втратили силу. імператор Юстиніан. Мозаїка із церкви в  Равенні (італія). VI  ст. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 90. 89 Практичне заняття Види систематизації правових актів Види КодифіКАЦіЇ ТА ЇХНЯ ХАРАКТеРиСТиКА Вид кодифікації Основні риси Приклад Всезагальна Передбачає прийняття загальнодержавного нормативно- го акта з  основних питань життя суспільства та держави Конституція Галузева охоплює законодавство за предметом окремої галузі права Цивільний кодекс, Сімейний кодекс Міжгалузева об’єднує законодавство за предметом декількох галу- зей права Повітряний кодекс, земельний кодекс Спеціальна охоплює норми права підгалузей права та правових інститутів Бюджетний кодекс, Податковий кодекс У результаті кодифікації створюється єди­ ний структурований закон, який здатний за­ мінити велику кількість непотрібних норма­ тивно­правових актів. Його називають кодекс. Окрім кодексу, до актів кодифікації належать основи законодавства, статути та положення. кодекс  — акт кодифікації загального характеру, що регулює окрему сферу суспільних відносин, яка охоплює певну галузь (галузі) права чи галузь (галузі) законодавства. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке систематизація законодавства? 2. Назвіть види систематизації законодавства. 3. Назвіть види кодифікації та вкажіть їхні основні риси. 4. Які акти кодифікації вам відомі? Практичне заняття Види систематизації правових актів Очікувані реЗультати Після цього уроку ви зможете: „ порівнювати кодифікацію та інкорпорацію, консолідацію та інкорпорацію „ визначати переваги і  недоліки кожного виду систематизації правових актів „ здійснювати класифікацію кодексів за обсягом кодифікації „ удосконалити навички ведення дискусії в  групі „ покращити свої навички критичного мислення ЗавДання 1. Робота у  групах. за поданою нижче схемою порівняйте кодифікацію та інкорпорацію. Кодифікація Інкорпорація здійснюється шляхом внутрішньої обробки правових актів Може бути тільки офіційною Є своєрідною формою творення нового законодавства здійснюється періодично, залежно від нагромадження нормативного матеріалу та  об’єктив- ної необхідності його всебічної переробки й  об’єднання в  цілому чи за окремими галузями Має справу з  правовими приписами та юридичними інститутами завершується прийняттям нового як за формою, так і  за  змістом правового акта Спрямована на подолання суперечностей та інших неузгодженостей у  законодавстві, усу- нення множинності нормативних актів, прогалин і  колізій у  регулюванні суспільних відносин Складається із трьох стадій Її результатом є  кодекси, статути, положення кодекс  — акт кодифікації загального характеру, що регулює окрему сферу суспільних відносин, яка охоплює певну галузь (галузі) права чи галузь (галузі) законодавства. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 91. 90 Розділ II. Право Завдання 2. Робота у  групах. За поданою нижче схемою порівняйте консолідацію та інкорпорацію. Консолідація Інкорпорація Не передбачає зміни змісту правових актів Може бути тільки офіційною Є уніфікацією правових актів Усуває численність правових актів Сприяє об’єднанню загальних положень поточної правотворчості в  родинні групи Є проміжною ланкою між поточною правотворчістю і  кодифікацією Її результатом є  видання зводу законів Завдання 3. Класифікуйте всі відомі вам кодекси за обсягом кодифікації. Висловіть свою думку з  приводу того, які саме правові акти в  Україні потребують ко- дифікації, а  кодифікація яких недоцільна не тільки зараз, а  й  у  майбутньому. Завдання 4.  Спробуйте визначитися із відповіддю на запитання про те, які правові акти потребують консолідації, а  які  — інкорпорації. Завдання 5. Робота у  групах. Станом на 01.01.2018 р. питання проведення виборів в  Україні врегульоване трьома законодавчими актами (закони про вибори Пре- зидента України, народних депутатів України та про місцеві вибори). Розглядається питання про можливість прийняття Виборчого кодексу України. Спробуйте ви- значити переваги і  недоліки кодифікації виборчого за- конодавства. Завдання 6. Ознайомтесь із побудовою виборчих законів. Спробуйте визначити, які питання мають бути врегульовані у загальних положеннях Виборчого кодексу. Завдання 7. Робота у  групах. Проведіть дискусію про доцільність чи недо- цільність консолідації виборчого законодавства замість його кодифікації. Завдання 8.  Робота у групах. Проведіть дискусію про доцільність створення Кодексу судової влади, який би поглинув не тільки Закони України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Конституційний Суд України», «Про Вищу раду правосуддя», а  й  Закон України «Про про- куратуру». Завдання для самоперевірки до теми 5 «Правотворення. Систематизація законодавства» 1. У  результаті конституційно-правової реформи в  частині судочинства Кон- ституційний Суд втратив право здійснювати офіційне тлумачення законів України. Спробуйте спрогнозувати, які наслідки в  правозастосовній діяль- ності може спричинити таке рішення законодавця. 2. У результаті консолідації усуваються застарілі поняття, повтори, суперечності, однак зміст норм права не змінюється. Однак деякі юристи схиляються до думки, що консолідація наділена деякими ознаками своєрідної форми творен- ня законодавства. Спробуйте спростувати або підтвердити таку думку. 3. Наведіть аргументи «за» і «проти» доцільності існування делегованої право- творчості. 4. Окремі юристи вважають, що консолідацію можна вважати прелюдією ко- дифікації. Спробуйте підтвердити або спростувати таке міркування. 5. Порівняйте: правотворчість вищих представницьких органів і  підзаконну правотворчість; правозастосування та інші форми реалізації права; офіцій- не та неофіційне тлумачення; акти нормативного тлумачення та акти казу- ального тлумачення; консолідацію та інкорпорацію. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 92. 91 §43. Поняття та ознаки правовідносин. Види правовідносин Тема 6. Правовідносини Опанування матеріалу дозволить: „ називати ознаки правовідносин „ описувати структуру правовідносин, види юридичних фактів „ характеризувати суб’єктів та об’єкти правовідносин, зміст правовідносин „ порівнювати правосуб’єктність фізичних та юридичних осіб „ застосовувати знання з  теми для розв’язання правових ситуацій Основні поняття: правовідносини, юридичні факти, правосуб’єктність, правоздатність, діє- здатність, деліктоздатність. §43. Поняття та ознаки правовідносин. види правовідносин Що таке суспільні відносини? Право серед соціальних регуляторів виступає основним джерелом упорядкування суспільних відносин у  найважливіших сферах людського життя. У результаті закріплення державою волі суспільства в  нормах права суспільні відноси­ ни, урегульовані ними, набувають правового характеру, коли і  де  б вони не виникли. Такі суспільні відносини називають правовідноси- нами. За своєю суттю будь­які правовідносини є  результатом реалізації норми права, що по­ роджують взаємні права та обов’язки. Так, правовідносини між подружжям виникають у  результаті реалізації права на шлюб, право­ відносини між учнем та школою  — у  резуль­ таті втілення права на освіту, а між працівни­ ком та підприємством  — права на працю. Правовідносини  — суспільні відносини, що вре- гульовані нормами права та виникають у  резуль- таті їх реалізації й  породжують взаємні права та обов’язки між суб’єктами, які беруть у них участь. Правовідносини, з огляду на своє специфіч­ не призначення, мають ряд ознак, які відріз­ няють їх від інших суспільних відносин. 1. Правовідносини перебувають у нерозривно­ му зв’язку з нормами права, що виступають основою для їх виникнення, зміни або при­ пинення. 2. Учасники правовідносин наділені взаємни­ ми правами та обов’язками. Не можна всту­ пити в  правовідносини та не взяти на себе відповідальність за виконання певного кола юридичних прав та обов’язків. важливО! Немає права без обов’язку, а  обо- в’язку без права. „ Правовідносини  — суспільні відносини, що вре- гульовані нормами права та виникають у  резуль- таті їх реалізації й  породжують взаємні права та обов’язки між суб’єктами, які беруть у них участь. договір купівлі-продажу  — один із найбільш пошире- них видів правовідносин Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 93. 92 Розділ II. Право 3. Правовідносини є  індивідуалізованим вира­ женням абстрактних правових приписів щодо конкретно визначеного об’єкта та суб’єк­та суспільних відносин. Наприклад, студент Бойко передає сервісному центру «Гайка» мобільний телефон для ремонту екрана. 4. Правовідносини завжди мають вольовий ха­ рактер. Воля  — це внутрішнє усвідомлення дії, яку вчиняє людина. Вступаючи до право­ відносин, воля людини має збігатися з волею суспільства, втіленою державою в  нормах права.  Важливо!  Латинський вираз говорить: «Qui jure suo utitur, neminem laedit», тобто, той, хто користу- ється своїм правом, нікому не заподіює шкоди.  5. Правовідносини охороняються державою. У  випадку невиконання умов правовідно­ син до їхніх суб’єктів спеціальним пра­ воохоронним органом застосовується дер­ жавний вплив, який може виражатися у формі примусу (обов’язку вчинити дії на основі правозастосовного акта під загрозою покарання). Види правовідносин За галузями права ƒƒ Конституційні  — відносини між громадянами та державою із приводу здійснення народо- владдя, державою та державними органами. ƒƒ Цивільно-правові  — із приводу реалізації майнових і  немайнових прав та інтересів фізич- них та юридичних осіб. ƒƒ Трудові  — із приводу використання найманої праці на підприємствах. ƒƒ Кримінально-правові  — із приводу притягнення до кримінальної відповідальності. ƒƒ Адміністративні  — із приводу взаємодії громадян та державних органів, притягнення до адміністративної відповідальності. ƒƒ Сімейні  — із приводу стосунків подружжя, батьків та дітей. ƒƒ Господарсько-правові  — із приводу здійснення підприємницької та виробничої діяльності. ƒƒ Процесуально-правові  — із приводу реалізації порядку вирішення юридичного спору або конфлікту За функціями права ƒƒ Регулятивні  — виникають унаслідок правомірної реалізації норм права. ƒƒ Охоронні  — виникають через вчинення правопорушення та потребують реакції держави, пов’язаної із застосуванням державного примусу та юридичної відповідальності За ступенем визначеності ƒƒ Абсолютні  — передбачають поширення права окремого суб’єкта на невизначене коло осіб (наприклад правовідносини власності, публічної обіцянки винагороди). ƒƒ Відносні  — передбачають чітке визначення суб’єктів правовідносин, їхніх прав та обов’язків (наприклад відносини купівлі-продажу товарів) За характером обов’язку ƒƒ Активні  — передбачають вчинення конкретних дій для реалізації своїх прав та обов’язків (виконати роботу, передати річ, заплатити гроші). ƒƒ Пасивні  — передбачають утримання від певних дій для виконання свого юридичного обов’язку для реалізації прав іншої особи (наприклад продавати та здавати в  оренду майно) За суб’єктами ƒƒ Між фізичними особами. ƒƒ Між фізичними та юридичними особами. ƒƒ Між юридичними особами. ƒƒ Між фізичними або юридичними особами та державними органами За підставою виникнення ƒƒ Односторонні  — виникають у  результаті волевиявлення однієї особи (передання майна за заповітом, видача довіреності). ƒƒ Договірні  — виникають на основі домовленості, угоди між суб’єктами суспільних відносин (трудовий договір, договір міни тощо). ƒƒ Управлінські  — виникають на основі правозастосовного акта держаного органу, органу місце- вого самоврядування, виконавчого органу підприємства (вирок суду, наказ про звільнення) Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке суспільні відносини?  2. Який вид соціальних норм відіграє провідну роль у  регулюванні суспільних відносин?  3. Що таке правові відносини?  4. Назвіть основні риси правових відносин.  5. Які ви знаєте види правовідносин? Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 94. 93 §44. Структура правовідносин. Юридичні факти та їх види §44. структура правовідносин. Юридичні факти та їх види 1. Поясніть, що таке правовідносини. 2. Які види осіб можуть виступати учасниками правовідносин? 3. Чому правові відносини є  найбільш захищеним видом суспільних відносин? Правовідносини завжди виникають між ки­ мось, із приводу чогось та тягнуть за собою щось. До структури правовідносин включаються такі елементи, як об’єкт, суб’єкт та зміст. Об’єкт правовідносин — сукупність матеріальних та нематеріальних благ, із приводу яких виникають правовідносини. У кожну норму права закладений певний інтерес, певний об’єкт правовідносин. Це може бути об’єкт, пов’язаний як із загальнодержав­ ним інтересом забезпечення обороноздатності держави (обов’язок захищати Батьківщину), охороною державного ладу та територіальної цілісності (кримінальне переслідування осіб, які вдаються до закликів щодо повалення дер­ жавного ладу та вчиняють терористичні акти), так і з приватним інтересом (бажання людини займатися улюбленою справою, здобути осві­ ту, придбати квартиру, започаткувати власну підприємницьку справу). Об’єкт правовідно­ син, втілений у  правові нормі, певною мірою дає можливість усвідомити, чого прагне сус­ пільство: матеріального статку чи духовного піднесення. Об’єкт правовідносин спрямовує їх учасників на досягнення найбільш корис­ ного для певного суспільства результату. Об’єкт правовідносин матеріалізується в ба­ жаннях та прагненнях конкретних осіб, яких називають суб’єктами правовідносин. Суб’єкт правовідносин є  рухомою силою виникнення всіх правовідносин у  суспільстві. У широкому розумінні суб’єкти правовід­ носин  — це люди та організації, які вони створюють. суб’єкти правовідносин — особи, що вступають у  правовідносини з  метою досягнення правового результату, пов’язаного з об’єктом правовідносин, приймаючи на себе відповідні права та обов’язки. Юридична особа — організація, що створюється людьми для досягнення некомерційних або ко- мерційних цілей, володіє відокремленим майном, набуває від власного імені майнових та особистих немайнових прав, виконує обов’язки. Досягнути матеріального або нематеріаль­ ного інтересу, який прагне задовольнити суб’єкт правовідносин, неможливо без взяття на себе суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, що складають зміст правовідносин. Об’єкт правовідносин — сукупність матеріальних та нематеріальних благ, із приводу яких виникають правовідносини. суб’єкти правовідносин — особи, що вступають у  правовідносини з  метою досягнення правового результату, пов’язаного з об’єктом правовідносин, приймаючи на себе відповідні права та обов’язки. Юридична особа — організація, що створюється людьми для досягнення некомерційних або ко- мерційних цілей, володіє відокремленим майном, набуває від власного імені майнових та особистих немайнових прав, виконує обов’язки. ЦікавО! коли правовідносини є,  а  норми права немає Суспільні відносини постійно розвиваються, і  не завжди право встигає за ними. іноді з’являються су- спільні відносини, які потребують правового регулю- вання, однак не мають відповідної норми права в жод- ному джерелі права. Тоді правовідносини виникають за аналогією права або за аналогією закону. особливо це притаманне приватним галузям права. Так, відпо- відно до статті 8 Цивільного кодексу України, вказу- ється: «Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного за- конодавства, що регулюють подібні за змістом цивіль- ні відносини (аналогія закону). У  разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивіль- них відносин вони регулюються відповідно до загаль- них засад цивільного законодавства (аналогія права)». А  от кримінальне право прямо забороняє застосову- вання як аналогії права, так і аналогії закону (частина 4 статті 3 Кримінального кодексу України). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 95. 94 Розділ II. Право Зміст правовідносин  — складова поведінки суб’єктів правовідносин із приводу досягнення ними правового результату, пов’язаного з об’єктом право- відносин, що передбачає виникнення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Суб’єктивне право є видом і ступенем мож­ ливої (дозволеної) поведінки суб’єкта право­ відносин, що встановлюється юридичними нормами для задоволення його інтересів та забезпечується державою. важливО! із поняттям суб’єктивного права пов’язують поняття законного інтересу. однак перше є  особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: «дозволено все, що передбачено в законі», а друге — простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна за- стосовувати не менш відоме правило: «дозволено все, що не забороняється законом». інтерес, навіть перебуваючи під охо роною закону чи права, на відміну від суб’єктивного права, не має такої пра- вової можливості, як останнє, оскільки не забез- печується юридичним обов’язком іншої сторони. законний інтерес відбиває лише легітимне праг- нення свого носія того, що не заборонено законом (Рішення Конституційного Суду України від 1 груд- ня 2004  р.). „ Зміст правовідносин  — складова поведінки суб’єктів правовідносин із приводу досягнення ними правового результату, пов’язаного з об’єктом право- відносин, що передбачає виникнення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. ЦікавО! Дзвін та кішка як суб’єкти правовідносин Відповідно до законодавства сучасних країн тва- рини та речі не є  суб’єктами правовідносини. однак у минулому існували правовідносини з тваринами чи предметами. Так, у Московській державі в період сму- ти XVI ст. батогами побили дзвін, який дзвонив, коли було вбито царевича дмитрія (мається на увазі так званий лжедмитрій I), а  потім цей дзвін було від- правлено до Сибіру. А  французький політичний діяч XVII ст. кардинал Рішельє залишив чималий спадок своїм улюбленим кішкам. Хоча й сьогодні не є пооди- нокими випадки, коли великі статки «успадковують» брати наші менші. Наприклад, американський співак Майкл джексон заповів гроші своїй улюбленій мавпі, а британський дизайнер олександр Маккуїн залишив своїм собакам 50  тис. фунтів стерлінгів. звісна річ, самі тварини не отримують ці кошти, але були ство- рені спеціальні фонди, на які покладено обов’язок утримувати чотирилапих спадкоємців. Види ЮРидиЧНиХ фАКТіВ за юридични- ми наслідками ƒƒ Правоутворюючі  — факти, із якими норми права пов’язують виникнення правовідносин (наприклад, наказ про прийняття працівника на роботу). ƒƒ Правозмінюючі  — факти, із якими норми права пов’язують зміну правовідносин (напри- клад, наказ про зміну істотних умов праці). ƒƒ Правоприпиняючі  — факти, із якими норма права пов’язує припинення правовідносин (наприклад, наказ про розірвання трудового договору) за складом ƒƒ Прості  — передбачають наявність одного юридичного факту для виникнення, зміни або припинення правовідносин (наприклад, для переходу права власності, як правило, потрібне укладення договору купівлі-продажу). ƒƒ Складні — передбачають наявність двох або більше юридичних фактів для виникнення, зміни або припинення правовідносин (наприклад, для створення юридичної особи потрібне ство- рення установчого договору, реєстрація в  органах державної влади та податковій службі) за вольовою ознакою ƒƒ діяння  — факти, що пов’язані з  наявністю волевиявлення суб’єктів правовідносин, та мо- жуть проявлятись у  формі дії (наприклад укладення договору купівлі-продажу, рятування майна іншої особи) або бездіяльності (наприклад несплата податків, ухилення від сплати аліментів, ухиляння від військового обов’язку). ƒƒ Події  — факти, що не залежать від волевиявлення суб’єктів правовідносин (наприклад стихійне лихо, аварія, смерть) за  відповідністю закону ƒƒ Правомірні  — факти, що спрямовані на досягнення бажаного правового результату, який збігається з волею законодавця (наприклад реєстрація шлюбу, укладення трудового договору). ƒƒ Протиправні  — факти, у  яких досягнення бажаного результату суб’єктом правовідносин суперечить волі законодавця та призводить до суспільно шкідливих наслідків (наприклад крадіжка, дрібне хуліганство, корупція) Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 96. 95 §45. Правосуб’єктність Юридичний обов’язок є  видом та ступенем належної поведінки суб’єкта правовідносин, що встановлюється юридичними нормами та забезпечується державою для задоволення ін­ тересів іншої особи (осіб), суспільства та дер­ жави. Виконання юридичного обов’язку га­ рантується можливістю застосування заходів державного впливу до суб’єкта правовідносин. Наприклад, у  разі затримки виплати заробіт­ ної плати, яка має виплачуватися вдвічі на місяць, працівник для здійснення впливу на роботодавця може звернутися до профспілко­ вої організації, Державної служби з  питань праці та правоохоронних органів. Чинним за­ конодавством передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність за затримку ви­ плати заробітної плати. Суспільні відносини завжди пов’язані з кон­ кретними життєвими обставинами, які в  разі закріплення в  нормах права опосередковують виникнення, зміну або припинення правовід­ носин. Такі життєві обставини називаються юридичними фактами. Юридичні факти, як і правовідносини, у яких вони проявляються, є  різними. Юридичний факт  — життєва обставина, із на- станням якої норма права пов’язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Назвіть елементи правовідносин. 2. Що таке об’єк- ти правовідносин і  які їх види вам відомі? 3. Що таке суб’єкти правовідносин і  які їх види вам відо- мі? 4. Що становить зміст правовідносин? 5. Що таке суб’єктивне право та юридичний обов’язок? 6. На- звіть підстави для виникнення, зміни та припинення правових відносин. 7. Які види юридичних фактів вам відомі? §45. Правосуб’єктність із курсу основ правознавства пригадайте, у  якому віці людину можна притягти до відпо- відальності за різні види правопорушень. Юридичну властивість, яка вказує на мож­ ливість визнати певну особу суб’єктом право­ відносин як таку, що може реалізувати свої суб’єктивні права та нести юридичні обов’язки, називають правосуб’єктністю. Правосуб’єктність — юридична здатність особи мати права, реалізовувати їх, вступаючи у право- відносини, та відповідати за юридичними обо- в’язками. Правосуб’єктність як фізичних, так і  юри­ дичних осіб складається з  трьох елементів: правоздатності, дієздатності, деліктоздатності. Що стосується фізичних осіб, то людина з мо­ менту народження до смерті володіє правоздат­ ністю, тобто здатністю мати права та обов’язки. Ніхто не може бути позбавлений правоздатності. Правоздатність є  рівною для всіх людей. На­ приклад, правоздатність передбачає право за­ йматися підприємницькою діяльністю та право на працю, однак її недостатньо для того, щоб це право реалізувати. Також на правоздатного чоловіка поширюється обов’язок захищати Бать­ ківщину, однак це не означає, що першоклас­ ника можуть призвати до лав збройних сил. Для того щоб реалізовувати ці та інші права та нести юридичні обов’язки, потрібно мати необ­ хідний обсяг дієздатності. Дієздатністю фізичної особи є  її здатність своїми діями набувати для себе прав і  само­ стійно їх здійснювати, а  також здатність сво­ їми діями створювати для себе обов’язки та самостійно їх виконувати. У  різних галузях права вік набуття дієздатності не однаковий. Варто відзначити, що вже набута фізичною особою цивільна дієздатність може бути обме­ жена судом через стійкий психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлю­ вати значення своїх дій та (або) керувати ними, а  також через зловживання алкогольними на­ поями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і  тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне Юридичний факт  — життєва обставина, із на- станням якої норма права пов’язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Правосуб’єктність — юридична здатність особи мати права, реалізовувати їх, вступаючи у право- відносини, та відповідати за юридичними обо- в’язками. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 97. 96 Розділ II. Право становище. Крім того, фізична особа може бути визнана судом повністю недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення сво­ їх дій та (або) керувати ними. Деліктоздатність  — здатність особи нести юри- дичну відповідальність за шкоду, заподіяну її про- типравними діями. Виражається в здатності суб’єкта самостійно усвідомлювати свій вчинок і його шкід- ливі результати, відповідати за свої протиправні дії і  нести за них юридичну відповідальність. Правосуб’єктність юридичних осіб виникає з  моменту реєстрації в  державних органах (ця процедура означає народження юридичної особи). Правоздатність та дієздатність юри­ дичної особи виникають одночасно і  припи­ няються після ліквідації юридичної особи (смерть юридичної особи). Юридична особа відповідає за власними зобов’язаннями всім належним їй майном, а  в  деяких організа­ ційних формах юридичної особи (повне това­ риство, командитне товариство) майнова від­ повідальність може поширюватися і  на її учасників  — фізичних осіб. Деліктоздатність  — здатність особи нести юри- дичну відповідальність за шкоду, заподіяну її про- типравними діями. Виражається в здатності суб’єкта самостійно усвідомлювати свій вчинок і його шкід- ливі результати, відповідати за свої протиправні дії і  нести за них юридичну відповідальність. діЄздАТНіСТь фізиЧНиХ оСіБ Галузь права Вік Обсяг дієздатності Конституційне право 18 років Реалізація активного виборчого права: можливість обирати на- родних депутатів та президента 21 рік Реалізація пасивного виборчого права: можливість обиратися в  народні депутати 35 років Реалізація пасивного виборчого права: можливість обиратися в  президенти Цивільне право до 14 років Часткова дієздатність: особа має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини; здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності 14—18 років Неповна дієздатність: особа має право самостійно розпоряджа- тися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами, само- стійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності; бути учасником (засновником) юридичних осіб; са- мостійно укладати договір банківського вкладу (рахунка) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошови- ми коштами на рахунку); укладати інші правочини за згодою батьків 18 років Повна дієздатність (особа має право укладати будь-які право- чини та брати на себе всі юридичні обов’язки, передбачені ци- вільним законодавством) Трудове право 14 років особа має право укласти трудовий договір за згодою одного з  батьків для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і  не порушує процесу навчання, у  вільний від навчан- ня час 15 років особа має право укласти трудовий договір за згодою одного з  батьків для виконання робіт, що не є  важкими, небезпечними або шкідливими 16—17 років особа має право самостійно укласти трудовий договір для ви- конання робіт, що не є  важкими, небезпечними або шкідливими 18 років особа має право самостійно укласти трудовий договір на за- гальних умовах Сімейне право 16 років особа має право укласти шлюб за рішенням суду, якщо доведе, що це відповідає її інтересам 18 років особи мають право самостійно укласти шлюб Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 98. 97 Завдання для самоперевірки до теми 6 Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке правосуб’єктність?  2. Назвіть елементи правосуб’єктності.  3. Що таке дієздатність та в чому полягає її обсяг у  різних галузях права?  4. Що таке деліктоздатність та в  чому полягає її обсяг у  різних галузях права?  5. До чого зводяться особливості пра­ восуб’єктності юридичних осіб? Завдання для самоперевірки до теми 6 «Правовідносини» 1. Наведіть приклад правовідносин, які є  цивільними, абсолютними, охорон- ними, позадоговірними, пасивними. 2. Змоделюйте ситуацію з  юридичним фактом, який припиняв би один вид правовідносин та одночасно породжував інший вид правовідносин. 3. Спробуйте визначити, чи означає відсутність деліктоздатності в одному виді правовідносин за галузевою ознакою автоматичну відсутність деліктоздатно­ сті в  іншому виді правовідносин за галузевою ознакою. 4. Порівняйте: правові відносини та інші види суспільних відносин; правосуб’єкт­ ність фізичних та юридичних осіб; правоздатність та дієздатність фізичної особи; суб’єктивне право та юридичний обов’язок. Деліктоздатність осіб Галузь права Вік Обсяг деліктоздатності Цивільне право До 14 років Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду 14—18 років Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно, а  також особисто несе відпо- відальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків. Якщо в  неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки 18 років Повнолітня особа самостійно відповідає за всіма своїми юридичними обов’язками Трудове право 14—17 років Самостійно несе дисциплінарну відповідальність. З  особою, що не досягла 18-річного віку, не укладається договір про повну матеріаль- ну відповідальність 18 років Самостійно несе як дисциплінарну, так і  матеріальну відповідальність Кримінальне право 14—15 років Несе кримінальну відповідальність за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених у  частині 2 статті 22 Кримінального кодексу України 16 років Загальний вік кримінальної відповідальності Адміністративне право 16—17 років Самостійно несе адміністративну відповідальність, однак застосову- ються більш м’які заходи впливу (прохання вибачення в  потерпілого, попередження, догана, передача під нагляд батьків) 18 років Несе адміністративну відповідальність на загальних підставах Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 99. 98 Розділ II. Право Тема 7. Правомірна поведінка і  правопорушення Опанування матеріалу дозволить: „ називати ознаки правомірної поведінки; ознаки правопорушення, види правопорушень „ описувати суспільно корисну й  суспільно шкідливу поведінку „ розрізняти правомірну, протиправну й індиферентну до права поведінку „ характеризувати форми вини, склад правопорушення „ застосовувати знання з  теми для розв’язання правових ситуацій Основні поняття: правопорушення, вина, правомірна поведінка. §46. Поняття поведінки. суспільно корисна й  суспільно шкідлива поведінка. Правова поведінка, її види Що таке поведінка? Поведінка як соціальне явище характери­ зується тим, що знаходить свій прояв у  ді­ яльності людини; фіксується органами від­ чуття інших осіб; відображає внутрішній стан людини; контролюється волею людини; є  со­ ціально значущою. Поведінка людини зорієн­ тована на досягнення певних інтересів (осо­ бистих, суспільних, державних). Навіть якщо поведінка спрямована на задоволення особис­ тих інтересів дії особи зачіпають інтереси су­ спільства і поведінка має соціальний характер. Поведінка — сукупність певних дій, що виклика- ють зміни в  оточуючому світі. Вчиняючи ті чи інші дії, особа має дотри­ муватися певних норм. Окрім регулювання поведінки суспільство ще й  надає їй оцінку. Поведінка оцінюється як за неюридичними критеріями (добро, зло, честь, совість, гідність тощо), так і  за юридичним критерієм (відпо­ відність нормі права). Оцінка залежить від значення поведінки для суспільства. У  цьому розумінні поведінка може бути визнана со­ ціально корисною або соціально шкідливою. Допомогти другу або подрузі, поважати батьків, поступитися місцем у  громадському транспорті людині похилого віку — соціально корисна поведінка. Якщо ви цього не робите, то ваша поведінка є  соціально шкідливою. Проте така оцінка поведінки особи відбуваєть­ ся лише з  точки зору моралі. Отже, поведінка може бути визнана соці­ ально корисною або соціально шкідливою незалежно від того, чи врегульована вона нормами права. Залежно від того, чи врегу­ льована поведінка особи нормами права, вона визнається або юридично значущою, або юри­ дично індиферентною. Індиферентний — який не виявляє до кого­, чого­небудь зацікавлення; байдужий. Індифе­ рентною поведінкою є  поведінка, яка не вре­ гульована нормами права й не тягне юридич­ них наслідків. Будь­яка юридично значуща поведінка суб’єктів права (індивідуальних чи колектив­ них) є  правовою поведінкою. ЗавДання. Поміркуйте! Німецький поет та державний діяч й. Гете казав: «Поведінка  — це дзеркало, у  якому кожний показує себе». Як можна розуміти цей вислів? Поведінка — сукупність певних дій, що виклика- ють зміни в  оточуючому світі. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 100. 99 §46. Поняття поведінки. Суспільно корисна й суспільно шкідлива поведінка. Правова поведінка, її види Правова поведінка  — усвідомлена поведінка особи, яка є врегульованою нормами права й тяг- не за собою юридичну оцінку та юридичні на- слідки (позитивні або негативні). Правовій поведінці властиві такі ознаки: 1) має соціальне значення як соціально корис­ на або соціально шкідлива; 2) має зовні ви­ ражений характер у  вигляді дії або бездіяль­ ності; 3) має свідомо вольовий характер, тобто припускає усвідомлення обставин і мож­ ливість керувати своїми вчинками; 4) регулю­ ється правовими нормами; 5) має властивість спричиняти юридичні наслідки. Ураховуючи різну значущість правової по­ ведінки для суспільства, можна виділити чо­ тири її різновиди: 1) правова поведінка, що необхідна для суспільства (служба у Збройних Силах України, сплата податків); 2) правова поведінка, яка є  бажаною для суспільства (укладення шлюбу); 3) правова поведінка, яка допускається суспільством, хоча і  не є  бажа­ ною (розлучення, вживання алкогольних на­ поїв); 4) правова поведінка, яка є  небажаною для суспільства (убивство, шахрайство). Залежно від того, чи відповідає правова по­ ведінка вимогам правових норм, виокремлю­ ють різні види правової поведінки. Правомірна поведінка — поведінка, що не супе- речить правовим приписам. Юридична наука виділяє кілька видів пра­ вомірної поведінки людини. Критерієм їх кла­ сифікації є  рівень правосвідомості людини. Найбільш високий рівень правомірної пове­ дінки  — соціально активна поведінка. Вона проявляється в суспільно корисній активній ді­ яльності в правовій сфері, яку схвалюють держа­ ва та суспільство. Соціально активна поведінка ґрунтується на розвиненій правосвідомості, впевненості людини в  правильності правових норм і  необхідності їх дотримання, прагненні використовувати надані правом можливості. Законослухняна поведінка проявляється, коли люди свідомо підкоряються законам і до­ бровільно виконують вимоги законів. Конформістська поведінка характеризуєть­ ся низьким ступенем активності людей, які намагаються поводитися «як усі», не замис­ люючись над сутністю своїх вчинків. Конфор­ містська правомірна поведінка являє собою пасивне дотримання особою норм права, при­ стосування, підкорення своєї поведінки дум­ кою та діями оточуючих. Маргінальна поведінка спостерігається там, де люди не поважають право й дотримуються його лише через страх відповідальності. Правова поведінка  — усвідомлена поведінка особи, яка є врегульованою нормами права й тяг- не за собою юридичну оцінку та юридичні на- слідки (позитивні або негативні). Правомірна поведінка — поведінка, що не супе- речить правовим приписам. Види правової поведінки Правомірна Протиправна зловживання правом Види правомірної поведінки Соціально активна законослухняна Конформістська Маргінальна «футбольний бунт» у Бразилії. У  червні 2013 р. жителі багатьох міст Бразилії виступили проти підвищення цін на проїзд у  громадському транспорті та проведення в  країні дорогих футбольних матчів, у  тому числі за- планованого у  2014 р. чемпіонату світу з  футболу. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 101. 100 Розділ II. Право Протилежністю правомірної поведінки є про­ типравна поведінка. Вона здійснюється у сфері права, але, на відміну від правомірної поведін­ ки, є не формою свободи, а формою несвободи чи свавілля. Слід розуміти, що протиправна поведінка  — поведінка людини, спрямована проти інтересів суспільства загалом, окремих його груп, конкретних людей. Протиправна поведінка — поведінка, що харак- теризується порушенням норм права. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. У чому полягає основна мета регулювання поведін- ки особи? 2. за якими критеріями оцінюється пове- дінка? 3. Що таке соціально корисна та соціально шкідлива поведінка? 4. Що таке індиферентна пове- дінка? 5. Що таке правова поведінка? 6. Які види правової поведінки вам відомі? 7. Які види право- мірної поведінки ви знаєте? 8. Що є  протилежністю правомірної поведінки? §47. Поняття та ознаки правопорушення 1. Що таке протиправна поведінка? 2. Яку особу називають деліктоздатною? Протиправна поведінка виражається через правопорушення. Слід відзначити, що право­ порушення  — завжди діяння. Думки, пере­ конання, почуття, особисті якості особи не є правопорушеннями, і юридична відповідаль­ ність за них не передбачена. Правопорушення — суспільно шкідливе (або не- безпечне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, що суперечить вимогам пра- вових норм. 1. Суспільна шкідливість (або небезпечність). Правопорушення завжди спричиняє шкоду правопорядку, суспільним відносинам, пра­ вам, свободам та законним інтересам людини. 2. Протиправність. Правопорушення  — це діяння всупереч приписам правових норм (порушення власних обов’язків та прав ін­ ших осіб). 3. Винність. Правопорушення має свідомо­ вольовий характер, тобто особа усвідомлює значення свого діяння та його наслідки (вина). Якщо правову норму порушує особа, яка внаслідок психічного захворювання не усвідомлювала суспільно шкідливий харак­ тер свого діяння та його наслідків, то таке діяння не визнається правопорушенням. 4. Вираженість у  діянні. Правопорушенням може бути лише діяння. Воно може знахо­ Протиправна поведінка — поведінка, що харак- теризується порушенням норм права. Правопорушення — суспільно шкідливе (або не- безпечне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, що суперечить вимогам пра- вових норм. Ознаки правопорушення Суспільна шкідливість (або небезпечність) Протиправність Винність Вираженість у  діянні Вчинення деліктоздатною особою Правопорушення  — це суспільно шкідливе діяння Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 102. 101 §47. Поняття та ознаки правопорушення дити прояв у  формі: 1) активної дії (особа вчиняє дії, які заборонені нормою права, наприклад проїзд перехрестя на червоне світ­ ло світлофора); 2) бездіяльності (у  випадку, коли норма права зобов’язує особу вчинити певні дії, а особа їх не виконує, наприклад, водій не надав перевагу в русі (не пропустив) автомобіль швидкої допомоги). 5. Вчинення деліктоздатною особою. Суспіль­ но шкідливе діяння визнається правопору­ шенням, якщо воно вчинено деліктоздатною особою (особою, яка законом визнається здат­ ною нести юридичну відповідальність). Така здатність особи визначається, по­перше, її віком. Так, кримінальна відповідальність можлива із 16 років, а в окремих випадках — із 14 років. Тобто викрадення майна особою, якій 12 років, не вважається злочином, і така особа не буде нести юридичну відповідаль­ ність. По­друге, здатність нести юридичну відповідальність визначається здатністю осо­ би усвідомлювати свої дії та керувати ними. Види правопорушень злочини  — суспільно небезпечні діяння Проступки  — суспіль- но шкідливі діяння Правопорушення можна поділити на види за ступенем суспільної шкідливості (небезпеч­ ності) на злочини та проступки. Злочини  — суспільно небезпечні діяння, перед- бачені Кримінальним кодексом України. Злочинами є  найбільш небезпечні для су­ спільства діяння, які посягають на суспільний лад держави, життя й здоров’я людини, влас­ ність, політичні, трудові та інші права і  сво­ боди громадян. Проступки  — суспільно шкідливі діяння, відпо- відальність за які не передбачена Кримінальним кодексом України, але передбачена іншими зако- нодавчими актами (Кодекс України про адміністра- тивні правопорушення, Цивільний кодекс, Кодекс законів про працю тощо). Проступки завдають шкоди суспільству, про­ те вони не є  небезпечними для нього. Залежно від галузевої належності правової норми, яку було порушено, виокремлюють такі види правопорушень: конституційні, кримі­ нальні, адміністративні, цивільно­правові, тру­ дові (дисциплінарні та трудові майнові). Види правопорушень (за галузями права) Конституційні Кримінальні Адміністративні Цивільні дисциплінарні Трудові майнові Конституційний делікт (правопорушення) полягає в  порушенні норм конституційного права. До таких правопорушень можна відне­ сти: вчинення державної зради або іншого злочину президентом, порушення вимог щодо несумісності членом уряду (наприклад, якщо міністр також є працівником приватної комер­ ційної організації). Кримінальним правопорушенням (злочи­ ном) є  передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Злочинами є: дії, спрямовані на насиль­ ницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; по­ сягання на територіальну цілісність України, державна зрада, убивство, зґвалтування, кра­ діжка, шахрайство. Адміністративними проступками є: палін­ ня тютюнових виробів у  заборонених місцях (у школі та на її території, у під’їздах, ліфтах, на дитячих майданчиках тощо); розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, сла­ боалкогольних напоїв на вулицях, у  закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту; непокора пі­ шоходів сигналам регулювання дорожнього Злочини  — суспільно небезпечні діяння, перед- бачені Кримінальним кодексом України. Проступки  — суспільно шкідливі діяння, відпо- відальність за які не передбачена Кримінальним кодексом України, але передбачена іншими зако- нодавчими актами (Кодекс України про адміністра- тивні правопорушення, Цивільний кодекс, Кодекс законів про працю тощо). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 103. 102 Розділ II. Право руху, перехід ними проїжджої частини у  не­ встановлених місцях та ін. Цивільно-правовими проступками є: за­ вдання майнової шкоди внаслідок дорожньо­ транспортної пригоди, завдання моральної шкоди внаслідок образи, завдання майнової шкоди пошкодженням майна (наприклад, під час гри у  футбол м’ячем розбили вікно у  квартирі); завдання шкоди невиконанням умов договору (наприклад, ви позичили дру­ гу або подрузі гроші й  домовилися, що він їх поверне через тиждень, але він цього не зробив). Дисциплінарним проступком є: запізнення на роботу, прогул, поява на роботі у нетвере­ зому стані, невиконання дорученої роботи. Трудовим майновим правопорушенням є: будь­яке пошкодження майна роботодавця (зламав верстат, втратив інструмент, розбив ноутбук, пошкодив автомобіль тощо). ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке правопорушення? 2. Які ознаки право- порушення вам відомі? 3. Які види правопорушень ви знаєте? 4. У чому полягає принципова відмінність злочину від будь-якого проступку? §48. склад правопорушення 1. Що таке правопорушення? 2. Наведіть приклади правопорушень, із якими вам доводилося стикатися у  житті. Фактичною підставою юридичної відпові­ дальності є правопорушення. Визнання діяння правопорушенням можливе, якщо воно містить у  собі всі складові частини того правопору­ шення, яке передбачено нормою права. склад правопорушення  — сукупність передба- чених законом об’єктивних і  суб’єктивних ознак, за наявності яких діяння визнається правопору- шенням. СКлАд ПРАВоПоРУШеННЯ Об’єкт Права, на які посягають об’єктивна сторона ƒƒ діяння ƒƒ Шкода ƒƒ Необхідний причинний зв’язок (обов’язкові елементи) ƒƒ Спосіб ƒƒ Місце ƒƒ Час і  обстановка (факультативні елементи) Суб’єкт фізична або юридична особа Суб’єктивна сторона Вина (обов’язковий елемент) ƒƒ Мотив ƒƒ Мета (факультативні елементи) склад правопорушення  — сукупність передба- чених законом об’єктивних і  суб’єктивних ознак, за наявності яких діяння визнається правопору- шенням. ЦікавО! коли поведінка протиправна, а  правопорушення немає У кожну норму права законотворець вкладає певне соціальне призначення, відповідно до якого її втілювати- муть у життя суб’єкти правовідносин. однак трапляють- ся випадки, коли люди використовують норму права не за первинним призначенням, завдають шкоди іншим особам та, як правило, не несуть за це юридичної відпо- відальності. Це називається зловживання правом. Наприклад, у  Стародавньому Римі був зафіксований випадок зведення високого забору перед будинком не для захисту, а  для створення тіні в  саду сусіда, через що в  останнього померли дерева. В  Україні деякі ви- падки зловживання правом усе ж таки визнаються зло- чинами (зловживання службовим становищем, опікун- ськими правами, фіктивне банкрутство тощо). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 104. 103 §48. Склад правопорушення Склад правопорушення містить чотири еле­ менти: об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт і  суб’єктивну сторону правопорушення. Об’єкт правопорушення — ті суспільні відносини та цінності, на які посягає правопорушник. Не існує правопорушень, у яких був би від­ сутній об’єкт. Об’єктом правопорушення є пра­ ва особи — майнові, трудові, політичні та ін. Наприклад, об’єктом такого злочину, як убив­ ство, є право на життя, об’єктом крадіжки — право власності. Об’єктивна сторона правопорушення — зовніш- ній прояв протиправного вчинку. До обов’язкових елементів об’єктивної сто­ рони правопорушення належать: діяння (дія або бездіяльність), шкідливі наслідки (шкода майну, шкода здоров’ю тощо), необхідний причинний зв’язок між діянням і наслідками, які настали (саме вчинене діяння викликало ці наслідки). Крім обов’язкових, будь­яке правопорушення має факультативні (необо­ в’язкові) елементи: спосіб (наприклад, убив­ ство способом, небезпечним для життя бага­ тьох осіб: у місці, де перебуває багато людей, було використано гранату), місце (наприклад житло, повітряне або морське судно), обста­ новка й  час вчинення правопорушення (на­ приклад бойова обстановка; час виконання робіт із підвищеною небезпекою). Кожен із цих елементів додатково характеризує суб’єкта правопорушення, ступінь суспільної небез­ пеки його посягання. суб’єкт правопорушення — фізична чи юридич- на особа, яка вчинила правопорушення. Суб’єктами кримінального, дисциплінарно­ го, матеріального правопорушення виступають лише фізичні особи, цивільного — фізичні та юридичні особи, адміністративного  — пере­ важно фізичні особи, а  в  окремих випадках, встановлених у законодавстві, і юридичні осо­ би (порушення правил пожежної безпеки, не­ виконання вимог до охорони праці, порушен­ ня законодавства про захист прав споживачів та  ін.). Правопорушення, суб’єктом якого є юридич­ на особа, являє собою не що інше, як винну дію конкретних фізичних осіб, яка призвела до заподіяння певної шкоди. Хоча суб’єктом відповідальності в  таких випадках виступає юридична особа, це не виключає можливості відшкодування збитків, заподіяних організації внаслідок притягнення її до юридичної відпо­ відальності, саме винною фізичною особою. суб’єктивна сторона правопорушення — сукуп- ність ознак, які характеризують суб’єктивне (пси- хічне) ставлення особи до вчиненого нею проти- правного діяння та його негативних наслідків, а  саме: вина, мотив, мета правопорушення. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони правопорушення є  вина, тобто психічне став­ лення особи до вчинюваної дії чи бездіяльно­ сті та її наслідків, виражене у  формі умислу або необережності. Вина Умисел Необережність Прямий Самовпевненість Непрямий Недбалість Умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є  умисел, якщо особа усвідомлю­ вала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки та бажала їх настання. Непрямим є  умисел, якщо особа усвідом­ лювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і  хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання. Необережність поділяється на злочинну са­ мовпевненість та злочинну недбалість. Необережність є  злочинною самовпевне­ ністю, якщо особа передбачала можливість Об’єкт правопорушення — ті суспільні відносини та цінності, на які посягає правопорушник. Об’єктивна сторона правопорушення — зовніш- ній прояв протиправного вчинку. суб’єкт правопорушення — фізична чи юридич- на особа, яка вчинила правопорушення. суб’єктивна сторона правопорушення — сукуп- ність ознак, які характеризують суб’єктивне (пси- хічне) ставлення особи до вчиненого нею проти- правного діяння та його негативних наслідків, а  саме: вина, мотив, мета правопорушення. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 105. 104 Розділ II. Право настання суспільно небезпечних наслідків сво­ го діяння (дії або бездіяльності), але легко­ важно розраховувала на їх відвернення. Необережність є  злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості на­ стання су­спільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була й  могла їх передбачити. Завдання. Подискутуйте! Як із точки зору правового розуміння вини слід тлумачити такі висловлювання? 1)  «Вчинки  — плоди помислів. Якщо помисли розумні,  то й вчинки гарні (Б. Грасіан)»; 2) «Правильні міркування ведуть до правильних вчинків; правильність розуму веде до спра- ведливості серця» (В. Гюго); 3) «Не зі страху, але з почуття обов’язку слід втримуватися від дурних вчинків» (Демокрит). Додатковими ознаками суб’єктивної сторони є  мотив та мета правопорушення. Мотив  — це той внутрішній стимул, який спонукав особу на вчинення правопорушення. Мотив розкриває рушійну силу неправомірної поведінки людини. Мотиви правопорушення можуть бути найрізноманітнішими — користь, заздрість, ревнощі, помста тощо. Мета є кінцевим результатом, якого прагне досягти особа шляхом вчинення правопору­ шення. Мета, таким чином, прямо пов’язана з  вольовим ставленням особи до суспільно небезпечних наслідків свого діяння. Якщо мета й  наслідки збігаються, то однозначно особа бажає цих наслідків і наявний прямий умисел. Залежно від виду мети її значення зміню­ ється: мета може бути як обставиною, що пом’якшує відповідальність, так і обставиною, що обтяжує відповідальність. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке склад правопорушення? Назвіть елементи складу правопорушення.  2. Що таке об’єкт право- порушення?  3. Якими можуть бути суб’єкти право- порушення?  4. Назвіть обов’язкові та факультативні елементи об’єктивної сторони правопорушення.  5. На- звіть обов’язкові та факультативні елементи суб’єктивної сторони правопорушення. Завдання для самоперевірки до теми 7 «Правомірна поведінка і  правопорушення» 1. Визначте ознаку правопорушення, за допомогою якої правопорушення можна завжди відмежувати від гріха. 2. Наведіть приклади зловживання правом, які не можуть бути підставою для притягнення особи до юридичної відповідальності. 3. Спробуйте визначити критерії, за якими відбувається розмежування зло- вживання правом на таке, що не породжує юридичної відповідальності, і  таке, що тягне за собою юридичну відповідальність. 4. На думку деяких правників, заподіяння шкоди є  факультативною ознакою правопорушення. Спробуйте довести або спростувати це твердження. 5. Порівняйте: правомірну та протиправну поведінку; злочин та інші види правопорушення; мотив та мету правопорушення; умисну та необережну форми вини. 6. Визначте вид правопорушення в  кожній із наведених ситуацій. Ситуація 1. Оксана запізнилася на роботу. Ситуація 2. Водій Гаврило перевищив швидкість. Ситуація 3. Павло передав секретну інформацію іноземній розвідці. Ситуація 4. Микита не повернув Олені борг. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 106. 105 § 49. Відповідальність особи: перспективна і ретроспективна Тема 8. Юридична відповідальність Опанування матеріалу дозволить: „„ називати принципи та функції юридичної відповідальності, види юридич- ної відповідальності, обставини, що виключають юридичну відповідальність „„ описувати види юридичної відповідальності та підкріплювати прикладами „„ розрізняти перспективну й  ретроспективну відповідальність „„ характеризувати цілі юридичної відповідальності, підстави юридичної відповідальності „„ оцінювати особливий характер юридичної відповідальності „„ застосовувати знання з  теми для розв’язання правових ситуацій Основні поняття: юридична відповідальність, презумпція невинуватості. § 49. Відповідальність особи: перспективна і  ретроспективна 1. Як ви розумієте поняття «відповідальність»? 2. Яку поведінку можна назвати відповідальною? Завдання 1. Поміркуйте! Чи можна погодитися з австрій- ським психоаналітиком З. Фрейдом, що «більшість людей насправді не хочуть свободи, тому що вона передбачає відповідальність, а відповідальність більшість людей лякає»? Відповідальність розглядається у  двох ас­ пектах: перспективному (позитивному) і  не- гативному (ретроспективному). Відповідальною є  не тільки поведінка, що виключає вчинення правопорушень. Допомог­ ти другу або подрузі у  складній життєвій си­ туації, гарно навчатися в  школі, допомогти матусі з  хатніми справами  — відповідальна поведінка. Відповідальна поведінка є суспільно корисною, і  суспільство стимулює таку пове­ дінку шляхом використання методів заохочення. Вчений С.  Алексєєв писав, що перспективна (позитивна) відповідальність  — це позитивне ставлення до здійснюваних людиною вчинків. Це розуміння важливості своїх дій для сус­ пільства, прагнення й  бажання виконати їх якомога краще, ефективніше, швидше. Саме ця сторона відповідальності мається на увазі, коли говорять про почуття (усвідомлення) від­ повідальності або про те, що людина бере від­ повідальність на себе. Це відповідальність за майбутню поведінку. Завдання 2. Поміркуйте! Як проявляється позитивна відповідальність через таку позицію давньоримського державного діяча Катона Старшого: «Я волію не отрима- ти винагороди за хоробрий вчинок, аби тільки не за- лишитися без покарання за дурний»? Наприклад, батьки пообіцяли придбати вам новий  телефон, якщо ви будете добре навча­ тися протягом року. Проте навчалися ви по­ гано, і  батьки не купили вам телефон. Ви не допомогли другу, коли він просив вас про це, як наслідок, він потім відмовив вам у  допо­ Мобільний термінал для безготівкової сплати штрафу за порушення правил дорожнього руху Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 107. 106 Розділ II. Право мозі. Це і  є  ретроспективна (негативна) від­ повідальність. ЗавДання 3. Поміркуйте! Що мав на увазі англійський філософ ф. Бекон, коли казав: «Подати добрий приклад так само добре, як і  слідувати йому»? До особи, яка не виконує норми, що при­ йняті в певній соціальній групі, застосовують­ ся заходи впливу, наприклад оголошення бой­ коту, вигнання з  групи. негативна (ретроспективна) відповідальність — обов’язок особи зазнати негативних наслідків за вчинене порушення соціальних норм. До видів соціальної відповідальності мож­ на віднести моральну відповідальність, релі­ гійну, політичну, юридичну тощо. Серед видів соціальної відповідальності осо­ бливе місце посідає юридична відповідальність, яка відрізняється від інших загальнообов’яз­ ковим характером. Види соціальної відповідальності Моральна Релігійна Політична Юридична ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке перспективна та ретроспективна відпові- дальність? 2. Які вам відомі види соціальної відпові- дальності? 3. Чому юридична відповідальність посідає особливе місце серед інших видів соціальної відпові- дальності? §50. Поняття, підстави та принципи юридичної  відповідальності 1. Назвіть види соціальної відповідальності. 2. У  чому полягає різниця між моральною та юридичною відповідальністю? Юридична відповідальність — обов’язок право- порушника зазнати негативних наслідків майново- го або особистого характеру за вчинення право- порушення. Розглянемо ознаки юридичної відповідаль­ ності: ƒ Суспільний та державний осуд. Суд вино­ сить рішення іменем України і  цим рішен­ ням він указує правопорушнику, що його поведінка є хибною і держава та суспільство оцінюють її негативно. ƒ Державний примус. Юридична відповідаль­ ність забезпечена державним примусом. Тобто якщо правопорушник відмовляється виконати рішення суду або іншого органу, уповноваженого приймати рішення про притягнення до юридичної відповідальнос­ ті (Національна поліція тощо), то спеціаль­ ні державні органи (наприклад Державна виконавча служба) виконають таке рішен­ ня у  примусовому порядку. Так, якщо по­ рушник правил дорожнього руху не спла­ тив штраф, то штраф буде утримано з його заробітної плати без згоди правопоруш­ ника. ƒ Негативні наслідки майнового (сплата штрафу, відшкодування шкоди) або особис- того (обмеження свободи, позбавлення пев­ ного права) характеру. ƒ Юридична відповідальність  — це новий обов’язок, якого до вчинення правопору­ шення не існувало. негативна (ретроспективна) відповідальність — обов’язок особи зазнати негативних наслідків за вчинене порушення соціальних норм. Юридична відповідальність — обов’язок право- порушника зазнати негативних наслідків майново- го або особистого характеру за вчинення право- порушення. Ознаки юридичної відповідальності Суспільний та державний осуд державний примус Негативні наслідки Новий обов’язок Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 108. 107 § 51. Цілі та функції юридичної відповідальності Виокремлюють такі підстави юридичної від­ повідальності: фактична, формальна і  про­ цесуальна. Фактичною підставою юридичною відпові­ дальності є вчинення правопорушення. На осо­ бу може бути покладена юридична відповідаль­ ність лише за вчинення суспільно небезпечного (або шкідливого) діяння. Юридична відповідаль­ ність за думки не передбачається. Немає право­ порушення — немає відповідальності. Формаль- ною підставою є  норма права, яка  визначає певне діяння як правопорушення і  передба­чає відповідальність за вчинення такого діяння. Процесуальною підставою юридичної відпові­ дальності є  правозастовний акт, яким уповно­ важений орган визначив міру відповідальності правопорушника. Такими актами є: вирок або рішення суду, постанова про застосування ад­ міністративного стягнення (прийнята органами Національної поліції), наказ керівника про при­ тягнення до дисциплінарної відповідальності. Принципи юридичної відповідальності  — керівні ідеї, що характеризують її зміст, суть і  призначення у  правовому регулюванні су­ спільних відносин. Принципи юридичної відповідальності Законність Невідворотність Справедливість Гуманізм Принцип законності визначає, що юридична відповідальність настає лише за ті діяння, які заборонено нормами права. При цьому до право­ порушника можна застосовувати лише ті стягнен­ ня (або покарання) і  лише в  тих межах, що ви­ значені санкціями правових норм. Притягнення до юридичної відповідальності відбувається в по­ рядку, який визначено у  процесуальних нормах. Принцип невідворотності юридичної відпо­ відальності означає, що жодне правопорушення не має залишатися безкарним. Тобто будь-яка особа, незважаючи на її статус у  суспільстві, буде притягнена до юридичної відповідально­сті за вчинене правопорушення. Принцип справедливості реалізується кіль­ кома способами. ƒƒ За одне правопорушення особу можна при­ тягнути до одного виду юридичної відпо­ відальності лише один  раз. ƒƒ Закон, що встановлює відповідальність за правопорушення, не може мати зворотної сили. Якщо особа вчинила діяння до набран­ ня чинності законом, яким було передбачено юридичну відповідальність, то така особа не підлягає притягненню до відповідальності. ƒƒ Відповідність між злочином та покаранням (іноді цей принцип виокремлюють у  само­ стійний та називають принципом доцільно­ сті). Ідея полягає в  тому, що ступінь від­ повідальності має відповідати тяжкості вчиненого правопорушення, а  також ура­ ховувати особистість правопорушника. Принцип гуманізму полягає в  тому, що до правопорушника не можна застосовувати жор­ стокі покарання, покарання, що мають харак­ тер катування, а  також такі, що принижують людську гідність. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке юридична відповідальність?  2. Назвіть ознаки юридичної відповідальності.  3. Яких негатив- них наслідків може зазнати особа, яку притягнуто до юридичної відповідальності?  4. Які вам відомі під- стави юридичної відповідальності?  5. Охарактеризуй- те принципи юридичної відповідальності. § 51. Цілі та функції юридичної відповідальності 1. Які обставини можуть викликати юридичну відповідальність? 2. Які наслідки викликають настання юридичної відповідальності? Під цілями юридичної відповідальності ро­ зуміють ті результати, які держава й суспіль­ ство бажають отримати в  разі застосування до правопорушника заходів відповідальності. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 109. 108 Розділ II. Право Цілі юридичної відповідальності можна по­ ділити на загальносоціальні та індивідуальні. Загальносоціальні цілі  — результати, у  до­ сягненні яких зацікавлене суспільство загалом. До них слід віднести: захист правопорядку; за­ безпечення прав людини; встановлення справед­ ливості; запобігання вчиненню правопорушень. Індивідуальні цілі  — результат, який має бути досягнутий у  разі покладення юридичної відповідальності на конкретного правопорушни­ ка за вчинення конкретного правопорушення. До них слід віднести: відновлення прав потер­ пілого (у  разі покладення юридичної відпові­ дальності на винну особу права потерпілого відновлюються шляхом відшкодування шкоди, сплати компенсації тощо); покарання з  метою перевиховання правопорушника, позбавлення його певних матеріальних і нематеріальних благ. Для досягнення зазначених цілей юридич­ на відповідальність виконує певні функції. Функції юридичної відповідальності  — це основні напрямки впливу юридичної відпо­ відальності на суспільні відносини, поведінку суб’єктів, мораль, правосвідомість, культуру, у  яких розкриваються її сутність, соціальне призначення й  через які досягаються її цілі. Функції юридичної відповідальності Каральна (штрафна) Відновлювальна Превентивна (запобіжна) Виховна каральна функція юридичної відповідально- сті — напрямок правового впливу юридичної від- повідальності на суб’єктів правопорушення, що полягає в позбавленнях особистого або майново- го характеру та переслідує мету кари, запобігання, відновлення та виховання. Каральна функція  — один із різновидів функцій юридичної відповідальності, що за своїм змістом і характером несе несприятливі наслідки для суб’єкта, що вчинив правопору­ шення, заподіює йому моральні або організа­ ційні страждання й  має на меті покарання. важливО! Кара  — це справедливий (у  сучас- ному цивілізованому змісті, а  не в  середньовічно- му значенні талiона) осуд, осудження винного, об’єктивна, розмірна відплата за скоєну провину, що зовсім не обов’язково супроводжується страж- даннями засудженого. „ відновлювальна функція юридичної відповідаль- ності — напрямок правового впливу на свідомість і  поведінку людей, спрямований на приведення правового статусу суб’єктів, а також суспільних від- носин у  попередній нормальний стан. Відновлювальна функція юридичної від­ повідальності покликана відновити ті суспіль­ ні відносини, які стали об’єктом правопору­ шення. Превентивна функція юридичної відповідально- сті  — напрямок правового впливу юридичної від- повідальності на поведінку суб’єктів суспільних від- носин, що полягає в  усуненні їхньої антисоціальної поведінки (реальної або передбачуваної). Превентивна функція містить у  собі за­ гальну та приватну превенцію. Загальнопревентивний вплив спрямовано на свідомість суб’єктів правовідносин. Усвідом­ лення того, що за правопорушення передбаче­ но негативні наслідки та усвідомлення невід­ воротності таких наслідків, має змушувати особу виконувати приписи норм права. Фор­ мування правомірної поведінки і є метою пре­ вентивної функції. Приватнопревентивний вплив спрямовано на свідомість суб’єктів правопорушення. При­ ватна превенція допомагає правопорушнику на власному досвіді переконатися в  невідворот­ ності негативних наслідків та усвідомити, що правопорушення — це неправильний, амораль­ ний вчинок. Через притягнення правопоруш­ ника до юридичної відповідальності реалізу­ ється не тільки приватна превенція, але й  загальна, оскільки інформація про застосу­ вання заходів відповідальності до винної особи впливає на поведінку тих осіб, які потенційно мають можливість вчинити правопорушення. каральна функція юридичної відповідально- сті — напрямок правового впливу юридичної від- повідальності на суб’єктів правопорушення, що полягає в позбавленнях особистого або майново- го характеру та переслідує мету кари, запобігання, відновлення та виховання. відновлювальна функція юридичної відповідаль- ності — напрямок правового впливу на свідомість і  поведінку людей, спрямований на приведення правового статусу суб’єктів, а також суспільних від- носин у  попередній нормальний стан. Превентивна функція юридичної відповідально- сті  — напрямок правового впливу юридичної від- повідальності на поведінку суб’єктів суспільних від- носин, що полягає в  усуненні їхньої антисоціальної поведінки (реальної або передбачуваної). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 110. 109 §52. Види юридичної відповідальності виховна функція юридичної відповідальності — напрямок правового впливу юридичної відпові- дальності на індивідуальну й суспільну свідомість, що полягає у формуванні правосвідомості та пра- вової культури. Виховна функція права спрямована на фор­ мування правосвідомості й правової культури громадян, виховання в  них поваги до права, закону, нетерпимості до злочинів та інших правопорушень. Відмінності превентивної функції від виховної функції є  такими: результатом превентивної функції є законослухняність, яка тримається на страху, примусі. Результатом виховної функції є повага до закону, що ґрунтується на глибокій усвідомленості необхідності діяти за законом. ЗавДання. Поміркуйте! Яку функцію (функції) юридич- ної відповідальності можна знайти у  словах німецького поета й філософа ф. Шиллера: «У тому й полягає згубність дурного вчинку, що в  ньому ховається зародок нових мерзенностей»? ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке цілі юридичної відповідальності? 2. Які вам відомі види цілей юридичної відповідальності? 3. Що таке функції юридичної відповідальності? 4. Які ви зна- єте види функцій юридичної відповідальності? §52. види юридичної відповідальності 1. Визначте мету юридичної відповідальності. 2. Пригадайте, із якого віку передбачається притягнення осіб до різних видів юридичної відповідальності. ЦивільнаКонституційна Види юридичної відповідальності дисциплінарнаКримінальна МатеріальнаАдміністративна Залежно від виду правопорушення, за яке застосовується відповідальність, розрізняють види юридичної відповідальності. 1. Конституційна відповідальність виокреми­ лась у  самостійний вид юридичної відпові­ дальності зовсім недавно. Дискусії про її са­ мостійність і досі ведуться в наукових колах. Підставою конституційної відповідальності є  конституційний делікт (правопорушення), що  полягає в  порушенні норм конституційно­ го  права. Суб’єктами конституційної відповідальності можуть виступати президент, уряд, парламент, депутати, партії та громадські об’єднання. До санкцій, що передбачені за конституцій­ ні делікти, належать: імпічмент президенту, відставка уряду, розпуск парламенту, заборо­ на діяльності партії. Притягнення до конституційної відповідаль­ ності можливе не тільки за рішенням суду, але й,  наприклад, за рішенням президента (прези­ дент своїм указом може розпустити парламент). 2. Кримінальна відповідальність  — найсуво­ ріший вид юридичної відповідальності. На­ стає за вчинення суспільно небезпечних діянь (злочинів), вичерпний перелік яких міститься в  Кримінальному кодексі. Межі й види покарання теж чітко регламен­ туються Кримінальним кодексом. До особи, що вчинила злочин, можуть бути застосовані такі види покарань: довічне позбавлення волі, по­ збавлення волі на певний строк, виправні ро­ боти, конфіскація майна, штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на визначений строк. Підстави, межі й  порядок притягнення до кримінальної відповідальності встановлюються тільки законом. Притягнення до кримінальної відповідальності можливе тільки в  судовому порядку. виховна функція юридичної відповідальності — напрямок правового впливу юридичної відпові- дальності на індивідуальну й суспільну свідомість, що полягає у формуванні правосвідомості та пра- вової культури. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 111. 110 Розділ II. Право Вік, із якого можливе притягнення до від­ повідальності: із 16 років, а у виключних ви­ падках, передбачених законом, — із 14 років. Розглянемо приклад. Кримінальний кодекс України (витяг) Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади 2. Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матері- алів із закликами до вчинення таких дій, — кара- ються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з  кон- фіскацією майна або без такої. 3. Адміністративна відповідальність настає за вчинення адміністративних проступків (правопорушень). Перелік таких правопо­ рушень, а  також межі адміністративної відповідально­сті містяться як у  Кодексі України про адміністративні правопору­ шення (основний акт), так і  в  спеціальних законах, наприклад Законі України «Про захист прав споживачів». Згідно зі статтею 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за вчинення адміністративних правопорушень можуть за­ стосовуватися такі адміністративні стягнення: попередження; штраф; штрафні бали; позбав­ лення спеціального права, наданого певному громадянину (право керувати транспортними засобами, право на полювання); тощо. Адміністративні стягнення можуть бути за­ стосовані судом, органами державної виконав­ чої влади (наприклад Національна поліція), органами місцевого самоврядування, а  також судом. Вік, із якого можливе притягнення до від­ повідальності: із 16 років. Розглянемо приклад. Кодекс України про адміністративні правопорушення (витяг) Стаття 175-1. Куріння тютюнових виробів у за- боронених місцях Куріння тютюнових виробів у  місцях, де це за- боронено законом, а також в інших місцях, визна- чених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, — тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподат- ковуваних мінімумів доходів громадян. 4. Цивільна відповідальність настає за вчи­ нення цивільно-правового проступку. Законодавство не містить вичерпного пере­ ліку таких проступків. Не завжди в  законо­ давстві передбачено й межі цивільно-правової відповідальності. Особи, що укладають між собою договір, мають можливість домовитися про те, що буде вважатися порушенням такого договору, і ви­ значити особливості відповідальності за кож­ не порушення. Цивільна відповідальність знаходить свій про­ яв у: відшкодуванні шкоди (як майнової, так і немайнової), сплаті неустойки (штрафу, пені). Цивільна відповідальність може реалізува­ тися як у  добровільному порядку, так і  в  су­ довому. Вік, із якого можливе притягнення до від­ повідальності: із 14 років. Розглянемо приклад. Цивільний кодекс України (витяг) Стаття 1195. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я 1. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпі- лому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної праце­здатності, а  також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого хар- чування, санаторно-курортного лікування, придбан- ня ліків, протезування, стороннього догляду тощо. 5. Дисциплінарна відповідальність поклада­ ється на працівника за вчинення дисциплі­ нарного проступку. Під дисциплінарним проступком слід розу­ міти порушення (невиконання або неналежне виконання) працівником своїх трудових обо­ в’язків. Вичерпного переліку дисциплінарних проступків не існує. Проте існує вичерпний перелік дисциплінар­ них стягнень, що покладаються на порушників трудової дисципліни. Перелік дисциплінарних стягнень міститься в Кодексі законів про працю та дисциплінарних статутах (дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, дисциплінар­ ний статут Збройних Сил України, дисциплі­ нарний статут прокуратури України тощо). На порушників трудової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення: догана, звільнення, пониження в посаді, позбавлення Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 112. 111 § 53. Обставини, що виключають юридичну відповідальність військового звання, пониження у військовому званні та ін.). Суб’єктом дисциплінарної відповідальності (особою, на яку може бути покладена така відповідальність) є лише працівник. При цьо­ му покладення дисциплінарної відповідаль­ ності можливе лише керівником підприємства, установи, організації. Вік, із якого можливе притягнення до від­ повідальності: із 14 років. Розглянемо приклад. Кодекс законів про працю України (витяг) Стаття 40. Розірвання трудового договору з іні- ціативи власника або уповноваженого ним органу Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до за- кінчення строку його чинності можуть бути розір­ вані власником або уповноваженим ним органом лише у  випадках: 4) прогулу (в  тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; …7) появи на роботі в нетверезому стані, у ста- ні наркотичного або токсичного сп’яніння… 6. Матеріальна відповідальність покладаєть­ ся на працівника за вчинення трудового майнового правопорушення, під яким слід розуміти протиправне заподіяння шкоди вна­ слідок невиконання (неналежного виконан­ ня) трудових обов’язків. Матеріальна відповідальність покладається на працівників у всіх випадках заподіяння пра­ цівником шкоди роботодавцю (зламав верстат, втратив інструмент, розбив ноутбук тощо). Існують два види матеріальної відповідаль­ ності: 1) Обмежена матеріальна відповідальність (працівник відшкодовує шкоду в  розмірі, що не перевищує його заробітної плати). 2) Повна матеріальна відповідальність (пра­ цівник відшкодовує шкоду в  повному обсязі). Якщо сума стягнення не перевищує серед­ ньомісячної заробітної плати, то матеріальна відповідальність може бути покладена на пра­ цівника за розпорядженням роботодавця. В ін­ ших випадках  — лише судом. Вік, із якого можливе притягнення до від­ повідальності: із 14 років. Розглянемо приклад. Кодекс законів про працю України (витяг) Стаття 130. Загальні підстави і  умови матері- альної відповідальності працівників Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, орга- нізації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Які вам відомі види юридичної відповідально­ сті?  2. У чому полягають особливості конституційної відповідальності?  3. Які види санкцій передбачає кримінальна відповідальність?  4. Який характер має цивільна відповідальність?  5. До якого виду юридич- ної відповідальності є найближчою за своєю сутністю адміністративна відповідальність?  6. Чи можна вва- жати дисциплінарну та матеріальну відповідальність видами юридичної відповідальності одного логічного ряду? § 53. Обставини, що виключають юридичну відповідальність 1. Із курсу основ правознавства пригадайте, які обставини виключають юридичну відпові- дальність. 2. Наведіть приклади правопорушень, за які можливе притягнення осіб до різних видів юридичної відповідальності. Обставини, що виключають юридичну від­ повідальність, можна поділити на два види: обставини, що виключають суспільну небез­ печність діяння, й  обставини, що звільняють від юридичної відповідальності. Трапляються такі ситуації, коли особа вчи­ нює діяння, яке, на перший погляд, є  право­ порушенням, але не визнається таким уна­ слідок певних обставин. Це обставини, що виключають суспільну небезпечність діяння. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 113. 112 Розділ II. Право Якщо особа і вчинила правопорушення, за­ кон дозволяє, за наявності певних обставин, що характеризують вчинене діяння та особу правопорушника, звільнити його від юридич­ ної відповідальності. Обставини, що виключають суспільну не­ безпечність діяння: ƒƒ Необхідна оборона  — дії, вчинені з  метою захисту охоронюваних законом прав та інтер­ есів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів дер­ жави від суспільно небезпеч­ного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і  достатньої в  певній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Кожна особа має право на необ­ хідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися по допомогу до інших осіб чи органів влади. Право на необхідну оборону має свої межі, які залежать від небезпечно­сті посягання. Так, не можна вбивати людину, якщо вона намагається відібрати телефон. Проте є  випадки, коли для захисту особа може використовувати будь-які засоби (навіть зброю) і завдавати будь-якої шкоди. До таких випадків належить: напад на особу озброєної особи; напад на особу групи осіб; протиправ­ не насильницьке вторгнення в житло чи інше приміщення, що належить особі. ƒƒ Уявною обороною визнаються дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного по­ сягання не було, і  особа, неправильно оці­ нюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання. ƒƒ Крайня необхідність  — заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує осо­ бі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в такій обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж край­ ньої необхідності. Наприклад, працівник не буде нести матеріальної відповідальності за пошкоджену підлогу, яку він залив водою, у випадку, якщо залиття сталося внаслідок гасіння пожежі. ƒƒ Затримання особи, що вчинила злочин. Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання осо­ би, яка вчинила злочин, і  доправлення її до відповідних органів влади. ƒƒ Фізичний або психічний примус. Фізич­ ний примус — це протиправний фізичний вплив на людину (наприклад, застосування фізичної сили, завдання удару, побоїв, ті­ лесних ушкоджень, введення в  організм різноманітних препаратів тощо) із метою примусити її вчинити злочин (наприклад, не перешкоджати проникненню у сховище, видати чуже майно тощо). Психічний при­ мус  — це погроза застосування до особи фізичного насильства або заподіяння ма­ теріальної або моральної шкоди з метою спонукати її вчинити злочин (наприклад, погроза вбити, знищити або пошкодити майно, поширити відомості, що ганьблять особу, тощо). ƒƒ Виконання наказу або розпорядження. Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шко­ ду правоохоронюваним інтересам, визна­ ється правомірною, якщо вона була вчине­ Обставини, що виключають юридичну відповідальність Обставини, що виключають суспільну небезпечність діяння ƒƒ Необхідна оборона ƒƒ Уявна оборона ƒƒ Крайня необхідність ƒƒ Затримання особи, що вчинила злочин ƒƒ Фізичний або психіч- ний примус ƒƒ Виконання наказу або розпорядження ƒƒ Діяння, пов’язане з  ризиком ƒƒ Виконання спеціаль- ного завдання для запобігання або роз- криття злочинної ді- яльності організова- ної групи чи злочинної організації Обставини, що звільняють від юридичної відповідальності ƒƒ Дійове каяття ƒƒ Примирення винного з  потерпілим ƒƒ Передача особи на поруки ƒƒ Зміна обстановки ƒƒ Закінчення строків давності ƒƒ Малозначущість Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 114. 113 Завдання для самоперевірки до теми 8 на з метою виконання законного наказу або розпорядження. ƒƒ Діяння, пов’язане з ризиком. Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподі­ яло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в  умовах ви­ правданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети. ƒƒ Виконання спеціального завдання для запо- бігання або розкриття злочинної діяльно­ сті організованої групи чи злочинної орга- нізації. Наприклад, йдеться про роботу працівників поліції «під прикриттям». Обставини, що звільняють від юридичної відповідальності: ƒƒ Дійове каяття. Особа звільняється від кри­ мінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину й повністю від­ шкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. ƒƒ Примирення винного з  потерпілим. Особа звільняється від кримінальної відповідаль­ ності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. ƒƒ Передача особи на поруки. Особу, яка впер­ ше вчинила злочин невеликої або серед­ ньої тяжкості, крім корупційних злочинів, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з  пере­ дачею її на поруки колективу підприєм­ ства, установи чи організації за їхнім кло­ потанням. ƒƒ Зміна обстановки. Особу може бути звіль­ нено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального про­ вадження внаслідок зміни обстановки вчине­ не нею діяння втратило суспільну небезпеч­ ність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. ƒƒ Закінчення строків давності. Особа звіль­ няється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, встановлені законом. ƒƒ Малозначущість. При малозначущості вчи­ неного адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений ви­ рішувати справу, може звільнити порушни­ ка від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням. Запитання та завдання для самоперевірки 1. На які групи можна поділити обставини, які виклю- чають юридичну відповідальність?  2. Які обставини, що виключають суспільну небезпечність діяння, вам відомі?  3. Якими є умови правомірності застосування кожної з  обставин, що виключають суспільну небез- печність діяння?  4. Які ви знаєте обставини, що звіль- няють від юридичної відповідальності? Завдання для самоперевірки до теми 8 «Юридична відповідальність» 1. Спробуйте скласти класифікацію видів юридичної відповідальності за кри- теріями, обраними вами самостійно. 2. На думку деяких правників, матеріальна відповідальність не є  одним із видів юридичної відповідальності, а  є  різновидом дисциплінарної відповідальності, яка має майновий характер. Спробуйте довести або спростувати таке твер- дження. 3. Спробуйте визначити, за яких обставин, що виключають суспільну небез- печність діяння, наявне зіткнення «права» із «правом» та зіткнення «права» з  «неправом». 4. Змоделюйте дві-три ситуації, за яких за вчинення протиправного діяння особу можна притягнути одразу до двох або трьох видів юридичної відповідальності. 5. Спробуйте пояснити, чому кількість видів правопорушень і  кількість видів юридичної відповідальності не збігаються. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 115. 114 Розділ II. Право 6. Порівняйте: перспективну та ретроспективну відповідальність; обставини, що виключають суспільну небезпечність діяння, та обставини, що звільня- ють від юридичної відповідальності; необхідну та уявну оборону; діяння, пов’язане з  ризиком, та крайню необхідність. 7. Визначте в кожній із наведених ситуацій обставину, через яку особу не мож- на притягнути до певного виду юридичної відповідальності. Ситуація 1. Художниця Петренко уклала договір на виконання робіт із гро- мадянкою Безухою. За цим договором протягом одного місяця Петренко мала намалювати портрет Безухої та вручити виконану роботу замовниці за день до її 50-річного ювілею. Однак за два дні до завершення роботи Безуха зла- мала руку. Замовлення своєчасно виконано не було. Ситуація 2. Григорій запізнився на роботу через раптове, без попередження, припинення роботи міських маршрутних таксі. Ситуація 3. Робітник Петричко прийшов на роботу за півгодини до початку зміни й  побачив, що в  цеху почалася пожежа. Вхідні двері були зачинені. Шукати ключі було ніколи, тому Петричко розламав вхідні двері й  погасив пожежу. Ситуація 4. За договором, який фермер Віктор уклав із пивзаводом, він мав поставити підприємству 20 тонн ячменю. У випадку невиконання зобов’язання фермер мусив сплатити штраф у  розмірі 20 % вартості товару. За два тижні до початку збору врожаю весь ячмінь було знищено ураганом. Ситуація 5. Марія їхала на велосипеді та раптово знепритомніла. Втративши керування велосипедом, вона вчинила наїзд на пішохода, якому заподіяла тілесні ушкодження середньої тяжкості. Ситуація 6. Ранком Едуард збирався на роботу. За мить до того, як він мав вийти з  квартири, у  його матері стався серцевий напад. Довелося ви- кликати швидку допомогу. Через це Едуард запізнився на роботу більше ніж на годину. Практичне заняття. Розв’язання правових ситуацій Очікувані результати Після цього уроку ви зможете: „„ удосконалити раніше вироблені вміння й  навички характеризувати ознаки права та по- яснювати принципи права „„ описувати й  характеризувати джерела права „„ співвідносити правову норму і  статтю нормативно-правового акта „„ розмежовувати внутрішньогалузеві та міжгалузеві правові інститути, юридичні акти та юридичні вчинки „„ характеризувати склад правовідносин „„ характеризувати ознаки правопорушення і юридичної відповідальності та розрізняти їх види Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 116. 115 Практичне заняття. Розв’язання правових ситуацій Завдання 1. Визначте ознаку права за її описом. 1. Правові норми взаємодіють між собою та доповнюють одна одну. 2. Правові норми існують тільки в  письмовій формі, в  усній формі існувати не можуть, закріплюються в  нормативно-правових ак­ тах, договорах та інших джерелах. 3. Правові норми поширюються на всіх суб’єк­ тів в  ідентичних ситуаціях. 4. За недотримання норм права настає юри­ дична відповідальність. Завдання 2. Визначте принцип права за описом його ознак. 1. Цей принцип містить у  собі вимогу відповід­ ності між практичною роллю різних індивідів (соціальних груп) у житті суспільства та їхнім соціальним становищем, між їхніми правами та обов’язками, злочином і  покаранням, за­ слугами людей та їхнім суспільним визнанням. 2. Цей принцип розкриває одну з  найважли­ віших ціннісних характеристик права, до­ мінування у формуванні та функціонуванні правової системи природних, невідчужува­ них прав людини. 3. Цей принцип реалізується, зокрема, через формування органів державної влади шля­ хом народного волевиявлення, створення умов для утвердження в  суспільстві норм гуманістичної моралі, користування різни­ ми соціальними послугами держави та при­ ватних осіб. 4. Важливими складовими елементами цього принципу є: єдність (взаємозв’язок) прав і обов’язків та взаємна відповідальність дер­ жави та особи. Завдання 3. Доберіть джерело права за поданим описом його ознак. 1. Найдавніше джерело права, яке історично й фактично передувало закону. Це джерело права зберігало значення в  Середньовіччі й не втратило популярності в сучасних пра­ вових системах традиційно-общинного типу. 2. Це джерело права інколи називають пра­ вом, яке створене судом. Однак воно може бути створено також адміністративним ор­ ганом, є  одним із провідних джерел пра­ ва  англо-американського типу правових систем. 3. Це джерело права розраховане на застосу­ вання, його зміст складають норми — пра­ вила поведінки загального характеру. Воно має суттєве значення у  сфері комерційних відносин і  майнового обігу, може існувати між суб’єктами федерації. 4. Це джерело права дуже поширене в багатьох мусульманських країнах. У деяких країнах Африки та Латинської Америки норми цьо­ го джерела тісно переплелися з  правовим звичаєм та традиціями общинного побуту. Завдання 4. Назвіть галузі права, норми яких є  складовими тих міжгалузевих правових інститутів, які наводяться нижче. 1. Інститут опіки та піклування. 2. Інститут відповідальності за посягання на право власності. 3. Інститут свободи світогляду й віро­сповідання. 4. Інститут відповідально­ сті за посягання на право власності. 5.  Ін­ ститут патронату. Завдання 5. Визначте співвідношення норми права й статті нормативно-правового акта залежно від способу викладення в статті нормативного акта структурних час- тин норми права. 1. Умисне вбивство матір’ю своєї новонаро­ дженої дитини під час пологів або одразу після пологів, — карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Умисне вбивство, вчинене в разі перевищен­ ня меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затри­ мання злочинця, — карається виправними роботами на строк до двох років або обме­ женням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років. 3. Порушення правил польотів або підготовки до них, а також порушення правил експлу­ атації повітряних апаратів, що спричинило катастрофу або інші тяжкі наслідки, — ка­ рається позбавленням волі на строк від п’яти до 15 років. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 117. 116 Розділ II. Право Завдання 6. Визначте вид правових норм за методом правового регулювання в  наведених ситуаціях. 1. Норми, які містяться в  «Типовій формі конт­ракту з  працівником». 2. Звільняється від оподаткування та частина коштів, які були виділені для надання бла­ годійної допомоги. 3. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реє­ страції шлюбу. 4. У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Завдання 7. Дайте класифікацію наведених прикладів правових відносин за всіма відомими вам критеріями. 1. Валентина придбала в магазині фотоапарат. 2. Газета «Нова доба» поширила про канди­ дата в  президенти Валентина завідомо не­ правдиві відомості. 3. Ольга викрала з магазину товарів на суму 10  тис. грн. 4. Вироком суду на Петра було накладено штраф. Завдання 8. Визначте, які ознаки правопорушення відсутні в  кожній із ситуацій. Ситуація 1. Валерій повертався з  нічної зміни додому. У парку на нього вчинив напад озброєний ножем Петро. У  момент вчинення нападу Валерій вдарив нападника кулаком в  обличчя, від чого той помер. Ситуація 2. Максим ремонтував дах будин­ ку. Через раптове запаморочення в голові він упав із даху на свого сусіда Василя. Від уда­ ру, отриманого внаслідок падіння на нього Максима, Василь помер на місці. Ситуація 3. Олена під час вечірки заявила присутнім, що обов’язково вб’є суддю, який засудив її сина до довічного ув’язнення. Ситуація 4. Двоє 13-річних підлітків обі­ крали квартиру, із якої винесли майна на суму понад 5 тис. грн. Завдання 9. Визначте в  кожній із ситуацій вид обставини, що виключає протиправність діяння. Ситуація 1. Водій легкового автомобіля Ва­ дим, їдучи вулицею, задля уникнення наїзду на дівчинку, яка раптово вибігла на проїжджу частину дороги, був змушений виїхати на узбіччя дороги, де був припаркований авто­ мобіль Іванни, і  пошкодив його. Ситуація 2. Григорій та Микита, проник­ нувши в школу, зв’язали охоронця й викрали з  навчального закладу п’ять комп’ютерів. Ситуація 3. У  науково-дослідному інституті інфекційних захворювань розробили нову вак­ цину для лікування СНІДу. Її було успішно апробовано на мишах. Десятеро пацієнтів, які страждали на це захворювання і яким залиша­ лося жити приблизно по півроку, дали в  пись­ мовій формі добровільну згоду на те, щоб на них було апробовано ці ліки. Після початку апробації протягом місяця всі пацієнти по­мерли. Ситуація 4. Керівник підприємства Дулов дав наказ головному бухгалтеру Валовій здійснити підробку фінансових документів. Від виконання такого наказу Валова категорично відмовилася. Завдання 10. У  кожній із ситуацій визначте суб’єкт, об’єкт, юридичний зміст правовідносин та юридичний факт, на підставі якого вони виникли, змінилися чи припинилися. Ситуація 1. Марина придбала в  книгарні художню книгу. Ситуація 2. Після трагічної загибелі Мак­ сима, який за життя уклав договір страхуван­ ня свого життя, вигодонабувач Микола отри­ мав страхову суму. Ситуація 3. Ореста було звільнено робото­ давцем за прогул. Ситуація 4. Під час прогулянки в  парку Євгенія знайшла загублений паспорт грома­ дянина Кравчука. Завдання 11. Наведіть приклад виникнення правових відносин безпосередньо на підставі правових норм. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 118. 117 § 54. Поняття законності Тема 9. Законність і  правопорядок Опанування матеріалу дозволить: „„ називати ознаки правопорядку „„ описувати гарантії законності „„ характеризувати зв’язок між законністю та правопорядком Основні поняття: законність, публічний порядок, правопорядок. § 54. Поняття законності Як ви розумієте поняття «законність»? Ще в далекі часи суспільство усвідомлювало необхідність створення стабільної та справедли­ вої держави, у якій кожен мав би право на спо­ кійне життя й  саморозвиток. Провідний шлях до досягнення такої держави — це встановлення влади закону, тобто забезпечення законності. Однак законність — це не тільки наявність законів і  спеціальних державних засобів їх забезпечення (хоча й  без них неможливо го­ ворити про законність), але й  суворе та не­ ухильне виконання законів та інших норматив­ но-правових актів усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами та громадянами. Закон­ ність має бути провідною засадою діяльності державних органів, громадських організацій, підприємств, посадових осіб, громадян. Важливо не тільки дотримуватися законів, а й створювати справедливі, тобто правові за­ кони. Правові закони мають бути нормативною основою законності. Завдання 1. Поміркуйте! Що мав на увазі давньогрець- кий філософ Геракліт Ефеський (544—483 до н. е.), коли казав: «Народ має захищати закон, як свій оплот, як охоронну свою стіну»? Законність — це не дотримання закону вза­ галі, а  дотримання тільки правового закону. Сукупність таких законів і  створює право як систему нормативно-правових актів, поклика­ них надавати права. Законність є  станом су­ спільних відносин, за якого останні відповідають законам та підзаконним нормативно-правовим актам, що, у  свою чергу, мають відображати принципи свободи та справедливості, закладе­ ні в  праві. Завдання 2. Поміркуйте! Англійський філософ Дж. Локк зазначав: «Створюйте небагато законів, але слідкуйте за тим, щоб їх дотримувалися». Як можна втілити цю ви- могу законності з урахуванням різноманітності суспільних відносин? Законність притаманна лише демократич­ ним державам. Законність і демократія — чин­ ники створення та розвитку правової держави. Справжня законність допускає виключно де­ мократичну правотворчість та правозастосу­ вання; ґрунтується тільки на демократичній Геракліт Ефеський Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 119. 118 Розділ II. Право рівності громадян перед законом  — рівності їх основних прав і  свобод, рівності правової охо­ рони й захисту; ґрунтується на існуванні реаль­ ного народовладдя, яке створює демократичний апарат держави, підконтрольний народу. Законність  — соціально-правове явище, що ха- рактеризує організацію та функціонування держа- ви та суспільства на правових засадах. ПРиНЦиПи зАКоННоСТі Принцип Основні ознаки Верховенство закону Передбачає впорядкування всіх джерел права відповідно до їх юридичної сили загальність законів Встановлює рівність усіх перед законом. Норми законів мають неухильно дотримуватися не тільки всіма фізичними особами незалежно від раси, статі, кольору шкіри, мови, віросповідання, соціального та посадового по- ложення, добробуту, але й  усіма юридичними особами, представленими політичними партіями, громадськими організаціями, державними органа- ми, великими, середніми та малими підприємствами тощо Єдність законів означає, що на всій території держави незалежно від місцевих умов пра- вові норми розуміються та застосовуються однаково. закони є  єдиними для всієї держави. Вони формують однакові вимоги до всіх суб’єктів пра- вовідносин. При цьому припускається багатоманітність у  правотворчості та правозастосуванні. органи держави, юридичні особи конкретизують і  користуються законами з  урахуванням мети та завдань свої діяльності та місцевих особливостей Суспільна доцільність законів Передбачає, що правові закони володіють вищою суспільною доцільністю. Це означає, що правотворчі та правозастосовні органи мають обирати в  межах закону найбільш оптимальний варіант діяльності Невідворотність відповідальності за порушення законів означає своєчасне розкриття будь-якого протиправного діяння та обов’язкове понесення покарання особою, яка його вчинила ЗавДання 3. Поміркуйте! до якого принципу закон- ності можна застосувати ці крилаті вислови юристів: «закон суворий, але це закон»; «Найбільшим заохоченням злочинів є  безкарність»? ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що має бути нормативною основою законності? 2. Чому законність притаманна лише демократичним державам? 3. Назвіть принципи, на яких ґрунтується законність. §55. суспільний порядок. Публічний порядок. Правопорядок Як можна забезпечити дотримання дисципліни в  школі? запропонуйте свої заходи. суспільний порядок — стан упорядкованості су- спільних відносин завдяки виробленим суспільством соціальним нормам (звичаям, нормам моралі, ре- лігії). Держава як складне суспільне утворення потребує більшої, системної упорядкованості, адже вбирає в себе не тільки первинні ланки суспільного життя, але й передбачає функці­ онування та відтворення політичної, еконо­ Законність  — соціально-правове явище, що ха- рактеризує організацію та функціонування держа- ви та суспільства на правових засадах. суспільний порядок — стан упорядкованості су-спільний порядок — стан упорядкованості су-спільний порядок спільних відносин завдяки виробленим суспільством соціальним нормам (звичаям, нормам моралі, ре- лігії). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 120. 119 §55. Суспільний порядок. Публічний порядок. Правопорядок мічної, культурної сфери, здійснення управ­ ління суспільством за допомогою державних органів. Виникає потреба узгодження суспіль­ ного порядку, якого вимагає громадянське суспільство, із  порядком державним (пуб­ лічним). Публічний порядок  — державно-правові відно- сини, які мають обов’язковий характер та визна- чають основи державного ладу. Суспільний та публічний порядок мають ґрунтуватися на інструменті, який впорядкує суспільні відносини на багато років та століть уперед. Таким інструментом є правовий закон. Порядок, заснований на правовому законі, називається правопорядком. Показником наявності правопорядку є  ре­ альне визнання, дотримання та захист дер­ жавою і  всіма членами суспільства природ­ них, невідчужуваних прав і  свобод людини та громадянина. Правопорядок — стан упорядкованості суспільних та публічно-правових відносин, забезпечений пра- вовими приписами. Поняття «правопорядок» та «законність» тісно пов’язані один з  одним, але не є  сино­ німами. Якщо законність  — це точне й  не­ ухильне дотримання законів усіма суб’єктами правовідносин, то правопорядок  — це систе­ ма відносин, які охороняються та врегульо­ вуються правом. Зв’язок між законністю та правопорядком прямий: якщо суб’єкти право­ відносин неухильно дотримуються всіх нор­ мативно­правових актів, то в  такій державі існує правопорядок. І  навпаки, у  разі недо­ тримання законів відсутній і  правопорядок. ЗавДання. Подискутуйте! Перший президент США дж.  Вашингтон (1732—1799) зазначав, що люди без при- мусу не приймуть та не виконуватимуть заходи, якнай- краще розраховані для їхнього власного блага. Яким чином забезпечення правопорядку в демократичній дер- жаві узгоджується з  існуванням державного примусу? Публічний порядок  — державно-правові відно-Публічний порядок  — державно-правові відно-Публічний порядок сини, які мають обов’язковий характер та визна- чають основи державного ладу. Правопорядок — стан упорядкованості суспільнихПравопорядок — стан упорядкованості суспільнихПравопорядок та публічно-правових відносин, забезпечений пра- вовими приписами. ЦікавО! літературний приклад доцільності суспільного порядку діти часто нехтують ідеєю суспільного порядку. Адже суворі правила, до яких вдається соціум для власного виживання, стримують природну людську свободу. Показовою в цьому випадку є повість С. Мі- халкова (1913—2009) «Свято неслухняності» (1971 р.), у  якій батьки, бабусі та дідусі, втомившись від не- скінченного вередування дітей, змовляються зали- шити їх самих. за три дні, що діти провели «вільно», зневажаючи будь-які заборони та порядки, більшість із них тяжко захворіли, виникали постійні сварки та образи. діти почали благати дорослих повернутися й  відновити добробут і  суспільний порядок. звісна річ, дорослі повернулися та пробачили дітей, а  ті, зрозумівши користь заборон і  правил, почали їх виконувати. Як казав німецький філософ Г. Гегель, «свобода  — це усвідомлена необхідність». Втілюється в  нормах права в  про- цесі правотворчості Встановлюється в  результаті реалі- зації норм права формує придатні умови для реалі- зації суб’єктивних прав Потребує повного та своєчасного виконання юридичних обов’язків суб’єктами правовідносин Ґрунтується на верховенстві права та закону у  сфері правовідносин Ознаки правопорядку Створює умови для дієвого функціонування громадянського суспільства забезпечується засобами держав- ного впливу, у  тому числі держав- ним примусом закріплює сувору суспільну та  державну дисципліну Вимагає невідворотної відпові- дальності за порушення законів Передбачає ефективну діяльність державних органів (насамперед органів правосуддя) Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 121. 120 Розділ II. Право ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке суспільний порядок? 2. Що таке пуб- лічний порядок? 3. Що таке правопорядок? 4. На- звіть ознаки правопорядку. 5. Спробуйте визначити ознаки правової держави, які найбільш тісно пов’язані з  правопорядком. 6. У  чому полягає функція право- порядку? 7.  Спробуйте визначити, як співвідносять- ся  поняття «громадський порядок» і  «правовий по- рядок». §56. Гарантії законності Що таке правопорядок? Які принципи лежать в  основі його забезпечення? Гарантії законності — система чинників та умов, що забезпечують зміцнення законності та право- порядку. Втілення гарантій законності залежить від міжнародного статусу держави, її економічно­ го розвитку, системи політичного управління й  інших чинників та умов. Відповідно можна виділити такі види гарантій законності. 1. Міжнародні гарантії. Практично всі сучасні держави складають єдину міжнародну спіль­ ноту — Організацію Об’єднаних Націй (ООН), створену в  1945  р. для підтримання міжна­ родного правопорядку та безпеки, забезпечен­ ня миру та стабільності в усіх куточках світу. Міжнародними гарантіями визнаються ті за­ соби, за допомогою яких міжнародна спіль­ нота може впливати на стан дотримання за­ конності в національних державах. До таких гарантій належить право міжнародних спіль­ нот видавати міжнародно­правові акти (на­ приклад Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські й  по­ літичні права), а  також застосовувати між­ народні санкції до тих країн, що порушують або не дотримуються цих актів. 2. Економічні гарантії. Економіка є основою функціонування держави, показником її розвитку та рівня добробуту населення. За нестабільності економічного життя кра­ їни, в  умовах інфляції, закриття підпри­ ємств, зростання цін, різкого зниження життєвого рівня, як правило, загострю­ ються соціальні суперечності. Це, у  свою чергу, призводить до мітингів, демонстра­ цій протестів, страйків, інших дій, які не завжди відповідають правовим нормам. У  такій ситуації говорити про неухильне дотримання законів дуже важко. І  навпа­ ки, умовами, що забезпечують законність, є  стабільний розвиток економіки, підви­ щення життєвого рівня громадян, наяв­ ність соціальних гарантій їх добробуту. 3. Політичні гарантії. Вони покликані за­ безпечити стабільність і порядок у суспіль­ стві, чітке функціонування всіх галузей влади, налагоджену роботу всіх держав­ них і  суспільних інститутів, що забезпе­ чують зв’язок держави із громадянським суспільством. Найважливішою умовою ре­ алізації політичних гарантій виступає ле­ гітимність державної влади, що користу­ ється підтримкою народу, адже така влада є  стабільною. Гарантії законності — система чинників та умов, що забезпечують зміцнення законності та право- порядку. ЦікавО! Дефіцит не сприяє законності однією з ознак життя в СРСР був тотальний дефі- цит товарів навіть першої необхідності (наприклад туалетного паперу). Командно-адміністративна (пла- нова) економіка була неспроможна задовольнити інтереси споживача. Крім того, вона стримувала роз- виток природної підприємницької активності грома- дян, що втілилось у загальне невдоволення режимом, який панував у СРСР. дефіцит товарів сформував під- пільну систему їх розподілу, гальмував розвиток су- спільного виробництва, а  головне  — штовхав людей на порушення закону (адже займатися підприємниць- кою діяльністю вважалося злочином). Як бачимо, від- сутність економічних гарантій законності призводить до деградації всього державного та суспільного ладу. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 122. 121 Завдання для самоперевірки до теми 9 4. Ідеологічні гарантії. Законність реалізують не машини, а  люди, і  якщо ці люди не по­ важають людину, не зважають на її честь і гідність, а в кожному бачать або злочинця, або джерело власного благополуччя, то про законність, правопорядок і не йдеться. Ідео­ логічні гарантії включають гуманістичну ідеологію та наявність у всіх суб’єктів сус­ пільства демократичних переконань, роз­ виненої правової культури. Ці складові сприяють тому, що громадяни дотримують­ ся й  поважають закони, а  права людини є  основною суспільною цінністю. У  жодно­ му разі ідеологічні гарантії законності не мають панувати над іншими. 5. Організаційні гарантії. Гарантування за­ конності передбачає існування дієвої систе­ ми правоохоронних, судових, виконавчих та місцевих державних органів. 6. Юридичні гарантії. Законність забезпе­ чується спеціальними юридичними засо­ бами, які створюються в результаті право­ творчої та правозастосовної діяльності законодавчих, виконавчих, правоохорон­ них і  судових органів влади. Наприклад, для забезпечення реалізації громадянами права на працю законодавець закріпив відповідні юридичні гарантії у  статті 51 Кодексу законів про працю України, серед яких дуже важливим є  правовий захист від необґрунтованої відмови в  прийнятті на роботу й  незаконного звільнення. Ви­ конавчі органи реалізують цю гарантію через систему контролюючих органів, які стежать за вико­нанням законодавства про працю. Правоохоронні органи реагують на випадки грубого порушення законодав­ ства про працю шляхом порушення адмі­ ністративного провадження та криміналь­ них справ. Судові органи вповно­важені вирішувати питання як про притягнення винних до юридичної відповідальності, так і  відновлювати порушене право на працю шляхом поновлення працівника на роботі та обов’язку роботодавця компен­ сувати весь втрачений працівником за­ робіток через необґрунтовану відмову чи незаконне звільнення. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке гарантії законності?  2. Які види гарантій законності вам відомі?  3. Якими є види міжнародних санкцій до країн, які не дотримуються міжнародно- правових актів?  4. Що таке економічні та політичні гарантії законності?  5. До чого зводяться ідеологічні та організаційні гарантії законності?  6. Дайте класи- фікацію юридичних гарантій законності. Завдання для самоперевірки до теми 9 «Законність і  правопорядок» 1. Спробуйте довести, що правопорядок  — це кінцевий результат існування правової матерії. 2. Визначте роль і  місце юридичних гарантій законності в  системі гарантій законності. 3. Порівняйте: публічний порядок і  правопорядок; ідеологічні та політичні гарантії законності; економічні гарантії законності та міжнародно-правові гарантії законності економічного характеру. 4. Проведіть невелике дослідження про дотримання законності у  вашому освітньому закладі. Запропонуйте шкільній адміністрації перелік заходів, яких необхідно вжити для зміцнення законності у  вашому освітньому закладі. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 123. 122 Розділ II. Право Тема 10. Правосвідомість Опанування матеріалу дозволить: „ розрізняти правову ідеологію й  правову психологію „ описувати структуру правосвідомості „ висловлювати судження щодо умов формування правової культури особи Основні поняття: правова ідеологія, правова психологія, правова культура. §57. Правосвідомість. Правова ідеологія. Правова психологія 1. Як ви розумієте поняття «свідомість»? 2. Що таке ідеологія? 3. Що таке психологія? Право впливає не тільки на поведінку людей, але й  на їхню свідомість, формуючи уявлення про правомірне та неправомірне, дозволене та недозволене. Такий вид свідомості називається правосвідомістю, який існує в  соціумі поруч з  іншими формами суспільної свідомості (мо­ ральною, релігійною, культурною). Правосвідомість відіграє регулюючу роль і в процесі реалізації норм права, у тому числі у вирішенні юридичних справ, прийнятті право­ застосовних актів. Рівень правосвідомості сус­ пільства (знання права, позитивні його оцінки) сприяє дотриманню та виконанню права. Правосвідомість — уявлення, знання людей про право, а  також ставлення до нього. За своїм змістом та глибиною осмислення права виділяють повсякденну, професійну та наукову правосвідомість. 1. Повсякденна правосвідомість виражає ма­ сові уявлення людей про право, які скла­ даються на основі життєвого досвіду, за­ гальної інформації, отриманої із засобів масової інформації та Інтернету. Повсяк­ денна правосвідомість зображує загальний рівень розуміння правових явищ населен­ ням та його ставлення до правотворчої та правозастосовної діяльності, що проводить­ ся в  державі. 2. Професійна правосвідомість здійснюється професійними юристами, які вміють гра­ мотно тлумачити, застосовувати норми пра­ ва та знають їхню роль у суспільстві. Якість професійної правосвідомості суттєво впли­ ває на ефективність правової допомоги, яка надається громадянам, та на здійснення правоохоронної діяльності. 3. Наукова правосвідомість виражається в кон­ цепціях, поняттях, які формуються вченими на основі дослідження правових конструкцій та явищ у  теорії і  практиці. Результатом сформованої наукової правосвідомості має бути обґрунтована та доцільна правотвор­ чість, здійснена на основі досліджень вчених. Правосвідомість — уявлення, знання людей про право, а  також ставлення до нього. когнітивна (пізнавальна)  — спрямована на поширення знання про права, джерела права, зміст правових приписів Функції правосвідомості Оціночна (емоційна)  — формує ставлення до законодавства, здій- снює зіставлення норм права з  ін- тересами та поглядами громадян регулятивна  — упроваджує на основі знань про право, розумін- ня можливостей реалізації своїх інтересів реальне втілення право- вих приписів Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 124. 123 §57. Правосвідомість. Правова ідеологія. Правова психологія Види ПРАВоСВідоМоСТі зА СУБ’ЄКТоМ індивіду- альна Являє собою сукупність поглядів, по- чуттів, настроїв і  переконань конкрет- ного індивіда стосовно права з  ураху- ванням його прагнень самореалізації та певного рівня життя Групова Виражає ставлення до права з боку різно- манітних соціальних груп (громадських організацій, політичних партій, професій- них спілок, трудових колективів), які ба- жають реалізовувати інтереси в певному напрямку суспільної діяльності Суспільна Виявляє ставлення до права всього су- спільства на основі загальнолюдських ін- тересів, притаманних будь-якому члену соціуму За структурною побудовою правосвідомість складається з правової ідеології, правової пси­ хології та правової культури. Ідеї та концепції про те, як має працювати право з огляду на його ефективність, справед­ ливість, складають важливу складову право­ свідомості  — правову ідеологію. Правова ідеологія  — елемент правосвідомості, що об’єднує сукупність ідей, поглядів, теорій, кон- цепцій, які відображають уявлення про соціальне призначення права. У правових ідеях мають бути втілені основні права і  свободи людини, загальнолюдські осо­ бистісні цінності: життя, честь, гідність, свобода особи, її правова безпека та соціальна захище­ ність, а  також цінності суспільного та публіч­ ного характеру: демократія, законність, право­ порядок тощо. Правова ідеологія є раціональним джерелом осмислення права в  демократичних державах. Різноманіття суспільних інтересів, прагнень індивідів найповніше реалізувати свої права та свободи передбачає пошук знань про те, як працює право та як воно має працювати. Правова ідеологія виступає платформою, за до­ помогою якої члени суспільства формулюють своє фундаментальне ставлення до права. Правові знання — інформація про різні сторони правової системи суспільства. Правові знання є центральною ланкою пра­ восвідомості, тому що без них неможливо об­ рати модель правомірної поведінки, особливо в  конфліктних ситуаціях. У  цьому аспекті плюралізм (різноманіття) правових ідеологій сприяє поширенню морального ставлення до права, високого рівня правосвідомості. важливО! Відповідно до статті 15 Конституції України суспільне життя в  Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної ба- гатоманітності. жодна ідеологія не може визнава- тися державою як обов’язкова. „ Прикладами правової ідеології є філософія права Г. Гегеля, природно-правова теорія, Правова ідеологія  — елемент правосвідомості, що об’єднує сукупність ідей, поглядів, теорій, кон- цепцій, які відображають уявлення про соціальне призначення права. Правові знання — інформація про різні сторони правової системи суспільства. ЦікавО! Що таке свідомість? Ще в VI ст. до н. е. давньогрецький анатом і лі- кар Алкмеон висловив припущення, що наш мозок є центральним органом психіки, нашого мислення й свідомості. із точки зору сучасної психології сві- домість є  станом психічного життя людини, що виражається в  суб’єктивному переживанні подій зовнішнього світу та життя самого індивіда, а також в  осмисленні цих подій. ЦікавО! неправова ідеологія Термін «ідеологія» уперше ввів у  1801  р. фран- цузький вчений К. лестют де Грасі в  дослідженні «елементи ідеології». Під ідеологією він розумів сис- темно оформлену сукупність ідей, поглядів, інтересів та цілей різних суб’єктів громадського життя: людей, партій, суспільних рухів тощо. Своє втілення концеп- ція ідеології знайшла в  теоріях марксизму та націо- нал-соціалізму, які стали основою для формування тоталітарних політичних режимів у  СРСР та нацист- ській Німеччині. Не ґрунтуючись на принципах свобо- ди, рівності та справедливості, ідеологія в цих країнах мала неправовий характер. Вона стала фундаментом для вираження інтересів окремих класів та людей, що привело до домінування ідеології над правом,  дер- жави над людиною. Британський економіст ф. А. Хаєк у  книзі «Шлях до рабства» генезис тоталітаризму пов’язує з політичними течіями (комунізмом, нациз- мом), які відкидали природні права людини, запере- чували самоцінність особистості, розглядали її як засіб для досягнення колективної мети. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 125. 124 Розділ II. Право позитивістська концепція. Так, німецький філософ XIX ст. Г. Гегель, порівнюючи закони природи та закони права, відзначав, що при­ родні права перебувають поза нами, а закони права  — «це закони, що йдуть від людей». Витоки права, як стверджував Г. Гегель, пере­ бувають у сфері духу. А для цієї сфери харак­ терний поділ на протилежності й боротьба між ними. Природно­правова ідеологія виходить із того, що всі правові норми мають ґрунту­ ватися на якихось об’єктивних засадах, що не залежать від волі людини (суспільства). Зраз­ ком такої об’єктивної засади представники цієї теорії вважають природу. Позитивістська пра­ вова ідеологія наполягає на неможливості від­ різнити реально існуюче право від права, яким воно має бути. На думку прихильників по­ зитивізму, норма не втрачає свого правового характеру через те, що з позицій «вищої спра­ ведливості» вона може бути кваліфікована як аморальна. Правова психологія відбиває те, яким має бути право з погляду справедливості, які цін­ ності має затверджувати та охороняти право, якими є  цілі права та допустимі засоби їх досягнення. Правова психологія — елемент правосвідомості, що являє собою сукупність переживань, настроїв, пов’язаних зі сприйняттям права та всіх похідних від нього явищ. Якщо правова ідеологія виявляє сутність, соціальне призначення права на основі сфор­ мованих правових та філософських концепцій, то правова психологія фіксує ставлення, що виходить із повсякденного досвіду. Формуван­ ня правової психології відбувається під впли­ вом різних позаюридичних явищ, таких як, наприклад, релігія, культурні традиції та зви­ чаї, у  процесі повсякденного життя. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке правосвідомість? 2. Назвіть функції пра- восвідомості. 3. дайте класифікацію видів право- свідомості. 4. Що таке правова ідеологія? 5. Що таке правові знання? Чому вони є  центральною ланкою правосвідомості? §58. Правова культура 1. дайте визначення поняття «культура». 2. Як культуру можна співвіднести з  правом? Люди живуть не тільки в  природному сере­ довищі, але й  у  створеному ними штучному світі  — у  світі культури, тобто у  світі другої (створеної) природи. Прогрес у  розвитку люд­ ської культури визначається духовними та матеріальними досягненнями людей, їхніми Правова психологія — елемент правосвідомості, що являє собою сукупність переживань, настроїв, пов’язаних зі сприйняттям права та всіх похідних від нього явищ. ЦікавО! Правові та соціальні цінності в  українській класичній літературі Американський соціолог Т. Парсонс визначав цін- ності як загальноприйняті уявлення про бажаний тип соціальної системи, насамперед про суспільство в уяв- ленні його власних членів. Культура кожного відображає основні цінності, до яких тяжіє народ та які неминуче стають правовими. Українські письменники завжди були поряд із народом, могли переказати його сподівання та прагнення. Тарас Шевченко, іван франко та леся Українка є яскравими представниками соціального пси- хологізму у  вітчизняній літературі, які змогли яскраво передати ставлення українського народу до суспільно- го ладу, у  тому числі правового, під час панування на українській землі Російської імперії. Так, леся Українка писала про «людяне в  людині» як усвідомлення за- гальнолюдських ідеалів, серед яких особливо виділявся ідеал свободи  — свободи людини та свободи народу: «заржавіють від сліз кайдани, самі ж ніколи не спадуть!». Славетні вітчизняні митці слова заклали глибокий психо- логічний фундамент дійсно правових цінностей для по- будови незалежної правової держави Україна. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 126. 125 §58. Правова культура успіхами в  поліпшенні умов життя, в  удоско­ налюванні форм свого існування. У  цьому за­ гальнокультурному процесі до сфери правової культури належать успіхи та досягнення в роз­ витку права й держави, в удосконалюванні пра­ вової (і  державно­правової) організації життя вільних людей. Правова культура суспільства залежить від рівня загальної культури людей. Вона взаємозалежна з різними видами культур: політичною, моральною, естетичною, релігійною тощо. Не можуть стати правом ті правила по­ ведінки, які не стали нормою культури. Правова культура — частина соціальної культури, обумовлена одним із її видів  — правом. Розрізняють правову культуру суспільства та правову культуру особистості. Правова культура суспільства  — це досяг­ нутий рівень розвитку правосвідомості та право­ вої активності суспільства. Вона проявляється в  культурі правотворчості, культурі правоохо­ ронної та судової діяльності, культурі функ­ ціонування державних органів та посадових осіб. Правова культура суспільства являє со­ бою правову культуру громадянського суспіль­ ства та правової держави, де вищою цінністю визнають, дотримуються й  захищають права і  свободи людини. У  такій державі сама лю­ дина усвідомлює свої права і  свободи, шляхи їх правового захисту, поважає права і свободи інших людей. Високий рівень правової куль­ тури суспільства передбачає насамперед за­ гальне позитивне ставлення до права. Правова культура особистості — це переду­ сім рівень знання права кожним громадянином, поважне ставлення до права. Правова культу­ ра особистості тісно пов’язана із правосвідо­ містю, ґрунтується на ній. Вона містить у собі правову інтуїцію, що дозволяє відрізнити пра­ вильне та допустиме від неправильного й  не­ припустимого. Правова культура особистості передбачає поведінку, що відповідає правовим приписам, повагу до прав інших людей і  сум­ лінне виконання своїх обов’язків, наявність таких моральних особистісних якостей, як со­ вісність, справедливість, чесність, почуття влас­ ної гідності. Правова активність особистості є  показни­ ком правової культури особистості у своїй най­ вищій формі  — правомірній поведінці, що передбачає злиття двох аспектів: внутрішньо­ го та зовнішнього. Формування правової культури особистості передбачає наявність кількох вимог до загально­ го рівня правосвідомості й  правової поведінки, правотворчої та правозастосовної діяльності. 1. Вимога до рівня правосвідомості та право- вої поведінки. Виражається в  рівні засво­ єння права громадянами, посадовими осо­ Правова культура — частина соціальної культури, обумовлена одним із її видів  — правом. Функції правової культури Пізнавальна освоєння правової спадщини минулого та сьогодення: вітчизняного й  закордонного Регулятивна забезпечення ефективного функціонування всіх елементів правової системи та ство- рення стійкого правопорядку Нормативно-ціннісна оцінювання поведінки особистості, рівня розвитку законодавства, стану законності й  правопорядку відповідно до норм націо- нального законодавства та міжнародних стандартів Правомірна поведінка Внутрішній аспект Наявність високого рівня правосвідомості; бажання та готовність до завзятої право- мірної діяльності на основі впевненості в  доцільності та справедливості правових приписів, у  добровільному їх здійсненні, доброму знанні права Зовнішній аспект Цілеспрямована, ініціативна, позитивна со- ціально корисна діяльність особистості, що перевершує звичайні вимоги до можливої та належної поведінки, спрямовану на роз- виток демократії, зміцнення законності й  правопорядку Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 127. 126 Розділ II. Право бами, спрямованості на використання прав, виконання обов’язків, дотримання заборон. 2. Вимога до рівня правотворчої діяльності. Виражається в  досконалості змісту та фор­ мі нормативно­правових актів, у їхній яко­ сті, продуманості, узгодженості, справедли­ вості, культурі створення юридичних текстів за допомогою правил юридичної техніки. 3. Вимога до рівня правозастосовної діяльнос- ті. Виражається в  рівні ефективності робо­ ти судових, правоохоронних, виконавчих та інших правозастосовних органів. Низький рівень роботи цих органів та їхніх посадових осіб знижує рівень забезпечення законності та правопорядку, знецінює право як інстру­ мент, який в  змозі гарантувати безпеку та порядок у  суспільстві. Високий рівень ді­ яльності правозастосовних органів формує в  громадян відчуття впевненості, що право­ мірна поведінка є  доцільною та бажаною й  здійснюється всіма членами суспільства. Загальний низький рівень за всіма трьома показниками може зумовити формування в гро­ мадян антиподу правової культури  — право- вого нігілізму (від латин. nihil — ніщо, нічо­ го). Громадянське суспільство та правова держава зацікавлені в  запобіганні подібним до правового нігілізму явищам, підвищенні рівня правосвідомості та правової культури, для чого необхідна досить продумана система правового виховання. Правове виховання — цілеспрямована система- тична діяльність держави, її органів, громадських організацій, правозахисних рухів із формування та підвищення правосвідомості та правової куль- тури. Правове виховання починається із засвоєн­ ня моральних ідеалів, правових установок і  ціннісних орієнтацій у  родині, школі, спіл­ куванні, у  тому числі в  іграх з  однолітками, товаришами, друзями. Дуже важливо, щоб були закладені основи позитивного ставлення до права, правових явищ, сформована потре­ ба до постійного розширення та поглиблення правових знань. Саме виховання в  дусі права та законності знаходить своє завершення в  правовій актив­ ності особистості, у  її правовій культурі. важливО! Німецький філософ і. Кант є автором так званого категоричного імперативу, який став вимогою до правового виховання в  усіх демокра- тичних правових державах: «Роби так, щоб ти за- вжди ставився до людства і  у  своїй особі, і  в  осо- бі всякого іншого так само, як до мети, і ніколи не ставився  б до нього тільки як до засобу». „ Правове виховання — цілеспрямована система- тична діяльність держави, її органів, громадських організацій, правозахисних рухів із формування та підвищення правосвідомості та правової куль- тури. ЦікавО! абсолютний правовий нігілізм м. Штірнера Німецький мислитель М. Штірнер (1806—1856) у своєму єдиному творі «Єдиний та його власність» (1844 р.) піддав сумніву всю правову культуру люд- ства. Він вважав, що кожна людська особистість сама для себе є  цілим світом, джерелом права та моралі, має право жити й  розвиватися як хоче, а  всі, хто цьому протистоїть, є  ворогами. На пере- конання М. Штірнера, право існує завдяки пануван- ню над людиною, а  тому право  — це воля госпо- даря. Мислитель не сприймав право як благо для суспільства та пропонував джерелом права зроби- ти не державу, не соціум, а  волю конкретного ін- дивіда: «Я  сам вирішую, чи маю я  на що-небудь право; поза мною немає ніякого права. Те, що мені здається справедливим, і є право». Погляди М. Штір- нера є правовим нігілізмом, доведеним до крайно- щів, та не придатні для реального життя суспільства та держави. іммануїл Кант Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 128. 127 Повторення й узагальнення за розділом ІІ «Право» Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке правова культура?  2. Назвіть функції право- вої культури.  3. Охарактеризуйте правову культуру суспільства та правову культуру особистості.  4. Що таке правовий нігілізм?  5. Що таке правове виховання? Завдання для самоперевірки до теми 10 «Правосвідомість» 1. Спробуйте довести, що правосвідомість за своєю природою не є  єдиним системним утворенням. 2. Проведіть дискусію на тему «Умови формування правової культури особи в  сучасній Україні». 3. Порівняйте: правову ідеологію та правову психологію; індивідуальну і  гру- пову правосвідомість; право і  правосвідомість. 4. Проведіть дослідження у  своєму мікрорайоні з  приводу визначення рівня правової культури його жителів. Запропонуйте власне бачення шляхів підви- щення правової культури в  мікрорайоні. Повторення й  узагальнення за розділом ІІ «Право» І рівень складності (кожен тест оцінюється у  0,5 бала) 1. Інтелект є  провідним елементом А правової ідеології Б правової психології В правової культури Г правової свідомості 2. Виберіть правильне твердження. А економічні гарантії законності належать до  загальносоціальних Б політичні гарантії законності належать до  спеціально-соціальних В політичні гарантії законності належать до  спеціально-соціальних Г спеціально-соціальні гарантії законності по­ діляються на юридичні та ідеологічні 3. Поняття «громадський правопорядок» та «право­ порядок» співвідносяться як А частина і  ціле Б ціле і  частина В як слова-синоніми Г як протилежні поняття 4. Робітник заводу «Точприлад» Хромов вчинив дрібне розкрадання на роботі. За це його може бути притягнуто до відповідальності А кримінальної, цивільної та адміністративної Б дисциплінарної, матеріальної та цивільної В адміністративної, матеріальної та дисциплі­ нарної Г кримінальної, дисциплінарної та адміністра­ тивної 5. Відповідач С. Петренко подав необґрунтований зустрічний позов, спрямований виключно на за­ тягування строків розгляду справи. Його пове­ дінку слід кваліфікувати як А правопорушення Б зловживання правом В об’єктивно протиправну поведінку Г жодна відповідь не є  правильною 6. До передпроектної стадії правотворення і право­ творчого процесу належить А обговорення правотворчої ініціативи з  гро­ мадськістю Б формування юридичного мотиву про необ­ хідність внесення змін до чинної системи норм права В ухвалення рішення про підготовку проекту нормативно-правового акта Г розробка концепції проекту нормативно-пра­ вового акта та підготовка його тексту Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 129. 128 Розділ II. Право ІІ рівень складності (логічна послідовність та логічна пара оцінюються в  1 бал) 7. Розташуйте складові системи права у  логічній послідовності від меншого до більшого. А норма права Б підгалузь права В правовий інститут Г галузь права 8. Установіть відповідність між видами спеціалізованих правових норм та прикладами цих видів правових норм. 1 норма — засада 2 норма — принцип 3 визначально — установча норма 4 норма — дефініція А заповітом є  особисте розпорядження особи на випадок своєї смерті Б завданням Конституційного Суду є  забезпечення верховен­ ства Конституції В факти, встановлені рішенням суду, яке набуло законної сили в  одній справі, не повинні доводитися знову при розгляді інших справ, у  яких беруть участь ті самі особи Г громадяни рівні перед законом незалежно від підстав, по­ рядку і  моменту набуття громадянства Д держава відповідає перед людиною за свою діяльність 9. Установіть відповідність між видами юридичної відповідальності та  їхніми ознаками. 1 адміністративна 2 цивільна 3 дисциплінарна 4 кримінальна А можлива без вини, однак неможлива за чужу вину, її суб’єктами можуть бути виключно юридичні особи, щодо неї діє принцип невідворотності відповідальності Б можлива без вини і  за чужу вину, діє принцип презумпції вини, в  окремих випадках притягнення до відповідальності не обмежується певними строками В діє принцип невідворотності відповідальності, є  відповідаль­ ністю тільки перед державою, до неї можуть бути притягну­ ті тільки фізичні особи, в  окремих випадках притягнення до відповідальності не обмежується певними строками Г діє принцип невідворотності відповідальності, є  відповідаль­ ністю тільки перед державою, до неї можуть бути притяг­ нуті як фізичні, так і  юридичні особи, притягнення до від­ повідальності обмежується певними строками Д не діє принцип невідворотності відповідальності, можлива тільки щодо фізичних осіб, не є  відповідальністю перед державою, не має майнового характеру, притягнення до відповідальності обмежується певними строками ІІІ рівень складності (порівняння оцінюється у  3 бали) 10. Визначте спільні й  відмінні ознаки законності і  правопорядку. ІV рівень складності (завдання оцінюється у  3 бали) 11. Автори теорії примирення пояснювали похо­ дження права необхідністю впорядкування від­ носин між родами. Вони виходили з  того, що в  розв’язанні конфліктів між родами було за­ цікавлене все первісне суспільство. Договори про примирення спочатку в усній, символічній формі укладалися за допомогою народних збо­ рів, ради старійшин. Із часом такі договори через повторення ситуацій однорідного харак­ теру поступово переросли в правила, юридичні норми (право примирення). Дайте оцінку цій теорії з  позицій критичного мислення. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 130. 129 Розділ III Конституційне право України Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 131. 130 Розділ III. Конституційне право України Тема 1. Поняття конституційного права України Опанування матеріалу дозволить: „„ називати предмет галузі, суб’єкти конституційно-правових відносин, метод конституційно-правового регулювання, джерела конституційного права „„ описувати структуру Конституції України „„ аналізувати Декларацію про державний суверенітет України та Акт про- голошення незалежності України „„ оцінювати Конституцію як Основний Закон держави Основні поняття: конституція, правонаступництво. § 59. Поняття, предмет та метод конституційного права України. Джерела конституційного права України 1. Які ви знаєте галузі права? 2. Які ще елементи містить система права? Конституційне право  — галузь права, тоб­ то сукупність правових норм, які регулюють су­спільні відносини, що забезпечують існування держави: основи конституційного ладу Укра­ їни, статус людини й  громадянина, територі­ альний устрій держави, форми демократії, систему орга­нів державної влади й  місцевого самоврядування. Конституційне право — основна галузь пра­ ва України. Предметом конституційного права України є  такі групи суспільних відносин. 1. Сукупність суспільних відносин, що визнача­ ють конституційний лад України: унітарний територіальний устрій, республіканську форму правління, демократичний політичний режим, розподіл влади, систему державних органів. 2. Суспільні відносини щодо здійснення влади народом України: відносини, які визначають засади народовладдя, суверенітету народу, форми безпосередньої демократії (вибори, референдум), місцеве самоврядування. 3. Суспільні відносини, що пов’язані зі стату­ сом людини в державі: відносини громадян­ ства, права та обов’язки людини. Як і  будь-яка галузь права, конституційне право України має притаманний лише йому метод правового регулювання. Основними прийомами та способами впли­ ву конституційного права України на суспіль­ ні відносини є  припис, заборона й  дозвіл. ƒƒ Припис (позитивне зобов’язання). Зазначе­ ний прийом використовується в  нормах конститу­ційного права, які визначають осно­ ви діяльності органів державної влади та посадових осіб. Саме через припис на дер­ жавні органи покладається обов’язок діяти певним чином. Позитивне зобов’язання застосовується у пра­ вовідносинах, у яких на одну сторону поклада­ ється юридичний обов’язок вчинити активні дії, а  інша сторона має право вимагати вчинення таких дій. Якщо обов’язок не буде виконаний, то правовими нормами передбачена можливість забезпечити виконання юридичного обов’язку. ƒƒ Заборона. У разі застосування зазначеного прийому норма права покладає на особу (ор­ ган) юридичний обов’язок утриматися від вчинення певних дій у випадках, які визна­ чені відповідною нормою. Н а п р и к л а д: Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 132. 131 §59. Поняття, предмет та метод конституційного права України. джерела конституційного права України Частина 3 статті 15. Цензура заборонена. Частина 2 статті 126. Вплив на суддю у  будь­який спосіб забороняється. ƒ Дозвіл. У  тих випадках, коли правова нор­ ма надає особі можливість прийняти само­ стійне рішення щодо вчинення певних дій або утриматися від їх вчинення, це і  є  ви­ користання дозволу як способу регулюван­ ня суспільних відносин. Н а п р и к л а д: Частина 1 статті 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право віль­ но залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Частина 1 статті 35. Кожен має право на свободу світогляду і  віросповідання. Джерело конституційного права — нормативно- правовий акт, який регулює конституційно-право- ві відносини. Джерела конституційного права України мають загальні ознаки (такі, що притаманні джерелам будь­якої галузі права) та спеціаль­ ні ознаки (притаманні лише їм). КлАСифіКАЦіЯ джеРел КоНСТиТУЦійНоГо ПРАВА За сутністю ƒƒ джерела, що є  безпосереднім волевиявленням усього народу України  — акти всеукраїнсько- го референдуму (первинні) ƒƒ джерела, що є  волевиявленням держави та органів державної влади (похідні) ƒƒ джерела, що є  волевиявленням територіальних громад та ін- ших суб’єктів місцевого само- врядування Джерела конституційного права За юридичною силою ƒƒ Конституційні акти (Конституція України, акти всеукраїнського референдуму щодо внесення змін до Конституції України, Конституція Автономної Респу- бліки Крим) ƒƒ законодавчі акти ƒƒ Підзаконні нормативно-правові акти органів державної влади ƒƒ Акти органів місцевого само- врядування За національною належністю ƒƒ національні джерела  — дже- рела, прийняті на території України відповідними суб’єктами конституційної пра- вотворчості ƒƒ міжнародні джерела  — чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке конституційне право? 2. Які групи суспіль- них відносин є  предметом конституційного права? 3. Якими є  основні прийоми та способи впливу кон- ституційного права на суспільні відносини? 4. Назвіть загальні ознаки джерел конституційного права. 5. Які вам відомі спеціальні ознаки джерел конституційного права? 6. дайте класифікацію джерел конституційно- го права. Джерело конституційного права — нормативно- правовий акт, який регулює конституційно-право- ві відносини. Загальніознаки Видаються в  межах повноважень відпо- відних суб’єктів правотворчості Відповідають нормативним положенням актів, що видані вищими суб’єктами пра- вотворчості Набувають чинності за умови оприлюд- нення Мають письмову форму Спеціальніознаки за своєю сутністю джерела конституцій- ного права об’єктивно відображають волю українського народу та політику держави за змістом джерела конституційного права мають загальнообов’язковий ха- рактер для всіх суб’єктів конституційно- правових відносин і  є  основою для фор- мування інших галузевих джерел права за суб’єктами правотворчості конститу- ційно-правові норми можуть бути вста- новлені чи санкціоновані виключно суб’єктами конституційної правотворчос- ті: народом України, державою або суб’єктами місцевого самоврядування Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 133. 132 Розділ III. Конституційне право України § 60. Конституційно-правові відносини та їх види Які види суспільних відносин ви знаєте? Конституційно-правові відносини  — це су­спільні відносини, врегульовані нормами конституційного права України, змістом яких є юридичний зв’язок між його суб’єктами у фор­ мі взаємних прав і  обов’язків, передбачених відповідною нормою конституційного права. Розглянемо особливості конституційно-пра­ вових відносин. ƒƒ Мають політичний характер. ƒƒ Конституційно-правовим відносинам влас­ тивий особливий суб’єктний склад: народ, держава, Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, полі­ тичні партії тощо. ƒƒ Об’єктами конституційних відносин є влада, суверенітет і  свобода особистості. ƒƒ Є базою для всіх інших відносин у державі. Залежно від індивідуалізації суб’єктів кон­ ституційно-правові відносини поділяються на загальні й  конкретні. Загальні конституційно-правові відносини ґрунтуються на таких положеннях Конституції України, які стосуються всіх суб’єктів консти­ туційного права України. Жодного суб’єкта цих відносин персонально не визначено. Ко­ жен суб’єкт загальних конституційно-правових відносин перебуває у правовому зв’язку з усі­ ма іншими суб’єктами цих відносин. У частині 1 статті 8 Конституції України зазначено, що в Україні визнається й діє прин­ цип верховенства права. Суб’єктів, на яких поширює свою чинність принцип верховенства права, не визначено (визначена лише терито­ рія, де він чинний, — територія України). Отже, усі суб’єкти на території України мають діяти на підставі цього принципу. Конкретні конституційно-правові відносини ґрунтуються на таких положеннях Конституції України, які чітко визначають хоча  б одного суб’єкта цих відносин. Наведемо приклад: Стаття 75 Конституції України: Єдиним органом законодавчої влади в  Україні є  пар­ ламент  — Верховна Рада України. Конституційно-правові відносини класифі­ кують за такими критеріями: за цільовим при­ значенням, за змістом, за часом дії. За цільовим призначенням: ƒƒ Установчі відносини  — це, як правило, загальні відносини, які виникають на під­ ставі конституційних принципів, статутних, дефінітивних та інших норм. Н а п р и к л а д, відповідно до статті 1 Консти­ туції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. ƒƒ Правовстановлюючі відносини  — це від­ носини, у яких їх суб’єкти здійснюють свої права та виконують свої обов’язки, вста­ новлені правовою нормою. Н а п р и к л а д, відповідно до статті 116 Кон­ ституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики. ƒƒ Правоохоронні відносини — це відносини, метою яких є  охорона приписів правової норми. Н а п р и к л а д, відповідно до частини 2 стат­ ті 90 Конституції України, Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо: 1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Консти­ туції; 2) протягом 60 днів після відставки Кабі­ нету Міністрів України не сформовано персо­ нальний склад Кабінету Міністрів України; 3) протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. За змістом: ƒƒ Матеріальні правовідносини  — це відно­ сини, які складаються в  процесі реалізації матеріальних норм конституційного права. Наприклад, Президент України має право нагороджувати державними нагородами (пункт 25 частина 1 статті 106 Конституції України). Видання указу про нагородження певної особи державною нагородою й  буде реалізацією норми матеріального права. ƒƒ Процесуальні правовідносини виникають під час реалізації процесуальних норм. При­ кладами таких відносин є: відносини щодо формування державних органів, відносини Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 134. 133 §61. Конституційно-правові норми та їх особливості щодо підготовки, розгляду, прийняття та набрання чинності законом. Особливим видом конституційно­правових відносин є  правові стани. На відміну від тра­ диційних правовідносин, де чітко визначені суб’єкти, їхні права й обов’язки, специфіка пра­ вових станів знаходить свій прояв у  тому, що суб’єкти цих відносин чітко визначені, а  їхні права й обов’язки — ні. Наприклад, таким пра­ вовим станом є громадянство. Конституція Укра­ їни визначає лише основні обов’язки громадян України, проте повний перелік прав і обов’язків громадянина України встановлюється широким колом нормативно­правових актів. За часом дії: ƒ Строкові правовідносини  — це правовідно­ сини, які обмежені в  часі. Сторони цих від­ носин мають права й  обов’язки протягом часу, який визначений Конституцією України. Н а п р и к л а д, відповідно до частини 5 стат­ ті 76 Конституції України, строк повноважень Верховної Ради України становить п’ять років. ƒ Безстрокові правовідносини  — це право­ відносини, період чинності яких не встанов­ лено. Вони обмежені не часом, а настанням певних умов, які визначені нормами права. Н а п р и к л а д, відносини громадянства не обмежені часом, проте особа в  будь­який момент може вийти з громадянства України. Суб’єкти конституційно­правових відносин — це учасники правовідносин, які не тільки на­ ділені правами й обов’язками, але й реалізують свої права та виконують обов’язки в  консти­ туційно­правових відносинах. Суб’єктів конституційно­правових відносин можна поділити на два види — індивідуальні та колективні. Суб’єкти конституційно-правових відносин Індивідуальні Колективні ƒƒ особи без громадянства ƒƒ Громадяни України ƒƒ Суддя ƒƒ Народний депутат України ƒƒ Президент України ƒƒ інші ƒƒ Народ України ƒƒ Національні меншини ƒƒ Територіальні громади ƒƒ Політичні партії ƒƒ Громадські об’єднання ƒƒ Верховна Рада України ƒƒ інші ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке конституційно-правові відносини? 2. Які вам відомі особливості конституційно-правових від- носин? 3. Назвіть види суб’єктів конституційно-право- вих відносин. §61. конституційно-правові норми та їх особливості 1. Що таке правова норма? 2. Назвіть види правових норм. норма конституційного права  — формально ви- значене, встановлене чи санкціоноване українським народом або державою чи суб’єктами місцевого самоврядування правило поведінки, що регулює суспільні відносини, які є предметом конституційно- го права, і  забезпечується всіма заходами впливу, передбаченими чинним законодавством. Конституційно­правові норми вирізняються за такими ознаками: ƒ зміст, що залежить від тієї сфери суспільних відносин, на регулювання яких ці норми спрямовані; ƒ джерела, у  яких вони виражені. Основні, найбільш важливі норми містяться в  осо­ бливому акті, що має вищу юридичну силу в  усій системі права, — у  Конституції; ƒ своєрідність видів: серед розглянутих норм значно більше, ніж в інших галузях, загаль­ норегулятивних норм. Це принципи, норми­ дефініції, норми­завдання. Вони розраховані на всіх суб’єктів застосування права неза­ лежно від виду правовідносин, учасниками яких ці суб’єкти є; ƒ установчий характер приписів, що міститься в  них. Саме конституційно­правові норми норма конституційного права  — формально ви- значене, встановлене чи санкціоноване українським народом або державою чи суб’єктами місцевого самоврядування правило поведінки, що регулює суспільні відносини, які є предметом конституційно- го права, і  забезпечується всіма заходами впливу, передбаченими чинним законодавством. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 135. 134 Розділ III. Конституційне право України первинні, установлюють обов’язковий для створення всіх інших правових норм поря­ док: визначають форми основних норматив­ но-правових актів, порядок їх прийняття й  оприлюднення, компетенцію державних органів у сфері правотворчості, найменуван­ ня прийнятих ними правових актів. Норми конституційного права визначають і  саму систему органів публічної влади; ƒƒ особливий механізм реалізації, що для бага­ тьох конституційно-правових норм пов’язано не з виникненням конкретних правовідносин, а  з  особливого виду відносинами загального характеру або правового стану; ƒƒ специфічний характер суб’єктів, на регулю­ вання відносин між якими ці норми спря­ мовані. Такими особливими суб’єктами можна назвати народ, державу, нації та на­ родності, представницькі (законодавчі) орга­ ни державної влади; ƒƒ особливості структури: для конституційно- правових норм не характерна традиційна тричленна структура, яку виділяють у скла­ ді правової норми, — гіпотеза, диспозиція й  санкція. У  розглянутих нормах звичайно є  гіпотеза й  диспозиція та лише в  окремих випадках  — санкція. Конституційно-правові норми можна кла­ сифікувати за такими критеріями: за змістом, юридичною силою, призначенням у механізмі правового регулювання, терміном дії, терито­ рією дії, характером приписів. Більшість норм конституційного права Укра­ їни є  постійними. За терміном дії Постійні норми (строк чинності не визначений) Тимчасові норми (строк чинності визначається певним періодом, датою або подією) Конституційно-правові норми За територією дії Норми, які діють на території всієї України Норми, які діють на території Авто- номної Республіки Крим Норми, які діють на території окре- мих адміністративно-територіаль- них одиниць За характером приписів Уповноважуючі норми (закріплюють право суб’єктів державно-правових відносин виконувати певні дії, ви- значають межі їх повноважень Зобов’язуючі норми (закріплюють обо­в’язки суб’єктів державно-право- вих відносин діяти певним чином) Забороняючі норми (закріплюють не- припустимість вчинення певних дій) Класифікація конституційно-правових норм За змістом (колом суспільних відносин, що ними регулюються) Норми, що встановлюють засади конституційного ладу Норми, що закріплюють основи правового статусу лю- дини й  громадянина Норми, що визначають територіальний устрій Норми, що визначають систему органів державної влади Норми, що визначають виборну систему Норми, що визначають судоустрій Норми, що визначають засади місцевого самовряду- вання Конституційно-правові норми За юридичною силою Норми Конституції України Норми конституційних законів Норми звичайних законів Норми, що містяться в  постановах Верховної Ради України Норми, що містяться в  указах і  розпорядженнях Президен- тів України Норми, що містяться в постановах Кабінету Міністрів України Норми, що містяться в  актах органів місцевої виконавчої влади Норми, що містяться в  актах органів місцевого самовряду- вання Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 136. 135 §62. загальна характеристика Конституції України важливО! Тимчасові норми: до прийняття за- конів, що визначають особливості здійснення ви- конавчої влади в  містах Києві та Севастополі від- повідно до статті 118 цієї Конституції, виконавчу владу в  цих містах здійснюють відповідні держав- ні адміністрації (пункт 10 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України). Зобов’язуючі норми: обов’язок держави  — захи- щати життя людини (частина 2 статті 27 Конституції України). Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття (частина 2 статті 51 Конституції України). Забороняючі норми: Використання примусової праці забороняється (частина 3 статті 43 Консти- туції України). „ ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке норми конституційного права? 2. Чим норми конституційного права відрізняються від норм інших галузей права? 3. дайте класифікацію консти- туційно-правових норм. §62. Загальна характеристика конституції україни 1. Визначте особливості Конституції України як основного закону нашої держави. 2. Які державні утворення існували на території сучасної України? Конституція є основною правової системи будь­якої демократичної держави. конституція україни (як основне джерело кон- ституційного права україни)  — єдиний норма- тивно-правовий акт, який є  основним законом України, має найвищу юридичну силу, є  юридич- ною базою законодавства України, приймається та змінюється в особливому порядку, має специ- фічний зміст і  структуру й  прямо діє на всій те- риторії України. 28 червня 1996  р. Верховна Рада України прийняла Конституцію України. Конституція України має власну структуру, яка опосеред­ ковує та відображає наведені ознаки. Струк­ тура Конституції України побудована з  ура­ хуванням як власного, так і  вітчизняного зарубіжного досвіду. Вона складається з  пре­ амбули, основної частини, що включає 13 роз­ ділів, «Прикінцеві положення» та «Перехідні положення». Кожна із цих складових має своє окреме призначення й несе своє функціональ­ не навантаження. СТРУКТУРА КоНСТиТУЦіЇ УКРАЇНи Розділ Зміст Статті Преамбула Цілі прийняття Конституції України — Розділ і. загальні засади основи суспільного ладу, державного ладу, громадянства, положення, які стосуються суверенітету України, соціального захисту її громадян, націо- нальної та екологічної безпеки, а  також статті, що виражають державну символіку 1—20 Розділ II. Права, свободи та обов’язки людини і  громадянина Норми, що визначають основні особисті, політичні, економічні, соціальні права та свободи людини і  громадянина й  гарантії їх реалізації, а  також обов’язки людини і  громадянина перед державою й  суспільством 21—68 Розділ III. Вибори. Рефе- рендум Порядок здійснення і  впровадження таких основних форм народного волевиявлення, як вибори та референдум 69—74 Розділ IV. Верховна Рада України Порядок утворення і діяльності єдиного органу законодавчої влади — Верхов- ної Ради, її склад, компетенції, а  також статус народного депутата України 75—101 Розділ V. Президент України Норми, що регулюють правове становище Президента України, порядок його обрання, компетенцію, умови припинення його повноважень, а  та- кож норми, що визначають порядок формування та функції Ради націо- нальної безпеки і  оборони України 102—112 конституція україни (як основне джерело кон- ституційного права україни)  — єдиний норма- тивно-правовий акт, який є  основним законом України, має найвищу юридичну силу, є  юридич- ною базою законодавства України, приймається та змінюється в особливому порядку, має специ- фічний зміст і  структуру й  прямо діє на всій те- риторії України. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 137. 136 Розділ III. Конституційне право України Закінчення таблиці Розділ VI. Кабінет Міні- стрів України. Інші орга- ни виконавчої влади Порядок утворення, діяльності та компетенції Уряду України, місцевих державних адміністрацій, а  також порядок припинення повноважень цих органів 113—120 Розділ VIII. Правосуддя Норми, що регулюють порядок утворення й  функціонування органів правосуддя та визначають статус суддів 124—1312 Розділ IX. Територіаль- ний устрій України Принципи та система адміністративно-територіального устрою України 132, 133 Розділ X. Автономна Рес- публіка Крим Норми, що визначають становище цієї республіки, її компетенцію, осно- ви відносин між Україною та Автономною Республікою Крим, повнова- ження органів цієї республіки 134—139 Розділ XI. Місцеве само- врядування Норми, що визначають систему органів місцевого самоврядування, їхній склад, статус депутатів, а  також повноваження цих органів 140—146 Розділ XII. Конституцій- ний Суд України Склад і  повноваження Конституційного Суду, гарантії незалежності та недоторканності суддів 147—153 Розділ XIII. Внесення змін до Конституції України Порядок подання до Верховної Ради України законопроектів про вне- сення змін і  доповнень до Конституції та порядок їх розгляду 154—159 Розділ XIV. Прикінцеві положення Конституція України набирає чинності з  дня прийняття. День прийняття Конституції України є  державним святом  — Днем Конституції України 160, 161 Розділ XV. Перехідні положення Положення щодо юридичної сили чинного законодавства в  частині, що не суперечить Конституції України, і  порядок вирішення інших питань, що виникли у  зв’язку з  прийняттям нової Конституції України —  Важливо!   Конституція України як Основний Закон нашої держави визначає і  встановлює га- рантії конституційного ладу України. Саме в  Кон- ституції України були закріплені основні по­ ложення, на яких будується сучасна Україна: людина  — найвища соціальна цінність; держава Україна  — суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова, унітарна держава; народ Укра- їни — носій суверенітету та єдине джерело влади в  Україні.  Запитання та завдання для самоперевірки 1. Із  якою метою було укладено Конституційний до- говір між Президентом України та Верховною Радою України в  червні 1995 р.?  2. Якими ознаками харак- теризується Конституція України?  3. Якою є структура Конституції України? § 63. Декларація про державний суверенітет України. Акт проголошення незалежності України. Правонаступництво України Як характеризується наша держава в розділі І Конституції України? Поясніть свою відповідь. Крім Конституції України, провідними та первинними джерелами конституційного пра­ ва нашої держави є Декларація про державний суверенітет України та Акт проголошення не­ залежності України. Декларація про державний суверенітет Укра­ їни була прийнята 16 липня 1990 р. Верховною Радою Української PCP, виходячи з  кризової політичної та економічної ситуації у  СРСР, що склалась у  часи так званої «перебудови». Із 385  депутатів, присутніх у  цей день на за­ сіданні, «за» проголосували 355, «проти»  — чотири, не взяли участь у  голосуванні  — 26. Декларація складалася зі вступу (преамбули) та десяти розділів: самовизначення української нації; народовладдя; державна влада; грома­ дянство Української PCP; територіальне верхо­ венство; економічна самостійність; екологічна Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 138. 137 § 63. Декларація про державний суверенітет України. Акт проголошення незалежності України. Правонаступництво України безпека; культурний розвиток; зовнішня і вну­ трішня безпека; міжнародні відносини. Декларація проголосила державний сувере­ нітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в меж­ ах її території та незалежність і рівноправність у  зовнішніх відносинах». У Декларації визначалося, що Україна як суверенна держава розвиватиметься в існуючих кордонах на основі здійснення українською на­ цією невід’ємного права на самовизначення. Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій чи окремих осіб переслі­ дуються законом. Громадяни республіки всіх на­ ціональностей становлять народ України. Народ України є  єдиним джерелом державної влади.  Важливо!   В останньому розділі Декларації під- креслювалося, що Україна є суб’єктом міжнародно- го права, здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у  діяльності між- народних організацій тощо. Вона виступає рівно- правним учасником міжнародного спілкування, ак- тивно зміцнює загальний мир і міжнародну безпеку, безпосередньо бере участь у загальноєвропейсько- му процесі та європейських структурах.  Отже, Декларація стала правовою основою процесу незалежного державотворення Украї­ ни, усього подальшого законодавства. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України.  Важливо!   Акт проголошення незалежності України Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в  зв’язку з  державним пере- воротом в  СРСР 19 серпня 1991 року, · продовжуючи тисячолітню традицію державо­ творення в Україні, · виходячи з  права на самовизначення, перед- баченого Статутом ООН та іншими міжнародно- правовими документами, · здійснюючи Декларацію про державний суве- ренітет України, Верховна Рада Української Радян- ської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність УКРАЇНИ та створення самостійної української держави  — УКРАЇНИ. Територія України є  неподільною і  недоторкан- ною. Віднині на території України мають чинність ви- ключно Конституція і  закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схва- лення. ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ 24 серпня 1991 року  На Всеукраїнському референдумі, який від­ бувся 1 грудня 1991 р., 90,35 % виборців під­ твердили Акт проголошення незалежності України. Цей акт, день прийняття якого був незабаром проголошений національним свя­ том, не був випадковим явищем. Український народ прийняв його, продовжуючи тисячоліт­ ню традицію державотворення. Із моменту прийняття Акта проголошення незалежності України на території республіки почали діяти тільки її власні (УРСР) Конститу­ ція, закони, інші нормативно-правові докумен­ ти, тоді ще не пристосовані до потреб та умов власної самостійної державності. Для форму­ вання найбільш ефективного переходу від ра­ дянської системи до незалежного управління в основних державних сферах 12 вересня 1991 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про правонаступництво України».  Важливо!   Закон України «Про правонаступ- ництво України» Стаття 1. З моменту проголошення незалежнос- ті України найвищим органом державної влади України є  Верховна Рада України в  депутатському складі Верховної Ради Української РСР. Стаття 2. До ухвалення нової Конституції Укра- їни на території України діє Конституція (Основний Закон) Української РСР. Стаття 3. Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України. Стаття 4. Органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сфор- мовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в  Україні до створення ор- ганів державної влади і  управління, органів про- куратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України. Стаття 5. Державний кордон Союзу РСР, що відмежовує територію України від інших держав, Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 139. 138 Розділ III. Конституційне право України та кордон між Українською РСР і Білоруською РСР, РРФСР, Республікою Молдова за станом на 16 лип- ня 1990 року є  державним кордоном України. Стаття 6. Україна підтверджує свої зобов’язання за міжнародними договорами, укладеними Україн- ською РСР до проголошення незалежності України. Стаття 7. Україна є  правонаступником прав і  обо­в’язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтер- есам республіки. Стаття 8. Україна дає згоду на обслуговуван- ня зовнішнього боргу Союзу РСР за станом на 16 липня 1990 року в  частині, яка визначається окремою міждержавною угодою. Україна не несе зобов’язань за кредитними договорами та уго- дами Союзу РСР, укладеними після 1 липня 1991 року без згоди України. Стаття 9. Всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно про- живали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожно- му громадянину України незалежно від національної належності та інших ознак відповідно до міжнародно- правових актів про права людини. Порядок збере- ження, набуття і втрати громадянства України регла- ментується Законом про громадянство України. Голова Верховної Ради України Л. Кравчук м. Київ, 12 вересня 1991 року №  1543-XII  Запитання та завдання для самоперевірки 1. Назвіть чинники, які спричинили прийняття Де- кларації про державний суверенітет України.  2. На- звіть основні положення Декларації про державний суверенітет України.  3. Назвіть чинники, які спри- чинили проголошення Акта незалежності Украї- ни.  4. Із чим була пов’язана необхідність при- йняття Закону України «Про правонаступництво України»? Завдання для самоперевірки до теми 1 «Поняття конституційного права України» 1. Доведіть, що конституційне право є  основною галуззю права України. 2. Проаналізуйте структурні зміни в  Конституції України, які набули чинності в червні 2016 р. Спробуйте визначити, чи дають ці зміни можливість визна- чити, до якої саме гілки державної влади належить прокуратура України. 3. Спробуйте визначити причини відсутності санкцій у більшості конституцій- них норм. 4. Чи не вбачаєте ви суперечність між положеннями Декларації про держав- ний суверенітет України та спробами укладання союзного договору в серп- ні 1991  р.? 5. Назвіть суттєвий юридичний недолік Акта проголошення незалежності Украї- ни, який було виправлено прийняттям Закону «Про правонаступництво України». 6. Визначте, у  який спосіб народ може виразити свою волю задля створення джерела конституційного права. 7. Висловіть свою думку з  приводу того, чи можна вважати конституцію, при- йняту на референдумі, Основним Законом, що має більш високий рівень легітимності, ніж конституція, яку прийнято парламентом. 8. Знайдіть у  тексті Конституції України норми, які стосуються кожного з  видів конституційно-правових відносин за цільовим призначенням. 9. Знайдіть у тексті Конституції України норми, які встановлюють засади консти- туційного ладу. 10. Поясніть, чому зміни, внесені парламентом до I, III та XIII розділів Конститу- ції України, підлягають затвердженню на референдумі, а  стосовно змін до інших розділів таке не вимагається. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 140. 139 §64. Конституційний лад України та його складові Тема 2. Загальні засади конституційного ладу україни Опанування матеріалу дозволить: „ описувати форму правління, територіального устрою та політичного режиму України „ знати державні символи України „ визначати статус державної мови Основні поняття: державні символи, державна мова, національні меншини. §64. конституційний лад україни та його складові Спираючись на текст Конституції України, визначте форму правління, державний устрій та політичний режим України. Конституційний лад держави закріплює чіт­ ко визначену, основоположну частину соціаль­ них відносин, що фіксують організаційну й  функціональну єдність суспільства, та ви­ значає сукупність принципів, без яких дер­ жавний лад не є  конституційним. конституційний лад  — система правових прин- ципів та гарантій, які дають можливість реально забезпечити дотримання прав і  свобод людини, а  діяльність держави здійснювати на основі фак- тично проведеного розподілу влади відповідно до її конституції. За формою правління Україна є республікою. Носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпо­ середньо й  через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визна­ чати та змінювати конституційний лад в  Укра­ їні належить виключно народові й не може бути узурповане державою, її органами або посадо­ вими особами. Ніхто не може узурпувати дер­ жавну владу (стаття 5 Конституції України). Державна влада в  Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у  встановлених Конституцією межах і  відпо­ відно до законів України (стаття 6 Конституції України). У результаті внесення змін і  доповнень до Конституції України законом від 8 грудня 2004  р. Україна є  парламентсько­президент­ ською республікою. За формою територіального устрою Укра­ їна є  унітарною державою. Суверенітет Украї­ ни поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (стаття 2 Конституції України). конституційний лад  — система правових прин- ципів та гарантій, які дають можливість реально забезпечити дотримання прав і  свобод людини, а  діяльність держави здійснювати на основі фак- тично проведеного розподілу влади відповідно до її конституції. Ознаки України як парламентської республіки Ознаки України як президентської республіки ƒƒ Призначення Верховною Радою Прем’єр-міністра України за поданням Президента України відповід- но до пропозиції коаліції депутатських фракцій у  Верховній Раді України; ƒƒ здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міні- стрів України з  боку Верховної Ради України; ƒƒ можливість усунення Верховною Радою України Президента з  поста в  порядку особливої процеду- ри (імпічменту) ƒƒ Вибори Президента населенням країни; ƒƒ можливість припинення Президентом повноважень Верховної Ради України; ƒƒ зупинення Президентом дії актів Кабінету Міністрів України; ƒƒ право вето Президента України щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним по- верненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 141. 140 Розділ III. Конституційне право України Завдання 1. Поміркуйте! І. Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями  — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів». Як ця думка узгоджується із закріпленням форми територіального устрою в  Конституції України? Систему адміністративно-територіального устрою України становлять: Автономна Респуб­ ліка Крим, області, райони, міста, райони в міс­ тах, селища й  села. Столицею України є місто Київ. Відповідно до Закону України «Про столицю України  — місто-герой Київ» від 15 січня 1999  р. місто Київ як столиця України є: 1) політичним та адміністративним центром держави; 2) місцем розташування резиденції глави держави  — Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, цен­ тральних органів державної влади; 3) духо­ вним, культурним, історичним, науково-освіт­ нім центром України; 4) місцем розташування дипломатичних представництв іноземних дер­ жав та міжнародних організацій в  Україні. За формою політичного режиму Україна є  демократичною державою. Суспільне життя в  Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова. Цензура заборонена. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не за­ бороненої Конституцією та законами України. Завдання 2. Поміркуйте! Як слід розуміти вислів авто- ра Декларації незалежності США Т. Джефферсона: «Жоден уряд не може існувати без цензури: там, де друк вільний, ніхто не вільний»? Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке конституційний лад?  2. Як співвідносяться поняття «конституційний лад» і «державний лад»?  3. Як Конституція України визначає нашу державу за формою правління, державним режимом та державним устроєм? § 65. Державна мова в  Україні Яким є  значення мови в  житті суспільства? Мова є комунікативною складовою діяльно­ сті людини. Завдяки мові людина опановує середовище свого існування, отримує тради­ ційні уявлення про суспільство та наявні в ньому знання. Мова об’єднує людей навколо спільної історії, культури, літератури. Завдання 1. Поміркуйте! Що означає українське при­ слів’я: «Рідна мова  — не полова, її за вітром не роз- вієш»? Мова є  одним з  основних компонентів дер­ жавотворчих процесів. У  мові виражені кате­ горії, які важливі для всього державного ме­ ханізму. Без мови неможлива правотворча та правозастосовна діяльність, не може бути укладений жодний нормативний або міжна­ родний договір. Мова, обрана суспільством як націотворчий та державотворчий інструмент, має бути уніфікована на рівні держави. Так виникає державна мова. Цікаво! Чому Крим  — це Україна: до історії питання У 1802  р. в  результаті адміністративного реформу- вання в  Російській імперії утворилася Таврійська гу- бернія, куди, крім Криму, входили північні території Таврії. 18 жовтня 1921 р. декретом ВЦВК та РНК РСФРР була створена Кримська Автономна Радянська Соціа- лістична Республіка із власною Конституцією та інши- ми атрибутами влади. Для Кримської АРСР характерним було право приймати не закони, а нормативно-право- ві акти місцевого значення, ураховуючи місцеві звичаї, мову та інші особливості. Уперше правовий статус Криму як автономної республіки у  складі України був визначений Законом України «Про відновлення Крим- ської АРСР», згідно з яким Кримській області було на- дано статус автономної республіки, а  Кримська об- ласна Рада народних депутатів набула статусу Верховної Ради Кримської Автономної Республіки. На сьогодні правовий статус АРК визначається Конституцією Укра- їни та Конституцією АРК. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 142. 141 §65. державна мова в Україні Державна мова  — офіційно визнана Конституці- єю та іншими нормативно-правовими актами мова здійснення правотворчої, правозастосовної та іншої публічної (освіта, наука, культура) діяльності. Згідно зі статтею 10 Конституції України дер­ жавною мовою в  Україні є  українська мова. Основними нормативно­правовими актами, що визначають статус мов в Україні, є: Конституція України, Європейська хартія регіональних мов або мов меншин, Закон України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 р. важливО! Відповідно до статті 7 закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 р. мовою освітнього процесу в  закладах освіти є  державна мова. „ Поряд із питанням національної єдності, вираженої у  спільній українській мові, варто відзначити, що на території України проживає значна кількість національних меншин, для яких важливим є  збереження власної мови, культурних традицій. національні меншини — групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спіль- ності між собою. важливО! держава сприяє консолідації та роз- витку української нації, її історичної свідомості, традицій і  культури, а  також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і  національних меншин України (стаття 11 Конституції України). „ Забезпечуючи права осіб, які належать до національних меншин, держава виходить із того, що вони є невід’ємною частиною загаль­ новизнаних прав людини. ЗавДання 2. Поміркуйте! Швейцарія  — багатомовна держава. У  Швейцарії діє територіальний принцип мов- ного режиму, згідно з  яким у  багатомовних кантонах (суб’єктах федерації) визнається офіційною мова, якою користується певна кількісна меншість. Чи доцільне за- провадження такої системи в  Україні? Державна мова  — офіційно визнана Конституці- єю та іншими нормативно-правовими актами мова здійснення правотворчої, правозастосовної та іншої публічної (освіта, наука, культура) діяльності. національні меншини — групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спіль- ності між собою. ЦікавО! Що таке цензура та кому вона потрібна Цензура (від латин. censura  — суворе судження, суворий розбір, вимоглива критика) являє собою конт- роль влади за змістом і поширенням інформації, дру- кованої продукції, музичних і сценічних творів, творів образотворчого мистецтва, кіно-, фотоматеріалів, пе- редач радіо і  телебачення, веб-ресурсів, а  в  деяких випадках  — також приватного листування з  метою обмеження або недопущення поширення ідей і відо- мостей, визнаних владою шкідливими, небажаними для неї або суспільства загалом. Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: Користування і  навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в  дер- жавних навчальних закладах або через національні культурні товариства Розвиток національних культурних традицій Використання національної символіки Відзначення національних свят Сповідування своєї релігії задоволення потреб у  літературі, мистецтві, засобах масової інформації Створення національних культурних і  навчальних закладів Будь-яка інша діяльність, що не суперечить чинному законодавству Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 143. 142 Розділ III. Конституційне право України Пам’ятки історії і  культури національних меншин на території України охороняються законом. Громадяни України, які належать до національних меншин, мають право відповід­ но обиратися або призначатися на рівних за­ садах на будь­які посади до органів законо­ давчої, виконавчої, судової влади, місцевого самоврядування, в  армії, на підприємствах, в  установах та  організаціях. Будь­яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й ка­ рається законом. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке державна мова? 2. Що таке національні меншини? 3. У  чому полягає зміст права національних меншин на культурно-національну автономію? §66. Державна символіка україни 1. Навіщо держава обирає собі державні символи? 2. Що є  державними символами України? Державні символи України є  її ідентифіка­ ційними національними символами, пов’яза­ ними з  розвитком титульної нації та її роллю в становленні державності на певній території. Національні символи — це не випадкові знаки й  барви, оскільки несуть у  собі певний комп­ лекс народних уявлень і  позасвідомих уподо­ бань, невід’ємних від розвитку тієї цивілізації, до якої належить та чи інша етнічна спільність. Вони постають унаслідок історичного та куль­ турного розвитку народу й  тісно пов’язані з його духовністю, прагненням єднання, готов­ ністю до здійснення своїх національних завдань та забезпечення національних інтересів. Із ви­ никненням держави національні символи ста­ ють державними символами. Державні символи — закріплені в законодавстві офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, які в лаконічній формі виражають одну або кілька ідей політичного характеру та символі- зують суверенітет держави. Невід’ємними державними символами є пра­ пор, герб i  гімн. Державними символами України є Держав­ ний Прапор України, Державний Герб Украї­ ни і Державний Гімн України (стаття 20 Кон­ ституції України). Державний прапор є  одним із державних символів певної країни. Це стяг правильної геометричної (частіше прямокутної) форми із спеціальним забарвленням. Кольори прапора відбивають національні традиції, які іденти­ фікують певну територію протягом тривалого історичного періоду. важливО! державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й  жовтого кольорів (частина 2 статті 20 Конститу- ції України). опис державного прапора України деталізовано в  постанові Верховної Ради України «Про державний Прапор України» від 28 січня 1992  р. згідно із зазначеною постановою, державним прапором України є  національний прапор, що яв- ляє собою прямокутне полотнище, яке складаєть- ся з  двох рівних за шириною горизонтально роз- ташованих смуг: верхньої  — синього кольору, нижньої  — жовтого кольору, зі співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3. „ Державні символи — закріплені в законодавстві офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, які в лаконічній формі виражають одну або кілька ідей політичного характеру та символі- зують суверенітет держави. ЦікавО! Позиція конституційного суду україни щодо статусу державної мови Конституційний Суд роз’яснив, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України для здійснення повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, діловодства, документа- ції тощо), а  також в  інших публічних сферах суспіль- ного життя, які визначаються законом. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 144. 143 § 66. Державна символіка України Великий Державний герб України встанов­ люється з  урахуванням малого Державного герба України та герба Війська Запорозького законом, що приймається не менш як двома третинами голосів від конституційного складу Верховної Ради України (частина 3 статті 20 Конституції України). Головним елементом великого Державного герба України є Знак Княжої Держави Воло­ димира Великого (малий Державний герб України) (частина 4 статті 20 Конституції України). Слід зазначити, що Великий Дер­ жавний герб України законом не встановлено. Проте постановою Верховної Ради України «Про Державний Герб України» від 19 люто­ го 1992 р. затверджено тризуб як малий Дер­ жавний герб України. Державний гімн є  одним зі знаків держав­ ної символіки та ідентифікує державу на між­ народних зібраннях, форумах, спортивних змаганнях. Слово гімн у  перекладі з  грецької мови означає «святкова пісня». Державний гімн України  — національний гімн на музику М. Вербицького зі словами, за­ твердженими законом, що приймається не менш як двома третинами голосів від конституційно­ го складу Верховної Ради України (частина 5 статті 20 Конституції України). Законом Укра­ їни «Про Державний Гімн України» від 6  бе­ резня 2003  р. було визначено, що Державним гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції: Ще не вмерла України і  слава, і  воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці. Запануєм і  ми, браття, у  своїй сторонці. Приспів: Душу й  тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду.  Важливо!   Шанування державних символів України є  обов’язком громадян України (стаття 65 Конституції України). У  випадку публічної наруги над державними символами України (знищення чи пошкодження прапора (герба) шляхом його спа- лення, ламання, розмальовування, нанесення на прапор образливих написів, зле шаржування герба чи гімну тощо) особа підлягає кримінальній відпо- відальності.  Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке державні символи?  2. Як описується Дер- жавний прапор України у  відповідному нормативно- правовому акті?  3. Що являє собою Державний герб України?  4. Що являє собою Державний гімн України? Цікаво! Історія Державного прапора України Жовто-блакитні барви символізували Київську державу ще до християнізації Русі. Майже всі гер- би міст Київщини й  українських земель загалом облямовувалися жовто-блакитними кольорами. Із XVIII ст. полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького виготовлялися з  блакитного полот- нища, на якому жовтою фарбою наносилися хрест, зорі, зброя, постаті святих. Так, упродовж історич- ного розвитку жовто-блакитний прапор був сим- волом боротьби за національні й  соціальні права українського народу й  за часів незалежності став Державним прапором України. У ньому втілені спо- конвічні прагнення миру, праця, краса та багатство рідної землі. Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Державний прапор України Український прапор як символ пшениці в  степах під блакиттю неба Малий Державний герб України Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 145. 144 Розділ III. Конституційне право України Завдання для самоперевірки до теми 2 «Загальні засади конституційного ладу України» 1. Знайдіть у  Конституції України норми, які чітко засвідчують, що Україна є  саме парламентсько-президентською республікою. 2. Спробуйте встановити, до якого виду унітарних держав можна віднести Україну з  урахуванням проведення об’єднання територіальних громад, що здійснюється останні два роки. 3. Знайдіть у  Конституції України норми, на основі яких можна довести, що наша держава є  унітарною за державним устроєм. 4. Доведіть або спростуйте доцільність запровадження юридичної відпові- дальності громадян України за неволодіння ними державною мовою. 5. Поясніть, чому відповідно до норм Конституції України опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не простою депутатською більшістю, а  кваліфікованою. 6. Проаналізуйте норми Конституції України, на основі яких можна зробити висновок, що наша держава є  парламентсько-президентською республікою. Порівняйте ці норми вітчизняної конституції з відповідними нормами Консти- туції Польщі. Визначте спільні й відмінні риси форми правління двох держав. Цікаво! Історія Державного гімну України Створення українського гімну бере початок з осе- ні 1862 р., коли на одній із вечірніх зустрічей у П. Чу- бинського, етнографа, фольклориста та поета, сербські студенти, що навчалися в  Київському уні- верситеті, співали патріотичну пісню, у  якій згаду- вався цар Душан і в  приспіві були слова «срце бије и крв лије за своју слободу» (або «срб се бије и крв лије за своју слободу…»). П. Чубинському пісня дуже сподобалася. Раптом він подався в  іншу кімнату, а  через півгодини вийшов звідти з  готовим текстом вірша «Ще не вмерла Україна». Вірш тут же поклали на музику та проспівали на сербський мотив. Уперше текст вірша П. Чубинського було надруко- вано у львівському журналі «Мета» в 1863 р. У 1917— 1920  рр. «Ще не вмерла Україна» став одним із дер- жавних гімнів УНР та ЗУНР. У  СРСР цей гімн України було відкинуто. 15 січня 1992  р. музичну редакцію М.  Скорика та Є. Станковича Державного гімну за- твердила Верховна Рада України, що знайшло своє відображення в  Конституції України. Усю оркестрову обробку здійснив О. Морозов. Згідно з  пропозицією другого Президента України Л.  Кучми, перша строфа гімну була змінена: «Ще не вмерла України і  слава, і  воля». Історія малого Державного герба України Щодо походження тризуба тривають суперечки. Найбільш популярними теоріями походження тризуба є  норманська та слов’янська. Норманісти запевняють, що цей символ є  похідним від Сокола Рюрика  — ро- дового символу вікінгів-завойовників, які, відповідно до «Повісті минулих літ», об’єднали всі східнослов’ян­ ські племена в  єдину Київську державу. На противагу їм прихильники слов’янського походження державно­ сті вважають, що цей символ бере початок від зброї язичницького бога Перуна. Перша відома нам писем- на згадка про тризуб як князівський знак Русі містить- ся в болгарському літописі «Хроніка Манасії» (XIV стат- ті), де зображені воїни князя Святослава (X  статті), у  руках яких прапори з  тризубом. До наших часів ді- йшли монети князів Володимира Великого (князь ки- ївський у  978—1015 рр.) та Ярослава Мудрого (князь київський у 1016—1018, 1019—1054 рр.) із зображен- ням тризуба. Спочатку цей знак не був офіційним гер- бом, а виступав лише в ролі родового княжого знака. Тризуб був прийнятий як Великий і Малий державний герб УНР Малою Радою (12 лютого 1918 р. у Коросте- ні) та Центральною Радою (22 березня 1918  р.). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 146. 145 §67. Поняття громадянства Тема 3. Громадянство україни Опанування матеріалу дозволить: „ називати умови прийняття до громадянства України; органи, що вирішу- ють питання громадянства „ описувати підстави набуття й  припинення громадянства України „ порівнювати вихід із громадянства та втрату громадянства, прийняття до громадянства та поновлення в  громадянстві „ оцінювати значення права на громадянство Основні поняття: громадянство, громадянин, іноземець, особа без громадянства. §67. Поняття громадянства Що таке громадянство? Громадянство — це стійкий правовий зв’я­ зок громадянина з  державою, який виража­ ється в  системі взаємних прав і  обов’язків. ЗавДання. Поміркуйте! Як слід розуміти вислів фран- цузького філософа та юриста Ш. Монтеск’є, що «для громадянина політична свобода є  душевним спокоєм, заснованим на переконанні у  своїй безпеці»? Громадянство україни  — правовий зв’язок між фізичною особою та Україною, що знаходить свій вияв у  їхніх взаємних правах та обов’язках. Цей зв’язок, як правило, виникає внаслідок народження та припиняється внаслідок смер­ ті особи. Громадянин має право вийти з  гро­ мадянства України, проте сама держава не може позбавити громадянства. Громадянин україни  — особа, яка набула грома- дянства України в порядку, передбаченому закона- ми України та міжнародними договорами України. Громадянство юридично оформлюється до­ кументами, які виступають способом його під­ твердження. Документами, що підтверджують громадянство України, є  не тільки паспорт громадянина України, а ще й посвідчення осо­ би моряка, посвідчення члена екіпажу та ін. Належність до громадянства створює пере­ думови для поширення на людину всіх вста­ новлених законом прав і  свобод, її захисту державою всередині й  за межами країни. Саме за колом взаємних прав і  обов’язків із державою можна відокремити громадянина України від іноземця (або апатрида). важливО! іноземці та особи без громадянства, що перебувають в  Україні на законних підставах, користуються тими самими правами й свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Консти- туцією, законами чи міжнародними договорами України (стаття 24 Конституції України). „ У першу чергу обмеження прав іноземців та осіб без громадянства полягає в  забороні їм брати участь в  управлінні державою. Оскільки носієм суверенітету та єдиним дже­ релом влади в  Україні є  народ, то лише гро­ мадяни мають право брати участь в  управлін­ ні державними справами, у  всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати й  бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Так, Пре­ зидентом України, народним депутатом Укра­ їни, суддею, державним службовцем може бути лише громадянин України. Для іноземців та осіб без громадянства іс­ нують обмеження і в інших стратегічних сферах, Громадянство україни  — правовий зв’язок між фізичною особою та Україною, що знаходить свій вияв у  їхніх взаємних правах та обов’язках. Громадянин україни  — особа, яка набула грома- дянства України в порядку, передбаченому закона- ми України та міжнародними договорами України. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 147. 146 Розділ III. Конституційне право України наприклад, лише громадяни України мають право на безоплатну професійну та вищу освіту. Україна гарантує піклування та захист сво­ їм громадянам, які перебувають за її межами. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі (іноземця або особу без громадянства може бути видворено за межі України або екстра­ довано до іншої держави). важливО! Громадянство надає людині не лише права, а  ще й  покладає на неї обов’язки перед державою. Наприклад, захист Вітчизни, незалеж- ності та територіальної цілісності України є  кон- ституційним обов’язком громадян України (стаття 65 Конституції України). Такий обов’язок не поши- рюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в  Україні. „ екстрадиція (видача затриманої особи) — фор- ма міжнародної співпраці держав у  боротьбі зі злочинністю, що полягає в  арешті й  передачі од- нією державою іншій (за запитом) особи, що під- озрюється або обвинувачується у  вчиненні зло- чину, або  ж засудженого злочинця. ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке громадянство? 2. Яких благ набуває особа, яка стає громадянином держави? 3. Які з  прав, що належать громадянам держави, зазвичай не можуть належати іноземцям? 4. Назвіть обов’язки громадян держави, які не можуть покладатися на іноземців. §68. Підстави набуття громадянства україни 1. Які існують підстави набуття громадянства України? 2. Який встановлено порядок набуття громадянства за різними підставами? Згідно зі статтею 6 Закону України «Про гро­ мадянство України» громадянство України на­ бувається: 1) за народженням; 2) за територі­ альним походженням; 3) унаслідок прийняття до громадянства; 4) унаслідок поновлення в гро­ мадянстві; 5) унаслідок усиновлення; 6)  уна­ слідок встановлення над дитиною опіки чи пі­ клування, влаштування дитини в  дитячий заклад чи заклад охорони здоров’я, дитячий будинок сімейного типу чи прийомну; 7) унаслі­ док встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв’язку з перебуванням у  громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) унаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, пе­ редбаченими міжнародними договорами України. Відповідно до статті 9 Закону України «Про громадянство України» іноземець або особа без громадянства можуть бути за їхніми кло­ потаннями прийняті до громадянства України. іноземець  — особа, яка не перебуває в  грома- дянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Особа без громадянства  — особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. Для прийняття до громадянства України особа має виконати всі необхідні умови. Зробимо деякі пояснення для умов при- йняття до громадянства України. 1. Визнання й дотримання Конституції України та законів України означає, що особа, яка претендує на отримання громадянства нашої держави, у  власній свідомості сформувала позитивне ставлення до державного ладу та нормативно­правових актів України, а у сво­ їй поведінці дотримуватиметься правопоряд­ ку,  що ґрунтується на правах та обов’язках, закріплених у  правових актах України. ЗавДання 1. Поміркуйте! Що означає прислів’я «У  чу- жий монастир зі своїм статутом не ходять» у  значенні вимог до отримання громадянства? 2. Подання декларації про відсутність інозем­ ного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов’язання припинити іноземне грома­ дянство (для іноземців). Іноземці, які пере­ бувають у  громадянстві (підданстві) кількох екстрадиція (видача затриманої особи) — фор- ма міжнародної співпраці держав у  боротьбі зі злочинністю, що полягає в  арешті й  передачі од- нією державою іншій (за запитом) особи, що під- озрюється або обвинувачується у  вчиненні зло- чину, або  ж засудженого злочинця. іноземець  — особа, яка не перебуває в  грома- дянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Особа без громадянства  — особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 148. 147 §69. Поновлення, припинення та вихід із громадянства України держав, подають зобов’язання припинити громадянство (підданство) цих держав. Іно­ земці, які подали зобов’язання припинити іноземне громадянство, мають подати доку­ мент про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого ор­ гану України протягом двох років із моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо такий документ не було подано, то це є  під­ ставою для втрати громадянства. 3. Умова про безперервне проживання на за­ конних підставах на території України про­ тягом останніх п’яти років не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином Укра­ їни понад два роки. 4. Іноземці також мають отримати дозвіл на імміграцію. Щоб отримати дозвіл на іммігра­ цію, особа звертається до Державної мігра­ ційної служби України (якщо особа перебуває в Україні) або до закордонних дипломатичних установ України за місцем проживання (якщо особа постійно проживає за межами України). імміграція  — прибуття в  Україну іноземців чи осіб без громадянства на постійне проживання. 5. Наявність законних джерел існування: за­ робітна плата, прибуток від підприємницької діяльності або власності, пенсія, стипендія, аліменти, соціальні виплати та допомога, власні фінансові заощадження або фінансова допомога від членів сім’ї, інших фізичних та юридичних осіб, що мають законні доходи. 6. Іноземець може бути прийнятий до україн­ ського громадянства лише за умови воло­ діння ним українською мовою в  обсязі, достатньому для розуміння та спілкування. Підставою для отримання довідки, яка під­ тверджує знання державної мови, можуть бути також: сертифікат, що засвідчує знання української мови; додаток до диплома вищо­ го навчального закладу, де зазначена оцінка за екзамен з  української мови; сертифікат ЗНО з  української мови та літератури. ЗавДання 2. Подискутуйте! французький письменник ж. Ренар відзначав: «В очах відбивається душа, а в мові відбивається суспільство». Поясніть це твердження через вимогу володіння державною мовою для отримання громадянства. Датою набуття громадянства України в разі прийняття в громадянство є дата видання від­ повідного Указу Президента України. ЗавДання 3. Поміркуйте! Що мав на увазі давньогрець- кий філософ Аристотель, коли казав: «Кожен громадянин має в міру можливостей спрямовувати свої прагнення того, щоб бути в змозі панувати над своєю власною державою»? ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Назвіть підстави для набуття громадянства. 2. Які вам відомі умови прийняття до громадянства Украї- ни? 3. Які особи не приймаються до громадянства України? §69. Поновлення, припинення та вихід із  громадянства україни Назвіть умови прийняття до громадянства України. Прийняття в громадянство слід відрізняти від поновлення в громадянстві. Приймаються в громадянство України ті особи, які раніше не були громадянами України. Поновлюють­ ся лише ті особи, які були громадянами України. імміграція  — прибуття в  Україну іноземців чи осіб без громадянства на постійне проживання. Вчинила злочин проти людства чи здійсню- вала геноцид До громадянства України не приймається особа, яка: Вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяж- ким або особливо тяжким злочином засуджена в  Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття суди- мості) з  урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 149. 148 Розділ III. Конституційне право України Підстави припинення громадянства України Вихід із громадянства Втрата громадянства Громадянин України може вийти з  грома­ дянства України за його клопотанням. Вихід із громадянства України допуска­ ється, якщо особа набула громадянства іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянства, якщо вийде з  громадянства України. Датою припинення громадянства України є  дата видання відповідного Указу Президен­ та України. Вихід із громадянства слід відрізняти від втрати громадянства. Вихід із громадянства України відбувається за ініціативою грома­ дянина України. Втрата громадянства Укра­ їни відбувається за ініціативою державних органів, за наявності підстав, зазначених за­ коном. Для виходу з  громадянства України необ­ хідною умовою є  волевиявлення особи: гро­ мадянин звертається до держави з  клопотан­ ням про вихід із громадянства. Без подання такого клопотання вихід із громадянства не­ можливий. Втрата громадянства України відбувається не за клопотанням громадянина України, а на підставі подання органів міграційної служби, дипломатичних або консульських установ Укра­ їни. Зазначене подання спрямовується до Ко­ місії при Президенті України з  питань грома­ дянства. За результатами розгляду ця Комісія приймає рішення про внесення пропозицій Президенту України щодо задоволення подання про втрату громадянства України. Варто відзначити, що, як і  будь-які інші державні питання, вирішення питань надання чи припинення громадянства покладається на спеціальні уповноважені органи. Крім зазначених вище органів, суттєву роль у  питаннях громадянства відіграє Комісія при Президенті України з  питань громадян­ ства. Комісія самостійно не приймає рішен­ ня щодо громадянства України, проте до її повноважень належать: розгляд заяв про при­ йняття до громадянства України; розгляд заяв про вихід із громадянства України; роз­ гляд подання про втрату громадянства Укра­ їни; внесення пропозиції Президенту Укра­ їни щодо задоволення цих заяв та подань (остаточне рішення із цих питань приймає Президент України). Запитання та завдання для самоперевірки 1. У яких випадках особа може бути поновлена в гро- мадянстві?  2. За яких умов допускається вихід із громадянства?  3. Якими є підстави для втрати гро- мадянства?  4. Назвіть органи держави, які вирі­ шують питання щодо набуття та припинення грома- дянства. Органи, що вирішують питання громадянства Президент України ƒƒ Державна міграційна служба ƒƒ Міністерство закордон- них справ України ƒƒ Дипломатичні представ- ництва ƒƒ Консульські установи Приймає рішення й  видає укази про: ƒƒ прийняття до гро- мадянства України ƒƒ припинення гро- мадянства України Приймають рішення про оформлення набуття гро- мадянства України за на- родженням, унаслідок по- новлення, унаслідок усиновлення тощо Підстави для втрати громадянства України (згідно зі статтею 19 Закону України «Про громадянство України») Добровільне набуття громадянином Украї- ни громадянства іншої держави Прийняття особи до громадянства України внаслідок обману, свідомого подання не- правдивих відомостей або фальшивих до- кументів Добровільний вступ на військову службу іншої держави Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 150. 149 Завдання для самоперевірки до теми 3 Завдання для самоперевірки до теми 3 «Громадянство України» 1. Спробуйте пояснити, чому іноземному громадянину, якого прийнято до укра- їнського громадянства, одразу не видають паспорт громадянина України? 2. На думку деяких юристів, втрата громадянства є  особливим різновидом по- збавлення громадянства. Спробуйте довести або спростувати це твердження. 3. Законом України «Про громадянство України» передбачено спрощений по- рядок прийняття до громадянства нашої держави певного кола осіб, зокрема тих, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України. Незважаючи на спрощений порядок прийняття до громадянства України, ці особи мають такі самі права та обов’язки, що й  громадяни Украї- ни, які були прийняті до громадянства України на загальних засадах. Визнач­ те, який принцип законодавства України про громадянство знайшов своє втілення в  цьому випадку. 4. Порівняйте: набуття громадянства та припинення громадянства; набуття грома- дянства за народженням та набуття громадянства за територіальним походжен- ням; набуття громадянства у  зв’язку з  перебуванням у  громадянстві України одного чи обох батьків дитини та набуття громадянства внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства. 5. У  кожній із запропонованих ситуацій визначте можливий спосіб (способи) на- буття громадянства України. Ситуація 1. У 5-річного громадянина Франції Франсуа трагічно загинули батьки. В Україні проживає його родич — громадянин України 30-річний дядько Теодор. Ситуація 2. У  35-річної Марії, яка раніше була громадянкою України, а  зараз є  громадянкою Німеччини, помер чоловік. Вона хоче повернутися на батьків- щину та знову стати громадянкою України. Ситуація 3. Сестра громадянина України Онуфрія Феодора є  громадянкою Іта- лії. Нещодавно її було визнано недієздатною. Онуфрій хоче забрати Феодору в  Україну та бажає, щоб його сестра стала громадянкою України. Ситуація 4. Громадянка Туреччини Баязида уклала шлюб із громадянином України Віталієм і  переїхала в  Україну на постійне проживання. Дружина хоче мати одне громадянство зі своїм чоловіком. Ситуація 5. Громадянка Португалії Елізабет, не перебуваючи у  шлюбі із грома- дянином України Степаном, народила від нього дочку Вероніку. За тиждень до народження дочки Степан трагічно загинув. Елізабет хоче, щоб Вероніка набула громадянства України. 6. Олена Губенко у 2000 р. вийшла заміж за громадянина Угорщини Нодя і у 2011 р. набула угорського громадянства. У 2014 р. вона розірвала шлюб із Нодем і по- вернулася в  Україну на постійне проживання. Олена подала заяву про понов- лення у громадянстві України і взяла на себе зобов’язання припинити іноземне громадянство. Однак у поновленні українського громадянства їй було відмовле- но, оскільки вона на той час була громадянкою Угорщини. Їй роз’яснили, що для поновлення в  українському громадянстві немає підстав, і  вона має зверну- тися з  клопотанням про прийняття до громадянства України. Чи правомірна відмова? Свою відповідь обґрунтуйте. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 151. 150 Розділ III. Конституційне право України Тема 4. Міжнародне право прав людини Опанування матеріалу дозволить: „„ описувати історію розвитку міжнародного права прав людини, теорію поколінь прав людини, нормативні документи, що закріплюють права людини, міжнародний моніторинг здійснення та забезпечення прав лю- дини, систему міжнародного захисту прав людини „„ характеризувати міжнародні стандарти прав людини, міжамериканську та європейську системи захисту прав людини та наводити їх приклади „„ оцінювати значення для особи існування системи міжнародного захисту прав людини Основні поняття: права людини, міжнародні стандарти, міжнародний захист. § 70. Міжнародні стандарти в  галузі прав людини: історія та сучасний стан 1. Для чого у  світі були створені міжнародні організації? 2. Які міжнародні організації вам відомі? Історія міжнародних стандартів прав людини розпочалася в  XIX ст. з  появою перших між­ народних організацій та міжнародних договорів у сфері захисту прав людини. Так, торгівля ра­ бами була вперше засуджена на міжнародному рівні в  додаткових статтях до Паризького до­ говору між Францією та Британією від 1814 р. У  1885  р. був прийнятий акт Берлінської кон­ ференції щодо Центральної Африки, який про­ голосив, що «торгівля рабами заборонена від­ повідно до принципів міжнародного права». Після конференції проти рабства, що проходила в  Лондоні в  1840  р., почалася міжнародна бо­ ротьба за права жінок, що привела до прийнят­ тя в  1848  р. Конвенції на захист прав жінок. Ще одна важлива подія: утворений Женевською конференцією Міжнародний комітет Червоного Хреста підготував первісний проект того акта, що згодом став першим багатостороннім дого­ вором, який захищає права жертв збройних конфліктів, — Женевську конвенцію 1864  р. «Про поліпшення долі поранених і хворих у ді­ ючих арміях». Надалі 13 Гаазьких конвенцій, прийнятих із 1899 по 1907  р., установили об­ меження в  методах і  засобах ведення війни. Завдання 1. Поміркуйте! Давньоримський історик Тіт Лівій зазначав: «Чинити по праву, а  не діяти силою». Як узгоджується ця думка з причинами появи міжнародно- го права прав людини? Однак дійсний початок співробітництва у  сфері прав людини відбувся під впливом результатів Першої світової війни, що завер­ шилася підписанням 28 червня 1919  р. Вер­ сальського мирного договору з  Німеччиною. Версальським договором уперше в історії люд­ ства право держав використовувати збройну силу для вирішення міжнародних конфліктів було обмежене. Також були створені основи інституту міжнародної кримінальної відпові­ дальності за найбільш грубі та масові пору­ шення прав людини. Крім того, Версальським договором проголошувалася Міжнародна хар­ тія праці та засновувалася Міжнародна орга­ нізація праці. Тим самим був зроблений крок у  бік кодифікації соціальних прав людини. Для забезпечення виконання положень Вер­ сальського договору була створена міжнародна організація  — Ліга Націй. Однак початок Другої світової війни поклав кінець діяльності Ліги Націй. У ході Другої сві­ тової війни відкрилися недоліки в  міжнарод­ ному регулюванні прав і свобод людини. Під­ сумки цієї всесвітньої катастрофи, крім того, виявили нерозривний зв’язок між підтриманням міжнародного миру та безпеки, з  одного боку, Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 152. 151 § 70. Міжнародні стандарти в галузі прав людини: історія та сучасний стан і  дотриманням основних прав людини  — з  ін­ шого. Створення Організації Об’єднаних Націй (ООН) і  прийняття її Статуту започаткували якісно новий етап міждержавних відносин у цій галузі. Статут ООН став першим в  історії між­ народних відносин багатостороннім договором універсального характеру, що заклав основу широкого розвитку співробітництва держав із кодифікації гуманітарних стандартів і  створен­ ня систем захисту прав людини.  Важливо!   Прийняття ООН Міжнародного біл- ля про права людини, що включає Загальну декла- рацію прав людини (1948 p.), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 p.), Між- народний пакт про економічні, соціальні та куль- турні права (1966 p.), Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політич- ні права (1976 p.), було наслідком переосмислення правового статусу людини, його переходом на новий рівень. Міжнародна спільнота впливала на при- єднання держав до цих договорів та зобов’язувала держави, які приєднувалися, змінювати своє за- конодавство й  приводити його у  відповідність до зазначених вище договорів.  Сучасне міжнародне право характеризується існуванням системи актів у  сфері прав люди­ ни. Воно включає п’ять різновидів документів: 1)  Міжнародний білль про права людини, що містить перелік невід’ємних прав; 2) угоди, спрямовані на запобігання та покарання зло­ чинів, що призводять до масових порушень прав людини (Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів проти людства від 26 жовтня 1968 p.); 3) конвенції, спрямовані на захист груп населення, які по­ требують особливого піклування з  боку дер­ жави (Конвенція про права дитини 1989 p.); 4) конвенції, спрямовані на захист індивіда від зловживань із боку органів держави та посадових осіб (Женевські конвенції 1949  р. про захист жертв війни); 5) міждержавні кон­ ференції з  прав людини, що приймають за­ ключні документи, обов’язкові для виконання державами-учасницями (Заключний документ Всесвітньої конференції з прав людини. — Ві­ день, 1993 p.). Завдання 2. Поміркуйте! Як можна розуміти слова рим- ського філософа Сенеки, що «рівність прав не в тому, що всі ними користуються, а  в  тому, що вони всім надані»? Міжнародні стандарти у  сфері прав люди­ ни  — це сукупність принципів та норм, що встановлюють: ƒƒ права та свободи людини; ƒƒ обов’язки держави із забезпечення та до­ тримання прав людини; ƒƒ загальні принципи природного права; ƒƒ напрямки розвитку та розширення сфери прав людини; ƒƒ відповідальність за порушення прав людини; ƒƒ напрямки посилення контролю за виконан­ ням державами зобов’язань у  сфері прав людини.  Важливо!   Кожна держава зобов’язана включа- ти міжнародні стандарти в  національне законодав- ство та скасовувати ті його норми, що вступають у  супе­речність із нормами міжнародного права. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Коли і за яких обставин розпочалася історія між- народних стандартів прав людини?  2. Коли і  за яких обставин було започатковане плідне спів­ робітництво у  сфері прав людини? 3. Назвіть складові Міжнародного білля про права людини. 4. Назвіть складові системи актів у сфері прав лю- дини.  5. Що таке міжнародні стандарти у  сфері прав людини? Цікаво! Авторка Загальної декларації прав людини  — дружина Президента США Елеонора Рузвельт (1884—1962) — дружина 32-го Президента США Ф. Рузвельта. Після його смерті в  1945  р. новий Президент США Г. Трумен призна- чив Е. Рузвельт постійним представником США при ООН. Вона, як голова Комісії з  прав людини, віді- грала важливу роль у  розробці та прийнятті За- гальної декларації прав людини. Е.  Рузвельт була переконана в тому, що недотримання прав людини в  усьому світі  — одна з  головних причин міжна- родних конфліктів. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 153. 152 Розділ III. Конституційне право України § 71. Основоположні права та свободи людини. Покоління прав людини Із курсу всесвітньої історії пригадайте, коли було прийнято Декларацію прав людини й  громадянина. Які основні принципи вони містила? Основоположні права і свободи людини — це певні можливості людини, необхідні для її існування та розвитку в конкретно-історично­ му середовищі, які об’єктивно зумовлюються досягнутим рівнем розвитку людства й мають бути загальними та рівними для всіх людей. В основоположних правах та свободах: ƒƒ визначається міра свободи, яка пов’язана з  певним етапом розвитку суспільства; ƒƒ забезпечується самовизначення особи; ƒƒ визначаються умови використання особою соціальних благ; ƒƒ визначаються можливості захисту та по­ новлення порушеного права. У науці розроблена та набула поширення ге­ нераційна (від латин. generatio  — поколін­ ня) концепція основоположних прав та свобод людини. Прихильники зазначеної концепції запо­ чаткували таке поняття, як покоління прав людини. Під ним розуміють основні етапи їхнього розвитку, пов’язані з усвідомленням, визнан­ням, закріпленням і  забезпеченням прав і  свобод людини. На сьогодні виділяють три покоління прав і  свобод людини. Перше покоління прав людини  — це невід­ чужувані особисті (природні) і політичні права, які визначають межі втручання державної вла­ ди особи. Ці права є  основою індивідуальної свободи людини. До прав першого покоління належать: право на свободу совісті, думки, ре­ лігії, право на життя, на безпеку, недоторкан­ ність, рівність перед законом та ін. Ці права в першу чергу мають негативний характер — їх реалізація забезпечується невтручанням держа­ ви (відсутність примусу з  боку держави тощо). Слід акцентувати увагу на тому, що міжнарод­ ними договорами права першого покоління ви­ знано невідчужуваними й такими, що не можуть бути обмежені. Ці права закріплені в  таких актах, як: Велика хартія вольностей (Англія, 1215 p.), Закон про недоторканність особи (Ан­ глія, 1679  р.), Декларація незалежності США (1776  р.), Конституція США (1787  р.), Білль про права (США, 1791 р.), Декларація прав лю­ дини й  громадянина (Франція, 1789  р.). Друге покоління прав людини пов’язане з бо­ ротьбою людей за поліпшення свого соціально- економічного становища та культурного рівня (право на медичну допомогу, право на працю, право на відпочинок, право на освіту тощо). На відміну від прав людини першого покоління, друге покоління — це позитивні права, оскіль­ ки їх реалізація залежить від цілеспрямованої діяльності держави (наприклад, право на пен­ сійне забезпечення складно буде реалізувати без адміністрування державою відповідної системи). Якщо права першого покоління перш за все пов’язані з ідеєю демократичної і правової дер­ жави, то права другого покоління  — з  ідеєю соціальної справедливості. Якщо права першого покоління є універсальними й поширюються на кожну людину, то права другого покоління  — це права найменш захищених верств населення (безробітні, діти, люди похилого віку, особи з  інвалідністю тощо). Права другого покоління спочатку знайшли відображення в  Загальній Цікаво! Вперед, до четвертого покоління прав людини! У наш час можна говорити про становлення чет- вертого покоління прав людини. Вважається, що чет- верте покоління  — це правова відповідь викликам XXI  ст., коли йдеться вже про виживання людства як біологічного виду, про збереження цивілізації, про подальшу космічну соціалізацію людства. Щодо зміс- ту цього покоління прав і  свобод людини одностай- на думка поки що відсутня. Деякі вчені вважають, що до четвертого покоління належать лише інформацій- ні права й технології, а на думку інших, четверте по- коління  — це права людства (право на мир, ядерну безпеку, космос, екологічні, інформаційні права тощо). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 154. 153 § 72. Міжамериканська та європейська системи захисту прав людини декларації прав людини (1948 р.), а потім були закріплені в Міжнародному пакті про економіч­ ні, соціальні й  культурні права (1966  р.). Третє покоління прав людини  — це ко­ лективні права, тобто права, що стосуються всього людства (а також права народів та на­ цій). До цих прав належать: право на мир, безпеку, здорове навколишнє середовище, на політичне, економічне, соціальне й  культур­ не самовизначення, на соціальний та еконо­ мічний розвиток, право користуватися еко­ номічним і культурним потенціалом людства. Основи прав третього покоління закладені в міжнародних документах: Статуті ООН, За­ гальній декларації прав людини, Декларації про надання незалежності колоніальним кра­ їнам і народам 1960 р., Міжнародних пактах 1966  р. тощо.  Важливо!   Між двома першими та третім поко- ліннями прав людини існує  взаємозалежність, що здійснюється через принцип: реалізація колективних прав не має обмежувати права і свободи особи. Од- нак розподіл усіх прав і  свобод людини й  громадя- нина на три покоління не є  абсолютним, а  значною мірою умовний. Разом із тим він показує послідов- ність еволюції в розвитку цього інституту, історичний зв’язок часу, загальний прогрес у  цій галузі.  Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що таке основоположні права і  свободи люди- ни?  2. У чому полягає призначення основоположних прав і  свобод?  3. Що таке покоління прав люди- ни?  4. Назвіть характерні риси кожного із трьох поколінь прав людини. § 72. Міжамериканська та європейська системи захисту прав людини 1. Коли і  з  якою метою було створено ООН? 2. Які органи входять до складу ООН? Міжнародна система захисту прав люди­ ни  — це сукупність способів, за допомогою яких держави або інші суб’єкти міжнародних відносин визначають і забезпечують права лю­ дини. Ця система включає: ƒƒ норми, якими закріплено міжнародні стан­ дарти в галузі прав людини. Ці норми міс­ тяться у всесвітніх та регіональних догово­ рах (деклараціях, пактах, конвенціях); ƒƒ міжнародні контрольні й  правозахисні ор­ гани. Крім всесвітніх міжнародних організацій захисту прав людини, існують регіональні міжнародні організації. Міжнародна організа­ ція має статус регіональної, якщо її учасни­ ками є  держави, розташовані в  межах певно­ го регіону земної кулі, наприклад Європи, Африки, або Південної Америки. На сьогодні у світі існують три дієздатні ре­ гіональні системи захисту прав людини: між­ американська, африканська та європейська. Міжамериканська система захисту прав людини діє в  межах Організації Американ­ Органи ООН із прав людини Статутні органи Договірні органи ƒƒ Рада з  прав людини ƒƒ Універсальний періодичний огляд ƒƒ Комісія з  прав людини (тепер  — Рада з  прав лю- дини) ƒƒ Спеціальні проце- дури Ради з  прав людини ƒƒ Комітет із прав лю­дини ƒƒ Комітет з  економічних, соціальних і  культур- них прав ƒƒ Комітет із ліквідації расової дискримінації ƒƒ Комітет із ліквідації дискримінації щодо жінок ƒƒ Комітет проти тортур ƒƒ Підкомітет із недопу- щення катувань ƒƒ Комітет із прав дитини ƒƒ Комітет із захисту прав трудових мігрантів ƒƒ Комітет із прав ін­валідів ƒƒ Комітет із насильниць- ких зникнень Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 155. 154 Розділ III. Конституційне право України ських Держав (держави Північної та Південної Америки) і налічує дві регіональні організації: Міжамериканська комісія з  прав людини (за­ снована в  1959  р.) і  Міжамериканський суд із прав людини (заснований у  1978  р.). В основі функціонування міжамериканської системи захисту прав людини лежать три до­ кументи: Статут Організації Американських Держав, Американська декларація прав та обов’язків людини та Міжамериканська кон­ венція з  прав людини. Особливістю діяльності міжамериканської системи захисту прав людини є  те, що в  меж­ ах цієї системи діють одночасно дві підсистеми: у  відносинах із державами, які ратифікували Міжамериканську конвенцію з  прав людини, Міжамериканська комісія з  прав людини за­ стосовує зазначену конвенцію, а  у  відносинах із державами, які не ратифікували її, застосо­ вується Американська декларація прав та обо­ в’язків людини. міжамериканський суд із прав людини — авто- номний судовий орган, який має функції застосу- вання та тлумачення Міждержавної конвенції. Право передачі справ до Суду мають тільки дер- жави-учасниці Конвенції та Міжамериканська кон- венція з  прав людини. Африканська система захисту прав людини складається з Африканської комісії прав людини і  народів, що є  органом Організації Африкан­ ської Єдності. Вона діє на підставі Африканської хартії прав людини і народів. Комісія кожні два роки заслуховує звіти держав про законодавчі й інші заходи для захисту прав людини. Також Комісія розглядає заяви громадян і  недержав­ них організацій про масові й  систематичні по­ рушення прав людини. Комісія із цього при­ воду формулює судження й  пропозиції. Україна як європейська держава є  членом Ради Європи, у  межах якої діє європейська система захисту прав людини. Нормативними складовими цієї системи є: ƒ Конвенція про захист прав людини і  осно­ воположних свобод (1950  р.); ƒ Протоколи до Конвенції про захист прав людини і  основоположних свобод. Конвенцію про захист прав людини і  осно­ воположних свобод ратифіковано Законом України №  475/97­ВР від 17.07.1997  р. Організаційною складовою європейської сис­ теми захисту прав людини є: ƒ Європейський суд із прав людини; ƒ Комітет міністрів Ради Європи. Європейський суд із прав людини — постійний самостійний орган, створений державами-учасни- цями Конвенції про захист прав людини і  осно- воположних свобод у  1950  р. важливО! до Європейського суду з  прав лю- дини можуть звертатися держави, фізичні особи, неурядові організації або групи осіб. Суд може розглядати лише ті заяви, у яких йдеться про порушення гарантованих Конвен­ цією та протоколами до неї прав — одного або кількох. Рішення Європейського суду з прав людини обов’язкові для держав­учасниць Конвенції про захист прав людини, про що зазначено у  статті 46 Конвенції. Серед існуючих систем захисту прав люди­ ни найбільш ефективною виявилася європей­ ська система. важливО! Відповідно до частини 4 статті 55 Кон- ституції України кожен має право після використан- ня всіх національних засобів правового захисту звер- татися по захист своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учас- ником яких є  Україна. із цього конституційного по- ложення випливає, що право звертатися зі скаргою до міжнародних організацій обумовлено наявністю відповідних міжнародних договорів України й  може бути використане лише після того, як буде вичерпа- но всі національні засоби правового захисту. „ ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке міжнародна система захисту прав людини? Які складові вона містить? 2. Назвіть органи ооН із прав людини. 3. Які ви знаєте регіональні системи захисту прав людини? 4. Назвіть складові європей- ської системи захисту прав людини. 5. Хто може бути суб’єктом звернення до Європейського суду з  прав людини? міжамериканський суд із прав людини — авто- номний судовий орган, який має функції застосу- вання та тлумачення Міждержавної конвенції. Право передачі справ до Суду мають тільки дер- жави-учасниці Конвенції та Міжамериканська кон- венція з  прав людини. Європейський суд із прав людини — постійний самостійний орган, створений державами-учасни- цями Конвенції про захист прав людини і  осно- воположних свобод у  1950  р. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 156. 155 § 73. Міжнародний моніторинг здійснення та забезпечення прав людини § 73. Міжнародний моніторинг здійснення та  забезпечення прав людини 1. Із якою метою була створена міжнародна система захисту прав людини? 2. Як ви розумієте поняття «моніторинг»? Вивчення стану дотримання прав людини в  державі здійснюється за допомогою міжна­ родного моніторингу (від латин. monitor — той, хто попереджає, застерігає, радник, консуль­ тант) здійснення та забезпечення прав людини. Предметом моніторингу в міжнародному праві є  зобов’язання держав у  сфері прав людини, узяті відповідно до норм міжнародних догово­ рів та інших актів як обов’язкового, так і  ре­ комендаційного характеру, у тому числі рішень міжнародних організацій. Мета моніторингу — ідентифікація проблем, оцінювання наслідків певної діяльності та ефективності й  результа­ тивності міжнародної угоди, а  також запобі­ гання спорам. Загальний міжнародний моніторинг у сфе­ рі захисту прав людини здійснює ООН. Її основним органом, на який покладено здій­ снення моніторингу в  галузі прав людини, є  Рада з  прав людини. У  межах діяльності Ради з  прав людини моніторинг передбачає вивчення, спостереження, консультування та інформування суспільства про ситуацію в га­ лузі прав людини в  окремих країнах або на окремих територіях або про масові порушен­ ня прав людини в усьому світі. Усі учасники моніторингу (ними можуть бути окремі осо­ би  — незалежні експерти та представники або спеціальні робочі групи) надають звіт про результати своєї діяльності та рекомендації. Іноді вони представляють собою єдиний ме­ ханізм, який сповіщає міжнародне співтова­ риство про наявні проблеми в  області прав людини, оскільки можуть розглядати ситуації в  будь-яких частинах світу незалежно від того, чи ратифікувала держава той або інший документ у  сфері прав людини.  Важливо!   У березні 2014 р., на запрошення уря- ду України і у зв’язку з подіями в країні Генеральний секретар ООН сформував моніторингову місію з прав людини з  метою спостереження та звітування про ситуацію щодо забезпечення прав людини в Україні. Особлива увага приділяється ситуації на сході Укра- їни та в  Криму. Моніторингова місія ООН із прав людини працює в  Києві, Донецьку, Краматорську, Дніпрі, Харкові та Одесі. Робота місії в  Криму здій- снюється з  офісу місії в  Києві. До березня 2017  р. місія ООН із прав людини оприлюднила 18 звітів щодо ситуації з  правами людини в  Україні.  Європейський суд із прав людини  — міжнародна судова установа, заснована в  1959  р. Суд розміщується у  Страcбурзі (Франція), у  будинку Палацу прав люди- ни, що був спроектований у  1994  р. британським архітектором Річардом Ро- джерсом Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 157. 156 Розділ III. Конституційне право України Регіональний моніторинг у  сфері здій­ снення та забезпечення прав людини про­ водить Організація безпеки та співробітни­ цтва в  Європі (ОБСЄ). ОБСЄ виконує такі завдання: ƒƒ здійснює моніторинг діяльності виконав­ чих, судових, законодавчих і правоохорон­ них органів та сприяє їх зміцненню в  га­ лузі захисту прав людини й  моніторинг злочинів на ґрунті використання мови во­ рожнечі; ƒƒ проводить аналіз законодавства з метою за­ безпечити його відповідність до прийнятих у межах організації зобов’язань і міжнарод­ них правозахисних норм; ƒƒ надає рекомендації щодо дотримання прав людини; ƒƒ здійснює обмін передовим досвідом і  під­ тримує зусилля, спрямовані на перевірку забезпечення міжнародних правозахисних норм; ƒƒ надає підтримку організаціям громадянсько­ го суспільства, що опікуються правами лю­ дини; ƒƒ надає допомогу в реформуванні правової та виправної системи з  урахуванням вимог, що стосуються дотримання прав людини; ƒƒ сприяє забезпеченню гендерної рівності тощо. Крім того, для здійснення моніторингу у сфе­ рі захисту прав людини діють національні правозахисні установи, створені в  більш ніж 110  країнах. В Україні такою організацією є  Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ) — найбільша асоціація правозахисних організа­ цій України, що об’єднує 29 правозахисних недержавних організацій. УГСПЛ сприяє роз­ витку гуманного суспільства, що базується на повазі до людського життя, гідності та гармо­ нійних відносинах між людиною, державою і  природою через створення платформи для співпраці між своїми членами та іншими учас­ никами правозахисного руху. Одним з  осно­ вних напрямків діяльності УГСПЛ є здійснен­ ня моніторингу дотримання прав людини та оприлюднення звітів із питань захисту прав людини, перший із яких вийшов у  2004  р. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що є  предметом міжнародного моніторингу здій- снення та забезпечення прав людини?  2. Які органи та в  який спосіб здійснюють загальний міжнародний моніторинг у  сфері захисту прав людини?  3. Які ор- гани та в  який спосіб провадять регіональний моніто- ринг у  сфері захисту прав людини?  4. У  чому по- лягає діяльність Української Гельсінської спілки з прав людини? Завдання для самоперевірки до теми 4 «Міжнародне право прав людини» 1. Спробуйте навести аргументи «за» та «проти» щодо існування зараз чет- вертого покоління прав людини. 2. Доведіть або спростуйте твердження, згідно з  яким дві світові війни віді- грали ключову роль у міжнародному закріпленні прав другого та третього поколінь. 3. За допомогою ресурсів мережі Інтернет ознайомтеся з  доповідями між- народних організацій про дотримання прав людини в  Україні. Складіть перелік заходів, яких, на вашу думку, мають вжити органи влади для під- вищення рівня захисту прав людини в  Україні. 4. Порівняйте: міжамериканську та європейську системи захисту прав люди- ни; загальний міжнародний моніторинг та регіональний моніторинг у  сфе- рі захисту прав людини; декларації та конвенції з  прав людини. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 158. 157 §74. Поняття конституційних прав і свобод людини й громадянина Тема 5. Права, свободи та обов’язки людини і  громадянина Опанування матеріалу дозволить: „ описувати види прав і  свобод людини та громадянина, правовий статус іноземців, біженців, тимчасово переміщених осіб, порядок проходження військової служби „ аналізувати статті розділу II Конституції України „ визначати права і  свободи людини й  громадянина в  умовах надзвичай- ного та воєнного станів „ характеризувати особисті, політичні, економічні, соціальні та культурні права і  свободи людини й  громадянина „ оцінювати права і  свободи людини як загальнолюдську цінність Основні поняття: основоположні права і свободи людини, обов’язки громадян України, пра- вовий статус. §74. Поняття конституційних прав і  свобод людини й  громадянина 1. Коли права людини здобули міжнародне визнання? 2. Як забезпечувалися права людини в  різні періоди історії? Конституційні права і  свободи є  основою правового статусу особи, саме на них базують­ ся всі інші права і  свободи. Наприклад, пра­ ва наймодавця житла мають у  своїй основі положення статті 41 Конституції України, які визначають основні права власника; права працівника, що закріплені в  трудовому зако­ нодавстві, ґрунтуються на положеннях стат­ ті  43 Конституції України, які визначають основні права працівника. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина 3 стат­ ті 22 Конституції України). важливО! Конституційні права і  свободи гро- мадянина не набуваються й  не відчужуються за його волевиявленням. Вони належать йому через громадянство, невіддільні від його правового ста- тусу й  можуть бути втрачені тільки разом із при- пиненням громадянства. „ Гарантії конституційних прав і  свобод людини й  громадянина  — умови та засоби, що забезпе- чують ефективну реалізацію прав і свобод кожною людиною й  громадянином. Гарантії конституційних прав і свобод лю­ дини й  громадянина сприяють здійсненню прав і  свобод людини, забезпечують їх охо­ рону та захист. Наявність таких гарантій зобов’язує державу не лише проголошувати, декларувати в  конституції права і  свободи, але й  дбати, піклуватися про можливість їх реалізації. Виокремлюють такі види гарантій: соціаль­ но­економічні, політичні та юридичні. Соціально­економічні гарантії передбачають створення в суспільстві умов, які забезпечили б реалізацію прав, свобод та обов’язків, наприклад відсутність соціальних заворушень, постійне зростання економіки, свобода підприємницької Гарантії конституційних прав і  свобод людиниГарантії конституційних прав і  свобод людиниГ й  громадянина  — умови та засоби, що забезпе- чують ефективну реалізацію прав і свобод кожною людиною й  громадянином. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 159. 158 Розділ III. Конституційне право України діяльності, захист від недобросовісної конкурен­ ції, наявність необхідної інфраструктури. До політичних гарантій належать: розподіл влади, багатопартійність, народовладдя, ста­ більність політичних структур; високий рівень політичної культури в  суспільстві. Юридичні гарантії — наявність норм права, які забезпечують реалізацію прав і свобод особи. Забезпеченням втілення юридичних гаран­ тій прав і свобод в Україні займається Уповно­ важений Верховної Ради України з  прав лю­ дини, або омбудсмен.  Важливо!   В  Україні посада омбудсмена існує з  1998  р. Із 2018 р. її обіймає Людмила Денісова. Закон України «Про Уповноваженого Верхо­ вної Ради України з прав людини» метою пар­ ламентського контролю визначив такі пункти: захист прав і  свобод людини й  громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; дотримання та повага до прав і свобод людини й  громадянина суб’єктами; запобігання пору­ шенням прав і  свобод людини й  громадянина або сприяння їх поновленню; сприяння при­ веденню законодавства України про права і сво­ боди людини й громадянина у відповідність до Конституції України, міжнародних стандартів у цій галузі; поліпшення й подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і  свобод людини й  громадянина; запобі­ гання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і  свобод; спри­ яння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу. Запитання та завдання для самоперевірки 1. Які права і свободи є основою правового статусу осо- би?  2. За ким закріплюються основні права і  свобо- ди?  3. Що таке гарантії конституційних прав і  свобод людини й  громадянина? Які їх види вам відомі?  4. На- звіть юридичні гарантії прав людини, які закріплені в Кон- ституції України.  5. Які функції виконує омбудсмен? § 75. Особисті (громадянські) права і  свободи Які права і  свободи належать до особистих (громадянських)? Особисті (громадянські) права і  свободи характеризуються тим, що вони не пов’яза­ ні  з  будь-яким статусом особи (особа наділе­ на  ними навіть незалежно від громадянства). Юридичні гарантії прав і  свобод людини за Конституцією України Права і  свободи людини й  громадянина захищаються судом Стаття 55 Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових і  службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень Стаття 56 Право знати свої права й  обов’язки Стаття 57 Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в  часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи Стаття 58 Право на правову допомогу Стаття 59 Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази Стаття 60 Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й  те саме правопорушення Стаття 61 Особа вважається невинуватою у  вчиненні злочину і  не може бути піддана кримінальному покаран- ню, доки її вину не буде доведено в  законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду Стаття 62 Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом Стаття 63 Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 160. 159 § 75. Особисті (громадянські) права і свободи Ці права є  природними, тобто людина їх має за фактом народження. Держава не наділяє цими правами, а  лише визнає людину носієм таких прав. Особисті (громадянські) права і свободи надають особі вільно визначати свою долю. Ці права визнаються невід’ємними. Особисті права людини за Конституцією України Право на вільний розвиток своєї особистості Стаття 23 Невід’ємне право на життя Стаття 27 Право на повагу до гідності Стаття 28 Право на свободу та особисту недоторканність Стаття 29 Право на недоторканність житла Стаття 30 Право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції Стаття 31 Право на невтручання в  особисте й  сімейне життя Стаття 32 Право на свободу пересування й  вільний вибір місця проживання Стаття 33 Право на свободу думки і  слова Стаття 34 Право на свободу світогляду і  віросповідання Стаття 35 Відповідно до статті 23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушу­ ються права і свободи інших людей, та має обо­ в’язки перед суспільством, у якому забезпечуєть­ ся вільний і  всебічний розвиток її особистості. Завдання 1. Поміркуйте! Візантійський імператор та реформатор у сфері права Юстиніан стверджував: «Сво- бода є природна здатність кожного робити те, що йому заманеться, якщо це не заборонено силою або правом». Як слід розуміти таке висловлювання? Відповідно до статті 27 Конституції України кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави — захищати життя людини. Кожен має право захищати своє жит­ тя і  здоров’я, життя і  здоров’я інших людей від протиправних посягань. Відповідно до статті 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ця норма є  логічним продовженням припису, зафіксованого у  статті 3 Конституції України, згідно з  яким, зокрема, честь і  гідність люди­ ни поряд з іншими правами визнаються в Укра­ їні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ця ж стаття встановлює гаран­ тії реалізації зазначеного права: ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом; у  разі нагальної необхідності запобіг­ ти злочину чи його зупинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати утриму­ вання особи під вартою як тимчасовий запо­ біжний захід, обґрунтованість якого протягом 72 годин має бути перевірена судом. Відповідно до статей 31 та 32 Конституції України кожному гарантуються таємниця лис­ тування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та невтручання в  його особисте й  сімейне життя, крім випадків, пе­ редбачених Конституцією України. Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на тери­ торії України, гарантуються свобода пересу­ вання, вільний вибір місця проживання, пра­ во вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються за­ коном. Громадянин України не може бути по­ збавлений права в будь-який час повернутися в  Україну. Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу дум­ ки і  слова, на вільне вираження своїх погля­ дів і  переконань, а  відповідно до статті 35 кожен має право на свободу світогляду й  ві­ росповідання. Це право включає свободу спо­ відувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, безперешкодно відправляти одноособо­ во чи колективно релігійні культи та ритуаль­ ні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснен­ ня цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського поряд­ ку, здоров’я й  моральності населення або за­ хисту прав і  свобод інших людей. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 161. 160 Розділ III. Конституційне право України Завдання 2. Поміркуйте! Що мав на увазі англійський юрист Н. Коллі, коли казав: «У  вільних країнах кожна людина має право висловлювати свою думку, і  кожна людина має право її не слухати»? Запитання та завдання для самоперевірки 1. У чому полягають особливості особистих прав люди- ни?  2. Назвіть особисті права людини, які закріплені в Конституції України.  3. Стисло охарактеризуйте най- більш важливі з  особистих прав людини.  4. Визначте закони, у яких знайшло своє відображення кожне з осо- бистих прав людини, закріплене в Конституції України. § 76. Політичні права і  свободи Які права і  свободи належать до політичних? На відміну від особистих (громадянських) прав і свобод, політичні права і свободи пов’я­ зані з  певним статусом особи (перш за все зі статусом громадянина). Оскільки держава є  політичною організацією суспільства, вона наділяє членів цього суспільства певним ко­ лом прав, які необхідні для вирішення осно­ вних завдань спільноти. Ці права пов’язані передусім із формуванням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Ще одна відмінність особистих прав від по­ літичних полягає в  тому, що більшістю по­ літичних прав особа наділяється лише після досягнення 18 років. При цьому деяких прав особа набуває після досягнення 21 року (пра­ во бути обраним народним депутатом Украї­ ни), 35 років (право бути обраним Президен­ том України). Політичні права людини за Конституцією України Право на свободу об’єднання в  по- літичні партії та громадські організації Стаття 36 Право брати участь в  управлінні дер- жавними справами, у  всеукраїнсько- му та місцевих референдумах Стаття 38 Право обирати й  бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування Стаття 38 Право збиратися мирно, без зброї та проводити збори, мітинги, походи й  демонстрації Стаття 39 Право направляти індивідуальні або колективні письмові звернення Стаття 40 Політичні права можуть реалізовуватися людиною та громадянином як індивідуально, так і  колективно. Наприклад, тільки колек­ тивним є право на збори, мітинги, об’єднання в  політичні партії та громадські організації, яке одноосібно здійснити неможливо. Об’єднання громадян сприяють розвитку гро­ мадянського суспільства. Створення, участь, ді­ яльність громадських об’єднань відбувається на добровільних засадах. Примушування до вступу або виходу з громадських об’єднань заборонено законом. Незалежно від статусу громадські об’єд­нання рівні перед законом. Конституція України в  статті 37 забороняє утворення й  ді­ яльність політичних партій та громадських ор­ ганізацій, програмні цілі або дії яких спрямо­ вані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету й територіальної ціліс­ ності держави, підрив її безпеки, незаконне за­ хоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і сво­ боди людини, здоров’я населення. Політичним партіям та громадським організаціям забороня­ ється мати воєнізовані формування. Заборона діяльності об’єд­нань громадян може відбувати­ ся лише в  судовому порядку. Зазначені положення Конституції України відповідають міжнародним стандартам у  сфе­ рі політичних свобод. Кожний громадянин України має можливість індивідуально реалізувати принцип народовлад­ дя не тільки через право обирати інших, а й че­ рез право бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Політичним правом є право громадян Укра­ їни доступу до державної служби громадян України. Під час здійснення своїх службових обов’язків громадянин бере участь в  управ­ лінні державними справами й  частково ви­ конує функції держави. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 162. 161 § 77. Економічні, соціальні та культурні права і свободи Наступним політичним правом є право гро­ мадян України на мирні збори, мітинги, по­ ходи й  демонстрації. Про проведення таких заходів їх організатори мають завчасно повідо­ мити органи виконавчої влади або місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом від­ повідно до закону й  лише в  інтересах націо­ нальної безпеки та громадського порядку з ме­ тою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я на­селення або захисту прав і  свобод інших людей. Ще одним політичним правом є  право на звернення. Воно полягає в можливості направ­ ляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самовря­ дування та  службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення й  дати об­ ґрунтовану відповідь у  встановлений законом строк (стаття 40 Конституції України).  Важливо!   У Законі України «Про звернення гро- мадян» від 2 жовтня 1996  р. детально регламенту- ються питання практичної реалізації конституційного права людини на звернення, під яким розуміють викладені в  письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) або скарги. Звер- нення мають розглядатись і вирішуватись у місячний строк із дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.  Запитання та завдання для самоперевірки 1. Хто може бути носієм політичних прав?  2. Назвіть політичні права, які закріплені в  Конституції України. 3. Назвіть способи реалізації політичних прав.  4. Стис- ло охарактеризуйте кожне з  політичних прав. § 77. Економічні, соціальні та культурні права  і  свободи Які права і  свободи належать до економічних, соціальних та культурних? Економічні, соціальні й  культурні права і  свободи  — це права, пов’язані з  діяльністю людини в  економічній сфері, її соціальними відносинами із суспільством, державою, ко­ лективами, іншими людьми, діяльністю у сфе­ рі культури та духовного життя. Економічні права людини за Конституцією України Право приватної власності Стаття 41 Право на підприємницьку діяльність Стаття 42 Вирішальне значення для стабільності еко­ номічних відносин у  суспільстві має положен­ ня в  частині 4 статті 41 Конституції України, відповідно до якого ніхто не може бути проти­ правно позбавлений права власності, а  право приватної власності є непорушним. Проте мож­ ливе примусове відчуження об’єктів права при­ ватної власності. Воно може бути застосоване лише як виняток із мотивів суспільної необ­ хідності й  тільки на підставі та в  порядку, встановлених законом, та за умови попередньо­ го й  повного відшкодування їхньої вартості. Кожен має право на підприємницьку діяль­ ність, яка не заборонена законом. Держава за­ безпечує захист конкуренції в підприємницькій Цікаво! Політичні права і  свободи виникли в  Україні Перше нормативно-правове закріплення полі- тичних прав датується 1710 р., коли було ухвалено «Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького» гетьмана Пилипа Орлика. У  цьому історичному документі вже був закладений фунда- мент світових політичних свобод. Так, зокрема, у  розділі  X йшлося про те, що завжди як козацькі, так і  прості урядники, а  особливо полковники, ма- ють обиратися вільним волевиявленням і  голосу- ванням. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 163. 162 Розділ III. Конституційне право України діяльності. Не допускаються зловживання мо­ нопольним становищем на ринку, неправомір­ не обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види й  межі монополії визна­ чаються законом. Держава захищає права спо­ живачів, здійснює контроль за якістю й  без­ печністю продукції та всіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій спо­ живачів (стаття 42 Конституції України). Соціальні права людини за Конституцією України Право кожного на житло Стаття 47 Право кожного на працю Стаття 43 Право тих, хто працює, на страйк для захисту своїх економічних і  со- ціальних інтересів Стаття 44 Право кожного, хто працює, на від- починок Стаття 45 Право на соціальний захист Стаття 46 Право на достатній життєвий рівень Стаття 48 Право кожного на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страху- вання Стаття 49 Право кожного на безпечне для жит- тя і  здоров’я людини довкілля Стаття 50 Право на працю включає можливість зароб­ ляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Дер­ жава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно- технічного навчання, підготовки й  перепід­ готовки кадрів відповідно до суспільних потреб (стаття 43 Конституції України). Завдання 1. Поміркуйте! Античний філософ Антисфен зазначав, що «задоволеннями користуватися можна по праву тільки після праці, а не раніше за неї». Чи можна погодитися з  позицією філософа? Для реалізації права на житло держава ство­ рює умови, за яких кожний громадянин мати­ ме змогу побудувати житло, придбати його у  власність або взяти в  оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло на­ дається державою та органами місцевого само­ врядування безоплатно або за доступну плату відповідно до закону. При цьому ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду. Культурні права людини за Конституцією України Право кожного на освіту Стаття 53 Свобода літературної, художньої, наукової і  технічної творчості гро- мадян, право на захист інтелекту- альної власності, їхніх авторських прав, моральних і  матеріальних ін- тересів, що виникають у  зв’язку з  різними видами інтелектуальної діяльності Стаття 54 Держава встановлює не лише право на осві­ ту, а  ще й  обов’язок кожного здобути повну загальну середню освіту. Держава забезпечує доступність і  безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в  державних і  комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і  студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в  дер­ жавних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Завдання 2. Подискутуйте! Доведіть важливість права на освіту, використовуючи тези з таких цитат: 1) «Коріння освіти гіркі, але плоди солодкі» (Аристотель); 2) «Освіта — ключ для відкриття золотих воріт свободи» (Дж. Вашинг- тон); 3) «Мета освіти має полягати в  тому, щоб навчати нас, як думати, а  не про що думати» (Ж.-Ж. Руссо). Громадянам гарантуються свобода літератур­ ної, художньої, наукової і  технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх автор­ ських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у  зв’язку з  різними видами ін­ телектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використо­ вувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом. Держава сприяє розвитку науки, встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством. Культурна спадщина охороняється законом. Дер­ жава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цін­ ність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами (стаття 54 Конституції України). Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 164. 163 §78. Конституційні обов’язки громадян України ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. У чому полягають особливості соціальних, економіч- них та культурних прав людини? 2. Назвіть соціаль- ні, економічні та культурні права людини, які закріпле- ні в Конституції України. 3. Коротко охарактеризуйте найбільш важливі із соціальних, економічних та куль- турних прав. §78. конституційні обов’язки громадян україни Що таке обов’язок у  вашому розумінні? Держава не тільки визнає та закріплює пра­ ва і  свободи людини, вона ще й  висуває до неї певні вимоги. Ці вимоги закріплюються на законодавчому рівні як обов’язки. конституційний обов’язок  — міра обов’язкової поведінки, що визначена Конституцією. Держава передбачає такі обов’язки з метою забезпечення нормального функціонування всіх членів громадянського суспільства. ЗавДання. Подискутуйте! Німецький філософ Г. Гегель писав: «Право залишає умонастрою повну свободу. Мо- раль же стосується умонастрою та вимагає, щоб вчинок відбувався з  поваги до обов’язку. отже, і  відповідний праву образ дій моральний, якщо він визначається по- вагою до права». Яким чином філософ обґрунтував у цій позицій співвідношення права та обов’язку? Коло конституційних обов’язків залежить від наявності в особи громадянства. За таким критерієм конституційні обов’язки поділяють­ ся на обов’язки людини та обов’язки грома­ дянина. Обов’язки людини за Конституцією України обов’язок піклуватися про дітей та непрацездатних батьків Стаття 51 обов’язок набуття повної загальної середньої освіти Стаття 53 обов’язок не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині й  від- шкодовувати завдані ним збитки Стаття 66 обов’язок сплати встановлених по- датків і  зборів Стаття 67 обов’язок неухильно дотримувати- ся Конституції й  законів України, не посягати на права та свободи, честь і  гідність інших людей Стаття 68 Обов’язок батьків утримувати дітей до їх повноліття, а також обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків слід розглядати в їхній єдності як взаємну від­ повідальність батьків і  дітей. Держава покладає на особу й обов’язок здо­ буття повної загальної середньої освіти. При цьому держава забезпечує доступність і  без­ оплатність дошкільної, повної загальної серед­ ньої освіти в  державних і  комунальних на­ вчальних закладах. Набуття повної загальної середньої освіти спрямоване на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом на­ вчання та виховання, а  також сприяє вільно­ му розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в  Україні. Обов’язок охороняти культурну спадщину спрямований на збереження матеріальних і ду­ ховних цінностей українського народу, його історичних надбань. Обов’язок сплати податків і зборів зобов’язує кожного сплачувати податки і  збори в  поряд­ ку й  розмірах, встановлених законом. Плат­ никами податків є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов’язок сплачувати податки. Обов’язок не посягати на права і  свободи, честь і  гідність інших людей є  принциповим, визначальним для окреслення меж дозволеної поведінки, меж свободи людини. Адже свобо­ да полягає в  можливості робити все, що не завдає шкоди іншому (Франція, 1789  р.). Конституційні обов’язки громадян закріп­ лені в  статті 65 Конституції України. До них належить обов’язок громадян шанувати дер­ жавні символи та військовий обов’язок. Оскіль­ ки державні символи — це прояв суверенітету держави, тому вони підлягають особливій охо­ роні з її боку. Обов’язок захищати Вітчизну, не­ залежність і  територіальну цілісність України конституційний обов’язок  — міра обов’язковоїконституційний обов’язок  — міра обов’язковоїконституційний обов’язок поведінки, що визначена Конституцією. Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
  • 165. 164 Розділ III. Конституційне право України (військовий обов’язок) реалізується через вій­ ськову службу. Згідно зі статтею 65 Конституції України вій­ ськова служба є  почесним обов’язком кожного громадянина, і  тому за ухилення громадян від призову на строкову військову службу, військо­ ву службу за призовом осіб офіцерського складу, а також за ухилення від призову за мобілізаці­ єю встановлена кримінальна відповідальність. важливО! Військовий обов’язок включає підго- товку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному по- рядку (за контрактом) та призов на військову служ- бу; проходження військової служби; виконання вій- ськового обов’язку в  запасі; проходження служби у  військовому резерві; дотримання правил військо- вого обліку (частина 3 статті 1 закону України «Про військовий обов’язок і  військову службу»). „ ЗаПитання та ЗавДання Для самОПеревірки 1. Що таке конституційні обов’язки людини й  громадя- нина? 2. Назвіть обов’язки людини та обов’язки гро- мадянина за Конституцією України. 3. Коротко охарак- теризуйте кожен із конституційних обов’язків людини й  громадянина. §79. Права і  обов’язки громадян в  умовах надзвичайного та воєнного стану Як ви вважаєте, за яких подій може бути оголошено надзвичайний і  воєнний стан? Природні лиха та соціальні й  міждержавні конфлікти можуть викликати потребу в  екс­ тремальному та миттєвому реагуванні, що по­ требуватиме мобілізації та концентрації зусиль усього суспільства. Так, за умов запроваджен­ ня воєнного та надзвичайного станів через невідкладність та непересічну важливість для збереження існуючого суспільного та держав­ ного ладу в  законодавстві передбачена мож­ ливість обмеження прав людини та покладен­ ня на громадян особливих обов’язків. важливО! Відповідно до статті 64 Конституції України в жодному випадку не можуть бути обмеже- ні права і  свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, тобто рівність конституційних прав і  свобод та рів- ність перед законом; право на громадянство та на зміну громадянства; право на життя; право на пова- гу до гідності; право на свободу та особисту недотор- канність; право надсилати індивідуальні чи колектив- ні письмові звернення та на обґрунтовану відповідь на них; право на житло; право на рівні права й обо- в’язки подружжя у шлюбі та сім’ї; рівність прав дітей незалежно від походження, а  також від того, наро- джені вони у шлюбі чи поза ним; право на судовий захист прав і  свобод людини й  громадянина; право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди; право знати свої права й обов’язки; гарантія, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’як- шують або скасовують відповідальність особи; право на правову допомогу; право не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази; неможливість бути двічі притягненим до юридичної відповідально- сті одного виду за одне й те саме правопорушення; презумпція невинуватості; гарантія того, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. „ надзвичайний стан — особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окре- мих її місцевостях через виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру. Він допускає тимчасове, обумовлене загрозою за- гибелі людей, значними матеріальними втратами, відверненням загрози та гарантуванням безпеки і  здоров’я громадян, нормального функціонування державного ладу, обмеження у  здійсненні консти- туційних прав і  свобод людини й  громадянина. важливО! заходи, що можуть упроваджуватися для охорони здоров’я населення або захисту прав і  свобод інших людей на період надзвичайного ста- ну, встановлюються згідно з Указом Президента Укра- їни про введення надзвичайного стану в  інтересах національної безпеки та громадського порядку. „ надзвичайний стан — особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окре- мих її місцевостях через виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або при