2 1 libre
- 1. 46 Самопозиціонування у соціальних мережах Будь-яка інформація, що потрапила в онлайн, може переслідувати вас все життя. Якби у Роберта Циммермана з містечка Хібінг в Міннесоті був свого часу профіль у Facebook, то він навряд чи зміг би народитися заново нью-йоркським бітником Бобом Діланом. Жарон Ланьє Соціальних мереж не потрібно боятися. Необ- хідним є вироблення правильної позиції у ставленні до них. Необхідно ознайомити школу із соціальними мережами. Дізнатися про всі плюси та мінуси використання їх учнями і вчителями для ко- мунікації та освіти. У багатьох школах у класах з’явилися комп’ютери й проектори, вчителі використовують мультимедійні можливості для викладання (презентації, відеофіль- ми), посилаються на Вікіпедію на уроках. У той же час кожна друга дитина вже ходить на уроки з су- часним телефоном або планшетом (сподіваємось, для читання шкільних підручників і додаткової літера- тури, а не тільки для ігор). Варто зрівняти знання вчителів, батьків та дітей. Адже, як це не смішно, старшому поколінню є чого повчитися у молодшого. Нове покоління, або як його ще називають покоління зет (Z), більш відкрите до освоєння нових технологій. 2.2
- 2. 47 Згідно з теорією поколінь, все наше суспільство можна умовно поділити на 4 генерації залежно від часу народження: ▪▪ повоєнне покоління (на Заході названі як «бебі-бумери», 1943-1963); ▪▪ X («Ікси», 1964-1984); ▪▪ Y («Ігреки», 1985-2000); ▪▪ Z («Зети», починаючи з 2001). Вчителю з покоління Х, а тим більше з покоління бебі-бумерів, важко зрозуміти ставлення до часу та інтерес до техніки школярів. Отже, щоб не втратити ціле покоління Z, школам доцільно приділити увагу самоосвіті та зрозуміти сучасні інформаційні процеси. Школу умовно можна розподілити на наступні групи: ▪▪ адміністрація; ▪▪ вчителі; ▪▪ батьки (поділяються за класами); ▪▪ випускники (поділяються за класами й рока- ми випуску); ▪▪ школярі (поділяються за класами чи інтереса- ми – наприклад, члени шкільної футбольної ко- манди); ▪▪ вступники та їхні батьки. Ми бачимо, що у школи мають бути добре налагод- жені й регулярно наповнювані офіційні вертикальні комунікації: інформативний сайт-візитка, сторінки (пабліки) в основних соціальних мережах, можливо, навіть Твітер та Інстаграм. Особливо це важливо для залучення нових учнів. А яким же чином відбуваєть- ся комунікація (окрім традиційного заходу у вигляді батьківських зборів), де зовнішні учасники (батьки) можуть отримати свіжу інформацію про життя класу та школи?
- 3. 48 Пересічна українська школа для комунікації оби- рає: ▪▪ веб-сайт, часто застарілий або шаблонний, нав- ряд чи регулярно оновлюваний. Як виняток тра- пляються якісні сайти, подаровані рідній школі випускниками чи батьками. Здебільшого важко зрозуміти, для кого існує така сторінка, адже ні для школярів, ні для батьків, ні для вчителів там немає нічого корисного. Хоча якби школи були зацікавлені в рекрутуванні вступників, якісний сайт-візитка мав би значення як реклама для батьків, які шукають, куди віддати свою дитину. За теперішніх обставин цю функцію виконують освітні форуми, де критичні коментарі анонімів часто формують дуже непривабливий (і не завж- ди заслужений) імідж навчального закладу; ▪▪ можливо, але непоширено– офіційні сторінки в соціальних мережах (Facebook або ВКонтак- ті) – нормальний засіб вертикальної комуніка- ції між адміністрацією школи та різними ауди- торіями, ефективність якого, втім, залежить від регулярності та змістовності оновлення. ▪▪ офіційні групи в соцмережах (ВКонтакті, рідше Facebook) – спільноти, які створює та на- магається модерувати адміністрація або хтось із учителів. Комунікація в такій спільноті йде дуже важко, оскільки рівноправне спілкування між різними аудиторіями, зібраними докупи, су- перечить заведеній у реальному житті школи су- бординації та відстороненості. Між ними, зреш- тою, просто немає довіри. Найбільш живучий формат – група, створена вчителем-ентузіастом для своїх учнів;
- 4. 49 ▪▪ спорадичні неофіційні групи в соцмережах (ВКонтакті, рідше Facebook) – результат природ- ного прагнення користувачів соціальних мереж об’єднуватися за інтересами. Вчителі й батьки, не кажучи вже про адміністрацію, майже ніко- ли не беруть у цих групах активної участі, адже їхня присутність миттєво вбила б відкрите спіл- кування між школярами. Водночас ці групи, контрольовані школярами або випускниками, так само як і офіційні сторінки, формують об- личчя школи. Отже, ми бачимо, що група чи сторінка – це вже не новинка, а вимога часу. Перший крок, можливо, вже зроблено і сторінку створено. А що далі, запи- таєте ви? Це визначити правила поведінки та ко- мунікації школярів, вчителів і батьків, якщо ці гру- пи відкриті. Не потрібно боятися свободи слова та модерування коментарів, щоб не перетворити сторін- ку на «неофіційний клуб тролів». Має бути визначе- на відповідальна особа у кожній школі – менеджер спільноти. Для тих, хто ще не визначився зі спільнотами для представленості школи та особистих сторінок вчи- телів, розберемося в особливостях соціальних мереж і поведінці в них. 1. Обираємо соціальну мережу. При реєстрації в будь-якій соціальній мережі по- трібно уважно прочитати про її політику конфіден- ційності, а не просто ставити галочку «я згоден(на)». Практично всі соцмережі можуть збирати персональ- ні дані про вас, про сайти, які ви відвідуєте, про ваші інтереси та вподобання. Основна мета збирання та- ких даних – розширення аудиторії соцмережі й про- позиція таргетованої реклами своїм користувачам.
- 5. 50 З одного боку, в цьому немає нічого поганого, адже соцмережі мають на чомусь заробляти. З іншого – вони можуть заробляти на продажу ваших конфі- денційних даних іншим зацікавленим компаніям. У політиці конфіденційності і в угоді користувача по- винно бути чітко прописано, які саме дані соцмережа збирає про вас, як зберігає, як обробляє й кому може передавати, а кому – ні. Так само варто звернути увагу на наявні засоби щодо контролю за безпекою вашого профілю, чи є можливість відновлення паро- ля, чи є прив’язка до мобільного телефону, за яким протоколом здійснюється передача даних, відкритим або шифрованим, чи можна налаштувати приват- ність своєї сторінки та обмежити її перегляд повні- стю або частково. Варто звернути увагу й на те, чи може соцмережа взаємодіяти з вашим комп’ютером або іншими сервісами, окрім як через браузер. Деякі соцмережі можуть просити надати вашу адресу елек- тронної пошти та пароль до неї, щоби просканувати вашу адресну книгу. Або ж попросять скопіювати адресну книгу, розташовану на локальному комп’ю- тері. Використовуючи цю інформацію, соцмережі мо- жуть розсилати запрошення приєднатися до соцме- режі вашим друзям від вашого імені. Але достовірно дізнатися, як саме ця інформація буде використову- ватися, можна тільки уважно прочитавши угоду ко- ристувача (й то не завжди). З іншого боку, треба з’ясувати, що соцмережа до- зволяє завантажувати в неї. Дізнайтеся, чи існує на сайті контроль контенту, який публікується його користувачами, чи можна завантажувати будь-яку музику й відео, чи є обмеження за віковим контен- том (наприклад, тільки 16+ або 18+). До сайтів, де ви залишаєте свої конфіденційні дані, варто підходити
- 6. 51 так само серйозно, як і до сайтів, на яких ви розрахо- вуєтеся кредитною карткою. А іноді навіть і суворіше. 2. Потрібна одна мережа чи кілька? Серед най- популярніших на сьогодні в Україні: Вконтакті, Од- нокласники, Twitter, Instagram, LinkedIn, Google+, Facebook. Чи є потреба в присутності в усіх? Тільки якщо ваша цільова аудиторія (батьки і діти) її ви- користовують. Здебільшого доступ до інформації на сторінці іншої людини та її «постів» (дописів) мають тільки зареєстровані користувачі. Отже, щоб побачи- ти, що про вас чи школу пишуть інші, вам потрібно бути представленими у тій соціальній мережі. Але врахуйте час, який буде витрачатися на оновлення інформації у кожній соціальній мережі. Також вини- кає загроза втратити доступ до всіх сторінок (якщо ви використовуєте подібні дані: логін і пароль для вхо- ду) чи просто забути їх: ▪▪ розділіть соціальні мережі за напрямами й те- матикою. Наприклад, в LinkedIn використовуй- те для спілкування тільки з колегами, в Одно- класниках чи Вконтакті спілкуйтеся з учнями та батьками, Facebook – для особистого спілку- вання. Публікуйте там тільки ту інформацію, яку можна показати цій цільовій аудиторії; ▪▪ логіни на кожен акаунт повинні бути різними, а пароль складним. Щоб не забути їх і не вводити вручну, скористайтеся менеджером паролів (про це ми поговоримо у пункті Безпека); ▪▪ укожнійсоцмережієсистемавідновленняпароля за допомогою альтернативної поштової скриньки або мобільного телефону. Зробіть різні скриньки для кожної соцмережі, інакше, зламавши пошту або отримавши вашу сім-карту, зловмисник ма- тиме доступ до всіх аккаунтів.
- 7. 52 3. Заповнення профілю в мережі і його на- лаштування. Вкажіть мінімум інформації про себе. Для того, щоб вас можна було знайти, але щоб злов- мисник не міг використати зібрані дані про вас для протиправних дій. Вказуйте прізвище, ім’я (по бать- кові за потребою), але ні в якому разі не дівоче пріз- вище матері (часто така інформація використовуєть- ся як засіб контролю в банках), не вказуйте домашню адресу і ВСІХ родичів. Ваші реальні знайомі і так знають ці дані й імена, а стороннім людям на вулиці ви ж не будете це розповідати. Чому ж у мережі роби- те це доступним? 4. Вивчіть можливості налаштування приват- ності у вашій соціальній мережі і обмежте дос- туп до фото і дописів, залишивши їх доступни- ми тільки тим людям, кого ви додаєте до друзів. Звідси слідує наступна порада: уважно дивіть- ся, кого додаєте. 5. Коли незнайома людина дивиться ваш профіль, вона бачить ваші фото та дописи на стіні й складає власну думку. Уявімо теоретичну ситуацію: молода вчителька молодших класів стримана і офіційна в школі, вона дуже подобається батькам і дітям. Але знайшовши її у соціальній мережі, батьки дізнають- ся, що вона любителька вечірок у будні дні. А ще вона викладає фото у купальнику, щоб похвалитися новим татуюванням на спині. Скажіть, будь ласка, чи може змінитися думка батьків про цю вчительку? Може. А як уникнути цієї ситуації? Ми ніяк не маємо права обмежувати нікого у вільний від роботи час, але можемо приховати від сторонніх людей особисту інформацію та фото.
- 8. 53 6. У кожного бувають помилки. Невдалі фото, викладені у соціальних мережах, чи зайвий ко- ментар декілька років тому. Але потрібно не забу- вати, якщо не внесено налаштування приватності, вся інформація про вас індексується і всі фото збері- гаються у пошукових мережах (про те, як шукати, ми говорили з вами раніше). Деякі соцмережі зберіга- ють інформацію про вас навіть при віддаленому об- ліковому записі (уважно читайте угоду користувача). Якщо у вас багато акаунтів у різних соцмережах, ви просто забудете, що й коли публікували, й видалите не все. Так само цю інформацію може зберегти ваш співбесідник у себе у профілі або взагалі на домаш- ньому комп’ютері, тоді у вас не буде доступу до неї. 7. Правила спілкування у соціальних мере- жах навіть у приватних повідомленнях (месен- джерах) можна звести до простого: не пишіть того, що може зашкодити вам і вашій репутації, якщо це побачать сторонні. Дотримуйтеся пра- вил нетикету (правил поведінки в соціальних мережах). 8. Не варто використовувати соцмережі на роботі, крім тих випадків, коли це напряму пов’язано з ва- шою діяльністю, приміром, ви HR або PR-менеджер, журналіст і вам необхідно спілкуватися з людьми в соцмережах. В інших випадках утримайтеся від них. І не тому, що це відволікає від роботи, а тому що ата- ка на ваш аккаунт може завдати шкоди не тільки вам, але й всім колегам. Соціальні мережі можна ефективно використову- вати для: ▪▪ просування людей, продуктів, послуг; ▪▪ створення онлайн-резюме.